Narratology is the study of narrative and narrative structure and the ways that these affect human perception. It is an anglicisation of French narratologie, coined by Tzvetan Todorov (Grammaire du Décaméron, 1969). Its theoretical lineage is traceable to Aristotle (Poetics) but modern narratology is agreed to have begun with the Russian Formalists, particularly Vladimir Propp (Morphology of the Folktale, 1928), and Mikhail Bakhtin's theories of heteroglossia, dialogism, and the chronotope first presented in The Dialogic Imagination (1975).

Property Value
dbo:abstract
  • السرديات أو علم السرد،(بالإنجليزية: Narratology)،(بالفرنسية: Narratologie) وهي نظرية تهتمّ بدراسة الأجناس "السردية" (أقصوصة، قصة، رواية، مقامة، نادرة، أسطورة، خرافة)، والسرديات أو علم السرد، من المصطلحات التي أبدعتها البنيوية، وكانت بدايته مع مع فلاديمير بروب (1928 / 1968) في (). لكنّ هو من صاغ مصطلح (علم السرد) لأول مرة عام 1969 في كتابه ()، وعرّفه بـ(علم القصة). تطوّر المبحث السردي على يد نقّاد ودارسين مثل : رولان بارت، ، ، وجوليا كريستيفا وغيرهم. (ar)
  • La narratologia és un corrent de la teoria de la literatura que estudia la narració des d'un punt de vista formal, atenent als seus elements objectius, amb un enfocament proper al formalisme rus i l'estructuralisme. fou un dels seus teòrics principals. Distingeix tres nivells diegètics o de discurs: intradiegètic (tot allò que transcorre dins la història), extradiegètic i metadiegètic. Amb aquests nivells es pot donar compte de com la ficció a vegades inclou elements reals o altres ficcions internes (mise en abyme) i com es posicionen els diferents elements narratius respecte al que s'explica, especialment el narrador. La diègesi, al seu torn, es divideix en seqüències d'acció, que actuen com els morfemes o elements constitutius d'un mot. Les seqüències pròpies d'una història serien la seqüència de presentació, la de canvi, la de reacció dels personatges i la d'equilibri final. L'espai, els personatges, la trama i el temps s'estructuren al voltant d'aquestes seqüències, que poden ser ampliades o elidides segons criteri de l'autor. (ca)
  • Naratologie je označení pro větev literární teorie, která se zabývá zkoumáním způsobu vytváření fabulí, schématy jejího uspořádání a jejich typologií. Synonymním pojmem je teorie vyprávění. Teorie vyprávění v klasickém pojetí zkoumá narativní dimenzi epických textů a popisuje jejich vyprávěcí struktury. (cs)
  • Die Erzähltheorie oder Erzählforschung ist eine interdisziplinäre Methode der Geisteswissenschaften, Kulturwissenschaften und Sozialwissenschaften, die eine systematische Beschreibung der Darstellungsform eines Erzähltextes anstrebt. Die englische Bezeichnung lautet „narratology“, die französische „narratologie“. Deshalb taucht auch im Deutschen der Begriff Narratologie auf. Die Bezeichnung „Narrativik“ hat sich dagegen nicht allgemein durchgesetzt. Gegenstand der Erzähltheorie ist jede Art des erzählenden Textes: von der erzählenden Literatur (Epik) über Geschichtsschreibung bis hin zu Interviews, Zeitungsartikeln, Spielfilmen, Fotos oder Witzen. Fächer, in denen die Erzähltheorie eine wichtige Rolle spielt, sind Literaturwissenschaft, Medienwissenschaft, Geschichtswissenschaft und Soziologie. Die neuere Erzähltheorie wurde ab 1915 in Ansätzen vom Russischen Formalismus entwickelt und vom Strukturalismus seit den 1950er Jahren weiter ausgearbeitet. Der strukturalistische Ansatz – mit späteren Ergänzungen – ist bis heute maßgeblich. Wichtige Theoretiker der Narratologie sind Gérard Genette, Claude Lévi-Strauss, Roland Barthes, Roman Jakobson, Juri Lotman, Tzvetan Todorov und Paul Ricœur. Teilweise wird die Narratologie durch die Semiotik ergänzt. Der Poststrukturalismus kritisiert die Erzähltheorie, er hat sie aber auch entscheidend erweitert. (de)
  • Narratology is the study of narrative and narrative structure and the ways that these affect human perception. It is an anglicisation of French narratologie, coined by Tzvetan Todorov (Grammaire du Décaméron, 1969). Its theoretical lineage is traceable to Aristotle (Poetics) but modern narratology is agreed to have begun with the Russian Formalists, particularly Vladimir Propp (Morphology of the Folktale, 1928), and Mikhail Bakhtin's theories of heteroglossia, dialogism, and the chronotope first presented in The Dialogic Imagination (1975). (en)
  • La narratología es la disciplina semiótica a la que compete el estudio estructural de los relatos, así como su comunicación y recepción.​Aunque tiene una larga tradición anterior, los mayores avances en el campo de la narratología se deben al estructuralismo, que subdividió y clasificó los rasgos principales de toda narración. Desde la década de 1980, la narratología es una de las herramientas más fuertes para el análisis de los relatos. (es)
  • Narratología narrazioen , komunikazioa eta harreraren azterketa egiten duen semiotika barruko disziplina da. Azterketa horiek tradizio luzea dute baina estrukturalismoarekin benetako aurrerapena eman zen zeren eta mugimendu horrek narrazio guztien elementu eta ezaugarri nagusiak sailkatu baitzituen. Narratologia semiotikatik sortutako literaturaren gramatika dela esan daiteke. Testu narratiboak hartuta, narratologiak haien elementuak eta haien arteko loturak eta harremanak aztertzen ditu. Disziplina honen oinarrizko kontzeptua da egitura eta esanahia ezin direla bereizi zeren eta mezuaren helburu nagusietariko bat estetikoa baita. (eu)
  • La narratologie (science de la narration) est la discipline qui étudie les techniques et les structures narratives mises en œuvre dans les textes littéraires (ou toutes autres formes de récit). Les premiers travaux en narratologie des études littéraires modernes proviennent du formalisme russe et tout particulièrement des travaux de Victor Chklovski et de Boris Eichenbaum.L'étude systématique de la morphologie des contes russes par Vladimir Propp connait une bonne diffusion en France, parallèlement aux travaux (en particulier le schéma actantiel) d'Algirdas Julien Greimas. En Allemagne, la narratologie s'est développée sous l'impulsion de Franz Karl Stanzel et de Käte Hamburger. Comme la sémiologie, la narratologie s'est développée en France à la fin des années 1960, grâce aux acquis du structuralisme. En 1969, Tzvetan Todorov, forgeait le terme dans Grammaire du Décaméron et, en 1972, Gérard Genette définissait certains de ses concepts fondamentaux dans Figures III. On constate toutefois, à l'origine, quelques hésitations quant à l'objet de la narratologie : certains travaux mettent l'accent sur la « syntaxe » des histoires, tandis que d'autres privilégient la forme (les « figures » du discours). À ceci s'ajoute la question des récits non verbaux (par ex. le cinéma). (fr)
  • Il termine narratologia fu coniato dal filosofo Tzvetan Todorov (nel 1969) per indicare lo studio delle strutture narrative. Angelo Marchese nel 1983 scriveva:"La narratologia è una disciplina ancora in fieri... è un campo di studi tutt'altro che omogeneo, con interessi e intendimenti assai disparati, che vanno dalla ricerca di una logica potenzialmente universale del racconto al sondaggio della tecnica narrativa, dalla elaborazione di una rigorosa e monistica metodologia a un più duttile scandaglio interdisciplinare". Oggi si può invece dire che la disciplina abbia esaurito la sua carica innovativa, al punto che trova scarsissima pratica nelle aule universitarie, mentre rimane largamente praticata nell'insegnamento medio inferiore e nel biennio dei licei come studio propedeutico a un approccio più complesso e contestualizzato qual è quello della storia letteraria. (it)
  • 物語論(ものがたりろん、ナラトロジー、英語:narratology)は、物語や語りの技術と構造について研究する学問分野である。 物語論には、大きく分けて二つの潮流がある。内容の類型に関心を向けるものと、表現(しばしば「言説」と呼ばれる)の形式に関心を向けるものである。前者はロシア・フォルマリズムに始まり、構造主義と関連を持つ。後者は、古くはアリストテレスの『詩学』、プラトンの『国家』にまで遡るが、20世紀初頭から半ばにかけての英米やドイツ、フランスの研究があり、ロシア・フォルマリズムの紹介を経て、1970年代にジェラール・ジュネットが大成した。 (ja)
  • 서사학 (내러톨로지, 영어: narratology) 은 이야기의 기술과 구조에 관해 연구하는 학문 분야이다. 서사학에는 크게 나누어 두 개의 조류가 있다. 내용의 유형에 관심을 향하는 것과 표현 (자주 「언설」이라고 불린다) 의 형식에 관심을 향하는 것이다. 전자는 러시아 형식주의에 시작해, 구조주의와 관련을 가진다. 후자는, 옛날에는 아리스토텔레스의 「시학」, 플라톤의 「국가」에까지 거슬러 올라가지만, 20세기 초두로부터 반에 걸친 영미나 독일, 프랑스의 연구가 있어, 러시아 형식주의의 소개를 거치고, 1970년대에 제라르 주네트가 대성했다. (ko)
  • De narratologie is een tekstbenadering in de literaire kritiek en in de antropologie, die het vertellen (of de vertelwijze) van verhalen als haar studieobject kiest. In brede zin omvat de narratologie zowel de verhaaltheorie als de verteltheorie. De verhaaltheorie en de verteltheorie houden zich bezig met verhalen. Een verhaal is een eenheid en samenhang vertonende geschiedenis (een reeks van met elkaar logisch en chronologisch verbonden gebeurtenissen), die door een verteller (Engels: narrator) gepresenteerd wordt. De centrale vraag in de narratologie is, wie wat vertelt en hoe. (nl)
  • Narratologia – dział nauki poświęcony badaniom nad opowiadaniem fabuł (literackim – ustnym bądź pisanym, filmowym, komiksowym i każdym innym). Pojęcie zostało zaproponowane po raz pierwszy przez Tzvetana Todorova w 1969 roku. Badania narratologiczne oparte są na metodzie strukturalnej. Centralne dla narratologii jest rozróżnienie warstwy narracyjnej danego tekstu od jego głębokiej struktury formalnej. Badania narratologiczne szczególny nacisk kładą na drugi z tych komponentów, podkreślając, że to właśnie struktura jest elementem każdorazowo generującym konkretne sensy (treść fabularną). Badanie struktury formalnej jest tu rozumiane jako wyodrębnienie zestawu pewnych elementów fabularnych (postaci, wydarzenia) i relacji, które zachodzą między nimi (chronologia i inne zależności), a także analiza występowania w tekście pewnych kategorii gramatycznych (np. czasu) i ich wpływu na znaczenie (fabułę). Do tak rozumianej analizy nie należą np. badania nad stylem. Klasycznej narratologii nie powinno się traktować jako nauki o stylach, o formie językowej, o tym, co po polsku nazywa się "narracją" (ang. narration) – w istocie bowiem jest ona nauką o "fabule" czy też "opowiadaniu" (ang. narrative). Jednak obecnie daje się zauważyć skłonność do obejmowania nazwą "narratologia" także analiz języka powieściowego. Za najważniejszego prekursora narratologii uważa się na ogół Władimira Proppa – jego Morfologia bajki jest przykładem klasycznej analizy narratologicznej. Na podstawie dużego korpusu tekstów Propp wyprowadza zestaw reguł rządzących uporządkowaniem wewnętrznym rosyjskiej bajki magicznej. Drobiazgowa analiza narratologiczna (avant la lettre) doprowadziła Proppa do rozpoznania stałego, skończonego zestawu 31 elementów ("morfemów"), z których można zbudować każdą bajkę. Sens bajki, jej ostateczna "tożsamość" wynika wyłącznie z tego, w jaki sposób składniki te zostaną uporządkowane i zhierachizowane – przy czym możliwe są pewne wariacje, tzn. pomijanie niektórych elementów. Jedynym niezmiennikiem okazuje się tu porządek: określone wydarzenia muszą zawsze zachodzić w pewnej kolejności, nawet jeśli niektóre zostaną pominięte. Także opis znaczenia postaci można dalece uprościć. Okazuje się, że ze względu na sens bajki nie jest np. istotna szczegółowa charakterystyka postaci, a jedynie ich funkcja – przede wszystkim to, czy pomagają, czy też przeszkadzają głównemu bohaterowi. Inną prekursorką narratologii była , której precyzyjne analizy fabuł tekstów antycznych oparte były na założeniach podobnych do Proppowskich. Kontynuatorem Proppowskiego myślenia o literaturze oralnej jest Claude Lévi-Strauss, którego analizy mitów są kolejnym klasycznym przykładem badań narratologicznych. Również typologie fabuł Arystotelesa są w jakiś sposób narratologiczne, bowiem Arystoteles ściśle oddziela warstwę zdarzeniową (typologia fabuł oparta na binarnej opozycji szczęście-nieszczęście) od językowej. Tym, co wyróżnia nowoczesną narratologię na tle dokonań jej rozmaitych prekursorów, jest dążenie do ścisłej formalizacji wyników (nawiązywanie do logiki matematycznej i semiotyki logicznej) oraz do wyczerpującego opisu danego korpusu tekstów. Sławnymi narratologami są (lub bywali) także: , Roland Barthes, Gérard Genette, Algirdas Julien Greimas, Tzvetan Todorov, , Umberto Eco, , , , Mieke Bal, , . Narratologię uznaje się za poddziedzinę semiotyki. Termin "narratologia" (franc. narratologie) ukuł w 1969 roku Tzvetan Todorov. (pl)
  • A Narratologia é o estudo das narrativas de ficção e não-ficção (como a História e a reportagem), por meio de suas estruturas e elementos. É um campo de estudos particularmente útil para a dramaturgia e o roteiro de audiovisual (cinema, quadrinhos, jogos digitais e TV). A narratologia foi consolidada como ciência por pesquisadores franceses (como Roland Barthes e Gérard Genette) e pela chamada Escola Formalista Russa, de A.J. Greimas, Vladimir Propp e outros. Outro notório estudioso da narratologia é o italiano Umberto Eco. O termo foi proposto no início do século XX por Tzvetan Todorov, para diferenciá-la como campo de estudo dentro da teoria literária. A narratologia é extremamente influenciada pelas correntes teóricas estruturalistas, que buscam adaptar a metodologia das ciências exatas às humanidades. Como tal, é característica marcante da narratologia a busca por paradigmas, estruturas e repetições entre as diferentes obras analisadas, apesar de considerar os diferentes contextos históricos e culturais em que foram produzidas. Como tem por objeto de análise narrativas geralmente (mas nem sempre) verbalizadas (escritas ou orais), a narratologia é uma ciência "aparentada" com outra área de estudos estruturalista: a análise do discurso. (pt)
  • Narratologi (efter latinets narratio, berättelse och -logi, lära), även känt som "berättarteori", är en litteraturvetenskaplig teori- och metodbildning för studiet av berättarkonsten (narrationen). (sv)
  • Нарратология, теория нарратива, теория повествования — научная дисциплина, изучающая повествование в целом. Нарратология ставит перед собой задачи выявления общих черт различных нарративов, определения различий между ними, систематизации законов создания и развития нарративов. Нарратология подразделяется на классическую (в которой признаком нарративности является присутствие нарратора) и структуалистическую (в которой нарративность определяется по развитию ситуации во времени, в противоположность описательному тексту). Художественный текст в нарратологии рассматривается в двух планах: как повествуемая история (план содержания) и как само повествование (план выражения). По факту данной диахронии вытекают все остальные понятия Н.: фикциональность (вымышленность) и фактуальность (действительность), типы нарраторов (повествователей), иерархия повествовательных инстанций (реальный и абстрактный автор, нарратор, идеальныйи конкретный читатель, образ читателя), образ автора (наделение повествователя или персонажа-повествователя личностными, биографически выверяемыми чертами с целью игры с читателем) и др. Кроме того,в теории повествования есть и третий план, обусловленный двумя первыми: это направленность повествуемой истории и самого повествования – коммуникация, адресность слова. Этот план замыкается на противопоставлении автора и читателя, что отражается в художественном тексте в виде различного рода провокаций автором читателя (акцентирование вымышленности или, наоборот, достоверности повествуемой истории), авторских масок, повествовательных стратегий «текст в тексте», метаповествования (создания в тексте плана процесса создания этого текста, разрушение мимезиса), метатекстуальности (предисловия,эпилоги, вставные новеллы и под.), создание системы повествователей с разной точкой зрения на одну и ту же историю или с разным изложением одной и той же истории. Термин повествование применительно к художественной литературе следует понимать широко как совокупность всех типов речи — повествование, описание, рассуждение, так как собственно художественное и нехудожественное повествование включает все эти типы речи. * Повествование — речевой акт, вербализуемый (озвучиваемый) определённым рассказчиком или же повествователем. Их отличительные черты: * по степени выявленности: рассказчик более личностно обозначен, часто является одновременно героем, очевидцем событий в произведении и даже образом автора (герой-рассказчик, автор-рассказчик); повествователь личностно не обозначен, абстрактен, его функция сводится только к повествованию; * по наличию / отсутствию собственной точки зрения: повествователь — точка зрения его наиболее близка точке зрения автора-творца, но не во всём и не всегда с нею совпадает; иногда отсутствие точки зрения у повествователя заполняется точкой зрения произведения — идеей автор-творца; рассказчик — обладает индивидуальной, эмоциональной, оценочной позицией в произведении, близкой к самостоятельной точке зрения героя, что легко отличает его от позиции автора-творца; * по языковой оформленности:рассказчик часто обозначен формой я-повествования («Я пришёл к нему утром.»), употреблением оценочных, эмоциональных слов, акцентированием события рассказа, явной сниженностью стиля, разговорностью; повествователь в этом отношении нейтрален: личным местоимением я не выражен, словоупотребление имеет отношение к предметному миру и к миру героя, не выражающее прямых оценок событий и героев; отсутствие низкого стиля, за исключением объектных изображений (героев, предметов); язык повествователя максимально приближен к языку автора реального; * по близости / отдалённости от автора реального: рассказчик весьма часто отличен от автора реального (биографического): социальным статусом, уровнем культуры, уровнем владения речью; весьма часто рассказчик намеренно маргинален (неофициален), демонстративно отличен от автора реального с целью сокрытия собственного морального и культурного облика, точки зрения последнего, а также с целью игры с читателем (ирония, самоирония, юмор, комика); повествователь максимально приближен к автору реальному и автору-творцу, но тем не менее с ним так же, как и рассказчик, не совпадает, так как является совсем иной инстанцией; часто близость эта обусловлена нейтральностью позиции по отношению к повествуемому; * по принадлежности к жанру, жанровым разновидностям и формам повествования: рассказчик наблюдается в сказовых формах повествования, рассказах, новеллах, повестях, романах, романах-эпопеях, циклизациях эпических, лирических и лироэпических жанров (жанрово-композиционная форма); повествователь — во всех выше перечисленных жанрах, кроме сказовой формы повествования. Нарратология тесно связана с проблемой автора и авторской идентичности, до сих пор дискуссионной в теории литературы. (ru)
  • Наратоло́гія — розділ літературознавства, об'єктом дослідження якого є теорія оповіді (нарати́в). Наратологія дозволяє здійснювати аналіз структурної організації художнього твору та діалогічної взаємодії автора та читача, що надає змогу об'єктивно оцінювати результати творчої роботи автора. Як окрема галузь наратологія почала формуватись наприкінці 60-х років ХХ ст. у результаті перегляду структуралістської доктрини з позицій комунікативних уявлень про природу мистецтва. У широкому значенні предметом вивчення наратології є природа, форма і функціонування наратива. У вужчому значенні — наратологія фокусує увагу на можливих співвідношеннях між розповіддю і наративним текстом, наратуванням і наративним текстом, розповіддю і наратуванням. Зокрема, вона досліджує проблеми часу, способу й голосу. У теорії наратології актуальним є також дослідження певних наративів за допомогою моделей, розроблених так званою . (uk)
  • 敘事學(英語:narratology)是關於敘事、敘事結構及這兩者如何影響我們的知覺的理論及研究。托多洛夫在他的《十日谈的文法(Grammaire du Décaméron)》(1969年)中創造了這個詞(法語:narratologie)。 敘事學的研究對象是各種被敘述後的文本(narrated text),包括了虛構文體(文學、詩等)及紀實文體(史學、學術出版品等),也包括了戲劇結構、情節發展工具、角色描寫、場景、類型及文學技巧。雖然“敘事學”一詞常被用在虛構文本上,但這並不代表紀實文本及其它形式的虛構(戏剧、電影、電子娛樂等)在敘事學的研究領域之外。 敘事學重要的次主題有包括了對連續性、真實性、“”(suspension of disbelief)(參見“第四面牆”)的研究。 (zh)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 718763 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 16974 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 982565848 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • السرديات أو علم السرد،(بالإنجليزية: Narratology)،(بالفرنسية: Narratologie) وهي نظرية تهتمّ بدراسة الأجناس "السردية" (أقصوصة، قصة، رواية، مقامة، نادرة، أسطورة، خرافة)، والسرديات أو علم السرد، من المصطلحات التي أبدعتها البنيوية، وكانت بدايته مع مع فلاديمير بروب (1928 / 1968) في (). لكنّ هو من صاغ مصطلح (علم السرد) لأول مرة عام 1969 في كتابه ()، وعرّفه بـ(علم القصة). تطوّر المبحث السردي على يد نقّاد ودارسين مثل : رولان بارت، ، ، وجوليا كريستيفا وغيرهم. (ar)
  • Naratologie je označení pro větev literární teorie, která se zabývá zkoumáním způsobu vytváření fabulí, schématy jejího uspořádání a jejich typologií. Synonymním pojmem je teorie vyprávění. Teorie vyprávění v klasickém pojetí zkoumá narativní dimenzi epických textů a popisuje jejich vyprávěcí struktury. (cs)
  • Narratology is the study of narrative and narrative structure and the ways that these affect human perception. It is an anglicisation of French narratologie, coined by Tzvetan Todorov (Grammaire du Décaméron, 1969). Its theoretical lineage is traceable to Aristotle (Poetics) but modern narratology is agreed to have begun with the Russian Formalists, particularly Vladimir Propp (Morphology of the Folktale, 1928), and Mikhail Bakhtin's theories of heteroglossia, dialogism, and the chronotope first presented in The Dialogic Imagination (1975). (en)
  • La narratología es la disciplina semiótica a la que compete el estudio estructural de los relatos, así como su comunicación y recepción.​Aunque tiene una larga tradición anterior, los mayores avances en el campo de la narratología se deben al estructuralismo, que subdividió y clasificó los rasgos principales de toda narración. Desde la década de 1980, la narratología es una de las herramientas más fuertes para el análisis de los relatos. (es)
  • Narratología narrazioen , komunikazioa eta harreraren azterketa egiten duen semiotika barruko disziplina da. Azterketa horiek tradizio luzea dute baina estrukturalismoarekin benetako aurrerapena eman zen zeren eta mugimendu horrek narrazio guztien elementu eta ezaugarri nagusiak sailkatu baitzituen. Narratologia semiotikatik sortutako literaturaren gramatika dela esan daiteke. Testu narratiboak hartuta, narratologiak haien elementuak eta haien arteko loturak eta harremanak aztertzen ditu. Disziplina honen oinarrizko kontzeptua da egitura eta esanahia ezin direla bereizi zeren eta mezuaren helburu nagusietariko bat estetikoa baita. (eu)
  • 物語論(ものがたりろん、ナラトロジー、英語:narratology)は、物語や語りの技術と構造について研究する学問分野である。 物語論には、大きく分けて二つの潮流がある。内容の類型に関心を向けるものと、表現(しばしば「言説」と呼ばれる)の形式に関心を向けるものである。前者はロシア・フォルマリズムに始まり、構造主義と関連を持つ。後者は、古くはアリストテレスの『詩学』、プラトンの『国家』にまで遡るが、20世紀初頭から半ばにかけての英米やドイツ、フランスの研究があり、ロシア・フォルマリズムの紹介を経て、1970年代にジェラール・ジュネットが大成した。 (ja)
  • 서사학 (내러톨로지, 영어: narratology) 은 이야기의 기술과 구조에 관해 연구하는 학문 분야이다. 서사학에는 크게 나누어 두 개의 조류가 있다. 내용의 유형에 관심을 향하는 것과 표현 (자주 「언설」이라고 불린다) 의 형식에 관심을 향하는 것이다. 전자는 러시아 형식주의에 시작해, 구조주의와 관련을 가진다. 후자는, 옛날에는 아리스토텔레스의 「시학」, 플라톤의 「국가」에까지 거슬러 올라가지만, 20세기 초두로부터 반에 걸친 영미나 독일, 프랑스의 연구가 있어, 러시아 형식주의의 소개를 거치고, 1970년대에 제라르 주네트가 대성했다. (ko)
  • De narratologie is een tekstbenadering in de literaire kritiek en in de antropologie, die het vertellen (of de vertelwijze) van verhalen als haar studieobject kiest. In brede zin omvat de narratologie zowel de verhaaltheorie als de verteltheorie. De verhaaltheorie en de verteltheorie houden zich bezig met verhalen. Een verhaal is een eenheid en samenhang vertonende geschiedenis (een reeks van met elkaar logisch en chronologisch verbonden gebeurtenissen), die door een verteller (Engels: narrator) gepresenteerd wordt. De centrale vraag in de narratologie is, wie wat vertelt en hoe. (nl)
  • Narratologi (efter latinets narratio, berättelse och -logi, lära), även känt som "berättarteori", är en litteraturvetenskaplig teori- och metodbildning för studiet av berättarkonsten (narrationen). (sv)
  • 敘事學(英語:narratology)是關於敘事、敘事結構及這兩者如何影響我們的知覺的理論及研究。托多洛夫在他的《十日谈的文法(Grammaire du Décaméron)》(1969年)中創造了這個詞(法語:narratologie)。 敘事學的研究對象是各種被敘述後的文本(narrated text),包括了虛構文體(文學、詩等)及紀實文體(史學、學術出版品等),也包括了戲劇結構、情節發展工具、角色描寫、場景、類型及文學技巧。雖然“敘事學”一詞常被用在虛構文本上,但這並不代表紀實文本及其它形式的虛構(戏剧、電影、電子娛樂等)在敘事學的研究領域之外。 敘事學重要的次主題有包括了對連續性、真實性、“”(suspension of disbelief)(參見“第四面牆”)的研究。 (zh)
  • La narratologia és un corrent de la teoria de la literatura que estudia la narració des d'un punt de vista formal, atenent als seus elements objectius, amb un enfocament proper al formalisme rus i l'estructuralisme. fou un dels seus teòrics principals. (ca)
  • Die Erzähltheorie oder Erzählforschung ist eine interdisziplinäre Methode der Geisteswissenschaften, Kulturwissenschaften und Sozialwissenschaften, die eine systematische Beschreibung der Darstellungsform eines Erzähltextes anstrebt. Die englische Bezeichnung lautet „narratology“, die französische „narratologie“. Deshalb taucht auch im Deutschen der Begriff Narratologie auf. Die Bezeichnung „Narrativik“ hat sich dagegen nicht allgemein durchgesetzt. (de)
  • La narratologie (science de la narration) est la discipline qui étudie les techniques et les structures narratives mises en œuvre dans les textes littéraires (ou toutes autres formes de récit). Les premiers travaux en narratologie des études littéraires modernes proviennent du formalisme russe et tout particulièrement des travaux de Victor Chklovski et de Boris Eichenbaum.L'étude systématique de la morphologie des contes russes par Vladimir Propp connait une bonne diffusion en France, parallèlement aux travaux (en particulier le schéma actantiel) d'Algirdas Julien Greimas. (fr)
  • Il termine narratologia fu coniato dal filosofo Tzvetan Todorov (nel 1969) per indicare lo studio delle strutture narrative. Angelo Marchese nel 1983 scriveva:"La narratologia è una disciplina ancora in fieri... è un campo di studi tutt'altro che omogeneo, con interessi e intendimenti assai disparati, che vanno dalla ricerca di una logica potenzialmente universale del racconto al sondaggio della tecnica narrativa, dalla elaborazione di una rigorosa e monistica metodologia a un più duttile scandaglio interdisciplinare". Oggi si può invece dire che la disciplina abbia esaurito la sua carica innovativa, al punto che trova scarsissima pratica nelle aule universitarie, mentre rimane largamente praticata nell'insegnamento medio inferiore e nel biennio dei licei come studio propedeutico a un appr (it)
  • Narratologia – dział nauki poświęcony badaniom nad opowiadaniem fabuł (literackim – ustnym bądź pisanym, filmowym, komiksowym i każdym innym). Pojęcie zostało zaproponowane po raz pierwszy przez Tzvetana Todorova w 1969 roku. Sławnymi narratologami są (lub bywali) także: , Roland Barthes, Gérard Genette, Algirdas Julien Greimas, Tzvetan Todorov, , Umberto Eco, , , , Mieke Bal, , . Narratologię uznaje się za poddziedzinę semiotyki. Termin "narratologia" (franc. narratologie) ukuł w 1969 roku Tzvetan Todorov. (pl)
  • A Narratologia é o estudo das narrativas de ficção e não-ficção (como a História e a reportagem), por meio de suas estruturas e elementos. É um campo de estudos particularmente útil para a dramaturgia e o roteiro de audiovisual (cinema, quadrinhos, jogos digitais e TV). A narratologia foi consolidada como ciência por pesquisadores franceses (como Roland Barthes e Gérard Genette) e pela chamada Escola Formalista Russa, de A.J. Greimas, Vladimir Propp e outros. Outro notório estudioso da narratologia é o italiano Umberto Eco. (pt)
  • Нарратология, теория нарратива, теория повествования — научная дисциплина, изучающая повествование в целом. Нарратология ставит перед собой задачи выявления общих черт различных нарративов, определения различий между ними, систематизации законов создания и развития нарративов. Нарратология подразделяется на классическую (в которой признаком нарративности является присутствие нарратора) и структуалистическую (в которой нарративность определяется по развитию ситуации во времени, в противоположность описательному тексту). Их отличительные черты: (ru)
  • Наратоло́гія — розділ літературознавства, об'єктом дослідження якого є теорія оповіді (нарати́в). Наратологія дозволяє здійснювати аналіз структурної організації художнього твору та діалогічної взаємодії автора та читача, що надає змогу об'єктивно оцінювати результати творчої роботи автора. (uk)
rdfs:label
  • Narratology (en)
  • سرديات (ar)
  • Narratologia (ca)
  • Naratologie (cs)
  • Erzähltheorie (de)
  • Narratología (es)
  • Narratologia (eu)
  • Narratologie (fr)
  • 物語論 (ja)
  • Narratologia (it)
  • 서사학 (ko)
  • Narratologie (nl)
  • Narratologia (pl)
  • Нарратология (ru)
  • Narratologia (pt)
  • Narratologi (sv)
  • Наратологія (uk)
  • 敘事學 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:mainInterest of
is dbo:movement of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:knownFor of
is dbp:movement of
is foaf:primaryTopic of