| dbo:abstract
|
- Το Χέλιαντ (Heliand) είναι θρησκευτικό επικό ποίημα, γραμμένο στην γλώσσα κατά την περίοδο της Καρολίγγειας Αναγέννησης. Αποτελεί των Ευαγγελίων και σκοπός του ήταν να αφηγηθεί τη ζωή του Ιησού στους γερμανικούς λαούς με την οικεία μορφή της σάγκας. Με μέγεθος περίπου 6.000 στίχων, στους οποίους δεσπόζει το χαρακτηριστικό της μεσαιωνικής γερμανικής λογοτεχνίας, είναι το μεγαλύτερο γνωστό έργο σε αρχαία σαξονική. Συντέθηκε στη Γερμανία στις αρχές του 9ου αι. και η δημοφιλία του μαρτυράται από τα τουλάχιστον τέσσερα διαφορετικά χειρόγραφα που έχουν διασωθεί: ένα με εκτεταμένα (Μόναχο) και δύο με μικρά αποσπάσματα (Βατικανό, Πράγα) στην πρωτότυπη γλώσσα, καθώς και ένα που περιέχει σχεδόν ακέραιο το ποίημα σε αγγλική μετάφραση του 10ου αιώνα (Βρετανικό Μουσείο). Ο συγγραφέας είναι άγνωστος, αλλά εκτιμάται πως πρόκειται για τον ίδιο που μετέφρασε την ίδια εποχή στα σαξονικά το βιβλίο της Γένεσης. Το κυρίως κείμενο πρωτοτυπώθηκε το 1705, ενώ η εισαγωγή του (γραμμένη κατά παραγγελία είτε του Λουδοβίκου του Ευσεβούς είτε του Λουδοβίκου της Βαυαρίας) είχε τυπωθεί ήδη από το 1562 από τον Κροάτη λουθηρανό . Η πρώτη πλήρης σύγχρονη έκδοση του έργου έγινε το 1830 από το φιλόλογο . Αυτός του έδωσε και τον τίτλο Χέλιαντ, δηλ. «σωτήρας» στα αρχαία σαξονικά. (el)
- Der Heliand ist ein frühmittelalterliches altsächsisches Großepos. In fast sechstausend (5983) stabreimenden Langzeilen wird das Leben Jesu Christi in der Form einer Evangelienharmonie nacherzählt. Den Titel Heliand erhielt das Werk von Johann Andreas Schmeller, der 1830 die erste wissenschaftliche Textausgabe veröffentlichte. Das Wort Heliand kommt im Text mehrfach vor (z. B. Vers 266) und wird als altniederdeutsche Lehnübertragung von lateinisch salvator („Erlöser“, „Heiland“) gewertet. Das Epos ist nach dem des Otfrid von Weißenburg das umfangreichste volkssprachige literarische Werk der „deutschen“ Karolingerzeit und damit ein wichtiges Glied im Kontext der Entstehung der niederdeutschen Sprache, aber auch der deutschen Sprache und Literatur. Um den niederdeutschen Lesern/Hörern der Evangeliendichtung ein intuitives Nachvollziehen und Verstehen des übertragenen Textes zu ermöglichen, reicherte der unbekannte Verfasser verschiedene Handlungselemente mit Bezügen zur frühmittelalterlichen sächsischen Lebenswelt an. Der Heliand wird daher oft als Musterbeispiel für Inkulturation angeführt. (de)
- El Heliand ( /ˈhɛliənd/) es un poema épico en antiguo sajón escrito en la primera mitad del siglo IX. Su título significa "Salvador" en ese idioma (en alemán y en holandés se dice Heiland) y el poema es una que relata la vida de Jesús en verso aliterativo, típico de la épica germánica. Heliand es la obra más larga conocida en antiguo sajón. El poema debió de haber sido relativamente popular y difundido ampliamente porque han sobrevivido dos versiones en manuscritos y cuatro versiones en fragmentos. Cuenta con alrededor de seis mil versos o líneas de poesía. Se conserva un prefacio, que podría haber sido encargado por Luis el Piadoso (rey de 814 a 840) o por Luis el Germánico (rey de 843 a 876). Este prefacio fue imprimido por primera vez por Matthias Flacius en 1562, y, aunque no tiene autoridad sobre los manuscritos, se ha considerado por lo general auténtico. La primera mención del poema propiamente en época moderna ocurrió cuando transcribió un fragmento en 1587. No fue imprimido hasta la edición de George Hickes en 1705. La primera edición moderna del poema fue publicada en 1830 por . (es)
- The Heliand (/ˈhɛliənd/) is an epic poem in Old Saxon, written in the first half of the 9th century. The title means saviour in Old Saxon (cf. German and Dutch Heiland meaning "saviour"), and the poem is a Biblical paraphrase that recounts the life of Jesus in the alliterative verse style of a Germanic epic. Heliand is the largest known work of written Old Saxon. The poem must have been relatively popular and widespread because it exists in two manuscript versions and four fragmentary versions. It takes up about 6,000 lines. A praefatio exists, which could have been commissioned by either Louis the Pious (king from 814 to 840) or Louis the German (806–876). This praefatio was first printed by Matthias Flacius in 1562, and while it has no authority in the manuscripts it is generally deemed to be authentic. The first mention of the poem itself in modern times occurred when Franciscus Junius (the younger) transcribed a fragment in 1587. It was not printed until 1705, by George Hickes. The first modern edition of the poem was published in 1830 by Johann Andreas Schmeller. (en)
- L’Heliand, ou Poème de la vie de Jésus, est une version épique des évangiles composée en vieux-saxon par ordre de l'empereur Louis le Débonnaire sous les auspices de saint Ludger, évêque de Münster au IXe siècle (vers 830 probablement). (fr)
- Lo Heliand è il manoscritto più lungo a noi pervenuto scritto in antico sassone. Il titolo significa Il salvatore. È un poema epico che parafrasa la Bibbia. L'autore, il cui nome è a noi sconosciuto, sicuramente prima di lavorare sullo Heliand ebbe a che fare con testi di carattere pagano, infatti lo stile poetico è l'antico stile allitterativo germanico, e molti topoi letterari fanno riferimento al mondo culturale germanico pagano (Gesù Cristo viene descritto come un principe germanico i cui vassalli sono i discepoli, le nozze di Cana sono presentate come un festino guerresco). Il poema deve essere stato relativamente popolare ed ampiamente diffuso perché esiste in due versioni manoscritte e quattro versioni frammentarie. Esso occupa circa 6.000 righe. Esiste una praefatio, che potrebbe essere stata commissionata da Ludovico il Pio (regnante dall'814-840) o Ludovico il Germanico (806-876). Questa praefatio fu stampata per la prima volta da Mattia Flacio Illirico nel 1562. La prima menzione del poema nella storia moderna si è verificata quando François du Jon (il vecchio) ne trovò un frammento nel 1587. Il manoscritto non fu stampato prima del 1705, da . La prima edizione moderna del poema fu pubblicata nel 1830 da Johann Andreas Schmeller. (it)
- Heliand (stsaks. Zbawiciel) – anonimowy epos napisany przed 840 roku w języku starosaksońskim, jednym z dialektów języka starodolnoniemieckiego. Utwór zachował się we fragmentach w kilku rękopisach (brak końca), liczy 6 tysięcy wierszy aliteracyjnych i stosuje mowę zależną. Składa się z dwóch części: tekstu pisanego prozą i wierszem. Z pierwszej części dowiadujemy się, że Ludwik I Pobożny zlecił napisanie tego dzieła, pragnąc, aby historię Zbawiciela mógł poznać również lud niewładający językiem łacińskim. Druga część opowiada o tym, jak Bóg zobowiązał prostego wieśniaka do napisania w języku ojczystym żywota Chrystusa i dziejów zbawienia ludzkości od powstania świata do śmierci Jezusa. Autor dostosował w nim treść Nowego Testamentu do dawnych wierzeń germańskich. Dlatego Chrystus został przedstawiony jako bohater germański i król plemienny, apostołowie jako jego dzielna drużyna, a Galilea jako germańska kraina. Górę Oliwną określa się w utworze mianem Holm, koniec świata – Muspilli, śmierć – Norna, zaś diabeł przypomina złego karła z dawnych sag, posługującego się czapką niewidką. Utwór zawiera opisy pięknych zbroi, uczt, złota i bogactw. Twórca Helianda oscylował między dwiema kulturami, łącząc biblijne treści z duchem germańskości poezji heroicznej, operował wariacjami, przekazując w kilku wersach tę samą lub podobną informację, przytaczał wypowiedzi bohaterów, ze swobodą posługując się mową zależną i niezależną. Anonimowy autor dzieła opuścił te epizody Pisma Świętego, które nie pasowały do wyobrażeń jeszcze na półpogańskiego saskiego wojownika: szczególnie pojęcie pokory, którą Germanie uważali za dowód tchórzostwa. (pl)
- 『ヘーリアント』（古ザクセン語: Heliand）は、9世紀半ばに古ザクセン語で書かれた叙事詩である。イエス・キリストの生涯をゲルマンのサガの形式である頭韻詩で記述したもので、題名のHeliandは古ザクセン語で「救世主」を意味している（現代のドイツ語・オランダ語でも同様である）。これは古ザクセン語で書かれた著作では最長のものであり、は約6,000行あったと見られている。内容の重複した断片が4つ発見されていて、それらで原本のほとんどをカバーできる。「内容は、2世紀の東シリア人タティアノス（Tatianos）が編集した「四福音書調和」（Diatessaron; Evangelienharmonie）と、当時の精神文化の中心地フルダの修道院長ラバーヌス・マウルス（Hrabanus Maurus）の聖書註解を柱とするキリスト伝である」。序文には"Ludouicus piissimus augustus"（敬虔王ルートヴィヒあるいはその息子のルートヴィヒ2世＝ドイツ王ルートヴィヒ）の命によって書かれたという記述があることから、成立した年は前者の在位していた814年-840年、あるいは後者の在位した843年-876年の間であるとされている。1562年にマティアス・フラキウスが序文を出版した。1587年にはユニウスが断片の模写を行ったが、その出版は1705年のジョージ・ヒックス（en: Goerge Hickes）の手を待つことになった。 (ja)
- De Heliand is een religieus episch gedicht over het leven van Jezus Christus, geschreven in het Oudsaksisch, omstreeks het jaar 825. De naam Heliand, die overigens pas in 1830 door geleerden aan het gedicht werd toegekend, is Oudsaksisch voor het Duitse en Nederlandse 'heiland' of 'redder'. Het is het enige omvangrijke gedicht dat in het Oudsaksisch is overgeleverd. Het bestaat uit 5983 allitererende verzen en is niet compleet. De tekst van het epos is bewaard gebleven in vier handschriften: twee grotere, de codex Můnchen Cgm 25 (bekend als M of Monacensis, negende eeuw) en in de British Library, de Codex Cottonianus Caligula A. VII (bekend als C, tiende eeuw), alsmede twee fragmentarische, welke laatste zich bevinden in de Universiteit van Praag en in het Vaticaan. Van het Cottonmanuscript wordt aangenomen dat het in Engeland is geschreven. (nl)
- Heliand är ett fornsaxiskt epos. Det skrevs i Fulda ca år 830 och behandlar i 6000 allittererade verser Kristi liv. Jesus skildras i Heliand som en forngermansk folkkonung, omgiven av sina trogna paladiner, apostlarna. Stilistiskt bygger det unika diktverket i mycket på parallellismer, och texten ligger till grund för hela den fornsaxiska filologin. Eposet finns bevarat i två huvudhandskrifter, vilka förvaras i München respektive London (British Museum). Författaren till Heliand är okänd. (sv)
- «Спаситель» або «Геліанд» — пам'ятка германської духовної поезії. Поема належить до невеликої кількості так званих «Євангельських гармоній», написана англо-саксонською мовою і датується IX століттям. До нас дійшли тільки фрагменти. Ім'я автора невідоме. Згідно з переказами, її авторство приписують одному саксонському поселенцю, якому Людовік Благочестивий поручив написати цей твір. Вірогідність такого наказу сумнівна, по-перше, тому, що співець тої епохи не міг володіти вченістю, що потрібна для написання такої поеми й осередком, яким були у той час виключно монастирі; по друге, внаслідок того, що Людовик Благочестивий, як і все тогочасне духівництво, ставився до народних співців вкрай ворожо, вважаючи їх популяризаторами язичництва, він жодним чином не міг доручити людині, що належала до такого прошарку, написання твору, в основу якого лягли істинно християнські роздуми. Проте, через те, що в поемі «Спаситель» насправді зустрічається багато чисто народних елементів, припускається, що автор спочатку був народним співцем, а потім вступив до монастиря і вже там зайнявся оспівуванням земного життя Спасителя. У цьому полягає причина того, чому поема «Спаситель» становить собою гармонійне поєднання релігійних і народних елементів. Поема складається з двох частин: прозового і віршованого тексту. У першій частині оповідається про те, як Людовік Благочестивий доручає написання цього твору, щоб «Спасителя» міг прочитати простий люд, який не володіє латиною. Друга частина оповідає про те, як Бог зобов'язує простого селянина до написання рідною мовою життєпису Христа та історію людського спасіння від повстання світу до смерті Христа. Попри це, поруч із фактами богослов'я, зустрічаються й чисто народі елементи. Всі тутешні германські порядки й звичаї, автор переносить на євангельські події. Йосип у нього зображений середньовічним васалом, що охороняє і захищає сина свого господаря, якому належить в майбутньому стати владикою. Йоан Хреститель зображений як намісник, що керує імперією до повноліття царя. Ірод — герцог юдейського народу, ворог імперії тощо. Проповідь на горі зображена як з'їзд імператорських князів, які приїхали зі свої замків і міст, причому Христос, як імператор, очолює цей з'їзд. Анонімний автор твору опустив ті епізоди Святого письма, які не збігалися з уявленнями про світ ще напівпоганського саксонського воїна: зокрема поняття покори, яку германці вважали прикладом боягузтва. Зовнішня форма поеми — так звана алітерація, тобто повторення тої самої букви на тому складі кожного вірша, на якому робиться найсильніший наголос. (uk)
- Ге́лианд (Heliand) с древнесаксонского Спаситель — анонимная древнесаксонская эпическая поэма о жизни Христа, написана в 1-й половине IX века (между 821 и 840). Памятник германской духовной поэзии. Поэма принадлежит к небольшому числу, так называемых, «Евангельских гармоний», написанная на древнесаксонском языке и датируемая IX веком. До нас дошли только её фрагменты. Имя автора неизвестно. Автор, вероятно, монах монастыря Вердена на Руре. Согласно преданию, её авторство приписывают одному саксу, известному в то время поэту, которому Людовик Благочестивый (814—840) поручил пересказать в стихах содержание Ветхого и Нового Заветов. Достоверность такого поручения сомнительна, во-первых, потому, что поэт той эпохи не мог обладать учёностью, необходимой для написания такой поэмы и средоточием, каким были в то время исключительно монастыри; во вторых, вследствие того, что Людовик Благочестивый, как и всё тогдашнее духовенство, относился к народным певцам крайне враждебно, считая их популяризаторами язычества, он никоим образом не мог поручить человеку, принадлежавшему к такой прослойке, написание произведения, в основу которого легли истинно христианские размышления. В поэме прослеживается и влияние древнегерманской народной поэзии: одна и та же мысль повторяется в различных вариациях, повторяются эпические формулы и т. п. Из-за того, что в поэме «Спаситель» действительно встречается много чисто народных элементов, предполагается, что автор сначала был народным певцом, а затем вступил в монастырь и уже там занялся воспеванием земной жизни Спасителя. В этом причина того, что поэма «Спаситель» представляет собой гармоничное сочетание религиозных и народных элементов. Поэма состоит из двух частей: прозаического и стихотворного текста: история Иисуса Христа, рассказанная во вкусе древних саксов и Христос в виде предводителя храброй дружины. В первой части повествуется о том, как Людовик Благочестивый поручает написание сочинения, чтобы «Спасителя» мог прочитать простой люд, не владеющий латынью. Вторая часть повествует о том, как Бог обязывает простого крестьянина к написанию на родном языке жизнеописания Христа и истории человеческого спасения от возникновения мира до смерти Христа. Все тогдашние порядки и обычаи автор переносит на евангельские события. Иосиф у него изображен средневековым вассалом, охраняющим и защищающим сына своего хозяина, которому предстоит в будущем стать владыкой. Иоанн Креститель изображен как наместник, управляющий империей до совершеннолетия царя. Ирод — герцог иудейского народа, враг империи и т. д. Анонимный автор произведения опустил те эпизоды Священного писания, которые не совпадали с представлениями о мире ещё полуязыческого саксонского воина: в частности, понятие повиновения, которое германцы считали примером трусости. Внешняя форма поэмы — так называемая аллитерация, то есть повторение той же буквы на том слоге каждого стиха, на котором делается сильнейшее ударение. Поэма сохранилась в 2 рукописях (5983 стиха), хранящихся в лондонском Британском музее и в Мюнхене. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- L’Heliand, ou Poème de la vie de Jésus, est une version épique des évangiles composée en vieux-saxon par ordre de l'empereur Louis le Débonnaire sous les auspices de saint Ludger, évêque de Münster au IXe siècle (vers 830 probablement). (fr)
- 『ヘーリアント』（古ザクセン語: Heliand）は、9世紀半ばに古ザクセン語で書かれた叙事詩である。イエス・キリストの生涯をゲルマンのサガの形式である頭韻詩で記述したもので、題名のHeliandは古ザクセン語で「救世主」を意味している（現代のドイツ語・オランダ語でも同様である）。これは古ザクセン語で書かれた著作では最長のものであり、は約6,000行あったと見られている。内容の重複した断片が4つ発見されていて、それらで原本のほとんどをカバーできる。「内容は、2世紀の東シリア人タティアノス（Tatianos）が編集した「四福音書調和」（Diatessaron; Evangelienharmonie）と、当時の精神文化の中心地フルダの修道院長ラバーヌス・マウルス（Hrabanus Maurus）の聖書註解を柱とするキリスト伝である」。序文には"Ludouicus piissimus augustus"（敬虔王ルートヴィヒあるいはその息子のルートヴィヒ2世＝ドイツ王ルートヴィヒ）の命によって書かれたという記述があることから、成立した年は前者の在位していた814年-840年、あるいは後者の在位した843年-876年の間であるとされている。1562年にマティアス・フラキウスが序文を出版した。1587年にはユニウスが断片の模写を行ったが、その出版は1705年のジョージ・ヒックス（en: Goerge Hickes）の手を待つことになった。 (ja)
- Heliand är ett fornsaxiskt epos. Det skrevs i Fulda ca år 830 och behandlar i 6000 allittererade verser Kristi liv. Jesus skildras i Heliand som en forngermansk folkkonung, omgiven av sina trogna paladiner, apostlarna. Stilistiskt bygger det unika diktverket i mycket på parallellismer, och texten ligger till grund för hela den fornsaxiska filologin. Eposet finns bevarat i två huvudhandskrifter, vilka förvaras i München respektive London (British Museum). Författaren till Heliand är okänd. (sv)
- Το Χέλιαντ (Heliand) είναι θρησκευτικό επικό ποίημα, γραμμένο στην γλώσσα κατά την περίοδο της Καρολίγγειας Αναγέννησης. Αποτελεί των Ευαγγελίων και σκοπός του ήταν να αφηγηθεί τη ζωή του Ιησού στους γερμανικούς λαούς με την οικεία μορφή της σάγκας. Με μέγεθος περίπου 6.000 στίχων, στους οποίους δεσπόζει το χαρακτηριστικό της μεσαιωνικής γερμανικής λογοτεχνίας, είναι το μεγαλύτερο γνωστό έργο σε αρχαία σαξονική. (el)
- Der Heliand ist ein frühmittelalterliches altsächsisches Großepos. In fast sechstausend (5983) stabreimenden Langzeilen wird das Leben Jesu Christi in der Form einer Evangelienharmonie nacherzählt. Den Titel Heliand erhielt das Werk von Johann Andreas Schmeller, der 1830 die erste wissenschaftliche Textausgabe veröffentlichte. Das Wort Heliand kommt im Text mehrfach vor (z. B. Vers 266) und wird als altniederdeutsche Lehnübertragung von lateinisch salvator („Erlöser“, „Heiland“) gewertet. (de)
- The Heliand (/ˈhɛliənd/) is an epic poem in Old Saxon, written in the first half of the 9th century. The title means saviour in Old Saxon (cf. German and Dutch Heiland meaning "saviour"), and the poem is a Biblical paraphrase that recounts the life of Jesus in the alliterative verse style of a Germanic epic. Heliand is the largest known work of written Old Saxon. (en)
- El Heliand ( /ˈhɛliənd/) es un poema épico en antiguo sajón escrito en la primera mitad del siglo IX. Su título significa "Salvador" en ese idioma (en alemán y en holandés se dice Heiland) y el poema es una que relata la vida de Jesús en verso aliterativo, típico de la épica germánica. Heliand es la obra más larga conocida en antiguo sajón. (es)
- Lo Heliand è il manoscritto più lungo a noi pervenuto scritto in antico sassone. Il titolo significa Il salvatore. È un poema epico che parafrasa la Bibbia. L'autore, il cui nome è a noi sconosciuto, sicuramente prima di lavorare sullo Heliand ebbe a che fare con testi di carattere pagano, infatti lo stile poetico è l'antico stile allitterativo germanico, e molti topoi letterari fanno riferimento al mondo culturale germanico pagano (Gesù Cristo viene descritto come un principe germanico i cui vassalli sono i discepoli, le nozze di Cana sono presentate come un festino guerresco). (it)
- Heliand (stsaks. Zbawiciel) – anonimowy epos napisany przed 840 roku w języku starosaksońskim, jednym z dialektów języka starodolnoniemieckiego. Utwór zachował się we fragmentach w kilku rękopisach (brak końca), liczy 6 tysięcy wierszy aliteracyjnych i stosuje mowę zależną. Składa się z dwóch części: tekstu pisanego prozą i wierszem. Z pierwszej części dowiadujemy się, że Ludwik I Pobożny zlecił napisanie tego dzieła, pragnąc, aby historię Zbawiciela mógł poznać również lud niewładający językiem łacińskim. (pl)
- De Heliand is een religieus episch gedicht over het leven van Jezus Christus, geschreven in het Oudsaksisch, omstreeks het jaar 825. De naam Heliand, die overigens pas in 1830 door geleerden aan het gedicht werd toegekend, is Oudsaksisch voor het Duitse en Nederlandse 'heiland' of 'redder'. Het is het enige omvangrijke gedicht dat in het Oudsaksisch is overgeleverd. Het bestaat uit 5983 allitererende verzen en is niet compleet. De tekst van het epos is bewaard gebleven in vier handschriften: twee grotere, de codex Můnchen Cgm 25 (bekend als M of Monacensis, negende eeuw) en in de British Library, de Codex Cottonianus Caligula A. VII (bekend als C, tiende eeuw), alsmede twee fragmentarische, welke laatste zich bevinden in de Universiteit van Praag en in het Vaticaan. Van het Cottonmanuscrip (nl)
- Ге́лианд (Heliand) с древнесаксонского Спаситель — анонимная древнесаксонская эпическая поэма о жизни Христа, написана в 1-й половине IX века (между 821 и 840). Памятник германской духовной поэзии. Поэма принадлежит к небольшому числу, так называемых, «Евангельских гармоний», написанная на древнесаксонском языке и датируемая IX веком. До нас дошли только её фрагменты. Имя автора неизвестно. В поэме прослеживается и влияние древнегерманской народной поэзии: одна и та же мысль повторяется в различных вариациях, повторяются эпические формулы и т. п. (ru)
- «Спаситель» або «Геліанд» — пам'ятка германської духовної поезії. Поема належить до невеликої кількості так званих «Євангельських гармоній», написана англо-саксонською мовою і датується IX століттям. До нас дійшли тільки фрагменти. Ім'я автора невідоме. Згідно з переказами, її авторство приписують одному саксонському поселенцю, якому Людовік Благочестивий поручив написати цей твір. Вірогідність такого наказу сумнівна, по-перше, тому, що співець тої епохи не міг володіти вченістю, що потрібна для написання такої поеми й осередком, яким були у той час виключно монастирі; по друге, внаслідок того, що Людовик Благочестивий, як і все тогочасне духівництво, ставився до народних співців вкрай ворожо, вважаючи їх популяризаторами язичництва, він жодним чином не міг доручити людині, що належала до (uk)
|
