| dbo:abstract
|
- L'usdefruit és un dret real de gaudir d'una cosa aliena. La propietat de la cosa és del nu propietari, que és qui en pot disposar. L'usufructuari posseïx la cosa però no és seva (té la possessió, però no la propietat). Pot utilitzar-la i gaudir-ne (obtenir-ne els fruits, tant en espècie com monetaris), però no n'és l'amo. Per això no podrà vendre-la, donar-la ni gravar-la sense consentiment del propietari. Això ha portat a alguns autors a considerar-lo un pars domini amb el titular de la nua propietat, encara que està generalment acceptat que no és un copropietari, encara que ho sembli. (ca)
- حق الانتفاع حق متفرّع عن حق الملكية. وهو حق ببيح لصاحبه الانتفاع بملك الغير دون أن يغير من وضعه أو يمس جوهرة. يعرف الانتفاع في الفقه الإسلامي بملك المنفعة؛ إذ يقسم المُلك في الفقه الإسلامي إلى قسمين: مُلك تام يرد على ذات الشيء رقبة ومنفعة، ومُلك ناقص يرد إما على الرقبة وحدها، أو على المنفعة وحدها، وقد أوردت مدونة الحقوق العينية حق الانتفاع ضمن الحقوق العينية الأصلية جعلته في المرتبة الثالثة بعد كل من حق الملكية وحق الارتفاق والتحملات العقارية، عكس ظهير 12 يونيو 1915 الملغى المحدد للتشريع المطبق على العقارات المحفظة الذي رتبه في الصف الثاني بعد حق الملكية، ونظرا لأهمية هذا الحق فقد نظمه المشرع في القانون رقم 39.08 المتعلق بمدونة الحقوق العينية من المادة 79 إلى المادة 104. إن دراسة موضوع حق الانتفاع ليعتبر من الموضوعات الحيوية وذلك لكونه حقا متفرعا عن حق الملكية، وتتطلب منا هذه الدراسة أن نتطرق إلى جميع حيثياته وبالتالي يتوجب علينا أن نطرح بعض الأسئلة حتى يتسنى لنا الإجابة عنها وذلك من أجل تقريب الصورة. فما مفهوم حق الانتفاع؟ وكيف يتم اكتسابه؟ وما هي السلطات المخولة لصاحبه؟ وكيف ينقضي هذا الحق؟، للإجابة عن هذه الأسئلة لابد أن نعتمد تصميما ممنهجا متدرجا حتى يسهل علينا الخروج بخلاصة وبإستنتاج وبفهم دقيق للموضوع. (ar)
- Fruktuzo (latine: ususfructus) estas leĝa rajto, laŭ kiu iu povas profiti el proprietaĵo de alia persono, prenante por si la produktaĵojn aŭ rentojn, sed ne disponante pri la koncernaj bieno aŭ la kapitalo. Tio permesas, ke iu aĉetu ekzemple domon, kies loĝanto povas plu loĝi tie rajte. Tio disigas unuflanke la juran posedon de aĵo el la praktika ĝuado de tiu. (eo)
- Der Nießbrauch ist in Deutschland das unveräußerliche und unvererbliche absolute Recht, eine fremde Sache, ein fremdes Recht oder ein Vermögen zu nutzen (§ 100 BGB; Nießbrauch an Sachen, § 1030 BGB; Nießbrauch an einer Erbschaft, § 1089 BGB); ähnlich der Nutzniessung in der Schweiz. (de)
- Ondasun bati buruz, gozamena izan gabe ondasun hori eduki eta erabiltzeko da; gozamendunak ezin izango du ondasun hori gutxitu edo besterendu. (eu)
- El usufructo (del latín: usus fructus, «uso del fruto») es un derecho real de goce o disfrute de una cosa ajena. El Código Civil de España define este derecho en su artículo 467 como "el derecho a disfrutar los bienes ajenos con la obligación de conservar su forma y sustancia, a no ser que el título de su constitución o la ley autoricen otra cosa" . Por consiguiente, la persona titular del usufructo es mero tenedor respecto de la cosa pero no su dueño ni poseedor. Tiene la mera tenencia sobre la cosa, pero no la propiedad. Puede utilizarla y disfrutarla, es decir, obtener sus frutos o rendimientos, sean en especie o dinerarios, pero no puede disponer libremente de ella por no ostentar el derecho de propiedad sobre aquella. Es la razón de que no pueda enajenarla ni disminuir su valor sin el consentimiento del titular de la propiedad. En Chile, para entender el concepto de usufructo debemos acudir a la definición entregada por el artículo 764 del Código Civil chileno, “El derecho de usufructo es un derecho real que consiste en la facultad de gozar de una cosa con cargo de conservar su forma y substancia, y de restituirla a su dueño, si la cosa no es fungible; o con cargo de volver igual cantidad y calidad del mismo género, o de pagar su valor, si la cosa es fungible”. De este artículo podemos extraer la idea de que el usufructo es un derecho real que viene a limitar o debilitar las facultades propias del derecho real de dominio. Es así como el legislador denomina a la propiedad fiduciaria, usufructo, uso o habitación y servidumbres como Derechos Reales Limitados, según se desprende del artículo 732. Desde ya descartamos el error común de identificar al usufructo como un tipo de contrato, pues no puede llegar a ser categorizado de tal forma siguiendo la enumeración de los derechos reales consagrada en el inciso segundo del artículo 577 del Código Civil. (es)
- L'usufruit est le droit de se servir d'un bien (habiter une maison, utiliser du mobilier…) ou d'en percevoir les revenus (par exemple encaisser des loyers, des intérêts ou des dividendes), sans pour autant s'en dessaisir. En France, il est défini à l'article 578 du Code civil. L'usufruit est l'association de deux droits démembrés du droit de propriété : l'usus et le fructus. Il forme un ensemble avec la nue-propriété, dont il est complémentaire, qui consiste en un troisième droit démembré de la propriété, le droit d'aliéner, ou abusus. Il diffère de la propriété en ce qu'il ne donne pas le droit de détruire ou d'aliéner la chose. De plus, l'usufruit a nécessairement une durée, alors que le droit de propriété est imprescriptible sauf en cas d'usucapion. (fr)
- Usufruct (/ˈjuːzjuːfrʌkt/) is a limited real right (or in rem right) found in civil-law and mixed jurisdictions that unites the two property interests of usus and fructus:
* Usus (use) is the right to use or enjoy a thing possessed, directly and without altering it.
* Fructus (fruit, in a figurative sense) is the right to derive profit from a thing possessed: for instance, by selling crops, leasing immovables or annexed movables, taxing for entry, and so on. A usufruct is either granted in severalty or held in common ownership, as long as the property is not damaged or destroyed. The third civilian property interest is abusus (literally abuse), the right to alienate the thing possessed, either by consuming or destroying it (e.g., for profit), or by transferring it to someone else (e.g., sale, exchange, gift). Someone enjoying all three rights has full ownership. Generally, a usufruct is a system in which a person or group of persons uses the real property (often land) of another. The "usufructuary" does not own the property, but does have an interest in it, which is sanctioned or contractually allowed by the owner. Two different systems of usufruct exist: perfect and imperfect. In a perfect usufruct, the usufructuary is entitled the use of the property but cannot substantially change it. For example, an owner of a small business may become ill and grant the right of usufruct to an individual to run their business. The usufructuary thus has the right to operate the business and gain income from it, but does not have the right to, for example, tear down the business and replace it, or to sell it. The imperfect usufruct system gives the usufructuary some ability to modify the property. For example, if a land owner grants a piece of land to a usufructuary for agricultural use, the usufructuary may have the right to not only grow crops on the land but also make improvements that would help in farming, say by building a barn. However this can be disadvantageous to the usufructuary: if a usufructuary makes material improvements – such as a building, or fixtures attached to the building, or other fixed structures – to their usufruct, they do not own the improvements, and any money spent on those improvements would belong to the original owner at the end of the usufruct. In many usufructuary property systems, such as the traditional ejido system in Mexico, individuals or groups may only acquire the usufruct of the property, not legal ownership. A usufruct is directly equatable to a common-law life estate except that a usufruct can be granted for a term shorter than the holder's lifetime. (en)
- Het recht van vruchtgebruik (Frans: usufruit) is een beperkt zakelijk recht dat gevestigd kan worden op een goed in juridische zin om gebruik te mogen maken van goederen die eigendom zijn van iemand anders en daarvan de vruchten te genieten. Het kan daarbij gaan om zaken en om vermogensrechten. Het recht bestond al in het klassieke Romeinse recht en had de bedoeling om enerzijds goederen in de familie te houden maar anderzijds derden gedurende een periode de vruchten ervan te laten genieten. Over het algemeen wordt een dergelijk recht gevestigd op een onroerende zaak (in Nederland) of een onroerend goed (in België). Degene die het recht van vruchtgebruik heeft wordt vruchtgebruiker genoemd. Degene die eigenaar is van een zaak die belast is met het recht van vruchtgebruik wordt bloot eigenaar genoemd. Een speciaal recht van vruchtgebruik is het zakelijk , dat specifiek geldt voor een woning. Degene die het recht van bewoning heeft mag een onroerende zaak met zijn gezin bewonen, op dit recht mogen door de hoofdgerechtigde en door derden geen inbreuken worden gemaakt. Vruchtgebruik wordt in Nederland vaak gevestigd bij testament, om een kind iets van een overleden ouder te laten erven, maar de overgebleven ouder het vruchtgebruik te geven zolang deze leeft, veelal bij de ouderlijke woning. Ook bij testament mogen de wettelijke rechten van de vruchtgebruiker niet worden ingeperkt. Verder gelden in Nederland de regels van vruchtgebruik als in een testament een tweetrapsmaking staat. Ook kan men iets verkopen, maar daarbij vruchtgebruik bedingen, zodat de verkoper vruchten blijft ontvangen, bijvoorbeeld de zaak kan blijven gebruiken. De verkoopprijs is dan wel lager omdat koper alleen de bloot-eigendom krijgt. (nl)
- L'usufrutto è un diritto reale minore regolato dagli articoli 978 e seguenti del codice civile, consistente nel diritto di un soggetto (usufruttuario) di godere di un bene di proprietà di un altro soggetto (nudo proprietario) e di raccoglierne i frutti, ma con l'obbligo di rispettarne la destinazione economica. Si tratta di un diritto reale di godimento su cosa altrui dal contenuto molto vasto: le facoltà dell'usufruttuario hanno infatti un'estensione che si approssima, pur senza raggiungerla, alla facoltà di godere delle cose spettanti al proprietario, al quale residua la nuda proprietà. Il diritto di usufrutto è sempre temporaneo. Non può infatti durare oltre la vita dell'usufruttuario o, se questo è una persona giuridica, oltre il termine di trent'anni. L'usufrutto, che viene disposto contro il proprietario, può essere costituito anche a favore di una pluralità di viventi e, se disposto esplicitamente nell'atto che trattasi di usufrutto congiunto, opera fra questi il diritto di accrescimento, estinguendosi in questo caso l'usufrutto alla morte dell'ultimo superstite, diversamente, alla morte di ogni usufruttuario, la relativa quota si consoliderà con la nuda proprietà. Le spese e le imposte relative al bene sono ripartite tra nudo proprietario (spese per le straordinarie riparazioni) e usufruttuario (spese per l'ordinaria manutenzione e imposte che incombono sul reddito). Il nudo proprietario può rifiutarsi di pagare le spese straordinarie relative alla proprietà, in questo caso l'usufruttuario può decidere di coprire le incombenze e pretendere successivamente il rimborso dei beni versati per sostenere le spese straordinarie al momento della cessazione dell'usufrutto. La separazione di usufrutto e nuda proprietà è uno schema talora utilizzato nella vendita di immobili. Il valore di mercato dell'immobile viene scontato di un ammontare che decresce con l'età dell'usufruttuario, poiché si prevede rispetto alla vita media un minore numero di anni in cui diventerà pieno l'esercizio dei diritti di proprietà e l'immobile sarà abitabile per l'acquirente. In alcuni casi, è lo stesso proprietario che vende la nuda proprietà dell'immobile per disporre di un reddito integrativo (per la vecchiaia in particolare), e si tiene l'usufrutto. L'intestatario dell'immobile è certo della nuda proprietà, mentre può essere privato dell'usufrutto se non esercita i diritti a esso legati (come la domiciliazione o l'affitto). I sindaci non hanno poteri di espropriazione forzata, ma la legge conferisce loro il potere di requisizione degli immobili disabitati e sfitti da un periodo maggiore di 7 anni, per porre rimedio a una situazione di caro-case e di emergenza abitativa. Il principio applicato è quello del primato della pubblica utilità sull'interesse privato, e in base a questo il Comune diventa l'usufruttuario che assegna gli immobili a persone residenti, e incassa un affitto da quanti si trasferiscono ad abitare negli appartamenti confiscati. (it)
- 용익물권은 사용가치를 지배하는 제한물권의 하나이다. 지상권, 지역권, 전세권 등을 포함한다. (ko)
- O usufruto (do latim usus fructus, uso dos frutos) é um direito real de gozo ou desfruto de uma coisa alheia, presente no e jurisdições mistas que unem os dois interesses de propriedade de usus e fructus. O usufrutuário possui a coisa mas essa coisa não é dele, isto é, tem a sua posse, mas não a sua propriedade. Pode utilizar e desfrutar a coisa, obter os seus frutos, tanto naturais como civis. O usufrutuário não pode alienar a coisa, pois não tem o direito de disposição. A propriedade da coisa é do chamado nu-proprietário, que é quem pode dispor da mesma e reivindicá-la quando desacreditada sua propriedade. (pt)
- Użytkowanie (łac. ususfructus) – jedno z ograniczonych praw rzeczowych, znane polskiemu prawu cywilnemu, wyrażające się w obciążeniu rzeczy prawem do jej używania i pobierania jej pożytków. Należy zaznaczyć, że przedmiotem użytkowania mogą być także zwierzęta. Przy wykonywaniu użytkowania zwierząt należy uwzględniać przepisy o ich ochronie. (pl)
- Nyttjanderätt är rättigheten att begagna någonting som ägs av någon annan. Det inkluderar ibland även rätten att tillgodogöra sig eventuell inkomst från sånt nyttjande. Till nyttjanderätt hör sådant som arrende och under historisk tid vad som reglerades av privilegier med hänsyn till regale. För detta fick den som nyttjade egendomen fick betala avrad. Nyttjanderätt är en av de centrala beståndsdelarna av upphovsrätt, så central att de två begreppen ofta används som synonymer. Nyttjanderätten är dock inom upphovsrätten rätten att nyttja, vidaresprida och dra ekonomisk fördel av upphovsmannens verk. Det är detta som inom upphovsrätten ofta kallas de ekonomiska rättigheterna, vilket är åtskilt från skaparens ideella rättigheter (rätten att erkännas som verkets upphovsman och rätten att motsätta sig att verket vandaliseras och/eller används på ett sådant sätt att upphovsmannens anseende kan skadas). Andra typiska former av nyttjanderätt finns i de flesta hyres- och leasingavtal. Dessa ger brukaren nyttjanderätt under en viss tid av något som ägs av någon annan. (sv)
- Узуфру́кт (лат. usus — использование, лат. fructus — доход) — вещное право пользования чужим имуществом с правом присвоения доходов от него, но с условием сохранения его целостности, ценности и хозяйственного назначения. Пользователь в таком случае именуется узуфруктуарием, а право пользования — правом узуфруктуария. Предметом узуфрукта могут быть вещи, использование которых возможно без их уничтожения, например, земельные участки, животные и, в классическом римском праве, рабы; денежный капитал не может быть предметом узуфрукта. Устанавливается пожизненно, на определённый срок, или с каким-либо условием, при выполнении которого право узуфруктуария прекращается. В римском праве узуфрукт относился к личным сервитутам. При начале узуфрукта узуфруктуарий составлял опись имущества, передаваемого ему, а также зачастую уверял поручителя в том, что он будет пользоваться имуществом как хороший хозяин. Продажа собственником вещи не оказывает влияния на права узуфруктуария. Узуфруктуарий не вправе требовать компенсации за внесённые им улучшения. (ru)
- Узуфрукт (у римському праві) — право особи користування чужою земельною ділянкою з правом вилучення плодів від нього, але з умовою збереження його цілісності і господарської приналежності. Наприклад: оренда озера, без його цільових змін. Узуфрукт — це обмежене речове право (або речове право), яке існує в цивільно-правових і змішаних юрисдикціях, яке об’єднує два майнові інтереси usus і fructus:
* Usus (користування) — це право користування або користування річчю, якою володіє, безпосередньо і без її зміни.
* Fructus (плід, у переносному значенні) — це право отримувати прибуток від речі, якою володіє: наприклад, шляхом продажу врожаю, здачі в оренду нерухомого або долученого рухомого майна, оподаткування входу тощо. Узуфрукт або надається частково, або перебуває у спільній власності, якщо майно не пошкоджено чи знищено. Третім цивільним майновим інтересом є abusus (буквально зловживання), право відчужувати річ, якою володіє, або шляхом її споживання чи знищення (наприклад, з метою отримання прибутку), або шляхом передачі її комусь іншому (наприклад, продаж, обмін, дарування). Той, хто користується всіма трьома правами, має повну власність. Загалом, узуфрукт – це система, за якої особа або група осіб користується нерухомим майном (часто землею) іншої особи. «Узуфруктуар» не володіє майном, але має в ньому інтерес, який санкціонований або дозволений за договором власником. Існують дві різні системи узуфрукту: досконала та недосконала. При досконалому узуфрукті узуфруктуарій має право використовувати майно, але не може суттєво його змінити. Наприклад, власник малого підприємства може захворіти і надати право узуфрукту фізичній особі для ведення свого бізнесу. Таким чином, узуфруктуарій має право керувати бізнесом і отримувати від нього дохід, але не має права, наприклад, зруйнувати бізнес і замінити його, або продати його. Недосконала система узуфрукту дає узуфруктуарію певну можливість змінювати власність. Наприклад, якщо власник землі надає земельну ділянку узуфруктуарію для сільськогосподарського використання, узуфруктуарій може мати право не тільки вирощувати зернові культури на цій землі, але й робити поліпшення, які сприятимуть веденню сільського господарства, скажімо, шляхом будівництва комори. Однак це може бути невигідним для узуфруктуарія: якщо узуфруктуарій робить матеріальні поліпшення — наприклад, будівлю, або прикріплені до будівлі пристосування, або інші стаціонарні споруди — до свого узуфрукту, він не володіє поліпшеннями та будь-якими коштами, витраченими на них. покращення належатимуть первісному власнику після закінчення узуфрукту. У багатьох системах узуфруктуарного майна, таких як традиційна система ехідо в Мексиці, окремі особи або групи можуть лише набувати узуфрукт майна, а не юридичне право власності. Узуфрукт прямо прирівнюється до довічного майна загального права, за винятком того, що узуфрукт може бути наданий на термін, менший за весь час життя власника. (uk)
- 用益物权（英語：usufruct；德語：Nießbrauch）是與担保物权相對的概念，指基於特定的目得對非所有物進行使用和收益的权利，是一種限制物权。常見的用益物權包括地上权、、典权和地役权。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- L'usdefruit és un dret real de gaudir d'una cosa aliena. La propietat de la cosa és del nu propietari, que és qui en pot disposar. L'usufructuari posseïx la cosa però no és seva (té la possessió, però no la propietat). Pot utilitzar-la i gaudir-ne (obtenir-ne els fruits, tant en espècie com monetaris), però no n'és l'amo. Per això no podrà vendre-la, donar-la ni gravar-la sense consentiment del propietari. Això ha portat a alguns autors a considerar-lo un pars domini amb el titular de la nua propietat, encara que està generalment acceptat que no és un copropietari, encara que ho sembli. (ca)
- Fruktuzo (latine: ususfructus) estas leĝa rajto, laŭ kiu iu povas profiti el proprietaĵo de alia persono, prenante por si la produktaĵojn aŭ rentojn, sed ne disponante pri la koncernaj bieno aŭ la kapitalo. Tio permesas, ke iu aĉetu ekzemple domon, kies loĝanto povas plu loĝi tie rajte. Tio disigas unuflanke la juran posedon de aĵo el la praktika ĝuado de tiu. (eo)
- Der Nießbrauch ist in Deutschland das unveräußerliche und unvererbliche absolute Recht, eine fremde Sache, ein fremdes Recht oder ein Vermögen zu nutzen (§ 100 BGB; Nießbrauch an Sachen, § 1030 BGB; Nießbrauch an einer Erbschaft, § 1089 BGB); ähnlich der Nutzniessung in der Schweiz. (de)
- Ondasun bati buruz, gozamena izan gabe ondasun hori eduki eta erabiltzeko da; gozamendunak ezin izango du ondasun hori gutxitu edo besterendu. (eu)
- 용익물권은 사용가치를 지배하는 제한물권의 하나이다. 지상권, 지역권, 전세권 등을 포함한다. (ko)
- Użytkowanie (łac. ususfructus) – jedno z ograniczonych praw rzeczowych, znane polskiemu prawu cywilnemu, wyrażające się w obciążeniu rzeczy prawem do jej używania i pobierania jej pożytków. Należy zaznaczyć, że przedmiotem użytkowania mogą być także zwierzęta. Przy wykonywaniu użytkowania zwierząt należy uwzględniać przepisy o ich ochronie. (pl)
- 用益物权（英語：usufruct；德語：Nießbrauch）是與担保物权相對的概念，指基於特定的目得對非所有物進行使用和收益的权利，是一種限制物权。常見的用益物權包括地上权、、典权和地役权。 (zh)
- حق الانتفاع حق متفرّع عن حق الملكية. وهو حق ببيح لصاحبه الانتفاع بملك الغير دون أن يغير من وضعه أو يمس جوهرة. يعرف الانتفاع في الفقه الإسلامي بملك المنفعة؛ إذ يقسم المُلك في الفقه الإسلامي إلى قسمين: مُلك تام يرد على ذات الشيء رقبة ومنفعة، ومُلك ناقص يرد إما على الرقبة وحدها، أو على المنفعة وحدها، وقد أوردت مدونة الحقوق العينية حق الانتفاع ضمن الحقوق العينية الأصلية جعلته في المرتبة الثالثة بعد كل من حق الملكية وحق الارتفاق والتحملات العقارية، عكس ظهير 12 يونيو 1915 الملغى المحدد للتشريع المطبق على العقارات المحفظة الذي رتبه في الصف الثاني بعد حق الملكية، ونظرا لأهمية هذا الحق فقد نظمه المشرع في القانون رقم 39.08 المتعلق بمدونة الحقوق العينية من المادة 79 إلى المادة 104. (ar)
- El usufructo (del latín: usus fructus, «uso del fruto») es un derecho real de goce o disfrute de una cosa ajena. El Código Civil de España define este derecho en su artículo 467 como "el derecho a disfrutar los bienes ajenos con la obligación de conservar su forma y sustancia, a no ser que el título de su constitución o la ley autoricen otra cosa" . Por consiguiente, la persona titular del usufructo es mero tenedor respecto de la cosa pero no su dueño ni poseedor. Tiene la mera tenencia sobre la cosa, pero no la propiedad. Puede utilizarla y disfrutarla, es decir, obtener sus frutos o rendimientos, sean en especie o dinerarios, pero no puede disponer libremente de ella por no ostentar el derecho de propiedad sobre aquella. Es la razón de que no pueda enajenarla ni disminuir su valor sin (es)
- L'usufruit est le droit de se servir d'un bien (habiter une maison, utiliser du mobilier…) ou d'en percevoir les revenus (par exemple encaisser des loyers, des intérêts ou des dividendes), sans pour autant s'en dessaisir. En France, il est défini à l'article 578 du Code civil. L'usufruit est l'association de deux droits démembrés du droit de propriété : l'usus et le fructus. Il forme un ensemble avec la nue-propriété, dont il est complémentaire, qui consiste en un troisième droit démembré de la propriété, le droit d'aliéner, ou abusus. (fr)
- Usufruct (/ˈjuːzjuːfrʌkt/) is a limited real right (or in rem right) found in civil-law and mixed jurisdictions that unites the two property interests of usus and fructus:
* Usus (use) is the right to use or enjoy a thing possessed, directly and without altering it.
* Fructus (fruit, in a figurative sense) is the right to derive profit from a thing possessed: for instance, by selling crops, leasing immovables or annexed movables, taxing for entry, and so on. (en)
- L'usufrutto è un diritto reale minore regolato dagli articoli 978 e seguenti del codice civile, consistente nel diritto di un soggetto (usufruttuario) di godere di un bene di proprietà di un altro soggetto (nudo proprietario) e di raccoglierne i frutti, ma con l'obbligo di rispettarne la destinazione economica. Si tratta di un diritto reale di godimento su cosa altrui dal contenuto molto vasto: le facoltà dell'usufruttuario hanno infatti un'estensione che si approssima, pur senza raggiungerla, alla facoltà di godere delle cose spettanti al proprietario, al quale residua la nuda proprietà. (it)
- Het recht van vruchtgebruik (Frans: usufruit) is een beperkt zakelijk recht dat gevestigd kan worden op een goed in juridische zin om gebruik te mogen maken van goederen die eigendom zijn van iemand anders en daarvan de vruchten te genieten. Het kan daarbij gaan om zaken en om vermogensrechten. Het recht bestond al in het klassieke Romeinse recht en had de bedoeling om enerzijds goederen in de familie te houden maar anderzijds derden gedurende een periode de vruchten ervan te laten genieten. Over het algemeen wordt een dergelijk recht gevestigd op een onroerende zaak (in Nederland) of een onroerend goed (in België). (nl)
- O usufruto (do latim usus fructus, uso dos frutos) é um direito real de gozo ou desfruto de uma coisa alheia, presente no e jurisdições mistas que unem os dois interesses de propriedade de usus e fructus. O usufrutuário possui a coisa mas essa coisa não é dele, isto é, tem a sua posse, mas não a sua propriedade. Pode utilizar e desfrutar a coisa, obter os seus frutos, tanto naturais como civis. O usufrutuário não pode alienar a coisa, pois não tem o direito de disposição. (pt)
- Nyttjanderätt är rättigheten att begagna någonting som ägs av någon annan. Det inkluderar ibland även rätten att tillgodogöra sig eventuell inkomst från sånt nyttjande. Till nyttjanderätt hör sådant som arrende och under historisk tid vad som reglerades av privilegier med hänsyn till regale. För detta fick den som nyttjade egendomen fick betala avrad. Andra typiska former av nyttjanderätt finns i de flesta hyres- och leasingavtal. Dessa ger brukaren nyttjanderätt under en viss tid av något som ägs av någon annan. (sv)
- Узуфру́кт (лат. usus — использование, лат. fructus — доход) — вещное право пользования чужим имуществом с правом присвоения доходов от него, но с условием сохранения его целостности, ценности и хозяйственного назначения. Пользователь в таком случае именуется узуфруктуарием, а право пользования — правом узуфруктуария. Предметом узуфрукта могут быть вещи, использование которых возможно без их уничтожения, например, земельные участки, животные и, в классическом римском праве, рабы; денежный капитал не может быть предметом узуфрукта. Устанавливается пожизненно, на определённый срок, или с каким-либо условием, при выполнении которого право узуфруктуария прекращается. (ru)
- Узуфрукт (у римському праві) — право особи користування чужою земельною ділянкою з правом вилучення плодів від нього, але з умовою збереження його цілісності і господарської приналежності. Наприклад: оренда озера, без його цільових змін. Узуфрукт — це обмежене речове право (або речове право), яке існує в цивільно-правових і змішаних юрисдикціях, яке об’єднує два майнові інтереси usus і fructus: (uk)
|
