| dbo:abstract
|
- تشارلز انجلوا (بالفرنسية: Charles-Victor Langlois ) (و. 1863 – 1929 م) هو مؤرخ، وأمين الأرشيف فرنسي، ولد في روان، توفي في باريس، عن عمر يناهز 66 عاماً. (ar)
- Charles-Victor Langlois (May 26, 1863, in Rouen – June 25, 1929, in Paris) was a French historian and paleographer, who specialized in the study of the Middle Ages and taught at the Sorbonne, where he taught paleography, bibliography, and the history of the Middle Ages. Langlois attended the École Nationale des Chartes and earned a doctorate in history in 1887. He taught at the University of Douai before moving to the Sorbonne. He was director of the National Archives of France from 1913 to 1929. Langlois was a leader in use of the historical method, which taught a scientific form of studying history. His "Manual of Historical Bibliography" was a fundamental manual on how bibliographic methods, which went along with his studies of the historical method. His 1897 work Introduction aux études historiques, written with Charles Seignobos, is considered one of the first comprehensive manuals discussing the use of scientific techniques in historical research. The "Introduction to the Study of History" takes a very detailed view at finding a way to make history as accurate of a study as the sciences. The basis of their method is the all history comes from facts retrieved from first hand documents. These facts are then viewed by the historian from many different perspectives, allowing for an unbiased approach at history. By using methods, such as external and internal criticism, the historian is able to see both the reader and authors perspective on a piece of history. In order to get a completely accurate history, these facts must be sorted into categories into groups to allow for easy research. To both of these men, the goal of history was to make it a learnable subject for anyone so that it may be passed down. To emphasize the importance of primary sources, Seignobos and Langlois in their handbook coined the famous maxime "L'histoire se fait avec des documents". His collaborator on "Introduction to the Study of History", Charles Seignobos was also a lecturer in Sorbonne in 1881. Born in Lamastre, France, Seignobos came from a Protestant family and advocated systematic and methodical approach to the study of history. His books are widely used in schools throughout France. His work "The Evolution of the French People" was in an important work that traced the history of the French people, rather than its leaders. Not an entire history of France, this book focused on the conditions of life and institutions that made up life in France. It was also another example of his use of the historical method, as it attempts to explain certain conditions, rather than concentrating solely on individual characters. His works include "History of ancient civilization, History of Mediaeval and of modern civilization to the end of the seventeenth century, A political history of contemporary Europe, since 1814, and The world of Babylon : Nineveh and Assyria. (en)
- Charles-Victor Langlois (Ruan, 1863-París, 1929) fue un historiador francés. Recibió su doctorado en 1887 y se convirtió en profesor de la Universidad de París en 1909, donde enseñó Bibliografía, Paleografía e Historia de la Edad Media. También fue profesor en La Sorbona.Langlois es sobre todo reconocido por sus estudios históricos del medievo francés, donde escribió obras destacadas como Le règne de Philippe III le hardi (El reino de Felipe tercero, el temerario). Considerado hasta la fecha como uno de los mejores trabajos sobre el tema. También destaca el trabajo que realizó junto a Charles Seignobos, "Introduction aux études historiques” (Introducción a los estudios históricos). Una de las obras cumbres del positivismo al que Langlois estaba muy apegado.Langlois escribió una descripción bibliográfica de todos los archivos de Francia Les archives de l'histoire de France (Los archivos de historia de Francia), gran aportación a la archivística en su país. En 1913 Langlois fue nombrado director de Archivos nacionales y en 1917 obtuvo un puesto en la Academia de inscripciones y humanidades. (es)
- Charles-Victor Langlois, né le 26 mai 1863 à Rouen et mort le 25 juin 1929 à Paris, est un historien français. Professeur à la Sorbonne et à l'École pratique des hautes études, c'est un spécialiste du Moyen Âge et notamment des rencontres entre l'Occident et l'Orient. (fr)
- Charles-Victor Langlois, född 26 maj 1863, död 25 juni 1929, var en fransk historiker. Langlois blev docteur ès lettres 1887. Han undervisade först i Montpellier, därefter vid Sorbonne i paleografi, bibliografi och medeltidens historia. Langlois vetenskapliga produktion koncentrerades kring Frankrikes historia under de senare kapetingerna. Han framträdde även som handboksförfattare i bibliografi och historisk metod. Langlois huvudarbete är La vie en France au moyen âge, de la fin du XII:e siècle au milieu du XIV:e (4 band, 1924-27). (sv)
- Шарль-Віктор Ланглуа (Langlois; 25.05.1863 — 26.06.1929) — французький історик-медієвіст, спеціаліст з історії французького середньовіччя, професор історії середніх віків і палеографії в Сорбонні, директор Національного архіву (з 1912), член Академії написів (1917). Народився в м. Руан (Франція). Основні праці присвячені французькому середньовіччю, історичній бібліографії та методології історії. Спільно зі своїм співавтором Ш.Сеньобосом (рос. переклад їхньої праці «Введение в изучение истории» побачив світ 1899, через рік після французького видання), узагальнюючи досвід істориків 19 ст., розробив правила аналізу й синтезу в роботі з архівними джерелами. Аналітичний етап поділяв на дві стадії — «зовнішню критику документів» і «внутрішню критику документів». Зовнішня, або нижча, стадія критики обмежувалася встановленням характеру джерела, його зовнішніх особливостей, дати і місця написання. Метою внутрішньої критики була перевірка вірогідності даних, що містяться в досліджуваних докуменгтах. Для цього необхідно визначити міру інформованості автора джерела, скрупульозно зіставити дані цього джерела з ін. джерелами для встановлення узгодженості фактів. Окрім цього, слід з'ясувати мотиви і устремління автора документа, це дає змогу відрізнити в документі істинні факти від спотворених. Після аналітичної (підготовчої) роботи в руках історика зосереджується «маса дрібних фактів» і «ворох відомостей», які потрібно обережно «розсортирувати». Це — завдання синтетичного етапу роботи історика. Він має здійснюватися за певною схемою — складання однорідних фактів у серії та ряди в хронологічному порядку. Це дасть змогу «системно» накопичувати матеріал з історії мистецтв, релігії, воєнної, економічної історії, історії політичних установ тощо. Згодом такі історії мають бути поєднані у загальну історію. Запропоновану Л. схему початкового синтезу історичного матеріалу піддавав нищівній критиці Люс'єн Февр — засновник школи «Анналів». Він назвав її системою «старого бабусиного комода». В такому комоді в одній шухляді лежить «вишикувана від початкової дати до кінцевої» історія економічна, в другій — історія воєнна, в третій — історія політична і т. д. Усі ці історії суворо відокремлені одна від одної, ніяк не взаємодіють, а тому і не допомагають усвідомленню ні глибинного змісту кожної з них, ні істор. процесу в цілому. Л. сприяв реформі викладання історії у вищій та серед. школі, упорядкуванню архів. справи у Франції, налагодженню радянсько-франц. наук. зв'язків у 1920-х рр. Серед його учнів була рад. медієвістка О.Добіаш-Рождественська. Помер у м. Париж (Франція). (uk)
- Шарль-Викто́р Ланглуа́ (фр. Charles-Victor Langlois; 26 мая 1863, Руан — 25 июня 1929, Париж) — французский историк и палеограф, который специализировался на изучении Средневековья, преподавал в Парижском университете. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- تشارلز انجلوا (بالفرنسية: Charles-Victor Langlois ) (و. 1863 – 1929 م) هو مؤرخ، وأمين الأرشيف فرنسي، ولد في روان، توفي في باريس، عن عمر يناهز 66 عاماً. (ar)
- Charles-Victor Langlois, né le 26 mai 1863 à Rouen et mort le 25 juin 1929 à Paris, est un historien français. Professeur à la Sorbonne et à l'École pratique des hautes études, c'est un spécialiste du Moyen Âge et notamment des rencontres entre l'Occident et l'Orient. (fr)
- Charles-Victor Langlois, född 26 maj 1863, död 25 juni 1929, var en fransk historiker. Langlois blev docteur ès lettres 1887. Han undervisade först i Montpellier, därefter vid Sorbonne i paleografi, bibliografi och medeltidens historia. Langlois vetenskapliga produktion koncentrerades kring Frankrikes historia under de senare kapetingerna. Han framträdde även som handboksförfattare i bibliografi och historisk metod. Langlois huvudarbete är La vie en France au moyen âge, de la fin du XII:e siècle au milieu du XIV:e (4 band, 1924-27). (sv)
- Шарль-Викто́р Ланглуа́ (фр. Charles-Victor Langlois; 26 мая 1863, Руан — 25 июня 1929, Париж) — французский историк и палеограф, который специализировался на изучении Средневековья, преподавал в Парижском университете. (ru)
- Charles-Victor Langlois (May 26, 1863, in Rouen – June 25, 1929, in Paris) was a French historian and paleographer, who specialized in the study of the Middle Ages and taught at the Sorbonne, where he taught paleography, bibliography, and the history of the Middle Ages. To emphasize the importance of primary sources, Seignobos and Langlois in their handbook coined the famous maxime "L'histoire se fait avec des documents". (en)
- Charles-Victor Langlois (Ruan, 1863-París, 1929) fue un historiador francés. Recibió su doctorado en 1887 y se convirtió en profesor de la Universidad de París en 1909, donde enseñó Bibliografía, Paleografía e Historia de la Edad Media. También fue profesor en La Sorbona.Langlois es sobre todo reconocido por sus estudios históricos del medievo francés, donde escribió obras destacadas como Le règne de Philippe III le hardi (El reino de Felipe tercero, el temerario). Considerado hasta la fecha como uno de los mejores trabajos sobre el tema. (es)
- Шарль-Віктор Ланглуа (Langlois; 25.05.1863 — 26.06.1929) — французький історик-медієвіст, спеціаліст з історії французького середньовіччя, професор історії середніх віків і палеографії в Сорбонні, директор Національного архіву (з 1912), член Академії написів (1917). Народився в м. Руан (Франція). Основні праці присвячені французькому середньовіччю, історичній бібліографії та методології історії. Спільно зі своїм співавтором Ш.Сеньобосом (рос. переклад їхньої праці «Введение в изучение истории» побачив світ 1899, через рік після французького видання), узагальнюючи досвід істориків 19 ст., розробив правила аналізу й синтезу в роботі з архівними джерелами. Аналітичний етап поділяв на дві стадії — «зовнішню критику документів» і «внутрішню критику документів». (uk)
|
