This HTML5 document contains 551 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

Namespace Prefixes

Prefix	IRI
dbpedia-fr	http://fr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-la	http://la.dbpedia.org/resource/
dbr	http://dbpedia.org/resource/
n41	http://mn.dbpedia.org/resource/
n33	http://azb.dbpedia.org/resource/
dbpedia-no	http://no.dbpedia.org/resource/
dbpedia-uk	http://uk.dbpedia.org/resource/
n20	http://ia.dbpedia.org/resource/
n87	http://mzn.dbpedia.org/resource/
n55	http://pa.dbpedia.org/resource/
foaf	http://xmlns.com/foaf/0.1/
dbpedia-et	http://et.dbpedia.org/resource/
dbpedia-el	http://el.dbpedia.org/resource/
n13	https://global.dbpedia.org/id/
dbpedia-ro	http://ro.dbpedia.org/resource/
n50	http://my.dbpedia.org/resource/
dbp	http://dbpedia.org/property/
n23	http://arz.dbpedia.org/resource/
n90	http://uz.dbpedia.org/resource/
n9	http://te.dbpedia.org/resource/
n85	http://ta.dbpedia.org/resource/
dbpedia-nn	http://nn.dbpedia.org/resource/
n54	http://ur.dbpedia.org/resource/
dbpedia-zh	http://zh.dbpedia.org/resource/
dbpedia-it	http://it.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ca	http://ca.dbpedia.org/resource/
wikipedia-en	http://en.wikipedia.org/wiki/
dbpedia-pl	http://pl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-id	http://id.dbpedia.org/resource/
n37	http://qu.dbpedia.org/resource/
dbpedia-es	http://es.dbpedia.org/resource/
dbpedia-eo	http://eo.dbpedia.org/resource/
n18	https://books.google.com/
rdf	http://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#
dbpedia-az	http://az.dbpedia.org/resource/
n42	https://www.researchgate.net/publication/
dbpedia-ar	http://ar.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ga	http://ga.dbpedia.org/resource/
n53	http://ml.dbpedia.org/resource/
dbpedia-hr	http://hr.dbpedia.org/resource/
n68	http://tl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-th	http://th.dbpedia.org/resource/
n107	https://www.apa.org/about/division/
dbpedia-is	http://is.dbpedia.org/resource/
rdfs	http://www.w3.org/2000/01/rdf-schema#
dbpedia-io	http://io.dbpedia.org/resource/
prov	http://www.w3.org/ns/prov#
dbpedia-de	http://de.dbpedia.org/resource/
dbpedia-da	http://da.dbpedia.org/resource/
n81	http://scn.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ka	http://ka.dbpedia.org/resource/
n17	http://lv.dbpedia.org/resource/
n14	http://ast.dbpedia.org/resource/
dbpedia-gl	http://gl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ms	http://ms.dbpedia.org/resource/
n99	http://hy.dbpedia.org/resource/
dbpedia-hu	http://hu.dbpedia.org/resource/
n92	http://hi.dbpedia.org/resource/
dbpedia-cs	http://cs.dbpedia.org/resource/
dbpedia-he	http://he.dbpedia.org/resource/
dcterms	http://purl.org/dc/terms/
n16	http://www.britannica.com/topic/
dbpedia-sq	http://sq.dbpedia.org/resource/
n75	http://si.dbpedia.org/resource/
dbpedia-tr	http://tr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-be	http://be.dbpedia.org/resource/
dbpedia-bar	http://bar.dbpedia.org/resource/
dbo	http://dbpedia.org/ontology/
n89	http://d-nb.info/gnd/
owl	http://www.w3.org/2002/07/owl#
dbpedia-ko	http://ko.dbpedia.org/resource/
dbpedia-kk	http://kk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-war	http://war.dbpedia.org/resource/
n106	http://lt.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fi	http://fi.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fa	http://fa.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sl	http://sl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sh	http://sh.dbpedia.org/resource/
dbt	http://dbpedia.org/resource/Template:
dbpedia-cy	http://cy.dbpedia.org/resource/
dbpedia-oc	http://oc.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pt	http://pt.dbpedia.org/resource/
n7	http://ckb.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ja	http://ja.dbpedia.org/resource/
n45	http://kn.dbpedia.org/resource/
wikidata	http://www.wikidata.org/entity/
dbpedia-sw	http://sw.dbpedia.org/resource/
gold	http://purl.org/linguistics/gold/
n63	http://gu.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sk	http://sk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-simple	http://simple.dbpedia.org/resource/
xsdh	http://www.w3.org/2001/XMLSchema#
dbpedia-af	http://af.dbpedia.org/resource/
n40	http://bs.dbpedia.org/resource/
dbpedia-bg	http://bg.dbpedia.org/resource/
n100	http://ky.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ku	http://ku.dbpedia.org/resource/
n80	http://dbpedia.org/resource/Wiktionary:
dbpedia-ru	http://ru.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sv	http://sv.dbpedia.org/resource/
dbpedia-mk	http://mk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-als	http://als.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sr	http://sr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-nl	http://nl.dbpedia.org/resource/
freebase	http://rdf.freebase.com/ns/
dbpedia-vi	http://vi.dbpedia.org/resource/
dbpedia-eu	http://eu.dbpedia.org/resource/
n97	https://web.archive.org/web/19980118035119/http:/www.ipa.org.uk/
dbc	http://dbpedia.org/resource/Category:

Statements

Subject Item

dbr:Psychoanalysis

rdf:type

dbo:PersonFunction owl:Thing

rdfs:label

Psikoanalizo Psykoanalys Психоанализ Psychoanalyse 精神分析学 Psikoanalisis Psicoanálisis Psicoanàlisi Psicoanalisi Psychoanalyse Psychoanalýza Psychoanalysis 精神分析学 Psikoanalisi 정신분석학 Psychoanaliza Sícanailís Psicanálise Ψυχανάλυση تحليل نفسي Психоаналіз Psychanalyse

rdfs:comment

El psicoanálisis (del griego ψυχή [psykhé], 'alma' o 'mente', y ἀνάλυσις [análysis], 'análisis', en el sentido de examen o estudio) es una práctica terapéutica y técnica de investigación​​ fundada alrededor de 1896 por el neurólogo austríaco Sigmund Freud.​ A partir del psicoanálisis se han desarrollado posteriormente diversas escuelas de psicología profunda o de orientación dinámica y analítica. Asimismo, la teoría ha influido sobre muchas otras escuelas psicológicas y de terapias no necesariamente psicoanalíticas.​ 정신분석학(精神分析學, Psychoanalysis)은 지그문트 프로이트가 만든 심리학의 한 갈래이다. 정신분석학은 인간의 행동을 크게 (1) 내적 욕구 간 충돌의 표출, (2) 내적 욕구가 사회적 요구와 조화하는 과정의 표출로 해석한다. 특히 내적 욕구와 외부의 사회적 요구가 조화될 때에는 문제가 없지만, 조화되지 않을 때는 정신적 질환으로 나타난다고 간주한다. 프로이트는 내적 욕구를 주로 성적 욕구로 이해했지만 모든 정신분석가들이 이에 동의하지는 않으며, 학자에 따라 방식이 다양하다. Die Psychoanalyse (von altgriechisch ψυχή psychḗ ‚Atem, Hauch, Seele‘, und ἀνάλυσις analysis ‚Zerlegung‘, im Sinne von „Untersuchung der Seele“) ist eine psychologische Theorie, Kulturtheorie, psychotherapeutische Behandlungsform und Methode zur Selbsterfahrung, die um 1890 von dem Wiener Neurologen Sigmund Freud begründet wurde. Aus der Psychoanalyse haben sich die verschiedenen Schulen der Tiefenpsychologie entwickelt. Verschiedene Studien und Metaanalysen zeigen, dass die Psychoanalyse effektiv und wirksam in der Behandlung psychischer Störungen ist. Η ψυχανάλυση είναι τομέας της Ψυχολογίας που εστιάζει στη μελέτη της ψυχικής κατάστασης του ατόμου, βασιζόμενη σε ερεθίσματα που λαμβάνει κατά τη διάρκεια της ζωής του, από την παιδική ηλικία και έπειτα. Χρησιμοποιήθηκε κατά κόρον από τον αυστριακό ψυχίατρο Σίγκμουντ Φρόυντ, ο οποίος έθεσε τα θεμέλια της Αναλυτικής Ψυχολογίας, γνωστός ως "πατέρας της ψυχανάλυσης". Psicanálise (do grego antigo ψυχή, transl. psychḗ: 'respiração, sopro, alma', e ἀνάλυσις, transl.: análysis: 'dissecção', no sentido de 'exame da alma') é um campo clínico de investigação teórica da psique humana independente da psicologia, desenvolvido por Sigmund Freud, médico, que se formou em 1881, trabalhou no Hospital Geral de Viena e teve contato com o neurologista francês Jean-Martin Charcot, que lhe mostrou o uso da hipnose. Psykoanalys (av grekiska ψυχή, psyché - själ och ἀνάλυσις, análysis - upplösning) är en psykologisk idé- och terapitradition, som växt fram ur den österrikiske läkaren Sigmund Freuds (1856–1939) psykologiska filosofi och psykoterapeutiska praktik. Psykoanalysen är 1) en idétradition, 2) en terapitradition, 3) en forskningstradition, och 4) en metod att studera makrofenomen såsom kultur och historia. Psykoanalysen har utvecklats successivt, dels av Freud själv, dels av hans lärjungar, och rymmer idag en stor diversitet. Lacan gör en strukturalistisk tolkning av psykoanalysen. Psychoanalýza je soubor psychologických teorií a psychoterapeutická metoda léčby psychických problémů. Vychází z díla Sigmunda Freuda (1856–1939). Dodnes se však rozvíjí a přichází do kontaktu např. i s kognitivními vědami, neurovědami, sociálním konstruktivismem a fenomenologií. S dalšími příbuznými směry (např. s analytickou psychologií (Jung) a individuální psychologií (Adler)) bývá psychoanalýza zařazována do kategorie , která za základ lidské psychiky a motivace lidského chování považuje neuvědomované procesy, skrytě probíhající v podvědomí, předvědomí či nevědomí. Freudova psychoanalýza přisuzuje hlavní roli pudům, především sexuálnímu pudu, který nazývá libido. Současná severoamerická psychoanalýza se však poměrně často vůči pudům vymezuje a přesouvá důraz na vztah a intersubjektivi La psicoanalisi o psicanalisi (da psico-, psiche, anima, più comunemente "mente", e -analisi: analisi della mente) è la teoria dell'inconscio della psiche umana su cui si fondano una disciplina, nota come psicodinamica, e una relativa prassi psicoterapeutica, che hanno preso l'avvio dal lavoro di Sigmund Freud, il quale si inserì nel solco dei lavori di Jean-Martin Charcot e Pierre Janet. 精神分析学（英語：Psychoanalysis）是19世纪末期由奧匈帝國著名心理學家西格蒙德·弗洛伊德的創立的一门学科。當時精神病學普遍受生物學的影响，對於心理現象的構成、發展及治療，以工業革命時代流行的機械主義的方式進行，弗洛伊德於1885年到巴黎拜著名精神及人腦科學家让-马丹·沙尔科為師，並受到让-马丹·沙尔科研究歇斯底里的影响，開始了他關於早期或童年創傷經歷和情緒病的研究。其首個研究個案是聯同约瑟夫·布洛伊尔完成，病者化名安娜·欧（Anna O）的病患記錄，他們初期利用催眠和，心理病患者提供了解心靈困擾的技術，後來鑑於弗洛伊德認為催眠雖然可以發現病患者的過去創傷經歷的片斷，但却沒法為病者帶來治療的方法，弗洛伊德因而開始建立另一套潛意識理論。 Психоаналіз (англ. Psychoanalysis) — спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв'язків та процесів. Більш конкретно — група психологічних , методів дослідження ментальних процесів, а також методів психотерапії невротичних розладів. Засоби психоаналізу присутні у буддизмі та деяких індуїстських віруваннях, однак як науково-терапевтичний метод вивчення людини він був сформульований та поширився у Західній Європі та Америці у XX ст. Psychoanalysis (from Greek: ψυχή, psykhḗ, 'soul' + ἀνάλυσις, análysis, 'investigate') is a set of theories and therapeutic techniques that deal in part with the unconscious mind, and which together form a method of treatment for mental disorders. The discipline was established in the early 1890s by Austrian neurologist Sigmund Freud, who developed the practice from his theoretical model of personality organization and development, psychoanalytic theory. Freud's work stems partly from the clinical work of Josef Breuer and others. Psychoanalysis was later developed in different directions, mostly by students of Freud, such as Alfred Adler and his collaborator, Carl Gustav Jung, as well as by neo-Freudian thinkers, such as Erich Fromm, Karen Horney, and Harry Stack Sullivan. La psychanalyse est une discipline fondée par Sigmund Freud qui, en 1922, en a donné la définition suivante : « Psychanalyse est le nom : 1. * d'un procédé pour l'investigation de processus mentaux à peu près inaccessibles autrement ; 2. * d'une méthode fondée sur cette investigation pour le traitement des désordres névrotiques ; 3. * d'une série de conceptions psychologiques acquises par ce moyen et qui s'accroissent ensemble pour former progressivement une nouvelle discipline scientifique ». Psikoanalisis adalah cabang ilmu yang dikembangkan oleh Sigmund Freud dan para pengikutnya, sebagai studi fungsi dan perilaku psikologis manusia. Sigmund Freud sendiri dilahirkan di Moravia pada tanggal 6 Mei 1856 dan meninggal di London pada tanggal 23 September 1939. Pada mulanya istilah psikoanalisis hanya dipergunakan dalam hubungan dengan Freud saja, sehingga "psikoanalisis" dan "psikoanalisis" Freud sama artinya. Bila beberapa pengikut Freud dikemudian hari menyimpang dari ajarannya dan menempuh jalan sendiri-sendiri, mereka juga meninggalkan istilah psikoanalisis dan memilih suatu nama baru untuk menunjukan ajaran mereka. Contoh yang terkenal adalah Carl Gustav Jung dan Alfred Adler, yang menciptakan nama "psikologi analitis" (bahasa Inggris: analitycal psychology) dan "psikologi in Psikoanalizo (el la grekaj vortoj ψυχη psiko aŭ animo, kaj ανάλυσις analizo, do "esploro kaj mal-enigm-igo de la animo") estas skolo de psikologio kaj psikoterapio, fondita ĉirkaŭ la jaro 1890 de la viena neŭrologo Sigmund Freud. El la origina teoriaro de psikoanalizo evoluis la diversaj skoloj de profunda psikologio. Psychoanaliza (od gr. ψυχη = „psyche”, „dusza” i ανάλυσις = „analiza”) – metoda poznania i leczenia człowieka, teoria psychopatologii i teoria pozwalająca wyjaśnić różne zjawiska społeczne i kulturowe. Została zapoczątkowana na przełomie XIX i XX wieku przez wiedeńskiego lekarza Sigmunda Freuda. Is foirm den tsíciteiripe atá i gceist le síocanailís a chruthaigh an néareolaí ón Ostair Sigmund Freud. Teoiric is cleachtadh cliniciúil sa bhfoirm síceolaíochta a leagann béim ar na gnéithe neamhchomhfhiosacha de bheatha mheabhrach an duine. 精神分析（せいしんぶんせき、英: Psychoanalysis 独: Psychoanalyse）は、ジークムント・フロイトによって創始された人間心理の理論と治療技法の体系を指す。広義には、フロイト以後の分派を含めた理論体系全体も指す。 精神分析は、現在の英米系の精神医学と対立することがある。 精神分析は、人間には無意識の過程が存在し、人の行動は無意識によって左右されるという基本的な仮説に基づいている。フロイトは、ヒステリー（現在の解離性障害や身体表現性障害）の治療に当たる中で、人は意識することが苦痛であるような欲望を無意識に抑圧することがあり、それが形を変え神経症の症状などの形で表出されると考えた。そのため、無意識領域に抑圧された葛藤などの内容を自覚し、表面化させて、本人が意識することによって、症状が解消しうるという治療仮説を立てた。 フロイトの晩年においては、精神分析はエス―自我―超自我の葛藤による心的構造論という心的理解によって神経症は治されるようになった。この心的構造図式ではうつ病や精神病まで範囲に入り、それらの理解に寄与する事になった。またフロイト自身は晩年に文化や歴史や宗教に対しての心理的理解を深めるようになる。こうして精神分析は人間の心や精神を理解する包括的な心理学として台頭し、様々な近接学問や人文学思想に影響を与える事になった。 التحليل النفسي (باليونانية: ψυχή، والكلمة مقسومة إلى شقين الأولى سايكو وتعني «الروح»، والثانية تعني «التحقيق»)، والتحليل النفسي مجموعة من النظريات ومنهج أسلوب علاجي طورها سيغموند فرويد واتباعه لدراسة النفس البشرية بطريقة تقسيمية افتراضية حيث قسموا النفس وفهموا العمليات النفسية افتراضياً ولها ثلاث تطبيقات: * طريقة لاستكشاف العقل * طريقة نظامية لفهم السلوك * طريقة للعلاج النفسي للمعتلين نفسياً كتب فرويد في «محاولات في التحليل النفسي»: La psicoanàlisi és un conjunt de teories i tècniques terapèutiques relacionades amb l'estudi de l'inconscient, basat en fenòmens com els de la motivació inconscient, el conflicte i el simbolisme oníric, que conjuntament formen un mètode de tractament de trastorns en la salut mental. La disciplina fou establerta a principis de la dècada de 1890 pel neuròleg austríac Sigmund Freud, basant-se parcialment en la feina clínica de i d'altres. Psychoanalyse – soms dieptepsychologie of psychodynamische psychologie – is de naam gegeven door Sigmund Freud aan een systeem van interpretatie en therapeutische behandeling van psychische stoornissen. Психоана́лиз (нем. Psychoanalyse) — психологическая теория, разработанная в конце XIX — начале XX века австрийским неврологом и психиатром Зигмундом Фрейдом (1856—1939), а также метод лечения психических расстройств, основанный на этой теории. Эффективность психоанализа постоянно оспаривается. Тем не менее он по-прежнему оказывает значительное влияние на психиатрию и психиатров, приверженных этому методу, хотя доля последних постепенно снижается благодаря — не в последнюю очередь — влиянию доказательной медицины, поддерживающей альтернативную психоанализу когнитивно-поведенческую терапию. Psikoanalisia Sigmund Freuden lanetan oinarritutako psikologia teoriak eta metodoak dira. Psikoterapia metodo izanik, psikoanalisiak pazientearen adimen-prozesuko osagai inkontzienteen arteko harremanak bilatzen ditu.

rdfs:seeAlso

dbr:Attachment_theory

dcterms:subject

dbc:Psychoanalysis

dbo:wikiPageID

23585

dbo:wikiPageRevisionID

1124876665

dbo:wikiPageWikiLink

dbr:Oedipus_Rex dbr:René_Spitz dbr:Psy.D. dbr:Journal_of_the_American_Psychoanalytic_Association dbr:Post-traumatic_stress dbr:Julia_Kristeva dbr:Child_psychoanalysis dbr:Karl_Popper dbr:Noam_Chomsky dbr:Super-ego dbr:Shlomo_Kalo dbr:Empirical_research dbr:John_Kihlstrom dbr:Edward_Shorter_(historian) dbr:Anatomy dbr:Mikkel_Borch-Jacobsen dbr:The_Trauma_of_Birth dbr:Self_(psychology) dbr:Dream dbr:Free_association_(psychology) dbr:Child_sexual_abuse dbr:Oedipus_complex dbr:Schema_(psychology) dbr:Neurology dbr:Antidepressant_drugs dbr:Charles_Brenner_(psychiatrist) dbr:Richard_von_Krafft-Ebing dbr:Pseudonym dbr:Sonu_Shamdasani dbr:Poisonous_pedagogy dbr:Alain_de_Mijolla dbr:Relational_psychoanalysis dbr:Adult dbr:Self-image dbr:Ernest_Gellner dbr:Attachment_theory dbr:Metapsychology dbr:Transference dbr:Otto_F._Kernberg dbr:Donald_Meltzer dbr:Janine_Chasseguet-Smirgel dbr:Fantasy_(psychology) dbr:Obsessive_compulsive_disorder dbr:Sexual_arousal dbr:Id,_ego_and_superego dbr:Sándor_Ferenczi dbr:Personality_disorders dbr:Antisocial_personality_disorder dbr:Melanie_Klein dbr:Pseudoscience dbr:Object_relations dbr:Narcissism dbr:Id,_ego,_and_super-ego dbr:The_Ego_and_the_Id dbr:Structural_linguistics dbr:Horacio_Etchegoyen dbr:Cochrane_Collaboration dbr:Michael_Balint dbr:Schizophrenia dbr:Ethology dbr:Vienna_Psychoanalytic_Society dbr:Frank_Sulloway dbr:Resistance_(psychoanalysis) dbr:Self-destructive_behavior dbr:Mario_Bunge dbr:Group_Psychology_and_the_Analysis_of_the_Ego dbr:Consciousness dbr:Self_psychology dbr:Regressive_emotionality dbr:Autonomy dbr:Buddhism dbr:Metaphysics_of_presence dbr:Edith_Jacobson dbr:Donald_Winnicott dbr:Wilfred_Bion dbr:Robert_Stolorow dbr:Freud's_seduction_theory dbr:Ontology dbr:Countertransference dbr:Freudian_slip dbr:Psychological_Evaluation dbr:INSERM dbr:Freudo-Marxism dbr:Jeffrey_Masson dbr:Sabina_Spielrein dbr:Hysteria dbr:Art_therapy dbr:Michel_Foucault dbr:Anna_Ornstein dbr:Mentalization-based_treatment dbr:Random_House dbr:Bela_Grunberger dbr:Christianity dbr:Encyclopædia_Britannica dbr:Erich_Fromm dbr:Paul_Ornstein dbr:Inserm dbr:Adolf_Grünbaum dbr:Talking_cure dbr:Gérard_Mendel dbr:André_Green_(psychoanalyst) dbr:Anna_O. dbr:The_International_Journal_of_Psychoanalysis dbr:Pierre_Janet dbr:Flight_of_ideas dbr:Theory dbr:Early_childhood dbr:Repression_(psychoanalysis) dbr:Carl_Jung dbr:Paul_Ferdinand_Schilder dbr:Félix_Guattari dbr:Training_analysis dbr:Otto_Kernberg dbr:American_Academy_of_Psychoanalysis_and_Dynamic_Psychiatry dbr:World_War_I dbr:Sigmund_Freud dbr:Recapitulation_theory dbr:Erhard_Seminars_Training dbr:A_Thousand_Plateaus dbr:Participant_observation dbr:Borderline_personality_disorder dbr:Defense_mechanism dbr:E._Fuller_Torrey dbr:Defense_mechanisms dbr:Panic_disorder dbr:The_Real dbr:Harvard_Review_of_Psychiatry dbr:Preconscious dbr:Wilhelm_Fliess dbc:Psychoanalysis dbr:John_Bowlby dbr:Education dbr:Dream_interpretation dbr:Contemporary_Psychoanalytic_Studies dbr:Tuberculous_meningitis dbr:Object_relations_theory dbr:Joseph_Wolpe dbr:Psychoanalytic_sociology dbr:Harry_Guntrip dbr:Literary_theory dbr:FMRI dbr:List_of_schools_of_psychoanalysis dbr:Anxiety_attacks dbr:Mourning_and_Melancholia dbr:Heinz_Hartmann dbr:American_Psychoanalytic_Association dbr:American_Psychological_Association dbr:West_London dbr:Irwin_Marcus dbr:Sophocles dbr:Confession dbr:Cognition dbr:Psychodynamic_psychotherapy dbr:Transference_focused_psychotherapy dbr:Therapy dbr:Neo-Freudianism dbr:Cultures dbr:Play_therapy dbr:Mary_Ainsworth dbr:Greek_language dbr:Continuing_professional_development dbr:Phenomenology_(psychology) dbr:Ronald_Fairbairn dbr:Maternal_deprivation dbr:Jacques_Lacan dbr:Scientific_materialism dbr:Id,_ego_and_super-ego dbr:Richard_Webster_(British_author) dbr:Sexual_dysfunction dbr:Rodopi_(publisher) dbr:Police_state dbr:University_College_London dbr:Positive_psychology dbr:Childcare dbr:Neurosis dbr:Bulimia dbr:Lacanianism dbr:Psychiatry dbr:Positivism dbr:Bertha_Pappenheim dbr:Luce_Irigaray dbr:Glossary_of_psychoanalysis dbr:Psychological_projection dbr:Specific_phobia dbr:Frederick_Crews dbr:Psychoanalysis_and_music dbr:Richard_Wollheim dbr:Neuropsychoanalysis dbr:Positron_emission_tomography dbr:Adolf_Hitler dbr:Aphasia dbr:International_Psychoanalytical_Association dbr:Lacanian_movement dbr:Henri_Ellenberger dbr:Ernst_Haeckel dbr:Havelock_Ellis dbr:Hegel dbr:Adolescence dbr:Psychosexual_development dbr:Stephen_Jay_Gould dbr:Jacob_Arlow dbr:Anxiety dbr:Drive_theory_(psychoanalysis) dbr:J._D._Sutherland dbr:Psychoanalytic_theory dbr:Daniel_Schechter dbr:Sadomasochism dbr:Studies_on_Hysteria dbr:Analytical_psychology dbr:Free_Association_Books dbr:Effect_size dbr:Jean-Martin_Charcot dbr:Three_Essays_on_the_Theory_of_Sexuality dbr:Stephen_A._Mitchell_(psychologist) dbr:Hanna_Segal dbr:Psychoanalytic_literary_criticism dbr:Capitalism_and_Schizophrenia dbr:Self-criticism dbr:Psychotherapies dbr:Margaret_Mahler dbr:Falsifiable dbr:Power_(social_and_political) dbr:Capitalism dbr:Cognitive_behavioral_therapy dbr:Imre_Lakatos dbr:Vienna dbr:Samuel_Slavson dbr:Jean_Laplanche dbr:Phallogocentrism dbr:Pitié-Salpêtrière_Hospital dbr:Screen_Memories_(Freud) dbr:Isabelle_Stengers dbr:Psychotherapy dbr:Cultural_identity dbr:Robert_Langs dbr:Human_behavior dbr:Charles_Darwin dbr:Psychopathy dbr:Fixation_(psychology) dbr:The_Symbolic dbr:Alfred_Adler n80:personality dbr:National_Health_Service dbr:Heinz_Kohut dbr:Obsessive-compulsive dbr:Hans_Eysenck dbr:The_Post_Card dbr:Archetypal_literary_criticism dbr:Infantile_masturbation dbr:Cognitive_science dbr:Compulsive_behavior dbr:The_Imaginary_(psychoanalysis) dbr:Ernest_Jones dbr:Thai_people dbr:Roger_Scruton dbr:Inner_circle_(psychoanalysis) dbr:Trigant_Burrow dbr:Conflict_theories dbr:International_Universities_Press dbr:Robert_Waelder dbr:Deconstruction dbr:Gilles_Deleuze dbr:Duke_University_Press dbr:Scientific_method dbr:Selma_Fraiberg dbr:Phobia dbr:Self-objectification dbr:Erik_Erikson dbr:Science dbr:Somatoform_disorder dbr:Ego_psychology dbr:On_Narcissism dbr:Cognitive_psychology dbr:Cultural_studies dbr:Anorexia dbr:Drew_Westen dbr:Mental_disorder dbr:Unconscious_mind dbr:Confession_(religion) dbr:Introjection dbr:Mental_health dbr:Richard_Feynman dbr:Meta-analysis dbr:Susan_Coates dbr:Karen_Horney dbr:Harry_Stack_Sullivan dbr:Psychoanalytic_Quarterly dbr:Neutrality_(psychoanalysis) dbr:Seduction_theory dbr:British_Psychoanalytical_Society dbr:Anna_Freud dbr:British_Psychotherapy_Foundation dbr:Mirror_stage dbr:Arnold_Goldberg dbr:Anti-Oedipus dbr:Françoise_Dolto dbr:Joseph_J._Sandler dbr:Literary_criticism dbr:Beyond_the_Pleasure_Principle dbr:Female_sexuality dbr:Cathexis dbr:Abreaction dbr:Human_female_sexuality dbr:Alice_Miller_(psychologist) dbr:Josef_Breuer dbr:Frank_Cioffi dbr:State_University_of_New_York_Press dbr:Defence_mechanism dbr:The_Interpretation_of_Dreams dbr:Jacques_Derrida dbr:Experimental_research dbr:Aaron_T._Beck dbr:Nancy_Chodorow dbr:Griselda_Pollock dbr:Storytelling dbr:Robert_Stoller dbr:Temporal_lobe_epilepsy dbr:Kohlhammer_Verlag dbr:Monograph dbr:Otto_Rank dbr:Plato dbr:Martin_Seligman dbr:Filip_Kovacevic dbr:Depression_(mood) dbr:James_Strachey dbr:Conversion_syndrome

dbo:wikiPageExternalLink

n16:Sigmund-Freud-on-psychoanalysis-1983319 n18:books%3Fid=ZLaflqbuI-IC&printsec=frontcover&hl=en&source=gbs_ge_summary_r&cad=0%23v=onepage&q&f=false n42:247519230_The_Freud_wars_an_introduction_to_the_philosophy_of_psychoanalysis n97: n107:div39

owl:sameAs

n7:سایکۆئانالیز n9:మనో_వైజ్ఞానిక_విశ్లేషణ dbpedia-he:פסיכואנליזה dbpedia-sl:Psihoanaliza dbpedia-ja:精神分析学 n13:3rMnt n14:Sicoanálisis dbpedia-zh:精神分析学 n17:Psihoanalīze dbpedia-th:จิตวิเคราะห์ n20:Psychoanalyse dbpedia-nl:Psychoanalyse dbpedia-af:Psigoanalise n23:تحليل_نفسى dbpedia-no:Psykoanalyse dbpedia-kk:Психоанализ dbpedia-it:Psicoanalisi dbpedia-mk:Психоанализа dbpedia-ga:Sícanailís dbpedia-oc:Psicanalisi dbpedia-hr:Psihoanaliza dbpedia-cs:Psychoanalýza dbpedia-da:Psykoanalyse n33:سایکوآنالیتیک dbpedia-id:Psikoanalisis dbpedia-sq:Psikoanaliza dbpedia-eo:Psikoanalizo n37:Sikuanalisis dbpedia-ko:정신분석학 n40:Psihoanaliza n41:Психоанализ dbpedia-sr:Психоанализа dbpedia-bg:Психоанализа n45:ಮನೋವಿಶ್ಲೇಷಣೆ dbpedia-pl:Psychoanaliza dbpedia-fa:روان‌کاوی n50:စိတ်ခွဲခြားစိစစ်ရေးပညာ dbpedia-sh:Psihoanaliza dbpedia-el:Ψυχανάλυση n53:മാനസികാപഗ്രഥനം n54:نفسیاتی_تجزیہ n55:ਮਨੋਵਿਸ਼ਲੇਸ਼ਣ dbpedia-ku:Psîkoanalîz dbpedia-ro:Psihanaliză dbpedia-als:Psychoanalyse dbpedia-la:Psychoanalysis dbpedia-et:Psühhoanalüüs dbpedia-simple:Psychoanalysis dbpedia-nn:Psykoanalyse n63:મનોવિષ્લેષણ dbpedia-fi:Psykoanalyysi dbpedia-is:Sálgreining wikidata:Q41630 dbpedia-de:Psychoanalyse n68:Sikoanalisis dbpedia-uk:Психоаналіз dbpedia-vi:Phân_tâm_học dbpedia-az:Psixoanaliz dbpedia-gl:Psicanálise dbpedia-ru:Психоанализ dbpedia-sk:Psychoanalýza n75:මනෝ_විශ්ලේෂණවාදය dbpedia-pt:Psicanálise dbpedia-io:Psikoanalizo freebase:m.06myp dbpedia-ar:تحليل_نفسي n81:Psicanalisi dbpedia-tr:Psikanaliz dbpedia-fr:Psychanalyse dbpedia-sv:Psykoanalys n85:உளநிலைப்_பகுப்பாய்வு dbpedia-bar:Psychoanalyse n87:روان_کاوی dbpedia-ca:Psicoanàlisi n89:4047689-3 n90:Psixoanaliz dbpedia-es:Psicoanálisis n92:मनोविश्लेषण dbpedia-ka:ფსიქოანალიზი freebase:m.05wd8 dbpedia-be:Псіхааналіз dbpedia-sw:Saikoanalisia n99:Հոգեվերլուծություն n100:Психоанализ dbpedia-war:Psikoanalisis dbpedia-cy:Seicdreiddiad dbpedia-eu:Psikoanalisi dbpedia-ms:Psikoanalisis n106:Psichoanalizė dbpedia-hu:Pszichoanalízis

dbp:wikiPageUsesTemplate

dbt:Rp dbt:ISBN dbt:Quote_box dbt:Cite_journal dbt:Infobox_interventions dbt:See_also dbt:Library_resources_box dbt:Wikt-lang dbt:Technical dbt:Lang-grc dbt:Wiktionary dbt:Sigmund_Freud dbt:Efn dbt:Full_citation_needed dbt:Page_needed dbt:Citation_needed dbt:Further dbt:More_citations_needed dbt:More_citations_needed_section dbt:Main dbt:ICD9proc dbt:Multiple_issues dbt:Over-quotation dbt:Unreferenced_section dbt:Psychotherapy dbt:Blockquote dbt:Short_description dbt:Commons_category dbt:Explain dbt:Expand_section dbt:Refbegin dbt:By_whom dbt:Reflist dbt:Refend dbt:One_source dbt:About dbt:Notelist dbt:Authority_control dbt:Medcn dbt:OCLC dbt:Psychoanalysis

dbp:meshid

D011572

dbp:align

right

dbp:author

Henri Ellenberger

dbp:date

May 2020

dbp:quote

1920.0

dbp:small

y

dbp:source

—Drew Westen, 1998

dbp:text

Psychoanalysis, is it a science? It does not meet the criteria . It corresponds to the traits of a philosophical sect .

dbp:width

30.0

dbp:about

yes

dbo:abstract

Die Psychoanalyse (von altgriechisch ψυχή psychḗ ‚Atem, Hauch, Seele‘, und ἀνάλυσις analysis ‚Zerlegung‘, im Sinne von „Untersuchung der Seele“) ist eine psychologische Theorie, Kulturtheorie, psychotherapeutische Behandlungsform und Methode zur Selbsterfahrung, die um 1890 von dem Wiener Neurologen Sigmund Freud begründet wurde. Aus der Psychoanalyse haben sich die verschiedenen Schulen der Tiefenpsychologie entwickelt. Der Begriff Psychoanalyse steht sowohl für das auf Freuds Theorien über die Psychodynamik des Unbewussten gegründete Beschreibungs- und Erklärungsmodell der menschlichen Psyche als auch für die analytische Psychotherapie und für die psychoanalytische Methodik, die sich auch mit der Untersuchung kultureller Phänomene beschäftigt. In allen drei Aspekten wird die Psychoanalyse bis heute von Klinikern und Forschern weiterentwickelt und verändert. So ist die Psychoanalyse als medizinisch-psychologische Disziplin heute durch einen theoretischen, methodischen und therapeutischen Pluralismus charakterisiert. Verschiedene Studien und Metaanalysen zeigen, dass die Psychoanalyse effektiv und wirksam in der Behandlung psychischer Störungen ist. Η ψυχανάλυση είναι τομέας της Ψυχολογίας που εστιάζει στη μελέτη της ψυχικής κατάστασης του ατόμου, βασιζόμενη σε ερεθίσματα που λαμβάνει κατά τη διάρκεια της ζωής του, από την παιδική ηλικία και έπειτα. Χρησιμοποιήθηκε κατά κόρον από τον αυστριακό ψυχίατρο Σίγκμουντ Φρόυντ, ο οποίος έθεσε τα θεμέλια της Αναλυτικής Ψυχολογίας, γνωστός ως "πατέρας της ψυχανάλυσης". Ο ψυχαναλυτής σε συνάντηση με τον ασθενή προσπαθεί να διερευνήσει το ασυνείδητό του, χρησιμοποιώντας την ελευθερία των σκέψεων του ατόμου• επιτρέπει, δηλαδή, στον ασθενή να εκφράζει αυτά τα οποία σκέφτεται (όσο τυχαία και αν είναι), χωρίς να τον λογοκρίνει και να του τοποθετεί φραγμούς. Ο σκοπός που επιτυγχάνεται με αυτό είναι να αναδυθούν από τον ασθενή λανθάνουσες (κρυφές) ασθένειες, ασυνείδητοι προβληματισμοί, απωθημένα του παρελθόντος και τρόποι διαφύλαξης της ψυχολογικής κατάστασης του μέσω αμυντικών μηχανισμών. Έτσι, ο πάσχων αποκτά καλύτερη αντίληψη του εαυτού του και της πραγματικότητας αφού μπορεί πλέον να ξεχωρίσει την εξωτερική από την εσωτερική απειλή, κάτι που συνεπάγεται την αποφόρτιση του εσωτερικού του κόσμου. Η επιτυχία της Ψυχανάλυσης έγκειται σε διάφορους παράγοντες με την εχεμύθεια μεταξύ ασθενή-γιατρού να καταλαμβάνει την πρωταρχική θέση. Ένας δεύτερος παράγοντας είναι η απόλυτη εμπιστοσύνη του ασθενούς στον γιατρό αλλά και η ικανότητα του δεύτερου να δεχτεί, να επεξεργαστεί και να εξάγει τα σωστά συμπεράσματα. Psychoanalysis (from Greek: ψυχή, psykhḗ, 'soul' + ἀνάλυσις, análysis, 'investigate') is a set of theories and therapeutic techniques that deal in part with the unconscious mind, and which together form a method of treatment for mental disorders. The discipline was established in the early 1890s by Austrian neurologist Sigmund Freud, who developed the practice from his theoretical model of personality organization and development, psychoanalytic theory. Freud's work stems partly from the clinical work of Josef Breuer and others. Psychoanalysis was later developed in different directions, mostly by students of Freud, such as Alfred Adler and his collaborator, Carl Gustav Jung, as well as by neo-Freudian thinkers, such as Erich Fromm, Karen Horney, and Harry Stack Sullivan. Freud distinguished between a conscious and unconscious mind, arguing that the unconscious mind largely determines behaviour and cognition owing to instinctual unconscious drives. Freud observed that attempts to bring such drives into awareness triggers resistance in the form of defense mechanisms, particularly repression, and that conflicts between conscious and unconscious material can result in mental disturbances. He also postulated that unconscious material can be found in dreams and unintentional acts, including mannerisms and Freudian slips. Psychoanalytic therapy developed as a means to improve mental health by bringing unconscious material into consciousness. Psychoanalysts place a large emphasis on early childhood in an individual's development. During therapy, a psychoanalyst aims to induce transference, whereby patients relive their infantile conflicts by projecting onto the analyst feelings of love, dependence and anger. During psychoanalytic sessions, typically lasting 50 minutes, ideally 4–5 times a week, a patient traditionally lies on a couch, and an analyst traditionally sits just behind and out of sight. The patient expresses their thoughts, including free associations, fantasies, and dreams, from which the analyst infers the unconscious conflicts causing the patient's symptoms and character problems. Through the analysis of these conflicts, which includes interpreting the transference and countertransference (the analyst's feelings for the patient), the analyst confronts the patient's pathological defence mechanisms to help the patient understand themselves better. Psychoanalysis is a controversial discipline, and its effectiveness as a treatment has been contested, although it retains influence within psychiatry. Psychoanalytic concepts are also widely used outside the therapeutic arena, in areas such as psychoanalytic literary criticism, as well as in the analysis of film, fairy tales, philosophical perspectives as Freudo-Marxism and other cultural phenomena. 精神分析学（英語：Psychoanalysis）是19世纪末期由奧匈帝國著名心理學家西格蒙德·弗洛伊德的創立的一门学科。當時精神病學普遍受生物學的影响，對於心理現象的構成、發展及治療，以工業革命時代流行的機械主義的方式進行，弗洛伊德於1885年到巴黎拜著名精神及人腦科學家让-马丹·沙尔科為師，並受到让-马丹·沙尔科研究歇斯底里的影响，開始了他關於早期或童年創傷經歷和情緒病的研究。其首個研究個案是聯同约瑟夫·布洛伊尔完成，病者化名安娜·欧（Anna O）的病患記錄，他們初期利用催眠和，心理病患者提供了解心靈困擾的技術，後來鑑於弗洛伊德認為催眠雖然可以發現病患者的過去創傷經歷的片斷，但却沒法為病者帶來治療的方法，弗洛伊德因而開始建立另一套潛意識理論。 La psychanalyse est une discipline fondée par Sigmund Freud qui, en 1922, en a donné la définition suivante : « Psychanalyse est le nom : 1. * d'un procédé pour l'investigation de processus mentaux à peu près inaccessibles autrement ; 2. * d'une méthode fondée sur cette investigation pour le traitement des désordres névrotiques ; 3. * d'une série de conceptions psychologiques acquises par ce moyen et qui s'accroissent ensemble pour former progressivement une nouvelle discipline scientifique ». La psychanalyse consiste en l’élucidation de certains actes, pensées ou symptômes en termes psychiques à partir du postulat de l'existence du déterminisme psychique : une idée qui se présente à l'esprit ou un acte ne sont pas arbitraires, ils ont un sens, une cause que l'exploration de l'inconscient permet de mettre au jour. La psychanalyse fait l'objet, depuis son origine, de critiques et de discussions à la fois internes au mouvement psychanalytique et extérieures à ce mouvement, qui remettent en question sa scientificité, la pertinence de sa description du psychisme, et son efficacité thérapeutique. Psychoanalýza je soubor psychologických teorií a psychoterapeutická metoda léčby psychických problémů. Vychází z díla Sigmunda Freuda (1856–1939). Dodnes se však rozvíjí a přichází do kontaktu např. i s kognitivními vědami, neurovědami, sociálním konstruktivismem a fenomenologií. S dalšími příbuznými směry (např. s analytickou psychologií (Jung) a individuální psychologií (Adler)) bývá psychoanalýza zařazována do kategorie , která za základ lidské psychiky a motivace lidského chování považuje neuvědomované procesy, skrytě probíhající v podvědomí, předvědomí či nevědomí. Freudova psychoanalýza přisuzuje hlavní roli pudům, především sexuálnímu pudu, který nazývá libido. Současná severoamerická psychoanalýza se však poměrně často vůči pudům vymezuje a přesouvá důraz na vztah a intersubjektivitu. Psychoanalýza významně ovlivnila vývoj psychologie, patří k všeobecnému vzdělání psychologů a dodnes se užívá v psychoterapii a . Freudismem bylo inspirováno mnoho pozdějších psychologických i psychoterapeutických směrů, ať už na Freuda navazovaly (jako již Freudova dcera Anna Freudová) nebo mu naopak oponovaly. Revidovaná verze Freudovy teorie bývá někdy nazývána neofreudismus. Психоана́лиз (нем. Psychoanalyse) — психологическая теория, разработанная в конце XIX — начале XX века австрийским неврологом и психиатром Зигмундом Фрейдом (1856—1939), а также метод лечения психических расстройств, основанный на этой теории. Эффективность психоанализа постоянно оспаривается. Тем не менее он по-прежнему оказывает значительное влияние на психиатрию и психиатров, приверженных этому методу, хотя доля последних постепенно снижается благодаря — не в последнюю очередь — влиянию доказательной медицины, поддерживающей альтернативную психоанализу когнитивно-поведенческую терапию. Основные положения психоанализа заключаются в следующем: * человеческое поведение, опыт и познание во многом определены внутренними и, как правило, иррациональными влечениями; * эти влечения преимущественно бессознательны; * попытки осознания этих влечений приводят к психологическому сопротивлению в форме защитных механизмов; * индивидуальное развитие определяется не только структурой личности, но во многом и событиями раннего детства; * конфликты между осознанным восприятием реальности и бессознательным (вытесненным) материалом могут приводить к возникновению невротических черт характера, а также к неврозам, страхам, депрессиям и другим психоэмоциональным нарушениям; * освобождение от влияния бессознательного материала может быть достигнуто через его осознание (например, при соответствующей профессиональной поддержке). В качестве метода лечения классический психоанализ Фрейда обозначает специфический тип терапии, при котором «анализант» (анализируемый пациент) вербализует мысли, включая свободные ассоциации, фантазии и сны, на основании чего аналитик пытается сделать заключение о бессознательных конфликтах, являющихся причинами симптомов и проблем характера пациента, и интерпретирует их для пациента с целью их разрешения. Специфика психоаналитических интервенций, как правило, включает конфронтацию и разъяснение патологических защит и желаний пациента. Для обозначения общего теоретического фундамента психоанализа, а также для описания подхода к изучению психики на основе данной теории Фрейд использовал термин метапсихология. Дальнейшее развитие, расширение и критическое переосмысление первоначальная теория психоанализа Фрейда (т. н. фрейдизм) получила в работах бывших коллег и учеников Фрейда — Альфреда Адлера и Карла Юнга, а позднее — неофрейдистов (Эриха Фромма, Карен Хорни, Гарри Салливана, Жака Лакана и других). Современный психоанализ в широком смысле — это более двадцати концепций психического развития человека. Подходы к психоаналитической терапии различаются столь же сильно, как и сами теории. Термин также обозначает метод исследования детского развития. Теория психоанализа критиковалась и критикуется с различных точек зрения, вплоть до обвинения её в псевдонаучности. Тем не менее психоанализ по-прежнему практикуется психологами и психотерапевтами, и, кроме того, он получил распространение в философии, гуманитарных науках, литературной и художественной критике как дискурс, метод интерпретации и философская концепция. Психоанализ также оказал существенное влияние и на формирование идей сексуальной революции. Psychoanaliza (od gr. ψυχη = „psyche”, „dusza” i ανάλυσις = „analiza”) – metoda poznania i leczenia człowieka, teoria psychopatologii i teoria pozwalająca wyjaśnić różne zjawiska społeczne i kulturowe. Została zapoczątkowana na przełomie XIX i XX wieku przez wiedeńskiego lekarza Sigmunda Freuda. Psychoanaliza zainspirowała rozwój innych szkół terapii, a sama współcześnie funkcjonuje jako dziedzina złożona z wielu nurtów myślenia. Ta różnorodność dotyczy założeń na temat źródeł i patomechanizmu rozwoju zaburzeń psychicznych oraz sposobu prowadzenia analizy czy terapii. Wśród tych nurtów najczęściej wymienia się: psychologię ego, podejście oparte na teorii relacji z obiektem, Niezależną Szkołę Brytyjską i Nurt Francuski. Psykoanalys (av grekiska ψυχή, psyché - själ och ἀνάλυσις, análysis - upplösning) är en psykologisk idé- och terapitradition, som växt fram ur den österrikiske läkaren Sigmund Freuds (1856–1939) psykologiska filosofi och psykoterapeutiska praktik. Psykoanalysen är 1) en idétradition, 2) en terapitradition, 3) en forskningstradition, och 4) en metod att studera makrofenomen såsom kultur och historia. Psykoanalysen har utvecklats successivt, dels av Freud själv, dels av hans lärjungar, och rymmer idag en stor diversitet. Enligt Freuds psykoanalys upplever människan inre konflikter mellan drifter (från detet) och moraliska förväntningar (från överjaget) och har att med sin vilja och förmåga (i jaget) parera dessa. Driftsimpulser trängs på grund av moraliska krav bort (till det omedvetna), förskjuts och återkommer (via det förmedvetna till det medvetna) i förklädd form, till exempel som psykiska symptom. Genom att använda psykoanalysens tolkningsprinciper kan impulsen följas baklänges och man kan komma till insikt om den ursprungliga orsaken. Driftspsykologer efter Freud fortsätter att betona driftens betydelse. Klein och Kernberg beskriver hur barn kan hantera ett överskott av aggressionsdrift eller negativa erfarenheter av sin mor. Genom klyvning kan gott och ont hållas isär, och det goda så skyddas. Detta leder dock till svårigheter som vuxen: Borderline-personer kastas mellan gott och ont och har svårt att se nyanser. Terapin hjälper patienten att förena gott och ont. Bion lyfter fram vikten av att modern i sitt psyke kan ta in och rymma barnets upplevelser, tänka kring dem och ge tillbaka på ett kärleksfullt och tryggt sätt. Mahler studerar barnets individuation och separation och betonar vikten av att mamman både är tillgänglig och accepterar barnets frigörelse. Annars kan barnet bli kvar i kampen mellan närhet och distans - borderline. Jagpsykologer tonar ner drifterna och betonar utveckling av färdigheter och anpassning. Objektrelationsteoretiker tonar också ner drifterna och betonar relationer. Winnicott lyfter fram vikten av en intonad mor. Hon behöver dock inte vara perfekt, utan det räcker att hon är tillräckligt bra. Mellanområdet är ett mentalt område mellan barn och mor som hjälper barnet att reglera närhet och avstånd. Fairbairn beskriver hur ett barn med en avvisande mor ändå längtar efter henne, och senare i livet på samma sätt kan uppleva sig både avvisad och känna längtan efter personer trots att de är avvisande. Självpsykologen Kohut tonar också ner driften och sätter självkänslan i centrum. Han beskriver vikten av att bli uppskattad, kunna se upp till andra, och känna likhet och samhörighet. Lacan gör en strukturalistisk tolkning av psykoanalysen. Psykodynamisk psykoterapi utgår från samma idétradition, men har reducerat psykoanalysens tre till fem sessioner per vecka, eller ursprungligen så gott som dagligen, till en eller två sessioner per vecka. Psykoanalysens teori och psykoterapi har utvärderats utifrån vetenskapliga kriterier med blandade resultat. Idéhistoriskt så fanns mycket av Freuds tankestoff före honom, men han sammanställer och utvecklar det till en unik teori. Exempelvis menade Platon och Paulus att människan har olika delar med motstridiga viljor, Schopenhauer talade om människan som omedveten slav under bevarande- och sexualdrifter, Herbart talade om omedvetna idéer som slås samman och så kan nå över medvetandetröskeln, och Janet talade som psykiska energier. Exempel på traditioner som uppstått ur psykoanalysen är anknytningsteorin och den kognitiva terapin. 정신분석학(精神分析學, Psychoanalysis)은 지그문트 프로이트가 만든 심리학의 한 갈래이다. 정신분석학은 인간의 행동을 크게 (1) 내적 욕구 간 충돌의 표출, (2) 내적 욕구가 사회적 요구와 조화하는 과정의 표출로 해석한다. 특히 내적 욕구와 외부의 사회적 요구가 조화될 때에는 문제가 없지만, 조화되지 않을 때는 정신적 질환으로 나타난다고 간주한다. 프로이트는 내적 욕구를 주로 성적 욕구로 이해했지만 모든 정신분석가들이 이에 동의하지는 않으며, 학자에 따라 방식이 다양하다. Psikoanalizo (el la grekaj vortoj ψυχη psiko aŭ animo, kaj ανάλυσις analizo, do "esploro kaj mal-enigm-igo de la animo") estas skolo de psikologio kaj psikoterapio, fondita ĉirkaŭ la jaro 1890 de la viena neŭrologo Sigmund Freud. El la origina teoriaro de psikoanalizo evoluis la diversaj skoloj de profunda psikologio. La teoria konceptaro origine celas malkovri kaj prilabori psikajn konfliktojn kaj malordojn, kiujn repuŝo igis nekonsciaj dum la personeca disvolviĝo. Sigmund Freud, post studo de histeriaj pacientoj, unuafoje vortumis kaj difinis la modelon de Nekonscio. Dum la plua evoluo de la teoria laboro, li aldone evoluis la koncepton de Mio (Egoo), Supermio (Superegoo) kaj Ĝio (Iduso). La "Mio" naskiĝas el rilato kaj malsamiĝo inter homo kaj mondo, kaj la "Supermio" temas pri la kulturaj aspektoj, moralo, kaj ĝi nepermesas ke homo realigu ĉiujn dezirojn. Kontraŭe la "Ĝio" estas la instinktoj kaj spontaneaj deziroj, kiujn la homoj kunvivantaj en socia organismo ne ĉiam senbremse transformas al ago, ĉar tio pliakrigus la interhomajn konfliktojn. Aparte de la teoria konceptaro, la psikoanalizo iĝis kompleksa modelo por la priskribo kaj klarigo de la homa psiko, kaj sur ĝi baziĝas ampleksa psikoterapia skolo por la terapia trakto de en- kaj interpersonaj konfliktoj, kiu ankaŭ esploraj kulturajn fenomenojn. En ĉiuj dimensioj la psikoanalizo ĝis la nuntempo pluevoluiĝas de praktikaj terapiistoj kaj teoriaj esploristoj, kaj sekve la moderna psikoanalizo karakteriziĝas per teoria, metoda kaj terapia pluralismo. Sigmund Freud dum la komencaj jaroj de la terapia skolo kunlaboris kun Carl Gustav Jung, sed ĉirkaŭ la jaro 1911 ilia kunlaboro ĉesis, kaj la skolo de Jung restis renomita "analiza psikologio". El aliaj psikoterapiistoj laborantaj sur la bazo de la teorio pri psikoanalizo respektive pri profunda psikologio elstarigindas inter alie Alfred Adler, kaj Erich Fromm, Melanie Klein, Heinz Kohut kaj Jacques Lacan. Is foirm den tsíciteiripe atá i gceist le síocanailís a chruthaigh an néareolaí ón Ostair Sigmund Freud. Teoiric is cleachtadh cliniciúil sa bhfoirm síceolaíochta a leagann béim ar na gnéithe neamhchomhfhiosacha de bheatha mheabhrach an duine. Psikoanalisia Sigmund Freuden lanetan oinarritutako psikologia teoriak eta metodoak dira. Psikoterapia metodo izanik, psikoanalisiak pazientearen adimen-prozesuko osagai inkontzienteen arteko harremanak bilatzen ditu. La psicoanàlisi és un conjunt de teories i tècniques terapèutiques relacionades amb l'estudi de l'inconscient, basat en fenòmens com els de la motivació inconscient, el conflicte i el simbolisme oníric, que conjuntament formen un mètode de tractament de trastorns en la salut mental. La disciplina fou establerta a principis de la dècada de 1890 pel neuròleg austríac Sigmund Freud, basant-se parcialment en la feina clínica de i d'altres. 精神分析（せいしんぶんせき、英: Psychoanalysis 独: Psychoanalyse）は、ジークムント・フロイトによって創始された人間心理の理論と治療技法の体系を指す。広義には、フロイト以後の分派を含めた理論体系全体も指す。 精神分析は、現在の英米系の精神医学と対立することがある。 精神分析は、人間には無意識の過程が存在し、人の行動は無意識によって左右されるという基本的な仮説に基づいている。フロイトは、ヒステリー（現在の解離性障害や身体表現性障害）の治療に当たる中で、人は意識することが苦痛であるような欲望を無意識に抑圧することがあり、それが形を変え神経症の症状などの形で表出されると考えた。そのため、無意識領域に抑圧された葛藤などの内容を自覚し、表面化させて、本人が意識することによって、症状が解消しうるという治療仮説を立てた。 フロイトの晩年においては、精神分析はエス―自我―超自我の葛藤による心的構造論という心的理解によって神経症は治されるようになった。この心的構造図式ではうつ病や精神病まで範囲に入り、それらの理解に寄与する事になった。またフロイト自身は晩年に文化や歴史や宗教に対しての心理的理解を深めるようになる。こうして精神分析は人間の心や精神を理解する包括的な心理学として台頭し、様々な近接学問や人文学思想に影響を与える事になった。 Psicanálise (do grego antigo ψυχή, transl. psychḗ: 'respiração, sopro, alma', e ἀνάλυσις, transl.: análysis: 'dissecção', no sentido de 'exame da alma') é um campo clínico de investigação teórica da psique humana independente da psicologia, desenvolvido por Sigmund Freud, médico, que se formou em 1881, trabalhou no Hospital Geral de Viena e teve contato com o neurologista francês Jean-Martin Charcot, que lhe mostrou o uso da hipnose. Freud, médico neurologista austríaco, propôs este método para a compreensão e análise da psiquê humana, compreendido enquanto sujeito do inconsciente, abrangendo três áreas. Primeiro, como um método de investigação do psiquismo e seu funcionamento. Segundo, como um sistema teórico sobre a vivência e o comportamento humano. E, por fim, como um método de tratamento caracterizado pela aplicação da técnica da livre associação. Essencialmente é uma teoria da personalidade e um procedimento de psicoterapia; a psicanálise influenciou muitas outras correntes de pensamento e disciplinas das ciências humanas, gerando uma base teórica para uma forma de compreensão da ética, da moralidade e da cultura humana. Em linguagem comum, o termo "psicanálise" é muitas vezes usado como sinônimo de "psicoterapia" ou mesmo de "psicologia". Em linguagem mais própria, no entanto, psicologia refere-se à ciência que estuda o comportamento e os processos mentais, psicoterapia ao uso clínico do conhecimento obtido por ela, ou seja, ao trabalho terapêutico baseado no corpo teórico da psicologia como um todo, e psicanálise refere-se à forma de psicoterapia baseada nas teorias oriundas do trabalho de Sigmund Freud. "Psicanálise" é, assim, um termo mais específico, sendo uma entre muitas outras abordagens de psicoterapia. Ao contrário do que Freud intencionava, a psicanálise é geralmente considerada como pseudociência, por ausência de falseabilidade. Paralelamente, há autores que a consideram dotada de algumas características de ciência, enquanto outros a afirmam como filosofia ou arte. El psicoanálisis (del griego ψυχή [psykhé], 'alma' o 'mente', y ἀνάλυσις [análysis], 'análisis', en el sentido de examen o estudio) es una práctica terapéutica y técnica de investigación​​ fundada alrededor de 1896 por el neurólogo austríaco Sigmund Freud.​ A partir del psicoanálisis se han desarrollado posteriormente diversas escuelas de psicología profunda o de orientación dinámica y analítica. Asimismo, la teoría ha influido sobre muchas otras escuelas psicológicas y de terapias no necesariamente psicoanalíticas.​ El psicoanálisis tiene como objetivo la investigación y el tratamiento de los problemas emocionales desde el punto de vista de la infancia de la persona, la interpretación de los sueños, los actos fallidos y la técnica de asociación libre, entre otras.​ El interés de Freud recayó en el tratamiento de individuos que manifestaban un comportamiento anormal extrayendo sus conclusiones de la observación clínica, técnica que reivindica frente a la de la experimentación. Freud creía que poderosos impulsos biológicos, principalmente de naturaleza sexual, influían en el comportamiento humano. Opinaba que estas tendencias eran inconscientes y que creaban conflictos entre el individuo y las normas sociales.​ El trabajo de Freud surgió en parte del trabajo clínico de Josef Breuer y otros. Posteriormente, el psicoanálisis se desarrolló en diferentes direcciones, principalmente a partir de estudiantes de Freud, algunas de ellas en oposición a los postulados freudianos, como en el caso de Alfred Adler y en el del colaborador de aquel, Carl Gustav Jung,​ así como por pensadores neofreudianos, como Erich Fromm, Karen Horney y Harry Stack Sullivan.​ El psicoanálisis es una disciplina controvertida y se ha cuestionado su eficacia como tratamiento.​ Ha sido reemplazada en gran medida a mediados del siglo XX por la similar pero más amplia psicoterapia psicodinámica,​ aunque conserva una influencia destacada dentro de la psiquiatría.​​ Los conceptos psicoanalíticos también se usan ampliamente fuera del campo terapéutico, en áreas como la crítica literaria psicoanalítica, así como en el análisis del cine, los cuentos de hadas, perspectivas filosóficas como el freudomarxismo y otros fenómenos culturales. Психоаналіз (англ. Psychoanalysis) — спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв'язків та процесів. Більш конкретно — група психологічних , методів дослідження ментальних процесів, а також методів психотерапії невротичних розладів. Засоби психоаналізу присутні у буддизмі та деяких індуїстських віруваннях, однак як науково-терапевтичний метод вивчення людини він був сформульований та поширився у Західній Європі та Америці у XX ст. Засновником теорії психоаналізу є австрійський вчений кінця XiX — початку XX століття Зиґмунд Фрейд (фрейдизм, класичний чи ортодоксальний психоаналіз). Вплив на теорію Фрейда мали нові на той час поняття енергії, введене Гельмгольцем, та теорія еволюції Дарвіна. Психоаналітична теорія зіграла важливу роль не тільки в формуванні сучасних концепцій особистості і терапевтичних методів, але й у становленні всієї культури 20 ст., запропонувавши людству новий світогляд. Як терапевтична техніка, психоаналіз відрізняється від психіатрії та психотерапії, маючи за основу твердження про існування психічного несвідомого та наполягаючи на аналізі та інтеграції складників цього несвідомого в процесі терапії. Психоаналіз опирається на клінічні спостереження та дослідження, а також на ідеї щодо структури психічного апарату, динаміки ментальних процесів, процеси придушення, опору, тощо. Особистість розглядається як машина, що приводиться в рух енергією лібідо — тілесною енергією, сексуальним бажанням, і поступово розвивається через культурну зовнішню заборону прямого виявлення лібідо, у переносі його на соціально схвалювані чи корисні для людини види діяльності. В часи Фрейда у психології панувало сприйняття людини як розумної істоти, яка повністю усвідомлює свою поведінку та керує нею. Теорія Фрейда пропонувала іншу картину, згідно з якою людина перебуває у стані неперервного конфлікту, джерела якого належать до сфери неусвідомлюваних сексуальних та агресивних спрямувань. Психоаналіз називають психодинамічною теорією: він вважає поведінку людини детермінованою складною взаємодією (динамікою) конкурентних психічних сил. التحليل النفسي (باليونانية: ψυχή، والكلمة مقسومة إلى شقين الأولى سايكو وتعني «الروح»، والثانية تعني «التحقيق»)، والتحليل النفسي مجموعة من النظريات ومنهج أسلوب علاجي طورها سيغموند فرويد واتباعه لدراسة النفس البشرية بطريقة تقسيمية افتراضية حيث قسموا النفس وفهموا العمليات النفسية افتراضياً ولها ثلاث تطبيقات: * طريقة لاستكشاف العقل * طريقة نظامية لفهم السلوك * طريقة للعلاج النفسي للمعتلين نفسياً توجد تحت مظلة التحليل النفسي 20 اتجاه يُحاولون فهم الإنسان عقلياً وسلوكياً، التحليل النفسي الفرويد يرجع لطريقة خاصة في العلاج حيث يبوح المريض بأفكاره عبر التداعي الحر أو الاوهام أو الأحلامحيث يكتشف المحلل صراعات اللاشعور والتي تسبب اعراض المريض واضطراب الشخصية ويفسرها للمريض ليفهم المريض وييسر العلاج.والتحليل النفسي عبارة عن منهج لتحليل العمليات العقلية اللاشعورية وتبين العلاقة بين الشعور واللاشعور وطريقة العلاج النفسي. طورها سيغموند فرويد واعتبرت ناجحة على المستوى العلمي والعملي والعالمي والفكري. وهو اسم يطبق على أسلوب خاص في كشف العمليات العقلية اللاواعية وعلى طريقة العلاج النفسي. المصطلح يرجع أيضاً إلى البناء النظامي لنظرية التحليل النفسي والمبنية على العلاقة بين العمليات النفسية الشعورية واللاشعورية. تقنية التحليل النفسي والتحليل العلاجي اعتمدت في تطبيقها وتطويرها على سيغموند فرويد. عمله اهتم بالبناء والوظيفة للعقل البشري وكان له تأثير بالغ الأهمية من ناحية عملية وعلمية واستمرت في التأثير على الفكر المُعاصر. ومن المُتعارف عليه أن مسألة تصنيف التحليل النفسي كعلم مسألة مُثيرة للجدل، وقد حدثت الكثير من النزاعات بخصوص هذا الموضوع. لكن بالرغم من ذلك فإن لدى علم النفس التحليلي تأثيراً بارزاً في مجال الطب النفسي على وجه الخصوص أكثر من أي مجال آخر. كثيراً ما تُستخدم مبادئ ومفاهيم التحليل النفسي على نطاق واسع خارج المحل العلاجي، حيث يمكن استخدام تلك المفاهيم في مجال النقد الأدبي التحليلي، وكذلك في مجال تحليل الأفلام والحكايات الخرافية والمنظورات الفلسفية مثل النظرية الماركسية والنظرية الفرويدية والعديد من الظواهر الثقافية الأخري. كتب فرويد في «محاولات في التحليل النفسي»: Psikoanalisis adalah cabang ilmu yang dikembangkan oleh Sigmund Freud dan para pengikutnya, sebagai studi fungsi dan perilaku psikologis manusia. Sigmund Freud sendiri dilahirkan di Moravia pada tanggal 6 Mei 1856 dan meninggal di London pada tanggal 23 September 1939. Pada mulanya istilah psikoanalisis hanya dipergunakan dalam hubungan dengan Freud saja, sehingga "psikoanalisis" dan "psikoanalisis" Freud sama artinya. Bila beberapa pengikut Freud dikemudian hari menyimpang dari ajarannya dan menempuh jalan sendiri-sendiri, mereka juga meninggalkan istilah psikoanalisis dan memilih suatu nama baru untuk menunjukan ajaran mereka. Contoh yang terkenal adalah Carl Gustav Jung dan Alfred Adler, yang menciptakan nama "psikologi analitis" (bahasa Inggris: analitycal psychology) dan "psikologi individual" (bahasa Inggris: individual psychology) bagi ajaran masing-masing. Psikoanalisis memiliki tiga penerapan: 1. * suatu metode penelitian dari pikiran. 2. * suatu ilmu pengetahuan sistematis mengenai perilaku manusia. 3. * suatu metode perlakuan terhadap penyakit psikologis atau emosional. Dalam cakupan yang luas dari psikoanalisis ada setidaknya 20 orientasi teoretis yang mendasari teori tentang pemahaman aktivitas mental manusia dan perkembangan manusia. Berbagai pendekatan dalam perlakuan yang disebut "psikoanalitis" berbeda-beda sebagaimana berbagai teori yang juga beragam. Psikoanalisis Freudian, baik teori maupun terapi berdasarkan ide-ide Freud telah menjadi basis bagi terapi-terapi modern dan menjadi salah satu aliran terbesar dalam psikologi.. Sebagai tambahan, istilah psikoanalisis juga merujuk pada metode penelitian terhadap perkembangan anak. La psicoanalisi o psicanalisi (da psico-, psiche, anima, più comunemente "mente", e -analisi: analisi della mente) è la teoria dell'inconscio della psiche umana su cui si fondano una disciplina, nota come psicodinamica, e una relativa prassi psicoterapeutica, che hanno preso l'avvio dal lavoro di Sigmund Freud, il quale si inserì nel solco dei lavori di Jean-Martin Charcot e Pierre Janet. In primis la teoria psicoanalitica è una teoria dell'inconscio: nell'indagine dell'attività umana essa si rivolge soprattutto a quei fenomeni psichici che risiedono al di fuori della sfera della coscienza. Viene perciò attivato il concetto di inconscio, introdotto nella riflessione teoretica già da Leibniz, e che Freud fece suo da un punto di vista descrittivo e topico sulla base delle sue esperienze con Jean-Martin Charcot a Parigi. In secondo luogo dalla psicoanalisi nasce una disciplina ed una prassi psicoterapeutica nota come psicoterapia psicodinamica: nello specifico, come cura dei disturbi e, all'origine, come cura dell'isteria e successivamente dei fenomeni psicopatologici chiamati nevrosi, neurosi o psiconevrosi. In seguito, il suo uso è stato esteso allo studio e trattamento di altri tipi di psicopatologie. A livello culturale più generale, la psicoanalisi ha influenzato in parte anche la filosofia e le scienze sociali del XX secolo. Lo status epistemologico della psicoanalisi è stato variamente criticato e lungamente dibattuto, anche in parallelo alle sue diverse evoluzioni teoriche e metodologiche. Mentre in un primo tempo le osservazioni popperiane sulla sua scarsa falsificabilità avevano portato a una visione piuttosto critica del suo status epistemico, a partire dagli anni '80 e '90 del XX secolo la maggiore attenzione che ha cominciato a essere rivolta alla verifica empirica dei suoi risultati clinici, all'integrazione della modellistica teorica psicoanalitica con altre linee di ricerca psicologica e psichiatrica, e agli spunti integrativi con le neuroscienze hanno portato a una visione più articolata e in forte evoluzione del suo statuto scientifico, nel contesto dei più ampi studi psicodinamici. Psychoanalyse – soms dieptepsychologie of psychodynamische psychologie – is de naam gegeven door Sigmund Freud aan een systeem van interpretatie en therapeutische behandeling van psychische stoornissen. De psychoanalyse is aan het einde van de 19e eeuw ontstaan met Freud als grondlegger. In de psychoanalyse worden psychische klachten toegeschreven aan het onbewuste van de patiënt. Verschillende psychoanalytici hebben geprobeerd de theorie en praktijk aan te passen om wetenschappelijk aanvaardbaar te zijn. Vrijwel alle pogingen om herzieningen uit te voeren baseren echter net als Freud de theorie op klinische ervaring in plaats van op repliceerbaar wetenschappelijk bewijs.

dbp:by

no

dbp:lcheading

psychoanalysis

dbp:onlinebooks

no

gold:hypernym

dbr:Set

prov:wasDerivedFrom

wikipedia-en:Psychoanalysis?oldid=1124876665&ns=0

dbo:wikiPageLength

139177

foaf:isPrimaryTopicOf

wikipedia-en:Psychoanalysis