| dbo:abstract
|
- Duše světa (řecky ψυχή κόσμου, latinsky Anima mundi), Platón v dialogu Timaios znázorňuje proces vzniku světa jako „harmonické“ smíšení „vlastního“, „jiného“ a substance sloužící jako mezičlánek; ta je směsí „dělitelného“ a „nedělitelného“. Tělo světa je provívano a zahaleno duší světa. Ta umožňuje jeho poznávání, nevytváří je však. Teprve pro stoiky se stává pořádající silou přírody, shodna s božskou matérií nebo pneumatem. Světová duše je podle nich imanentní hybatel, aktivní matérie, pohybující matérií pasivní, kterou specifikuje. Má-li ovšem duši, pak musí mít také tělo. Proto říká Platón, že země je živočich. Analogické závěry plynoucí z jeho teze nalézáme leckde, až po Harmonices mundi („Harmonie světa“, Linz 1619) Johanna Keplera. U novoplatoniků je svět tvořen emanací nedělitelného, nikoli tedy kupříkladu rozštěpením matérie. Světová duše, jako třetí hypostaze nedělitelného, zajišťuje podle Plótina běh universa, propůjčujíc jednotu mnohosti tvorů, jimž dává život, zůstávajíc přitom od nich oddělena. Také Corpus Hermeticum, směšující platónské představy se stoickými náznaky, nazývá svět často “nesmrtelným živočichem”. V řecké alexandrijské alchymii se téma světové duše rozvíjí dosti pozdě, a to u komentátorů blízkých novoplatonismu, jako byli Olympiodóros nebo Stefanos. Džábir ibn Hajján bere v souvislosti s harmonií, již duše světa matérii propůjčuje, zřetel i na aspekty kvantitativní. Platí to především pro čtveřici antických živlů, které v dokonalých tělech musí být v rovnováze. Tato prostá teorie Řeků směřuje u Arabů k rostoucí kvantifikaci poměrů směsí. V západní středověké alchymii nebylo pro duši světa místa, neboť se vyvíjela ve stínu aristotelských představ. Světová duše se do západní alchymie vrací v renesanci. (cs)
- روح العالم (باللاتينية: Anima mundi) حسب عدة مدارس فكرية هي الصلة الجوهرية بين كافة الكائنات الحية على كوكب الأرض، والتي تكون مرتبطة بالعالم بالأسلوب نفسه الذي ترتبط فيه الروح بالجسم البشري. يعود أصل فكرة روح العالم إلى أفلاطون، وكانت مكوّناً أساسياً في مدارس الأفلاطونية المحدثة. لذلك، يمكننا أن نقول بالتالي: هذا العالم هو في الواقع كائن حي يتمتع بروح وذكاء... كيان حي مرئي واحد يحتوي على جميع الكائنات الحية الأخرى، والتي هي بطبيعتها مرتبطة ببعضها البعض. يؤمن الرواقيون أن روح العالم هي القوة الحيّة الوحيدة في الكون. ظهرت مفاهيم مشابهة لروح العالم في مدارس الفلسفة الشرقية مثل براهمان-أتمان في الهندوسية، في ماهايانا، وفي مثل Yin Yang والطاوية والكونفشيوسية الجديدة مثل تشي. يمكن العثور على تشابهات في المفهوم مع أفكار فلاسفة الهرمسية مثل باراسيلسوس وباروخ سبينوزا وغوتفريد لايبنتس وفريدريش شيلينغ وفي مفهوم الروح عند هيغل.في التصوف اليهودي، هناك مفهوم مواز هو "Chokhmah Ila'ah"، «الحكمة الفائقة» الشاملة التي تتجاوز كل الخليقة وترتبها وتنشطها. يقول الحاخام نحمان من بريسلوف أن هذه الحكمة السامية قد يتم القبض عليها أو ربما «توجيهها» إلى «الوعي الكوني» وبالتالي فهو مخول لتخفيف كل الانقسام والصراع داخل الخليقة. (ar)
- Die Weltseele (altgriechisch ψυχή τοῦ παντός psychḗ tou pantós, lateinisch Anima mundi) ist ein religiöses und naturphilosophisches Konzept. Es beruht auf der Vorstellung einer Analogie zwischen der Gesamtheit des Kosmos und dem einzelnen Lebewesen, speziell dem Menschen. Das Universum als Makrokosmos soll analog zum Menschen, dem Mikrokosmos, strukturiert sein. Als Lebens- und Bewegungsprinzip wird für beide eine transzendente Seele angenommen. So wie man sich ein einzelnes Lebewesen als beseelt und von seiner Einzelseele belebt vorstellt, so wird der Kosmos als lebendiger, mit einer eigenen Seele ausgestatteter Organismus aufgefasst. (de)
- The anima mundi (Greek: ψυχὴ κόσμου, psychè kósmou) or world soul is, according to several systems of thought, an intrinsic connection between all living beings, which relates to the world in much the same way as the soul is connected to the human body. Although the concept of the anima mundi originated in classical antiquity, similar ideas can be found in the thoughts of later European philosophers such as those of Baruch Spinoza, Gottfried Leibniz, Immanuel Kant, Friedrich Schelling, and Georg W.F. Hegel (particularly in his concept of Weltgeist). (en)
- La Animo de la mondo (plejkonata en la latina lingvo kiel Anima Mundi) estas filozofia termino uzita ĉe la novplatonistoj por indiki la vitalecon de la naturo, similigita al unusola vivanta organismo: ĝi reprezentas la unuigintan principon, el kiu prenas formon la unuopaj organismoj, kiuj, spite de dividiĝo kaj diferenciĝo, po laŭ siaj specifeco, rezultas tamen ligitaj inter inter si pere de komuna universala animo. (eo)
- El alma del mundo (en latín: anima mundi) es el espíritu etérico puro, el cual fue proclamado por algunos filósofos antiguos como lo subyacente en toda la naturaleza (Monismo). Es lo que anima la naturaleza de todas las cosas como la misma alma anima al ser humano; estando presente en todo lo existente. Por tanto, es de resaltar que: este mundo es, de hecho, un ser viviente dotado con alma e inteligencia [...] una entidad única y tangible que contiene, a su vez, a todos los seres vivientes del universo, los cuales por naturaleza propia están todos interconectados. Platón, Timeo 29, 30 La idea se originó con Platón y también está presente en doctrinas orientales, en los conceptos de Brahman (Dios) y del atman (alma) en el hinduismo. Consecuentemente los estoicos creían que era la única fuerza vital presente en el universo. Similares conceptos fueron sostenidos por filósofos tales como Paracelso (1493-1541),Baruch Spinoza (1632-1677),Gottfried Leibniz (1646-1716) yFriedrich Schelling (1775-1854). Desde los años sesenta ha sido recobrada por defensores de la hipótesis de Gaia (que considera que la Tierra es un ser vivo), tal como James Lovelock.[cita requerida] (es)
- L'Âme du monde (en latin Anima mundi) repose sur le postulat philosophique d'une sensibilité globale et opérative possédant une double ou une triple nature, associée par les stoïciens à une force vitale dans l'univers manifesté. Soutenue par plusieurs courants de pensée et conceptions, cette disposition permet une connexion subtile entre le divin et l'humain possédant une âme individuelle. (fr)
- 宇宙霊魂（うちゅうれいこん、希: ψυχή κόσμου, 羅: Anima mundi）は、宇宙は全体としてひとつの魂を有する活きものであり、その魂は宇宙に遍在する原理的なものとなっているという考えに基づく概念である。世界霊魂とも。 (ja)
- L'Anima del mondo (nota anche in latino come Anima Mundi) è un termine filosofico usato dai platonici per indicare la vitalità della natura nella sua totalità, assimilata a un unico organismo vivente. Rappresenta il principio unificante da cui prendono forma i singoli organismi, i quali, pur articolandosi e differenziandosi ognuno secondo le proprie specificità individuali, risultano tuttavia legati tra loro da una tale comune Anima universale. (it)
- Wereldziel (Grieks: ψυχή κόσμου, Latijn: Anima mundi) is de etherische geest waarvan volgens sommige antieke filosofen alles in de wereld doordrongen zou zijn. De anima mundi zou alle dingen van welke materie ook bezielen, net zoals verondersteld werd dat de ziel een mens 'animeerde'. Als gevolg daarvan werd - bijvoorbeeld in de Timaeus en de Wetten' van Plato - de wereld beschouwd als een levend wezen, begiftigd met een ziel en intelligentie, als één enkele zichtbare levende entiteit die alle andere levende entiteiten bevatte. Hierdoor was ook alles wat leefde met elkaar verbonden. Het idee van de wereldziel, dat oorspronkelijk op Plato terug te voeren is, kan men enigszins gewijzigd terugvinden in het stoïsche pneuma, een vitale kracht die het hele universum doordringt, en verder ook in de oosterse filosofie, bijvoorbeeld in het concept van Brahman-Atman en Mahat (maha-buddhi, de grote ziel) in het hindoeïsme. De islamitische wijsgeer Al-Farabi introduceerde in de 10e eeuw de logica van Aristoteles in de islamitische wereld, maar was ook sterk door het neoplatonisme beïnvloed. Hij beschrijft het proces van 'emanatie' vanuit hogere naar lagere sferen, waarbij vanuit het Ene de Godheid, Intelligentie en de Wereldziel voortkwamen en vanuit de Ideeën ervan de kosmos werd gevormd. De 12e-eeuwse platonist Bernard van Chartres, hoofd van de naar hem genoemde 'School van Chartres'), stelde, net als Plato in de Timaeus, dat materie zich oorspronkelijk (als materia prima) in een chaotische toestand bevond voordat er orde uit werd geschapen. Ook hij zag de Natuur als een organisme. Willem van Conches ging een stapje verder en identificeerde als christen de Wereldziel met de Heilige Geest. Gelijkaardige opvattingen vinden we in de hermetiek en de filosofie, bijvoorbeeld bij Paracelsus, Benedictus de Spinoza, Gottfried Leibniz en later bij Friedrich von Schelling (1775-1854). Theoretici bij de Gaia-beweging zoals James Lovelock maakten sinds de jaren 1960 ook gebruik van dit idee. In de theosofie van Helena Blavatsky (1831-1891) is volgens De Geheime Leer de wereldziel of anima mundi gelijk aan mahat, de 'goddelijke intelligentie' ofwel Brahmâ en de zeven uit zijn denkvermogen geboren zonen (Asura's, Oorspronkelijken, Dhyani Chohans of Aartsengelen). (nl)
- 세계 영혼(世界靈魂, 희: ψυχή κόσμο, 라: Anima mundi)은 우주 영혼이라고도 말하며, 몇 개의 사상 체계에서는 지구상의 살아 있는 온갖 것 모두가 본질적으로 연결되어 있는 것을 가리킨다. 혼이 사람의 몸으로 연결되어 있듯이 생명이 우주와 연결되어 있다고 생각한다. 이 사상은 플라톤으로부터 시작되어, 대부분의 신플라톤주의의 체계에서 중요한 구성요소였다: 「[ … ]이렇게 말하지 않으면 안됩니다. 이 우주는 신의 앞으로의 배려에 의해서, 진실, 영혼을 준비 이성을 갖춘 산 것으로서 태어난 것이라고. [ … ]이성에 의해서 파악되는 것의 동안이라도, 가장 훌륭한, 모든 점으로 완결하고 있는 것에, 제일 잘 이 우주를 흉내내려고 신은 바랐으므로, 자기 자신중에 본디부터 자신과 동족인 산 것 모든 것을 포함하고 있는 한 개의 가시적인 산 것으로서 이 우주를 구축했습니다.」 플라톤이 생각한 우주 영혼은 신체안에 영혼이 있는 것이 아니라, 반대로 영혼안에 신체가 있는 것이라고 하도록 정식화된다. 또, 네오 플라스틱 토니 파업의 플로티노스는 시간 안에 공간이 있다고 생각하고 있어 플로티노스가 생각하는 시간은 이 우주 영혼에 딱 부합한다. 중세에는 피에르 아벨라르가 플라톤의 세계 영혼의 사상을 성령의 은유로서 해석했다. 아베라르는 크리스트교의 관점으로부터, 세계 영혼의 사상을 성실하게 취급하지 않았다. 스토아 학파는 우주 영혼이 세계에서 유일한 생명력이라고 믿고 있었다. 같은 개념은 동양 철학에서 바라문교의 브라만 - 아트만으로 기술되어 있다. 게다가 중국의 음양가나 도가, 송명이학에서 기분이 이것에 상당한다. 닮은 개념은 파라켈수스와 같은 헤르메스주의 철학자나, 바뤼흐 스피노자, 고트프리트 빌헬름 라이프니츠, 프리드리히 빌헬름 요제프 셸링 (1775년 - 1854년) 에 찾아내진다. 게다가 1960년대로부터 제임스 러브록들이 진행해 온 가이아 이론도 이와 유사한 사상이다. (ko)
- Anima mundi (łac.), dusza świata (gr.) psychē tou kósmou – czysta eteryczna dusza, którą niektórzy starożytni filozofowie określali jako rozproszoną w całej naturze. Została stworzona do ożywienia całej materii w tym samym kierunku, w jakim dusza została stworzona do ożywienia człowieka. Pojęcie to stworzył Platon, jest ono także powiązane z filozofią wschodnią hinduizmu. W późniejszym okresie stoicy zaczęli wierzyć, że jest to jedyna potęga życiowa we wszechświecie. Podobne poglądy mieli filozofowie hermetyczni tacy jak Paracelsus, Baruch Spinoza, Gottfried Leibniz i później Friedrich Schelling (1775-1854). Poglądy te były rozwijane od 1960 r. przez wierzących w hipotezę Gai Jamesa Lovelocka. (pl)
- Мирова́я душа́ (греч. ψυχὴ τοῦ κόσμου, лат. anima mundi, нем. Weltseele) — в философии единая внутренняя природа мира, мыслимая как Высшее живое существо (Бог), обладающее стремлениями, представлениями и чувствами. Многие философские учения, выводившие единство мира из вечной области бытия идеального или умопостигаемого, признавали, однако, и живущую во всех явлениях Мировую душу как подчинённое начало, воспринимающее и осуществляющее в чувственной области и во временном процессе высшее идеальное единство, вечно пребывающее в абсолютном начале. Такой взгляд на Мировую душу был изложен в «Тимее» Платона и затем стал одним из основных пунктов в философии Платона и неоплатоников. (ru)
- Världssjäl är inom filosofin den själ som av flera filosofer tillägges världsalltet och antas vara verksam i alla enskilda ting. Platon antar en världssjäl som är skapad av demiurgen och har världen till kropp. Även stoikerna och Plotinos antar världssjälen såsom alltets andliga princip. Giordano Bruno antar likaledes världen vara besjälad, och bland senare filosofer har särskilt Friedrich von Schelling lärt om världssjälen såsom den princip, som underhåller kontinuiteten mellan den oorganiska och organiska världen och sammanhåller hela naturen till en allmän organism. Världssjäl är även ett centralt begrepp inom hinduismen och indisk filosofi, se brahman och panpsykism. (sv)
- Anima mundi (do latim, "alma do mundo", em grego clássico: ψυχή τοῦ παντός psychḗ tou pantós) é um conceito cosmológico de uma alma compartilhada ou força regente do universo pela qual o pensamento divino pode se manisfestar em leis que afetam a matéria, ou ainda, a hipótese de uma força imaterial, inseparável da matéria, mas que a provê de forma e movimento. O termo foi cunhado por Platão nas obras A República, Timeu (34 b 3-37 c 5) e no livro X de Leis (896 d 10-898 c 8). A doutrina não endossada explicitamente por Aristóteles — exceto por implicações de sua teoria de intelecto ativo descrito em De Anima — recebeu considerável ênfase filosófica das escolas estoicas e neoplatônicas que modificaram essencialmente seu conceito de acordo com suas respectivas instituições. (pt)
- Anima mundi (з лат., дослівно — Душа світу, гр. — ψυχή κόσμου) — латинська фраза, якою деякі древні філософи окреслювали душу матеріального світу, уявляючи його як живу істоту. Прихильники таких поглядів стверджували, що Anima mundi пронизує космос і оживляє все матеріальне, подібно як душа оживляє організм людини.Ідея Anima mundi була сформульована Платоном і стала основним компонентом кількох неоплатоністських філософських систем: «...отже ми можемо стверджувати, що цей світ дійсно є живою істотою, наділеною душею і інтелектом ... окремою видимою живою істотою, що вміщує в собі всі інші живі істоти, пов'язані за своєю природою.» Стоїки увляли Космос як першооснову усього живого на світі. Такі підходи також присутні в системах східної філософії, зокрема як Брахман і Атман в індуїзмі, та як Ці (спрощ.: 气; кит. трад.: 氣; піньїнь: qì) в філософській школі Їнь і ян, Даосизмі та в неоконфуціанстві.Подібна концепція була присутньою в поглядах низки герметичних філософів, таких як Парацельс, Спіноза, Лейбніц, а пізніше — у Фрідріха Шеллінга. З 1960 року ідея Anima mundi стала ідеологічним підґрунтям гіпотезі Геї — космогонічної гіпотези, запропонованої англійським вченим Джеймсом Лавлоком: «Земля — більше, ніж просто дім, це жива істота, і ми є її невід'ємною частиною.» (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Die Weltseele (altgriechisch ψυχή τοῦ παντός psychḗ tou pantós, lateinisch Anima mundi) ist ein religiöses und naturphilosophisches Konzept. Es beruht auf der Vorstellung einer Analogie zwischen der Gesamtheit des Kosmos und dem einzelnen Lebewesen, speziell dem Menschen. Das Universum als Makrokosmos soll analog zum Menschen, dem Mikrokosmos, strukturiert sein. Als Lebens- und Bewegungsprinzip wird für beide eine transzendente Seele angenommen. So wie man sich ein einzelnes Lebewesen als beseelt und von seiner Einzelseele belebt vorstellt, so wird der Kosmos als lebendiger, mit einer eigenen Seele ausgestatteter Organismus aufgefasst. (de)
- The anima mundi (Greek: ψυχὴ κόσμου, psychè kósmou) or world soul is, according to several systems of thought, an intrinsic connection between all living beings, which relates to the world in much the same way as the soul is connected to the human body. Although the concept of the anima mundi originated in classical antiquity, similar ideas can be found in the thoughts of later European philosophers such as those of Baruch Spinoza, Gottfried Leibniz, Immanuel Kant, Friedrich Schelling, and Georg W.F. Hegel (particularly in his concept of Weltgeist). (en)
- La Animo de la mondo (plejkonata en la latina lingvo kiel Anima Mundi) estas filozofia termino uzita ĉe la novplatonistoj por indiki la vitalecon de la naturo, similigita al unusola vivanta organismo: ĝi reprezentas la unuigintan principon, el kiu prenas formon la unuopaj organismoj, kiuj, spite de dividiĝo kaj diferenciĝo, po laŭ siaj specifeco, rezultas tamen ligitaj inter inter si pere de komuna universala animo. (eo)
- L'Âme du monde (en latin Anima mundi) repose sur le postulat philosophique d'une sensibilité globale et opérative possédant une double ou une triple nature, associée par les stoïciens à une force vitale dans l'univers manifesté. Soutenue par plusieurs courants de pensée et conceptions, cette disposition permet une connexion subtile entre le divin et l'humain possédant une âme individuelle. (fr)
- 宇宙霊魂（うちゅうれいこん、希: ψυχή κόσμου, 羅: Anima mundi）は、宇宙は全体としてひとつの魂を有する活きものであり、その魂は宇宙に遍在する原理的なものとなっているという考えに基づく概念である。世界霊魂とも。 (ja)
- L'Anima del mondo (nota anche in latino come Anima Mundi) è un termine filosofico usato dai platonici per indicare la vitalità della natura nella sua totalità, assimilata a un unico organismo vivente. Rappresenta il principio unificante da cui prendono forma i singoli organismi, i quali, pur articolandosi e differenziandosi ognuno secondo le proprie specificità individuali, risultano tuttavia legati tra loro da una tale comune Anima universale. (it)
- Мирова́я душа́ (греч. ψυχὴ τοῦ κόσμου, лат. anima mundi, нем. Weltseele) — в философии единая внутренняя природа мира, мыслимая как Высшее живое существо (Бог), обладающее стремлениями, представлениями и чувствами. Многие философские учения, выводившие единство мира из вечной области бытия идеального или умопостигаемого, признавали, однако, и живущую во всех явлениях Мировую душу как подчинённое начало, воспринимающее и осуществляющее в чувственной области и во временном процессе высшее идеальное единство, вечно пребывающее в абсолютном начале. Такой взгляд на Мировую душу был изложен в «Тимее» Платона и затем стал одним из основных пунктов в философии Платона и неоплатоников. (ru)
- Anima mundi (do latim, "alma do mundo", em grego clássico: ψυχή τοῦ παντός psychḗ tou pantós) é um conceito cosmológico de uma alma compartilhada ou força regente do universo pela qual o pensamento divino pode se manisfestar em leis que afetam a matéria, ou ainda, a hipótese de uma força imaterial, inseparável da matéria, mas que a provê de forma e movimento. O termo foi cunhado por Platão nas obras A República, Timeu (34 b 3-37 c 5) e no livro X de Leis (896 d 10-898 c 8). A doutrina não endossada explicitamente por Aristóteles — exceto por implicações de sua teoria de intelecto ativo descrito em De Anima — recebeu considerável ênfase filosófica das escolas estoicas e neoplatônicas que modificaram essencialmente seu conceito de acordo com suas respectivas instituições. (pt)
- روح العالم (باللاتينية: Anima mundi) حسب عدة مدارس فكرية هي الصلة الجوهرية بين كافة الكائنات الحية على كوكب الأرض، والتي تكون مرتبطة بالعالم بالأسلوب نفسه الذي ترتبط فيه الروح بالجسم البشري. يعود أصل فكرة روح العالم إلى أفلاطون، وكانت مكوّناً أساسياً في مدارس الأفلاطونية المحدثة. لذلك، يمكننا أن نقول بالتالي: هذا العالم هو في الواقع كائن حي يتمتع بروح وذكاء... كيان حي مرئي واحد يحتوي على جميع الكائنات الحية الأخرى، والتي هي بطبيعتها مرتبطة ببعضها البعض. (ar)
- Duše světa (řecky ψυχή κόσμου, latinsky Anima mundi), Platón v dialogu Timaios znázorňuje proces vzniku světa jako „harmonické“ smíšení „vlastního“, „jiného“ a substance sloužící jako mezičlánek; ta je směsí „dělitelného“ a „nedělitelného“. Tělo světa je provívano a zahaleno duší světa. Ta umožňuje jeho poznávání, nevytváří je však. (cs)
- El alma del mundo (en latín: anima mundi) es el espíritu etérico puro, el cual fue proclamado por algunos filósofos antiguos como lo subyacente en toda la naturaleza (Monismo). Es lo que anima la naturaleza de todas las cosas como la misma alma anima al ser humano; estando presente en todo lo existente. Por tanto, es de resaltar que: este mundo es, de hecho, un ser viviente dotado con alma e inteligencia [...] una entidad única y tangible que contiene, a su vez, a todos los seres vivientes del universo, los cuales por naturaleza propia están todos interconectados. Platón, Timeo 29, 30 (es)
- 세계 영혼(世界靈魂, 희: ψυχή κόσμο, 라: Anima mundi)은 우주 영혼이라고도 말하며, 몇 개의 사상 체계에서는 지구상의 살아 있는 온갖 것 모두가 본질적으로 연결되어 있는 것을 가리킨다. 혼이 사람의 몸으로 연결되어 있듯이 생명이 우주와 연결되어 있다고 생각한다. 이 사상은 플라톤으로부터 시작되어, 대부분의 신플라톤주의의 체계에서 중요한 구성요소였다: 「[ … ]이렇게 말하지 않으면 안됩니다. 이 우주는 신의 앞으로의 배려에 의해서, 진실, 영혼을 준비 이성을 갖춘 산 것으로서 태어난 것이라고. [ … ]이성에 의해서 파악되는 것의 동안이라도, 가장 훌륭한, 모든 점으로 완결하고 있는 것에, 제일 잘 이 우주를 흉내내려고 신은 바랐으므로, 자기 자신중에 본디부터 자신과 동족인 산 것 모든 것을 포함하고 있는 한 개의 가시적인 산 것으로서 이 우주를 구축했습니다.」 플라톤이 생각한 우주 영혼은 신체안에 영혼이 있는 것이 아니라, 반대로 영혼안에 신체가 있는 것이라고 하도록 정식화된다. 또, 네오 플라스틱 토니 파업의 플로티노스는 시간 안에 공간이 있다고 생각하고 있어 플로티노스가 생각하는 시간은 이 우주 영혼에 딱 부합한다. (ko)
- Anima mundi (łac.), dusza świata (gr.) psychē tou kósmou – czysta eteryczna dusza, którą niektórzy starożytni filozofowie określali jako rozproszoną w całej naturze. Została stworzona do ożywienia całej materii w tym samym kierunku, w jakim dusza została stworzona do ożywienia człowieka. Pojęcie to stworzył Platon, jest ono także powiązane z filozofią wschodnią hinduizmu. W późniejszym okresie stoicy zaczęli wierzyć, że jest to jedyna potęga życiowa we wszechświecie. Poglądy te były rozwijane od 1960 r. przez wierzących w hipotezę Gai Jamesa Lovelocka. (pl)
- Wereldziel (Grieks: ψυχή κόσμου, Latijn: Anima mundi) is de etherische geest waarvan volgens sommige antieke filosofen alles in de wereld doordrongen zou zijn. De anima mundi zou alle dingen van welke materie ook bezielen, net zoals verondersteld werd dat de ziel een mens 'animeerde'. Als gevolg daarvan werd - bijvoorbeeld in de Timaeus en de Wetten' van Plato - de wereld beschouwd als een levend wezen, begiftigd met een ziel en intelligentie, als één enkele zichtbare levende entiteit die alle andere levende entiteiten bevatte. Hierdoor was ook alles wat leefde met elkaar verbonden. (nl)
- Världssjäl är inom filosofin den själ som av flera filosofer tillägges världsalltet och antas vara verksam i alla enskilda ting. Platon antar en världssjäl som är skapad av demiurgen och har världen till kropp. Även stoikerna och Plotinos antar världssjälen såsom alltets andliga princip. Giordano Bruno antar likaledes världen vara besjälad, och bland senare filosofer har särskilt Friedrich von Schelling lärt om världssjälen såsom den princip, som underhåller kontinuiteten mellan den oorganiska och organiska världen och sammanhåller hela naturen till en allmän organism. (sv)
- Anima mundi (з лат., дослівно — Душа світу, гр. — ψυχή κόσμου) — латинська фраза, якою деякі древні філософи окреслювали душу матеріального світу, уявляючи його як живу істоту. Прихильники таких поглядів стверджували, що Anima mundi пронизує космос і оживляє все матеріальне, подібно як душа оживляє організм людини.Ідея Anima mundi була сформульована Платоном і стала основним компонентом кількох неоплатоністських філософських систем: «Земля — більше, ніж просто дім, це жива істота, і ми є її невід'ємною частиною.» (uk)
|
.png?width=300)
.png){kind=link}
.png){kind=link}