| dbo:abstract
|
- Les llengües indoeuropees són les que pertanyen a una mateixa gran família lingüística derivades d'una antiga llengua reconstruïda per l'historiocomparatisme i que hom anomena protoindoeuropeu. Inclou centenars de llengües parlades per uns 3.000 milions de persones i abraça la majoria de famílies lingüístiques d'Europa i l'Àsia sud-oriental. Per vicissituds històriques, però, s'han estès a tots els continents, i predominen també clarament a Amèrica i Oceania. El català pertany, entre moltes d'altres, a aquesta família lingüística. També hi pertanyen les llengües següents amb més de 50 milions de parlants: alemany, anglès, bengalí, castellà, francès, gujarati, hindi, italià, persa, portuguès i rus. (ca)
- Indoevropská jazyková rodina (tento pojem zavedl poprvé roku 1813 Thomas Young) je skupina jazyků, které se společně vyvíjely v rozsáhlých oblastech Eurasie z předpokládaného indoevropského prajazyka. Indoevropské jazyky jsou nejrozšířenější jazykovou rodinou na Zemi. (cs)
- اللغات الهندو الأوروبية أو اللغات الهندية الأوروبية أو اللغات الهندوربية أو اللغات الهندو أوروبية هي إحدى أكبر أسر اللغات. موطنها غرب أوراسيا وجنوبها، وتضم معظم لغات أوروبا بالإضافة إلى تلك الموجودة في شمال شبه القارة الهندية والهضبة الإيرانية. توسع عدد قليل من هذه اللغات، مثل الإنجليزية والفرنسية والبرتغالية والإسبانية، من خلال الاستعمار في العصر الحديث ويُتحدّث بها الآن في جميع قارات العالم. تنقسم الأسرة الهندو الأوروبية إلى عدة فروع أو عائلات فرعية، أكبرها المجموعات الهندو الإيرانية والجرمانية والرومانسية والسلافية. اللغات الفردية التي ينطق بها أكبر عدد من السكان هي الإسبانية والإنجليزية والهندوستانية (الهندية/الأردية) والبرتغالية والبنغالية والماراثية والبنجابية والروسية، وكل منها يتحدث به أكثر من 100 مليون شخص. أما الألمانية والفرنسية والإيطالية والفارسية، يتحدث بكل منها حوالي 50 مليون شخص. في المجموع، يتحدث 46% من سكان العالم (3.2 مليار نسمة) الهندو أوروبية لغة أولى، وهي أعلى نسبة في أي عائلة لغوية على مستوى العالم. هناك حوالي 445 لغة هندو أوروبية حية، وذلك بحسب تقدير غيثنولوغ، ينتمي أكثر من ثلثيه (313) إلى الفرع الهندو إيراني. تنحدر جميع اللغات الهندو أوروبية من لغة واحدة من ما قبل التاريخ، أعيد تشكيلها على أنها لغة هندو أوروبية بدائية، نُطق بها في وقت ما في خلال العصر الحجري الحديث. موقعها الجغرافي الدقيق غير معروف وكان موضوع العديد من الفرضيات المتنافسة، لكن تبقى فرضية كورغان الفرضية الأكثر قبولًا، وتفترض أن أورهايمات هي سهوب بونتيك - قزوين المرتبطة بثقافة اليمنايا حوالي 3000 سنة قبل الميلاد. بحلول الوقت الذي ظهرت فيه أولى السجلات المكتوبة، كانت الهندو أوروبية قد تطورت إلى العديد من اللغات المنطوقة في معظم أنحاء أوروبا وجنوب غرب آسيا. ظهرت أدلة مكتوبة على الهندو أوروبية في خلال العصر البرونزي في هيئة اللغات اليونانية والأناضولية والحثية واللوية. أقدم السجلات المتوفرة كلمات وأسماء حثية معزولة تضمنتها نصوص آشورية القديمة غير مرتبطة بها. الأشورية لغة سامية وجدت في نصوص مستعمرة كولتيبي الآشورية شرق الأناضول في خلال القرن العشرين قبل الميلاد. على الرغم من عدم وجود سجلات مكتوبة قديمة عن الهندو أوروبيين الأصليين، إلا أنه يمكن إعادة بناء بعض جوانب ثقافتهم وديانتهم من الأدلة المكتشفة في الثقافات اللاحقة. تعتبر الأسرة الهندو أوروبية مهمة في مجال علم اللغة التاريخي لأنها تمتلك ثاني أطول تاريخ مسجل لأي عائلة لغوية معروفة، بعد الأسرة الأفرو آسيوية الظاهرة على هيئة اللغة المصرية واللغات السامية. كان تحليل العلاقات الأسرية بين اللغات الهندو أوروبية وإعادة بناء مصدرها المشترك محوريًا في تطوير منهجية علم اللغة التاريخي كنظام أكاديمي في القرن التاسع عشر. من غير المعروف ما إذا كانت الأسرة اللغوية الهندو أوروبية مرتبطة بأي عائلة لغوية أخرى من خلال أي علاقة وراثية بعيدة، على الرغم من أن العديد من المقترحات قدّم في هذا المجال. خلال القرن التاسع عشر، استخدم المفهوم اللغوي للغات الهندو أوروبية بشكل متكرر بالتبادل مع المفاهيم العرقية للآرية والمفهوم التوراتي للجافتيت. (ar)
- Οι ινδοευρωπαϊκές γλώσσες αποτελούν μια γλωσσική οικογένεια τα μέλη της οποίας ήταν, στην αρχαιότερή τους μορφή, διάλεκτοι μιας ενοποιημένης γλώσσας, οι οποίες διαφοροποιήθηκαν σταδιακά εξαιτίας των αλλεπάλληλων μεταναστεύσεων και των επαφών των με άλλα γλωσσικά ιδιώματα. Σύμφωνα με τη θεωρία αυτή, οι ινδοευρωπαϊκές γλώσσες ομιλούνταν από λαούς που ζούσαν, ανεξαρτήτως της φυλετικής τους ταυτότητας, σε μια ενιαία αν και εκτεταμένη περιοχή, η οποία δικαιολογεί πολιτισμική και γλωσσική ομοιογένεια. Οι ινδοευρωπαϊκές γλώσσες είναι ομάδα αρκετών εκατοντάδων γλωσσών και διαλέκτων που περιλαμβάνει τις περισσότερες από τις γλωσσικές υπο-οικογένειες της Ευρώπης όπως και πολλές γλώσσες της Ασίας. Σύγχρονες γλώσσες που ανήκουν στην ινδοευρωπαϊκή γλωσσική οικογένεια είναι, ανάμεσα σε άλλες, η Αγγλική, η Γαλλική, η Γερμανική, η Ισπανική, η Μπενγκάλι, η Πορτογαλική, η Ρωσική και η Χίντι, κάθε μία από τις οποίες είναι μητρική γλώσσα περισσότερων από 40 εκατομμύρια ανθρώπων. Επίσης στην ίδια γλωσσική οικογένεια ανήκουν πολυάριθμες άλλες μικρότερες εθνικές ή μειονοτικές γλώσσες όπως η Αλβανική, η Αρμενική, η Ελληνική, η Ιταλική, η Κουρδική, η Λιθουανική, η Περσική (ή Φαρσί). Στην ινδοευρωπαϊκή γλωσσική οικογένεια ανήκουν επίσης γλώσσες που δεν έχουν πια ομιλητές όπως η Λατινική, η Σανσκριτική, η Τοχαρική, η Χεττιτική και άλλες. Η ινδοευρωπαϊκή είναι η μεγαλύτερη γλωσσική οικογένεια στον κόσμο σήμερα με τα μέλη της να αποτελούν τη μητρική γλώσσα περισσότερων από 3 δισεκατομμύρια ανθρώπων· η δεύτερη μεγαλύτερη οικογένεια γλωσσών είναι η σινοθιβετική. Η ομοιότητα βασικών λέξεων στη σανσκριτική, αρχαία ελληνική, λατινική, γερμανική, αγγλική κ.ά. όπως πατέρας (σανσκ. pita, αρχ. ελλ. πατήρ, λατ. pater, γερμ. Vater, αγγλ. father), μητέρα (σανσκ. mata, αρχ. ελλ. μήτηρ, λατ. mater, γερμ. Mutter, αγγλ. mother), σπίτι (σανσκ. dáma-, αρχ. ελλ. δόμος, λατ. domus) άλογο (σανσκ. áśva-, αρχ. ελλ. ἵππος, λατ. equus) κλπ. οδήγησε τους γλωσσολόγους στην υπόθεση ότι οι λέξεις αυτές έχουν κοινή ρίζα. Η ύπαρξη κοινών ριζών οδήγησε με τη σειρά της στην υπόθεση ότι οι γλώσσες αυτές προέρχονται από μια κοινή πρωτογλώσσα, η οποία ονομάζεται συμβατικά Πρωτοϊνδευρωπαϊκή (ΠΙΕ). Η δυνατότητα τέτοιες ομοιότητες να οφείλονται σε δανεισμό μεταξύ γειτονικών γλωσσών αποκλείστηκε, διότι θεωρείται απίθανο ένας λαός με ξεχωριστή γλώσσα να μην έχει δικές του λέξεις για τόσο βασικές έννοιες, αλλά να χρησιμοποιεί τις λέξεις άλλων γλωσσών. Για να στηριχθεί η υπόθεση της κοινής καταγωγής των ινδοευρωπαϊκών γλωσσών, έπρεπε να καταδειχθεί ότι οι αποκλίσεις από την κοινή ρίζα στις διάφορες γλώσσες οφείλονται σε αλλαγές που δεν έγιναν τυχαία, αλλά ακολουθώντας μια κανονικότητα (ξεχωριστή για κάθε γλώσσα). Έτσι διατυπώθηκαν νόμοι για τις φωνητικές μεταβολές (φωνητικοί νόμοι), οι οποίοι έχουν καθολική ισχύ και οι εξαιρέσεις των οποίων υπακούουν και αυτές με τη σειρά τους σε δικούς τους κανόνες. Παράδειγμα τέτοιων νόμων είναι οι νόμοι για τη μετατόπιση συμφώνων στις γερμανικές γλώσσες. Με βάση αυτούς τους φωνητικούς νόμους και με βάση τη μορφή που έλαβε η κοινή ρίζα στις διάφορες γλώσσες μπορεί να ο αρχικός της τύπος και να υποτεθεί, με περισσότερη ή λιγότερη βεβαιότητα, ποια μορφή είχε η κοινή λέξη στην πρωτογλώσσα. Επειδή η Πρωτοϊνδοευρωπαϊκή ανάγεται σε βάθος χρόνου πριν την ανακάλυψη της γραφής, θεωρείται απίθανο να βρεθούν γραπτά τεκμήριά της που να επιβεβαιώνουν ή να διαψεύδουν άμεσα τους επανασυντιθέμενους τύπους. Η ανακάλυψη όμως και η αποκρυπτογράφηση αρχαίων γλωσσών (όπως η Χεττιτική) και συστημάτων γραφής (όπως η Γραμμική Β') βοηθούν στην επιβεβαίωση ή διάψευση και χρονολόγηση των φωνητικών νόμων. (el)
- Die indogermanischen oder indoeuropäischen Sprachen bilden mit etwa drei Milliarden Muttersprachlern die sprecherreichste Sprachfamilie der Welt. Die Bezeichnung „indogermanisch“ kann missverständlich sein: Sie soll die Grenzen des ursprünglichen Verbreitungsgebiets abstecken – jedoch ist die Mehrzahl der indogermanischen Sprachen weder germanisch noch indisch. Zu dieser Sprachfamilie gehören zum Beispiel auch die romanischen, slawischen, baltischen und keltischen Sprachen, Griechisch, Armenisch und Persisch. Ebenso wenig ist mit der Bezeichnungsvariante „indoeuropäisch“ gemeint, dass es sich um eine europäische Sprachfamilie handelt; ihre ältesten historischen Zeugnisse stammen von außerhalb Europas (Hethitisch und Vedisches Sanskrit). Allerdings stellt diese Sprachfamilie heute die Mehrzahl der . Außerhalb der indoeuropäischen Familie stehen in Europa hauptsächlich: Ungarisch, Finnisch und Estnisch (die zur uralischen Sprachfamilie gehören), Türkisch und weitere Turksprachen (die vom Balkan bis nach Russland vorkommen), Maltesisch (eine semitische Sprache) und Baskisch (eine isolierte Sprache), sowie daneben eine Anzahl von weiteren Regionalsprachen in Nord- und Osteuropa. Die indogermanischen Sprachen zeigen untereinander weitreichende Übereinstimmungen beim Wortschatz, in der Flexion, in grammatischen Kategorien wie Numerus und Genus sowie im Ablaut. Als gemeinsamer Ursprung wird eine vorgeschichtliche indogermanische Ursprache angenommen, die in Grundzügen durch einen Vergleich der einzelnen Nachfolgesprachen rekonstruiert werden konnte.Die große Verbreitung dieser Sprachfamilie ist das Ergebnis von Völkerwanderungen im Laufe der Jahrtausende und zuletzt auch der europäischen Expansion seit dem 15. Jahrhundert. Die Teildisziplin der Sprachwissenschaft, die sich mit dieser Sprachfamilie und insbesondere ihrer Entstehung beschäftigt, heißt Indogermanistik. (de)
- La hindeŭropa lingvaro estas lingvaro devena de la hindeŭropa pralingvo, la pralingvo de granda familio de lingvoj kiu enhavas la plimulton de lingvoj en Ameriko, Barato, Eŭropo kaj Irano. Kun nur proksimume cent lingvoj, la hindeŭropa lingvaro ne grandas je kvanto da lingvoj, sed ĝi estas la plej granda familio je kvanto de parolantoj: proksimume 1 700 milionoj da homoj denaske parolas hindeŭropan lingvon. La hodiaŭa hindeŭropa lingvaro dividas sin inter naŭ sublingvaroj: ĝermana, kelta, italika, , , armena, balta, slava kaj hindirana. (Noto: Lingvoj "kursive" titolitaj ne plu estas denaskaj lingvoj de grandaj komunumoj.) (eo)
- Indoeuropar hizkuntzak hizkuntza familia bat dira, Europako zein Asia hegoaldeko ehunka hizkuntza eta dialektok osatua. Indoeuropera antzinako hizkuntza hipotetiko bat da, hizkuntza familia horren ustezko sorburua. Indoeuropar hizkuntzen artean ditugu Europako hizkuntza hedatuenak, bai eta Irango lautadako nahiz Indiako hainbat hizkuntza ere, adibidez: hindia, gaztelania, ingelesa, italiera, portugesa, bengalera, errusiera, frantsesa, alemana eta punjabera. Indoeuropar familia da hiztun gehien duen hizkuntza familia, 3 mila miloi hiztun baititu. Hizkuntza familia honetan zenbait adar daude, eta horien artean hiztun gehien dituena indoirandarra da. (eu)
- The Indo-European languages are a language family native to the overwhelming majority of Europe, the Iranian plateau, and the northern Indian subcontinent. Some European languages of this family, English, French, Portuguese, Russian, Dutch, and Spanish, have expanded through colonialism in the modern period and are now spoken across several continents. The Indo-European family is divided into several branches or sub-families, of which there are eight groups with languages still alive today: Albanian, Armenian, Balto-Slavic, Celtic, Germanic, Hellenic, Indo-Iranian, and Italic; and another nine subdivisions that are now extinct. Today, the individual Indo-European languages with the most native speakers are English, Hindi–Urdu, Spanish, Bengali, French, Russian, Portuguese, German, and Punjabi, each with over 100 million native speakers; many others are small and in danger of extinction. In total, 46% of the world's population (3.2 billion people) speaks an Indo-European language as a first language — by far the highest of any language family. There are about 445 living Indo-European languages, according to an estimate by Ethnologue, with over two-thirds (313) of them belonging to the Indo-Iranian branch. All Indo-European languages are descended from a single prehistoric language, linguistically reconstructed as Proto-Indo-European, spoken sometime in the Neolithic to Early Bronze Age. The geographical location where it was spoken, the Proto-Indo-European homeland, has been the object of many competing hypotheses; the academic consensus supports the Kurgan hypothesis, which posits the homeland to be the Pontic–Caspian steppe in what is now Ukraine and southern Russia, associated with the Yamnaya culture and other related archaeological cultures during the 4th millennium BC to early 3rd millennium BC. By the time the first written records appeared, Indo-European had already evolved into numerous languages spoken across much of Europe, South Asia, and part of Western Asia. Written evidence of Indo-European appeared during the Bronze Age in the form of Mycenaean Greek and the Anatolian languages of Hittite and Luwian. The oldest records are isolated Hittite words and names — interspersed in texts that are otherwise in the unrelated Akkadian language, a Semitic language — found in texts of the Assyrian colony of Kültepe in eastern Anatolia dating to the 20th century BC. Although no older written records of the original Proto-Indo-European population remain, some aspects of their culture and their religion can be reconstructed from later evidence in the daughter cultures. The Indo-European family is significant to the field of historical linguistics as it possesses the second-longest recorded history of any known family, after the Afroasiatic family in the form of the pre-Arab Egyptian language and the Semitic languages. The analysis of the family relationships between the Indo-European languages, and the reconstruction of their common source, was central to the development of the methodology of historical linguistics as an academic discipline in the 19th century. The Indo-European family is not known to be linked to any other language family through any more distant genetic relationship, although several to that effect have been made. (en)
- Con el nombre de lenguas indoeuropeas se conoce a la mayor familia de lenguas del mundo en número de hablantes. La familia indoeuropea, a la que pertenecen la mayoría de las lenguas de Europa, Gran Irán y Asia meridional, incluye más de 150 idiomas hablados por alrededor de 3200 millones de personas (aproximadamente un 45 % de la población mundial). De estas, unos 1200 millones corresponden a hablantes de las lenguas indoiranias, unos 950 millones de hablantes de las lenguas romances y unos 820 millones de hablantes de las lenguas germánicas. (es)
- Is iad na teangacha Ind-Eorpacha an fhine teangacha is forleithne ar domhan. Labhraítear na teangacha seo san India, san Iaráin, ar fud na hEorpa agus i lár na hÁise, ach thairis sin, tá cuid de na teangacha scaipthe ar fud an domhain, agus iad á n-úsáid go forleathan mar chomhghuaillithe sa chumarsáid idir cainteoirí neamhdhúchasacha. Meastar go labhraíonn trí bhilliún duine ar domhan inniu teanga éigin den fhine seo. Bhí réamhtheachtaí coitainta na teangaí siad go leor, an Próta-Ind-Eorpach. Ní raibh teanga scríofa é riamh, ach is féidir é a athchruthú ó fianaise de na teangaí Ind-Eorpacha beo. Roinntear an fhine ina hocht bhfoghrúpa, mar atá, na teangacha Ind-Iaránacha, na teangacha Airméanacha, na teangacha Gréagacha, na teangacha Albánacha, na teangacha Baltach-Shlavacha, na teangacha Gearmáinice (nó na teangacha Gearmánda), na teangacha Ceilteacha, agus na teangacha Iodálda. Tá dhá theanga dhéag den teaghlach teangacha Ind-Eorpacha le fáil i measc na fiche teanga is forleithne ar domhan, mar atá, Spáinnis, Béarla, Hiondúis, Portaingéilis, , Rúisis, Gearmáinis, , Fraincis, Iodáilis, Puinseáibis agus Urdúis. Tá daonra iomlán na dteangacha seo os cionn 1.6 billiún duine. Agus, ar ndóigh, is teanga Ind-Eorpach í an Ghaeilge féin; is ceann de na teangacha Ceilteacha. (ga)
- Rumpun bahasa Indo-Eropa atau India-Eropa adalah kelompok bahasa-bahasa berkerabat dengan jumlah penutur terbesar di seluruh dunia. Ada ratusan bahasa yang masih dituturkan yang termasuk dalam rumpun bahasa ini. Banyak bahasa anggota rumpun ini yang memiliki sejarah tertulis sangat panjang (kedua tertua setelah rumpun bahasa Afroasiatik) sehingga kajiannya relatif eksak dan perbandingan bahasa dapat dilakukan lebih cermat. Kurang lebih separuh dari 6 miliar jiwa penduduk bumi berbahasa ibu dari salah satu rumpun bahasa ini. Bahasa-bahasa Indo-Eropa mencakup delapan subrumpun yang mudah ditilik perbedaan maupun kemiripannya. Mereka adalah subrumpun Indo-Iran, Armenia, Helenik, Albania, Italik, Keltik, Germanik, dan Balto-Slavik. Selain itu terdapat sub rumpun bahasa Anatolia, Tokharia, dan bahasa Proto-Indo-Eropa (hipotetik) yang telah punah. Dari 20 bahasa masa kini yang terbesar menurut jumlah penuturnya menurut Ethnologue SIL, dua belas di antaranya adalah Indo-Eropa: bahasa Spanyol, bahasa Inggris, bahasa Hindi, bahasa Portugis, bahasa Bengali, bahasa Rusia, bahasa Jerman, bahasa Marathi, bahasa Prancis, bahasa Italia, bahasa Punjabi, dan bahasa Urdu. Penutur asli kedua belas bahasa ini mencakup lebih dari 1,7 miliar jiwa. Sejumlah bahasa Indo-Eropa telah menysumbang banyak kosakata ke dalam bahasa Indonesia, seperti bahasa Sanskerta, bahasa Persia, bahasa Portugis, bahasa Belanda, dan bahasa Inggris. (in)
- En linguistique, les langues indo-européennes forment une famille de langues étroitement apparentées ayant pour origine ce qu'il est convenu d'appeler l'indo-européen commun et « dont les éléments lexicologiques, morphologiques et syntaxiques présentent, pour la plupart d'entre elles, des ressemblances de nature telle que ces langues peuvent se ramener à l'unité ; le présupposé est alors que chaque groupe d'éléments comparés procède d'évolutions divergentes à partir de formes originelles disparues ». Environ mille langues sont actuellement parlées par près de trois milliards de locuteurs. (fr)
- 인도유럽어족(영어: Indo-European languages)은 유럽과 서아시아, 남아시아를 중심으로 분포하는 인도유럽인 민족들의 언어로 이루어진 어족이다. 인구어족(印歐語族)이라고도 한다. 에스놀로그에 따르면 오늘날 445개의 인도유럽어족 언어가 쓰이며 그 가운데 2/3이 넘는 313개가 인도이란어파라는 갈래에 속한다. 모어 화자 수가 가장 많은 인도유럽 언어는 스페인어, 영어, 힌두스탄어(힌디어·우르두어), 포르투갈어, 벵골어, 펀자브어, 러시아어로, 각각 1억 명이 넘는 사람들이 사용한다. 독일어, 프랑스어, 마라티어, 이탈리아어, 페르시아어도 각각 5천만 명 이상이 사용하는 거대 언어이다. 오늘날 세계 인구의 46%에 달하는 32억 명이 인도유럽어족 언어를 모어로 사용하며 이는 모든 어족 중 가장 큰 숫자이다. 인도유럽어족에는 오늘날 유럽에서 쓰이는 대부분의 언어가 속하며, 동아시아와 동남아시아를 제외한 아시아에도 인도유럽 언어들이 분포한다. 중세에 튀르크인과 몽골인의 확장에 밀려나기 전까지는 고대의 아나톨리아(오늘날의 터키)와 타림 분지에서도 인도유럽어가 쓰였다. 유라시아 바깥을 보면, 대항해시대부터 시작된 식민화의 결과로 인도유럽어는 아메리카의 대부분 지역과 오세아니아 및 아프리카의 많은 지역에서 우세하게 쓰인다. 다른 어족이 우세한 지역에서도 인도유럽어족은 소수언어나 제2언어로 가장 흔하게 쓰이는 어족이다. 인도유럽어족은 역사언어학 분야에서 특별한 위치에 있는데, 청동기 시대부터 미케네 그리스어 및 아나톨리아어파의 히타이트어와 루위어로 된 문자 기록이 나타나 세계에서 두 번째로 긴 기록의 역사를 지닌 어족이기 때문이다. (가장 긴 역사를 지닌 어족은 이집트어와 근동의 셈어파 언어들이 속한 아프리카아시아어족이다.) 인도유럽어족 언어의 가장 오래된 흔적은 아나톨리아 동부의 아시리아 유적지인 퀼테페에서 발견된 기록에 남은 히타이트어 단어와 고유명사들이다. 비록 메소포타미아 쐐기 문자를 통해 셈어파 언어인 고대 아시리아어로 기록되기는 했지만 말이다. 모든 인도유럽어족 언어는 인도유럽조어라 불리는 단일한 신석기 시대 언어의 후손이다. 비록 인도유럽조어 자체나 그 화자인 원시 인도유럽인의 문화와 종교에 관해 남아 있는 기록은 전혀 없지만, 으로부터 각지로 퍼져나간 후손들인 고대와 현대의 여러 인도유럽 민족의 언어와 문화로부터 그 모습이 어떠했을지 재구성해 볼 수 있다. (ko)
- インド・ヨーロッパ語族（インド・ヨーロッパごぞく）は、インドからヨーロッパにかけた地域に由来する語族である。 英語・スペイン語・ロシア語などヨーロッパに由来する多くの言語と、ペルシア語やヒンディー語などの西アジアから中央アジア、南アジアに由来する言語を含む。一部のヨーロッパの言語が世界的に拡散することで、現代においては世界的に用いられている。 印欧語族（いんおうごぞく）と略称される。 (ja)
- Le lingue indoeuropee sono la famiglia linguistica che comprende la maggior parte delle lingue d'Europa vive ed estinte che attraverso il Caucaso e il Medio Oriente da un lato, e la Siberia occidentale e parte dell'Asia Centrale dall'altro, sono arrivate a coinvolgere l'Asia meridionale e in tempi antichi persino l'attuale Turkestan cinese (odierno Xinjiang). Queste lingue provengono dalla cosiddetta lingua protoindoeuropea. Nel corso dell'età moderna, in seguito alle esplorazioni geografiche, alle migrazioni e alla colonizzazione che hanno fatto dilagare i popoli europei in gran parte del globo, si è diffusa in tutti i continenti, divenendo la famiglia dominante nelle Americhe, in Australia, in Nuova Zelanda, in gran parte della Siberia e in singole regioni dell'Africa. Oggi le lingue della famiglia linguistica indoeuropea hanno nel globo il maggior numero relativo di parlanti, rispetto alle altre famiglie linguistiche. La famiglia linguistica indoeuropea si divide a sua volta in grandi sottofamiglie (gruppi o rami di lingue), sulla cui esatta composizione e sulle cui relazioni è in corso un vivace dibattito scientifico. (it)
- De Indo-Europese talen, soms ook wel Indo-Germaanse talen genoemd, vormen een taalfamilie van meer dan 400 verwante talen. Indo-Europese talen worden over vrijwel de hele wereld gesproken, maar vinden veelal hun oorsprong in het steppengebied noordelijk van de Zwarte zee en de Kaspische zee.Op grond van de overeenkomsten tussen deze talen is een hypothetische vooroudertaal (proto-taal) geconstrueerd, het Proto-Indo-Europees, vaak afgekort tot PIE. Indo-Europese talen dienen te worden onderscheiden van Europese talen. (nl)
- As línguas indo-europeias, ou jaféticas, são uma família linguística (ou filo) composta por centenas de diversas línguas e dialetos, que inclui as principais línguas da Europa, Irã e do norte da Índia, além dos idiomas predominantes historicamente na Anatólia e na Ásia Central. Atestado desde a Era do Bronze, na forma do grego micênico e das línguas anatólias, a família tem considerável significância no campo da linguística histórica, na medida em que possui a mais longa história registrada depois da família afro-asiática. As línguas do grupo indo-europeu são faladas por aproximadamente três bilhões de falantes nativos, o maior número entre as famílias linguísticas reconhecidas. A família sino-tibetana tem o segundo maior número de falantes, enquanto diversas fundiram o indo-europeu com outras das principais famílias linguísticas. (pt)
- Języki indoeuropejskie – rodzina językowa, największa pod względem liczby mówiących. Zaświadczona od połowy II tysiąclecia p.n.e. w Indiach, Europie (stąd przymiotnik „indoeuropejskie”) oraz Azji Zachodniej, współcześnie w użyciu na wszystkich zamieszkałych kontynentach. Obejmuje kilkaset spokrewnionych ze sobą języków bądź etnolektów, którymi jako ojczystymi posługuje się ok. 3,3 miliarda osób (co stanowi ponad 40% ludności świata). Do rodziny indoeuropejskiej należy zdecydowana większość języków Europy, w tym polski, wiele języków subkontynentu indyjskiego i Wyżyny Irańskiej, a także różne języki martwe. Wskutek odkryć geograficznych, kolonializmu i globalizacji rozprzestrzeniła się ona poza Eurazję – przynajmniej jeden indoeuropejski język jest językiem urzędowym w większości państw świata. Osiem z dziesięciu najczęściej używanych języków świata to języki indoeuropejskie: angielski (łącznie – jako ojczysty i obcy – prawie 1,5 miliarda użytkowników) oraz hindi, hiszpański, francuski, bengalski, rosyjski, portugalski i urdu – każdym z nich mówi co najmniej 200 milionów ludzi. Na dalszych miejscach znajdują się m.in. niemiecki, marathi, perski czy włoski; spośród zaś wielu drobnych języków rodziny część jest zagrożona wymarciem. Wewnętrzna klasyfikacja języków indoeuropejskich obejmuje trzynaście grup językowych – albańską, bałtycką, celtycką, germańską, helleńską, indoaryjską, irańską, nuristańską, ormiańską, romańską (kontynuującą dawną italską), słowiańską oraz wymarłe anatolijską i tocharską – a także pewną liczbę języków dokładniej . Bliżej spokrewnione grupy łączone są w większe kategorie – podrodziny, np. bałtosłowiańską (skupiającą języki bałtyckie i słowiańskie) czy indoirańską (indoaryjskie, irańskie i nuristańskie), niektórzy językoznawcy proponują również inne. między pozostałymi wymienionymi gałęziami rozwojowymi nie zostały dotychczas jednoznacznie ustalone. Druga, po afroazjatyckiej, najstarsza pod względem źródeł historycznych nieprzerwanie istniejąca rodzina językowa – najdawniej zaświadczonym w piśmie (od XVII w. p.n.e.) językiem indoeuropejskim jest hetycki. Z XV w. p.n.e. pochodzą najwcześniejsze zapiski mykeńskie (starogreckie), prawdopodobnie w tym samym czasie powstały też najstarsze fragmenty staroindyjskiej Rygwedy. Spisana ona została jednak wiele wieków później na podstawie długiej tradycji ustnej, podobnie jak staroirańska Awesta. Niektóre z dawnych języków, jak klasyczna greka, łacina czy sanskryt znane są z tysięcy obszernych tekstów, inne tylko z pojedynczych inskrypcji, nazw miejscowych, a czasem wyłącznie z imion występujących w zapiskach obcojęzycznych. Języki rodziny indoeuropejskiej są zróżnicowane typologicznie. Większość z nich to języki fleksyjne, syntetyczne – koniugacja oraz deklinacja odpowiednich części mowy tworzone są zazwyczaj przy użyciu pojedynczych, wielofunkcyjnych końcówek. Mniejszość zaś stanowią języki analityczne – aczkolwiek istnieje ogólna tendencja do upraszczania odmiany słów i rozwoju analitycznych (m.in. z użyciem przyimków lub czasowników posiłkowych) konstrukcji, jak np. w różnych językach germańskich, indoirańskich czy romańskich. Na początku zdania najczęściej znajduje się podmiot (w językach grupy celtyckiej – orzeczenie), jednak przy ścisłym zachowaniu odpowiednich form wiele języków pozwala na dość dużą swobodę szyku wyrazów. Wyjątkiem są języki pozycyjne, takie jak angielski czy francuski, które wymagają określonej kolejności elementów. Wspólnym przodkiem wszystkich języków indoeuropejskich był język praindoeuropejski, którym mówiono przypuszczalnie kilka tysięcy lat p.n.e. na nieokreślonych dokładniej terenach zachodniej Eurazji. Nie został on zaświadczony bezpośrednio (nie są znane żadne źródła historyczne praindoeuropejskiego), lecz językoznawcy przyjmują jego istnienie jako pewne. Liczne, regularne zbieżności w fonetyce, gramatyce oraz leksyce wielu współczesnych i dawnych języków kontynentu są według badaczy zbyt głębokie, aby powstały wyłącznie wskutek wzajemnego oddziaływania – najprawdopodobniej zatem zostały odziedziczone z tego samego, hipotetycznego prajęzyka. Za pomocą metody porównawczej w znacznym stopniu i odtworzone zostało jego , i słownictwo. Porównywaniem języków rodziny oraz badaniem jej , i zajmuje się nauka zwana indoeuropeistyką. Natomiast lokalizacja jest przedmiotem wielu spekulacji nie tylko językoznawczych, lecz także archeologicznych, genetycznych i kulturoznawczych – dominującą hipotezą jest teoria stepowa (zwana też kurhanową), według której ludność posługująca się mową praindoeuropejską zamieszkiwała tereny Stepu Pontyjskiego. Nie jest znane bliższe pokrewieństwo indoeuropejskich , choć niektórzy specjaliści poszukują takich związków i wysuwają różne propozycje – sugerowane bywają m.in. języki uralskie. Jako pierwszy terminem „języki indoeuropejskie” posłużył się Thomas Young w 1813 r.; w XXI w. nazwa ta jest używana na całym świecie. W literaturze niemieckojęzycznej występuje też, dawniej bardziej rozpowszechnione, określenie „języki indogermańskie”. (pl)
- De indoeuropeiska språken omfattar en familj om flera hundra till olika grad besläktade språk, inklusive de flesta större språken i Europa, många i Sydasien (Indiska halvön), Sydvästasien (Iranska platån) och södra Centralasien, samt i stor utsträckning i Amerika, Australien och på andra håll runt om i världen, dit de spridits från Europa. Indoeuropeiska språk talas i dag av cirka 3 miljarder modersmålstalare, vilket gör den till den största allmänt erkända språkfamiljen. Familjen innefattar flera stora språk med mer än 100 miljoner talare vardera, däribland engelska, urdu, hindi, spanska, franska, portugisiska, bengali, ryska, kurdiska och tyska. Även svenska och de övriga skandinaviska språken är indoeuropeiska språk. Detsamma gäller alla germanska språk, romanska språk (latinska språk) och slaviska språk, medan t.ex. ungerska, finska och estniska inte är indoeuropeiskt besläktade. Ett tydligt indoeuropeiskt drag är de ordklasser som finns. Substantiv, pronomen, verb, adjektiv, adverb, prepositioner, konjunktioner, interjektioner samt nummer ingår i samtliga indoeuropeiska språk. Medan t.ex. prepositioner inte förekommer som självständiga ord i ungerska eller finska. (sv)
- Индоевропе́йские языки́ (редк. устар. иафетические языки — от Иафета) — самая распространённая в мире языковая семья. Представлена на всех обитаемых континентах Земли, число носителей превышает 2,5 млрд. Согласно воззрениям некоторых современных языковедов, является частью макросемьи ностратических языков. (ru)
- 印欧语系（英語：Indo-European languages），全稱印度—歐羅巴語系，是世界上分布最广泛的语系。欧洲、南亚、美洲和大洋洲的大部分国家都采用印欧语系的语言作为母语或官方语言。印欧语系包括443种（SIL統計）語言和方言，母語使用人口有約32億。 (zh)
- Індоєвропе́йські мо́ви — найпоширеніша сім'я споріднених мов родом із Західної та Південної Євразії, які вважаються нащадками праіндоєвропейської. Представлена на всіх населених континентах Землі, число носіїв перевищує 2,5 млрд. За гіпотезами деяких сучасних лінгвістів, є частиною макросім'ї ностратичних мов. Деякі європейські мови цієї сім'ї, такі як англійська, французька, португальська, російська, нідерландська й іспанська, поширилися в результаті колоніалізму в сучасний період, і тепер ними розмовляють на декількох континентах. Офіційний статус ділиться на кілька гілок або підродин, з яких є вісім груп з живими сьогодні мовами: албанська, вірменська, балто-слов'янські, кельтські, германські, еллінські, індоіранські та італьські; і ще шість підрозділів, які вимерли. Сьогодні найбільш поширеними окремими мовами є англійська, гіндустані, іспанська, бенгалі, французька, російська, португальська, німецька, перська і пенджабі, на кожній з яких розмовляють понад 100 млн осіб. Однак багато інших малих індоєвропейських мов перебувають під загрозою зникнення: наприклад, корнською мовою розмовляє менше 600 осіб. У цілому 46 % населення світу (3,2 мільярда) розмовляють індоєвропейськими мовами як першою мовою спілкування, що на сьогоднішній день є найвищим серед усіх мовних сімей. За оцінкою Ethnologue, існує близько 445 живих індоєвропейських мов, з яких понад дві третини (313) належать до індоіранської гілки. Усі індоєвропейські мови походять від єдиної доісторичної мови — праіндоєвропейської мови, якою розмовляли колись в епоху неоліту. Невідомо, чи індоєвропейська сім'я пов'язана з якою-небудь іншою мовною сім'єю більш віддаленим генетичним спорідненістю, хоча було зроблено кілька спірних пропозицій на цей рахунок. Протягом XIX століття лінгвістична концепція індоєвропейських мов часто використовувалася як взаємозамінні з расовими концепціями арійців і . (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Les llengües indoeuropees són les que pertanyen a una mateixa gran família lingüística derivades d'una antiga llengua reconstruïda per l'historiocomparatisme i que hom anomena protoindoeuropeu. Inclou centenars de llengües parlades per uns 3.000 milions de persones i abraça la majoria de famílies lingüístiques d'Europa i l'Àsia sud-oriental. Per vicissituds històriques, però, s'han estès a tots els continents, i predominen també clarament a Amèrica i Oceania. El català pertany, entre moltes d'altres, a aquesta família lingüística. També hi pertanyen les llengües següents amb més de 50 milions de parlants: alemany, anglès, bengalí, castellà, francès, gujarati, hindi, italià, persa, portuguès i rus. (ca)
- Indoevropská jazyková rodina (tento pojem zavedl poprvé roku 1813 Thomas Young) je skupina jazyků, které se společně vyvíjely v rozsáhlých oblastech Eurasie z předpokládaného indoevropského prajazyka. Indoevropské jazyky jsou nejrozšířenější jazykovou rodinou na Zemi. (cs)
- Indoeuropar hizkuntzak hizkuntza familia bat dira, Europako zein Asia hegoaldeko ehunka hizkuntza eta dialektok osatua. Indoeuropera antzinako hizkuntza hipotetiko bat da, hizkuntza familia horren ustezko sorburua. Indoeuropar hizkuntzen artean ditugu Europako hizkuntza hedatuenak, bai eta Irango lautadako nahiz Indiako hainbat hizkuntza ere, adibidez: hindia, gaztelania, ingelesa, italiera, portugesa, bengalera, errusiera, frantsesa, alemana eta punjabera. Indoeuropar familia da hiztun gehien duen hizkuntza familia, 3 mila miloi hiztun baititu. Hizkuntza familia honetan zenbait adar daude, eta horien artean hiztun gehien dituena indoirandarra da. (eu)
- Con el nombre de lenguas indoeuropeas se conoce a la mayor familia de lenguas del mundo en número de hablantes. La familia indoeuropea, a la que pertenecen la mayoría de las lenguas de Europa, Gran Irán y Asia meridional, incluye más de 150 idiomas hablados por alrededor de 3200 millones de personas (aproximadamente un 45 % de la población mundial). De estas, unos 1200 millones corresponden a hablantes de las lenguas indoiranias, unos 950 millones de hablantes de las lenguas romances y unos 820 millones de hablantes de las lenguas germánicas. (es)
- En linguistique, les langues indo-européennes forment une famille de langues étroitement apparentées ayant pour origine ce qu'il est convenu d'appeler l'indo-européen commun et « dont les éléments lexicologiques, morphologiques et syntaxiques présentent, pour la plupart d'entre elles, des ressemblances de nature telle que ces langues peuvent se ramener à l'unité ; le présupposé est alors que chaque groupe d'éléments comparés procède d'évolutions divergentes à partir de formes originelles disparues ». Environ mille langues sont actuellement parlées par près de trois milliards de locuteurs. (fr)
- インド・ヨーロッパ語族（インド・ヨーロッパごぞく）は、インドからヨーロッパにかけた地域に由来する語族である。 英語・スペイン語・ロシア語などヨーロッパに由来する多くの言語と、ペルシア語やヒンディー語などの西アジアから中央アジア、南アジアに由来する言語を含む。一部のヨーロッパの言語が世界的に拡散することで、現代においては世界的に用いられている。 印欧語族（いんおうごぞく）と略称される。 (ja)
- De Indo-Europese talen, soms ook wel Indo-Germaanse talen genoemd, vormen een taalfamilie van meer dan 400 verwante talen. Indo-Europese talen worden over vrijwel de hele wereld gesproken, maar vinden veelal hun oorsprong in het steppengebied noordelijk van de Zwarte zee en de Kaspische zee.Op grond van de overeenkomsten tussen deze talen is een hypothetische vooroudertaal (proto-taal) geconstrueerd, het Proto-Indo-Europees, vaak afgekort tot PIE. Indo-Europese talen dienen te worden onderscheiden van Europese talen. (nl)
- Индоевропе́йские языки́ (редк. устар. иафетические языки — от Иафета) — самая распространённая в мире языковая семья. Представлена на всех обитаемых континентах Земли, число носителей превышает 2,5 млрд. Согласно воззрениям некоторых современных языковедов, является частью макросемьи ностратических языков. (ru)
- 印欧语系（英語：Indo-European languages），全稱印度—歐羅巴語系，是世界上分布最广泛的语系。欧洲、南亚、美洲和大洋洲的大部分国家都采用印欧语系的语言作为母语或官方语言。印欧语系包括443种（SIL統計）語言和方言，母語使用人口有約32億。 (zh)
- اللغات الهندو الأوروبية أو اللغات الهندية الأوروبية أو اللغات الهندوربية أو اللغات الهندو أوروبية هي إحدى أكبر أسر اللغات. موطنها غرب أوراسيا وجنوبها، وتضم معظم لغات أوروبا بالإضافة إلى تلك الموجودة في شمال شبه القارة الهندية والهضبة الإيرانية. توسع عدد قليل من هذه اللغات، مثل الإنجليزية والفرنسية والبرتغالية والإسبانية، من خلال الاستعمار في العصر الحديث ويُتحدّث بها الآن في جميع قارات العالم. تنقسم الأسرة الهندو الأوروبية إلى عدة فروع أو عائلات فرعية، أكبرها المجموعات الهندو الإيرانية والجرمانية والرومانسية والسلافية. اللغات الفردية التي ينطق بها أكبر عدد من السكان هي الإسبانية والإنجليزية والهندوستانية (الهندية/الأردية) والبرتغالية والبنغالية والماراثية والبنجابية والروسية، وكل منها يتحدث به أكثر من 100 مليون شخص. أما الألمانية والفرنسية والإيطالية والفارسية، يتحدث بكل منها حوالي 50 مليو (ar)
- Οι ινδοευρωπαϊκές γλώσσες αποτελούν μια γλωσσική οικογένεια τα μέλη της οποίας ήταν, στην αρχαιότερή τους μορφή, διάλεκτοι μιας ενοποιημένης γλώσσας, οι οποίες διαφοροποιήθηκαν σταδιακά εξαιτίας των αλλεπάλληλων μεταναστεύσεων και των επαφών των με άλλα γλωσσικά ιδιώματα. Σύμφωνα με τη θεωρία αυτή, οι ινδοευρωπαϊκές γλώσσες ομιλούνταν από λαούς που ζούσαν, ανεξαρτήτως της φυλετικής τους ταυτότητας, σε μια ενιαία αν και εκτεταμένη περιοχή, η οποία δικαιολογεί πολιτισμική και γλωσσική ομοιογένεια. (el)
- Die indogermanischen oder indoeuropäischen Sprachen bilden mit etwa drei Milliarden Muttersprachlern die sprecherreichste Sprachfamilie der Welt. Die Bezeichnung „indogermanisch“ kann missverständlich sein: Sie soll die Grenzen des ursprünglichen Verbreitungsgebiets abstecken – jedoch ist die Mehrzahl der indogermanischen Sprachen weder germanisch noch indisch. Zu dieser Sprachfamilie gehören zum Beispiel auch die romanischen, slawischen, baltischen und keltischen Sprachen, Griechisch, Armenisch und Persisch. (de)
- La hindeŭropa lingvaro estas lingvaro devena de la hindeŭropa pralingvo, la pralingvo de granda familio de lingvoj kiu enhavas la plimulton de lingvoj en Ameriko, Barato, Eŭropo kaj Irano. Kun nur proksimume cent lingvoj, la hindeŭropa lingvaro ne grandas je kvanto da lingvoj, sed ĝi estas la plej granda familio je kvanto de parolantoj: proksimume 1 700 milionoj da homoj denaske parolas hindeŭropan lingvon. La hodiaŭa hindeŭropa lingvaro dividas sin inter naŭ sublingvaroj: ĝermana, kelta, italika, , , armena, balta, slava kaj hindirana. (eo)
- The Indo-European languages are a language family native to the overwhelming majority of Europe, the Iranian plateau, and the northern Indian subcontinent. Some European languages of this family, English, French, Portuguese, Russian, Dutch, and Spanish, have expanded through colonialism in the modern period and are now spoken across several continents. The Indo-European family is divided into several branches or sub-families, of which there are eight groups with languages still alive today: Albanian, Armenian, Balto-Slavic, Celtic, Germanic, Hellenic, Indo-Iranian, and Italic; and another nine subdivisions that are now extinct. (en)
- Is iad na teangacha Ind-Eorpacha an fhine teangacha is forleithne ar domhan. Labhraítear na teangacha seo san India, san Iaráin, ar fud na hEorpa agus i lár na hÁise, ach thairis sin, tá cuid de na teangacha scaipthe ar fud an domhain, agus iad á n-úsáid go forleathan mar chomhghuaillithe sa chumarsáid idir cainteoirí neamhdhúchasacha. Meastar go labhraíonn trí bhilliún duine ar domhan inniu teanga éigin den fhine seo. Agus, ar ndóigh, is teanga Ind-Eorpach í an Ghaeilge féin; is ceann de na teangacha Ceilteacha. (ga)
- Rumpun bahasa Indo-Eropa atau India-Eropa adalah kelompok bahasa-bahasa berkerabat dengan jumlah penutur terbesar di seluruh dunia. Ada ratusan bahasa yang masih dituturkan yang termasuk dalam rumpun bahasa ini. Banyak bahasa anggota rumpun ini yang memiliki sejarah tertulis sangat panjang (kedua tertua setelah rumpun bahasa Afroasiatik) sehingga kajiannya relatif eksak dan perbandingan bahasa dapat dilakukan lebih cermat. Kurang lebih separuh dari 6 miliar jiwa penduduk bumi berbahasa ibu dari salah satu rumpun bahasa ini. (in)
- Le lingue indoeuropee sono la famiglia linguistica che comprende la maggior parte delle lingue d'Europa vive ed estinte che attraverso il Caucaso e il Medio Oriente da un lato, e la Siberia occidentale e parte dell'Asia Centrale dall'altro, sono arrivate a coinvolgere l'Asia meridionale e in tempi antichi persino l'attuale Turkestan cinese (odierno Xinjiang). Queste lingue provengono dalla cosiddetta lingua protoindoeuropea. (it)
- 인도유럽어족(영어: Indo-European languages)은 유럽과 서아시아, 남아시아를 중심으로 분포하는 인도유럽인 민족들의 언어로 이루어진 어족이다. 인구어족(印歐語族)이라고도 한다. 에스놀로그에 따르면 오늘날 445개의 인도유럽어족 언어가 쓰이며 그 가운데 2/3이 넘는 313개가 인도이란어파라는 갈래에 속한다. 모어 화자 수가 가장 많은 인도유럽 언어는 스페인어, 영어, 힌두스탄어(힌디어·우르두어), 포르투갈어, 벵골어, 펀자브어, 러시아어로, 각각 1억 명이 넘는 사람들이 사용한다. 독일어, 프랑스어, 마라티어, 이탈리아어, 페르시아어도 각각 5천만 명 이상이 사용하는 거대 언어이다. 오늘날 세계 인구의 46%에 달하는 32억 명이 인도유럽어족 언어를 모어로 사용하며 이는 모든 어족 중 가장 큰 숫자이다. 모든 인도유럽어족 언어는 인도유럽조어라 불리는 단일한 신석기 시대 언어의 후손이다. 비록 인도유럽조어 자체나 그 화자인 원시 인도유럽인의 문화와 종교에 관해 남아 있는 기록은 전혀 없지만, 으로부터 각지로 퍼져나간 후손들인 고대와 현대의 여러 인도유럽 민족의 언어와 문화로부터 그 모습이 어떠했을지 재구성해 볼 수 있다. (ko)
- Języki indoeuropejskie – rodzina językowa, największa pod względem liczby mówiących. Zaświadczona od połowy II tysiąclecia p.n.e. w Indiach, Europie (stąd przymiotnik „indoeuropejskie”) oraz Azji Zachodniej, współcześnie w użyciu na wszystkich zamieszkałych kontynentach. Obejmuje kilkaset spokrewnionych ze sobą języków bądź etnolektów, którymi jako ojczystymi posługuje się ok. 3,3 miliarda osób (co stanowi ponad 40% ludności świata). (pl)
- As línguas indo-europeias, ou jaféticas, são uma família linguística (ou filo) composta por centenas de diversas línguas e dialetos, que inclui as principais línguas da Europa, Irã e do norte da Índia, além dos idiomas predominantes historicamente na Anatólia e na Ásia Central. Atestado desde a Era do Bronze, na forma do grego micênico e das línguas anatólias, a família tem considerável significância no campo da linguística histórica, na medida em que possui a mais longa história registrada depois da família afro-asiática. (pt)
- De indoeuropeiska språken omfattar en familj om flera hundra till olika grad besläktade språk, inklusive de flesta större språken i Europa, många i Sydasien (Indiska halvön), Sydvästasien (Iranska platån) och södra Centralasien, samt i stor utsträckning i Amerika, Australien och på andra håll runt om i världen, dit de spridits från Europa. Indoeuropeiska språk talas i dag av cirka 3 miljarder modersmålstalare, vilket gör den till den största allmänt erkända språkfamiljen. Familjen innefattar flera stora språk med mer än 100 miljoner talare vardera, däribland engelska, urdu, hindi, spanska, franska, portugisiska, bengali, ryska, kurdiska och tyska. Även svenska och de övriga skandinaviska språken är indoeuropeiska språk. Detsamma gäller alla germanska språk, romanska språk (latinska språk) (sv)
- Індоєвропе́йські мо́ви — найпоширеніша сім'я споріднених мов родом із Західної та Південної Євразії, які вважаються нащадками праіндоєвропейської. Представлена на всіх населених континентах Землі, число носіїв перевищує 2,5 млрд. За гіпотезами деяких сучасних лінгвістів, є частиною макросім'ї ностратичних мов. Деякі європейські мови цієї сім'ї, такі як англійська, французька, португальська, російська, нідерландська й іспанська, поширилися в результаті колоніалізму в сучасний період, і тепер ними розмовляють на декількох континентах. Офіційний статус ділиться на кілька гілок або підродин, з яких є вісім груп з живими сьогодні мовами: албанська, вірменська, балто-слов'янські, кельтські, германські, еллінські, індоіранські та італьські; і ще шість підрозділів, які вимерли. (uk)
|
.jpg){kind=link}
-2.png){kind=link}
