| dbo:abstract
|
- Flavi Màxim Magnenci o Flavi Popili Magnenci (Flavius Maximus Magnentius o Flavius Popilius Magnentius) fou emperador romà del 350 al 353. Segons Víctor i Zòsim pertanyia a una família germànica (del grup dels francs) que va travessar el Rin i es va establir a la Gàl·lia al final del segle iii. Julià diu que fou capturat per Constantí I el Gran o Constanci Clor en les guerres contra els germànics i sota Constantí el Gran va servir a l'exèrcit amb distinció i va arribar a comes. Constant li va donar el comandament dels batallons Jovià i Herculià que van substituir l'antiga guàrdia pretoriana en la reforma de Dioclecià abans del 300. Aviat es va adonar de la debilitat de l'emperador i de la seva força i es va associar amb Marcel·lí, canceller de la hisenda de l'imperi (comes sacrarum larqitionum), amb el que va preparar un complot. El 18 de gener del 350 Marcel·lí va donar una festa a Autun per celebrar el naixement del seu fill, i foren invitats els principals caps militars i civils. A la nit Magnenci es va absentar un moment i després va tornar vestit d'emperador i fou aclamat pels presents que estaven a la conspiració, que van arrossegar als altres. Els sicaris enviats a assassinar Constant van complir el seu propòsit i les tropes no van dubtar a seguir als seus caps. Tampoc la població va fer cap signe de resistència i així Magnenci va aconseguir el poder a tota la Gàl·lia i tot seguit a les províncies occidentals (Àfrica, Itàlia, Britània i Hispània) excepte a Il·líria i Pannònia on el general Vetranió, fou proclamat emperador per les seves tropes el (1 de març del 351). Constanci II es trobava llavor a la frontera persa. Magnenci es va pronunciar per la fe de Nicea contra l'arrianisme, però alhora va restablir nombroses pràctiques paganes (va tornar a consultar a mags i endevins i va autoritzar de nou els sacrificis als déus pagans). La rebel·lió de Flavi Popili Nepocià, parent de Constant, proclamat August, va ser sufocada als 27 dies Constanci, al front del seu exèrcit, va abandonar la frontera persa i va anar a Europa. A Heraclea de Tràcia l'esperaven ambaixadors de Magnenci per proposar el reconeixement del seu cap i consolidar l'aliança amb un matrimoni entre Constanci i la filla de Magnenci i d'aquest amb Constantina, la germana gran de Constanci. Aquest va rebutjar la proposta i va enviar a un dels ambaixadors a Magnenci, mentre que a la resta els va empresonar acusat de ser agents d'un rebel. A Vetranió li va proposar de reconèixer-lo com coemperador a canvi de la seva ajuda contra Magnenci però secretament ja estava planejant de trair-lo i va subornar als principals oficials de Vetranió. Va avançar llavors cap a Sofia (Sàrdica) on es va trobar amb l'emperador il·liri. Vetranió es podia apoderar de Constanci si hagués volgut, ja que el seu exèrcit era més fort, però no tenia cap pla de traïció, i es va escenificar una aliança. Però els oficials subornats van actuar llavors i van declarar que l'exèrcit no podia reconèixer altre emperador que un fill de Constantí. Vetranió llavors es va treure la diadema i va reconèixer a Constanci com el seu emperador i Constanci el va perdonar, li va assignar una pensió i li va permetre de passar la resta dels seus dies a Brusa (351). Llavors es va dirigir contra Magnenci. Va encomanar al seu cosí Gal, amb el títol de cèsar, la defensa de la frontera persa, i es va dirigir a Mursa (moderna Essek) a la vora del riu Drave, i va derrotar les forces de Magnenci en una sagnant batalla el 28 de setembre del 351. Va conquerir llavors sense oposició Il·líria i Itàlia. Magnenci va fugir a la Gàl·lia on fou atacat a la part oriental per l'exèrcit de Constanci i per l'oest per un segon exèrcit que havia anat per Àfrica i havia conquerit aquestes regions i Hispània. La batalla decisiva es va lliurar a Mont Seleuc als Alps Cottis on Constanci va obtenir la victòria; revoltades les principals ciutat de la Gàl·lia, Magnenci es va suïcidar, (11 d'agost del 353) i el seu germà i cèsar Magnenci Decenci el va seguir (353). (ca)
- ماغننتيوس (Latin: Flavius Magnus Magnentius Augustus; ولد حوالي 303 – 11 أغسطس 353) كان (Roman usurper) للحكم في الإمبراطورية الرومانية من عام 350 إلى عام 353. (ar)
- Flavius Magnus Magnentius (kolem 303, Ambianum – 10. srpna 353, Lugdunum) byl římský vojevůdce a vzbouřenec proti císaři Constantovi. Od 18. ledna 350 až do své sebevraždy v roce 353 ovládal západní polovinu římské říše. (cs)
- Flavius Magnus Magnentius (* um 303 in Ambianum?; † 10. August 353 in Lugdunum) war römischer Gegenkaiser von 350 bis 353. Magnentius war wohl teilweise germanischer Abstammung; sein Vater scheint romanisierter Brite, seine Mutter aber Fränkin gewesen zu sein. Er galt allerdings als Römer, denn andernfalls wäre er nicht als Kaiser in Frage gekommen. Unter Konstantin I. stieg er im Heer auf und wurde – vielleicht bereits unter Konstantins Söhnen – zunächst protector und dann comes rei militaris. Unzufriedenheit in den Offiziersrängen der römischen Armee mit Kaiser Constans kulminierte in der Erhebung von Magnentius zum Kaiser am 18. Januar 350 auf einem Bankett in Augustodunum (Autun), die von Marcellinus, Constans’ Schatzmeister, maßgeblich vorangetrieben wurde. Constans befand sich gerade auf der Jagd, als er davon erfuhr. Doch er wurde daraufhin von fast allen fallengelassen und kurze Zeit später durch einen Trupp leichter Kavallerie in der Nähe der Pyrenäen erschlagen. Magnentius erlangte schnell die Unterstützung der Provinzen Britannien, Gallien, Italien und Afrika. Zonaras weiß von Geldgeschenken zur Sicherung seiner Herrschaft in den Provinzen zu berichten. Er ließ in seiner Herrschaftspolitik Toleranz gegenüber den verschiedenen Spielarten des Christentums erkennen und unternahm Anstrengungen, mit Athanasius und seinen Anhängern Kontakt aufzunehmen, wohl um seine Herrschaft zu sichern und Widerstand gegen den verbliebenen konstantinischen Kaiser Constantius II. (Constans’ Bruder) zu schüren. Magnentius selbst war wohl kein Christ und förderte vielleicht das Fortleben der heidnischen Kulte. Darauf deuten die Ausführungen des Philostorgius über Magnentius in seinen Abhandlungen zur Kirchengeschichte hin. Der Codex Theodosianus bezeugt, dass Magnentius in seinem Herrschaftsbereich unter seinem Vorgänger Constans verbotene, dem polytheistischen Pantheon geweihte, nächtliche Opfer wieder erlaubte. Auf seinen Münzen präsentierte er jedoch christliche Symbole wie das Christogramm oder die Buchstaben Alpha und Omega. Widerstand gegen Magnentius formierte sich im Illyricum, wo sich Vetranio zum Augustus ausrief, sowie in Italien, wo Magnentius die vom Senat gestützte Usurpation des Nepotianus unterdrücken musste. Seinen Bruder Decentius erhob er zum Caesar. Constantius II. brach seinen Feldzug gegen Persien ab und marschierte nach Westen, wo sich Vetranio kampflos ergab. In der Schlacht bei Mursa (heute Osijek) im Jahr 351 traf er dann auf den Feind. Magnentius führte seine Truppen in die Schlacht, während Constantius II. den Tag beim Gebet in einer nahegelegenen Kirche verbrachte und das Kommando seinen Generälen überließ. Das erbitterte Gefecht war eines der blutigsten der gesamten Antike und forderte auf beiden Seiten Zehntausende Todesopfer. Schließlich wurden die zahlenmäßig unterlegenen Truppen des Usurpators geschlagen und gezwungen, sich nach Gallien zurückzuziehen. Als Ergebnis von Magnentius’ Niederlage schwenkten die italischen Garnisonen auf einen loyalistischen Kurs ein und unterstellten sich Constantius. Magnentius unternahm dennoch einen weiteren Versuch, organisierten Widerstand zu leisten, wurde aber 353 in der Schlacht am Mons Seleucus erneut geschlagen, woraufhin er Suizid beging. Seine Witwe Justina heiratete um 370 Valentinian I. (de)
- Ο Μαγνέντιος (Flavius Magnus Magnentius, 303 – 10 Αυγούστου 353) ήταν σφετεριστής της Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας από το 350 έως το 353. (el)
- Magnencio, cuyo nombre completo era Flavio Magno Magnencio (en latín, Flavius Magnus Magnentius, 303 – 11 de agosto de 353), fue un usurpador del Imperio romano (18 de enero de 350 – 11 de agosto de 353). (es)
- Magnus Magnentius (c. 303 – 11 August 353) was a Roman general and usurper against Constantius II from 350 to 353. Of Germanic descent, Magnentius served with distinction in Gaul under the Western emperor Constans. On 18 January 350 Magnentius was acclaimed Augustus. Quickly killing the unpopular Constans, Magnentius gained control over most of the Western Empire. The Eastern emperor Constantius II, the brother of Constans, refused to acknowledge Magnentius' legitimacy and led a successful campaign against Magnentius in the Roman civil war of 350–353. Ultimately, Magnentius' forces were scattered after the Battle of Mons Seleucus, and he committed suicide on 11 August 353. Much of Magnentius' short reign was concerned with asserting his legitimacy. Unlike Constans, Magnentius was unrelated to Constantine the Great, and so had no dynastic claim to the emperorship. Magnentius instead sought popular support by modeling himself as a liberator who had freed the Western Empire from the tyranny of Constans. He attempted various public and religious reform, but almost all his acts were quickly repealed by Constantius after his death. In light of the political instability of his reign, most modern and ancient historians consider him a usurper rather than an emperor. Perhaps the most important consequence of Magnentius' revolt was the severe depletion of the Empire's military forces in civil war: The Battle of Mursa left so many Roman soldiers dead that, according to Zosimus, Constantius feared that Rome would no longer be able to effectively hold off barbarian invasions. Following his death, Constantius II became the sole emperor of the Roman Empire. (en)
- Magnence (Flavius Magnentius) (303-353) est un usurpateur romain du titre impérial du 18 janvier 350 au 11 août 353. (fr)
- Magnentius (Latin: Flavius Magnus Magnentius Augustus Lahir 303 – Meninggal 11 Agustus 353) adalah perebut takhta Kekaisaran Romawi mulai 350 hingga 353. (in)
- Flavio Magno Magnenzio (in latino: Flavius Magnus Magnentius; Samarobriva, 303 – Lugdunum, 10 agosto 353) è stato un politico e militare romano usurpatore del titolo imperiale romano e regnò dal 18 gennaio 350 fino alla propria morte su di un territorio corrispondente a gran parte dell'Europa occidentale. Militare di origine barbarica, con la sua rivolta Magnenzio spezzò il dominio ininterrotto dei Costantinidi sulla pars Occidentis dell'impero, riuscendo a coagulare le forze sociali ostili al governo di Costante. Inizialmente tentò di arrivare a patti con Costanzo II, fratello di Costante e Augusto in Oriente, ma fu poi costretto a muovergli guerra. Dopo aver nominato Cesare con la responsabilità della difesa del confine renano un suo parente, Decenzio, si mosse nell'Illirico, ma fu ripetutamente sconfitto da Costanzo, spingendolo infine a suicidarsi. Attento alle istanze dei territori che ne avevano sostenuto l'usurpazione, Magnenzio spostò sull'aristocrazia di Roma il carico fiscale che gravava sui provinciali, inimicandosela. Fu promotore di una politica religiosa tollerante, nel tentativo di non alienarsi il consenso dei pagani né quello dei cristiani, ma non riuscì a ottenere l'appoggio delle classi dirigenti dell'Italia e dell'Illirico, che rimasero legate alla dinastia costantiniana, e per questo affidò le cariche più importanti alla stretta cerchia di uomini con cui aveva pianificato la sua rivolta. (it)
- 플라비우스 마그누스 마그넨티우스(Flavius Magnus Magnentius , 303년 – 353년 8월 11일)는 350년 로마 황제 콘스탄스에게 반대하여 봉기한 군주로 콘스탄티우스 2세의 입장에서는 찬탈자이다. 게르만족 출신으로 갈리아에서 태어났는데 군대에서 두각을 나타내어 장군이 되었다. 그의 병사들이 군주인 콘스탄스의 행동에 대한 불만이 고조되고 결국 350년 1월 18일 아우툰에서 마그넨티우스를 군주로 옹립하였다. 콘스탄스는 아무런 도움을 받지 못하고 쫓겨나서 갈리아 깊숙이 피신했다가 결국 피레네 산맥에서 잡혀 처참히 죽임을 당했다. 마그넨티우스는 즉각 히스파니아, 갈리아, 브리타니아에서 충성을 얻을 수 있었는데 그가 기독교와 이교도간의 갈등을 잘 중재하고 관용을 배풀었기 때문이었다. 이탈리아와 아프리카에도 심복을 요직에 앉혀서 권력을 잡았고 콘스탄티누스 왕가의 일족인 네포티아누스의 봉기도 350년 6월 30일 진압했다. 351년 무르사에서 콘스탄티우스 2세의 군대에 대패한 후 갈리아로 도망쳤고 353년 결국 자살하였다. (ko)
- フラウィウス・マグヌス・マグネンティウス（ラテン語: Flavius Magnus Magnentius, 303年 - 353年8月11日）は、ローマ帝国の帝位簒奪者（350年 - 353年）である。弟にがいる。 マグネンティウスはアムビアニの出身で、ブルトン人の父とフランク人の母との間に生まれたゲルマン人である。幼少時にローマ軍によって捕虜とされたが、後に軍人として身を起こし、などローマ軍で要職を務めるまでになった。 350年1月18日、コンスタンス1世に対して反乱を起こしたローマ軍団によって皇帝として宣言された。マグネンティウスはコンスタンス1世を捕らえて殺害し、弟をカエサル（副帝）に任命した。しかしコンスタンス1世の共同皇帝コンスタンティウス2世と対立し、351年にコンスタンティウス軍とムルサの戦いで敗れ、イタリアへ敗走し、353年8月11日リヨンで自殺した。そしてそれを告げられたデケンティウスも翌朝8月12日、首を吊った姿で発見された。 コンスタンティウス2世・コンスタンス1世兄弟の父コンスタンティヌス1世の異母弟フラウィウス・ユリウス・コンスタンティウスと最初の妻ガッラ（ガラ）の娘の一人とユストゥスという男性との間に生まれたユスティナを妻としていた。マグネンティウスとユスティナの間には子供は無く、ユスティナはマグネンティウスの死後、ウァレンティニアヌス1世と再婚した。 (ja)
- Flavius Magnus Magnentius (rond 303, Samarobriva (het huidige Amiens) - 11 augustus 353) was een Romeins keizer van 18 januari 350 tot 11 augustus 353. Hij had geen enkel recht op de troon, en werd door de keizers in 350, Constans en Constantius II niet erkend. Daarom wordt hij een usurpator genoemd. (nl)
- Флавий Магн Магне́нций (лат. Flavius Magnus Magnentius; умер в 353 году, Лугдун) — римский император в 350—353 годах, франк родом из Галлии. (ru)
- Magnencjusz, Flavius Magnus Magnentius (ur. 303, zm. 11 sierpnia 353) – cesarz rzymski (uzurpator) od 18 stycznia 350 do 11 sierpnia 353. Jego ojciec był Brytem, a matka Frankijką. Jego żoną była Justyna, późniejsza żona Walentyniana I. Był komesem w dwóch legionach – Joviani i Herculiani. Ledwo uniknął zamordowania przez żołnierzy z inspiracji cesarza Konstansa. Wywołał bunt legionów. Kiedy cesarz Konstans dowiedział się o buncie, uciekł do miasta Helena w Pirenejach. Jednak ludzie Magnecjusza doprowadzili do jego śmierci w styczniu 350 roku. Uzyskując pełnię władzy na zachodzie Magnencjusz obwołał się cesarzem rzymskim w 350 roku. Nowy cesarz, Konstancjusz II, zastanawiał się, czy walczyć z Persami na wschodzie, czy z buntem Magnencjusza. Siostra Konstancjusza zaproponowała, by cesarzem ogłosić również Vetranio – stało się tak 1 marca 350 roku. Rozmowy między Vetranio i Konstancjuszem nie przebiegały prawidłowo. Wojska ich spotkały się 25 grudnia 350 roku. Konstancjusz przekonał legiony i samego Vetranio, by uznali go za prawowitego i jedynego cesarza. Do 3 lipca 353 roku Konstancjusz pozostawał w Mediolanum, później pomaszerował na Galię. Stoczył bitwę z wojskami Magnencjusza. Magnencjusz przegrał i uciekł do Lugdunum, gdzie jego żołnierze chcieli go poddać prawowitemu cesarzowi. Widząc ich zamiary, Magnencjusz zabił (lub usiłował zabić) swoją matkę i wszystkich krewnych, po czym popełnił samobójstwo 10 lub 11 sierpnia 353 roku. (pl)
- Flavius Magnus Magnentius, var en romersk kejsare, död 353. Magnentius var av romersk härkomst, tjänstgjorde i den romerska hären och lät 350 utropa sig till kejsare och erkändes i västra riket som augustus sedan Constans ljutit döden. Magnentius utnämnde Decentius till cæsar, råkade i strid med Constantius II och besegrades av honom i det blodiga slaget vid Mursa 351 och begick självmord 353. (sv)
- Flávio Magno Magnêncio (em latim: Flavius Magnus Magnentius) foi um usurpador romano contra os imperadores Constante I e Constâncio II entre 350 e 353. (pt)
- Магненцій (лат. Flavius Magnus Magnentius, * бл. 303, Амбіанум (сьогодні Ам'єн) — † 10 серпня 353, Луґдунум (сьогодні Ліон) — імператор (узурпатор) Римської імперії з 350 по 353 роки. Магненцій був франком родом з Галлії. Служив офіцером у римські армії. Незадоволення у римській армії римським імператором Константом вилилось у висунення Магнеція на престол 18 лютого 350 в Ауґустудуномі (Отен). Маючи до себе терпиме ставлення у Британії, Галлії займає і Італію. Проголосив цезарем свого брата Деценція та разом з ним отримав консулат. У 351 Констанцій II, брат Константа, розбив його у битві при Мурсі (сьогодні Осієк). Магнецій повернувся з військами назад в Галію. Потім, зазнавши ще кілька поразок, покінчив життя самогубством у Ліоні у 353. Його дружина Юстина одружилася з імператором Валентиніаном I. (uk)
- 马格努斯·马格嫩提乌斯（拉丁語：Magnus Magnentius，约303年－353年8月11日）是350年至353年间罗马帝国的一位篡位罗马皇帝。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- ماغننتيوس (Latin: Flavius Magnus Magnentius Augustus; ولد حوالي 303 – 11 أغسطس 353) كان (Roman usurper) للحكم في الإمبراطورية الرومانية من عام 350 إلى عام 353. (ar)
- Flavius Magnus Magnentius (kolem 303, Ambianum – 10. srpna 353, Lugdunum) byl římský vojevůdce a vzbouřenec proti císaři Constantovi. Od 18. ledna 350 až do své sebevraždy v roce 353 ovládal západní polovinu římské říše. (cs)
- Ο Μαγνέντιος (Flavius Magnus Magnentius, 303 – 10 Αυγούστου 353) ήταν σφετεριστής της Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας από το 350 έως το 353. (el)
- Magnencio, cuyo nombre completo era Flavio Magno Magnencio (en latín, Flavius Magnus Magnentius, 303 – 11 de agosto de 353), fue un usurpador del Imperio romano (18 de enero de 350 – 11 de agosto de 353). (es)
- Magnence (Flavius Magnentius) (303-353) est un usurpateur romain du titre impérial du 18 janvier 350 au 11 août 353. (fr)
- Magnentius (Latin: Flavius Magnus Magnentius Augustus Lahir 303 – Meninggal 11 Agustus 353) adalah perebut takhta Kekaisaran Romawi mulai 350 hingga 353. (in)
- 플라비우스 마그누스 마그넨티우스(Flavius Magnus Magnentius , 303년 – 353년 8월 11일)는 350년 로마 황제 콘스탄스에게 반대하여 봉기한 군주로 콘스탄티우스 2세의 입장에서는 찬탈자이다. 게르만족 출신으로 갈리아에서 태어났는데 군대에서 두각을 나타내어 장군이 되었다. 그의 병사들이 군주인 콘스탄스의 행동에 대한 불만이 고조되고 결국 350년 1월 18일 아우툰에서 마그넨티우스를 군주로 옹립하였다. 콘스탄스는 아무런 도움을 받지 못하고 쫓겨나서 갈리아 깊숙이 피신했다가 결국 피레네 산맥에서 잡혀 처참히 죽임을 당했다. 마그넨티우스는 즉각 히스파니아, 갈리아, 브리타니아에서 충성을 얻을 수 있었는데 그가 기독교와 이교도간의 갈등을 잘 중재하고 관용을 배풀었기 때문이었다. 이탈리아와 아프리카에도 심복을 요직에 앉혀서 권력을 잡았고 콘스탄티누스 왕가의 일족인 네포티아누스의 봉기도 350년 6월 30일 진압했다. 351년 무르사에서 콘스탄티우스 2세의 군대에 대패한 후 갈리아로 도망쳤고 353년 결국 자살하였다. (ko)
- フラウィウス・マグヌス・マグネンティウス（ラテン語: Flavius Magnus Magnentius, 303年 - 353年8月11日）は、ローマ帝国の帝位簒奪者（350年 - 353年）である。弟にがいる。 マグネンティウスはアムビアニの出身で、ブルトン人の父とフランク人の母との間に生まれたゲルマン人である。幼少時にローマ軍によって捕虜とされたが、後に軍人として身を起こし、などローマ軍で要職を務めるまでになった。 350年1月18日、コンスタンス1世に対して反乱を起こしたローマ軍団によって皇帝として宣言された。マグネンティウスはコンスタンス1世を捕らえて殺害し、弟をカエサル（副帝）に任命した。しかしコンスタンス1世の共同皇帝コンスタンティウス2世と対立し、351年にコンスタンティウス軍とムルサの戦いで敗れ、イタリアへ敗走し、353年8月11日リヨンで自殺した。そしてそれを告げられたデケンティウスも翌朝8月12日、首を吊った姿で発見された。 コンスタンティウス2世・コンスタンス1世兄弟の父コンスタンティヌス1世の異母弟フラウィウス・ユリウス・コンスタンティウスと最初の妻ガッラ（ガラ）の娘の一人とユストゥスという男性との間に生まれたユスティナを妻としていた。マグネンティウスとユスティナの間には子供は無く、ユスティナはマグネンティウスの死後、ウァレンティニアヌス1世と再婚した。 (ja)
- Flavius Magnus Magnentius (rond 303, Samarobriva (het huidige Amiens) - 11 augustus 353) was een Romeins keizer van 18 januari 350 tot 11 augustus 353. Hij had geen enkel recht op de troon, en werd door de keizers in 350, Constans en Constantius II niet erkend. Daarom wordt hij een usurpator genoemd. (nl)
- Флавий Магн Магне́нций (лат. Flavius Magnus Magnentius; умер в 353 году, Лугдун) — римский император в 350—353 годах, франк родом из Галлии. (ru)
- Flavius Magnus Magnentius, var en romersk kejsare, död 353. Magnentius var av romersk härkomst, tjänstgjorde i den romerska hären och lät 350 utropa sig till kejsare och erkändes i västra riket som augustus sedan Constans ljutit döden. Magnentius utnämnde Decentius till cæsar, råkade i strid med Constantius II och besegrades av honom i det blodiga slaget vid Mursa 351 och begick självmord 353. (sv)
- Flávio Magno Magnêncio (em latim: Flavius Magnus Magnentius) foi um usurpador romano contra os imperadores Constante I e Constâncio II entre 350 e 353. (pt)
- 马格努斯·马格嫩提乌斯（拉丁語：Magnus Magnentius，约303年－353年8月11日）是350年至353年间罗马帝国的一位篡位罗马皇帝。 (zh)
- Flavi Màxim Magnenci o Flavi Popili Magnenci (Flavius Maximus Magnentius o Flavius Popilius Magnentius) fou emperador romà del 350 al 353. Segons Víctor i Zòsim pertanyia a una família germànica (del grup dels francs) que va travessar el Rin i es va establir a la Gàl·lia al final del segle iii. Julià diu que fou capturat per Constantí I el Gran o Constanci Clor en les guerres contra els germànics i sota Constantí el Gran va servir a l'exèrcit amb distinció i va arribar a comes. Constant li va donar el comandament dels batallons Jovià i Herculià que van substituir l'antiga guàrdia pretoriana en la reforma de Dioclecià abans del 300. (ca)
- Flavius Magnus Magnentius (* um 303 in Ambianum?; † 10. August 353 in Lugdunum) war römischer Gegenkaiser von 350 bis 353. Magnentius war wohl teilweise germanischer Abstammung; sein Vater scheint romanisierter Brite, seine Mutter aber Fränkin gewesen zu sein. Er galt allerdings als Römer, denn andernfalls wäre er nicht als Kaiser in Frage gekommen. Unter Konstantin I. stieg er im Heer auf und wurde – vielleicht bereits unter Konstantins Söhnen – zunächst protector und dann comes rei militaris. (de)
- Magnus Magnentius (c. 303 – 11 August 353) was a Roman general and usurper against Constantius II from 350 to 353. Of Germanic descent, Magnentius served with distinction in Gaul under the Western emperor Constans. On 18 January 350 Magnentius was acclaimed Augustus. Quickly killing the unpopular Constans, Magnentius gained control over most of the Western Empire. The Eastern emperor Constantius II, the brother of Constans, refused to acknowledge Magnentius' legitimacy and led a successful campaign against Magnentius in the Roman civil war of 350–353. Ultimately, Magnentius' forces were scattered after the Battle of Mons Seleucus, and he committed suicide on 11 August 353. (en)
- Flavio Magno Magnenzio (in latino: Flavius Magnus Magnentius; Samarobriva, 303 – Lugdunum, 10 agosto 353) è stato un politico e militare romano usurpatore del titolo imperiale romano e regnò dal 18 gennaio 350 fino alla propria morte su di un territorio corrispondente a gran parte dell'Europa occidentale. (it)
- Magnencjusz, Flavius Magnus Magnentius (ur. 303, zm. 11 sierpnia 353) – cesarz rzymski (uzurpator) od 18 stycznia 350 do 11 sierpnia 353. Jego ojciec był Brytem, a matka Frankijką. Jego żoną była Justyna, późniejsza żona Walentyniana I. Był komesem w dwóch legionach – Joviani i Herculiani. Ledwo uniknął zamordowania przez żołnierzy z inspiracji cesarza Konstansa. Wywołał bunt legionów. Kiedy cesarz Konstans dowiedział się o buncie, uciekł do miasta Helena w Pirenejach. Jednak ludzie Magnecjusza doprowadzili do jego śmierci w styczniu 350 roku. Uzyskując pełnię władzy na zachodzie Magnencjusz obwołał się cesarzem rzymskim w 350 roku. Nowy cesarz, Konstancjusz II, zastanawiał się, czy walczyć z Persami na wschodzie, czy z buntem Magnencjusza. Siostra Konstancjusza zaproponowała, by cesarzem (pl)
- Магненцій (лат. Flavius Magnus Magnentius, * бл. 303, Амбіанум (сьогодні Ам'єн) — † 10 серпня 353, Луґдунум (сьогодні Ліон) — імператор (узурпатор) Римської імперії з 350 по 353 роки. Магненцій був франком родом з Галлії. Служив офіцером у римські армії. Незадоволення у римській армії римським імператором Константом вилилось у висунення Магнеція на престол 18 лютого 350 в Ауґустудуномі (Отен). Маючи до себе терпиме ставлення у Британії, Галлії займає і Італію. Проголосив цезарем свого брата Деценція та разом з ним отримав консулат. Його дружина Юстина одружилася з імператором Валентиніаном I. (uk)
|
_obverse.jpg){kind=link}
_obverse.jpg){kind=link}
