| dbo:abstract
|
- Salböl (hebräisch שמן משחת־קדש, „heiliges Salböl“) ist ein duftendes Öl, dessen Zubereitung in der Tora beschrieben wird. Es diente im Kult des Jerusalemer Tempels zur Salbung von Personen sowie zur Weihung von Objekten für ihren Gebrauch im Heiligtum. (de)
- El Aceite de la Unción Santa es el aceite descrito en la Biblia en Éxodo 30:22-25, fueron dados la lista de ingredientes a Moisés por Dios. De uso exclusivamente sacerdotal, este aceite debería ser hecho según el , por los sacerdotes del linaje de Aarón o levitas, también llamados Kojanim. En la unción, el aceite trae la dimensión de muerte y resurrección. (es)
- The holy anointing oil (Hebrew: שמן המשחה, shemen ha-mishchah, "oil of anointing") formed an integral part of the ordination of the priesthood and the High Priest as well as in the consecration of the articles of the Tabernacle (Exodus 30:26) and subsequent temples in Jerusalem. The primary purpose of anointing with the holy anointing oil was to sanctify, to set the anointed person or object apart as qodesh, or "holy" (Exodus 30:29). Originally, the oil was used exclusively for the priests and the Tabernacle articles, but its use was later extended to include kings (1 Samuel 10:1). It was forbidden to be used on an outsider (Exodus 30:33) or to be used on the body of any common person (Exodus 30:32a) and the Israelites were forbidden to duplicate any like it for themselves (Exodus 30:32b). Some segments of Christianity have continued the practice of using holy anointing oil as a devotional practice, as well as in various liturgies. A number of religious groups have traditions of continuity of the holy anointing oil, with part of the original oil prepared by Moses remaining to this day. These groups include rabbinical Judaism, the Armenian Church, the Assyrian Church of the East the Coptic Church, the Saint Thomas Nazrani churches, and others. (en)
- Minyak urapan yang kudus (ibrani: שמן המשחה shemen ha-mishchah, "minyak urapan"; bahasa Inggris: holy annointing oil) merupakan bagian integral penahbisan imamat dan Imam besar serta dalam konsekrasi atau pengudusan perkakas Kemah Suci (Keluaran 30:26) dan selanjutnya pada Bait Suci di Yerusalem. Tujuan utama pengurapan dengan minyak urapan yang kudus adalah menyebabkan orang-orang atau benda-benda yang diurapi untuk menjadi qodesh, atau "paling kudus" (Keluaran 30:29). Awalnya, minyak itu digunakan secara eksklusif untuk para imam dan perkakas Kemah Suci tetapi kemudian diperluas untuk mencakup para nabi dan raja-raja (1 Samuel 10:1). Minyak itu dilarang untuk digunakan pada orang luar (Keluaran 30:33) atau digunakan pada tubuh orang biasa (Keluaran 30:32a) dan bangsa Israel dilarang untuk membuat tiruan seperti itu untuk diri mereka sendiri (Keluaran 30:32b). Kekristenan melanjutkan praktik penggunaan minyak urapan yang kudus sebagai praktik renungan, serta dalam berbagai liturgi. (in)
- Єле́й (стар.-євр.дав-євр. שמן המשחהשמן המשחה, дав.-гр. ἔλαιον «оливкова олія») — церковнослов'янська назва оливкової, а пізніше — будь-якої рослинної олії в православному церковному використанні. Використовувався в стародавні часи ізраїльтянами в скинії (Вих. 29:40), а потім в Єрусалимському Храмі. Єлей (оливкова олія) застосовувався з давніх часів, як в їжу, так і для догляду за шкірою. Іноді його змішували з вином або з особливими ароматичними речовинами. Вперше в Біблії олійна гілка в дзьобі голуба згадується як символ примирення людини з Богом після Всесвітнього потопу: "І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. (Буття 8:10,11) Єлей, поряд з ефом і хлібними приношеннями, також приносився в жертву: «А оце те, що будеш споряджати на жертівнику: ягнята, однорічного віку, двоє на день завжди. Одне ягня спорядиш уранці, а друге ягня спорядиш під вечір. І десятину ефи пшеничного борошна, мішаного в товченій оливі, чверть гіну, і на лиття чверть гіну вина на одне ягня. А ягня друге спорядиш під вечір; як хлібну жертву ранку й як жертву плинну її спорядиш йому, на пахощі любі, огняна жертва для Господа»…(Вихід 29:38-41) У Книзі Приповістей, непрямим чином, зачіпається тема використання ароматних масел поза богослужбової практики: «Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду». (Приповісті 27:9) У Стародавній Греції оливкова олія вважалася показником багатства і родючості. З оливкових гілок дерев плели вінки і і одягали їх на голову з нагоди свят. У Християнстві єлей, як Жертвоприношення Богові, стали спалювати в лампадах перед іконами, а також його використовувати для єлеопомазання, соборування та літії. Образ масла як символу Божої милості (грец. έλεος — «милість» співзвучна грец. έλαιο — «масло») часто зустрічається у Святому Письмі: «Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.»(Лк. 10:33,34). «Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім'я, і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться.» (Як. 5:14,15). У Православ'ї особливо приготована і освячена патріархом або іншим предстоятелем Помісної церкви оливкова олія, поєднана з виноградним вином і ароматичними рослинами, називається «Святе Миро». Воно використовується в особливих випадках: 1.
* ним помазуются всі хто приймає Таїнство Миропомазання, 2.
* їм мажуть тих хто приєднується до Церкви — колишніх послідовників тих християнських течій, чиє священство не визнається Православ'ям, 3.
* їм помазують хрещених раніше, наприклад, в дитинстві, але які з яких-небудь причин зійшли з шляху Божого, 4.
* святим Миром помазують мощі християнських мучеників, що вкладаються в антимінс, а також престол і стіни храму при його освяченні, 5.
* Святим миром мазали православних царів і цариць при їх коронації. Необхідність відновлення в церковному членстві відповідає необхідності духовного зцілення, що супроводжується Єлеопомазанням. Єлеопомазання — одне з семи таїнств, що полягає в помазання тіла освяченим єлеєм, що служить, за вченням православної і католицької церков, духовним лікуванням тілесних недуг, а також дарує хворому відпущення гріхів, в яких він не встиг покаятися. У старому значенні єлей- це назва оливкової олії яка, вживалося до кінця XIX століття. Вона об'єднувало два сорти оливкової олії — вищий, званий прованським, і нижчий — оливкове масло. Помазання освяченим єлеєм існує і в інших християнських конфесіях, наприклад під час конфірмації. Деякі реформатські церкви надають більш практичне значення використання єлейних масел (підбадьорення тих хто хворіє, антисептичну властивість, зміцнення віри), ніж традиційна православна церква, в якій використання масел приймає статус Таїнств. Однак такий практичний підхід в середовищі православних реформатів не виключає духовного значення використання масел з пахощами для умилостивления Господа Бога, його возвеличення і прославлення. Служителі церкви перед вчиненням літургії зі святим Причастям протирають відкриті від облачення частини тіла запашними маслами. (uk)
- Еле́й (др.-евр. שמן , др.-греч. ἔλαιον — «оливковое масло») — 1) растительное (оливковое) масло; 2) в христианской церкви одно из веществ таинств, используемое в важнейших богослужебных чинах и наделяемое богатым символическим значением; Благодать Святого Духа (Послание апостола Павла к Евреям, гл. 1, стих 9). В Ветхом Завете упоминается как «оливковое масло» 192 раза, а в значении «свежеприготовленное масло» — 21 раз. Употреблялся в Древнем мире как источник жиров, в лечебных и косметических целях, а также служил горючим веществом для лампад. Использовался в обрядах помазания царей у древних хетов, высших чиновников и жрецов в Египте, а в Ассирии и Вавилоне помазание елеем означало заключение договора. Елей (оливковое масло) применялся с древних времён как в пищу, так и для ухода за кожей. Иногда его смешивали с вином или с особыми ароматическими веществами. Впервые в Библии масличная ветвь в клюве голубя упоминается как символ примирения человека с Богом после Всемирного потопа: И помедлил еще семь дней других и опять выпустил голубя из ковчега. Голубь возвратился к нему в вечернее время, и вот, свежий масличный лист во рту у него, и Ной узнал, что вода сошла с земли. — Быт. 8:10—11 Елей, наряду с овнами и хлебными приношениями, также приносился в жертву: Вот что будешь ты приносить на жертвеннике: двух агнцев однолетних каждый день постоянно, одного агнца приноси поутру, а другого агнца приноси вечером, и десятую [часть ефы] пшеничной муки, смешанной с четвертью гина битого елея, а для возлияния четверть гина вина, для одного агнца; другого агнца приноси вечером: с мучным даром, подобным утреннему, и с таким же возлиянием приноси его в благоухание приятное, в жертву Господу. — Исх. 29:38—41 В Книге Притчей, косвенным образом, затрагивается тема использования ароматных масел вне богослужебной практики: Масть и курение радуют сердце; так сладок [всякому] друг сердечным советом своим. — Прит. 27:9 В Древней Греции оливковое масло считалось показателем богатства и плодородия. Из ветвей оливковых деревьев плели венки и надевали их на голову по случаю праздников. В Христианстве елей, как жертвоприношение Богу, стали сжигать в лампадах перед иконами, а также его использовать для елеопомазания, соборования и литии. Образ масла как символа Божьей милости (греч. έλεος — «милость» созвучна греч. έλαιο — «масло») часто встречается в Священном Писании: Самарянин же некто, проезжая, нашел на него и, увидев его, сжалился и, подойдя, перевязал ему раны, возливая масло и вино; и, посадив его на своего осла, привез его в гостиницу и позаботился о нем; — Лк. 10:33—34 Болен ли кто из вас, пусть призовет пресвитеров Церкви, и пусть помолятся над ним, помазав его елеем во имя Господне. И молитва веры исцелит болящего, и восставит его Господь; и если он соделал грехи, простятся ему. — Иак. 5:14—15 В Православии особо приготовленное и освящённое патриархом или иным предстоятелем Поместной церкви оливковое масло, соединённое с виноградным вином и ароматическими растениями, называется «Святое Миро». Оно используется в особых случаях: 1.
* им помазуются все принимающие таинство миропомазания, 2.
* им мажут присоединяемых к Церкви прежних последователей тех христианских течений, чьё священство не признаётся Православием, 3.
* им помазывают крещенных ранее, например, в детстве, но по каким-либо причинам свернувших с пути Божьего, 4.
* святым миром мажут мощи христианских мучеников, вкладываемые в антиминс, а также престол и стены храма при его освящении, 5.
* миром мазали православных царей и цариц при их коронации. Необходимость восстановления в церковном членстве соответствует необходимости в духовном исцелении, что сопровождается елеопомазанием. Елеосвящение (Соборование) — одно из семи таинств, заключающееся в помазании тела освящённым елеем, служащее, по учению православной и католической церквей, духовным врачеванием телесных недугов, а также дарующее больному оставление грехов, в которых он не успел раскаяться. Таинство Елеосвящения стало проводиться с апостольских времён (Евангелие от Марка, гл. 6: 13; Послание Иакова, гл. 5:14—15). Елей (оливковое масло) в таинстве знаменует милость Божию, а добавляемое в него в небольшом количестве вино — искупительную Кровь Спасителя. Оставшееся после Соборования освящённое масло, называется соборным, впоследствии можно использовать с верой и молитвой для врачевания телесных и душевных недугов. В старом значении елей — это русское название оливкового масла, употреблявшееся до конца XIX века. Оно объединяло два сорта оливкового масла — высший, называемый прованским, и низший — деревянное масло. Также в русском языке сформировалось понятие: «лить елей», то есть льстить. Это аллюзия на ритуал «помазания» особым маслом (елеем), который был частью церемонии, проводившейся в древности при возведении царей Израиля на престол и посвящении первосвященников в сан. Помазание освящённым елеем существует и в других христианских конфессиях, например, во время конфирмации. Некоторые реформатские церкви придают более практическое значение использованию елейных масел (ободрение болящих, антисептическое свойство, укрепление веры), нежели традиционная православная церковь, в которой использование масел принимает статус Таинств. Однако такой практический подход в среде православных реформатов не исключает духовного значения использования масел с благовониями для умилостивления Господа Бога, его возвеличивания и прославления. Служители церкви перед совершением литургии со святым Причастием протирают открытые от облачения части тела благовонными маслами. (ru)
- 圣膏油记载在圣经出埃及记30章22-25节，原料是500舍客勒(约6千克)的没药，一半数量(约3千克)的，250舍客勒(衡量單位又稱為「謝克爾」)(约3千克)的菖蒲，500舍客勒(约6千克)的桂皮，和一欣(约4升)的橄榄油。 (zh)
|
