| dbo:abstract
|
- Shugo (守護) era un títol equiparable a un governador militar durant el període feudal japonès. El seu significat literal és guardià. El càrrec donà lloc a l'emergència dels daimyōs (senyors feudals) a finals del segle xv, a mesura que els shugo començaren a reclamar poder sobre les terres, en lloc de servir com a simples governadors en nom del shōgun. (ca)
- V hrubém překladu můžeme slovu šugo (守護) rozumět jako pojmu protektor, ochránce, hejtman. Provinční vládci spojovaní s šógunátem Kamakura v devadesátých letech 11. století a důležitá část administrativy (bakufu) během trvání války Ónin (1467–1477). Mnoho starších rodů šugo byly boji ve válce Ónin oslabeno a vytlačeno nebo zničeno během období Sengoku. Během období Kamakura byli šugo silně závislí na vůli bakufu. Bojovali s rebely a dohlíželi nad aktivitami provinčních vojenských správců (džitó). V období Muromači šugo měli na starost rozsáhlá území provincií. Termín šugo lze nalézt v záznamech do roku 1560 v několika provinciích (např. Sacuma). (cs)
- Shugo (jap. 守護, wörtlich: „Beschützer“) bezeichnet während der japanischen Kamakura- und Muromachi-Zeit (12. bis 16. Jahrhundert) ein Amt, zuerst eines mit Polizeifunktionen, später das eines Militärgouverneurs. Als Stellvertreter stand ihnen ein shugodai (守護代) beiseite. (de)
- Shugoa (守護, Shugo?) Japoniaren garai feudalean, ofizialei ematen zitzaien titulu bat zen. Bere esanahi literala, "zaindaria" da. Kargua, hasiera batean, Minamoto no Yoritomok sortu zuen 1185ean, Minamoto no Yoshitsune harrapatzen laguntzeko, baina, benetako arrazoia, shogunerria Japonia osoan hedatzea zen. Hau da, shogunek izendatzen zituzten shugoak antzinako japoniar probintziak edo kuniak ikuskatzeko. Shugoa, aurreko kargua ordezkatzen joan zen, Kiotoko Gorte Inperialak izendatuak zirenak. Ofizialki, kargua, (御家人) agindupean zegoen, literalki, "etxeko gizona" shogunaren basailua, hasiera batean, gerlari bat izatetik gertuago zegoen arren. Baina, bi titulu horien arteko harremana oso ezberdina izan zen, Japonia feudalaren historian zehar bi karguek jasan zituzten garrantzi aldaketen ondorioz. Hiriburu inperialean mantentzeko derrigortasunaren ondorioz, bere probintziatik urrun, shugodai (守護代,?) edo shugoen ordezkariak ere izendatzen ziren. Ordezkari hauek, shugoak zenbait probintziaren ikuskapena bere kargu zuenean ere izendatzen ziren. Denboran zehar, shugoaren boterea handitzen joan zen, eta hasi zenerako (1467-1477), shugoen arteko gatazkako oso kontu arrunta bihurtu ziren. Gatazken ondorioz, batzuk, berebizi gehitu zuten euren boterea, beste batzuk, euren mendekoengatik itzalduak izan ziren bitartean, shugodaiak kasu. XV. mendearen amaieran, Sengoku garaiaren hasieran, Japoniako botere politikoa, titulu ezberdinak zituzten jaun feudalen artean banatua zegoen, shugoak, shugodaiak, etab..., daimyō ere deituak. (eu)
- Shugo (守護 Shugo?) era un título otorgado a oficiales durante el período feudal japonés. Su significado literal es guardián. La posición fue creada inicialmente en 1185 por Minamoto no Yoritomo, para auxiliar en la captura de Minamoto no Yoshitsune, pero el motivo subyacente era el de extender el dominio del shogunato a lo largo de Japón. Es decir, los Shugo eran designados por el shōgun para supervisar las antiguas provincias japonesas (kuni). La posición del Shugo fue suplantando al previo , que eran designados por la Corte Imperial de Kioto. Oficialmente, la posición estaba subordinada a la de los (御家人 - literalmente hombre de la casa, vasallo del shōgun aunque, inicialmente, más cercano a un guerrero en la práctica). Sin embargo la relación entre ambos títulos fue dispar debido a las variaciones en importancia de ambas posiciones a lo largo de la historia feudal de Japón. Debido a su obligación de permanecer en la capital imperial, lejos de su provincia, también se designaba Shugodai (守護代 Shugodai?) o representantes de Shugo. También se designaba a estos representantes cuando el Shugo tenía a cargo la supervisión de varias provincias. A lo largo del tiempo, el poder del Shugo se fue incrementando y para la época en que estalló la (1467-1477), los conflictos entre Shugo se habían tornado moneda corriente. Como resultado de las disputas, algunos Shugo incrementaron su poder notablemente, mientras que otros se vieron eclipsados por sus subordinados (como los Shugodai). A finales del siglo XV, en el inicio del período Sengoku, el poder político de Japón se encontraba fragmentado entre señores feudales de distintos títulos como Shugo, Shugodai, etc. también llamados daimyō. (es)
- Un shugo (守護) ou « gouverneur militaire de province » est un fonctionnaire shogunal provincial pendant les périodes Kamakura et Muromachi de l'histoire du Japon. Il est chargé du maintien de l'ordre et du contrôle des guerriers dans la province qui lui est attribuée. Il ne possède[Quand ?] que peu d'autorité et, en cas de situation grave, doit en référer au bakufu ou au shogun. La fonction entraîne l'émergence de celle des daimyos (seigneurs féodaux) à la fin du XVe siècle parce que les shugo commencent à revendiquer un pouvoir sur les terres elles-mêmes, plutôt que de servir simplement comme gouverneurs au nom du shogunat. Le poste aurait été créé en 1185, par Minamoto no Yoritomo, afin de faciliter la capture de Yoshitsune, avec la motivation supplémentaire de l'extension de l'emprise du gouvernement de shogunat sur tout le Japon. Les shugo supplantent progressivement les kokushi en place nommés par la cour impériale de Kyoto. Officiellement, les gokenin dans chaque province sont censés servir les shugo, mais dans la pratique, la relation entre eux est fragile car les gokenin sont également vassaux du shogun. Les shugo restent souvent pendant de longues périodes dans la capitale, loin de leur province, et parfois sont nommés simultanément shugo pour plusieurs provinces en même temps. Dans de tels cas, un député shugo, ou shugodai (守护 代), est nommé. Au fil du temps, les pouvoirs de certains shugo augmentent considérablement. À l'époque de la guerre d'Ōnin (1467-1477), les conflits entre shugo deviennent communs. Certains d'entre eux perdent leurs pouvoirs aux mains de subordonnés comme les shugodai, tandis que d'autres renforcent leur emprise sur leurs territoires. En conséquence, à la fin du XVe siècle correspondant au début de la période Sengoku, le pouvoir dans le pays est divisé entre seigneurs de différents types (shugo, shugodai et autres ) d'où sont issus les daimyos. (fr)
- Shugo (守護), commonly translated as “(military) governor,” “protector,” or “constable,” was a title given to certain officials in feudal Japan. They were each appointed by the shōgun to oversee one or more of the provinces of Japan. The position gave way to the emergence of the daimyōs (大名, feudal lords) in the late 15th century, as shugo began to claim power over lands themselves, rather than serving simply as governors on behalf of the shogunate. The post is said to have been created in 1185 by Minamoto no Yoritomo to aid the capture of Yoshitsune, with the additional motivation of extending the rule of the shogunate government throughout Japan. The shugo (military governors) progressively supplanted the existing kokushi (civil governors), who were appointed by the Imperial Court in Kyoto. Officially, the gokenin in each province were supposed to serve the shugo, but in practice, the relationship between them was fragile, as the gokenin were vassals of the shōgun as well. Shugo often stayed for long periods in the capital, far from their province, and were sometimes appointed shugo for several provinces at the same time. In such cases, a deputy shugo, or shugodai (守護代), was appointed. Over time, the powers of some shugo grew considerably. Around the time of the Ōnin War (1467–1477), conflicts between shugo became common. Some shugo lost their powers to subordinates such as the shugodai, while others strengthened their grip on their territories. As a result, at the end of the 15th century, the beginning of the Sengoku period, the power in the country was divided amongst lords of various kinds (shugo, shugodai, and others), who came to be called daimyōs. (en)
- Shugo (守護) nel Giappone feudale era il titolo (di solito tradotto come "protettore") che spettava a determinati funzionari nominati dallo shōgun per amministrare una o più delle province del Giappone. Da questa figura derivò poi, nel tardo XV secolo, quella del daimyō (signore feudale), ovvero di coloro che in origine erano degli shugo che cominciarono poi a rivendicare il potere per sé stessi, piuttosto che servire semplicemente come governatori, lo shogun. Dal periodo della Guerra Ōnin (1467-1477) in poi i conflitti tra shugo divennero quindi diffusi da sconvolgere l'intero Giappone, nel periodo chiamato sengoku. In questo modo, all'inizio del secolo XVI, il paese era diviso tra signori di vari tipi (shugo, shugodai, e altri), chiamati comunemente daimyō. Fra costoro, primeggiarono Oda Nobunaga, Toyotomi Hideyoshi e Tokugawa Ieyasu, che si impose nel paese, pacificandolo e inaugurando così lo shogunato Tokugawa. (it)
- 守護（しゅご）は、日本の鎌倉幕府・室町幕府が置いた武家の職制で、国単位で設置された軍事指揮官・行政官である。令外官である追捕使が守護の原型であって、後白河法皇が源頼朝に守護・地頭の設置と任免権を認めたことによって、幕府の職制に組み込まれていった。将軍により任命され、設立当時の主な任務は、在国の地頭の監督であった。 鎌倉時代は守護人奉行（しゅごにんぶぎょう）といい、室町時代には守護職（しゅごしき）といった。 制度としては室町幕府滅亡後、織豊政権成立により守護が置かれなくなり守護制度が自然消滅するまで続いた。 (ja)
- 수호(일본어: 守護 슈고[*])는 일본의 가마쿠라 막부, 무로마치 막부 시대에 정이대장군에 의해 파견되던 지방관이다. 수호는 장군에 의해 임명되어 하나 혹은 그 이상의 구니들을 감독했다. 그러나 수호는 단순히 장군에게 봉사하는 지방관으로서 뿐만 아니라, 이들이 관할하는 땅에 대한 소유권을 주장하기 시작했기 때문에 15세기 말에 다이묘에게 자리를 내주게 되었다. (ko)
- Shugo (comummente traduzido como "guardião") foi um título outorgado a determinados oficiais do governo no Japão feudal. O título era atribuído pelo shōgun aos demais funcionários os quais tomariam a responsabilidade de supervisionar uma ou mais províncias do Japão. Este estatuto deu lugar ao surgimento do daimyō (senhores feudais), a finais do século XV. Isto porque os shugo começaram gradualmente a adquirir as terras antes administradas, em vez de servirem simplesmente como governantes em nome do shogunato. Diz-se que este posto foi criado em 1185, por Minamoto no Yoritomo, com o propósito de capturar Yoshitsune, com a adicional motivação de estender esta regra do governo por todo o Japão. Os shugo suplantaram progressivamente os Kokushi, os quais haviam sido nomeados pela Corte Imperial em Kyoto. Oficialmente, os de cada província deveriam servir o shugo, contudo na prática, a relação entre eles era bastante frágil, uma vez que os gokenin eram também vassalos do shōgun. Normalmente os shugo permaneciam na capital por longos períodos de tempo, longe da sua província, no entanto eram frequentemente enviados vários shugo para inúmeras províncias simultaneamente. Em tais casos, um deputado shugo, ou (守护代) era nomeado. Com o tempo, o poder de alguns shugo aumentou consideravelmente. Durante a (1467-1477), os conflitos entre shugo tornaram-se comuns. Alguns shugo perderam os seus poderes, tal como os shugodai, enquanto outros reforçaram o seu controlo sobre os territórios. Como resultado, no final do século XV, início do período Sengoku, o poder no país foi dividido entre os senhores feudais em váriadas divisões (shugo, shogudai e outros), passando a serem chamados de daimyō. (pt)
- Сюго́ (яп. 守護, しゅご, «протектор», «защитник») — название должности военного главы провинции в Камакурском и Муроматском сёгунатах в Японии XII—XVI веков. В западной историографии часто переводится как «военный губернатор» или «протектор». Должность сюго была учреждена в 1185 году приказом сёгуна Минамото-но Ёритомо, который под предлогом ареста своего мятежного брата Минамото-но Ёсицунэ получил от Императорского двора разрешение на размещение своих властных представительств в провинциях. На эти должности были назначены влиятельные гокэнины, которые стали олицетворением судебной и исполнительной власти сёгунов в регионах. В обязанности этих должностных лиц входила организация и выучка провинциальных самураев-гокэнинов, назначение их на службу для охраны и присмотра за дворцами Императора и экс-Императора, контроль за деятельностью дзито, заведующих имениями, а также проведение судов и расправ над антисёгунатскими силами, убийцами и нарушителями порядка. Ослабление центральной власти сёгуната в середине XIII века способствовало усилению сюго. Последние захватывали провинциальные администрации кокуси, переподчиняли себе налоговые ведомства и постепенно превращались в реальных хозяев регионов, так называемых сюго-даймё. Этот процесс ускорился с XV века. После войны годов Онин (1467—1477) большинство сюго эволюционировало в региональных феодалов даймё. (ru)
- 守护是日本镰仓幕府和室町幕府设置的武家职位，是令制国的军事指挥官、行政官。和追捕使被认为是守护的原型。后白河天皇在镰仓殿设置守护，承认幕府的权利。将军被任命，主要任务是监督令制国。镰仓时代时守护是守护人奉行（しゅごにんぶぎょう），室町时代是守护职（（しゅごしき）。 (zh)
- Воєво́да (яп. 【守護】 しゅご, шюґо, «захисник») — посада військового голови провінції у Камакурському і Муромачівському шьоґунатах, в Японії XII — XVI століть. Також — сюґо́, шуґо́. Посада воєводи була вперше заснована у 1185 наказом шьоґуна Мінамото но Йорітомо, який під приводом арешту свого бунтівного брата Мінамото но Йосіцуне, отримав від Імператорського двору дозвіл на розміщення своїх владних представництв у провінціях. На ці посади було призначено впливових ґокенінів, які стали уособленням судової і виконавчої влади сьоґунів у регіонах. До обов'язків цих посадовців входила організація і вишкіл провінційних самураїв-ґокенінів, призначення їх на службу для охорони і наглядом за палацами Імператора і екс-Імператора, контроль за діяльністю дзіто, завідувачів маєтків, а також проведення судів і розправ над анти-шьоґунатівськими силами, убивцями та порушниками порядку. Послаблення центральної влади шьоґунату у середині XIII століття сприяло посиленню воєвод. Останні захоплювали провінційні адміністрації провінційних голів, переупорядковували собі податкові відомства і, поступово, перетворювалися на реальних володарів регіонів, так званих магнатів-воєвод. Цей процес пришвидшився з XV століття. Після Смути Онін (1467–1477) більшість воєвод стала регіональною магнатерією. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Shugo (守護) era un títol equiparable a un governador militar durant el període feudal japonès. El seu significat literal és guardià. El càrrec donà lloc a l'emergència dels daimyōs (senyors feudals) a finals del segle xv, a mesura que els shugo començaren a reclamar poder sobre les terres, en lloc de servir com a simples governadors en nom del shōgun. (ca)
- V hrubém překladu můžeme slovu šugo (守護) rozumět jako pojmu protektor, ochránce, hejtman. Provinční vládci spojovaní s šógunátem Kamakura v devadesátých letech 11. století a důležitá část administrativy (bakufu) během trvání války Ónin (1467–1477). Mnoho starších rodů šugo byly boji ve válce Ónin oslabeno a vytlačeno nebo zničeno během období Sengoku. Během období Kamakura byli šugo silně závislí na vůli bakufu. Bojovali s rebely a dohlíželi nad aktivitami provinčních vojenských správců (džitó). V období Muromači šugo měli na starost rozsáhlá území provincií. Termín šugo lze nalézt v záznamech do roku 1560 v několika provinciích (např. Sacuma). (cs)
- Shugo (jap. 守護, wörtlich: „Beschützer“) bezeichnet während der japanischen Kamakura- und Muromachi-Zeit (12. bis 16. Jahrhundert) ein Amt, zuerst eines mit Polizeifunktionen, später das eines Militärgouverneurs. Als Stellvertreter stand ihnen ein shugodai (守護代) beiseite. (de)
- 守護（しゅご）は、日本の鎌倉幕府・室町幕府が置いた武家の職制で、国単位で設置された軍事指揮官・行政官である。令外官である追捕使が守護の原型であって、後白河法皇が源頼朝に守護・地頭の設置と任免権を認めたことによって、幕府の職制に組み込まれていった。将軍により任命され、設立当時の主な任務は、在国の地頭の監督であった。 鎌倉時代は守護人奉行（しゅごにんぶぎょう）といい、室町時代には守護職（しゅごしき）といった。 制度としては室町幕府滅亡後、織豊政権成立により守護が置かれなくなり守護制度が自然消滅するまで続いた。 (ja)
- 수호(일본어: 守護 슈고[*])는 일본의 가마쿠라 막부, 무로마치 막부 시대에 정이대장군에 의해 파견되던 지방관이다. 수호는 장군에 의해 임명되어 하나 혹은 그 이상의 구니들을 감독했다. 그러나 수호는 단순히 장군에게 봉사하는 지방관으로서 뿐만 아니라, 이들이 관할하는 땅에 대한 소유권을 주장하기 시작했기 때문에 15세기 말에 다이묘에게 자리를 내주게 되었다. (ko)
- 守护是日本镰仓幕府和室町幕府设置的武家职位，是令制国的军事指挥官、行政官。和追捕使被认为是守护的原型。后白河天皇在镰仓殿设置守护，承认幕府的权利。将军被任命，主要任务是监督令制国。镰仓时代时守护是守护人奉行（しゅごにんぶぎょう），室町时代是守护职（（しゅごしき）。 (zh)
- Shugoa (守護, Shugo?) Japoniaren garai feudalean, ofizialei ematen zitzaien titulu bat zen. Bere esanahi literala, "zaindaria" da. Kargua, hasiera batean, Minamoto no Yoritomok sortu zuen 1185ean, Minamoto no Yoshitsune harrapatzen laguntzeko, baina, benetako arrazoia, shogunerria Japonia osoan hedatzea zen. Hau da, shogunek izendatzen zituzten shugoak antzinako japoniar probintziak edo kuniak ikuskatzeko. XV. mendearen amaieran, Sengoku garaiaren hasieran, Japoniako botere politikoa, titulu ezberdinak zituzten jaun feudalen artean banatua zegoen, shugoak, shugodaiak, etab..., daimyō ere deituak. (eu)
- Shugo (守護 Shugo?) era un título otorgado a oficiales durante el período feudal japonés. Su significado literal es guardián. La posición fue creada inicialmente en 1185 por Minamoto no Yoritomo, para auxiliar en la captura de Minamoto no Yoshitsune, pero el motivo subyacente era el de extender el dominio del shogunato a lo largo de Japón. Es decir, los Shugo eran designados por el shōgun para supervisar las antiguas provincias japonesas (kuni). (es)
- Un shugo (守護) ou « gouverneur militaire de province » est un fonctionnaire shogunal provincial pendant les périodes Kamakura et Muromachi de l'histoire du Japon. Il est chargé du maintien de l'ordre et du contrôle des guerriers dans la province qui lui est attribuée. Il ne possède[Quand ?] que peu d'autorité et, en cas de situation grave, doit en référer au bakufu ou au shogun. (fr)
- Shugo (守護), commonly translated as “(military) governor,” “protector,” or “constable,” was a title given to certain officials in feudal Japan. They were each appointed by the shōgun to oversee one or more of the provinces of Japan. The position gave way to the emergence of the daimyōs (大名, feudal lords) in the late 15th century, as shugo began to claim power over lands themselves, rather than serving simply as governors on behalf of the shogunate. (en)
- Shugo (守護) nel Giappone feudale era il titolo (di solito tradotto come "protettore") che spettava a determinati funzionari nominati dallo shōgun per amministrare una o più delle province del Giappone. Da questa figura derivò poi, nel tardo XV secolo, quella del daimyō (signore feudale), ovvero di coloro che in origine erano degli shugo che cominciarono poi a rivendicare il potere per sé stessi, piuttosto che servire semplicemente come governatori, lo shogun. (it)
- Shugo (comummente traduzido como "guardião") foi um título outorgado a determinados oficiais do governo no Japão feudal. O título era atribuído pelo shōgun aos demais funcionários os quais tomariam a responsabilidade de supervisionar uma ou mais províncias do Japão. Este estatuto deu lugar ao surgimento do daimyō (senhores feudais), a finais do século XV. Isto porque os shugo começaram gradualmente a adquirir as terras antes administradas, em vez de servirem simplesmente como governantes em nome do shogunato. (pt)
- Сюго́ (яп. 守護, しゅご, «протектор», «защитник») — название должности военного главы провинции в Камакурском и Муроматском сёгунатах в Японии XII—XVI веков. В западной историографии часто переводится как «военный губернатор» или «протектор». (ru)
- Воєво́да (яп. 【守護】 しゅご, шюґо, «захисник») — посада військового голови провінції у Камакурському і Муромачівському шьоґунатах, в Японії XII — XVI століть. Також — сюґо́, шуґо́. Посада воєводи була вперше заснована у 1185 наказом шьоґуна Мінамото но Йорітомо, який під приводом арешту свого бунтівного брата Мінамото но Йосіцуне, отримав від Імператорського двору дозвіл на розміщення своїх владних представництв у провінціях. На ці посади було призначено впливових ґокенінів, які стали уособленням судової і виконавчої влади сьоґунів у регіонах. До обов'язків цих посадовців входила організація і вишкіл провінційних самураїв-ґокенінів, призначення їх на службу для охорони і наглядом за палацами Імператора і екс-Імператора, контроль за діяльністю дзіто, завідувачів маєтків, а також проведення судів (uk)
|
