| dbo:abstract
|
- Historická metoda je soubor technik a postupů, které užívají historikové při práci s primárními zdroji a jinými důkazy, včetně důkazů, které nabízí archeologie, pro výzkum a následné psaní historie ve formě historických záznamů. Studium historické metody a různých způsobů psaní dějin je známé jako historiografie. (cs)
- الطريقة التاريخية (بالإنجليزية: Historical method) تعني الطرق والأساليب التي يتبعها المؤرخون الذين يستخدمون المصادر الأولية وأدلة أخرى للبحث في التاريخ ثم كتابته. (ar)
- Metodologio de historio (aŭ de la historiaj sciencoj) enhavas la aron de teknikoj, metodoj kaj proceduroj uzataj de la historiistoj por utiligi la unuarangajn fontojn kaj aliajn pruvojn (arkeologio, arkiviko, helpaj historiaj sciencoj ktp.) por esploradi okazaĵojn de la pasinteco elstaraj por la homaj socioj. Tiu metodologio celas la prilaboradon de la historiografio (aŭ historiografia produkto). La demando pri la naturo de la historia metodo kaj, eĉ, ties propra meditado kiel scienca metodo, estas studita de la epistemologio (filozofio de la scienco, metodologio de la sociaj sciencoj) kaj la filozofio de la historio kaj iel de la historiologio (aŭ teorio de la historio). La ĉefaj ŝtupoj de la komuna proceduro fare de la historiistoj en sia laboro estas la jenaj:
* Unue, la difino de la temo kaj ties limigo, nome oni formulas la demando(j)n (erotetiko) kaj oni difinas laborplanon. Kun bazo sur tio venas la heŭristiko (lokigo kaj rikolto de la dokumentaj fontoj, kiuj estas la krudmaterialo de la laboro de la historiisto).
* Due, la analizo aŭ kritiko de tiuj fontoj (distingante du formojn de kritiko, kiuj referencas al la laboro kun la dokumentaj fontoj: nome ekstera kaj interna kritikoj).
* Laste, la historiografia sintezo (kiu estas la fina produkto de la historiografio). Post la fino de tiu procezo, restas la publikigo, nepra paŝo por ke la scienca komunumo kunhavu kaj submetu la laboron al scienca debato kaj falsigklopodo (cele al la konfirmo de ties aŭtenteco) kaj oni disvastigu ĝin inter la publiko por ke ties sciaro povu utili al la celoj de la historio. (eo)
- Historical method is the collection of techniques and guidelines that historians use to research and write histories of the past. Secondary sources, primary sources and material evidence such as that derived from archaeology may all be drawn on, and the historian's skill lies in identifying these sources, evaluating their relative authority, and combining their testimony appropriately in order to construct an accurate and reliable picture of past events and environments. In the philosophy of history, the question of the nature, and the possibility, of a sound historical method is raised within the sub-field of epistemology. The study of historical method and of different ways of writing history is known as historiography. (en)
- El método histórico o la metodología de la historia (o de las ciencias históricas) comprende el conjunto de técnicas, métodos y procedimientos usados por los historiadores para investigar sucesos pasados, y escribir o reescribir la historia. Estos procedimientos pueden implicar recurrir a fuentes secundarias, fuentes primarias, evidencia material como la derivada de la arqueología y otras disciplinas auxiliares de la historia como la archivística. La habilidad del historiador radica en identificar estas fuentes, evaluar su autoridad en relación con las otras y combinar la información de manera apropiada para construir una visión precisa y fiable de eventos, situaciones pasadas o conceptos antiguos. Como resultado los historiadores obtienen un conjunto de escritos (o producción historiográfica) acerca de un tema o período histórico a través de la historiografía. La cuestión de la naturaleza del método histórico e, incluso, su propia reflexión como método científico, se discute por la epistemología (filosofía de la ciencia, metodología de las ciencias sociales) y la filosofía de la historia y, en cierto sentido, por la historiología (o teoría de la historia). (es)
- Dans l'épistémologie et en histoire, la méthodologie historique désigne l’ensemble des réflexions qui portent sur les procédés, les moyens, les règles suivies et les contextes des travaux des historiens. Elle tend à expliquer comment les historiens produisent des interprétations historiques, définissent des méthodes considérées déontologiques ou tout au moins valides. La méthodologie historique cherche notamment à établir les causes des évènements historiques, ainsi que leurs conséquences. (fr)
- Metode sejarah adalah langkah-langkah yang digunakan dalam . Tujuan dari metode sejarah adalah mengumpulkan sumber-sumber sejarah secara efektif, menilainya secara kritis, dan menyajikan suatu sintesis tertulis atas hasil yang dicapai. Metode sejarah merupakan suatu sistem prosedur yang benar untuk pencapaian kebenaran melalui tahapan heuristik, kritik, interpretasi, dan historiografi. Tahapan-tahapan dalam metode sejarah dilakukan setelah penentuan topik penelitian dan perumusan permasalahan dan pertanyaan penelitian sejarah. Pencapaian tujuan metode sejarah dilakukan dengan memberikan prinsip dan aturan yang disusun secara sistematis untuk membantu pengumpulan sumber-sumber sejarah. (in)
- 사적 연구 방법(史的硏究方法) 또는 사적 방법은 역사가들이 1차 사료 및 기타 증거들을 사용하여 역사를 연구하고 저술하는 방법을 말한다. 흠이 없는 사적 방법의 특징과 가능성에 대한 의문은 역사 철학의 인식론에서 제기되었다. 일반적으로 역사가들이 '외부 비평', '내부 비평', '종합'의 명칭으로 사용하는 사적 연구의 지침들은 다음과 같이 요약된다. (ko)
- De historische methode is dat geheel van technieken en toepassingen die door de historicus gebruikt worden om aan geschiedenis te doen. De toepassing ervan kan echter wel verschillen. (nl)
- 歴史学研究法（れきしがくけんきゅうほう）は、歴史家が史料やその他の証拠を用いて研究する手法である。本項では、歴史を書くためのテクニックやガイドラインをおもに紹介する。 (ja)
- O método histórico, também chamado de método crítico ou crítica histórica, compreende o conjunto de técnicas, métodos e procedimentos usados pelos historiadores para gerenciar fontes primárias e outras evidências (arqueologia, arquivística, disciplinas auxiliares da história, etc.) para investigar eventos passados relevantes para as sociedades humanas. O objetivo é a elaboração da historiografia (ou produção historiográfica). A questão da natureza do método histórico, e mesmo da própria possibilidade de sua existência como método científico, é discutida pela epistemologia (filosofia da ciência, metodologia das ciências sociais) e pela filosofia da história, e pela historiografia e historiologia (ou teoria da história). O método histórico pode ser compreendido como resultado de duas operações a saber: análise e síntese. A análise compreende, por sua vez, quatro operações: a heurística, as críticas interna e externa, e a hermenêutica. 1.
* Heurística é a operação pela qual se procede a recolha das fontes de informação necessárias à análise histórica. 2.
* Crítica, onde se avalia a validade ou não das versões contraditórias. É o mais complexo. A crítica interna visa verificar a validade e coerência a partir da própria fonte. Por sua vez, a crítica externa confere a validade e veracidade considerando fatores externos e o contexto. 3.
* Hermenêutica é a operação pela qual se procede a interpretação dos documentos em termos de se saber em que medida as informações fornecidas por estes responde a questões inicialmente levantadas. (pt)
- Metodologia historii – dziedzina wiedzy zajmująca się badaniem metod stosowanych dla stworzenia historycznego opisu świata.Metodologia historii kooperuje zatem z grupą dziedzin wiedzy noszących wspólną nazwę epistemologia czy też teoria poznania. Metodologia historii bada także znaczenie historiografii, wiedzy historycznej i historycznego myślenia w dziejach poszczególnych kultur i cywilizacji – wówczas kooperuje z takimi dziedzinami wiedzy jak: historia historiografii, kulturoznawstwo, filozofia kultury. (pl)
- Historisk metod är det sätt på vilket vetenskaplig forskning bedrivs inom den historiska disciplinen. Eftersom historiska skeenden inte går att pröva på strikt vetenskapligt sätt, eftersom man inte kan återupprepa med exakt samma förutsättningar, måste en historiker hitta andra metoder att finna ny kunskap. (sv)
- Исторический метод — метод социологических исследований, который включает в себя приемы, средства и техники, которые применяют историки для изучения и интерпретации текстов первоисточников и поиска иных доказательств, в том числе археологических доказательств, используемых для исследования, а также изложения исторических событий. В философии истории исторический метод используется как метод теории познания. Изучение исторического метода и различных способов отображения исторических фактов и событий называется историографией. Исторический метод (историко-критический метод) имеет первостепенное значение для написания истории, отображения причинно-следственных связей, воссоздания событий прошлого. (ru)
- Методоло́гия истори́ческой нау́ки, Методология истории — специальная историческая дисциплина, которая определяет предмет и объект исторической науки, цель научного исторического познания, изучает научный и социальный статус исторической науки, её дисциплинарное строение, разрабатывает теорию исторического познания (включая общефилософские, гносеологические и эпистемологические основы, принципы, уровни, виды, этапы, методы исторического познания и методы изложения результатов исторического познания, а также формы исторических знаний). Кроме того, методология истории изучает специфику основных теоретико-методологических направлений в исторической науке, различных научных школ. В целом она формирует научно-познавательные предпосылки для проведения конкретно-исторических исследований. После появления знаменитой работы Иоганна Густава Дройзена "Историка" (Grundriss der Historik. Jena, 1858 [1]) методология истории стала в немецкоязычном пространстве часто обозначаться и как историка ( historiology). В отношении объекта и метода своих исследований методология истории принципиально отличается от исторической науки, исторической дидактики и философии истории, ибо её главная задача заключается не в познании и интерпретации или же преподавании прошлого, а в эпистемологической рефлексии о процессах его исторической реконструкции. Методология истории стремится к легитимации исторического метода, а вместе с ним и исторического знания. Она занимается поиском ответов на следующие вопросы: Что есть история? В чём суть исторического метода? Чем исторический метод реконструкции прошлого отличается от литературного и философского методов его описания? Какую роль в процессе познания прошлого играют морально-этические, идеологические и политические факторы? Каким образом рождается исторический интерес и определяются познавательные цели историка? Что есть "след прошлого" и в каких условиях определённые следы прошлого принимают для историка статус "исторического источника"? Чем историческая реконструкция отличается от литературного описания и философского мета-рассказа? Какую структуру имеют исторические высказывания и предложения? Что есть исторический "факт"[2] и чем он отличается от исторической интерпретации? Возможно ли объективное знание о прошлом? Чем прошлое отличается от истории?[3] Надо сказать, что поиском ответов на эти вопросы частично занялись уже античные историки. Строгие требования к историческому методу ставит в V веке до н. э. древнегреческий историк Фукидид, который впервые определяет масштабы точного и проверенного знания о прошлом. Свой вклад в рефлексию об историческом методе вносят позже мыслители средневековья и эпохи Просвещения, особенно "Гёттингенской исторической школы" (1770-1813). Но первый систематический и всесторонний анализ исторического метода нам поставляет "Историка" Дройзена (1858), которая включает в себя эвристику, теорию критики источников, герменевтику и, разумеется, определение познавательных целей и задач исторической науки. (ru)
- Методологія історичної науки (історії) — спеціальна історична дисципліна, яка визначає її предмет і об'єкт, ціль пізнання, вивчає науковий і соціальний статус історичної науки, її дисциплінарну будову, теорію історичного пізнання (включаючи загальфілософські, гносеологічні й епістомологічні основи, принципи, рівні, види й методи історичного пізнання). Вивчає специфіку основних теоретико-методологічних напрямків в історичній науці, різних історичних наукових шкіл. Формує науково-пізнавальні передумови для здійснення конкретно-історичних досліджень. До основних методів історичного дослідження належать:
* ,
* ,
* історико-порівняльний метод,
* ,
* історико-системний метод. (uk)
- 史學方法（英語：Historical method）為歷史研究的方法學，目前廣義分作三項方法：第一，「學習證據分類」、第二，「收集證據」、第三，「傳達證據」，綜合上敘方法，將羅列的證據書寫成文章，用以描述歷史事件、或討論歷史議題等，被視為歷史學者的基本學識與技能。不過，除了上敘史學方法之外，其餘尚有其他較具爭議的因素，難以做概括性統一論述。 (zh)
- Історичний метод — метод дослідження, заснований на вивченні виникнення, формування та розвитку об'єктів у хронологічній послідовності. Завдяки використанню історичного методу досягається поглиблене розуміння суті проблеми і з'являється можливість формулювати більш обґрунтовані рекомендації по новому об'єкту. Історичний метод може бути використаний при дослідженні різних явищ та об'єктів природи, суспільного життя, науки, техніки тощо. Вивчення історичного методу і різних способів відображення історичних фактів і подій називають історіографією. Історичний метод (історико-критичний метод) має першорядне значення для написання історії, відбиття причинно-наслідкових зв'язків, відтворення подій минулого. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Historická metoda je soubor technik a postupů, které užívají historikové při práci s primárními zdroji a jinými důkazy, včetně důkazů, které nabízí archeologie, pro výzkum a následné psaní historie ve formě historických záznamů. Studium historické metody a různých způsobů psaní dějin je známé jako historiografie. (cs)
- الطريقة التاريخية (بالإنجليزية: Historical method) تعني الطرق والأساليب التي يتبعها المؤرخون الذين يستخدمون المصادر الأولية وأدلة أخرى للبحث في التاريخ ثم كتابته. (ar)
- Dans l'épistémologie et en histoire, la méthodologie historique désigne l’ensemble des réflexions qui portent sur les procédés, les moyens, les règles suivies et les contextes des travaux des historiens. Elle tend à expliquer comment les historiens produisent des interprétations historiques, définissent des méthodes considérées déontologiques ou tout au moins valides. La méthodologie historique cherche notamment à établir les causes des évènements historiques, ainsi que leurs conséquences. (fr)
- Metode sejarah adalah langkah-langkah yang digunakan dalam . Tujuan dari metode sejarah adalah mengumpulkan sumber-sumber sejarah secara efektif, menilainya secara kritis, dan menyajikan suatu sintesis tertulis atas hasil yang dicapai. Metode sejarah merupakan suatu sistem prosedur yang benar untuk pencapaian kebenaran melalui tahapan heuristik, kritik, interpretasi, dan historiografi. Tahapan-tahapan dalam metode sejarah dilakukan setelah penentuan topik penelitian dan perumusan permasalahan dan pertanyaan penelitian sejarah. Pencapaian tujuan metode sejarah dilakukan dengan memberikan prinsip dan aturan yang disusun secara sistematis untuk membantu pengumpulan sumber-sumber sejarah. (in)
- 사적 연구 방법(史的硏究方法) 또는 사적 방법은 역사가들이 1차 사료 및 기타 증거들을 사용하여 역사를 연구하고 저술하는 방법을 말한다. 흠이 없는 사적 방법의 특징과 가능성에 대한 의문은 역사 철학의 인식론에서 제기되었다. 일반적으로 역사가들이 '외부 비평', '내부 비평', '종합'의 명칭으로 사용하는 사적 연구의 지침들은 다음과 같이 요약된다. (ko)
- De historische methode is dat geheel van technieken en toepassingen die door de historicus gebruikt worden om aan geschiedenis te doen. De toepassing ervan kan echter wel verschillen. (nl)
- 歴史学研究法（れきしがくけんきゅうほう）は、歴史家が史料やその他の証拠を用いて研究する手法である。本項では、歴史を書くためのテクニックやガイドラインをおもに紹介する。 (ja)
- Metodologia historii – dziedzina wiedzy zajmująca się badaniem metod stosowanych dla stworzenia historycznego opisu świata.Metodologia historii kooperuje zatem z grupą dziedzin wiedzy noszących wspólną nazwę epistemologia czy też teoria poznania. Metodologia historii bada także znaczenie historiografii, wiedzy historycznej i historycznego myślenia w dziejach poszczególnych kultur i cywilizacji – wówczas kooperuje z takimi dziedzinami wiedzy jak: historia historiografii, kulturoznawstwo, filozofia kultury. (pl)
- Historisk metod är det sätt på vilket vetenskaplig forskning bedrivs inom den historiska disciplinen. Eftersom historiska skeenden inte går att pröva på strikt vetenskapligt sätt, eftersom man inte kan återupprepa med exakt samma förutsättningar, måste en historiker hitta andra metoder att finna ny kunskap. (sv)
- 史學方法（英語：Historical method）為歷史研究的方法學，目前廣義分作三項方法：第一，「學習證據分類」、第二，「收集證據」、第三，「傳達證據」，綜合上敘方法，將羅列的證據書寫成文章，用以描述歷史事件、或討論歷史議題等，被視為歷史學者的基本學識與技能。不過，除了上敘史學方法之外，其餘尚有其他較具爭議的因素，難以做概括性統一論述。 (zh)
- Metodologio de historio (aŭ de la historiaj sciencoj) enhavas la aron de teknikoj, metodoj kaj proceduroj uzataj de la historiistoj por utiligi la unuarangajn fontojn kaj aliajn pruvojn (arkeologio, arkiviko, helpaj historiaj sciencoj ktp.) por esploradi okazaĵojn de la pasinteco elstaraj por la homaj socioj. Tiu metodologio celas la prilaboradon de la historiografio (aŭ historiografia produkto). La demando pri la naturo de la historia metodo kaj, eĉ, ties propra meditado kiel scienca metodo, estas studita de la epistemologio (filozofio de la scienco, metodologio de la sociaj sciencoj) kaj la filozofio de la historio kaj iel de la historiologio (aŭ teorio de la historio). (eo)
- El método histórico o la metodología de la historia (o de las ciencias históricas) comprende el conjunto de técnicas, métodos y procedimientos usados por los historiadores para investigar sucesos pasados, y escribir o reescribir la historia. Estos procedimientos pueden implicar recurrir a fuentes secundarias, fuentes primarias, evidencia material como la derivada de la arqueología y otras disciplinas auxiliares de la historia como la archivística. La habilidad del historiador radica en identificar estas fuentes, evaluar su autoridad en relación con las otras y combinar la información de manera apropiada para construir una visión precisa y fiable de eventos, situaciones pasadas o conceptos antiguos. Como resultado los historiadores obtienen un conjunto de escritos (o producción historiográf (es)
- Historical method is the collection of techniques and guidelines that historians use to research and write histories of the past. Secondary sources, primary sources and material evidence such as that derived from archaeology may all be drawn on, and the historian's skill lies in identifying these sources, evaluating their relative authority, and combining their testimony appropriately in order to construct an accurate and reliable picture of past events and environments. (en)
- Методоло́гия истори́ческой нау́ки, Методология истории — специальная историческая дисциплина, которая определяет предмет и объект исторической науки, цель научного исторического познания, изучает научный и социальный статус исторической науки, её дисциплинарное строение, разрабатывает теорию исторического познания (включая общефилософские, гносеологические и эпистемологические основы, принципы, уровни, виды, этапы, методы исторического познания и методы изложения результатов исторического познания, а также формы исторических знаний). (ru)
- O método histórico, também chamado de método crítico ou crítica histórica, compreende o conjunto de técnicas, métodos e procedimentos usados pelos historiadores para gerenciar fontes primárias e outras evidências (arqueologia, arquivística, disciplinas auxiliares da história, etc.) para investigar eventos passados relevantes para as sociedades humanas. O objetivo é a elaboração da historiografia (ou produção historiográfica). A questão da natureza do método histórico, e mesmo da própria possibilidade de sua existência como método científico, é discutida pela epistemologia (filosofia da ciência, metodologia das ciências sociais) e pela filosofia da história, e pela historiografia e historiologia (ou teoria da história). (pt)
- Исторический метод — метод социологических исследований, который включает в себя приемы, средства и техники, которые применяют историки для изучения и интерпретации текстов первоисточников и поиска иных доказательств, в том числе археологических доказательств, используемых для исследования, а также изложения исторических событий. В философии истории исторический метод используется как метод теории познания. (ru)
- Методологія історичної науки (історії) — спеціальна історична дисципліна, яка визначає її предмет і об'єкт, ціль пізнання, вивчає науковий і соціальний статус історичної науки, її дисциплінарну будову, теорію історичного пізнання (включаючи загальфілософські, гносеологічні й епістомологічні основи, принципи, рівні, види й методи історичного пізнання). Вивчає специфіку основних теоретико-методологічних напрямків в історичній науці, різних історичних наукових шкіл. Формує науково-пізнавальні передумови для здійснення конкретно-історичних досліджень. (uk)
- Історичний метод — метод дослідження, заснований на вивченні виникнення, формування та розвитку об'єктів у хронологічній послідовності. Завдяки використанню історичного методу досягається поглиблене розуміння суті проблеми і з'являється можливість формулювати більш обґрунтовані рекомендації по новому об'єкту. Історичний метод може бути використаний при дослідженні різних явищ та об'єктів природи, суспільного життя, науки, техніки тощо. (uk)
|
