| dbo:abstract
|
- La Guerra de Kalmar fou una guerra entre l'Imperi Suec i el Regne de Dinamarca i Noruega que va durar des de 1611 fins 1613. Dinamarca dominava l'estret entre el Mar Bàltic i el Mar del Nord. Suècia va buscar una ruta alternativa per Noruega per no haver de pagar tribut a Dinamarca. Per fer-ho va fixar-se en la despoblada terra de Lappland. El 1607, Carles IX de Suècia es declarà "Rei dels Lapps a Norland" i començà a "recaptar" impostos en territori noruec, fins i tot al sud de Tromsø. Ja que els tributs al vaixells mercants eren la principal font d'ingressos danesa, aquest país no va veure gens bé l'establiment d'una nova ruta comercial, especialment per territori noruec, i va protestar. El rei suec Carles IX va ignorar les protestes de Cristià IV de Dinamarca i Noruega. Finalment, el 1611 Dinamarca va envair Suècia. Un exèrcit de 6.000 homes assetjà i conquerí Kalmar. Les tropes noruegues van rebre ordres expresses de no intervenir. El 20 d'octubre el rei de Suècia morí, i va ser succeït pel seu fill, Gustau Adolf. Aquest oferí la pau als seus enemics, però el monarca danès va voler aprofitar-ho per reforçar els números dels seus soldats. Anglaterra i els Països Baixos també havien invertit en el comerç del Mar Bàltic, i pressionaren Dinamarca per evitar una victòria decisiva. Els danesos, tot i que ben equipats, havien abusat massa de l'ús de mercenaris, i a causa del mal estat dels seus cofres van acceptar signar el , el 20 de gener de 1613. El resultat de la guerra va ser la tornada a la situació inicial, amb Lapònia integrada a Noruega (i per tant sota domini danès). A més, Suècia hagué de pagar un important rescat per dues fortaleses capturades. No obstant això, Suècia va aconseguir el lliure pas de mercaderies per l'Øresund, com ja tenien Anglaterra i els Països Baixos. Com a anècdota cal dir que la derrota del coronel Sinclair a la vall de Gudbrandsdal per homes reclutats a Lesja, Dovre, Vaage (Vågå), , Lom i Ringebu va ser la batalla més important a Noruega. (ca)
- Kalmarská válka probíhala v letech 1611–1613 a střetlo se v ní Dánsko-Norsko se Švédskem. Ačkoli Dánsko-Norsko brzy získalo převahu, nedokázalo Švédy porazit úplně. Kalmarská válka byl poslední dánský pokus, jak zastavit nástup Švédska jako hegemona skandinávského prostoru. (cs)
- Der Kalmarkrieg (schwedisch Kalmarkriget) von 1611 bis 1613 bezeichnet einen militärischen Konflikt zwischen den Königreichen Dänemark und Schweden. Nominell ging es dabei um den Titel des „Königs der Lappen“, den sowohl der dänisch-norwegische König Christian IV. als auch der schwedische König Karl IX., zu dieser Zeit bereits mit Christine von Schleswig-Holstein-Gottorf verheiratet, für sich beanspruchten (bereits seit 1607 trieb Karl IX. daher in der Finnmark Steuern ein). Tatsächlich waren jedoch wirtschaftliche Interessen ausschlaggebend, da der Handel mit Fisch und Fellen aus der von beiden Ländern beanspruchten Finnmark im Norden Skandinaviens höchst einträglich war. Ein weiterer Grund war das Bestreben Christians IV. und Karls IX. nach der Vorherrschaft im Ostseeraum. Nachdem Karl IX. Verhandlungen über die strittigen Fragen abgelehnt hatte, erklärten sich beide Staaten gegenseitig den Krieg.Nach dem Tod Karls IX. im Oktober 1611 wurde der Krieg durch den erst 17-jährigen Thronfolger Gustav II. Adolf, der zu diesem Zeitpunkt bereits eine hervorragende militärische Ausbildung genossen hatte, fortgesetzt. Im Mai 1612 gelang es den überwiegend aus deutschen Söldnern bestehenden dänischen Truppen, die Festung Älvsborg (dänisch Elfsborg) am Göta älv und damit den einzigen Zugang Schwedens zum Kattegat einzunehmen, im August wurde Kalmar besetzt. Im gleichen Jahr brannten schwedische Truppen die damals noch dänische Stadt Vä (dänisch: Væ) in Schonen nieder. Durch die Vermittlung Englands und der Niederlande wurde am 20. Januar 1613 der Frieden von Knäred geschlossen. Schweden musste die Finnmark an Dänemark abtreten. Zwar erhielt es Kalmar zurück, musste jedoch bis 1618 eine Million Taler Entschädigung an den dänischen König Christian IV. zahlen. Bis zur endgültigen Bezahlung im Jahre 1619 blieb die Festung Älvsborg in dänischer Hand. (de)
- La Milito de Kalmar (svede Kalmarkriget) de 1611 ĝis 1613 estas la nomo de armea konflikto inter la reĝlandoj Danio-Norvegio kaj Svedio. Formale temis pri la titolo "Reĝo de la Sameoj", kiun kaj postulis la reĝo Kristiano la 4-a de Danio-Norvegio kaj la reĝo Karolo la 9-a. Jam ekde la jaro 1607 pro tiu postulo la reĝo Karolo la 9-a en la norda provinco Finnmark enkasigis impostojn. Do fakte la kerno de la konflikto estis ekonomiaj interesoj, ĉar la komerco kun fiŝoj kaj feloj el la provinco Finnmark, pri kiu ambaŭ ŝtatoj postulis posedorajton, estis tre profitiga. La milito rigardeblas en la serio de Nordiaj Militoj, kies esenco estis la hegemonio en la teritorio de la Balta Maro – celo grava kaj por Kristiano la 4-a kaj por Karolo la 9-a. Post Karolo la 9-a de Svedio malakceptis kunveni por ebla interkonsentiĝo, ambaŭ ŝtatoj deklaris militon unu al la alia. Post la morto de Karolo la 9-a dum oktobro 1611 la milito estis daŭrigita per la nur 17-jara nova reĝo Gustavo la 2-a Adolfo, kiu dum la postaj jardekoj dum la Tridekjara Milito en Mezeŭropo ankoraŭ ludis gravan rolon. Dum majo 1612 la dania armeo konsistanta precipe el dungitaj germanaj soldatoj sukcesis konkeri la svedan fortikaĵon Älvsborg (dane Elfsborg) kaj per tio la solan aliron de Svedio al la mareto Kategato. Dum aŭgusto de la sama jaro konkeriĝis la sveda urbo Kalmar. Samjare la sveda armeo bruldetruis la tiutempe danian urbon Væ (svede Vä) en Skanio. Pro la perado de Anglio kaj Nederlando dum januaro 1613 interkonsentiĝis la pripaca Traktato de Knäred. Svedio devis cedi la provincon Finnmark al Danio. Ĝi rericevis la urbon Kalmar, sed ĝis la jaro 1618 devis pagi grandan monsumon al la dana reĝo. Ĝis la finpago dum la jaro 1619 la fortikaĵo Älvsborg restis dana posedaĵo. (eo)
- La guerra de Kalmar fue un conflicto bélico que tuvo lugar entre 1611 y 1613 enfrentando a Dinamarca (que incluía a Noruega) y Suecia. (es)
- The Kalmar War (1611–1613) was a war between Denmark–Norway and Sweden. Though Denmark-Norway soon gained the upper hand, it was unable to defeat Sweden entirely. The Kalmar War was the last time Denmark-Norway successfully defended its dominium maris baltici against Sweden, and it also marked the increasing influence of the two countries on Baltic politics. (en)
- La guerre de Kalmar oppose la Suède au Danemark entre 1611 et 1613. Les détroits reliant la mer Baltique à la mer du Nord étant contrôlés par le Danemark, la Suède cherche depuis plusieurs années à mettre sur pied une nouvelle voie commerciale qui passerait par la Laponie peu peuplée et le Nord de la Norvège, territoires appartenant eux aussi au Danemark. En 1607, le roi de Suède Charles IX s'était proclamé roi des Lapons et du Norrland et avait commencé à collecter des taxes dans ces régions. Les péages dans les détroits étant la principale source de revenu du royaume de Danemark-Norvège, le roi de Danemark Christian IV s'opposa rapidement à la volonté suédoise de créer une nouvelle route commerciale et protesta vivement. En 1611, en réponse aux prétentions suédoises sur le nord de la Norvège, le Danemark attaque la Suède ; une armée de 6 000 hommes met le siège devant la ville de Kalmar, et prend la ville. Les troupes norvégiennes stationnées à la frontière ont, de leur côté, reçu l'ordre de ne pas attaquer. Le 20 octobre, Charles IX meurt et son fils Gustave II Adolphe lui succède. Il demande immédiatement au Danemark de conclure un traité de paix, mais Christian IV voit alors une occasion de remporter une plus grande victoire et fortifie ses armées dans le sud de la Suède. Les Provinces-Unies et l'Angleterre, également impliqués dans le commerce en mer Baltique, font cependant pression sur le Danemark pour qu'il signe la paix. Les Danois, bien que bien équipés et forts, manquent d'argent et sont amenés à signer le traité de Knäred le 20 janvier 1613. Le Danemark obtient alors le contrôle sur la Laponie suédoise et la Suède est contrainte de payer une forte rançon pour les deux forteresses que les Danois occupent. La Suède obtient en revanche le droit d'être exemptée du péage sur l'Øresund. L'Angleterre et les Provinces-Unies obtiennent les mêmes droits.
* Portail du Danemark
* Portail de l’histoire militaire
* Portail de la Suède (fr)
- 칼마르 전쟁은 1611년부터 1613년까지 덴마크-노르웨이와 스웨덴 사이에 일어난 전쟁이다. 덴마크가 발트 해와 북해 사이에 위치한 외레순 해협을 차지하고 있었기 때문에 스웨덴은 덴마크의 외레순 통행료를 피하기 위한 차원에서 인구가 적은 라플란드 지방을 경유하는 무역로를 사용했다. 1607년에는 스웨덴의 칼 9세 국왕이 자신을 "노를란드에 거주하는 라프족의 왕"이라고 칭하면서 노르웨이 트롬쇠에 세금을 부과하기 시작했다. 덴마크는 스웨덴이 노르웨이를 경유하는 대체 무역로를 사용하는 것을 원하지 않았다. 덴마크의 크리스티안 4세 국왕이 스웨덴의 칼 9세 국왕에게 항의했지만 스웨덴은 이를 무시했다. 1611년 4월에는 스웨덴이 노르웨이 북부에 대한 영유권을 주장했고 덴마크는 스웨덴에 전쟁을 선포하게 된다. 덴마크 군대는 3개의 전선을 이용해서 스웨덴을 공격했다. 6,000명에 달하는 덴마크의 군대는 칼마르를 포위했지만 스웨덴 영토로 진격하는 데에는 실패하고 만다. 1611년 여름에는 스웨덴 군대가 노르웨이의 영토로 있던 옘틀란드, 헤리에달렌을 공격했다. 그렇지만 현지 주민들이 끈질기게 저항했기 때문에 스웨덴 군대는 1612년 가을에 철수하게 된다. 1611년 10월 20일에 스웨덴의 칼 9세 국왕이 사망하고 구스타브 2세 아돌프가 스웨덴의 새 국왕으로 즉위했다. 1612년에는 덴마크 군대가 예테보리를 점령하면서 스웨덴은 바다로 가는 서쪽 출구를 상실하게 된다. 덴마크 군대는 스웨덴의 수도인 스톡홀름으로 진격을 시도했지만 스웨덴 군대의 초토화 전술, 유격전으로 인해 실패하고 만다. 잉글랜드 왕국, 네덜란드 공화국은 발트 해를 통한 무역로를 원했기 때문에 전쟁의 종식을 위한 외교 협상이 진행되었다. 1613년 1월 20일에는 잉글랜드의 제임스 1세 국왕이 중재에 나섰고 스웨덴과 덴마크는 크네레드 조약을 체결하게 된다. 스웨덴은 덴마크에 수많은 배상금을 지불하는 대신에 전쟁 기간 동안에 덴마크가 점령했던 토지를 반환받았다. (ko)
- La guerra di Kalmar fu un conflitto combattuto dal regno danese, di cui faceva parte anche la Norvegia, contro la Svezia tra il 1611 ed il 1613. (it)
- Przynajmniej od 1600 król duński, Chrystian IV Oldenburg (1588–1648), planował wojnę ze Szwecją, w odważnej polityce zagranicznej poszukując środka do wyzwolenia się spod kurateli . Przyczyn do wybuchu wojny nie brakowało. W północnej części Półwyspu Skandynawskiego całe wybrzeże od do Półwyspu Kolskiego było obszarem spornym między Szwecją, Danią i Rosją. Za panowania Chrystiana IV Dania uznała cały obszar „Oceanu Północnego” za swe wody terytorialne. Wzmocniono także tamtejsze garnizony duńskie. Ze swej strony król Szwecji, Karol IX Waza (1599–1611) odpowiedział wzmożeniem akcji kolonizacyjnej. W 1607 r. Karol IX przyjął tytuł „króla Lapończyków w Nordlandii” i zaczął pobierać tam podatki. Naruszył przy tym terytorium związanej z Danią unią personalną Norwegii, nie reagując na protesty Chrystiana IV. W 1608 nadał Göteborgowi prawa połowu ryb na wybrzeżu Finnmarku, rozciągając je w 1610 także na mieszkańców Lubeki. Do tej chwili szwedzka Rada Królewska (Riksråd) całkowicie popierała stanowisko Karola IX co do praw Szwecji do północnej części Półwyspu Skandynawskiego, ale nie chciała wojny z Danią. 11 (21) sierpnia 1609 Karola IX dotknął atak apopleksji, który niósł ze sobą częściowy paraliż. W listopadzie 1609 nastąpiła pewna poprawa, ale dawnej sprawności nie odzyskał on już nigdy. W tym czasie najważniejszym powodem rosnącego napięcia w stosunkach szwedzko-duńskich stała się aktywność szwedzkich korsarzy, którzy podjętą przez rząd akcję blokady handlu ryskiego wykorzystywali jako pretekst do rabowania wszystkich obcych statków na Bałtyku. Zmniejszyło to dochody kupców duńskich i zmusiło rząd kopenhaski do kosztownego uzbrajania konwojów. Szwedzi narzekali z kolei na bezprawne ich zdaniem pobieranie od nich ceł na Sundzie. Były też wypadki aresztowania szyprów szwedzkich statków i porywania z nich marynarzy, wcielanych potem przymusowo do floty duńskiej. W styczniu 1611 Chrystian IV podjął ostatecznie decyzję o wojnie. Duńska Rada Państwa została poinformowana, że jeśli nie zgodzi się na deklarację wojny wydaną przez niego jako króla Danii, wojnę rozpocznie on jako książę Szlezwiku-Holsztynu, bez jej zgody. Wiosną 1611 Duńczycy aresztowali angielskiego agenta, Jamesa Spensa, który jechał do Szkocji werbować do armii szwedzkiej. Odpowiedzią na protesty Szwedów w tej sprawie była deklaracja wojny z kwietnia 1611. (pl)
- カルマル戦争（カルマルせんそう, 英語: Kalmar War）は、1611年から1613年にかけて、デンマークとスウェーデンがカルマル地方を巡って争った戦争である。 (ja)
- De Kalmaroorlog of de Oorlog van Kalmar (Deens: Kalmarkrigen; Zweeds: Kalmarkriget) was een oorlog tussen Denemarken en Zweden van 1611 tot 1613. De oorlog werd gevoerd over de aanspraken van beide landen op het uiterste noorden van Scandinavië. Denemarken wist de belangrijkste steden in het zuiden van Zweden te veroveren, maar het bleek onmogelijk om door naar Stockholm door te stoten. Groeiende internationale druk bracht Denemarken tot het sluiten van de Vrede van Knäred, waarmee de oorlog werd beëindigd. De Kalmaroorlog was de laatste oorlog waarin Denemarken zijn positie als belangrijkste macht in Noord-Europa wist te handhaven. (nl)
- Кальмарская война (швед. Kalmarkriget, дат. Kalmarkrigen) — война между Данией и Швецией в период 1611—1613 годов за южную часть Скандинавского полуострова и за господство на Балтийском море. Главной причиной войны было стремление Швеции возвратить себе южные провинции, оставшиеся под властью Дании после распада Кальмарской унии и закрепленные за ней Штеттинским мирным договором 1570 года, завершившим Северную семилетнюю войну 1563—1570 годов. Другой целью войны для Швеции была попытка захватить часть северного побережья Норвегии. Войне предшествовали попытки мирного урегулирования споров, остававшихся неразрешенными со времени Северной семилетней войны. Все они ни к чему не привели, лишь сильнее обнаружили взаимную вражду. Приготовления Швеции к войне вынудили Кристиана IV объявить войну Карлу IX. В мае 1611 года датский король лично возглавил 6-тысячное войско и вторгся в шведские пределы. Город Кальмар скоро был взят датчанами, но Кальмарский замок продолжал защищаться. Шведские войска явились к нему на помощь, и 17 июня под стенами крепости произошла одна из самых кровопролитных битв в истории Северной Европы. Она возобновлялась три раза, шведский и датский короли принимали в ней личное участие. В начале августа крепость сдалась датчанам. Датчане победили благодаря, главным образом, личной отваге Кристиана IV. 30 октября 1611 года Карл IX умер, и войну продолжил сын его Густав-Адольф. 24 мая 1612 года после трехнедельной осады датчане овладели Эльвсборгом — другой важнейшей шведской крепостью и единственным шведским портом в проливе Каттегат и двинулась на север страны, к Йёнчёпингу. Датский флот развернул активные действия на море, угрожая Стокгольму. Однако осада Йёнчёпинга была неудачной, а вспыхнувшее в тылу датчан восстание шведских крестьян вынудило Кристиана IV снять осаду и отступить на юг. Осенью 1612 года при посредничестве Англии, Голландии и Бранденбурга, заинтересованных в активном втягивании скандинавских государств в общеевропейскую политику, между воюющими сторонами начались мирные переговоры. Они завершились в январе 1613 года подписанием Кнередского мира, подтвердившего выгодные для Дании условия Штеттинского мира 1570 года. Все завоевания датчан были возвращены шведам, но Швеция должна была в течение 6 лет выплатить Дании контрибуцию в размере 1 млн талеров (до выполнения этого условия Дания оккупировала Эльвсборг с окрестностями). Разрешалась беспошлинная торговля датчанам в Швеции и шведам в Дании, торговля с Ригой и Курляндией объявлялась свободной. Поражение шведов в Кальмарской войне в значительной степени было обусловлено тем, что лучшая часть их армии была отвлечена войной против Русского государства. Кальмарская война была типичной войной периода разложения феодализма. Боевые действия велись небольшими наёмными армиями, были ограничены по масштабу и носили, как правило, сезонный характер. Цель стратегических действий заключалась в овладении крепостями противника. Вместе с тем для этой войны характерно довольно широкое применение огнестрельного оружия, что было обусловлено относительно высоким уровнем развития промышленности в скандинавских странах. (ru)
- Kalmarkriget kallas det svensk-danska krig som pågick mellan 1611 och 1613 och främst utkämpades vid Kalmar med omnejd. I överensstämmelse med det så kallade "nederländska kriggöringssättet" från 1500-talet rörde sig striden till stor del om intagande och försvar av fasta platser. (sv)
- A Guerra de Kalmar (em dinamarquês: Kalmarkrigen; em sueco: Kalmarkriget) foi um conflito bélico em 1611–1613, que envolveu de um lado a Dinamarca-Noruega e do outro o Império da Suécia. A Dinamarca-Noruega dominava o estreito marítimo entre o Mar Báltico e o Mar do Norte. A Suécia buscava uma rota comercial alternativa terrestre através do nordeste da Noruega para evitar de pagar impostos aos dinamarqueses, além de tentar controlar a região escassamente povoada da Lapônia e cobrar impostos aos seu habitantes lapões. Em 1607, o Imperador Carlos IX da Suécia declarou-se "Senhor da Lapônia e terras nórdicas" e começou a coletar taxas dos comerciantes que viajavam pelo território da Noruega até o sul de Tromsø. Apesar da passagem através de Øresund entre o mar Báltico e o mar do Norte ser a principal fonte de arrecadação de impostos da Dinamarca, esse país não queria que rotas alternativas fossem estabelecidas, particularmente através do território norueguês. A Dinamarca protestou contra a pretensão da Suécia. Carlos IX ignorou os protestos do Rei Cristiano IV da Dinamarca-Noruega. Finalmente, em abril de 1611, em resposta a declaração da Suécia de permanecer usando a passagem ao nordeste da Noruega, a Dinamarca declarou guerra e iniciou a invasão. O plano dos dinamarqueses para atacarem a Suécia consistia em dividir as forças em três frentes; de até Kalmar, de Halmstad até Jönköping e da Noruega até à fortaleza de Älvsborg e depois até à Gotalândia Ocidental. Uma força de 6 000 homens iniciou o cerco da cidade de Calmar.Forças norueguesas estacionadas na fronteira, receberam instruções para não entrar na Suécia. No verão de 1611, as forças suecas lideradas por Baltzar Bäck receberam ordens de invadir a cidade norueguesa de Jämtland. Ele fez isso e marchou até a Härjedalen. Tanto Jämtland como a Härjedalen foram conquistadas sem muita resistência. Contudo, faltou habilidade a Bäck de parar com os excessos das tropas contra a população, o que levou a que os habitantes se revoltassem contra os conquistadores. No fim, as tropas suecas não conseguiram mais controlar a situação e foram forçadas a deixar Jemtlândia/Herdália no inverno de 1612. Em 20 de outubro de 1611, Carlos IX da Suécia morreu e foi sucedido pelo seu filho, Gustavo Adolfo. Ao subir ao trono, Gustavo Adolfo quis a paz mas Cristiano IV viu uma oportunidade de uma grande vitória e reforçou seus exércitos no sudeste da Suécia. No início de 1612, os dinamarqueses atacaram e tomaram duas fortalezas na fronteira entre os países, as de Älvsborg e , ambas localizadas na área atual de Gotemburgo. Esse foi o maior revés da Suécia, tirando o acesso ao mar pelo oeste. Animado com o sucesso e pensando que a guerra estava próxima do término, o comando dinamarquês ordenou um ataque dentro da Suécia, tentando tomar a capital Estocolmo. Mas essa operação se mostrou um fracasso. As ações de terra arrasada e guerrilha dos suecos causaram várias dificuldades e muitos mercenários dinamarqueses desertaram quando seus soldos foram atrasados. A Inglaterra e os Países Baixos também investiam no comércio no Báltico e queriam diminuir o domínio dinamarquês. Então pressionaram para que a Guerra de Calmar terminasse antes que uma vitória decisiva os atrapalhassem. Os dinamarqueses, mesmo que melhores equipados e mais fortes, tinham dificuldades em manter as tropas mercenárias e acabaram sendo persuadidos a pararem com as hostilidades em 1613. Com a intermediação da Inglaterra, o foi assinado em 20 de janeiro de 1613. A Dinamarca conseguiu recuperar o controle da Noruega e assumiram a rota sueca até à Lapônia, incorporando essa área. A Suécia teve que pagar para recuperar as duas fortalezas capturadas pelos dinamarqueses. Os suecos, contudo, conseguiram o direito ao livre comércio no estreito de Sound. Um dos acontecimentos mais importantes da guerra foi a , quando as tropas mercenárias escocesas foram derrotadas pelos milicianos noruegueses do vale de procedentes dos povoados de Lesja, Dovre, Vågå, , Lom e Ringebu, feito celebrado na Noruega até os dias atuais. (pt)
- 卡爾馬戰爭（英語：Kalmar War，1611年–1613年），發生在丹麥-挪威與瑞典帝國邊界之間的戰爭，最終由丹麥-挪威獲勝。此戰爭促進了丹麥在波羅的海的海上強權。 (zh)
- Кальмарська війна (1611–1613) — війна між Данія-Норвегією та Швецією за панування на Балтійському морі, за південну частину Скандинавського півострова та північне узбережжя Норвегії, що належали Данії. Неодноразові спроби врегулювати спірні питання, які залишились з часів Північної семирічної війни 1563–1570 років, закінчились безрезультатно. Приготування Швеції до війни змусили Данію в 1611 році оголосити Швеції війну. Данський король Кристіан IV на чолі 6-тисячного війська вторгнувся на територію Швеції та обложив фортецю Кальмар (звідси й назва війни). Шведська армія на чолі з королем Карлом IX спробувала деблокувати фортецю, але зазнала невдачі. В битві 17 червня данці розбили шведів та зайняли Кальмар. В жовтні Карл IX помер, і шведську армію очолив його син Густав II Адольф. 24 травня 1612 року після майже тритижневої облоги данська армія заволоділа Ельвсборгом — важливою шведською фортецею та єдиним шведським портом в протоці Каттегат та рушила на північ, до Йончопінгу. Данський флот розгорнув активні дії на морі, загрожуючи Стокгольму. Проте облога Йончопінга була невдалою, а в тилу у данців розгорілось повстання шведських селян, змусило Кристіана IV зняти облогу та відступити на південь. Восени 1612 року за посередництва Англії, Голландії та Бранденбургу між ворогуючими сторонами почались мирні переговори, які завершились підписанням Кнередського миру 1613 року. Новий договір підтверджував вигідні для Данії умови Штетінського миру 1570 року. Крім того, Швеція повинна була протягом 6 років виплатити Данії контрибуцію в розмірі 1 млн талерів (до виконання цієї умови Данія окупувала Ельвсборг та прилеглі території). Поразка шведів в Кальмарській війні значною мірою була зумовлена тим, що найкраща частина шведської армії на чолі з Якобом Делагарді брала участь у війні проти Московського царства. Кальмарська війна була типовою війною періоду розкладу феодалізму. Бойові дії велись невеликими найманими арміями, були обмежені за масштабами та носили, як правило, сезонний характер. Метою стратегічних дій було заволодіння фортецями противника. Разом з тим для Кальмарської війни було характерним досить широке застосування вогнепальної зброї, що було зумовлено відносно високим рівнем розвитку промисловості в скандинавських країнах. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Kalmarská válka probíhala v letech 1611–1613 a střetlo se v ní Dánsko-Norsko se Švédskem. Ačkoli Dánsko-Norsko brzy získalo převahu, nedokázalo Švédy porazit úplně. Kalmarská válka byl poslední dánský pokus, jak zastavit nástup Švédska jako hegemona skandinávského prostoru. (cs)
- La guerra de Kalmar fue un conflicto bélico que tuvo lugar entre 1611 y 1613 enfrentando a Dinamarca (que incluía a Noruega) y Suecia. (es)
- The Kalmar War (1611–1613) was a war between Denmark–Norway and Sweden. Though Denmark-Norway soon gained the upper hand, it was unable to defeat Sweden entirely. The Kalmar War was the last time Denmark-Norway successfully defended its dominium maris baltici against Sweden, and it also marked the increasing influence of the two countries on Baltic politics. (en)
- La guerra di Kalmar fu un conflitto combattuto dal regno danese, di cui faceva parte anche la Norvegia, contro la Svezia tra il 1611 ed il 1613. (it)
- カルマル戦争（カルマルせんそう, 英語: Kalmar War）は、1611年から1613年にかけて、デンマークとスウェーデンがカルマル地方を巡って争った戦争である。 (ja)
- Kalmarkriget kallas det svensk-danska krig som pågick mellan 1611 och 1613 och främst utkämpades vid Kalmar med omnejd. I överensstämmelse med det så kallade "nederländska kriggöringssättet" från 1500-talet rörde sig striden till stor del om intagande och försvar av fasta platser. (sv)
- 卡爾馬戰爭（英語：Kalmar War，1611年–1613年），發生在丹麥-挪威與瑞典帝國邊界之間的戰爭，最終由丹麥-挪威獲勝。此戰爭促進了丹麥在波羅的海的海上強權。 (zh)
- La Guerra de Kalmar fou una guerra entre l'Imperi Suec i el Regne de Dinamarca i Noruega que va durar des de 1611 fins 1613. Dinamarca dominava l'estret entre el Mar Bàltic i el Mar del Nord. Suècia va buscar una ruta alternativa per Noruega per no haver de pagar tribut a Dinamarca. Per fer-ho va fixar-se en la despoblada terra de Lappland. El 1607, Carles IX de Suècia es declarà "Rei dels Lapps a Norland" i començà a "recaptar" impostos en territori noruec, fins i tot al sud de Tromsø. (ca)
- La Milito de Kalmar (svede Kalmarkriget) de 1611 ĝis 1613 estas la nomo de armea konflikto inter la reĝlandoj Danio-Norvegio kaj Svedio. Formale temis pri la titolo "Reĝo de la Sameoj", kiun kaj postulis la reĝo Kristiano la 4-a de Danio-Norvegio kaj la reĝo Karolo la 9-a. Jam ekde la jaro 1607 pro tiu postulo la reĝo Karolo la 9-a en la norda provinco Finnmark enkasigis impostojn. Do fakte la kerno de la konflikto estis ekonomiaj interesoj, ĉar la komerco kun fiŝoj kaj feloj el la provinco Finnmark, pri kiu ambaŭ ŝtatoj postulis posedorajton, estis tre profitiga. La milito rigardeblas en la serio de Nordiaj Militoj, kies esenco estis la hegemonio en la teritorio de la Balta Maro – celo grava kaj por Kristiano la 4-a kaj por Karolo la 9-a. (eo)
- Der Kalmarkrieg (schwedisch Kalmarkriget) von 1611 bis 1613 bezeichnet einen militärischen Konflikt zwischen den Königreichen Dänemark und Schweden. Nominell ging es dabei um den Titel des „Königs der Lappen“, den sowohl der dänisch-norwegische König Christian IV. als auch der schwedische König Karl IX., zu dieser Zeit bereits mit Christine von Schleswig-Holstein-Gottorf verheiratet, für sich beanspruchten (bereits seit 1607 trieb Karl IX. daher in der Finnmark Steuern ein). Tatsächlich waren jedoch wirtschaftliche Interessen ausschlaggebend, da der Handel mit Fisch und Fellen aus der von beiden Ländern beanspruchten Finnmark im Norden Skandinaviens höchst einträglich war. Ein weiterer Grund war das Bestreben Christians IV. und Karls IX. nach der Vorherrschaft im Ostseeraum. (de)
- La guerre de Kalmar oppose la Suède au Danemark entre 1611 et 1613. Les détroits reliant la mer Baltique à la mer du Nord étant contrôlés par le Danemark, la Suède cherche depuis plusieurs années à mettre sur pied une nouvelle voie commerciale qui passerait par la Laponie peu peuplée et le Nord de la Norvège, territoires appartenant eux aussi au Danemark.
* Portail du Danemark
* Portail de l’histoire militaire
* Portail de la Suède (fr)
- 칼마르 전쟁은 1611년부터 1613년까지 덴마크-노르웨이와 스웨덴 사이에 일어난 전쟁이다. 덴마크가 발트 해와 북해 사이에 위치한 외레순 해협을 차지하고 있었기 때문에 스웨덴은 덴마크의 외레순 통행료를 피하기 위한 차원에서 인구가 적은 라플란드 지방을 경유하는 무역로를 사용했다. 1607년에는 스웨덴의 칼 9세 국왕이 자신을 "노를란드에 거주하는 라프족의 왕"이라고 칭하면서 노르웨이 트롬쇠에 세금을 부과하기 시작했다. 덴마크는 스웨덴이 노르웨이를 경유하는 대체 무역로를 사용하는 것을 원하지 않았다. 덴마크의 크리스티안 4세 국왕이 스웨덴의 칼 9세 국왕에게 항의했지만 스웨덴은 이를 무시했다. 1611년 4월에는 스웨덴이 노르웨이 북부에 대한 영유권을 주장했고 덴마크는 스웨덴에 전쟁을 선포하게 된다. 덴마크 군대는 3개의 전선을 이용해서 스웨덴을 공격했다. 6,000명에 달하는 덴마크의 군대는 칼마르를 포위했지만 스웨덴 영토로 진격하는 데에는 실패하고 만다. 1611년 여름에는 스웨덴 군대가 노르웨이의 영토로 있던 옘틀란드, 헤리에달렌을 공격했다. 그렇지만 현지 주민들이 끈질기게 저항했기 때문에 스웨덴 군대는 1612년 가을에 철수하게 된다. (ko)
- De Kalmaroorlog of de Oorlog van Kalmar (Deens: Kalmarkrigen; Zweeds: Kalmarkriget) was een oorlog tussen Denemarken en Zweden van 1611 tot 1613. De oorlog werd gevoerd over de aanspraken van beide landen op het uiterste noorden van Scandinavië. Denemarken wist de belangrijkste steden in het zuiden van Zweden te veroveren, maar het bleek onmogelijk om door naar Stockholm door te stoten. Groeiende internationale druk bracht Denemarken tot het sluiten van de Vrede van Knäred, waarmee de oorlog werd beëindigd. (nl)
- Przynajmniej od 1600 król duński, Chrystian IV Oldenburg (1588–1648), planował wojnę ze Szwecją, w odważnej polityce zagranicznej poszukując środka do wyzwolenia się spod kurateli . Przyczyn do wybuchu wojny nie brakowało. W północnej części Półwyspu Skandynawskiego całe wybrzeże od do Półwyspu Kolskiego było obszarem spornym między Szwecją, Danią i Rosją. Za panowania Chrystiana IV Dania uznała cały obszar „Oceanu Północnego” za swe wody terytorialne. Wzmocniono także tamtejsze garnizony duńskie. Ze swej strony król Szwecji, Karol IX Waza (1599–1611) odpowiedział wzmożeniem akcji kolonizacyjnej. W 1607 r. Karol IX przyjął tytuł „króla Lapończyków w Nordlandii” i zaczął pobierać tam podatki. Naruszył przy tym terytorium związanej z Danią unią personalną Norwegii, nie reagując na protesty (pl)
- A Guerra de Kalmar (em dinamarquês: Kalmarkrigen; em sueco: Kalmarkriget) foi um conflito bélico em 1611–1613, que envolveu de um lado a Dinamarca-Noruega e do outro o Império da Suécia. A Dinamarca-Noruega dominava o estreito marítimo entre o Mar Báltico e o Mar do Norte. A Suécia buscava uma rota comercial alternativa terrestre através do nordeste da Noruega para evitar de pagar impostos aos dinamarqueses, além de tentar controlar a região escassamente povoada da Lapônia e cobrar impostos aos seu habitantes lapões. Em 1607, o Imperador Carlos IX da Suécia declarou-se "Senhor da Lapônia e terras nórdicas" e começou a coletar taxas dos comerciantes que viajavam pelo território da Noruega até o sul de Tromsø. (pt)
- Кальмарська війна (1611–1613) — війна між Данія-Норвегією та Швецією за панування на Балтійському морі, за південну частину Скандинавського півострова та північне узбережжя Норвегії, що належали Данії. (uk)
- Кальмарская война (швед. Kalmarkriget, дат. Kalmarkrigen) — война между Данией и Швецией в период 1611—1613 годов за южную часть Скандинавского полуострова и за господство на Балтийском море. Главной причиной войны было стремление Швеции возвратить себе южные провинции, оставшиеся под властью Дании после распада Кальмарской унии и закрепленные за ней Штеттинским мирным договором 1570 года, завершившим Северную семилетнюю войну 1563—1570 годов. Другой целью войны для Швеции была попытка захватить часть северного побережья Норвегии. (ru)
|
