| dbo:abstract
|
- El Chronicon Paschale ('Crònica Pasqual'), Chronicum Alexandrinum, Constantinopolitanum o Fasti Siculi és una crònica romana d'Orient del segle vii que narra els esdeveniments des de la creació d'Adam fins al regnat d'Heracli, incloent-hi anècdotes i curiositats excèntriques i des d'un punt de vista religiós. L'autor és un clergue desconegut i s'hauria basat en fonts historiogràfiques de l'època ben conegudes: Eusebi de Cesarea, Joan Malales, els Fasti romans o Sext Juli Africà. El manuscrit més complet que conserva l'obra data del segle x i té passatges mutilats. Hi ha un parell d'edicions (grec original i traducció llatina) consultables. (ca)
- Το Πασχάλιο χρονικό είναι εκτενής που ανεφέρεται στα γεγονότα από κτίσεως κόσμου (δημιουργίας κόσμου) μέχρι το 628 - 630 μ.Χ. Το εν λόγω χρονικό θέτει ως βάση της χριστιανικής χρονολογίας τον πασχάλιο κανόνα και φέρει την επιγραφή:«Επιτομή χρόνων των από Αδάμ του πρωτοπλάστου ανθρώπου έως κ΄ έτους της βασιλείας Ηρακλείου του ευσεβεστάτου και μετά υπατείαν έτους ιθ΄ και ιη΄ έτους της βασιλείας Ηρακλείου νέου Κωνσταντίνου του αυτού υιού ινδικτιώνος γ΄». Το όνομά του οφείλεται από τον Du Cange που εξέδωσε αυτό με τον τίτλο: "Chronicon Paschale" (1688).Επίσης φέρεται κατ΄ άλλους και ως "Αλεξανδρινό χρονικό" (Chronicon Alexandrinum), ή "Χρονικό Κωνσταντινουπόλεως" (Chronicon Constantinopolitanum), ή "Σικελικά χρονικά". (el)
- La Chronicon Paschale (esperante: Kronikon Paskale = Paska kroniko), konata ankaŭ kiel Chronicum Alexandrinum (Korniko Aleksandria) aŭ Chronicum Constantinopolitanum (Kroniko Konstantinopola) aŭ Fasti Siculi (Siciliaj Fastoj) nomo de universala bizanca kroniko de la 7-a jarcento). La origina nomo de la verko estis (esenca resumo) ekde la epoko de Adamo unua homo ĝis la 20-a jaro de la regno de bizanca imperiestro Heraklio; la kuranta nomo devenas el la fakto ke la aŭtoro adoptis kronologian sistemon bazitan sur la paska kristana ciklo. (eo)
- Chronicon Paschale (the Paschal or Easter Chronicle), also called Chronicum Alexandrinum, Constantinopolitanum or Fasti Siculi, is the conventional name of a 7th-century Greek Christian chronicle of the world. Its name comes from its system of chronology based on the Christian paschal cycle; its Greek author named it Epitome of the ages from Adam the first man to the 20th year of the reign of the most August Heraclius. (en)
- Das Chronicon Paschale, aus der griechischen Bezeichnung Πασχάλιο χρονικό abgeleitet, trägt auch die alternativen Titel Osterchronik, Chronicon Alexandrinum, Chronicon Constantinopolitanum oder Fasti Siculi. Es handelt sich um eine im Oströmischen Reich in griechischer Sprache verfasste Chronik, die um 630 entstanden ist. Der moderne Name rührt von der verwendeten Zeitrechnung nach dem christlichen her. Der Autor ist unbekannt, da Anfang und Ende der Chronik fehlen. Nach Ansicht vieler Forscher lässt sich aus dem Werk jedoch erschließen, dass er ein Geistlicher und ein Vertrauter des Patriarchen Sergios war. Andere Gelehrte vermuten hingegen aufgrund des vereinzelten Gebrauchs der 1. Person Plural im Zusammenhang mit dem Stab des magister officiorum, dass der Verfasser der Chronik kein Kleriker, sondern ein Angehöriger der zivilen Reichsadministration gewesen sei, wofür sprechen könnte, dass der Autor offenbar Latein – in Ostrom bis ca. 625 offiziell Verwaltungssprache – beherrschte, was für einen Geistlichen damals bereits ungewöhnlich gewesen wäre. Das umfangreiche Werk stellt eine Weltchronik von den Tagen Adams (die Erschaffung der Welt wird auf den 21. März 5509 v. Chr. datiert) bis ins Jahr 630 dar; die Haupthandschrift aus dem 10. Jahrhundert bricht jedoch mit dem Jahr 628 ab. Die Quellen, die der Autor benutzt hat, sind nicht immer klar zu identifizieren, allerdings hat er etwa Johannes Malalas verwendet; nach dem Tod des Kaisers Maurikios war er aber Augenzeuge des Geschehens. Während die Jahre von 534 bis 601 oft unbehandelt bleiben, wird der Bericht für die folgende Zeit viel umfangreicher und detaillierter, als es bei Chroniken eigentlich üblich war. Für die Jahre von 602 bis 628 stellt das Chronicon Paschale daher eine unserer wichtigsten Quellen dar. Das Werk ist zwar teils fehlerhaft (gerade für die Zeit vor 602), beinhaltet aber auch einige sehr wichtige historische Informationen über die Zeit der ausgehenden Spätantike im Osten der Mittelmeerwelt. Einige der Dokumente, die in die Chronik aufgenommen wurden, gelten als authentisch. So wird etwa der Text des Briefes, in dem der neue Sassanidenkönig Kavadh II. Siroe den oströmischen Kaiser Herakleios im Jahr 628 um Frieden bittet, offenbar ebenso im Wortlaut zitiert wie diverse kaiserliche Verlautbarungen. Die Überlieferung basiert auf dem Codex Vaticanus Graecus 1941 aus dem späten 10. Jahrhundert. Editio princeps ist die Ausgabe des Augsburger Jesuiten Rader mit griechisch-lateinischem Paralleltext (München 1615). (de)
- Chronicon Paschale (edo Alexandrinum edo Constantinopolitanum , edo Fasti Siculi) VII. mendeko mundu kristauaren kronika da. Izena erabilitako sistema kronologikotik dator, Paschale Zikloa alegia. Egileak horrela deitu zion: "Adanetik hasi eta Heraklioren erregealdiko hogeigarren urtera arteko aroen epitomea". Garai haietako historiari buruzko informazio interesgarriak eskaintzen dizkigu. (eu)
- El Cronicón Pascual (en latín Chronicon Paschale o Alexandrinum o Constantinopolitanum, o Fasti Siculi) es una crónica del mundo cristiano del siglo VII. Su nombre se debe al sistema cronológico que utiliza, basado en el ciclo pascual cristiano. (es)
- Le Chronicon Paschale (appelé aussi Chronique pascale ou Chronicum Alexandrinum ou Constantinopolitanum, ou encore Fasti Siculi) est une chronique byzantine de l'histoire du monde rédigée au VIIe siècle. Son nom vient du fait qu'elle utilise un système de chronologie fondé sur le cycle pascal. Son titre (traduit du grec) est Résumé des époques depuis Adam le premier homme jusqu'à la vingtième année du règne du très-Auguste Héraclius. Pour les années qui vont de 600 à 627 (fin du règne de Maurice Ier, règne de Phocas et 17 premières années d'Héraclius) l'auteur relate des faits dont il a été contemporain. Comme tous les chroniqueurs byzantins, l'auteur de cet ouvrage populaire rapporte des anecdotes, donne une description physique des principaux personnages, et même parfois des portraits détaillés, note les événements extraordinaires comme les séismes et l'apparition de comètes, en adoptant le point de vue de l'histoire ecclésiastique accordée au plan chronologique de la Bible. Le langage employé est une langue populaire, sans raffinements littéraires. Le principal manuscrit qui nous transmet cette chronique est le Codex Vaticanus Graecus 1941 du Xe siècle. Il lui manque le début et la fin, car le texte conservé s'arrête avant l'année 627. Il comprend une introduction relative à la chronologie chrétienne et au calcul du cycle pascal. Il adopte une ère dite « byzantine » ou « romaine » commençant le jour de la création du monde, le 21 mars L'auteur fut contemporain de l'empereur Héraclius (610-641), sans doute un clerc de la suite du patriarche œcuménique Sergios. Ses sources principales peuvent être identifiées : Julius Africanus (IIIe siècle) ; les Fastes consulaires ; l’Histoire ecclésiastique d'Eusèbe de Césarée ; la Chronique de Jean Malalas ; les Acta Martyrum ; le traité des Poids et Mesures d'Épiphane, évêque de Salamine de Chypre (IVe siècle). (fr)
- Het Chronicon Paschale, van de Oudgriekse benaming Πασχάλιο χρονικό afgeleid, die ook wel Paaskroniek, Chronicon Alexandrinum, Chronicon Constantinopolitanum of Fasti Siculi wordt genoemd, is een in het Oost-Romeinse Rijk in het Grieks geschreven kroniek, die omstreeks 630 is neergeschreven. De moderne naam is afkomstig van de gebruikte tijdrekening volgens de christelijke paascanon. De auteur is onbekend, daar begin en einde van de kroniek ontbreken. Volgens vele onderzoekers kan men echter uit het werk afleiden, dat het een geestelijke en een vertrouweling van patriarch Sergius I was. Andere geleerden vermoeden daarentegen op grond van het incidenteel gebruik van de eerste persoon meervoud in verband met de staf van de magister officiorum, dat de schrijver van de kroniek geen clericus, maar een lid van de civiele rijksadministratie zou zijn geweest, waarvoor pleit dat de auteur duidelijk Latijn – in het Oost-Romeinse Rijk tot ca. 625 de officiële bestuurstaal – beheerste, wat voor een geestelijke in die tijd reeds ongebruikelijk zou zijn geweest. Het omvangrijke werk omvat een wereldkroniek van de dagen van Adam (de schepping van de wereld wordt gedacht op 21 maart 5509 v.Chr. te hebben plaatsgevonden) tot 630; het voornaamste handschrift uit de 10e eeuw breekt echter af in 628. De bronnen, die de auteur heeft gebruikt, zijn niet altijd duidelijk te identificeren, maar hij heeft bijvoorbeeld ongetwijfeld Johannes Malalas geraadpleegd; na de dood van keizer Mauricius was de schrijver echter zelf ooggetuige van het gebeurde. Terwijl de periode van 534 tot 601 vaak onbehandeld blijven, wordt over de daaropvolgende periode veel uitgebreider en gedetailleerder bericht, dan bij kronieken eigenlijk gebruikelijk was. Voor de periode van 602 tot 628 is de Chronicon Paschale daarom een van onze belangrijkste bronnen. Het werk is weliswaar ten dele incorrect (meer bepaald voor de tijd voor 602), maar omvat echter ook enige zeer belangrijke historische informatie over de tijd van het einde van de late oudheid in het oostelijk Middellandse Zeegebied. Enkele van de documenten, die in de kroniek zijn opgenomen, worden als authentiek beschouwd. Zo wordt onder meer de tekst van de brief, in dewelke de nieuwe Sassanidenkoning Kavad II Siroe de Oost-Romeinse keizer Herakleios in 628 om vrede bidt, duidelijk alsook woordelijk geciteerd zoals ook diverse keizerlijke bekendmakingen. De huidige edities van dit werk baseren zich voornamelijk op de Codex Vaticanus Graecus 1941 uit de late 10e eeuw. (nl)
- Chronicon Paschale (Kronika Wielkanocna) – anonimowa kronika bizantyńska, powstała między 631 a 641 rokiem opisująca wydarzenia od początku świata, za który przyjęto po raz pierwszy erę bizantyńską, od 5507 do 627 roku po narodzeniu Jezusa Chrystusa. Znana pod łacińskimi tytułami Chronicon Paschale, Chronicon Alexandrinum, Chronicon Constantinopolitanum i Fasti Siculi (Epitomé chronòn) w polskojęzycznej literaturze pojawia się także jako Kronika Wielkanocna. Nie zachowały się żadne informacje o jej autorze. Analiza treści Kroniki prowadzi do wniosku, że był duchownym. Kronika będąca bizantyńskim utworem o charakterze kompilacji powstała w otoczeniu Patriarchy Konstantynopola Sergiusza I za czasów cesarza Herakliusza (610-641). Obejmuje dzieje ówczesnego świata od Adama, protoplasty człowieka do 627 roku, na którym się urywa. W całości była doprowadzona do 629 roku. W późniejszym okresie dołączono do niej wykaz cesarzy od Cezara do Konstantyna IX Monomacha (1042 rok). We wstępie autor zawarł dane dotyczące chronologii chrześcijańskiej i cyklu świąt wielkanocnych, od których pochodzi łacińska nazwa kroniki. Autor uznał stworzenie świata za początek ery rzymskiej (tym samym i bizantyńskiej) i jako pierwszy ustalił go na 21 marca 5507 roku. Szedł w tym za chiliastą Sekstusem Juliuszem Afrykańczykiem (II/III wiek), głoszącym, że świat ma istnieć 6000 lat, a ponieważ narodzenie Jezusa datował na 5500 rok, zapowiadał koniec świata w roku 500 po urodzeniu Chrystusa. Źródłem dla autora była cytowana często całymi partiami Biblia, a także: Kanony Euzebiusza z Cezarei, Kronika Jana Malalasa, O miarach i ciężarach Epifaniusza z Salaminy, Tablice Wielkanocne, aleksandryjskie i antiocheńskie akta męczenników oraz Roczniki konsularne dotyczące okresu republiki rzymskiej. Anonimowy autor do 532 roku oparł się głównie na Kronice Malalasa, którą, podobnie jak Jan z Nikiu, miejscami przepisywał dosłownie oraz na Historii Kościoła Euzebiusza z Cezarei. Lata 532-600 potraktował pobieżnie, dokładniej opisując dopiero czasy sobie współczesne: ostatnie lata panowania cesarza Maurycjusza, rządy cesarza Fokasa i 17 lat sprawowania władzy przez cesarza Herakliusza. Do najciekawszych partii dzieła należy opis najazdu Awarów na Trację w 617 roku i oblężenia Konstantynopola przez zjednoczone siły Persów, Awarów i Słowian w 626 roku. Kronika stanowi wyraz prymitywnych zainteresowań historią szerszych warstw ludności. Przez cały okres istnienia Cesarstwa była ulubioną lekturą ze względu na wartkie opisy wydarzeń i prosty, potoczny język, nie pozbawiony zalet artystycznych. W braku krytycyzmu idzie w ślady Malalasa, powtarza też jego błędy i nieporozumienia dotyczące osób i wydarzeń. Utwór będąc chronologicznym zestawieniem wydarzeń, przedstawia wartość jako źródło historyczne okresu panowania wschodniorzymskich cesarzy Fokasa i Herakliusza. Po raz pierwszy ustala też początek ery bizantyńskiej (od czasów Adama) na rok 5507. Ze względu na swój wpływ na chronologię chrześcijańską Kronika Wielkanocna wymieniana jest obok Historii Kościelnej Euzebiusza z Cezarei i dzieł Georgiusa Syncellusa. (pl)
- Il Chronicon Paschale ("Cronaca pasquale"), noto anche come Chronicum Alexandrinum (o Chronicum Constantinopolitanum, o Fasti Siculi), è il nome corrente di una cronaca universale bizantina del VII secolo. Il nome originale dell'opera è Epitome delle età da Adamo primo uomo al ventesimo anno di regno dell'augusto Eraclio; il nome corrente deriva dal fatto che l'autore adotta un sistema cronologico basato sul ciclo pasquale cristiano. (it)
- Chronicon Paschale ("Crônica Pascoal"), também chamada de Chronicum Alexandrinum, Constantinopolitanum e Fasti Siculi, é o nome convencional de uma crônica do mundo universal bizantina. Seu nome deriva do sistema cronológico cristão, baseado no . Seu autor, um grego, a batizou de "Epítome das eras, de Adão, o primeiro homem, até o vigésimo ano do reino do mais augusto, Heráclio". O autor se identifica como um contemporâneo do imperador Heráclio (r. 610 - 641) e era provavelmente um clérigo na corte do patriarca de Constantinopla Sérgio I. A obra foi provavelmente escrita nos últimos dez anos do reinado de Heráclio. (pt)
- Пасха́льная хро́ника — анонимная византийская хроника, охватывающая всемирную историю от сотворения мира до правления императора Ираклия. Общепринятое название хроники дано Дюканжем по пасхальным таблицам, изображённым на оборотной стороне двух листов рукописи. Наряду с этим, существуют и другие названия хроники. Хроника сохранилась в единственной рукописи XI века и обрывается на описании восшествия на престол шаха Кавада (8 апреля 628 года). Об авторе хроники не известно практически ничего. Можно предположить, что он был духовным лицом и состоял в свите патриарха Сергия I. Помимо общеисторической задачи — представления процесса всемирной истории в рамках библейской хронологии, автор хроники ставил перед собой задачу по созданию руководства для единообразного исчисления пасхалий. В качестве исходного пункта для определения пасхального цикла хронист избрал 21 марта 5507 года, что является первым известным примером использования византийской эры. Изложение событий, основанное на библейских событиях и компиляции из большого количества источников, построено по строго хронологическому принципу. Хроника ценна тем, что её автору были доступны многие исторические труды, которые либо не дошли до нашего времени, либо сохранились в чрезвычайно не полном виде. Для древнейшего периода основным источником служил труд христианского историка Секста Юлия Африкана. Для исчисления пасхалий автор пользовался сочинениями Евсевия Кесарийского. Среди других источников — полная версия «Хронографии» Иоанна Малалы, консульские фасты при описаний событий времён Римской республики, жития святых, «Христианская топография» Козьмы Индикоплова и многие другие. Особый интерес представляет изложение событий, относящихся к восстанию Ника; оно изображено с массой подробностей, и на фоне необычайно бедного, нередко состоящего лишь из консульских фаст изложения эпохи Юстиниана это особенно бросается в глаза. начиная со второго для восстания (14 января) изложение становится таким подробным и насыщенным фактическим материалом, как ни одно другое сочинение, касающееся восстания. Джон Бьюри высказал мнение, что эти подробности были взяты из не дошедшей до нас полной версии «Хронографии» Малалы, однако эта точка зрения вызывает возражения. Из событий VI века такого же внимания удостоился только Юстиниана, приведённый целиком. В остальном, события до конца правления Маврикия состоят практически из консульских фаст. Только последняя часть, охватывающая конец царствования Маврикия, правление Фоки и описание первых 17 лет царствования Ираклия производят впечатление написанных современником событий. Длительное время «Пасхальная хроника» оценивалась довольно низко, как с научной, так и с литературной точек зрения. Карл Крумбахер полагал, что популярностью хроника, равно как и труд Малалы, была обязана тем, что удовлетворяла потребность простых византийцев в исторической информации. Однако в последнее время, в связи с возрастанием в научной литературе интереса к проблеме исторического времени, произошла переоценка византийской хронографии в целом и «Пасхальной хроники» в частности. Издан русский перевод первой части «Пасхальной хроники». (ru)
- Велико́дня хро́ніка (або Пасха́льна хро́ніка; грец. Πασχάλιο χρονικό) — анонімний візантійський , що охоплює всесвітню історію від створення світу до правління імператора Іраклія. Загальноприйнята назва хроніки дана Дюканжем за великодніми таблицями (пасхалії), зображеними на зворотному боці двох аркушів рукопису. Поряд із цим, існують й інші назви хроніки. Хроніка збереглася в єдиному рукописі XI століття й обривається на описі сходження на престол шаха Кавада (8 квітня 628 року). Про автора літопису не відомо до суті нічого. Можна припустити, що він був духовною особою і перебував у свиті патріарха Сергія I. Крім загальноісторичного завдання — уявлення процесу всесвітньої історії в рамках біблійної хронології, автор хроніки ставив перед собою завдання створення керівництва для одноманітного обчислення пасхалій. Як вихідна точка визначення пасхального циклу хроніст обрав 21 березня 5507 року, що є першим відомим прикладом використання візантійської ери. Переказ подій, заснований на біблійних подіях та компіляції з великої кількості джерел, побудовано за строго хронологічною засадою. Хроніка є цінною тим, що її автору були доступні багато історичних праць, які або не дійшли до нашого часу, або збереглися в надзвичайно неповному вигляді. Для найдавнішого періоду основним джерелом була праця християнського історика Секста Юлія Африкана. Для обчислення пасхалій автор користувався творами Євсевія Кесарійського. Серед інших джерел — повна версія «Хронографії» Іоанна Малали, при описах подій часів Римської республіки, житія святих, «Християнська топографія» Козьми Індикоплова та багато інших. Особливу цікавість представляє переказ подій, пов'язаних з повстанням Ніка; воно зображено з масою подробиць і на тлі надзвичайно бідного, нерідко складеного тільки з консульських фастів, переказ епохи Юстиніана це особливо впадає у вічі. Починаючи з другого дня повстання (14 січня) переказ стає таким докладним і насиченим фактичним матеріалом, як жоден інший твір, що стосується повстання. висловив думку, що ці подробиці було взято з повної версії «Хронографії» Малали, яка не дійшла до нас, однак ця точка зору викликає заперечення. З подій VI століття такої уваги удостоївся тільки Юстиніановий , наведений цілком. Поза тим, події до кінця правління Маврикія складаються майже з консульських фастів. Тільки остання частина, що охоплює кінець царювання Маврикія, правління Фоки й опис перших 17 років царювання Іраклія справляють враження написаних сучасником подій. Тривалий час «Великодня хроніка» оцінювалася досить низько, як з наукової, так і з літературної точок зору. Карл Крумбахер вважав, що популярністю хроніка, рівно як і праця Малали, була зобов'язана тим, що задовольняла потребу простих візантійців в історичній відомостях. Утім останнім часом, у зв'язку зі зростанням у науковій літературі зацікавлення до проблеми історичного часу, відбулася переоцінка візантійської хронографії загалом та «Великодньої хроніки» зокрема. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- El Chronicon Paschale ('Crònica Pasqual'), Chronicum Alexandrinum, Constantinopolitanum o Fasti Siculi és una crònica romana d'Orient del segle vii que narra els esdeveniments des de la creació d'Adam fins al regnat d'Heracli, incloent-hi anècdotes i curiositats excèntriques i des d'un punt de vista religiós. L'autor és un clergue desconegut i s'hauria basat en fonts historiogràfiques de l'època ben conegudes: Eusebi de Cesarea, Joan Malales, els Fasti romans o Sext Juli Africà. El manuscrit més complet que conserva l'obra data del segle x i té passatges mutilats. Hi ha un parell d'edicions (grec original i traducció llatina) consultables. (ca)
- La Chronicon Paschale (esperante: Kronikon Paskale = Paska kroniko), konata ankaŭ kiel Chronicum Alexandrinum (Korniko Aleksandria) aŭ Chronicum Constantinopolitanum (Kroniko Konstantinopola) aŭ Fasti Siculi (Siciliaj Fastoj) nomo de universala bizanca kroniko de la 7-a jarcento). La origina nomo de la verko estis (esenca resumo) ekde la epoko de Adamo unua homo ĝis la 20-a jaro de la regno de bizanca imperiestro Heraklio; la kuranta nomo devenas el la fakto ke la aŭtoro adoptis kronologian sistemon bazitan sur la paska kristana ciklo. (eo)
- Chronicon Paschale (the Paschal or Easter Chronicle), also called Chronicum Alexandrinum, Constantinopolitanum or Fasti Siculi, is the conventional name of a 7th-century Greek Christian chronicle of the world. Its name comes from its system of chronology based on the Christian paschal cycle; its Greek author named it Epitome of the ages from Adam the first man to the 20th year of the reign of the most August Heraclius. (en)
- Chronicon Paschale (edo Alexandrinum edo Constantinopolitanum , edo Fasti Siculi) VII. mendeko mundu kristauaren kronika da. Izena erabilitako sistema kronologikotik dator, Paschale Zikloa alegia. Egileak horrela deitu zion: "Adanetik hasi eta Heraklioren erregealdiko hogeigarren urtera arteko aroen epitomea". Garai haietako historiari buruzko informazio interesgarriak eskaintzen dizkigu. (eu)
- El Cronicón Pascual (en latín Chronicon Paschale o Alexandrinum o Constantinopolitanum, o Fasti Siculi) es una crónica del mundo cristiano del siglo VII. Su nombre se debe al sistema cronológico que utiliza, basado en el ciclo pascual cristiano. (es)
- Il Chronicon Paschale ("Cronaca pasquale"), noto anche come Chronicum Alexandrinum (o Chronicum Constantinopolitanum, o Fasti Siculi), è il nome corrente di una cronaca universale bizantina del VII secolo. Il nome originale dell'opera è Epitome delle età da Adamo primo uomo al ventesimo anno di regno dell'augusto Eraclio; il nome corrente deriva dal fatto che l'autore adotta un sistema cronologico basato sul ciclo pasquale cristiano. (it)
- Το Πασχάλιο χρονικό είναι εκτενής που ανεφέρεται στα γεγονότα από κτίσεως κόσμου (δημιουργίας κόσμου) μέχρι το 628 - 630 μ.Χ. Το εν λόγω χρονικό θέτει ως βάση της χριστιανικής χρονολογίας τον πασχάλιο κανόνα και φέρει την επιγραφή:«Επιτομή χρόνων των από Αδάμ του πρωτοπλάστου ανθρώπου έως κ΄ έτους της βασιλείας Ηρακλείου του ευσεβεστάτου και μετά υπατείαν έτους ιθ΄ και ιη΄ έτους της βασιλείας Ηρακλείου νέου Κωνσταντίνου του αυτού υιού ινδικτιώνος γ΄». (el)
- Das Chronicon Paschale, aus der griechischen Bezeichnung Πασχάλιο χρονικό abgeleitet, trägt auch die alternativen Titel Osterchronik, Chronicon Alexandrinum, Chronicon Constantinopolitanum oder Fasti Siculi. Es handelt sich um eine im Oströmischen Reich in griechischer Sprache verfasste Chronik, die um 630 entstanden ist. Der moderne Name rührt von der verwendeten Zeitrechnung nach dem christlichen her. (de)
- Le Chronicon Paschale (appelé aussi Chronique pascale ou Chronicum Alexandrinum ou Constantinopolitanum, ou encore Fasti Siculi) est une chronique byzantine de l'histoire du monde rédigée au VIIe siècle. Son nom vient du fait qu'elle utilise un système de chronologie fondé sur le cycle pascal. Son titre (traduit du grec) est Résumé des époques depuis Adam le premier homme jusqu'à la vingtième année du règne du très-Auguste Héraclius. (fr)
- Het Chronicon Paschale, van de Oudgriekse benaming Πασχάλιο χρονικό afgeleid, die ook wel Paaskroniek, Chronicon Alexandrinum, Chronicon Constantinopolitanum of Fasti Siculi wordt genoemd, is een in het Oost-Romeinse Rijk in het Grieks geschreven kroniek, die omstreeks 630 is neergeschreven. De moderne naam is afkomstig van de gebruikte tijdrekening volgens de christelijke paascanon. De huidige edities van dit werk baseren zich voornamelijk op de Codex Vaticanus Graecus 1941 uit de late 10e eeuw. (nl)
- Chronicon Paschale (Kronika Wielkanocna) – anonimowa kronika bizantyńska, powstała między 631 a 641 rokiem opisująca wydarzenia od początku świata, za który przyjęto po raz pierwszy erę bizantyńską, od 5507 do 627 roku po narodzeniu Jezusa Chrystusa. (pl)
- Chronicon Paschale ("Crônica Pascoal"), também chamada de Chronicum Alexandrinum, Constantinopolitanum e Fasti Siculi, é o nome convencional de uma crônica do mundo universal bizantina. Seu nome deriva do sistema cronológico cristão, baseado no . Seu autor, um grego, a batizou de "Epítome das eras, de Adão, o primeiro homem, até o vigésimo ano do reino do mais augusto, Heráclio". (pt)
- Пасха́льная хро́ника — анонимная византийская хроника, охватывающая всемирную историю от сотворения мира до правления императора Ираклия. Общепринятое название хроники дано Дюканжем по пасхальным таблицам, изображённым на оборотной стороне двух листов рукописи. Наряду с этим, существуют и другие названия хроники. Хроника сохранилась в единственной рукописи XI века и обрывается на описании восшествия на престол шаха Кавада (8 апреля 628 года). Об авторе хроники не известно практически ничего. Можно предположить, что он был духовным лицом и состоял в свите патриарха Сергия I. Помимо общеисторической задачи — представления процесса всемирной истории в рамках библейской хронологии, автор хроники ставил перед собой задачу по созданию руководства для единообразного исчисления пасхалий. (ru)
- Велико́дня хро́ніка (або Пасха́льна хро́ніка; грец. Πασχάλιο χρονικό) — анонімний візантійський , що охоплює всесвітню історію від створення світу до правління імператора Іраклія. Загальноприйнята назва хроніки дана Дюканжем за великодніми таблицями (пасхалії), зображеними на зворотному боці двох аркушів рукопису. Поряд із цим, існують й інші назви хроніки. Хроніка збереглася в єдиному рукописі XI століття й обривається на описі сходження на престол шаха Кавада (8 квітня 628 року). Про автора літопису не відомо до суті нічого. Можна припустити, що він був духовною особою і перебував у свиті патріарха Сергія I. Крім загальноісторичного завдання — уявлення процесу всесвітньої історії в рамках біблійної хронології, автор хроніки ставив перед собою завдання створення керівництва для одноманітн (uk)
|
