| dbo:abstract
|
- La teoria de l'aferrament és una teoria psicològica, evolutiva i etològica sobre les relacions entre humans. El principi més important és que els nens petits han de desenvolupar una relació amb almenys un cuidador principal per al desenvolupament social i emocional normal. La teoria va ser formulada pel psiquiatre i psicoanalista John Bowlby. Dins de la teoria de l'aferrament, el comportament infantil associat amb l'aferrament és principalment la recerca de la proximitat a una figura de protecció i de vincle afectiu en situacions d'estrès i que cobreixen les seves necessitats bàsiques, donant així una seguretat emocional. Els nadons s'adhereixen als adults que són sensibles i que responen en les interaccions socials amb ells, i que romanen com a cuidadors constants durant el període d'uns sis mesos als dos anys d'edat. Les respostes dels pares o cuidadors porten al desenvolupament de patrons d'aferrament; aquests, al seu torn, condueixen a models de treball interns que guiaran els sentiments, pensaments i expectatives de l'individu en les relacions posteriors. L'ansietat o el dolor per separació després de la pèrdua d'una figura d'aferrament es considera una resposta normal i adaptativa per a un nadó vinculat. Aquests comportaments poden haver evolucionat perquè augmenten la probabilitat de supervivència del nen. La investigació de la psicòloga del desenvolupament Mary Ainsworth als anys 60 i 70 va apuntalar els conceptes bàsics, va introduir el concepte de "base segura" i va desenvolupar una teoria d'una sèrie de patrons d'aferrament en els nadons: aferrament segur, aferrament evasiu i aferrament ansiós. Més tard es va identificar un quart patró, l'aferrament desorganitzat. A la dècada de 1980, la teoria es va estendre a l'. Es pot interpretar que altres interaccions inclouen components del comportament d'aferrament; aquestes inclouen les relacions entre iguals a totes les edats, l'atracció romàntica i sexual i les respostes a les necessitats d'atenció dels infants malalts i dels ancians. (ca)
- Teorie citové vazby Johna Bowlbyho a Mary Ainsworth studuje citové přilnutí malého dítěte k matce a dalším blízkým osobám. Teorie byla formulována v roce 1969 a patří dnes mezi nejvlivnější ve vývojové psychologii. Používané jsou také názvy attachment theory, teorie attachmentu, teorie přilnutí, teorie připoutání, teorie rané citové vazby. Termín attachment (vazba, přilnutí, připoutání) se v češtině často používá v původní anglické verzi a v rozšířeném významu může označovat citové přilnutí obecně. (cs)
- نظرية التعلق هي نظرية تصف طبيعة العلاقات طويلة المدى بين البشر، وتعتقد بأن الطفل بحاجة إلى تكوين علاقة مع شخص واحد على الأقل من مُقدمي الرعاية لكي يحصل على النمو العاطفي والاجتماعي بطريقة طبيعية. فهي تشرح كيف تؤثر علاقة الطفل بأبويه على نموه. نظرية التعلق هي دراسة متعددة التخصصات، حيث تشمل نظرية التطور وعلم النفس ونظريات علم السلوك الحيواني. وشكلت شريحة الأطفال المشردين والأيتام مشاكل كبيرة عقب الحرب العالمية الثانية. وأشارت منظمة الأمم المتحدة عقب ذلك إلى الطبيب والمحلل النفسي جون بولبي بكتابة كتيب حول هذا الموضوع، والذي يحمل عنوان حرمان الأمومة. وقد تطورت نظرية التعلق كنتيجة لأبحاث بولبي التي تلته. يتعلق الطفل الرضيع بالأشخاص ذوي الحس المرهف واللذين يستجيبون معه في التفاعلات الاجتماعية، والذين يظلون كمُقدمي رعاية بصفة مستمرة لبضعة أشهر خلال الفترة من 6 أشهر إلى عامين. عندما يبدأ الطفل بالحبو والمشي، يبدأ بإتلاف مقتنيات مُقدمي الرعاية كقاعدة آمنة ينطلق منها لاستكشاف ما حوله والعودة إليهم. تُؤدي استجابات مُقدمي الرعاية للطفل إلى تكون أنماط مختلفة من التعلق، والتي بدورها تُؤدي إلى تكوين نماذج داخلية لدى الطفل التي توجه إدراكه الحسي الفردي وأفكاره ومشاعره وتوقعاته في علاقاته الاجتماعية عند الكبر. ويعتبر قلق الانفصال والحزن الشديد اللذان يتبعان فقدان مُقدم الرعاية ردَّ فعلٍ طبيعياً وتكيفياً من الطفل المتعلق حديثًا. وكلما تطورت هذه السلوكيات كلما زادت إمكانية معافاة الطفل. يرجع سلوك الطفل وثيق الارتباط بالتعلق إلى سعيه في المقام الأول إلى التقرب من رمز التعلق. ولصياغة نظرية شاملة حول طبيعة الترابط السابق لأوانه، بحث بولبي في مجالات عدة، بما في ذلك علم الأحياء التطوري، ونظرية العلاقة بالموضوع، فرع التحليل النفسي ونظرية الأنظمة ومجالات علم سلوك الحيوان وعلم النفس المعرفي. وبعد وثائق أولية بدءًا من عام 1958، نشر بولبي دراسة شاملة في ثلاثة مجلدات في الفترة من 1969 حتى 1982، على الترتيب: التعلق والانفصال والفقدان. قدمت عالمة النفس التطويري ماري أينسورث بحثًا فيما بين 1960 و1970، والذي يعزز بدوره المفاهيم الأساسية للنظرية، وقدمت مفهومالقاعدة الآمن وطورت منهجاً لعدد من أنماط التعلق عند الأطفال: التعلق الآمن والتعلق الانطوائي والتعلق القلق/المشوش. وفي وقت لاحق، تمت إضافة نمط رابع للتعلق وهو التعلق المشوش أو غير المنتظم. وفي عام 1980 امتدت النظرية لتشمل التعلق عند البالغين، فسرت علاقات أخرى كإحدى مكونات سلوكيات التعلق. وتشمل هذه التفسيرات علاقات الأقران في كل الأعمار، الجاذبية العاطفية والجنسية، واستجابات لذوي الاحتياجات من الأطفال أو المرضى وكبار السن. وفي بداية ظهور النظرية، نقد علماء النفس الأكاديمي نظرية بولبي ونبذه مجتمع التحليل النفسي لانحرافه عما تؤمن به مدرسة التحليل النفسي. وعلى الرغم من ذلك، أصبحت نظرية التعلق المنهج السائد الذي يشرح التطور الاجتماعي المبكر، حيث أنه أعطى الفرصة لتدفق هائل في البحث التجريبي في تكوين العلاقات الحميمة عند الأطفال. وقد وُجهت انتقادات للنظرية بعد ذلك والتي تتعلق بحساسية وتعقيد العلاقات الاجتماعية والقصور الذي تسببه التصنيفات غير المترابطة من أنماط التعلق. وقد عُدلت نظرية التعلق بشكل كبير كنتيجة للبحث التحليلي، لكن أفكارها أصبحت مقبولة عمومًا. وشكلت نظرية التعلق قواعد لعلاجات جديدة وأعادت تكوين ما كان موجودًا من قبل، واستخدمت أفكارها في صياغة السياسات الاجتماعية ورعاية الطفل لدعم علاقات التعلق المبكرة لدى الأطفال. (ar)
- Die Bindungstheorie (englisch theory of attachment) fasst Erkenntnisse aus Entwicklungspsychologie und Bindungsforschung (englisch attachment research) zusammen, die unter anderem belegen, dass Menschen ein angeborenes Bedürfnis haben, enge und von intensiven Gefühlen geprägte Beziehungen zu Mitmenschen aufzubauen. Diese Konzeption wurde von dem britischen Psychoanalytiker und Kinderpsychiater John Bowlby, dem schottischen Psychoanalytiker James Robertson und der US-amerikanisch-kanadischen Psychologin Mary Ainsworth entwickelt. Gegenstand der Bindungsforschung ist der Aufbau und die Veränderung enger Beziehungen im Laufe des Lebens. Die Bindungstheorie basiert auf einer Sichtweise der frühen Mutter-Kind-Beziehung, die sich auf die emotionalen Bedürfnisse des Kindes konzentriert. Sie wird in den Theorien und Konzepten der Psychoanalyse, der Systemtheorie und kognitiven Psychologie berücksichtigt, erweitert sowie angewandt und hat einen großen Beitrag zur Psychotherapie sowie zur Entwicklungspsychologie und zur Pädagogik geleistet. (de)
- Attachment theory is a psychological, evolutionary and ethological theory concerning relationships between humans. The most important tenet is that young children need to develop a relationship with at least one primary caregiver for normal social and emotional development. The theory was formulated by psychiatrist and psychoanalyst John Bowlby. Within attachment theory, infant behaviour associated with attachment is primarily the seeking of proximity to an attachment figure in stressful situations. Infants become attached to adults who are sensitive and responsive in social interactions with them, and who remain as consistent caregivers for some months during the period from about six months to two years of age. During the latter part of this period, children begin to use attachment figures (familiar people) as a secure base to explore from and return to. Parental responses lead to the development of patterns of attachment; these, in turn, lead to internal working models which will guide the individual's feelings, thoughts and expectations in later relationships. Separation anxiety or grief following the loss of an attachment figure is considered to be a normal and adaptive response for an attached infant. These behaviours may have evolved because they increase the probability of survival of the child. Research by developmental psychologist Mary Ainsworth in the 1960s and 70s underpinned the basic concepts, introduced the concept of the "secure base" and developed a theory of a number of attachment patterns in infants: secure attachment, avoidant attachment and anxious attachment. A fourth pattern, disorganized attachment, was identified later. In the 1980s, the theory was extended to attachments in adults. Other interactions may be construed as including components of attachment behaviour; these include peer relationships at all ages, romantic and sexual attraction and responses to the care needs of infants or the sick and elderly. To formulate a comprehensive theory of the nature of early attachments, Bowlby explored a range of fields, including evolutionary biology, object relations theory (a school of psychoanalysis), control systems theory, and the fields of ethology and cognitive psychology. After preliminary papers from 1958 onwards, Bowlby published the full theory in the trilogy Attachment and Loss (1969–82). In the early days of the theory, academic psychologists criticized Bowlby, and the psychoanalytic community ostracized him for his departure from psychoanalytical doctrines; however, attachment theory has since become the dominant approach to understanding early social development, and has given rise to a great surge of empirical research into the formation of children's close relationships. Later criticisms of attachment theory relate to temperament, the complexity of social relationships, and the limitations of discrete patterns for classifications. Attachment theory has been significantly modified as a result of empirical research, but the concepts have become generally accepted. Attachment theory has formed the basis of new therapies and informed existing ones, and its concepts have been used in the formulation of social and childcare policies to support the early attachment relationships of children. (en)
- Atxikimendua pertsona baten eta beste pertsona edo talde baten artean garatzen den zein lotura afektibo berezia da, iraunkorra eta jatorri sozialekoa dena, eta gertutasuna, eta mundu fisiko eta sozialarekiko harremanetan erreferentzia- eta laguntza-oinarri bat bilatzea ezaugarritzat dituena. Lotura hau bizitzaren lehenengo urtean zehar garatzen da, denboran zehar mantentzen da eta edo bi pertsonen arteko elkarrekintzari esker garatzen da. Honi esker, gainera, haurrak segurtasun oinarria aurkitzen du beste pertsonarengan. Ikuspuntu emozionaletik lotura honek ondoriotzat hartzen ditu, behin atxikimendu-irudia baldintzarik gabe laguntzeko prest dagoela ziurtatuta, , egonkortasuna eta autoestimua, era berean bi pertsona hauen arteko enpatia, , kontsolamendua, eta maitasuna erraztuz. Atxikimendu-lotura modu egoki batean ezartzen bada zintzotasuna eta abandonatuko ez gaituelaren ziurtasuna nabarmentzen dira. Lotura hau bizitzan zehar behatu daiteke eta haurrak bere gurasoekin, familiako beste kide batekin edota zaintzaileekin duen erlazioa izan daiteke, animalietan gertatzen den inprontaren antzera. Hala ere, txikitan garatzen den lotura horrez gain beste pertsonekin ere atxikimendu-lotura bat ere ezarri daiteke, bikotekidearekiko edota gertuko lagunekiko adibidez. Atxikimendu-erlazio bakoitza desberdina da hainbat faktoreengatik: adina, bi pertsonen arteko interakzioa, eta batak bestearekiko, norberarekiko eta harremanarekiko duten irudikapena. Horrenbestez, atxikimenduaren diada bakoitza ere desberdina izango da. Ezin da esan atxikimendua jaiotzetikoa denik, haurrak bere bizitzako lehenengo momentuetan ez duelako inor ezagutzen eta ez baitu oraindik lehentasunik azaltzen pertsona zehatz batekiko. Horrenbestez atxikimendua elkarrekintza esperientzia luzea ematen denean garatuko da, horrela atxikimendu-irudia bereiziz eta selektiboki bereganantz atxikimendu-jokaerak zuzenduz. Atxikimenduaren teoriaren azterketa XIX. mendean abiarazi zen, konduktismoaren ikuspuntutik atxikimenduak ekar dituen errefortzu positiboak, autoestimua eta abar, aztertu zirenean. Horietan aitzindari Pavlov psikologo errusiarra izan zen, ama berrien eta haur txikien arteko atxikimendua haurren hazkuntzarako beharrezkoa zela ikusi zuenean, abandonaturiko haurrek hazkuntza-defizit nabarmenak zituztelarik, beste haur normalekin konparatuta; errefortzu positiboa kasu horietan amaren bularretik esnea hartzearekin loturik zegoen, zenbat eta gehiago hartu esnea amaren bularretik, orduan eta gertuago sentitzen zen haurra amarengandik eta amak haurrarengandik; errefortzu hori esnea elikagai moduan hartzearekin edo sexu-plazerrarekin loturik dagoen, ordea, ezin izan zuen Pavolovek frogatu. (eu)
- La teoría del apego es la teoría que describe la dinámica de largo plazo de las relaciones entre los seres humanos. Su principio más importante declara que un recién nacido necesita desarrollar una relación con al menos un cuidador principal para que su desarrollo social y emocional se produzca con normalidad. La teoría del apego es un estudio interdisciplinario que abarca los campos de las teorías psicológicas, evolutivas y etológicas. Inmediatamente después de la Segunda Guerra Mundial, los huérfanos y sin hogar presentaron muchas dificultades, y la Organización de las Naciones Unidas (ONU) le pidió al psiquiatra y psicoanalista John Bowlby que escribiera un folleto sobre el tema, que él tituló privación materna. La teoría del apego surgió de su trabajo posterior sobre las cuestiones planteadas. Los bebés se apegan a los adultos que son sensibles y receptivos a las relaciones sociales con ellos, y que permanecen como cuidadores consistentes por algunos meses durante el período de cerca de seis meses a dos años de edad. Cuando el bebé comienza a gatear y caminar, empieza a utilizar las figuras de apego (personas conocidas) como una base segura para explorar más y regresar de nuevo a ellos. La reacción de los padres lleva al desarrollo de patrones de apego y estos, a su vez, conducen a modelos internos de trabajo que guiarán las percepciones individuales, emociones, pensamientos y expectativas en las relaciones posteriores. La ansiedad por la separación o el dolor tras la pérdida de una figura de apego se considera una respuesta normal y adaptativa de un recién nacido apegado. Estos comportamientos pueden haber evolucionado debido a que aumentan la probabilidad de supervivencia del niño. El comportamiento infantil asociado al apego es principalmente la búsqueda de la proximidad a una figura de apego. Para formular una teoría completa sobre la naturaleza de los vínculos afectivos prematuros, Bowlby exploró una variedad de campos, incluyendo la biología evolutiva, la teoría de la relación de objeto (una rama del psicoanálisis), la teoría de sistemas de control, y los campos de la etología y psicología cognitiva. Después de documentos preliminares de 1958, Bowlby publicó un estudio exhaustivo en tres volúmenes Apego, Separación y Pérdida (1969-82). Las investigaciones realizadas por la psicóloga del desarrollo Mary Ainsworth en la década de 1960 y 70 reforzaron los conceptos básicos, introdujeron el concepto de «base segura» y desarrollaron la teoría de un número de patrones de apego en recién nacidos: apego seguro, apego inseguro-evitativo y apego inseguro-ambivalente. Posteriormente, fue identificado un cuarto padrón, el apego desorganizado. En la década de 1980, la teoría se extendió al . Otras interacciones pueden ser interpretadas como componentes de la conducta de apego, que incluyen relacionamientos entre pares en cualquier franja etaria, atracción romántica y sexual y reacciones a la necesidad de cuidar del recién nacido, enfermos o ancianos. En los albores de la teoría, los psicólogos académicos criticaron a Bowlby, y la comunidad psicoanalítica lo aisló por su alejamiento de los principios psicoanalíticos; sin embargo, la teoría del apego se convirtió, desde ese entonces, en «el abordaje dominante para entender el desarrollo social temprano, y dio origen a un gran aumento de investigación empírica sobre la formación de una estrecha relación en los niños».Críticas posteriores a la teoría del apego se refieren al temperamento, a la complejidad de las relaciones sociales y a las limitaciones de los modelos discretos para las clasificaciones. La teoría del apego se ha modificado de manera significativa como resultado de la investigación empírica, pero, en general, los conceptos se han vuelto aceptados. La teoría del apego ha servido de fundamento de nuevas terapias y ha esclarecido las ya existentes, y sus conceptos han sido usados en la formulación de políticas y la protección social de los niños para apoyar las relaciones de vinculación de los niños. (es)
- La théorie de l'attachement est un champ de la psychologie qui traite d'un aspect spécifique des relations entre êtres humains. Son principe de base est qu'un jeune enfant a besoin, pour connaître un développement social et émotionnel normal, de développer une relation d'attachement avec au moins une personne qui prend soin de lui de façon cohérente et continue (« caregiver »). C'est dans ce sens qu'on peut dire que l'attachement est primordial pour l'évolution psychologique de l'enfant. Cette théorie a été formalisée par le psychiatre et psychanalyste John Bowlby après les travaux de Winnicott, Lorenz et Harlow. Au sens de la théorie de l'attachement, le comportement infantile associé à l'attachement est essentiellement la recherche de proximité avec une figure d'attachement lors de la survenue de situations de stress. Les enfants en bas âge s'attachent aux adultes qui se montrent sensibles et attentionnés aux interactions sociales avec eux, et qui gardent leur statut de caregiver d'une façon stable au moins plusieurs mois durant la période qui va de l'âge de six mois environ jusqu'à deux ans. Vers la fin de cette période, les enfants commencent à utiliser les figures d'attachement (c'est-à-dire l'entourage familier) comme base de sécurité à partir de laquelle ils vont explorer le monde, et vers qui ils savent qu'ils peuvent retourner. Les réponses de l'entourage au comportement de l'enfant guident le développement de schèmes d'attachement (des modèles opérationnels de l'environnement et de l'organisme construits et élaborés par l'enfant) ; ceux-ci seront à leur tour la base de la mise en place des modèles internes opérants qui régiront les sentiments, pensées et attentes des individus par rapport à leurs relations, et ce dès l'enfance. L'angoisse de séparation ou la douleur qui suivent la perte d'une figure d'attachement est considérée, de la part d'un jeune enfant, comme une réponse normale et adaptative. D'un point de vue évolutionniste, cet ensemble de comportements est peut-être apparu du fait qu'il accroît la probabilité de survie d'un enfant. Les recherches de la psychologue du développement Mary Ainsworth au cours des années 1960 et 1970 ont donné un socle aux concepts de base, en introduisant la notion de base de sécurité et en développant la théorie de l'existence de schèmes d'attachement dans la petite enfance : attachement sécurisé, attachement anxieux et attachement évitant ; un quatrième schème, l'attachement désorganisé, a été identifié plus tard. Au cours des années 1980, la théorie est étendue aux relations d'attachement entre adultes. D'autres types d'interactions peuvent être interprétées comme des situations particulières du comportement d'attachement : ceci inclut les relations entre pairs quel que soit l'âge, l'attraction sentimentale et sexuelle et les relations de soins envers les jeunes enfants ou les personnes malades ou âgées. Afin de formuler une théorie complète de la nature des premiers attachements, Bowlby a exploré un large ensemble de domaines incluant la théorie de l'évolution, les théories de la relation d'objet (un des principaux concepts de la psychanalyse), l'analyse systémique, l'éthologie et la psychologie cognitive. À la suite des articles préliminaires de 1958, Bowlby a exposé la théorie de l'attachement dans l'ouvrage en trois volumes Attachement et perte (1969-82 pour l'édition originale, 1978-84 pour l'édition française). Dans les premières années de diffusion de la théorie, Bowlby a été critiqué par les psychologues universitaires, et la communauté psychanalytique l'a marginalisé pour s'être écarté des principes de la psychanalyse ; la théorie de l'attachement est cependant devenue depuis « l'approche dominante pour la compréhension du développement social précoce, et a été à l'origine d'une importante vague de recherches expérimentales dans la mise en place des relations des enfants avec leurs proches ». Les critiques ultérieures de la théorie de l'attachement se rapportent à la complexité des relations sociales et aux limites d'une classification discrète des schèmes comportementaux. La théorie de l'attachement a été significativement modifiée à la suite de ces recherches expérimentales, mais les concepts sont désormais largement acceptés au début du XXIe siècle. (fr)
- Gaya kelekatan adalah derajat keamanan yang dialami dalam hubungan interpersonal. Gaya-gaya yang berbeda pada awalnya dibangun pada saat masih bayi, tetapi perbedaan dalam kelekatan tampak mempengaruhi perilaku sepanjang hidup. (in)
- Teori keterikatan (attachment theory) adalah model psikologi untuk menjelaskan aspek tertentu dalam dinamika hubungan antarpersonal jangka panjang. Keterikatan merupakan insting biologis untuk mencari kedekatan dengan sosok keterikatan (attachment figure) ketika seorang anak merasakan ancaman atau ketidaknyamanan, dengan harapan bahwa sosok keterikatan akan menghilangkan ancaman atau ketidaknyamanan tersebut. Berkembangnya sebuah keterikatan ialah karena adanya kebutuhan anak pada keamanan, keselamatan, dan perlindungan, hal yang sangat diperlukan pada masa kecil dan masa kanak-kanak. (in)
- 愛着理論（あいちゃくりろん、Attachment theory ）は、心理学、進化学、生態学における概念であり、人と人との親密さを表現しようとする愛着行動についての理論である。子供は社会的、精神的発達を正常に行うために、少なくとも一人の養育者と親密な関係を維持しなければならず、それが無ければ、子供は社会的、心理学的な問題を抱えるようになる。愛着理論は、心理学者であり精神分析学者でもあるジョン・ボウルビィによって確立された。 愛着理論では、幼児の愛着行動は、ストレスのある状況で対象への親密さを求めるために行っていると考えられている。幼児は、生後6ヶ月頃より2歳頃までの期間、継続して幼児の養育者であり幼児と社会的相互作用を行い幼児に責任を持つような大人に対して愛着を示す。この時期の後半では、子供は、愛着の対象者（よく知っている大人）を安全基地として使うようになり、そこから探索行動を行い、またそこへ戻る。親の反応は、愛着行動の様式の発展を促す。そしてそれは、後年における内的作業モデルの形成を促し、個人の感情や、考えや、期待を作り上げる。離別への不安や、愛着の対象者が去った後の悲しみは、愛着行動を行う幼児にとって、正常で適応的な反応であると考えられている。こうした行動は、子供が生き延びる確率を高めるために生じたと考えられる。 発達心理学者のメアリー・エインスワースによる1960年代から1970年代の研究は、愛着理論の基本的な概念を確立した。「安全基地」という概念を提案し、また幼児における愛着行動のパターンを分類し、「安全の愛着」、「回避の愛着」、「不安の愛着」の3つに分けた。4つ目の愛着パターンは、「混乱の愛着」であるが、後で発見された。1980年代には、愛着理論は、大人にも拡大された。愛着行動の一要素として含まれる可能性があるのは、全ての年齢における同僚との関係、性的吸引力、幼児や病人や老人がケアを必要としていることなどである。 幼い頃の子供の愛着行動の本質を包括的に説明する理論を構築するために、ボウルビィは学問分野の範囲を広げて、進化生物学、対象関係論（精神分析理論の一学派）、制御システム理論、動物行動学（エソロジー）、認知心理学などを研究対象に含めた。1958年以後の予備的研究の論文以後、ボウルビィは「愛着と喪失」（1962-82）の三部作の中で、理論の全容を発表した。当初、大学の心理学者たちはボウルビィを批判した。そして、精神分析を行うグループは、彼が精神分析の理論を放棄していたので、彼を追放した。しかしながら、その頃、愛着理論は、生後早期の社会的発達を理解するための主要な研究手段となり、子供が親密な関係を構築する過程に対する実証的研究の劇的な発展を招いたのである。 愛着理論に対して後になされた批判は、子供の気質、社会的関係の複雑さ、分類のための各パターンの境界などに関する批判であった。また心理学者のは母性剥奪によると思われる症状（など）が、じつは母親から引き離されたことによるものではなく、その当時の劣悪な施設の環境や、多数の不特定の保育者によって保育されることによっていることを明らかにした。そして正常発達に必須なことは、母親が育てることではなく、愛着対象となる保育者が固定されていること（少なくとも数人以下）であるということであった。こうした批判の妥当性はボウルビィ自身も認めており、改定された著書には取り入れられている。 愛着理論は実証的研究の結果により、これまでも修正を受けてきたが、その主要概念は広く受け入れられている。愛着理論は、これまでの治療法や新しい治療法の基盤となっている。そして愛着理論の概念は、社会政策や子供ケアの政策を立案する際に使用されている。 ただし愛着理論をいわゆる三歳児神話の理論的根拠とするのは曲解である。は基本的信頼の形成にとって重要であり、特定の者との間に「愛着」関係が発達することは大切である。しかし基本的信頼は母親のみとしか形成できないものではなく、母親以外の者であることもあり得ることであり、母親を含む複数人であっても問題視すべきものではない。 (ja)
- 애착 이론(attachment theory)은 장기적 인간 관계의 근본 원인을 설명하는 이론이다. 이 이론의 핵심 주장은 영아가 정상적인 감정, 사회적 발달을 하기 위해서는 하나 이상의 주 보호자(primary caregiver)와 관계를 형성해야 한다는 것이다. 애착 이론은 심리학, 진화학, 동물학을 아우르는 학제간 연구를 바탕으로 한다. 제2차 세계 대전 직후 생겨난 부랑아와 고아들이 많은 사회적 관계에 어려움을 겪자 UN에서는 심리분석가이자 심리치료사인 존 보울비(John Bowlby)에게 이 문제에 관한 문서를 작성하도록 했다. 이 경험을 바탕으로 보울비는 애착 이론의 토대가 되는 이론을 만들었고, 이 이론은 (Mary Ainsworth)나 (James Robertson)의 자료와 연구에 의해 발전되었다. 아기들은 자신에게 민감하고 반응을 지속적으로 잘 해주는 성인과 6달에서 2년 사이의 몇 달의 기간동안 애착관계를 형성한다. 기어다니거나 걸어다니기 시작할 무렵부터 아기는 친숙한 애착대상을 하나의 안전기지로 이용하기 시작하는데, 이 안전기지를 토대로 주변을 탐험했다가 돌아오는 과정을 반복한다. 부모의 반응이 이 시기 애착의 형태를 결정하는데 영향을 미치고, 이 애착 형태는 아기의 지각, 감정 및 향후 관계에 대한 생각과 기대에도 영향을 미치게 된다. 애착이론에서 애착대상과 멀어지는데 따른 분리불안은 애착관계가 형성된 아기의 적응을 위한 정상 반응으로 여겨진다. 진화학자들은 이런 행동이 아이의 생존 확률을 높이기 위해 진화과정에서 생겨난 것으로 추측한다. 애착관계와 관련된 아이는 보통 애착대상을 근처에 두려는 모습을 보인다. 생애 초기에 애착 형성에 관한 이론을 만들기 위해 존 보울비는 진화생물학, 대상 관계 이론 (심리분석학의 한 갈래), 제어 시스템 이론, 동물학, 인지심리학 등의 다양한 분야의 지식을 융합하였다. 1958년에 짧은 논문을 발표한 뒤, 1969년과 1982년에 걸쳐 보울비는 3권의 『애착과 상실(Attachment and Loss)』이라는 책을 통하여 자신의 애착이론 연구를 펴낸다. 발달심리학자인 는 1960년대와 1970년대에 걸쳐 애착이론의 기본 개념을 강화하며 "안전 기지"라는 개념을 소개하며 아기에게 나타나는 여러 가지 애착 패턴에 대한 이론을 만들었다. 애인스워스가 분류한 세 가지 애착 패턴에는 안정 애착(secure attachment), 불안정-회피(insecure-avoidant) 애착, 불안정-양가(또는 불안정-저항, insecure-ambivalent) 애착이 있다. 네 번째 패턴인 혼돈(또는 비조직화, disorganized) 애착은 나중에 발견되었다. 1980년대에 이 이론은 어른간의 애착 관계로까지 확장되었다. 이런 연구들에서 부모와 자식 간의 관계 뿐 아니라 친구 관계, 애정 관계, 성적 매력 등 다른 사회 관계들 역시 애착 행동의 요소들로 설명할 수도 있는 것으로 나타났다. 이 이론의 성립 초기에 심리학자들은 보울비를 비판하며 그가 심리분석학의 핵심에서 벗어났다며 배척했다. 하지만 그 뒤로 애착이론은 "초기의 사회적 발달을 이해하는 우세한 접근 방식이 되었고, 아이들의 관계 형성에 대한 경험적 연구가 활발히 일어나도록 만들었다." 이후에 '기질', 사회적 관계의 복잡성, 애착 패턴 분류의 한계와 관련해 애착 이론에 대한 비판이 일기도 했다. 애착 이론의 세부적인 부분은 경험적 연구를 통해 많은 수정이 이뤄졌으나, 그 핵심에 대해서는 학계의 인정을 받고 있다. 애착 이론은 새로운 심리 치료를 만들어냈고, 기존에 존재하던 심리 치료 방식에도 영향을 주었으며, 애착 이론의 개념들은 사회 정책과 보육 정책에 많은 영향을 주었다". (ko)
- L'attaccamento può essere definito come un sistema dinamico di atteggiamenti e comportamenti che contribuiscono alla formazione di un legame specifico fra due persone, un vincolo le cui radici possono essere rintracciate nelle relazioni primarie che si instaurano fra bambino e adulto. In psicologia, il termine attaccamento è legato alle ricerche sullo sviluppo e sull'infanzia, in relazione ai legami che si creano con le figure di accudimento. Il primo a proporlo come concetto cardine, per spiegare il comportamento dei bambini, fu John Bowlby, un ricercatore britannico originariamente di formazione psicoanalitica. Secondo l'autore, il bambino, appena nato, è tendenzialmente portato a sviluppare un forte legame di attaccamento con la madre o con chi si prende cura di lui (figura anche definita con il termine inglese di caregiver). Il più importante assunto della Teoria dell'attaccamento è che un bambino necessita di sviluppare una relazione con almeno un caregiver, per la riuscita del suo sviluppo sociale ed emozionale. Tale relazione può essere diadica, come nella relazione madre-bambino tipica della cultura occidentale, o può coinvolgere una comunità di caregivers (fratelli, famiglia estesa, insegnanti), come si può osservare nelle culture dell'Africa o del Sudamerica. (it)
- Teoria przywiązania, teoria więzi (ang. attachment theory) – teoria , której twórcą był brytyjski lekarz i psychoanalityk John Bowlby. Jest również pierwszą próbą zastosowania modelu etologicznego do wyjaśnienia problemów psychologicznego człowieka, szczególnie w pierwszych latach jego życia. Teoria ta dotyczy negatywnego wpływu, jaki wywiera na rozwój małego dziecka utrata obiektów znaczących (ojca, matki bądź innego opiekuna) w wyniku niepoświęcania dziecku takiego czasu i uwagi, jakiego ono potrzebuje podczas swojego rozwoju emocjonalnego, co może ujawnić się w późniejszym okresie życia. Teoria przywiązania odnosi się głównie do związków partnerskich, ale także do psychologii rozwojowej. W oparciu o teorię przywiązania zwolennicy rodzicielstwa bliskości zaczęli propagować w kulturze zachodniej zwyczaj spania rodziców razem z dzieckiem (łóżko rodzinne). Praktyka ta jest rozpowszechniona w wielu częściach świata, m.in. w Afryce, Azji i Ameryce Południowej. W teorii przywiązania ważną rolę przypisuje się zjawisku imprintingu, czyli wdrukowania w świadomość człowieka (bądź innego stworzenia) obiektu znaczącego. (pl)
- Hechting is de duurzame affectieve relatie tussen een kind en één of meer opvoeders. Veilig gehechte kinderen zullen in perioden van stress de nabijheid zoeken van personen aan wie zij zijn gehecht. In een onbekende situatie zijn zulke personen de uitvalsbasis waarvandaan zij de omgeving verkennen. Onveilig gehechte kinderen klampen zich vast aan hun verzorger, of ze gedragen zich juist heel onverschillig en zelfstandig, ongeacht of de situatie stressvol is of niet. Alle kinderen hebben een gehechtheidsrelatie met hun opvoeders, maar onveilig gehechte kinderen krijgen veel vaker te kampen met leer- of relatieproblemen, zijn lastig aanspreekbaar en ontwikkelen een laag gevoel voor eigenwaarde. (nl)
- Тео́рия привя́занности — психологическая модель, которая пытается описать динамику долгосрочных и краткосрочных межличностных отношений. Однако «теория привязанности не сформулирована как общая теория отношений. Она затрагивает только их определённую грань»: как люди реагируют на боль в отношениях, например, при опасности, грозящей близким, или при разлуке с ними. По сути, привязанность зависит от способности человека развивать базовое доверие к себе и значимым другим. У новорождённых привязанность как мотивационно-поведенческая система направляет ребёнка к поиску близости со значимым взрослым, когда он (ребенок) встревожен, ожидая, что он получит защиту и эмоциональную поддержку. Джон Боулби считал, что склонность младенцев приматов развивать привязанность к значимым взрослым была результатом эволюции, поскольку поведение привязанности облегчит для ребёнка процесс выживания перед лицом таких опасностей, как хищничество. Важнейшим принципом теории привязанности является то, что для успешного социально-эмоционального развития, и в частности для того, чтобы научиться эффективно регулировать свои чувства, ребёнок должен развивать отношения, как минимум, с одним значимым взрослым. Отцы и другие взрослые могут с равной вероятностью стать главными фигурами, если они обеспечат основную часть ухода за ребёнком и предоставят ему достаточный опыт социальных связей. В присутствии чуткого и отзывчивого взрослого ребёнок будет использовать его в качестве «надёжной базы» для исследования мира межличностных отношений. Следует признать, что «даже очень чувствительные значимые взрослые понимают сигналы ребёнка только около 50 процентов времени. Их коммуникация либо не синхронизирована, либо вообще не совпадает. Бывают разные случаи, когда родители устали или отвлеклись. В доме звонит телефон или нужно завтрак готовить. Иными словами, процесс взаимодействия нарушается довольно часто. Но взрослому всегда следует помнить, что эти сложности преодолимы и их всегда можно исправить». Привязанность между детьми и их значимыми взрослыми формируется, даже если этот значимый взрослый не является внимательным и отзывчивым при социальных взаимодействиях. Это имеет важные последствия. Новорождённые не имеют возможности покинуть непредсказуемые или холодные взаимоотношения. Вместо этого они вынуждены подстраиваться под такие отношения. Исследования возрастного психолога Мэри Эйнсворт (на основе ее проекта протокола «Незнакомой ситуации») в 1960-е и в 1970-е годы обнаружили, что у детей будут различные паттерны привязанности, в первую очередь, в зависимости от того, каким был ранний опыт взаимодействия со значимым взрослым. Ранние паттерны привязанности формируют — но ни в коем случае не определяют — ожидания индивидуума в последующих взаимоотношениях. В результате были выявлены четыре разных типа привязанности: надёжный, избегающий, тревожно-амбивалентный, дезорганизующий. Теория привязанности стала господствующей теорией, используемой сегодня при изучении поведения младенцев и малышей и в области детского психического здоровья, лечения детей, а также в смежных областях. Надёжная привязанность — это такой тип привязанности, при которой дети чувствуют, что они могут положиться на значимых взрослых по удовлетворению их потребностей в близости, эмоциональной поддержке и защите. Данный стиль привязанности считается самым здоровым и эффективным. Страх сепарации — это то, что младенцы чувствуют, когда они изолированы от своих значимых взрослых. Тревожно-амбивалентная привязанность — эта та, при которой младенец чувствует угрозу сепарации, когда отделяется от значимого взрослого, однако когда воспитатель возвращается к младенцу, он не чувствует себя спокойным и в безопасности. Избегающий стиль — это такой тип привязанности, когда ребёнок, соответственно, избегает родителей. Дезорганизующий тип образуется в том случае, когда есть нехватка самого конструкта поведения привязанности. В 1980-х годах теория стала распространяться и на взрослых. Привязанность относится и к взрослым, когда они чувствуют тесную связь со своими родителями и романтическими партнерами. (ru)
- Teoria do apego (português brasileiro) ou teoria da vinculação (português europeu) é a teoria que descreve certos aspectos a curto e longo-termo de relacionamentos entre humanos e entre outros primatas. Seu princípio mais importante declara que um recém-nascido precisa desenvolver um relacionamento com, pelo menos, um cuidador primário para que seu desenvolvimento social e emocional ocorra normalmente. A teoria do apego é um estudo interdisciplinar que abrange os campos das teorias psicológica, evolutiva e etológica. Imediatamente após a Segunda Guerra Mundial, as crianças órfãs e sem lar apresentaram muitas dificuldades, e o psiquiatra e psicanalista John Bowlby foi convidado pela Organização das Nações Unidas (ONU) a escrever um panfleto sobre o assunto. Posteriormente, ele formulou a teoria do apego. Os bebês apegam-se a adultos que são sensíveis e receptivos às relações sociais com eles, e que permanecem como cuidadores compatíveis por alguns meses durante o período de cerca de seis meses a dois anos de idade. Quando um bebê começa a engatinhar e a andar, ele começa a usar as figuras de apego (pessoas conhecidas) como uma base segura para explorar mais e voltar de novo a eles. A reação dos pais leva ao desenvolvimento de padrões de apego; estes, por sua vez, levam aos modelos internos de funcionamento, que irão guiar as percepções individuais, emoções, pensamentos e expectativas em relacionamentos posteriores. A ansiedade pela separação ou dor após a perda de uma figura de apego é considerada uma reação normal e adaptável para um recém-nascido apegado. Estes comportamentos podem ter evoluído porque aumentam a probabilidade de sobrevivência da criança. O comportamento infantil associado ao apego é principalmente a busca por proximidade a uma figura de apego. Para formular uma teoria abrangente sobre a natureza das ligações afetivas prematuras, Bowlby explorou uma variedade de campos, incluindo biologia evolutiva, teoria da relação de objetos (um ramo da psicanálise), teoria de sistemas de controle, e campos da etologia e da psicologia cognitiva. Após documentos preliminares a partir de 1958, Bowlby publicou um estudo completo em três volumes Apego, Separação e Perda (1969–82). As pesquisas feitas pela psicóloga do desenvolvimento Mary Ainsworth nas décadas de 1960 e 70, reforçaram os conceitos básicos, introduziram o conceito de "base segura" e desenvolveram a teoria de um número de padrões de apego em recém-nascidos: apego seguro, apego inseguro-evitativo e apego inseguro-ambivalente. Posteriormente, foi identificado um quarto padrão, o apego desorganizado. Na década de 1980, a teoria foi estendida para apego em adultos. Outras interações podem ser interpretadas como componentes do comportamento de apego; estes incluem relacionamentos entre pares em qualquer faixa etária, atração romântica e sexual, e reações quanto à necessidade de cuidado de recém-nascidos, doentes ou idosos. Nos primórdios da teoria, psicólogos acadêmicos criticaram Bowlby, e a comunidade psicanalítica o isolou por seu afastamento dos princípios psicanalíticos; no entanto, a teoria do apego tornou-se, desde então, "a abordagem dominante para a compreensão do desenvolvimento social precoce, e deu origem a um grande surto de pesquisas empíricas sobre a formação de relacionamentos estreitos em crianças". Críticas posteriores à teoria do apego referem-se ao temperamento, à complexidade das relações sociais e às limitações dos padrões discretos para as classificações. A teoria do apego tem sido significativamente modificada como resultado de pesquisas empíricas, mas os conceitos tornaram-se geralmente aceitos. A teoria do apego tem formado a base de novas terapias e esclarecido as já existentes, e seus conceitos têm sido usados na formulação de políticas sociais e de amparo de crianças para dar apoio aos primeiros relacionamentos de vinculação das crianças. (pt)
- Anknytningsteorin är ett psykologiskt kunskapsfält som har sitt ursprung i John Bowlbys arbeten från 1950-talet och framåt. Enligt anknytningsteorin är de nyfödda barnen "genetiskt förprogrammerade" till att knyta an till sina föräldrar. Detta för det evolutionära syftet att skydda barnet från fara och öka dess överlevnadsmöjligheter. Barnet skriker vid behov och påkallar därmed sina föräldrar/omvårdnadspersoners uppmärksamhet. Anknytningsutvecklingen går igenom ett antal faser där barnet från den första tiden inte skiljer ut sina omvårdnadspersoner till att det efter hand börjar visa preferenser för dem som det haft mest kontakt med. Vid ett års ålder har anknytning utvecklats till strävan att upprätthålla fysisk kontakt med de primära anknytningspersonerna. Barnet utvecklar, när utvecklingen sker som den ska, en förmåga att söka sina föräldrars/omvårdnadspersoners närhet, och använder dem som "säker hamn" vid stress och "trygg bas" vid utforskning av omgivningen. Hur anknytningen utvecklas kommer att prägla individens relationer genom hela livet, menar Bowlby. I senare studier som följt individer genom livet har det varit svårt att hitta tydliga samband mellan tidig anknytning och specifika följder och livshändelser. Anknytning ses då istället som en av många saker som kan tänkas påverka utvecklingen. Ett problem med begreppet är att underlaget för att säga något om ett anknytningsmönster är en individs beteenden i relationer. När personens anknytningsstil sedan används för att förklara varför personen beter sig som den gör i relationer så är detta ett cirkelresonemang: beteendet förklaras med en egenskap som definieras av just detta beteende. (sv)
- 依附理論（英語：attachment theory）是關於人類個體之間關係的心理學、演化論和行為學理論。最重要的原則是，幼兒需要與至少一名主要照顧者建立關係，以促進正常的社交和情感（能力）發展。該理論由精神病學家和精神分析學家約翰·鮑比提出。 在依附理論中，與依附相關的嬰兒行為主要是在壓力情況下尋求接近依附對象。嬰兒會依附於那些在與他們的社交互動中敏感和反應靈敏的成年人，並且在大約六個月到兩歲的這段時間裡，他們會在幾個月內保持一致的照顧者身份。在這個時期的後期，孩子們開始使用依附人物（熟悉的人）作為探索和返回的安全基地。撫養者的反應導致依附模式的發展；這些反過來又會導致內部運作模式，這些模式將指導個人在以後的關係中的感受、想法和期望。 失去依附對象後的分離焦慮或悲傷被認為是依附嬰兒的正常和適應性反應。這些行為可能已經進化，因為它們增加了孩子的生存機率。 發展心理學家瑪麗·愛因斯沃斯（Mary Ainsworth）在 1960 年代和 1970 年代的研究支持了基本概念，引入了“安全基礎”（英語：secure base）的概念，並發展了嬰兒多種依附模式的理論：安全依附、迴避依附和焦慮依附。 第四種模式，混亂的依附，後來被發現。在 1980 年代，該理論擴展到成人的依附。 其他交互可能被解釋為包括依附行為的組成部分；這些包括所有年齡段的同伴關係、浪漫和性吸引力以及對嬰兒或病人和老人的護理需求的反應。 為了制定關於早期依附性質的綜合理論，約翰·鮑比探索了一系列領域，包括演化生物學、客體關係理論（精神分析領域之學派）、控制系統理論以及行為學和認知心理學領域。 在 1958 年以後的初步論文之後，鮑比發表了完整的理論。在該理論的早期，學術心理學家批評鮑比，精神分析界因他背離精神分析學說而排斥他；然而，依附理論已成為理解早期社會發展的主要方法，並引起了大量關於兒童親密關係形成的觀察研究。 後來對依附理論的批評涉及氣質、社會關係的複雜性以及分類離散模式的局限性。作為實證研究的結果，依附理論已被顯著修改，但這些概念已被普遍接受。 依附理論已形成新療法的基礎並為現有療法提供資料，其概念已被用於制定社會和兒童保育政策以支持兒童的早期依附關係。 關於依附理論的一著名系列動物實驗是哈利·哈洛對恆河猴所做的實驗，此實驗顯示依附不僅僅是由生物本能如饑餓所激發。在這一系列實驗，新生恆河猴出生後很快從牠們母親身邊帶走，並為牠們提供了兩個代理母親，一個是由鐵線做成，另一個是木頭套上泡沫橡皮和毛衣做成，兩個人偶皆加溫並可在胸前裝上奶瓶提供食物。此實驗是觀察猴子會趴附提供柔軟衣物接觸的人偶或提供食物來源的人偶，結果是這些猴子會趴附柔軟衣物人偶，無論提供食物與否。這些猴子在柔軟衣物人偶在附近時也較為積極探索周遭，似乎此人偶為牠們提供了一種安全感。 撫養方式對被撫養者會產生重大影響，而依附理論和撫養方式密切相關。儘管茱蒂·哈里斯的《教養的迷思》一書認為，撫養方式對被撫養者的（身心）發展沒有太大的影響，但一般學界的共識認為，先天與後天的因素，都對心理發展有影響，且在後天因素中，撫養方式的影響是不容否認的。研究一般認為，不論其他先天與後天的因素，撫養方式本身對被撫養者將來的發展有20%至50%的影響。 (zh)
- Теорія прихильності (англ. Attachment theory) — еволюційно-етологічна теорія психології розвитку британського психоаналітика . Згідно з теорією, стосунки прихильності (або прихильності), сформовані в перші 3-4 роки життя, відіграють ключову роль у психологічному розвитку та подальшому функціонуванні людини. Немовля має сформувати надійну прив'язаність принаймні з однією людиною, що турбується про неї, для нормального соціального і психічного здоров'я. Кожна людина від народження має потребу в близькості. Подібно дитинчатам багатьох видів, у немовлят виробляється імпринтинг на об'єкт прихильності (матір чи людину, яка її замінює), за яким вони наполегливо прямують, коли він віддаляється. Вирішальне значення у формуванні надійної прихильності має якість батьківського догляду, хоча і немовлята, зі свого боку, грають у цьому роль, стимулюючи всіма доступними їм засобами (криком, плачем, мімікою, жестами) своїх батьків до проявів турботи і ніжності. Як продукт еволюції, дитина відчуває потребу залишатися поруч з об'єктом прихильності, бо втрата контакту з ним може означати її загибель. У дослідженнях Боулбі виявив, що надійний емоційний зв'язок між немовлям і матір'ю допомагає дитині:
* долати страх і занепокоєння;
* справлятися зі стресом;
* розуміти те, що вона сприймає;
* логічно мислити;
* покладатися на себе;
* досягти максимального інтелектуального потенціалу;
* розвивати гармонійні стосунки в подальшому житті. Тому збереження цього зв'язку впродовж дорослого життя є джерелом безпеки, радості та впевненості. Це своєрідне переживання того, що близька нам людина й надалі буде для нас доступною. Саме тому багато дорослих дітей телефонують у важкі періоди життя батькам. Вони знають, що дзвінок їм не допоможе, проте відчуття турботи близької людини заспокоює їх. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Teorie citové vazby Johna Bowlbyho a Mary Ainsworth studuje citové přilnutí malého dítěte k matce a dalším blízkým osobám. Teorie byla formulována v roce 1969 a patří dnes mezi nejvlivnější ve vývojové psychologii. Používané jsou také názvy attachment theory, teorie attachmentu, teorie přilnutí, teorie připoutání, teorie rané citové vazby. Termín attachment (vazba, přilnutí, připoutání) se v češtině často používá v původní anglické verzi a v rozšířeném významu může označovat citové přilnutí obecně. (cs)
- Gaya kelekatan adalah derajat keamanan yang dialami dalam hubungan interpersonal. Gaya-gaya yang berbeda pada awalnya dibangun pada saat masih bayi, tetapi perbedaan dalam kelekatan tampak mempengaruhi perilaku sepanjang hidup. (in)
- Teori keterikatan (attachment theory) adalah model psikologi untuk menjelaskan aspek tertentu dalam dinamika hubungan antarpersonal jangka panjang. Keterikatan merupakan insting biologis untuk mencari kedekatan dengan sosok keterikatan (attachment figure) ketika seorang anak merasakan ancaman atau ketidaknyamanan, dengan harapan bahwa sosok keterikatan akan menghilangkan ancaman atau ketidaknyamanan tersebut. Berkembangnya sebuah keterikatan ialah karena adanya kebutuhan anak pada keamanan, keselamatan, dan perlindungan, hal yang sangat diperlukan pada masa kecil dan masa kanak-kanak. (in)
- Hechting is de duurzame affectieve relatie tussen een kind en één of meer opvoeders. Veilig gehechte kinderen zullen in perioden van stress de nabijheid zoeken van personen aan wie zij zijn gehecht. In een onbekende situatie zijn zulke personen de uitvalsbasis waarvandaan zij de omgeving verkennen. Onveilig gehechte kinderen klampen zich vast aan hun verzorger, of ze gedragen zich juist heel onverschillig en zelfstandig, ongeacht of de situatie stressvol is of niet. Alle kinderen hebben een gehechtheidsrelatie met hun opvoeders, maar onveilig gehechte kinderen krijgen veel vaker te kampen met leer- of relatieproblemen, zijn lastig aanspreekbaar en ontwikkelen een laag gevoel voor eigenwaarde. (nl)
- نظرية التعلق هي نظرية تصف طبيعة العلاقات طويلة المدى بين البشر، وتعتقد بأن الطفل بحاجة إلى تكوين علاقة مع شخص واحد على الأقل من مُقدمي الرعاية لكي يحصل على النمو العاطفي والاجتماعي بطريقة طبيعية. فهي تشرح كيف تؤثر علاقة الطفل بأبويه على نموه. نظرية التعلق هي دراسة متعددة التخصصات، حيث تشمل نظرية التطور وعلم النفس ونظريات علم السلوك الحيواني. وشكلت شريحة الأطفال المشردين والأيتام مشاكل كبيرة عقب الحرب العالمية الثانية. وأشارت منظمة الأمم المتحدة عقب ذلك إلى الطبيب والمحلل النفسي جون بولبي بكتابة كتيب حول هذا الموضوع، والذي يحمل عنوان حرمان الأمومة. وقد تطورت نظرية التعلق كنتيجة لأبحاث بولبي التي تلته. (ar)
- La teoria de l'aferrament és una teoria psicològica, evolutiva i etològica sobre les relacions entre humans. El principi més important és que els nens petits han de desenvolupar una relació amb almenys un cuidador principal per al desenvolupament social i emocional normal. La teoria va ser formulada pel psiquiatre i psicoanalista John Bowlby. (ca)
- Attachment theory is a psychological, evolutionary and ethological theory concerning relationships between humans. The most important tenet is that young children need to develop a relationship with at least one primary caregiver for normal social and emotional development. The theory was formulated by psychiatrist and psychoanalyst John Bowlby. (en)
- Die Bindungstheorie (englisch theory of attachment) fasst Erkenntnisse aus Entwicklungspsychologie und Bindungsforschung (englisch attachment research) zusammen, die unter anderem belegen, dass Menschen ein angeborenes Bedürfnis haben, enge und von intensiven Gefühlen geprägte Beziehungen zu Mitmenschen aufzubauen. Diese Konzeption wurde von dem britischen Psychoanalytiker und Kinderpsychiater John Bowlby, dem schottischen Psychoanalytiker James Robertson und der US-amerikanisch-kanadischen Psychologin Mary Ainsworth entwickelt. (de)
- La teoría del apego es la teoría que describe la dinámica de largo plazo de las relaciones entre los seres humanos. Su principio más importante declara que un recién nacido necesita desarrollar una relación con al menos un cuidador principal para que su desarrollo social y emocional se produzca con normalidad. (es)
- Atxikimendua pertsona baten eta beste pertsona edo talde baten artean garatzen den zein lotura afektibo berezia da, iraunkorra eta jatorri sozialekoa dena, eta gertutasuna, eta mundu fisiko eta sozialarekiko harremanetan erreferentzia- eta laguntza-oinarri bat bilatzea ezaugarritzat dituena. Lotura hau bizitzaren lehenengo urtean zehar garatzen da, denboran zehar mantentzen da eta edo bi pertsonen arteko elkarrekintzari esker garatzen da. Honi esker, gainera, haurrak segurtasun oinarria aurkitzen du beste pertsonarengan. Ikuspuntu emozionaletik lotura honek ondoriotzat hartzen ditu, behin atxikimendu-irudia baldintzarik gabe laguntzeko prest dagoela ziurtatuta, , egonkortasuna eta autoestimua, era berean bi pertsona hauen arteko enpatia, , kontsolamendua, eta maitasuna erraztuz. Atxiki (eu)
- La théorie de l'attachement est un champ de la psychologie qui traite d'un aspect spécifique des relations entre êtres humains. Son principe de base est qu'un jeune enfant a besoin, pour connaître un développement social et émotionnel normal, de développer une relation d'attachement avec au moins une personne qui prend soin de lui de façon cohérente et continue (« caregiver »). C'est dans ce sens qu'on peut dire que l'attachement est primordial pour l'évolution psychologique de l'enfant. Cette théorie a été formalisée par le psychiatre et psychanalyste John Bowlby après les travaux de Winnicott, Lorenz et Harlow. (fr)
- L'attaccamento può essere definito come un sistema dinamico di atteggiamenti e comportamenti che contribuiscono alla formazione di un legame specifico fra due persone, un vincolo le cui radici possono essere rintracciate nelle relazioni primarie che si instaurano fra bambino e adulto. (it)
- 애착 이론(attachment theory)은 장기적 인간 관계의 근본 원인을 설명하는 이론이다. 이 이론의 핵심 주장은 영아가 정상적인 감정, 사회적 발달을 하기 위해서는 하나 이상의 주 보호자(primary caregiver)와 관계를 형성해야 한다는 것이다. 애착 이론은 심리학, 진화학, 동물학을 아우르는 학제간 연구를 바탕으로 한다. 제2차 세계 대전 직후 생겨난 부랑아와 고아들이 많은 사회적 관계에 어려움을 겪자 UN에서는 심리분석가이자 심리치료사인 존 보울비(John Bowlby)에게 이 문제에 관한 문서를 작성하도록 했다. 이 경험을 바탕으로 보울비는 애착 이론의 토대가 되는 이론을 만들었고, 이 이론은 (Mary Ainsworth)나 (James Robertson)의 자료와 연구에 의해 발전되었다. 1980년대에 이 이론은 어른간의 애착 관계로까지 확장되었다. 이런 연구들에서 부모와 자식 간의 관계 뿐 아니라 친구 관계, 애정 관계, 성적 매력 등 다른 사회 관계들 역시 애착 행동의 요소들로 설명할 수도 있는 것으로 나타났다. (ko)
- 愛着理論（あいちゃくりろん、Attachment theory ）は、心理学、進化学、生態学における概念であり、人と人との親密さを表現しようとする愛着行動についての理論である。子供は社会的、精神的発達を正常に行うために、少なくとも一人の養育者と親密な関係を維持しなければならず、それが無ければ、子供は社会的、心理学的な問題を抱えるようになる。愛着理論は、心理学者であり精神分析学者でもあるジョン・ボウルビィによって確立された。 愛着理論では、幼児の愛着行動は、ストレスのある状況で対象への親密さを求めるために行っていると考えられている。幼児は、生後6ヶ月頃より2歳頃までの期間、継続して幼児の養育者であり幼児と社会的相互作用を行い幼児に責任を持つような大人に対して愛着を示す。この時期の後半では、子供は、愛着の対象者（よく知っている大人）を安全基地として使うようになり、そこから探索行動を行い、またそこへ戻る。親の反応は、愛着行動の様式の発展を促す。そしてそれは、後年における内的作業モデルの形成を促し、個人の感情や、考えや、期待を作り上げる。離別への不安や、愛着の対象者が去った後の悲しみは、愛着行動を行う幼児にとって、正常で適応的な反応であると考えられている。こうした行動は、子供が生き延びる確率を高めるために生じたと考えられる。 (ja)
- Teoria przywiązania, teoria więzi (ang. attachment theory) – teoria , której twórcą był brytyjski lekarz i psychoanalityk John Bowlby. Jest również pierwszą próbą zastosowania modelu etologicznego do wyjaśnienia problemów psychologicznego człowieka, szczególnie w pierwszych latach jego życia. Teoria ta dotyczy negatywnego wpływu, jaki wywiera na rozwój małego dziecka utrata obiektów znaczących (ojca, matki bądź innego opiekuna) w wyniku niepoświęcania dziecku takiego czasu i uwagi, jakiego ono potrzebuje podczas swojego rozwoju emocjonalnego, co może ujawnić się w późniejszym okresie życia. Teoria przywiązania odnosi się głównie do związków partnerskich, ale także do psychologii rozwojowej. W oparciu o teorię przywiązania zwolennicy rodzicielstwa bliskości zaczęli propagować w kulturze za (pl)
- Teoria do apego (português brasileiro) ou teoria da vinculação (português europeu) é a teoria que descreve certos aspectos a curto e longo-termo de relacionamentos entre humanos e entre outros primatas. Seu princípio mais importante declara que um recém-nascido precisa desenvolver um relacionamento com, pelo menos, um cuidador primário para que seu desenvolvimento social e emocional ocorra normalmente. A teoria do apego é um estudo interdisciplinar que abrange os campos das teorias psicológica, evolutiva e etológica. Imediatamente após a Segunda Guerra Mundial, as crianças órfãs e sem lar apresentaram muitas dificuldades, e o psiquiatra e psicanalista John Bowlby foi convidado pela Organização das Nações Unidas (ONU) a escrever um panfleto sobre o assunto. Posteriormente, ele formulou a te (pt)
- Тео́рия привя́занности — психологическая модель, которая пытается описать динамику долгосрочных и краткосрочных межличностных отношений. Однако «теория привязанности не сформулирована как общая теория отношений. Она затрагивает только их определённую грань»: как люди реагируют на боль в отношениях, например, при опасности, грозящей близким, или при разлуке с ними. По сути, привязанность зависит от способности человека развивать базовое доверие к себе и значимым другим. У новорождённых привязанность как мотивационно-поведенческая система направляет ребёнка к поиску близости со значимым взрослым, когда он (ребенок) встревожен, ожидая, что он получит защиту и эмоциональную поддержку. Джон Боулби считал, что склонность младенцев приматов развивать привязанность к значимым взрослым была результ (ru)
- Anknytningsteorin är ett psykologiskt kunskapsfält som har sitt ursprung i John Bowlbys arbeten från 1950-talet och framåt. Enligt anknytningsteorin är de nyfödda barnen "genetiskt förprogrammerade" till att knyta an till sina föräldrar. Detta för det evolutionära syftet att skydda barnet från fara och öka dess överlevnadsmöjligheter. Barnet skriker vid behov och påkallar därmed sina föräldrar/omvårdnadspersoners uppmärksamhet. Anknytningsutvecklingen går igenom ett antal faser där barnet från den första tiden inte skiljer ut sina omvårdnadspersoner till att det efter hand börjar visa preferenser för dem som det haft mest kontakt med. Vid ett års ålder har anknytning utvecklats till strävan att upprätthålla fysisk kontakt med de primära anknytningspersonerna. (sv)
- Теорія прихильності (англ. Attachment theory) — еволюційно-етологічна теорія психології розвитку британського психоаналітика . Згідно з теорією, стосунки прихильності (або прихильності), сформовані в перші 3-4 роки життя, відіграють ключову роль у психологічному розвитку та подальшому функціонуванні людини. Немовля має сформувати надійну прив'язаність принаймні з однією людиною, що турбується про неї, для нормального соціального і психічного здоров'я. У дослідженнях Боулбі виявив, що надійний емоційний зв'язок між немовлям і матір'ю допомагає дитині: (uk)
- 依附理論（英語：attachment theory）是關於人類個體之間關係的心理學、演化論和行為學理論。最重要的原則是，幼兒需要與至少一名主要照顧者建立關係，以促進正常的社交和情感（能力）發展。該理論由精神病學家和精神分析學家約翰·鮑比提出。 在依附理論中，與依附相關的嬰兒行為主要是在壓力情況下尋求接近依附對象。嬰兒會依附於那些在與他們的社交互動中敏感和反應靈敏的成年人，並且在大約六個月到兩歲的這段時間裡，他們會在幾個月內保持一致的照顧者身份。在這個時期的後期，孩子們開始使用依附人物（熟悉的人）作為探索和返回的安全基地。撫養者的反應導致依附模式的發展；這些反過來又會導致內部運作模式，這些模式將指導個人在以後的關係中的感受、想法和期望。 失去依附對象後的分離焦慮或悲傷被認為是依附嬰兒的正常和適應性反應。這些行為可能已經進化，因為它們增加了孩子的生存機率。 撫養方式對被撫養者會產生重大影響，而依附理論和撫養方式密切相關。儘管茱蒂·哈里斯的《教養的迷思》一書認為，撫養方式對被撫養者的（身心）發展沒有太大的影響，但一般學界的共識認為，先天與後天的因素，都對心理發展有影響，且在後天因素中，撫養方式的影響是不容否認的。研究一般認為，不論其他先天與後天的因素，撫養方式本身對被撫養者將來的發展有20%至50%的影響。 (zh)
|
