| dbo:abstract
|
- El títol de Gran Príncep (llatí: magnus princeps; rus:великий князь; serbi:veliki župan; txec:velkokníže, polonès:wielki książę; alemany:Großfürst, finlandès:suuriruhtinas, danès:storfyrste, suec:storfurste, lituà:didysis kunigaikštis, hongarès:nagyfejedelem;) és un títol que està just per sota de l'emperador o tsar, però és més alt que príncep. (ca)
- Titul velkokníže (rus. великий князь – velikij kňaz) nosili
* knížata Kyjevské Rusi až do ztráty vlády Vladimirsko-Suzdalské Rusi roku 1169 resp. až do nadvlády Mongoly roku 1240,
* poté mongolsko-tatarští chánové propůjčovali titul pokaždé jednomu ruskému vazalskému knížeti (např. roku 1252 Alexandru Něvskému z Novgorodu, roku 1264 či roku 1331 Ivanu I. Kalitovi Moskevskému);
* od roku 1331 knížata Velkoknížectví moskevského a ruští carové;
* panovníci Litvy v letech 1203–1795, viz Velkoknížectví litevské;
* rakouští panovníci Sedmihradska v letech 1765–1918;
* ruští panovníci Velkoknížectví finského do roku 1917/18. V Rusku od 18. století – v době absolutismu se tituly „velkokníže“ (rus. „Великий Князь“ – velikij kňaz) a „velkokněžna“ (rus. „Великая Княжна“ či „Великая Княгиня“ – velikaja kňažna nebo velikaja kňagiňa) začaly používat pro děti (mužského i ženského pohlaví) panujícího monarchy, což bylo oficiálně stvrzeno v Nařízení o imperátorské rodině cara Pavla I. z 5. dubna 1797. Titul v zásadě odpovídal, třebaže ne zcela, evropskému titulu „princ“ nebo „kníže“ (angl. „prince“, špan. „príncipe“, něm. „Prinz“ ap.]. Titul „velkokníže“ dával jeho držiteli formální právo být jedním z pretendentů trůnu Ruského impéria. Velkokníže mohl ovšem také být rozhodnutím imperátora titulu zbaven, pokud okolnosti jeho narození nebo života byly v rozporu s články Nařízení, stanovujícími požadavky na osoby vhodné k nastoupení na trůn. V ruském impériu byl člen imperátorské (= carské) rodiny oslovován titulem „Vaše imperátorská Výsosti“ («Ваше императорское высочество»). Tento titul měli členové carské rodiny, příbuzní imperátora (cara): „Titul velkoknížete, velkoněžny a imperátorských Výsostí přináleží synům, dcerám, bratrům, sestrám, a po mužské linii též všem vnukům imperátora.“ (Úplná sbírka zákonů ruského impéria, sv. XXIV, 1830). Podle nařízení Alexandra III., vydaného s cílem omezit počet osob nosících tento titul (a snížit tak náklady zatěžující státní pokladnu, neboť s titulem byly spojeny nemalé finanční požitky), mohli jej nosit pouze děti a vnuci imperátora. Pravnuci a další nosili titul „kníže imperátorské krve“. V anglickém a francouzském jazyce byli také ruští carští princové a princezny, od 18. století až do svržení carství roku 1917, označovaní titulem „velkokníže“ resp. „velkokněžna“ , překládáno poněkud nepřesně jako „grand duke“ nebo „grand-duc“ resp. „grand duchess“ nebo „grande-duchesse“ – (což je přesně vzato velkovévoda/velkovévodkyně) namísto „grand/great prince“ nebo „grand-prince“ resp. „grand/great princess“ a „grande-princesse“. (cs)
- Μέγας πρίγκιπας είναι ένας τίτλος ευγενείας που κατατάσσεται κάτω από τον βασιλιά και τον αυτοκράτορα και πάνω από έναν κυρίαρχο πρίγκιπα, και κάποτε κάτω από τον Αρχιδούκα. Ο τίτλος μέγας πρίγκιπας κάποτε χρησιμοποιήθηκε για τον κυρίαρχο ενός μεγάλου πριγκιπάτου. Τα τελευταία μεγαλοπρεπή πριγκιπάτα εξαφανίστηκαν το 1917 και το 1918, ενώ τα εδάφη ενώθηκαν σε άλλες μοναρχίες ή έγιναν πολιτείες. Ήδη σε εκείνο το στάδιο, τα μεγάλα πριγκιπάτα της Λιθουανίας, Τρανσυλβανίας και Φινλανδίας ήταν για αιώνες υπό ηγεμονίες άλλων, μεγαλύτερων μοναρχιών, και έτσι τίτλος του «μέγα πρίγκιπα» αντικαταστάθηκε από τους τίτλους «βασιλιάς» και «αυτοκράτορας» εκεί. Ο τελευταίος κυρίαρχος που είχε τον υψηλότερο τίτλο velikiy knyaz ήταν ο Ιβάν Δ΄ της Ρωσίας τον 16ο αιώνα, μέχρι που ανέλαβε Τσάρος. (el)
- Grandprinco aŭ granda princo aŭ ĉefprinco (latine Magnus Princeps; ruse kaj ukraine Великий князь, Velikij knjaz; beloruse Вялíкий князь, Vjaliki knjaz; germane Großfürst, finne Suuriruhtinas, dane Storfyrste, svede Storfurste, kroate knez, serbo-kroate veliki župan/велики жупан, litove Didysis kunigaikštis, hungare Nagyfejedelem; ĉeĥe Velkokníže, pole Wielki książę) estas nobela titolo pli alta ol princo (aŭ Fürst) kaj malpli alta ol imperiestro = caro = ĥano . En kelkaj lingvoj (ekzemple angla, franca) oni tradicie uzas la vorton por grandduko ankaŭ por (ekz-e de Moskvo aŭ Litovio); en aliaj lingvoj (ekzemple germana, nederlanda kaj skandinaviaj lingvoj) oni distingas inter tiuj du titoloj. (Komparu de:Großfürst, en:Grand prince). Historie ĉefprinco estis titolo de la ĉefo de princa gento (klano), kiu gento estis kolektiva suvereno de pli-malpli loza konfederaĵo da princujoj. Ekzemple la Kieva Regno estis komuna posedaĵo de la Rurikidoj, la ĉefa princa trono estis en Kievo, kaj post la morto de ĉefprinco lin sukcedis lia frato pro la heredo laŭ pliaĝeco, ŝanĝanta sian duarangan tronon je la ĉeftronon Kievan (kaj lian duarangan tronon okupis la sekva princo en la vico) poste venis la vico de la filoj (kaj nevoj). Do, la ĉefprinco estis la ĉefa inter la principe egalaj princoj. Sed jam en la 12-a jarcento komenciĝis disfalo de tiu sistemo, kaj aperis periferiaj ĉefurboj (kaj ĉefprincujoj kaj ĉefprincoj) — la ĉefprincujoj Vladimira, Galiĉa, Ĉernigova ktp. En kelkaj el ili (precipe en la Moskva, kiu sukcedis al la Vladimira), establiĝis la primogenitura sukcedo, kaj la ĉefprinco iĝis unupersona monarko; logika sekvo estis ŝanĝo de la titolo je caro (t.e. imperiestro). Grandprinco do iĝis titolo de suverena reganto de iu "grandprinclando" (aŭ grandduklando se oni ne distingas la du titolojn), sed tiaj grandprinclandoj jam de longe ne plu ekzistas. La lastaj tiel nomataj "grandprinclandoj" malaperis en 1917 kaj 1918, sed jam antaŭ tio la grandprinclandoj Litovio, Finnlando kaj Transilvanio estis partoj de aliaj, pli grandaj monarĥiaj regnoj (Pollando-Litovio, Rusa imperio kaj Aŭstrio-Hungario), kaj la titolo "grandprinco" estis nura aldona titolo por monarĥoj jam havantaj pli altan (reĝan/caran aŭ imperiestran) titolon.La lasta reganto kies plej alta titolo estis "grandprinco" estis Ivano la 4-a en la 16-a jarcento antaŭ ol li eknomis sin "caro". "Grandprinco" (Velikij knjaz) iĝis ankaŭ rusa titolo por alparoli familianojn de la rusa caro (ekde la 17-a jarcento), kvankam tiuj grandprincoj neniam estis suverenaj regantoj. (eo)
- Den Herrschertitel Großfürst (russisch Великий Князь als Titel eines bestimmten Herrschers, in normalem Text великий князь – weliki knjas) trugen Herrscher zu verschiedenen Zeiten:
* die führenden Fürsten der Rus bis zum Einfall der Mongolen 1237
* danach verliehen die mongolisch-tatarischen Khane den Titel an jeweils einen ihrer russischen Vasallenfürsten (z. B. 1252 an Alexander Jaroslawitsch Newski von Nowgorod, 1264 an Jaroslaw von Twer oder 1331 an Iwan Kalita von Moskau)
* seit 1331 die Fürsten des Großfürstentums Moskau und die russischen Zaren
* die Herrscher Litauens 1203–1795, siehe Geschichte Litauens bzw. Großfürstentum Litauen
* die österreichischen Herrscher Siebenbürgens von 1765 bis 1918
* die russischen Herrscher des Großfürstentum Finnland bis 1917/18
* die kaiserlichen Prinzen und Prinzessinnen Russlands, die seit dem 18. Jahrhundert bis zum Sturz der Zarenherrschaft 1917 den Titel „Großfürst“ (russ. Великий Князь – Weliki Knjas) bzw. „Großfürstin“ (russ. Великая Княжна oder Княгиня – Welikaja Knjaschna oder Knjaginja) führten; im Englischen und Französischen oft etwas irreführend als „grand duke“ oder „grand-duc“ bzw. als „grand duchess“ oder „grande-duchesse“ bezeichnet – anstelle „grand/great prince“ oder „grand-prince“ bzw. als „grand/great princess“ oder „grande-princesse“, siehe Großherzog. (de)
- Grand prince or great prince (feminine: grand princess or great princess) (Latin: magnus princeps; Greek: megas archon; Russian: великий князь, romanized: velikiy knyaz) is a title of nobility ranked in honour below emperor, equal of king or archduke and above a sovereign prince. Grand duke is the usual and established, though not literal, translation of these terms in English and Romance languages, which do not normally use separate words for a "prince" who reigns as a monarch (e.g., Albert II, Prince of Monaco) and a "prince" who does not reign, but belongs to a monarch's family (e.g., Prince George of Wales). Some Slavic (Królewicz), Germanic, Dutch, and Scandinavian languages do use separate words to express this concept, and in those languages grand prince is understood as a distinct title (for a cadet of a dynasty) from grand duke (hereditary ruler ranking below a king). Some recent sources also use Archduke. The title of grand prince was once used for the sovereign of a grand principality. The last titular grand principalities vanished in 1917 and 1918, the territories being united into other monarchies or becoming republics. Already at that stage, the grand principalities of Lithuania, Transylvania and Finland had been for centuries under rulers of other, bigger monarchies, so that the title of grand prince was superseded by the titles "king" and "emperor" there. Ivan IV of Moscow in the 16th century was the last sovereign to reign whose highest title was velikiy knyaz, until he assumed the rank of Tsar of Russia. "Velikiy knyaz" is a Russian title that is often translated as "grand prince" because there are no better equivalents in European languages. When Ivan IV's pre-tsarist title is referred to in English, however, it is usually as grand duke. Velikiy knjaz is also a Russian courtesy title for members of the family of the Russian tsar (from the 17th century), although the people who owned this title were not sovereigns. (en)
- El título de gran príncipe (en latín: magnus princeps; en ruso y ucraniano: великий князь; en serbio: veliki župan; en checo: velkokníže; en polaco: wielki książę; en alemán: Großfürst, en finés: suuriruhtinas; en danés: storfyrste; en sueco: storfurste; en lituano: didysis kunigaikštis; en húngaro: nagyfejedelem) es el que está justo debajo del de emperador o zar, pero es de mayor rango el de que príncipe. La historia del título varía según el reino, imperio o región, pero se emplea sobre todo en países con idiomas de la familia eslava, así como en los de que se habla alemán, neerlandés y las lenguas escandinavas, para referirse a un príncipe que reina sobre un territorio, y no un príncipe que tiene el título solo por ser hijo del monarca. El título de gran príncipe se usó en la Rus de Kiev y, tras su caída, en el Principado de Moscú. Iván III de Rusia fue el primero en adoptar el título de «gran príncipe de toda Rus» (véase Anexo:Zares de Rusia). A partir de 1547, cuando Iván el Terrible se coronó como el primer zar, el título de gran príncipe dejó de sostener una función administrativa y desde ese momento es visto solamente como título con prestigio social. Fue el título de los señores de la Serbia medieval entre los siglos XI y XII. En el año 1217, Esteban I Nemanjić fue coronado rey y arrumbó el título de gran príncipe (en serbio: veliki župan), aunque todavía no desapareció por completo. (es)
- Le titre de grand-prince est un titre de noblesse, honorifiquement inférieur à celui d'empereur, mais supérieur à celui de ou de prince royal.Ce titre est commun dans plusieurs pays d'Europe centrale, du Nord et de l'Est. [réf. souhaitée]
* En allemand : Großfürst
* En danois : storfyrste
* En finnois : suuriruhtinas
* En hongrois : nagyfejedelem
* En latin : magnus princeps
* En lituanien : didysis kunigaikštis
* En polonais : wielki książę
* En russe : великий князь (vielikiï kniaz')
* En serbe : veliki župan
* En suédois : storfurste
* En tchèque : velkokníže
* En ukrainien : великий князь (velykyi kniaz') Il était notamment utilisé dans le cadre de la famille impériale russe, pour nommer les descendants mâles du tsar, comme traduction alternative à grand-duc du terme russe velikii kniaz (russe : великий князь). Uroš Ier Vukanović et Stefan Nemanja furent grands-princes de Rascie. (fr)
- Gran principe (in tedesco tradotto come Grossfürst, in russo великий князь, velikij knjaz') è un titolo nobiliare usato per sovrani di un grande principato autonomo o semi-autonomo in Europa dell'est. Il titolo fu utilizzato principalmente nei principati russi medievali ma anche dai Romanov dell'Impero russo per i membri della famiglia imperiale. Fu anche usato per i figli dello zar di Russia, spesso tradotto come granduca. In Ungheria, fu il titolo dei sovrani prima dell'incoronazione regale di Stefano I d'Ungheria. Nel 1765 l'imperatrice Maria Teresa d'Austria proclamò il Gran Principato di Transilvania (Großfürstentum Siebenbürgen), che trasmise ai suoi discendenti e entrò a far parte dei titoli degli Imperatori d'Austria nel 1804. (it)
- ヴェリーキー・クニャージ（ウクライナ語 / ロシア語: Великий князь、ベラルーシ語: Вялікі князь、リトアニア語: Didysis kunigaikštis）とは、中世ルーシの政権の長や、帝政ロシアの皇室に連なる者が冠した称号である。 中世ルーシにおけるヴェリーキー・クニャージの称号は統治者の称号であり、周辺のクニャージに比してより権力を有した統治者の称号だった。しかしタタールのくびき期のルーシのヴェリーキー・クニャージ（ウラジーミル大公等）の中には、ジョチ・ウルスの従属下にある者もあった。日本語文献においては、ヴェリーキー・クニャージは主に「大公」と訳され、ヴェリーキー・クニャージの統治する政権は「大公国」と訳される（キエフ大公国、モスクワ大公国等）。また、18世紀からは、帝政ロシアのツェサレーヴィチ（ロシア皇帝の相続権を持つ者）に対する称号としても用いられた。 （留意事項）
* 本頁の「ヴェリーキー・クニャージ」はロシア語に基づく表記であり、他の言語に拠れば別の表記となるが、便宜上ヴェリーキー・クニャージで統一している。
* 本頁の「大公国」は、遷都、統合、また大公を名乗る以前の期間の有無により、時代によっては別の名称で呼ばれるものがある。詳しくは各項目を参照されたし。 (ja)
- 벨리키 크냐지(러시아어: Великий князь, 리투아니아어: Didysis kunigaikštis, 헝가리어: Nagyfejedelem, 핀란드어: Suuriruhtinas 수리루흐티나스[*], 라틴어: magnus princeps 마그누스 프린켑스[*], 영어: grand prince 그랜드 프린스[*])는 동유럽의 군주 작위이다. 영어나 로망스어군을 사용하는 서유럽에서는 대공(grand duke)을 이에 대응하는 번역어로 사용하는데, 이들 서유럽 언어에서는 독립 소군주국의 군주(e.g. 모나코의 알베르 2세)와 군주의 남성 일가붙이(e.g. 영국의 케임브리지 공작 윌리엄, 즉 "왕자")와 구분하지 않기에 혼동의 여지가 있다. 동유럽 "대공"인 벨리키 크나즈를 군주 칭호로 사용한 군주국으로는 키예프 대공국, 모스크바 대공국, 핀란드 대공국, , 헝가리 대공국, 리투아니아 대공국 등이 있다. 이들 대공국 중 가장 강대했던 모스크바 대공국의 이반 4세가 차르를 칭하면서 벨리키 크나즈는 차르보다 격이 낮은 작위로 간주되게 되었다. (ko)
- Grootvorst (Latijn: Magnus Princeps; Russisch: Великий князь, Veliki knjaz; Duits: Großfürst, Fins: Suuriruhtinas) is een titel lager in rang dan keizer, tsaar of koning, maar hoger dan soeverein vorst, prins of knjaz. In het latere keizerrijk Rusland was een "grootvorst" slechts lid van de Russische keizerlijke familie. In het Nederlands wordt de titel – onder invloed van het Engels – ook verward met groothertog. (nl)
- Wielki książę (welikij kniaź), forma żeńska wielka księżna – tytuł monarszy, feudalny lub arystokratyczny, między rangą królewską a książęcą. Wyróżnia się dwie podstawowe formy wielkiego księcia, nierozróżnialne jednak w języku polskim: (z łac.) magnus princeps (niem. Großfürst) i magnus dux (niem. Großherzog, franc. Grand Duc). Na temat rozróżnienia tych dwóch form patrz hasło – książę. (pl)
- Grão-príncipe (em russo: Velikiy knyaz e em italiano: Gran principe) era um título de dado na Europa ao filho de um monarca que não está na linha de sucessão. Na Rússia, o Grão-príncipe foi um título dado aos filhos do imperador, podendo actuar como Regente do poder Imperial nos períodos de vacância, como no caso em que o herdeiro do trono era menor. No Grão-Ducado da Lituânia o monarca era, por vezes, denominado (erradamente) como Grão-Príncipe. No Grão-Ducado da Toscana, o título de Grão-príncipe era atribuído ao herdeiro do trono. (pt)
- Storfurste var en härskartitel som främst användes i Östeuropa. Ursprungligen uttryckte titeln anspråk på att innehavaren hade överhöghet över andra furstendömen. Storfurste blev under 1000-talet, då ryska riket splittrades i en mängd större och mindre "delfurstendömen", titel på den i Kiev härskande fursten, som skulle över hela Ryssland utöva ett slags medlarkall. Men då maktens medelpunkt flyttades från Kiev till andra trakter, upptog där härskande furstar titeln. 1157 uppträdde således en storfurste av Vladimir vid sidan av den i Kiev, och sedan 1328 bar den i Moskva residerande fursten titeln storfurste, "av allt Ryssland". Medan Ryssland låg under Gyllene horden (1240-1480), berodde storfurstevärdigheten av khanens nåd, och furstarna i Moskva förstod att vinna och behålla den. 1547 lät storfursten Ivan IV kröna sig till tsar, som förblev den ryske härskarens officiella titel, tills den av Peter den store utbyttes mot kejsare. Kejsaren bar dock jämte titeln storfurste till de erövrade områdena Litauen, Volynien och Podolien (sedan 1793) samt Finland (sedan 1809), vars härskare burit storfurstetitel. Även dynastins alla icke regerande medlemmar kallades storfurstar och storfurstinnor, men 1886 inskränktes rätten att bära denna titel till en kejsares barn, sonsöner och sondöttrar, bröder och systrar. Titeln storfurste av Finland antogs av Johan III 1581 och ingick sedan i den svenska kungatiteln fram till 1720. Även Sigismund och Gustaf II Adolf som prinsar och Gustaf IV Adolfs son Karl Gustaf (f. 1802, d. 1805) bar denna titel. Även kejsaren av Österrike och konungen av Ungern bar titeln storfurste såsom härskare överSiebenbürgen, som av Maria Teresia 1765 upphöjdes till storfurstendöme. (sv)
- Вели́кий князь — титул правителів Київської Русі, пізніше — аристократичний титул. Великими князями називали носіїв верховної влади на східноєвропейських землях, зосереджених під управлінням династії Рюриковичів. В договорах із Візантією Олег, Ігор і Святослав носять цей титул. В ХІ-ХІІІ ст. ранг великого князя, як правило, належав київським князям, з тим, що в досягненні його конкурували принципи старшинства в роді Рюриковичів та належність до місцевої династії Мономаховичів. Влада київського великого князя, поза межами самої Київської землі, мала здебільшого обмежений характер, відбиваючи тим самим загальний характер ранньофеодального суспільного комплексу Київської Русі. До реальних прав великого князя належали скликання княжих з'їздів, верховне командування під час військових походів, вплив на призначення єпископів тощо. Влада київського великого князя мала тенденцію до поступового звуження його привілеїв, що відповідало політичному ослабленню Київської землі. У XIII ст. титул великий князь вже не завжди пов'язувався з київським княжим столом, а в 2-й половині XIII ст. київські князі його зовсім втрачають. Титул великий князь переходить до галицько-волинських і суздальсько-володимирських північних князів, як претендентів на очолювання комплексу східнослов'янських земель, що тоді вже виразно розкладався на відрубні поміж собою частини. З XIV—XV ст. цим титулом (поряд із титулом «господар») користувалися володарі Великого князівства Литовського та Великі князі Руські. Після Люблінської унії 1569 титул великий князь увійшов до польського королівського титулу. У Московії з XIV—XV ст. цей титул стали присвоювати собі владимирські, рязанські, тверські, та московські князі. Після ліквідації інших великих князівств переходить до князів московських, а з їхньою перемогою стає титулом володарів об'єднаних російських земель. Тут він вживався до 1547 року, коли Великий князь Іван IV прийняв титул царя. У Російській імперії з XVIII ст. до 1917 року титул великого князя мали сини, брати і внуки імператорів. (uk)
- Великий князь — титул правителя в ряде государств, стоящий по рангу ниже царя (императора, кайзера) и короля, но выше князя. Приблизительно соответствует западноевропейскому титулу великий герцог, в том числе, исторически переводилось на латинский как лат. Magnus dux. (ru)
- 大親王或大王爵（拉丁語：magnus princeps，希臘語：megas archon）是歐洲的一種爵位，常見於東歐國家。大親王的地位低於皇帝及國王，但高於王爵。女性則稱為長公主。 「大公爵」（英語：Grand Duke）是英語以及羅曼語族中對「大親王」（英語：Grand Prince）常見且已約定成俗的翻譯。在英語及羅曼語語境中，並不會特別區分身為國家統治君主的「親王」（例如摩納哥親王阿爾貝二世）或是非統治者的「親王」封爵，以及因血緣而來的「王子」（例如劍橋公爵威廉王子）有何區別。然而，在德語、荷蘭語、斯拉夫語族以及斯堪地那維亞語族等語言中，「大親王」（女性為「長公主」）與「大公爵」（女性為「女大公爵」）是兩個截然不同的頭銜，其意義也大相逕庭（大公爵為爵位較君主低的世襲統治者）。 「大親王」這個頭銜曾在歷史上被用來稱呼「」的統治者。歷史上最後一個名義上的於1917年至1918年間消失，其原有的領土不是被併入其他君主制國家，就是獨立成為共和國。過去曾存在的其他，如立陶宛大公國、外凡西尼亞大公國以及芬蘭大公國，都曾被其他較大的君主政體統治長達數個世紀，因此「大親王」的頭銜通常會被統治者的皇家頭銜（如國王／沙皇）或是帝國頭銜（如皇帝）給取代。歷史上最後一位擁有大親王頭銜的是俄羅斯的伊凡四世，直到他於1547年以沙皇的稱號取代了大親王為止。然而，在伊凡四世尚未自稱沙皇以前，他在英語中依然被稱為「大公爵」（英語：Grand Duke），而非他的正式頭銜「大親王」（英語：Grand Prince）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- El títol de Gran Príncep (llatí: magnus princeps; rus:великий князь; serbi:veliki župan; txec:velkokníže, polonès:wielki książę; alemany:Großfürst, finlandès:suuriruhtinas, danès:storfyrste, suec:storfurste, lituà:didysis kunigaikštis, hongarès:nagyfejedelem;) és un títol que està just per sota de l'emperador o tsar, però és més alt que príncep. (ca)
- Μέγας πρίγκιπας είναι ένας τίτλος ευγενείας που κατατάσσεται κάτω από τον βασιλιά και τον αυτοκράτορα και πάνω από έναν κυρίαρχο πρίγκιπα, και κάποτε κάτω από τον Αρχιδούκα. Ο τίτλος μέγας πρίγκιπας κάποτε χρησιμοποιήθηκε για τον κυρίαρχο ενός μεγάλου πριγκιπάτου. Τα τελευταία μεγαλοπρεπή πριγκιπάτα εξαφανίστηκαν το 1917 και το 1918, ενώ τα εδάφη ενώθηκαν σε άλλες μοναρχίες ή έγιναν πολιτείες. Ήδη σε εκείνο το στάδιο, τα μεγάλα πριγκιπάτα της Λιθουανίας, Τρανσυλβανίας και Φινλανδίας ήταν για αιώνες υπό ηγεμονίες άλλων, μεγαλύτερων μοναρχιών, και έτσι τίτλος του «μέγα πρίγκιπα» αντικαταστάθηκε από τους τίτλους «βασιλιάς» και «αυτοκράτορας» εκεί. Ο τελευταίος κυρίαρχος που είχε τον υψηλότερο τίτλο velikiy knyaz ήταν ο Ιβάν Δ΄ της Ρωσίας τον 16ο αιώνα, μέχρι που ανέλαβε Τσάρος. (el)
- ヴェリーキー・クニャージ（ウクライナ語 / ロシア語: Великий князь、ベラルーシ語: Вялікі князь、リトアニア語: Didysis kunigaikštis）とは、中世ルーシの政権の長や、帝政ロシアの皇室に連なる者が冠した称号である。 中世ルーシにおけるヴェリーキー・クニャージの称号は統治者の称号であり、周辺のクニャージに比してより権力を有した統治者の称号だった。しかしタタールのくびき期のルーシのヴェリーキー・クニャージ（ウラジーミル大公等）の中には、ジョチ・ウルスの従属下にある者もあった。日本語文献においては、ヴェリーキー・クニャージは主に「大公」と訳され、ヴェリーキー・クニャージの統治する政権は「大公国」と訳される（キエフ大公国、モスクワ大公国等）。また、18世紀からは、帝政ロシアのツェサレーヴィチ（ロシア皇帝の相続権を持つ者）に対する称号としても用いられた。 （留意事項）
* 本頁の「ヴェリーキー・クニャージ」はロシア語に基づく表記であり、他の言語に拠れば別の表記となるが、便宜上ヴェリーキー・クニャージで統一している。
* 本頁の「大公国」は、遷都、統合、また大公を名乗る以前の期間の有無により、時代によっては別の名称で呼ばれるものがある。詳しくは各項目を参照されたし。 (ja)
- 벨리키 크냐지(러시아어: Великий князь, 리투아니아어: Didysis kunigaikštis, 헝가리어: Nagyfejedelem, 핀란드어: Suuriruhtinas 수리루흐티나스[*], 라틴어: magnus princeps 마그누스 프린켑스[*], 영어: grand prince 그랜드 프린스[*])는 동유럽의 군주 작위이다. 영어나 로망스어군을 사용하는 서유럽에서는 대공(grand duke)을 이에 대응하는 번역어로 사용하는데, 이들 서유럽 언어에서는 독립 소군주국의 군주(e.g. 모나코의 알베르 2세)와 군주의 남성 일가붙이(e.g. 영국의 케임브리지 공작 윌리엄, 즉 "왕자")와 구분하지 않기에 혼동의 여지가 있다. 동유럽 "대공"인 벨리키 크나즈를 군주 칭호로 사용한 군주국으로는 키예프 대공국, 모스크바 대공국, 핀란드 대공국, , 헝가리 대공국, 리투아니아 대공국 등이 있다. 이들 대공국 중 가장 강대했던 모스크바 대공국의 이반 4세가 차르를 칭하면서 벨리키 크나즈는 차르보다 격이 낮은 작위로 간주되게 되었다. (ko)
- Grootvorst (Latijn: Magnus Princeps; Russisch: Великий князь, Veliki knjaz; Duits: Großfürst, Fins: Suuriruhtinas) is een titel lager in rang dan keizer, tsaar of koning, maar hoger dan soeverein vorst, prins of knjaz. In het latere keizerrijk Rusland was een "grootvorst" slechts lid van de Russische keizerlijke familie. In het Nederlands wordt de titel – onder invloed van het Engels – ook verward met groothertog. (nl)
- Wielki książę (welikij kniaź), forma żeńska wielka księżna – tytuł monarszy, feudalny lub arystokratyczny, między rangą królewską a książęcą. Wyróżnia się dwie podstawowe formy wielkiego księcia, nierozróżnialne jednak w języku polskim: (z łac.) magnus princeps (niem. Großfürst) i magnus dux (niem. Großherzog, franc. Grand Duc). Na temat rozróżnienia tych dwóch form patrz hasło – książę. (pl)
- Grão-príncipe (em russo: Velikiy knyaz e em italiano: Gran principe) era um título de dado na Europa ao filho de um monarca que não está na linha de sucessão. Na Rússia, o Grão-príncipe foi um título dado aos filhos do imperador, podendo actuar como Regente do poder Imperial nos períodos de vacância, como no caso em que o herdeiro do trono era menor. No Grão-Ducado da Lituânia o monarca era, por vezes, denominado (erradamente) como Grão-Príncipe. No Grão-Ducado da Toscana, o título de Grão-príncipe era atribuído ao herdeiro do trono. (pt)
- Великий князь — титул правителя в ряде государств, стоящий по рангу ниже царя (императора, кайзера) и короля, но выше князя. Приблизительно соответствует западноевропейскому титулу великий герцог, в том числе, исторически переводилось на латинский как лат. Magnus dux. (ru)
- Titul velkokníže (rus. великий князь – velikij kňaz) nosili
* knížata Kyjevské Rusi až do ztráty vlády Vladimirsko-Suzdalské Rusi roku 1169 resp. až do nadvlády Mongoly roku 1240,
* poté mongolsko-tatarští chánové propůjčovali titul pokaždé jednomu ruskému vazalskému knížeti (např. roku 1252 Alexandru Něvskému z Novgorodu, roku 1264 či roku 1331 Ivanu I. Kalitovi Moskevskému);
* od roku 1331 knížata Velkoknížectví moskevského a ruští carové;
* panovníci Litvy v letech 1203–1795, viz Velkoknížectví litevské;
* rakouští panovníci Sedmihradska v letech 1765–1918;
* ruští panovníci Velkoknížectví finského do roku 1917/18. (cs)
- Den Herrschertitel Großfürst (russisch Великий Князь als Titel eines bestimmten Herrschers, in normalem Text великий князь – weliki knjas) trugen Herrscher zu verschiedenen Zeiten:
* die führenden Fürsten der Rus bis zum Einfall der Mongolen 1237
* danach verliehen die mongolisch-tatarischen Khane den Titel an jeweils einen ihrer russischen Vasallenfürsten (z. B. 1252 an Alexander Jaroslawitsch Newski von Nowgorod, 1264 an Jaroslaw von Twer oder 1331 an Iwan Kalita von Moskau)
* seit 1331 die Fürsten des Großfürstentums Moskau und die russischen Zaren
* die Herrscher Litauens 1203–1795, siehe Geschichte Litauens bzw. Großfürstentum Litauen
* die österreichischen Herrscher Siebenbürgens von 1765 bis 1918
* die russischen Herrscher des Großfürstentum Finnland bis 1917/18
* die kaiserl (de)
- Grandprinco aŭ granda princo aŭ ĉefprinco (latine Magnus Princeps; ruse kaj ukraine Великий князь, Velikij knjaz; beloruse Вялíкий князь, Vjaliki knjaz; germane Großfürst, finne Suuriruhtinas, dane Storfyrste, svede Storfurste, kroate knez, serbo-kroate veliki župan/велики жупан, litove Didysis kunigaikštis, hungare Nagyfejedelem; ĉeĥe Velkokníže, pole Wielki książę) estas nobela titolo pli alta ol princo (aŭ Fürst) kaj malpli alta ol imperiestro = caro = ĥano . (eo)
- El título de gran príncipe (en latín: magnus princeps; en ruso y ucraniano: великий князь; en serbio: veliki župan; en checo: velkokníže; en polaco: wielki książę; en alemán: Großfürst, en finés: suuriruhtinas; en danés: storfyrste; en sueco: storfurste; en lituano: didysis kunigaikštis; en húngaro: nagyfejedelem) es el que está justo debajo del de emperador o zar, pero es de mayor rango el de que príncipe. (es)
- Grand prince or great prince (feminine: grand princess or great princess) (Latin: magnus princeps; Greek: megas archon; Russian: великий князь, romanized: velikiy knyaz) is a title of nobility ranked in honour below emperor, equal of king or archduke and above a sovereign prince. Velikiy knjaz is also a Russian courtesy title for members of the family of the Russian tsar (from the 17th century), although the people who owned this title were not sovereigns. (en)
- Le titre de grand-prince est un titre de noblesse, honorifiquement inférieur à celui d'empereur, mais supérieur à celui de ou de prince royal.Ce titre est commun dans plusieurs pays d'Europe centrale, du Nord et de l'Est. [réf. souhaitée] Il était notamment utilisé dans le cadre de la famille impériale russe, pour nommer les descendants mâles du tsar, comme traduction alternative à grand-duc du terme russe velikii kniaz (russe : великий князь). Uroš Ier Vukanović et Stefan Nemanja furent grands-princes de Rascie. (fr)
- Gran principe (in tedesco tradotto come Grossfürst, in russo великий князь, velikij knjaz') è un titolo nobiliare usato per sovrani di un grande principato autonomo o semi-autonomo in Europa dell'est. Il titolo fu utilizzato principalmente nei principati russi medievali ma anche dai Romanov dell'Impero russo per i membri della famiglia imperiale. Fu anche usato per i figli dello zar di Russia, spesso tradotto come granduca. In Ungheria, fu il titolo dei sovrani prima dell'incoronazione regale di Stefano I d'Ungheria. (it)
- Storfurste var en härskartitel som främst användes i Östeuropa. Ursprungligen uttryckte titeln anspråk på att innehavaren hade överhöghet över andra furstendömen. Storfurste blev under 1000-talet, då ryska riket splittrades i en mängd större och mindre "delfurstendömen", titel på den i Kiev härskande fursten, som skulle över hela Ryssland utöva ett slags medlarkall. Men då maktens medelpunkt flyttades från Kiev till andra trakter, upptog där härskande furstar titeln. 1157 uppträdde således en storfurste av Vladimir vid sidan av den i Kiev, och sedan 1328 bar den i Moskva residerande fursten titeln storfurste, "av allt Ryssland". (sv)
- Вели́кий князь — титул правителів Київської Русі, пізніше — аристократичний титул. Великими князями називали носіїв верховної влади на східноєвропейських землях, зосереджених під управлінням династії Рюриковичів. В договорах із Візантією Олег, Ігор і Святослав носять цей титул. З XIV—XV ст. цим титулом (поряд із титулом «господар») користувалися володарі Великого князівства Литовського та Великі князі Руські. Після Люблінської унії 1569 титул великий князь увійшов до польського королівського титулу. (uk)
- 大親王或大王爵（拉丁語：magnus princeps，希臘語：megas archon）是歐洲的一種爵位，常見於東歐國家。大親王的地位低於皇帝及國王，但高於王爵。女性則稱為長公主。 「大公爵」（英語：Grand Duke）是英語以及羅曼語族中對「大親王」（英語：Grand Prince）常見且已約定成俗的翻譯。在英語及羅曼語語境中，並不會特別區分身為國家統治君主的「親王」（例如摩納哥親王阿爾貝二世）或是非統治者的「親王」封爵，以及因血緣而來的「王子」（例如劍橋公爵威廉王子）有何區別。然而，在德語、荷蘭語、斯拉夫語族以及斯堪地那維亞語族等語言中，「大親王」（女性為「長公主」）與「大公爵」（女性為「女大公爵」）是兩個截然不同的頭銜，其意義也大相逕庭（大公爵為爵位較君主低的世襲統治者）。 (zh)
|
