About: Homeostasis

An Entity of Type: building, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

In biology, homeostasis is the state of steady internal, physical, and chemical conditions maintained by living systems. This is the condition of optimal functioning for the organism and includes many variables, such as body temperature and fluid balance, being kept within certain pre-set limits (homeostatic range). Other variables include the pH of extracellular fluid, the concentrations of sodium, potassium and calcium ions, as well as that of the blood sugar level, and these need to be regulated despite changes in the environment, diet, or level of activity. Each of these variables is controlled by one or more regulators or homeostatic mechanisms, which together maintain life.

Property Value
dbo:abstract
  • الاستتباب الداخلي أو التوازن الداخلي هي خاصية لجسم كائن حي، ينظم الجسم بها بيئته الداخلية بغرض الحفاظ على استقرارها وثباتها أمام تغيرات قد تكون داخلية أو خارجية، مثل إجهاد بسبب ارتفاع درجة حرارة الجو، أو الاستحمام بماء ساخن ثم بماء بارد عدة مرات أو مزاولة رياضة شديدة ثم الاسترخاء . الاستتباب الداخلي هنا هو مقياس لسرعة استعادة الجسم للقيام بوظائفه المعتادة . عند الشباب يكون سرعة وصول الجسم لحالة الاستتباب سريعا ولدى الشيوخ فهو يأخذ وقتا طويلا ربما أيام، ذلك لأن الهرمونات والانزيمات في الشباب تكون متوفرة أكثر لدى الشباب عنها بالنسبة إلى الشيوخ، وهذا أمر طبيعي . الهرمونات والانزيمات هي التي تعمل على حالة الاستتباب الداخلي عندما يتعرض الجسم لإجهاد خارجي كالرياضة أو داخلي بسبب إنفلونزا أو حمى. ذلك إذا معناه هنا أن الجسم يعود بسرعة إلى حالة الاستتباب ومن أجل ذلك يحافظ الجسم تلقائيا على عدة متغيرات كالحرارة مثلا التي يجب أن تبقى ضمن حدود معينة بواسطة جهاز دقيق لتنظيمها يسمى منظم الحرارة ونسبة السكر في الدم ودرجة الحموضة والضغط الداخلي وبصفة عامة فاننا نقصد بالاستتباب قدرة كل جهاز –على حدة– على الحفاظ على توازنه من أجل الحفاظ على الكل وهو الكائن الحي. وذلك بفعل الأنظمة المختلفة و الانزيمات و الهرمونات والتي تقوم بملاحظة ومواجهة أي خلل قد يحدث ويسمح الجسم لنفسه بسهولة بالتأقلم مع البيئة المحيطة أو الإجهاد من أجل تفادي أي تغيرات مفاجئة داخل الجسم -وكمثال عن ذلك نسبة السكر في الدم إذ تتدخل العديد من الهرمونات لتبقيه في مستوياته الطبيعية هذا المصطلح استعمله كلود برنار، الذي يعتبر أب الفيزيولوجيا، ونشر سنة 1865. حيث يستخدم الفسيولوجيون اصطلاح الاستتباب بمعنى المحافظة على الظروف الثابتة أو الساكنة في المحيط الداخلى للجسم . و تقوم كل أعضاء الجسم و أنسجته بصورة أساسية بوظائف تساعد في المحافظة على هذه الظروف الثابتة . فمثلا تزود الرئتان الأكسجين باستمرار للسائل خارج خلوي ليعوض عما تستعمله الخلايا من الأكسجين، كما تقوم الكليتان بالمحافظة على تركيزات أيونية ثابتة، ويوفر الجهاز الهضمى الغذاء الضرورى للجسم . (ar)
  • Homeostáze nebo také homeostáza (z řec. homoios, stejný, a stasis, trvání, stání) znamená samočinné udržování hodnoty nějaké veličiny na přibližně stejné hodnotě. U živých organismů je to schopnost udržovat stabilní vnitřní prostředí, které je nezbytnou podmínkou jejich fungování a existence, i když se vnější podmínky mění. Příkladem organické homeostáze je udržování acidobazické rovnováhy nebo tělesné teploty u homoiotermních organizmů. Kyberneticky se homeostáze vysvětluje jako záporná zpětná vazba, která na základě chybového signálu redukuje odchylky od normativní, správné hodnoty. Zařízení nebo systém, který takto funguje, se nazývá homeostat. Koncept homeostáze v biologii popsal a publikoval francouzský fyziolog Claude Bernard roku 1865; pojem pochází od amerického fyziologa , objevitele principu homeostázy (1932). (cs)
  • Homöostase (altgriechisch ὁμοιοστάσις homoiostásis, deutsch ‚Gleichstand‘) bezeichnet einen Gleichgewichtszustand eines offenen dynamischen Systems, der durch einen internen regelnden Prozess aufrechterhalten wird. Sie ist damit ein Spezialfall der Selbstregulation von Systemen. Der Begriff wird in zahlreichen Disziplinen wie zum Beispiel in der Physik, Chemie, Biologie, Ökologie, in den Wirtschaftswissenschaften, der Soziologie, der Psychologie, der Medizin oder in der Rechtswissenschaft angewendet. Ein System in Homöostase ist ein Homöostat. (de)
  • Homeostasia (grezieratik ὅμος, hómos, "berdin" + ιστημι, istēmi, "geratu") sistema ireki edo itxi baten ezaugarri bat da, bereziki organismo bizi batengan, baldintza iraunkor bat mantentzeko barne giroaren erregulazioari dagokiona. Beste era batera esanda, oinarrizko funtzio fisiologikoen oinarriei muga egonkorretan eusteko joera duten izaki bizien ezaugarria da. Claude Bernard psikologo frantziarrak sortu zuen hitza 1865an (fisiologiaren aitatzat hartu zen askotan). Hasieran definizio hau biologian bakarrik aplikatu zen, baina gero beste zientzia eta teknika batzuetan ere erabili da. Homeostasiaren ezaugarri nagusiak: (kanpoko tenperaturen aldaketei aurre egiteko hegaztiek eta ugaztunek erabiltzen duten sistema, barne tenperaturari ahalik eta muga egonkorrenetan eustearren), eta odolaren presioari, gorputzeko isurkarien kontzentrazioari eta arnas erritmoari eustea, beste zenbaiten artean. Homeostasi prozesuetan hormonek parte hartzen dute, kanpoko eragin bakoitzari dagokion erantzuna bideratuz. Homeostasiaren kontzeptua Cannonek bihurtu zuen ezagun 1926an, eta garrantzi handia izan du gerora, besteak beste, Lorenzen eta Tinbergenen etologia eskolan. Ikertzaile horien ustez, homeostasi oreka hausten bada, larrialdi egoera sortzen da, eta larritasun hori gutxiagotzeko joera izaten du animaliak senez. (eu)
  • In biology, homeostasis is the state of steady internal, physical, and chemical conditions maintained by living systems. This is the condition of optimal functioning for the organism and includes many variables, such as body temperature and fluid balance, being kept within certain pre-set limits (homeostatic range). Other variables include the pH of extracellular fluid, the concentrations of sodium, potassium and calcium ions, as well as that of the blood sugar level, and these need to be regulated despite changes in the environment, diet, or level of activity. Each of these variables is controlled by one or more regulators or homeostatic mechanisms, which together maintain life. Homeostasis is brought about by a natural resistance to change when already in the optimal conditions, and equilibrium is maintained by many regulatory mechanisms. All homeostatic control mechanisms have at least three interdependent components for the variable being regulated: a receptor, a control centre, and an effector. The receptor is the sensing component that monitors and responds to changes in the environment, either external or internal. Receptors include thermoreceptors, and mechanoreceptors. Control centres include the respiratory centre, and the renin–angiotensin system. An effector is the target acted on, to bring about the change back to the normal state. At the cellular level, effectors include nuclear receptors that bring about changes in gene expression through up-regulation or down-regulation, and act in negative feedback mechanisms. An example of this is in the control of bile acids in the liver. Some centers, such as the renin–angiotensin system, control more than one variable. When the receptor senses a stimulus, it reacts by sending action potentials to a control center. The control center sets the maintenance range—the acceptable upper and lower limits—for the particular variable, such as temperature. The control center responds to the signal by determining an appropriate response and sending signals to an effector, which can be one or more muscles, an organ, or a gland. When the signal is received and acted on, negative feedback is provided to the receptor that stops the need for further signaling. The cannabinoid receptor type 1 (CB1), located at the presynaptic neuron, is a receptor that can stop stressful neurotransmitter release to the postsynaptic neuron; it is activated by endocannabinoids (ECs) such as anandamide (N-arachidonoylethanolamide; AEA) and 2-arachidonoylglycerol (2-AG) via a retrograde signaling process in which these compounds are synthesized by and released from postsynaptic neurons, and travel back to the presynaptic terminal to bind to the CB1 receptor for modulation of neurotransmitter release to obtain homeostasis. The polyunsaturated fatty acids (PUFAs) are lipid derivatives of omega-3 (docosahexaenoic acid, DHA, and eicosapentaenoic acid, EPA) or of omega-6 (arachidonic acid, ARA) are synthesized from membrane phospholipids and used as a precursor for endocannabinoids (ECs) mediate significant effects in the fine-tune adjustment of body homeostasis. (en)
  • La homeostasis (del griego ὅμοιος hómoios, ‘igual’, ‘similar’,​ y στάσις stásis, ‘estado’, ‘estabilidad’​) es una propiedad de los organismos que consiste en su capacidad de mantener una condición interna estable compensando los cambios en su entorno mediante el intercambio regulado de materia y energía con el exterior (metabolismo). Se trata de una forma de equilibrio dinámico que se hace posible gracias a una red de sistemas de control realimentados que constituyen los mecanismos de autorregulación de los seres vivos. Ejemplos de homeostasis son la regulación de la temperatura corporal y el equilibrio de fluidos, manteniéndose dentro de ciertos límites preestablecidos (rango homeostático). Otras variables incluyen el pH del líquido extracelular, las concentraciones de varios iones (sodio, potasio, calcio, etc.), así como el nivel de azúcar en sangre, que deben regularse a pesar de los cambios en el entorno, la dieta o el nivel de actividad. Cada una de estas variables está controlada por uno o más reguladores o mecanismos homeostáticos, que juntos mantienen la vida. La homeostasis se produce por una resistencia natural al cambio cuando el organismo, ya sea unicelular, pluricelular o a niveles de organización superiores, se encuentra en las condiciones óptimas, y el equilibrio se mantiene mediante muchos mecanismos reguladores. Todos los mecanismos de control homeostático tienen al menos tres componentes interdependientes para la variable que se regula: un receptor, un centro de control y un efector. El receptor es el componente sensor que monitorea y responde a los cambios en el entorno, ya sea externo o interno. Los receptores incluyen termorreceptores y mecanorreceptores. Los centros de control incluyen el centro respiratorio y el sistema renina-angiotensina. Un efector es el objetivo sobre el que se actúa para provocar el cambio de regreso al estado normal. A nivel celular, los receptores incluyen receptores nucleares que provocan cambios en la expresión génica a través de la regulación hacia arriba o hacia abajo, y actúan en mecanismos de retroalimentación negativa. Un ejemplo de esto es el control de los ácidos biliares en el hígado. Algunos centros, como el sistema renina-angiotensina, controlan más de una variable. Cuando el receptor detecta un estímulo, reacciona enviando potenciales de acción a un centro de control. El centro de control establece el rango de mantenimiento (los límites superior e inferior aceptables) para la variable en particular, como por ejemplo la temperatura. El centro de control responde a la señal determinando una respuesta apropiada y enviando señales a un efector, que puede ser uno o más músculos, un órgano o una glándula. Cuando se recibe la señal y se actúa sobre ella, se proporciona una retroalimentación negativa al receptor que detiene la necesidad de más señalización. El concepto de homeostasis fue aplicado por Walter Cannon en 1926,​ en 1929​ y en 1932​​ para referirse al concepto de medio interno (milieu intérieur), publicado así en 1865 por Claude Bernard, referencia de la fisiología como se entiende en la actualidad. Tradicionalmente se ha aplicado en biología pero, dado el hecho de que no solo lo biológico es capaz de cumplir con esta definición, otras ciencias y técnicas han adoptado también este término.​ (es)
  • Is téarma Hoiméastáis a úsáidtear chun cur síos ar chobhsaíocht nó foistine fheiceálach an tsreabháin sheachtarcheallaigh i nduine sláintiúil, agus na bealaí a gcoinníonn an cholainn an chobhsaíocht seo. Úsáidtear é i leith ainmhithe eile freisin. Má shuaitear toirt, comhdhéanamh nó teocht (in ainmhí aonteasach) an tsreabháin sheachtarcheallaigh, is féidir go ndéanfar damáiste dá shláinte, agus fiú go marófar é. Mar sin, bíonn cuid mhaith den fhiseolaíocht ag déanamh staidéar ar na meicníochtaí a thagann i bhfeidhm chun an sreabhán a choinneáil taobh istigh de theorainneacha cruinne an t-am ar fad. Mar shampla, coinnítear teocht na mamach aonteasach trí mheicníochtaí gníomhacha meitibileachta, cosúil le crith nuair a thiteann an teocht ró-íseal, nó cneadach nuair a éiríonn sí ró-ard. (ga)
  • L'omeostasi (dal greco omeo- e -stasi, "simile posizione") è la tendenza naturale al raggiungimento di una relativa stabilità, sia delle proprietà chimico-fisiche interne sia comportamentali, che accomuna tutti gli organismi viventi, per i quali tale regime dinamico deve mantenersi nel tempo, anche al variare delle condizioni esterne, attraverso precisi meccanismi autoregolatori. Per estensione, il termine indica anche la capacità di alcuni sistemi elettromeccanici o informatici di mantenere i propri valori di funzionamento all'interno di un intervallo dinamico, attraverso processi di auto-regolazione. In molti processi biologici, l'omeostasi mantiene la concentrazione chimica di ioni e molecole, e permette alla cellula di sopravvivere; in fisica, l'omeostasi permette di regolare altri parametri quali temperatura o energia. Di solito questo termine viene usato in biochimica, per indicare l'equilibrio di una composizione chimica ottimale tra liquidi diversi e separati da membrane, ad esempio le membrane cellulari. Un esempio classico è la separazione tra plasma sanguigno, liquido interstiziale e liquido intracellulare. In fisiologia, la legge dell'equilibrio di massa dice che se la quantità di una sostanza in un organismo deve rimanere costante, ogni aumento deve venir compensato da una perdita di pari entità; in tale ultima accezione Maslow la pone tra le cinque esigenze poste al primo segmento della sua "piramide dei bisogni". In sinecologia indica anche la tendenza all'equilibrio delle popolazioni animali e vegetali, come risultato di meccanismi dipendenti dalla densità e operanti sul tasso di natalità, sopravvivenza e morte (stabilità). Nella teoria della semiosfera di Juri Lotman, l'omeostasi indica la condizione di stabilità della semiosfera o di parti di essa. (it)
  • En biologie et en systémique, l’homéostasie est un phénomène par lequel un facteur clé (par exemple, la température) est maintenu autour d'une valeur bénéfique pour le système considéré, grâce à un processus de régulation. Des exemples typiques d'homéostasie sont : la température d'une pièce grâce à un thermostat, la température du corps d'un animal homéotherme, le taux de sucre sanguin, le degré d'acidité d'un milieu, la pression interne d'un milieu, etc. Plus globalement, on désigne aussi par homéostasie la capacité globale d'un système à maintenir tout un ensemble de tels facteurs clés, notamment chez un organisme vivant. Opérant comme un système de régulation, l’homéostasie requiert un capteur (naturel ou artificiel) qui mesure le facteur réel, un actionneur capable d'agir sur sa valeur, et entre les deux un processus d'ajustement permettant de faire varier l'activité de l'actionneur en fonction de la valeur mesurée. En automatisme, il s'agit d'un centre de contrôle quelconque (thermostat, variateur de vitesse...) ; dans un organisme, une multitude de phénomènes existent qui jouent le même rôle de principe. Par exemple, pour la régulation du taux de sucre sanguin, toute une cascade de processus biochimiques impliquant plusieurs hormones participe à cet ajustement. Le concept d'homéostasie en biologie est critiqué par certains auteurs car de nombreuses quantités biologiques ne varient pas autour d'une moyenne cible mais varient au contraire de manière complexe. Initialement défini par Claude Bernard le terme homéostasie provient du grec ὅμοιος, hómoios, « similaire », et στάσις (ἡ), stásis, « stabilité, action de se tenir debout ». La notion s'est ensuite révélée utile à l’étude de toutes sortes d'organismes et systèmes en biologie, sociologie, politique, automatismes, et plus généralement dans les sciences des systèmes. L’idée d’homéostasie fut aussi abondamment utilisée par W. Ross Ashby, l'un des pères de la cybernétique, qui en a donné une illustration purement physique par la construction d'un « homéostat » composé d'éléments mobiles qui retrouvent leur position de stabilité après avoir été perturbés. Dans les neurosciences, l'homéostasie joue un rôle clé dans une théorie spéculative de la conscience et du sentiment d'unité du Soi. (fr)
  • 항상성(恒常性, homeostasis 혹은 homoeostasis)은 변수들을 조절하여 내부 환경을 안정적이고 상대적으로 일정하게 유지하려는 계의 특성을 말한다. 그리스어 ὅμοιος('유사한'이라는 뜻)와 στάσις('동일하게 유지하다, 버티다'라는 뜻)에서 유래하였다. 항상성의 예로 외부 조건의 변화에 대하여 인체 내부 환경을 일정하게 유지하는 과정, 즉 체온 조절이나 산성도와 알칼리도(수소 이온 농도) 조절을 들 수 있다. 항상성 개념은 1865년에 클로드 베르나르(프랑스어: Claude Bernard)가 제안하였으며, '항상성'이라는 단어는 1926년 (Walter Bradford Cannon)이 고안하였다. 항상성은 본래 살아있는 유기체에서 일어나는 과정을 일컫는 단어였지만, 지금은 온도조절장치(thermostat)와 같은 자동 조절 장치에도 쓰인다. 항상성은 변화를 감지하기 위한 센서(sensor), 환경을 조절하는 효과 기작(effector mechanism), 그리고 그 둘을 연결하는 음성 피드백(negative feedback)을 필요로 한다. (ko)
  • 恒常性(こうじょうせい)ないしはホメオスタシス(希: ὅμοιοστάσις、英: homeostasis)とは、生物において、その内部環境を一定の状態に保ちつづけようとする傾向のことである。 (ja)
  • Homeostasia ou homeostase, a partir dos termos gregos homeo, "similar" ou "igual", e stasis, "estático", é a condição de relativa estabilidade da qual o organismo necessita para realizar suas funções adequadamente para o equilíbrio do corpo. É a propriedade de um sistema aberto, especialmente dos seres vivos, de regular o seu ambiente interno, de modo a manter uma condição estável mediante múltiplos ajustes de equilíbrio dinâmico, controlados por mecanismos de regulação inter-relacionados. Este fenómeno foi descrito pela primeira vez por Claude Bernard e posteriormente foi estudado mais profundamente por Walter Cannon. O primeiro, em 1859, disse que todos os mecanismos vitais, por mais variados que sejam, não têm outro objetivo além da manutenção da estabilidade das condições do meio interno. O segundo, em 1929, chamou essa estabilidade de homeostase. (pt)
  • Homeostase is een fysiologisch proces, waarbij organismen het inwendig milieu van biochemische en biofysische processen in evenwicht houden, ondanks veranderingen in de omgeving waarin het organisme zich bevindt. Door homeostase kan een organisme de functie van elk individueel orgaan aanpassen, waardoor aan de integrale behoefte van het lichaam wordt voldaan. Als het organisme faalt in het onderhouden van zijn homeostase kan het organisme sterven. Het principe werd het eerst beschreven door Claude Bernard als milieu intérieur, terwijl in 1932 in zijn boek The Wisdom of the Body de naam homeostase bedacht. Homeostase bij gewervelden is mogelijk doordat weefsels en organen via het zenuwstelsel, of door biochemische stimulatie, met elkaar in verbinding staan. Dat heet interoceptie. De hypothalamus, een deel van de hersenen, registreert dat de homeostase uit balans is en zorgt er, middels biochemische stimulatie, voor dat de concentraties van de voor het organisme noodzakelijke stoffen weer naar de homeostatische toestand terugkeren. De biochemische stimulatie gebeurt via transmitters. Transmitters die via het bloed worden vervoerd zijn de hormonen; transmitters die verschillende delen van het zenuwstelsel met boodschappen verzorgen zijn de neurotransmitters. Onder andere de zuurgraad, het zuurstofgehalte van het bloed, de bloeddruk, de suikerspiegel, de temperatuur, de osmoseregulatie, en de hoeveelheid in het bloed opgeloste stoffen worden op deze manier gereguleerd. (nl)
  • Homeostaza (gr. homoíos – podobny, równy; stásis – stanie, trwanie, postawa) – zdolność utrzymywania względnie stałych parametrów wewnętrznych w systemie (zamkniętym lub otwartym). Pojęcie to zwykle odnosi się do samoregulacji procesów biologicznych. Zasadniczo sprowadza się to do utrzymania stanu stacjonarnego płynów wewnątrz- i (w organizmach wielokomórkowych) zewnątrzkomórkowych. Pojęcie homeostazy wprowadził Walter Cannon w 1939 roku na podstawie założeń Claude Bernarda z 1857 r. dotyczących stabilności środowiska wewnętrznego. Homeostaza jest podstawowym pojęciem w fizjologii. Pojęcie to jest także stosowane w psychologii zdrowia dla określenia mechanizmu adaptacyjnego. (pl)
  • Гомеоста́з (др.-греч. ὁμοιοστάσις от ὅμοιος «одинаковый, подобный» + στάσις «стояние; неподвижность») — саморегуляция, способность сохранять постоянство своего внутреннего состояния посредством скоординированных реакций, направленных на поддержание динамического равновесия. Стремление системы воспроизводить себя, восстанавливать утраченное равновесие, преодолевать сопротивление внешней среды. Гомеостаз популяции — способность популяции поддерживать определённую численность своих особей длительное время. Американский физиолог Уолтер Кеннон (Walter B. Cannon) в 1932 году в своей книге «The Wisdom of the Body» («Мудрость тела») предложил этот термин как название для «координированных физиологических процессов, которые поддерживают большинство устойчивых состояний организма». В дальнейшем этот термин распространился на способность динамически сохранять постоянство своего внутреннего состояния любой открытой системы. Однако представление о постоянстве внутренней среды было сформулировано ещё в 1878 году французским учёным Клодом Бернаром. (ru)
  • 體內平衡(英語:homeostatic,又稱恆定狀態或恆定性)是指在一定外部环境范围内,生物體或生态系统內環境有賴整體的器官的協調聯繫,得以維持体系內環境相对不变的狀態,保持动态平衡的這種特性。 器官與器官之間必須經由調整和監管機制保持平衡,才能使整個基體的正常運作。在人類,體內平衡包括以下的內容: (zh)
  • Homeostas, av grekiska ὅμοιος homoios, ”liknande”, och στάσις stasis, ”stopp”, ”stillastående”, är ett stabilt och konstant tillstånd gentemot omgivningen i ett biologiskt system. De tre viktigaste homeostatiska mekanismerna är termoreglering, osmoreglering och reglering av blodsockernivåerna. Flera mekanismer och processer reglerar den interna miljön i syfte att behålla homeostas. Det är främst djur som har förmågan att aktivt påverka sin situation. Detta sker på olika sätt, ofta evolutionärt anpassat till den miljö djuret lever i. Många djur flyr instinktivt från en ofördelaktig miljö, till exempel med för hög eller låg värme, salthalt eller syrehalt. Inuti djuren finns ett aktivt system med tre huvudkomponenter: En receptor, som upptäcker förändringen, ett kontrollorgan som ser till att homeostasen återställs och en effektor som utför kontrollorganets order. Djur delas grovt in i regulatorer respektive konformatorer. Endotermer (exempel på regulatorer) har en högre förmåga att påverka sin kroppstemperatur än vad exotermer (exempel på konformatorer) har. På samma sätt kan många djur reglera sin vattenbalans, medan andra (till exempel spindelkrabbor av släktet Libinia) får samma halt av joner som omgivningen. Den franske fysiologen Claude Bernard räknas som en av pionjärerna för upptäckten av homeostas. Han upptäckte i slutet av 1800-talet interstitialvätskan som omger cellerna hos alla flercelliga djur, och att många lyckades hålla temperatur, pH och glukoshalt konstant. I det autonoma nervsystemet har många ryggradsdjur en termostatliknande funktion i form av negativ återkoppling, som förutom värmeskillnader även känner av och reglerar bland annat blodtryck, syrehalt, koldioxidhalt, glukoshalt och pH-värde.. Hos människor och andra endotermer bestäms energiförbrukningen för att upprätthålla de interna processerna av basalomsättningen. Hos exotermer varierar detta mestadels med yttertemperaturen, så där pratar man istället om . (sv)
  • Гомеоста́з — стан динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси. Здебільшого цей термін вживається в медицині та біології. Гомеостаз підтримується безперервною роботою систем органів кровообігу, дихання, травлення, виділення тощо, виділенням у кров біологічно активних хімічних речовин, які забезпечують взаємодію клітин і органів. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій системі, яка керує діяльністю органів і систем організму. Гомеостаз регулюється безпосередньо проміжним мозком. Гомеостаз — відносна сталість складу та властивостей внутрішнього середовища біологічних систем різних рівнів організації. В основі гомеостазу лежать динамічні процеси, оскільки сталість внутрішнього середовища безперервно порушується і так само постійно відновлюється. Фізіологічні процеси в організмі та перебіг підтримання гомеостазу перебувають під контролем зворотного зв'язку (керований об'єкт, своєю чергою, контролює об'єкт огляду, між ними існує взаємодія). Гомеостаз — це система узгоджених реакцій, спрямованих на забезпечення, підтримання або відновлення сталості внутрішнього середовища організму. Організм як тварини, так і людини є відкритою системою, що досить щільно пов'язана із середовищем. Існує така властивість, як саморегуляція, для якої було запропоновано назву лат. «gomios stasis» — подібний стан. Гомеостаз — це постійність внутрішнього середовища і фізіологічних функцій організму (сталість хімічного складу та фізико-хімічних властивостей; він виражається наявністю низки стійких показників (констант), визначає нормальний стан організму: температуру, тиск крові, кількість у крові речовин (Са, К, Na)). (uk)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 13980 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 73236 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1067684923 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • Homöostase (altgriechisch ὁμοιοστάσις homoiostásis, deutsch ‚Gleichstand‘) bezeichnet einen Gleichgewichtszustand eines offenen dynamischen Systems, der durch einen internen regelnden Prozess aufrechterhalten wird. Sie ist damit ein Spezialfall der Selbstregulation von Systemen. Der Begriff wird in zahlreichen Disziplinen wie zum Beispiel in der Physik, Chemie, Biologie, Ökologie, in den Wirtschaftswissenschaften, der Soziologie, der Psychologie, der Medizin oder in der Rechtswissenschaft angewendet. Ein System in Homöostase ist ein Homöostat. (de)
  • Is téarma Hoiméastáis a úsáidtear chun cur síos ar chobhsaíocht nó foistine fheiceálach an tsreabháin sheachtarcheallaigh i nduine sláintiúil, agus na bealaí a gcoinníonn an cholainn an chobhsaíocht seo. Úsáidtear é i leith ainmhithe eile freisin. Má shuaitear toirt, comhdhéanamh nó teocht (in ainmhí aonteasach) an tsreabháin sheachtarcheallaigh, is féidir go ndéanfar damáiste dá shláinte, agus fiú go marófar é. Mar sin, bíonn cuid mhaith den fhiseolaíocht ag déanamh staidéar ar na meicníochtaí a thagann i bhfeidhm chun an sreabhán a choinneáil taobh istigh de theorainneacha cruinne an t-am ar fad. Mar shampla, coinnítear teocht na mamach aonteasach trí mheicníochtaí gníomhacha meitibileachta, cosúil le crith nuair a thiteann an teocht ró-íseal, nó cneadach nuair a éiríonn sí ró-ard. (ga)
  • 항상성(恒常性, homeostasis 혹은 homoeostasis)은 변수들을 조절하여 내부 환경을 안정적이고 상대적으로 일정하게 유지하려는 계의 특성을 말한다. 그리스어 ὅμοιος('유사한'이라는 뜻)와 στάσις('동일하게 유지하다, 버티다'라는 뜻)에서 유래하였다. 항상성의 예로 외부 조건의 변화에 대하여 인체 내부 환경을 일정하게 유지하는 과정, 즉 체온 조절이나 산성도와 알칼리도(수소 이온 농도) 조절을 들 수 있다. 항상성 개념은 1865년에 클로드 베르나르(프랑스어: Claude Bernard)가 제안하였으며, '항상성'이라는 단어는 1926년 (Walter Bradford Cannon)이 고안하였다. 항상성은 본래 살아있는 유기체에서 일어나는 과정을 일컫는 단어였지만, 지금은 온도조절장치(thermostat)와 같은 자동 조절 장치에도 쓰인다. 항상성은 변화를 감지하기 위한 센서(sensor), 환경을 조절하는 효과 기작(effector mechanism), 그리고 그 둘을 연결하는 음성 피드백(negative feedback)을 필요로 한다. (ko)
  • 恒常性(こうじょうせい)ないしはホメオスタシス(希: ὅμοιοστάσις、英: homeostasis)とは、生物において、その内部環境を一定の状態に保ちつづけようとする傾向のことである。 (ja)
  • Homeostaza (gr. homoíos – podobny, równy; stásis – stanie, trwanie, postawa) – zdolność utrzymywania względnie stałych parametrów wewnętrznych w systemie (zamkniętym lub otwartym). Pojęcie to zwykle odnosi się do samoregulacji procesów biologicznych. Zasadniczo sprowadza się to do utrzymania stanu stacjonarnego płynów wewnątrz- i (w organizmach wielokomórkowych) zewnątrzkomórkowych. Pojęcie homeostazy wprowadził Walter Cannon w 1939 roku na podstawie założeń Claude Bernarda z 1857 r. dotyczących stabilności środowiska wewnętrznego. Homeostaza jest podstawowym pojęciem w fizjologii. Pojęcie to jest także stosowane w psychologii zdrowia dla określenia mechanizmu adaptacyjnego. (pl)
  • 體內平衡(英語:homeostatic,又稱恆定狀態或恆定性)是指在一定外部环境范围内,生物體或生态系统內環境有賴整體的器官的協調聯繫,得以維持体系內環境相对不变的狀態,保持动态平衡的這種特性。 器官與器官之間必須經由調整和監管機制保持平衡,才能使整個基體的正常運作。在人類,體內平衡包括以下的內容: (zh)
  • الاستتباب الداخلي أو التوازن الداخلي هي خاصية لجسم كائن حي، ينظم الجسم بها بيئته الداخلية بغرض الحفاظ على استقرارها وثباتها أمام تغيرات قد تكون داخلية أو خارجية، مثل إجهاد بسبب ارتفاع درجة حرارة الجو، أو الاستحمام بماء ساخن ثم بماء بارد عدة مرات أو مزاولة رياضة شديدة ثم الاسترخاء . الاستتباب الداخلي هنا هو مقياس لسرعة استعادة الجسم للقيام بوظائفه المعتادة . عند الشباب يكون سرعة وصول الجسم لحالة الاستتباب سريعا ولدى الشيوخ فهو يأخذ وقتا طويلا ربما أيام، ذلك لأن الهرمونات والانزيمات في الشباب تكون متوفرة أكثر لدى الشباب عنها بالنسبة إلى الشيوخ، وهذا أمر طبيعي . الهرمونات والانزيمات هي التي تعمل على حالة الاستتباب الداخلي عندما يتعرض الجسم لإجهاد خارجي كالرياضة أو داخلي بسبب إنفلونزا أو حمى. (ar)
  • Homeostáze nebo také homeostáza (z řec. homoios, stejný, a stasis, trvání, stání) znamená samočinné udržování hodnoty nějaké veličiny na přibližně stejné hodnotě. U živých organismů je to schopnost udržovat stabilní vnitřní prostředí, které je nezbytnou podmínkou jejich fungování a existence, i když se vnější podmínky mění. Příkladem organické homeostáze je udržování acidobazické rovnováhy nebo tělesné teploty u homoiotermních organizmů. Kyberneticky se homeostáze vysvětluje jako záporná zpětná vazba, která na základě chybového signálu redukuje odchylky od normativní, správné hodnoty. Zařízení nebo systém, který takto funguje, se nazývá homeostat. (cs)
  • Homeostasia (grezieratik ὅμος, hómos, "berdin" + ιστημι, istēmi, "geratu") sistema ireki edo itxi baten ezaugarri bat da, bereziki organismo bizi batengan, baldintza iraunkor bat mantentzeko barne giroaren erregulazioari dagokiona. Beste era batera esanda, oinarrizko funtzio fisiologikoen oinarriei muga egonkorretan eusteko joera duten izaki bizien ezaugarria da. Claude Bernard psikologo frantziarrak sortu zuen hitza 1865an (fisiologiaren aitatzat hartu zen askotan). Hasieran definizio hau biologian bakarrik aplikatu zen, baina gero beste zientzia eta teknika batzuetan ere erabili da. (eu)
  • La homeostasis (del griego ὅμοιος hómoios, ‘igual’, ‘similar’,​ y στάσις stásis, ‘estado’, ‘estabilidad’​) es una propiedad de los organismos que consiste en su capacidad de mantener una condición interna estable compensando los cambios en su entorno mediante el intercambio regulado de materia y energía con el exterior (metabolismo). Se trata de una forma de equilibrio dinámico que se hace posible gracias a una red de sistemas de control realimentados que constituyen los mecanismos de autorregulación de los seres vivos. (es)
  • In biology, homeostasis is the state of steady internal, physical, and chemical conditions maintained by living systems. This is the condition of optimal functioning for the organism and includes many variables, such as body temperature and fluid balance, being kept within certain pre-set limits (homeostatic range). Other variables include the pH of extracellular fluid, the concentrations of sodium, potassium and calcium ions, as well as that of the blood sugar level, and these need to be regulated despite changes in the environment, diet, or level of activity. Each of these variables is controlled by one or more regulators or homeostatic mechanisms, which together maintain life. (en)
  • En biologie et en systémique, l’homéostasie est un phénomène par lequel un facteur clé (par exemple, la température) est maintenu autour d'une valeur bénéfique pour le système considéré, grâce à un processus de régulation. Des exemples typiques d'homéostasie sont : la température d'une pièce grâce à un thermostat, la température du corps d'un animal homéotherme, le taux de sucre sanguin, le degré d'acidité d'un milieu, la pression interne d'un milieu, etc. Plus globalement, on désigne aussi par homéostasie la capacité globale d'un système à maintenir tout un ensemble de tels facteurs clés, notamment chez un organisme vivant. (fr)
  • L'omeostasi (dal greco omeo- e -stasi, "simile posizione") è la tendenza naturale al raggiungimento di una relativa stabilità, sia delle proprietà chimico-fisiche interne sia comportamentali, che accomuna tutti gli organismi viventi, per i quali tale regime dinamico deve mantenersi nel tempo, anche al variare delle condizioni esterne, attraverso precisi meccanismi autoregolatori. Per estensione, il termine indica anche la capacità di alcuni sistemi elettromeccanici o informatici di mantenere i propri valori di funzionamento all'interno di un intervallo dinamico, attraverso processi di auto-regolazione. (it)
  • Homeostase is een fysiologisch proces, waarbij organismen het inwendig milieu van biochemische en biofysische processen in evenwicht houden, ondanks veranderingen in de omgeving waarin het organisme zich bevindt. Door homeostase kan een organisme de functie van elk individueel orgaan aanpassen, waardoor aan de integrale behoefte van het lichaam wordt voldaan. Als het organisme faalt in het onderhouden van zijn homeostase kan het organisme sterven. Het principe werd het eerst beschreven door Claude Bernard als milieu intérieur, terwijl in 1932 in zijn boek The Wisdom of the Body de naam homeostase bedacht. (nl)
  • Homeostasia ou homeostase, a partir dos termos gregos homeo, "similar" ou "igual", e stasis, "estático", é a condição de relativa estabilidade da qual o organismo necessita para realizar suas funções adequadamente para o equilíbrio do corpo. É a propriedade de um sistema aberto, especialmente dos seres vivos, de regular o seu ambiente interno, de modo a manter uma condição estável mediante múltiplos ajustes de equilíbrio dinâmico, controlados por mecanismos de regulação inter-relacionados. (pt)
  • Гомеоста́з (др.-греч. ὁμοιοστάσις от ὅμοιος «одинаковый, подобный» + στάσις «стояние; неподвижность») — саморегуляция, способность сохранять постоянство своего внутреннего состояния посредством скоординированных реакций, направленных на поддержание динамического равновесия. Стремление системы воспроизводить себя, восстанавливать утраченное равновесие, преодолевать сопротивление внешней среды. Гомеостаз популяции — способность популяции поддерживать определённую численность своих особей длительное время. (ru)
  • Homeostas, av grekiska ὅμοιος homoios, ”liknande”, och στάσις stasis, ”stopp”, ”stillastående”, är ett stabilt och konstant tillstånd gentemot omgivningen i ett biologiskt system. De tre viktigaste homeostatiska mekanismerna är termoreglering, osmoreglering och reglering av blodsockernivåerna. Den franske fysiologen Claude Bernard räknas som en av pionjärerna för upptäckten av homeostas. Han upptäckte i slutet av 1800-talet interstitialvätskan som omger cellerna hos alla flercelliga djur, och att många lyckades hålla temperatur, pH och glukoshalt konstant. (sv)
  • Гомеоста́з — стан динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси. Здебільшого цей термін вживається в медицині та біології. Гомеостаз підтримується безперервною роботою систем органів кровообігу, дихання, травлення, виділення тощо, виділенням у кров біологічно активних хімічних речовин, які забезпечують взаємодію клітин і органів. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій системі, яка керує діяльністю органів і систем організму. Гомеостаз регулюється безпосередньо проміжним мозком. (uk)
rdfs:label
  • Homeostasis (en)
  • استتباب (ar)
  • Homeòstasi (ca)
  • Homeostáza (cs)
  • Ομοιόσταση (el)
  • Homöostase (de)
  • Homeostato (eo)
  • Homeostasis (es)
  • Homeostasi (eu)
  • Homéostasie (fr)
  • Hoiméastáis (ga)
  • Homeostasis (in)
  • 恒常性 (ja)
  • Omeostasi (it)
  • 항상성 (ko)
  • Homeostase (pt)
  • Homeostase (fysiologie) (nl)
  • Homeostaza (pl)
  • Гомеостаз (ru)
  • Homeostas (sv)
  • 稳态 (zh)
  • Гомеостаз (uk)
rdfs:seeAlso
owl:differentFrom
owl:sameAs
skos:closeMatch
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:knownFor of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:content of
is dbp:fields of
is dbp:knownFor of
is rdfs:seeAlso of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License