| dbo:abstract
|
- La història d'Itàlia és una de les més importants de tot Europa i de tot el món. Íntimament lligada a la de la cultura occidental i la història d'Europa, ha viscut bona part dels principals esdeveniments històrics del mónoccidental. Hereva de múltiples cultures antigues com la dels etruscs i llatins, i receptora de la colonització grega i cartaginesa, va veure néixer l'Imperi Romà, bressol de gran part de la cultura occidental i un dels més grans de la història. Després de la caiguda de l'imperi, Itàlia va patir una sèrie d'invasions germàniques alternades amb intents romans d'Orient i francs de reconstruir la unitat de l'Imperi romà. Roma, seu del papat i font de legitimitat imperial, va ser en aquests temps un focus que va atreure figures com Justinià I i Carlemany. Durant l'edat mitjana Itàlia es convertiria en un mosaic de ciutats estat que lluitaven entre si per aconseguir-ne l'hegemonia sobre la resta, amb freqüents intervencions de les potències circumdants i de l'Església. La seva privilegiada situació geogràfica va fer que fos clau en el comerç europeu i va afavorir repúbliques marítimes connectades amb la història europea. La lluita entre el poder temporal imperial, que incloïa Itàlia, i l'espiritual papal, que tenia la seva seu a Roma, va tenir a Itàlia especials repercussions. Aquesta herència de rellevància política la va convertir en focus de les lluites pel poder a Europa. A més, el llegat cultural clàssic i eclesiàstic fou el brou de cultiu de noves tendències. En els segles XV i XVI es va convertir en el centre cultural d'Europa, donà origen al Renaixement i va ser un dels camps en què es va decidir la supremacia europea de l'Imperi Espanyol amb la victòria sobre Francesc I de França. Després del declivi de la monarquia hispànica, l'Imperi Austrohongarès passaria a controlar la regió, com a bona part d'Europa Central. Transformada en un camp de batalla durant les guerres napoleòniques i el Primer Imperi de Napoleó Bonaparte, lluitaria per la seva independència. Entre 1856 i 1870 es va dur a terme la Unificació d'Itàlia després d'una sèrie de guerres que feren enfrontar-se l'Imperi Austríac i els Estats Pontificis. Posteriorment, Itàlia portaria a terme polítiques imperialistes que la dugueren a participar en la Primera Guerra Mundial del costat de l'Entent, a desenvolupar el feixisme de Benito Mussolini, a la invasió d'Albània i Abissínia i a participar en la Segona Guerra mundial al costat de l'Alemanya Nazi i de l'Imperi del Japó. En l'actualitat Itàlia és un estat prestigiós, democràtic, pertanyent a organitzacions com la Unió Europea o el G-8, i una de les principals potències econòmiques del món. (ca)
- Dějiny Itálie zahrnují období starověku, středověku a moderní éry. Ve starověku byla Itálie domovinou Římanů a metropolí římské říše. Řím byl založen v roce 753 př. n. l. jako království. Po svržení monarchie v roce 509 př. n. l. se stal republikou s vládou Senátu a lidu. Římská republika pak sjednotila Itálii na úkor Etrusků, Keltů a Řeků žijících na poloostrově. Řím vedl federaci italických kmenů k nadvládě nad západní Evropou, severní Afrikou a Blízkým východem. Římská říše ovládala západní Evropu a Středomoří po mnoho staletí a přinesla značný civilizační pokrok. Její výdobytky vedly k rozvoji západní filozofie, vědy a umění, které sehrály ústřední roli během následujících období středověku a renesance. Po pádu Říma v roce 476 zůstala Itálie dlouho rozdrobená na řadu městských států a menších politických útvarů. Teprve hnutí risorgimento během 19. století vedlo ke vzniku italského národního státu. Nové Italské království, ustanovené roku 1861, prošlo rychlou modernizací a vybudovalo velkou koloniální říši. Kolonizovalo části Afriky a země podél Středozemního moře. Jižní regiony mladého státu však zůstaly rurální a chudé. Staly se prameništěm celosvětově rozšířené . V první světové válce se Itálie připojila ke státům Trojdohody, Francii a Británii, přestože před válkou byla členem Trojspolku s Německem a Rakouskem-Uherskem. Jako jedna z hlavních spojeneckých mocností významně přispěla k vítězství Dohody. Ziskem Trenta a Terstu dokončila Itálie své sjednocení a obdržela stálé křeslo ve výkonném výboru Společnosti národů. Italští nacionalisté nicméně považovali výsledek první světové války za „okleštěné vítězství“ (vittoria mutilata) a tyto nálady vedly v roce 1922 k vzestupu fašistické diktatury Benita Mussoliniho. Následná účast Itálie ve druhé světové válce po boku zemí Osy skončila její vojenskou porážkou, Mussoliniho zatčením a útěkem a občanskou válkou mezi hnutím odporu (podporovaným nyní na straně Spojenců stojícím Italským královstvím) a nacisticko-fašistickým loutkovým státem známým jako Italská sociální republika. Po osvobození Itálie, pádu Sociální republiky a zabití Mussoliniho rukama partyzánů země zrušila monarchii referendem v roce 1946, obnovila demokracii, prošla obdobím hospodářského růstu 50. a 60. let (tzv. Italský hospodářský zázrak) a stala se zakládajícím členem Evropské unie, NATO a skupiny G6 (později G7 a G20). V 21. století zůstává Itálie silným hospodářským, kulturním, vojenským a politickým faktorem. (cs)
- كانت إيطالية منذ فجر تاريخها مصدر للتأثيرات الحضارية القادمة من الشرق منذ أقدم الأزمنة، وتكاد تنعزل عن وسط أوروبا بسلسلة جبال الألب الضخمة، لولا وجود معابر ومفازات جبلية تربطها بما يحيط بها من القارة. (ar)
- Die Geschichte Italiens umfasst die Entwicklungen auf dem Gebiet der Italienischen Republik von der Urgeschichte bis zur Gegenwart. Sie lässt sich 1,3 bis 1,7 Millionen Jahre zurückverfolgen, wobei der moderne Mensch vor etwa 43.000 bis 45.000 Jahren in Italien auftrat und noch mehrere Jahrtausende neben dem Neandertaler lebte. Bis ins 6. Jahrtausend v. Chr. bildeten Jagd, Fischfang und Sammeln die Grundlagen seiner Existenz. Etwa 6100 v. Chr. brachten erste Gruppen von außerhalb der Apenninhalbinsel – wohl über See aus Südanatolien und dem Nahen Osten – die Landwirtschaft mit; die Jäger und Sammler verschwanden. Im 2. Jahrtausend v. Chr. setzte eine Entwicklung ein, die aus den Dörfern frühe stadtähnliche Siedlungen machte. Die Gesellschaften wiesen etwa zeitgleich erstmals deutliche Spuren von Hierarchien auf. Die durch Schriftquellen belegte Geschichte Italiens beginnt erst nach der Besiedlung durch italische Völker. Neben ihnen erlebte die Kultur der Etrusker, deren Herkunft ungeklärt ist, um 600 v. Chr. ihre Blütezeit. Im 8. Jahrhundert v. Chr. hatte die griechische Kolonisation des süditalienischen Festlandes und Siziliens begonnen, an der Westküste der Insel siedelten Phönizier. Diese Kolonien gehörten später zu Karthago. Die meisten Gebiete Norditaliens wurden von Galliern besiedelt. Ab dem 4. Jahrhundert v. Chr. setzte die Expansion Roms ein, 146 v. Chr. wurden Korinth und Karthago zerstört, die Eroberung des Mittelmeerraums, später auch von Teilen Mittel- und Nordeuropas brachte kulturelle Einflüsse und Menschen aus dem gesamten Reich und den angrenzenden Gebieten nach Italien. Die Halbinsel bildete das Zentrum des Römischen Reiches und blieb es mit Einschränkungen bis zum Untergang Westroms um 476. Dabei verwandelte sich die agrarische Wirtschaftsbasis, die anfangs aus Bauern bestanden hatte, zu einem System weiträumiger Latifundien auf der Basis von Sklavenarbeit. Ein dichtes Straßennetz verband die expandierenden Städte, dank dessen der Warenaustausch, aber auch die Abhängigkeit von externen Gütern, wie Weizen und Olivenöl aus Nordafrika, anwuchsen. In der Spätantike erschienen neben der Sklaverei und den freien Bauern auf dem Land Formen der Bindung an den Boden, wie das Kolonat, wenngleich noch um 500 zwischen freien und unfreien Kolonen unterschieden wurde (Kolonenedikt des Anastasius). Im 4. Jahrhundert wurde das Christentum als Staatsreligion durchgesetzt. Ab dem 5. Jahrhundert kam Italien unter die Herrschaft germanischer Stämme, die Bevölkerung ging bis um 650 drastisch zurück, kurzzeitig eroberte Ostrom im 6. Jahrhundert das ehemalige Kerngebiet des Reiches. Im 8. Jahrhundert wurde der von den Langobarden etwa zwei Jahrhunderte lang beherrschte Norden dem Frankenreich angegliedert, später dem Heiligen Römischen Reich, während im Süden Araber und Byzantiner herrschten, ab dem 11. Jahrhundert Normannen. In den meisten Regionen setzte sich im Frühmittelalter der Feudalismus durch, dessen Zusammenhänge mit dem spätrömischen Kolonat äußerst komplex sind. Die oberitalienischen Kommunen, die sich etwa im Lombardenbund zusammenfanden, konnten sich im 12. und 13. Jahrhundert vom Einfluss des Reichs lösen und eigene Territorien errichten. Von dieser Vielzahl an Territorien waren die bedeutendsten Mailand, die Seemächte Genua und Venedig, Florenz und Rom sowie der Süden Italiens, der teils französisch, teils spanisch war. Eine zentrale Rolle spielte die Tatsache, dass der Bischof von Rom zum Papst der westlichen Kirche aufstieg, es 1054 zur Trennung von der östlichen Kirche kam und der Papst in langwierige Auseinandersetzungen mit den römisch-deutschen Königen, dann mit dem französischen König Philipp IV. geriet. Letzterer zwang den Papst von 1309 ins Exil nach Avignon, das bis 1378 andauerte. Die Rückkehr der Päpste nach Rom beschleunigte den Aufbau des Kirchenstaats in Mittelitalien, der bis 1870 die politischen Entwicklungen auf der Halbinsel erheblich beeinflusste. Vom 14. bis 16. Jahrhundert war Italien das wirtschaftliche und kulturelle Zentrum der Renaissance. Fünf führende Mächte hatten sich herauskristallisiert, wobei der Kirchenstaat eine ganz eigene Rolle spielte. Ab dem späten 15., vor allem aber im 16. und 17. Jahrhundert mischten sich die europäischen Großmächte – Frankreich, Spanien und Österreich – immer wieder in die italienische Politik ein. Sie schotteten dabei in verschiedenem Maße ihre Märkte gegen auswärtige Waren ab. Gleichzeitig übte das Osmanische Reich ab dem späten 14. Jahrhundert starken militärischen Druck insbesondere auf die Republik Venedig aus. Dennoch strahlten die italienischen Kulturmetropolen, allen voran Rom, Florenz und Venedig, weit über Italien und Europa aus. Nach vier Jahrhunderten der Zersplitterung und Fremdherrschaft wurde die Halbinsel im Zuge der Nationalbewegung des Risorgimento politisch vereint. Der moderne italienische Staat besteht seit 1861, 1866 kamen Venetien und das Friaul hinzu, nach dem Ersten Weltkrieg Julisch Venetien (Triest und Görz), das Trentino und Südtirol. Kolonialkriege führte Italien vor allem in Libyen (1951 unabhängig) und Äthiopien (Schlacht von Adua 1896, Abessinienkrieg 1935/36). 1922 bis 1943 regierten die Faschisten unter Benito Mussolini in Italien, in den letzten beiden Kriegsjahren kontrollierten die deutschen Nationalsozialisten weite Teile des Lands, bis dieses von den Alliierten befreit wurde. 1946 entschied sich das italienische Volk für die Abschaffung der Monarchie zugunsten der Republik. Erstmals durften auch Frauen wählen. Seither prägen häufige Regierungswechsel die politische Kultur, bis Anfang der 1990er Jahre unter durchgehender Beteiligung der Democrazia Cristiana. Dabei verweisen bis zum Ende des Kalten Krieges Auseinandersetzungen um den Eurokommunismus, teils militant geführte politische Auseinandersetzungen, der Gegensatz zwischen Nord- und Süditalien, der Einfluss der katholischen Kirche, aber auch Korruption bis in die politischen Führungsgruppen und organisierte Kriminalität auf einige der zentralen Konfliktlinien der Gesellschaft. Der Zusammenbruch des alten Parteiensystems und eine Verfassungsänderung im Zuge der Tangentopoli-Affäre zu Beginn der 1990er Jahre markierte einen politischen Einschnitt und den Übergang zur sogenannten Zweiten Republik. (de)
- La historio de Italio estas tre ligita al la kulturo de Okcidento kaj al la historio de Eŭropo, kaj granda parto de la ĉefaj historiaj okazaĵoj de la okcidentaj kaj universalaj aferoj okazis en la lando aŭ eĉ estis protagonistigitaj de ties popoloj. Heredinta de multaj antikvaj kulturoj kiel tiuj de etruskoj kaj latinoj kaj ricevinto de la koloniigo fare de grekoj kaj kartaganoj, en Italio formiĝis la Romia Imperio, kiu siavice heredigis grandan parton de la okcidenta kulturo kaj unu el la plej grandaj de la historio. Post la falo de la Romia Imperio, Italio suferis serion de invado fare de ĝermanaj popoloj alterne kun klopodoj fare de bizancanoj kaj frankoj por rekonstrui la unuecon de la Romia Imperio. Romo, sidejo de la papoj kaj fonto de imperia legitimeco estis en tiu epoko altiro por plej gravaj historiaj figuroj kiel Justiniano la 1-a kaj Karolo la Granda. Dum la Mezepoko Italio iĝis mozaiko de urbo-ŝtatoj kiuj luktis inter si por atingi hegemonion sur al cetero, kun oftaj intervenoj de la eksterlandaj potencoj kaj de la Katolika Eklezio. Ties privilegia geografia, ekonomia kaj kultura situacio faris, ke ĝi ludis gravan rolon en la komerco de Eŭropo kaj la Mediteraneo kaj la aperon de Maraj Respublikoj konektitaj kun la historio de Eŭropo kaj de la Orienta Mediteraneo. La luktado inter la politika povo imperia, kio inkludis Italion, kaj la papa religia, kiu havis sidejon en Romo, havis en Italio specialajn rezultojn. Tiu heredo de politika elstareco faris Italion kerno de la lukto por la povo en Eŭropo. Krome, la kultura heredo, kaj klasika kaj eklezia estis fekunda grundo por novaj tendencoj. El la 14-a ĝis 16-a jarcentoj Italio iĝis kultura centro de Eŭropo el kiu disvastiĝis la Renesanco kaj estis batalkampo inter la Hispana Imperio kaj la Franca Imperio de Francisko la 1-a. Post la dekadenco de la hispana monarkio, estis la Aŭstri-Hungaria Imperio kiu ekkontrolis la regionon, same kiel granda parto de Centra Eŭropo. Denove batalkampo dum la Napoleonaj Militoj, poste Italio luktis por sia sendependigo kaj unuigo. Inter 1856 kaj 1870 okazis la Unuigo de Italio post serio de militoj en kiuj partoprenis la Aŭstria Imperio kaj la Papa Ŝtato, post kio Italio jam estas unu lando kaj ŝtato. Poste, la Itala Reĝlando same kiel la aliaj eŭropaj potencoj okazigis politikon de imperiismo kiu rezultis en la Itala Imperio kaj partopreno en la Unua Mondmilito kun la aliancanoj kontraŭ la centraj inperioj, la disvolvigo de la faŝismo de Benito Mussolini, la invado de Albanio kaj Abisinio, partopreno en la Dua Mondmilito (en la mala flanko) kun la Potencoj de la Akso kun Nazia Germanio kaj Japana Imperio. Post malvenko en la Dua Mondmilito, la monarkio estis forigita kaj anstataŭita per la aktuala respubliko. En la aktualo Italio apartenas al internaciaj organizoj kiel UN, NATO, Eŭropa Unio aŭ la G-8. (eo)
- The history of Italy covers the ancient period, the Middle Ages, and the modern era. Since classical antiquity, ancient Etruscans, various Italic peoples (such as the Latins, Samnites, and Umbri), Celts, Magna Graecia colonists, and other ancient peoples have inhabited the Italian Peninsula. In antiquity, Italy was the homeland of the Romans and the metropole of the Roman Empire's provinces. Rome was founded as a Kingdom in 753 BC and became a republic in 509 BC, when the Roman monarchy was overthrown in favor of a government of the Senate and the People. The Roman Republic then unified Italy at the expense of the Etruscans, Celts, and Greek colonists of the peninsula. Rome led Socii, a confederation of the Italic peoples, and later with the rise of Rome dominated Western Europe, Northern Africa, and the Near East. The Roman Republic saw its fall after the assassination of Julius Caesar. The Roman Empire later dominated Western Europe and the Mediterranean for many centuries, making immeasurable contributions to the development of Western philosophy, science and art. After the fall of Rome in AD 476, Italy was fragmented in numerous city-states and regional polities; despite seeing famous personalities from its territory and closely related ones (such as Dante Alighieri, Leonardo da Vinci, Michelangelo, Niccolò Machiavelli, Galileo Galilei, and Napoleon Bonaparte) rise, it remained politically divided to a large extent. The maritime republics, in particular Venice and Genoa, rose to great prosperity through shipping, commerce, and banking, acting as Europe's main port of entry for Asian and Near Eastern imported goods and laying the groundwork for capitalism. Central Italy remained under the Papal States, while Southern Italy remained largely feudal due to a succession of Byzantine, Arab, Norman, Spanish, and Bourbon crowns. The Italian Renaissance spread to the rest of Europe, bringing a renewed interest in humanism, science, exploration, and art with the start of the modern era. Italian explorers (including Marco Polo, Christopher Columbus, and Amerigo Vespucci) discovered new routes to the Far East and the New World, helping to usher in the Age of Discovery, although the Italian states had no occasions to found colonial empires outside of the Mediterranean Basin. By the mid-19th century, the Italian unification by Giuseppe Garibaldi, backed by the Kingdom of Sardinia, led to the establishment of an Italian nation-state. The new Kingdom of Italy, established in 1861, quickly modernized and built a colonial empire, controlling parts of Africa, and countries along the Mediterranean. At the same time, Southern Italy remained rural and poor, originating the Italian diaspora. In World War I, Italy completed the unification by acquiring Trento and Trieste, and gained a permanent seat in the League of Nations's executive council. Italian nationalists considered World War I a mutilated victory because Italy did not have all the territories promised by the Treaty of London (1915) and that sentiment led to the rise of the Fascist dictatorship of Benito Mussolini in 1922. The subsequent participation in World War II with the Axis powers, together with Nazi Germany and the Empire of Japan, ended in military defeat, Mussolini's arrest and escape (aided by the German dictator Adolf Hitler), and the Italian Civil War between the Italian Resistance (aided by the Kingdom, now a co-belligerent of the Allies) and a Nazi-fascist puppet state known as the Italian Social Republic. Following the liberation of Italy, the fall of the Social Republic, and the killing of Mussolini at the hands of the Resistance, the 1946 Italian constitutional referendum abolished the monarchy and became a republic, reinstated democracy, enjoyed an economic miracle, and founded the European Union (Treaty of Rome), NATO, and the Group of Six (later G7 and G20). It remains a strong economic, cultural, military, and political factor in the 21st century. (en)
- Italiako historia oso aberatsa da, bereziki Mendebaldeko zibilizazioan eragin garrantzitsuena izan duten kulturek bertan izan zutelako sorleku eta gunea. Besteak beste etruriarrak, erromatarrak eta italiar Pizkundea. (eu)
- La historia de Italia está íntimamente ligada a la de la cultura occidental y a la historia de Europa. Buena parte de los principales acontecimientos históricos del mundo occidental, así como muchos de los logros que han condicionado la cultura universal, han tenido lugar en el país o los han protagonizado sus pueblos. Heredera de múltiples culturas antiguas, como la de los etruscos y de los latinos, receptora de la colonización griega y hogar de la Magna Grecia, fue cuna de la civilización romana y vio nacer la República y el Imperio romano, legador de gran parte de la cultura occidental y uno de los mayores de la historia, del cual Italia fue el centro absoluto, tanto político como económico y cultural. Tras la caída del Imperio romano de Occidente, Italia sufrió una serie de invasiones germánicas, alternadas con intentos bizantinos y francos de reconstruir la unidad del Imperio romano. Roma, sede del papado y fuente de legitimidad imperial, fue en esos tiempos un foco que atrajo a figuras como Justiniano I y Carlomagno. Durante la Edad Media, Italia se convertiría en un mosaico de Estados y ciudades-Estado (llamadas liberi comuni) a menudo en lucha entre sí para conseguir la hegemonía sobre el resto, con frecuentes intervenciones de las potencias circundantes y de la Santa Sede que, a través de la figura del papa en calidad de soberano, gobernaba buena parte del centro de Italia en el territorio conocido como Estados Pontificios, con capital en Roma. La privilegiada situación geográfica de Italia hizo que esta fuera clave en el comercio continental y favoreció el florecimiento de ricas repúblicas marítimas conectadas con la historia europea y de todo el Mar Mediterráneo. La lucha entre el poder temporal imperial, que incluía a Italia, y el espiritual papal, que tenía su sede en Roma, tuvo en Italia especiales repercusiones políticas. Esta herencia de relevancia política la convirtió en foco de las luchas por el poder en el continente europeo. Además, el legado cultural clásico y eclesiástico fue el caldo de cultivo de nuevas tendencias. En los siglos XV y XVI Italia se convirtió en el centro cultural de Europa, dando origen al Humanismo y al Renacimiento, y fue uno de los campos en los que se decidió la supremacía europea del Imperio español con la victoria sobre Francisco I de Francia. Tras el declive de la Monarquía Hispánica, los Habsburgo de Austria pasarían a controlar la región, así como buena parte de Europa Central. Transformada en un campo de batalla durante las guerras revolucionarias francesas y el Primer Imperio de Napoleón Bonaparte, pasaría a luchar por su independencia. Entre 1848 y 1870 se llevó a cabo la Unificación de Italia, después de una serie de guerras que implicaron enfrentarse tanto al Imperio austríaco como a la soberanía papal sobre los Estados Pontificios y, a partir de las cuales, Italia se instituye como un único reino políticamente unificado bajo la dinastía real de los Saboya. Posteriormente, el Reino de Italia, junto con las demás potencias europeas, llevaría a cabo políticas imperialistas que conformarían el Imperio italiano y que la llevaron a participar en la Primera Guerra Mundial del lado de la Entente, a desarrollar el fascismo de Benito Mussolini, a la invasión de Albania y Abisinia, y a participar en la Segunda Guerra Mundial con las Potencias del Eje junto a la Alemania Nazi y al Imperio del Japón. Después de la derrota en la Segunda Guerra Mundial, la monarquía sería derrocada y se instauró la actual república que tuvo una excelente recuperación, colocando a Italia entre las mayores economías desarrolladas y entre los países más industrializados del mundo. En la actualidad Italia pertenece a importantes organizaciones internacionales, como el G-4, el G-7 y el G-20, así como a la Unión Europea, a la OTAN, al Quint y al OCDE. (es)
- L'Italie possède une histoire qui est intimement liée à l'Europe et au bassin méditerranéen. Héritière des cultures antiques comme celle des Shardanes, des Étrusques ou des Latins, réceptrice de la colonisation grecque et carthaginoise, l'Italie a vu naître la civilisation romaine et son Empire, l'un des plus grands évènements de l'histoire, qui fut le berceau de la culture occidentale. Lors du déclin de l'Empire romain d'Occident, l'Italie a subi une série d'invasions germaniques avec des tentatives de réunifications byzantines pour reconstruire l'unité impériale. Siège de la papauté et source de légitimité impériale médiévale, elle a été dans ces temps un foyer de discordes et d'invasions. Durant le Moyen Âge, le pays s'est morcelé en une mosaïque de villes-États qui luttaient entre elles pour obtenir l'hégémonie sur le bassin méditerranéen, avec des interventions fréquentes des puissances environnantes et de l'Église catholique. Sa situation géographique privilégiée en a fait la clef du commerce européen et cela a favorisé les républiques maritimes tels que Amalfi, Pise, Gênes ou Venise. Le pouvoir spirituel papal, qui avait son siège à Rome, a eu en Italie des répercussions particulières. Cette hérédité politique l'a changé en foyer des luttes de pouvoir en Europe. De plus, le legs culturel classique et ecclésiastique a été le bouillon de culture de nouvelles tendances. Aux XVe et XVIe siècles, elle s'est transformée en centre culturel de l'Europe en donnant naissance à la Renaissance. Dans le même temps, elle constitua l'un des champs de bataille européens sur lesquels fut jouée la suprématie méditerranéenne de l'Empire espagnol. Après le déclin de la monarchie hispanique l'Empire austro-hongrois se mit à contrôler la région, comme une bonne partie de l'Europe centrale. Durant les guerres révolutionnaires françaises et le Premier Empire de Napoléon Bonaparte, elle lutta pour son indépendance. Entre 1859 et 1870, la péninsule italienne fut enfin unifiée sous la houlette du royaume de Sardaigne, dans un contexte nationaliste et après une série de guerres contre l'Autriche, mais n'a pu être fait dans sa globalité. Par la suite, l'Italie, avec les autres puissances européennes, participa à la dynamique coloniale et impérialiste européenne en établissant son propre espace colonial en Afrique. Ses velléités territoriales sur le Vieux Continent ainsi que sa volonté de trouver sa place au sein du concert des blocs politiques et des alliances sécuritaires l’amenèrent finalement à participer à la Première Guerre mondiale au côté de la Triple-Entente. Déçue par sa « victoire mutilée » devant le refus de ses anciens alliés de la soutenir dans l'intégralité de ses revendications, elle se vit bientôt gagnée par le fascisme de Benito Mussolini et de ses partisans, qui arrivent au pouvoir en octobre 1922, avant d'instaurer un régime totalitaire à partir de 1924-1925. Son rapprochement avec l'Allemagne nazie au sein d'un axe Rome-Berlin à partir de 1936 allait la précipiter dans la Deuxième Guerre mondiale en 1940. Après sa défaite militaire, la monarchie italienne (remontant au duché de Savoie) fut abolie. L'actuelle république fut instaurée en juin 1946, conjuguée à une période historique de renouveau économique, politique, militaire et sportif, ainsi que de réaffirmation de l'Italie comme grande puissance mondiale. Actuellement, l'Italie est un pays aux institutions démocratiques, appartenant à plusieurs des grandes organisations internationales, dont l'Union européenne. (fr)
- La storia d'Italia è l'insieme di numerose vicende locali e cittadine e riflesso della storia universale della sua capitale, Roma, centro della civiltà romana prima e della Chiesa cattolica poi. Essa è parte fondante della cultura occidentale, latina, europea e mediterranea. L'eredità storico-culturale dell'Italia si riflette nell'elevato numero di patrimoni dell'umanità presenti nel paese. Luogo di incontro di culture arcaiche come quelle etrusca, latina e sabina, nonché di insediamenti celti, colonie greche e fenicio-cartaginesi, l'Italia antica fu federata dalla Repubblica romana e divenne il centro dell'Impero romano. Una prima sistemazione amministrativa in regioni le fu data da Cesare Augusto (27 a.C.-14 d.C.). Divenne poi terra a maggioranza cristiana, abbandonando l'antico politeismo, tra la promulgazione dell'editto di Milano (313), che garantiva la libertà di culto, e quella dell'editto di Tessalonica (380), che impose di seguire la religione del vescovo di Roma. Con la caduta dell'Impero romano d'Occidente, l'Italia venne invasa dagli Eruli di Odoacre (476), e poi dagli Ostrogoti di Teodorico (492), dai Bizantini di Giustiniano (535), e dai Longobardi di Alboino (568). Alla dominazione straniera, si accompagnò il processo di divisione politica: l'Italia meridionale fu contesa tra Longobardi, Bizantini e Saraceni, quella centrale si consolidò come Stato Pontificio, e quella settentrionale venne inglobata da Carlo Magno nel Sacro Romano Impero con l'incoronazione di quest'ultimo da parte di Papa Leone III nell'anno 800. Con l'umiliazione di Canossa (1077) prima e la pace di Venezia (1177) poi, il Papa indebolì l'Imperatore germanico, favorendo l'ascesa di autonomi Comuni nell'Italia imperiale. Tra questi, le repubbliche marinare di Genova e Venezia acquistarono un grande peso nel corso delle crociate, fatto che provocò una rivoluzione commerciale e mercantile in tutta Italia. Contestualmente, il Mezzogiorno veniva unificato nel regno di Sicilia dai vichinghi Normanni. Per intrecci dinastici, corona di Sicilia e diadema imperiale pervennero entrambi a Federico II di Svevia, il quale fu a capo di un impero che si espanse nei paesi baltici e in Terra Santa, ma che si disgregò dopo il fallimento del progetto assolutista di dominare tutta l'Italia per la resistenza di Stato Pontificio, baroni meridionali e Comuni centro-settentrionali. Dopo le drammatiche crisi del Trecento, la penisola conobbe una nuova epoca di prosperità economica e culturale tra XV e XVI secolo, periodo noto come Rinascimento. Per la sua ricchezza e centralità negli affari europei, divenne il principale teatro dello scontro delle Guerre d'Italia, che coinvolsero le principali potenze dell'epoca, tra cui il Regno di Francia, l'Impero germanico, l'Impero spagnolo, la Confederazione Elvetica, l'Inghilterra e l'Impero ottomano. Sul piano culturale, l'Italia conobbe poi la controriforma, il barocco e il neoclassicismo. Dopo la parentesi napoleonica, gli italiani lottarono per la loro indipendenza ed unificazione in una serie di guerre sotto la guida del Regno di Sardegna sabaudo, occupando il nord, sottoposto direttamente o indirettamente agli Asburgo d'Austria, e le Due Sicilie, governate dai Borbone di Napoli, un ramo cadetto dei Borbone di Spagna. Roma, nel mezzo della guerra franco-prussiana (1870-1871), fu fatta capitale a conclusione del Risorgimento. L'Italia unita divenne uno Stato liberale sul fronte economico-politico, mentre in politica estera entrò nella Triplice alleanza e creò un proprio spazio coloniale in Libia e Corno d'Africa. La volontà di riscattare le terre irredente portò l'Italia a partecipare alla prima guerra mondiale passando al fianco della Triplice intesa e contribuendo alla vittoria sugli imperi centrali. La società italiana, colpita dalla propaganda nazionalista della "vittoria mutilata", aderì gradualmente al fascismo di Benito Mussolini e dei suoi seguaci, saliti al potere nell'ottobre del 1922. L'avvicinamento alla Germania nazista e la formazione dell'asse Roma-Berlino del 1936 saranno determinanti nella scelta italiana di entrare nel 1940 nella seconda guerra mondiale contro gli Alleati. A seguito dell'armistizio diramato l'8 settembre 1943 e dell'occupazione tedesca di gran parte della penisola, il Regno d'Italia e la resistenza italiana combatteranno a fianco degli Alleati nella guerra di liberazione italiana dal nazifascismo. Nel giugno del 1946 ebbe termine la forma di Stato monarchica con l'istituzione dell'attuale repubblica a seguito di un referendum. In seguito alla ricostruzione, vi fu un periodo storico di ripresa economica, militare, sportiva e politica, così come la riaffermazione dell'Italia come potenza industriale, essendo tra le nazioni fondanti del G6 (poi G7, G8 e nuovamente G7 nell'attualità) nel 1975 e del G20 nel 1999. L'Italia è inoltre tra i sei Paesi fondatori dell'Unione europea, la quale opera tramite meccanismi e politiche sovranazionali (come l'euro, cui l'Italia ha aderito nel 2001). (it)
- 이탈리아의 역사는 인 85만년 전 무렵에 살았던 구석기인의 유적인 까지 소급될 수 있다. 또한 4만 3천년 전 무렵부터는 크로마뇽인이 거주 하였다. 기원전 6000년에서 5500년 사이 이탈리아에서도 가 시작되었다. 이탈리아의 청동기는 대략 기원전 1500년 무렵 인도유럽어족 사람들이 거주하면서 시작되었고 철기 시대를 맞이하여 이탈리아인이라 할 수 있는 사람들이 형성되었다. 그러나 고전기 이전의 이탈리아는 여러 갈래의 문화로 나뉘어, 북부에는 켈트족이, 중부에는 에트루리아인이, 그리고 남부에는 고대 그리스의 식민지들이 자리잡고 있었다. 이러한 상황은 기원전 8세기에서 기원전 5세기까지 지속되었다. 고대 이탈리아 반도의 여러 부족들 가운데 라틴족은 라티움을 중심으로 확장하였고, 그들이 사용하던 라틴어는 에 따라 기원전 3세기 무렵에는 이탈리아 반도 전역에서 지배적인 언어가 되었다. 로마 공화정과 로마 제국은 고대 로마 시기에 이탈리아 반도뿐만 아니라 지중해 연안과 유럽의 상당한 지역을 지배하였다. 4세기 말 기독교가 로마제국의 국교가 되었다. 5세기 말 고대 후기에 로마 제국은 동·서로 분할되었으며, 분할 이후 이 일어났다. 랑고바르드인은 이탈리아 북부를 정복하고 568년 랑고바르드 왕국을 세웠다. 그러나 이탈리아의 남부와 동부 연안은 11세기까지도 여전히 비잔틴 제국의 지배를 받았다. 774년 랑고바르드 왕국은 프랑크 왕국에 정복되었으며, 이후 기간 동안 이탈리아의 여러 도시들은 명목상으로는 신성로마제국의 영토였으나, 사실상 독립적인 도시국가로서 해양 공화국으로 발전였다. 15세기 말에서 16세기에 걸쳐 있었던 이탈리아 전쟁의 결과, 이탈리아는 의 열강이었던 합스부르크 가의 스페인과 오스트리아에 의해 분할 지배 되었으며, 나폴레옹 1세의 프랑스 제1제국 시기에는 프랑스의 속령이 되었다. 한편, 8세기에 랑고바르드 왕국을 정복한 단신왕 피핀이 교황에게 영지를 기증한 것이 기원인 교황령은 19세기 후반까지 성좌의 지배를 받았다. 19세기에 들어 이탈리아에서는 민족주의에 기반한 민족 국가 사상이 번졌고, 19세기 말 이탈리아 왕국이 이탈리아 반도 대부분을 지배하게 되면서 통일 되었다. 1861년 성립된 이탈리아 왕국은 신속한 근대화와 함께 리비아와 아프리카의 뿔 지역을 중심으로 아프리카 각지와 지중해의 요충지를 침략하여 식민지로 삼아 이탈리아 제국을 형성하였다. 이 과정에서 오스트리아 제국은 이탈리아의 숙적이 되었고, 사라예보 사건으로 시작된 제1차 세계대전에서 이탈리아는 협상국의 일원으로 독일 오스트리아와 맞섰다. 1920년대에 들어 베니토 무솔리니의 파시즘이 정권을 장악하였다. 1920년대와 1930년대 사이 이탈리아 파시즘은 아프리카에 대한 식민주의를 확대하고자 하였다. 무솔리니는 나치 독일과 손잡고 추축국이 되어 제2차 세계 대전을 벌였고, 1945년 이탈리아 파시즘은 연합국에게 격퇴되었다. 2차 대전의 패색이 짙어지던 1943년 부렵부터 이탈리아에서는 내전이 일어났다. 이탈리아 파르티잔과 바돌리오 정부에 쫓겨 파시즘 망명 정부를 세운 무솔리니는 에서 패한 뒤 파르티잔에게 체포되어 처형되었다. 1946년 이탈리아 국가형태 국민투표 결과 이탈리아는 공화국이 되었다. 1946년 6월 2일 새 공화국이 출범한 뒤 이탈리아는 1950년대와 1960년대에 걸쳐 이라 불리는 급속한 경제 성장과 근대화를 이루었다. 유럽 경제 공동체에 가입한 이탈리아는 서유럽의 일원이 되었고, NATO와 G7 그리고 경제 협력 개발 기구의 회원국이 되었다. 오늘날 이탈리아는 경제, 종교, 군사, 문화 등의 분야에서 세계적인 영향력을 발휘하고 있다. (ko)
- イタリアの歴史（イタリアのれきし）では、地中海に面したイタリア半島およびその周辺地域における歴史について記載する。 (ja)
- De geschiedenis van Italië is een lange geschiedenis, waarin de stad Rome kwam te overheersen, hoewel er ook buiten Rome veel interessante ontwikkelingen waren. (nl)
- A Itália é um país da Europa meridional que faz fronteira ao norte com França, Suíça, Áustria e Eslovênia, cujo território principal forma uma península no mar Mediterrâneo e inclui duas grandes ilhas, a Sicília e a Sardenha. Sofreu, historicamente, a influência de etruscos, gregos e celtas antes de ser unificada em 262 a.C. pelo domínio romano. Roma continua a ser a capital da Itália até hoje. O nome Itália vêm da Roma antiga. Os romanos chamavam de Itália o sul da Península Itálica ou Apenina, que significa "terra de bois" ou "terra de pastos". (pt)
- Den här artikeln behandlar Italiens historia. Italien har bidragit till att forma den kulturella och samhälleliga utvecklingen i hela medelhavsområdet och har haft stort inflytande över i övrigt. Betydande kulturer och civilisationer har existerat där sen förhistorisk tid. Greker bosatte sig på den italienska halvöns sydspets under 900- och 800-talet f.Kr. Efter Magna Graecia dominerade etruskerna och icke minst romarna denna del av världen i flera århundraden. Under medeltiden och renässansen var Italien ett kärnområde för europeisk religion, filosofi, vetenskap och konst. (sv)
- Historia Włoch – W okresie paleolitu tereny Włoch zamieszkiwali Ligurowie i Sykulowie. W okresie starożytności tereny Włoch znalazły się pod panowaniem Rzymian. Przed okresem rzymskim tereny Włoch były zamieszkiwane przez Fenicjan i Greków. Od średniowiecza do połowy XIX wieku, pomimo że Półwysep Apeniński był spójny pod względem językowym i kulturowym, jego historia składała się z dziejów niezależnych republik i księstw oraz obcych posiadłości i stref wpływów. W 1861 roku doszło do zjednoczenia wszystkich tych państw – ogłoszono powstanie Królestwa Włoch i koronowano Wiktora Emanuela II na króla tego państwa. W początkach XX wieku Włochy stały się państwem faszystowskim. Po II wojnie światowej w obywatele Włoch opowiedzieli się za zmianą ustroju państwa na republikę, na czele której stoi prezydent Włoch. (pl)
- Территория Италии стала заселяться примерно 50 000 лет назад, то есть в конце нижнего палеолита. Первоначально она была заселена неандертальцами, которые некоторое время сосуществовали с нашим видом гоминид. Самыми важными культурами во время неолита были: Камуна, Террамаре, Виланова и замковая культура. Также стоит упомянуть доисторические культуры Канеграте и Ремеделло. Облик Апеннинского полуострова в доисторические времена очень сильно отличался от современного. Чередование умеренного климата и оледенений привело к значительным переменам, климатическим и географическим. В самые холодные периоды, например, острова Эльба и Сицилия были соединены с итальянским полуостровом. Адриатическое море омывало итальянское побережье на широте Гаргано, а остальная территория, сейчас погружённая под воду, представляла собой плодородную долину с влажным климатом. Присутствие неандертальского человека доказывается археологическими находками, возраст которых примерно 50 000 лет. В Италии, однако, этих свидетельств было обнаружено, по сравнению с континентальной Европой, не много, и все они относятся к позднему плейстоцену. Всего их около двадцати и самое значительное было найдено в гротах Гуаттари около города Сан Феличе Чирчео (территория парка Чирчео). Другие важные находки были сделаны в гроте Бреуиль (в том же Чирчео), в гроте Фумане (в провинции Верона) и в гроте Сан Бернардино (в провинции Виченца). Современный человек пришёл на итальянскую территорию в период верхнего палеолита: образцы ориньякской культуры возрастом 34 000 лет были обнаружены в гроте Фумане. В конце палеолита уровень моря повышается, и большие равнины оказываются затопленными. Климат, флора и фауна меняются. (ru)
- 義大利是歐洲歷史古國，在舊石器時代就已有人類在這片土地上生活。伊特鲁里亚、大希臘是歐洲文明古國。羅馬共和國和羅馬帝國曾經統治世界的一部分達數個世紀，為后世留下深遠的影響的貢獻。義大利也是文藝復興運動的搖籃。經過長期的分裂後，義大利終於在19世紀成為一個統一的國家。 (zh)
- 1000 років до н. е. — на території країни жили племена етрусків, лігурів, італіків, латинян, сабінян. Між 1200—1100 роками до н. е. на територію сучасної Італії прийшли племена італіків. Дещо пізніше з'явилися іллірійці, згодом, близько 900—800 років до н. е., — етруски і, нарешті, з VIII ст. до н. е. — греки, які селилися переважно на півдні Апеннінського півострова і на Сицилії.
* 754 р. до н. е. — заснування латинянами міста Рима. згідно з легендою, Ромул заснував Рим 21 квітня 753 р. до н. е.
* У VI ст. до н. е. Рим опинився під владою етруських царів-завойовників. Приблизно у 500 р. до н. е. в Римі встановлено республіку.
* 290 р. до н. е. — Рим підкорив собі територію Середньої Італії. У 287 р. до н. е. завершилася боротьба патриціїв і плебеїв, зрівняно правове становище станів.
* 265 р. до н. е. — перемога над грецьким полководцем Пірром і завоювання Римом Південної Італії.
* 264—241 р. до н. е. — 1-а Пунічна війна з Карфагеном. Рим одержав острови Сицилію, Корсику і Сардинію.
* 216 р. до н. е. — під час 2-ї Пунічної війни карфагенський полководець Ганнібал перейшов Альпи і завдав нищівної поразки римлянам у битві під Каннах.
* 202 р. до н. е. — військо Ганнібала було розбито римським полководцем Сципіоном у битві при Замі. Рим одержав територію сучасної Іспанії.
* 168 р. до н. е. — римляни завоювали Балканський півострів.
* 158 р. до н. е. — поширення влади Рима на Малу Азію і Сирію.
* 149—146 р. до н. е. — 3-я Пунічна війна завершилася повним руйнуванням Карфагена.
* У 133 р. до н. е. Рим затвердив своє панування на всьому Середземномор'ї.
* 88 — 79 р. до н. е. — диктатура Сулли. Уперше римські легіони здобували Рим.
* 73 — 71 р. до н. е. — повстання рабів на чолі зі Спартаком.
* 58 — 51 р. до н. е. — завоювання Галлії (сучасна Франція) Цезарем.
* 49 — 45 р. до н. е. — громадянська війна і перемога Ю. Цезаря. Вирішальна битва проти Помпея виграна при Фарсалах у 48 р. до н. е.
* 44 р. до н. е. — убивство Ю. Цезаря в Римі.
* 31 р. до н. е. — розгром Октавіаном флоту Антонія і Клеопатри при мисі Акцій.
* 30 р. до н. е. — приєднання до Рима Єгипту. Октавіан стає імператором Августом, а Рим — імперією.
* Початок І в. до н. е. — завоювання Римом Палестини й Юдеї.
* 43 р. — римляни захопили Британію.
* 106 р. — Рим підкорив собі територію даків, яка стала римською провінцією Дакією (сучасна Румунія).
* 117—138 р. — за імператора Адріана римляни були змушені перейти від завоювань до оборони своєї величезної імперії.
* За часів правління імператора Костянтина I (306—337) християнство стає державною релігією Римської імперії.
* 375 р. — гуни вторглися в Європу. Почалося Велике переселення народів.
* 395 р. — Римська імперія розпалася на Західну і Східну (Візантія).
* 410 р. — уперше варвари здобули і розграбували Рим (вестготи на чолі з королем Аларихом).
* 455 р. — розгром Рима вандалами, знищення багатьох добутків {творів} мистецтва.
* 476 р. — вождь германських племен Одоакр скинув останнього імператора Західної Римської імперії Ромула Августула. Рим перестав бути столицею світу. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- كانت إيطالية منذ فجر تاريخها مصدر للتأثيرات الحضارية القادمة من الشرق منذ أقدم الأزمنة، وتكاد تنعزل عن وسط أوروبا بسلسلة جبال الألب الضخمة، لولا وجود معابر ومفازات جبلية تربطها بما يحيط بها من القارة. (ar)
- Italiako historia oso aberatsa da, bereziki Mendebaldeko zibilizazioan eragin garrantzitsuena izan duten kulturek bertan izan zutelako sorleku eta gunea. Besteak beste etruriarrak, erromatarrak eta italiar Pizkundea. (eu)
- イタリアの歴史（イタリアのれきし）では、地中海に面したイタリア半島およびその周辺地域における歴史について記載する。 (ja)
- De geschiedenis van Italië is een lange geschiedenis, waarin de stad Rome kwam te overheersen, hoewel er ook buiten Rome veel interessante ontwikkelingen waren. (nl)
- A Itália é um país da Europa meridional que faz fronteira ao norte com França, Suíça, Áustria e Eslovênia, cujo território principal forma uma península no mar Mediterrâneo e inclui duas grandes ilhas, a Sicília e a Sardenha. Sofreu, historicamente, a influência de etruscos, gregos e celtas antes de ser unificada em 262 a.C. pelo domínio romano. Roma continua a ser a capital da Itália até hoje. O nome Itália vêm da Roma antiga. Os romanos chamavam de Itália o sul da Península Itálica ou Apenina, que significa "terra de bois" ou "terra de pastos". (pt)
- Den här artikeln behandlar Italiens historia. Italien har bidragit till att forma den kulturella och samhälleliga utvecklingen i hela medelhavsområdet och har haft stort inflytande över i övrigt. Betydande kulturer och civilisationer har existerat där sen förhistorisk tid. Greker bosatte sig på den italienska halvöns sydspets under 900- och 800-talet f.Kr. Efter Magna Graecia dominerade etruskerna och icke minst romarna denna del av världen i flera århundraden. Under medeltiden och renässansen var Italien ett kärnområde för europeisk religion, filosofi, vetenskap och konst. (sv)
- 義大利是歐洲歷史古國，在舊石器時代就已有人類在這片土地上生活。伊特鲁里亚、大希臘是歐洲文明古國。羅馬共和國和羅馬帝國曾經統治世界的一部分達數個世紀，為后世留下深遠的影響的貢獻。義大利也是文藝復興運動的搖籃。經過長期的分裂後，義大利終於在19世紀成為一個統一的國家。 (zh)
- La història d'Itàlia és una de les més importants de tot Europa i de tot el món. Íntimament lligada a la de la cultura occidental i la història d'Europa, ha viscut bona part dels principals esdeveniments històrics del mónoccidental. Posteriorment, Itàlia portaria a terme polítiques imperialistes que la dugueren a participar en la Primera Guerra Mundial del costat de l'Entent, a desenvolupar el feixisme de Benito Mussolini, a la invasió d'Albània i Abissínia i a participar en la Segona Guerra mundial al costat de l'Alemanya Nazi i de l'Imperi del Japó. (ca)
- Dějiny Itálie zahrnují období starověku, středověku a moderní éry. Ve starověku byla Itálie domovinou Římanů a metropolí římské říše. Řím byl založen v roce 753 př. n. l. jako království. Po svržení monarchie v roce 509 př. n. l. se stal republikou s vládou Senátu a lidu. Římská republika pak sjednotila Itálii na úkor Etrusků, Keltů a Řeků žijících na poloostrově. Řím vedl federaci italických kmenů k nadvládě nad západní Evropou, severní Afrikou a Blízkým východem. (cs)
- Die Geschichte Italiens umfasst die Entwicklungen auf dem Gebiet der Italienischen Republik von der Urgeschichte bis zur Gegenwart. Sie lässt sich 1,3 bis 1,7 Millionen Jahre zurückverfolgen, wobei der moderne Mensch vor etwa 43.000 bis 45.000 Jahren in Italien auftrat und noch mehrere Jahrtausende neben dem Neandertaler lebte. Bis ins 6. Jahrtausend v. Chr. bildeten Jagd, Fischfang und Sammeln die Grundlagen seiner Existenz. Etwa 6100 v. Chr. brachten erste Gruppen von außerhalb der Apenninhalbinsel – wohl über See aus Südanatolien und dem Nahen Osten – die Landwirtschaft mit; die Jäger und Sammler verschwanden. Im 2. Jahrtausend v. Chr. setzte eine Entwicklung ein, die aus den Dörfern frühe stadtähnliche Siedlungen machte. Die Gesellschaften wiesen etwa zeitgleich erstmals deutliche Spur (de)
- La historio de Italio estas tre ligita al la kulturo de Okcidento kaj al la historio de Eŭropo, kaj granda parto de la ĉefaj historiaj okazaĵoj de la okcidentaj kaj universalaj aferoj okazis en la lando aŭ eĉ estis protagonistigitaj de ties popoloj. En la aktualo Italio apartenas al internaciaj organizoj kiel UN, NATO, Eŭropa Unio aŭ la G-8. (eo)
- La historia de Italia está íntimamente ligada a la de la cultura occidental y a la historia de Europa. Buena parte de los principales acontecimientos históricos del mundo occidental, así como muchos de los logros que han condicionado la cultura universal, han tenido lugar en el país o los han protagonizado sus pueblos. En la actualidad Italia pertenece a importantes organizaciones internacionales, como el G-4, el G-7 y el G-20, así como a la Unión Europea, a la OTAN, al Quint y al OCDE. (es)
- The history of Italy covers the ancient period, the Middle Ages, and the modern era. Since classical antiquity, ancient Etruscans, various Italic peoples (such as the Latins, Samnites, and Umbri), Celts, Magna Graecia colonists, and other ancient peoples have inhabited the Italian Peninsula. In antiquity, Italy was the homeland of the Romans and the metropole of the Roman Empire's provinces. Rome was founded as a Kingdom in 753 BC and became a republic in 509 BC, when the Roman monarchy was overthrown in favor of a government of the Senate and the People. The Roman Republic then unified Italy at the expense of the Etruscans, Celts, and Greek colonists of the peninsula. Rome led Socii, a confederation of the Italic peoples, and later with the rise of Rome dominated Western Europe, Northern (en)
- La storia d'Italia è l'insieme di numerose vicende locali e cittadine e riflesso della storia universale della sua capitale, Roma, centro della civiltà romana prima e della Chiesa cattolica poi. Essa è parte fondante della cultura occidentale, latina, europea e mediterranea. L'eredità storico-culturale dell'Italia si riflette nell'elevato numero di patrimoni dell'umanità presenti nel paese. (it)
- L'Italie possède une histoire qui est intimement liée à l'Europe et au bassin méditerranéen. Héritière des cultures antiques comme celle des Shardanes, des Étrusques ou des Latins, réceptrice de la colonisation grecque et carthaginoise, l'Italie a vu naître la civilisation romaine et son Empire, l'un des plus grands évènements de l'histoire, qui fut le berceau de la culture occidentale. Lors du déclin de l'Empire romain d'Occident, l'Italie a subi une série d'invasions germaniques avec des tentatives de réunifications byzantines pour reconstruire l'unité impériale. Siège de la papauté et source de légitimité impériale médiévale, elle a été dans ces temps un foyer de discordes et d'invasions. (fr)
- 이탈리아의 역사는 인 85만년 전 무렵에 살았던 구석기인의 유적인 까지 소급될 수 있다. 또한 4만 3천년 전 무렵부터는 크로마뇽인이 거주 하였다. 기원전 6000년에서 5500년 사이 이탈리아에서도 가 시작되었다. 이탈리아의 청동기는 대략 기원전 1500년 무렵 인도유럽어족 사람들이 거주하면서 시작되었고 철기 시대를 맞이하여 이탈리아인이라 할 수 있는 사람들이 형성되었다. 그러나 고전기 이전의 이탈리아는 여러 갈래의 문화로 나뉘어, 북부에는 켈트족이, 중부에는 에트루리아인이, 그리고 남부에는 고대 그리스의 식민지들이 자리잡고 있었다. 이러한 상황은 기원전 8세기에서 기원전 5세기까지 지속되었다. 고대 이탈리아 반도의 여러 부족들 가운데 라틴족은 라티움을 중심으로 확장하였고, 그들이 사용하던 라틴어는 에 따라 기원전 3세기 무렵에는 이탈리아 반도 전역에서 지배적인 언어가 되었다. 로마 공화정과 로마 제국은 고대 로마 시기에 이탈리아 반도뿐만 아니라 지중해 연안과 유럽의 상당한 지역을 지배하였다. 4세기 말 기독교가 로마제국의 국교가 되었다. (ko)
- Historia Włoch – W okresie paleolitu tereny Włoch zamieszkiwali Ligurowie i Sykulowie. W okresie starożytności tereny Włoch znalazły się pod panowaniem Rzymian. Przed okresem rzymskim tereny Włoch były zamieszkiwane przez Fenicjan i Greków. Od średniowiecza do połowy XIX wieku, pomimo że Półwysep Apeniński był spójny pod względem językowym i kulturowym, jego historia składała się z dziejów niezależnych republik i księstw oraz obcych posiadłości i stref wpływów. W 1861 roku doszło do zjednoczenia wszystkich tych państw – ogłoszono powstanie Królestwa Włoch i koronowano Wiktora Emanuela II na króla tego państwa. W początkach XX wieku Włochy stały się państwem faszystowskim. Po II wojnie światowej w obywatele Włoch opowiedzieli się za zmianą ustroju państwa na republikę, na czele której stoi (pl)
- Территория Италии стала заселяться примерно 50 000 лет назад, то есть в конце нижнего палеолита. Первоначально она была заселена неандертальцами, которые некоторое время сосуществовали с нашим видом гоминид. Самыми важными культурами во время неолита были: Камуна, Террамаре, Виланова и замковая культура. Также стоит упомянуть доисторические культуры Канеграте и Ремеделло. Современный человек пришёл на итальянскую территорию в период верхнего палеолита: образцы ориньякской культуры возрастом 34 000 лет были обнаружены в гроте Фумане. (ru)
- 1000 років до н. е. — на території країни жили племена етрусків, лігурів, італіків, латинян, сабінян. Між 1200—1100 роками до н. е. на територію сучасної Італії прийшли племена італіків. Дещо пізніше з'явилися іллірійці, згодом, близько 900—800 років до н. е., — етруски і, нарешті, з VIII ст. до н. е. — греки, які селилися переважно на півдні Апеннінського півострова і на Сицилії. (uk)
|
_-_R_1_-_Area_di_Zurla_-_Nadro_(ph_Luca_Giarelli).jpg?width=300)
.jpg){kind=link}
_(cropped).jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_-_Cavour_cropped.jpg){kind=link}
_-_R_1_-_Area_di_Zurla_-_Nadro_(ph_Luca_Giarelli).jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_18.jpg){kind=link}