| dbo:abstract
|
- Zcizení věci jako občanskoprávní termín znamená přenechání vlastnického práva zcizitelem nabyvateli na základě projevu vůle dosavadního vlastníka. V římském právu se zcizením věci (alienatio) označovaly všechny případy, kdy vlastnické právo zaniklo vlastníkovi, ale nezaniklo zcela, bylo nebo na jinou osobu. Oproti tomu v současném českém právu se tímto termínem označuje pouze převod vlastnického práva. V platném českém občanském zákoníku není termín zcizení přímo definován, avšak je použit v několika ustanoveních, v desítkách speciálních zákonů a dalších předpisů. Častá je například formulace typu „jiné formy zcizení než prodej“. (cs)
- Unter Veräußerung versteht man in der Rechtswissenschaft und im Steuerrecht die Übertragung des Eigentums an Sachen oder die Abtretung von Forderungen und sonstigen Rechten. Gegensatz ist die Anschaffung. (de)
- In property law, alienation is the voluntary act of an owner of some property to dispose of the property, while alienability, or being alienable, is the capacity for a piece of property or a property right to be sold or otherwise transferred from one party to another. Most property is alienable, but some may be subject to restraints on alienation. In England under the feudal system, land was generally transferred by subinfeudation, and alienation required license from the overlord. When William Blackstone published Commentaries on the Laws of England between 1765-1769, he described the principal object of English real property laws as the law of inheritance, which maintained the cohesiveness and integrity of estates through generations and thus secured political power within families. In 1833, Justice Joseph Story in his Commentaries on the Constitution of the United States linked landowners' jealous watchfullness of their rights and spirit of resistance in the American Revolutionary War with the system of American institutions which recorded and clarified land title and expanded landed markets. Other early American legal commentators who praised the simple and relatively inexpensive conveyancing system in the new United States included , Daniel Webster and James Kent. Some objects are now regarded as being incapable of becoming property and thus termed inalienable, such as people and body parts. Aboriginal title is one example of inalienability (save to the Crown) in common law jurisdictions. A similar concept is non-transferability, such as tickets. Rights commonly described as a licence or permit are generally only personal and are not assignable. However, they are alienable in the sense that they can generally be surrendered. English common law traditionally protected freehold landowners from unsecured creditors. In 1732, the Parliament of Great Britain passed legislation entitled “The Act for the More Easy Recovery of Debts in His Majesty’s Plantations and Colonies in America”, sometimes known as the , which required all land and slave property in British America to be treated as chattel for debt collection purposes. It thus removed the shield from creditors which had protected large, landed estates (and which continued to protect those estates in Britain). However, the Act was amended within a decade to allow colonial legislatures, particularly in the southern American colonies, to again protect real estate transferred in fee tail or inherited through primogeniture. Thus, colonies which relied on enslaved labor adopted legislation which promoted the liquidity of slave property. Although Virginia repealed laws supporting primogeniture and the fee tail in 1776, it refused to extend the Debt Recovery Act after the American Revolution, and passed further legislation which protected real estate from creditors. Other states adopted similar legislation (some specifically protected homesteads from creditors), but the recording systems adopted throughout the new American states led to the more commodified and transferable development of American property law. In 1797, Parliament repealed the Debt Recovery Act with respect to slaves in the remaining colonies. Nonetheless, by 1806, abolition pamphleteers in Britain continued to criticize as cruel the Act's sanction of slave auctions to satisfy a slaveowner's secured as well as unsecured debts. (en)
- En un sentido jurídico, desde el punto de vista del Derecho Civil; la enajenación implica la transferencia de un derecho real de un patrimonio a otro. La voz enajenación puede ser usada en un modo amplio o en un modo estricto. En un sentido amplio, enajenación implica la transferencia del dominio o cualquier otro derecho real entre dos patrimonios. Mientras que en un sentido estricto, la enajenación se refiere sólo al derecho real de dominio y no a los demás. La enajenación es la consecuencia jurídica de una obligación de dar, que es precisamente aquella que busca transferir el dominio o constituir un derecho real en su favor. Con todo, la enajenación puede afectar a cosa entera o a una parte de la misma si es materialmente divisible sin desaparición de su utilidad (sine damno) y siempre y cuando el disponente sea titular único del derecho. Así, si Juan vende su automóvil a Pedro, lo está enajenando en un sentido estricto y amplio a su vez, pues transfiere el derecho de dominio que existe sobre el automóvil desde el patrimonio de Juan al de Pedro. Por el contrario, si Juan constituye un derecho real de prenda sobre el automóvil en favor de Pedro, para garantizar una deuda que tiene frente a él, está enajenando la cosa pero en sentido amplio. Aquella distinción es importante en lo relativo a prohibiciones de enajenar y demás garantías que se pueden constituir; asimismo, importa pues la facultad de disposición es uno de los elementos esenciales del dominio, y algunos han planteado que es inaceptable la permanencia de aquel derecho si se suprime esta facultad. Por otra parte, "enajenación" desde el punto de vista del Derecho Penal, significa la pérdida de los sentidos por motivos de un miedo insuperable, ira y/o dolor intenso.
* Datos: Q2519156 (es)
- L'aliénation est la vente, le transport d'une propriété, d'un fonds. L'aliénation est volontaire ou forcée. L'abusus est l'un des attributs du droit de propriété, le droit de disposer de son bien, qu'il s'agisse de la disposition juridique de son bien par l'aliénation (vente ou don) ou matérielle par la destruction. L'aliénation est prévue dans certains cas particuliers par des textes de loi, pour désigner la désappropriation de bien par une personne physique ou morale, notamment pour simplifier le règlement de situations d'indivision inextricables. (fr)
- Alienazione, nel linguaggio giuridico, è il negozio con il quale un soggetto (detto "alienante") attribuisce a un altro (detto "alienatario") una proprietà o un diritto su beni del proprio patrimonio. In questo senso l'alienazione è un esempio di acquisto a titolo derivativo. (it)
- Alienação fiduciária em garantia, ou simplesmente alienação fiduciária, é uma espécie contratual destinada à compra e venda de bens imóveis ou de bens móveis. Sua característica essencial é o fato de o devedor fiduciante (indivíduo que recorre a essa modalidade de financiamento para obter o bem desejado) transferir ao credor fiduciário (pessoa ou instituição financeira que concede o financiamento) a propriedade do bem que pretende adquirir, até que haja o pagamento completo da dívida. Durante o curso do financiamento, o devedor pode apenas usufruir do bem e utilizá-lo para o fim a que se destina (seja moradia ou locomoção, por exemplo), mas sem ter direito de propriedade sobre ele, ao passo em que o banco credor se torna o verdadeiro proprietário e dono do bem financiado até o final do parcelamento. Tal característica é extremamente importante para a compreensão do funcionamento dessa espécie de contrato, e, muitas vezes, passa despercebida por quem busca esse tipo de negociação para adquirir a casa própria. Ao fim do prazo de financiamento, caso o devedor consiga quitá-lo integralmente, a propriedade do bem é transferida ao mesmo pelo banco ou instituição financeira. (pt)
- No direito, alienação (do termo latino alienatione) é a transferência da propriedade de um bem. Pode ser em troca de pagamento ou não. A alienação pode acontecer de forma compulsória, quando alguém perde um bem devido a uma decisão judicial. Não confundir com a alienação parental, que é o ato de se aproveitar de uma maior convivência com um menor para distorcer a imagem de outro parente. (pt)
- Відчу́ження, ви́власнення, вивла́снювання — перехід прав власності від однієї особи до іншої. Відчуження передусім пов'язано з переходом прав від одного суб'єкта до іншого, і не може детермінуватися виключно як передавання речі, майна, оскільки майно може бути передано в оренду, користування при збереженні права власності за власником а не користувачем. При цьому варто враховувати, що акт відчуження в правовому аспекті повинен мати чітко визначену мету фактичного передання речі одразу або в майбутньому (у натурі). Відчуження проводиться головним чином по волі первинного власника на основі договору з набувачем майна або на підставі рішення суду в примусовому порядку (конфіскація).Рішення про відчуження нерухомого й іншого цінного майна, що до неповнолітніх, батьки можуть приймати за згодою органів опіки та піклування, а безоплатне відчуження майна (наприклад дарування) узагалі не допускається. Відчуження може бути відшкодувальним, платним, або безплатним, у формі дарування, як-то під час воєнного стану. (uk)
- Отчуждение имущества (имущественных прав) — передача вещей в собственность другого лица, а равно передача права собственности или любого имущественного права (включая права, выраженные ценными бумагами) его обладателем другому лицу. От отчуждения следует отличать: 1.
* отказ от права; 2.
* Предоставление вещей в пользование, а равно предоставление права пользования вещами, объектами интеллектуальной собственности на время (и иные случаи, когда по воле обладателя права другому лицу передаётся лишь часть правовых и / или фактических возможностей использования того или иного объекта и лишь на время); 3.
* предоставление будущих возможностей к отчуждению (принятие обязательств по предварительному договору об отчуждении имущества или прав). Отчуждаться могут только вещи (включая деньги) и права (включая удостоверенные ценными бумагами, а также имущественные комплексы), отчуждение услуг (работ) и объектов интеллектуальной собственности невозможно (функциональным аналогом является оборот прав на них), а внеэкономические отношения изначально не предполагают отчуждения. Отчуждение — один из способов распоряжения исключительным правом (наряду с лицензионными договорами и договорами о залоге) при котором данное право предоставляется в полном объеме; отчуждение права должно быть либо зарегистрировано («переход исключительного права без договора также подлежат государственной регистрации»), либо в письменной форме выраженно в договоре об отчуждении (исключительного) права с последующей его регистрацией. При предоставлении права правообладатель не теряет этого права. Если в договоре право предоставляется не в полном объёме (часть предоставляется на определённых условиях или не предоставляется вовсе), то договор считается лицензионным. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Unter Veräußerung versteht man in der Rechtswissenschaft und im Steuerrecht die Übertragung des Eigentums an Sachen oder die Abtretung von Forderungen und sonstigen Rechten. Gegensatz ist die Anschaffung. (de)
- L'aliénation est la vente, le transport d'une propriété, d'un fonds. L'aliénation est volontaire ou forcée. L'abusus est l'un des attributs du droit de propriété, le droit de disposer de son bien, qu'il s'agisse de la disposition juridique de son bien par l'aliénation (vente ou don) ou matérielle par la destruction. L'aliénation est prévue dans certains cas particuliers par des textes de loi, pour désigner la désappropriation de bien par une personne physique ou morale, notamment pour simplifier le règlement de situations d'indivision inextricables. (fr)
- Alienazione, nel linguaggio giuridico, è il negozio con il quale un soggetto (detto "alienante") attribuisce a un altro (detto "alienatario") una proprietà o un diritto su beni del proprio patrimonio. In questo senso l'alienazione è un esempio di acquisto a titolo derivativo. (it)
- No direito, alienação (do termo latino alienatione) é a transferência da propriedade de um bem. Pode ser em troca de pagamento ou não. A alienação pode acontecer de forma compulsória, quando alguém perde um bem devido a uma decisão judicial. Não confundir com a alienação parental, que é o ato de se aproveitar de uma maior convivência com um menor para distorcer a imagem de outro parente. (pt)
- Zcizení věci jako občanskoprávní termín znamená přenechání vlastnického práva zcizitelem nabyvateli na základě projevu vůle dosavadního vlastníka. V římském právu se zcizením věci (alienatio) označovaly všechny případy, kdy vlastnické právo zaniklo vlastníkovi, ale nezaniklo zcela, bylo nebo na jinou osobu. Oproti tomu v současném českém právu se tímto termínem označuje pouze převod vlastnického práva. (cs)
- In property law, alienation is the voluntary act of an owner of some property to dispose of the property, while alienability, or being alienable, is the capacity for a piece of property or a property right to be sold or otherwise transferred from one party to another. Most property is alienable, but some may be subject to restraints on alienation. (en)
- En un sentido jurídico, desde el punto de vista del Derecho Civil; la enajenación implica la transferencia de un derecho real de un patrimonio a otro. La voz enajenación puede ser usada en un modo amplio o en un modo estricto. En un sentido amplio, enajenación implica la transferencia del dominio o cualquier otro derecho real entre dos patrimonios. Mientras que en un sentido estricto, la enajenación se refiere sólo al derecho real de dominio y no a los demás.
* Datos: Q2519156 (es)
- Alienação fiduciária em garantia, ou simplesmente alienação fiduciária, é uma espécie contratual destinada à compra e venda de bens imóveis ou de bens móveis. Sua característica essencial é o fato de o devedor fiduciante (indivíduo que recorre a essa modalidade de financiamento para obter o bem desejado) transferir ao credor fiduciário (pessoa ou instituição financeira que concede o financiamento) a propriedade do bem que pretende adquirir, até que haja o pagamento completo da dívida. (pt)
- Отчуждение имущества (имущественных прав) — передача вещей в собственность другого лица, а равно передача права собственности или любого имущественного права (включая права, выраженные ценными бумагами) его обладателем другому лицу. От отчуждения следует отличать: Отчуждаться могут только вещи (включая деньги) и права (включая удостоверенные ценными бумагами, а также имущественные комплексы), отчуждение услуг (работ) и объектов интеллектуальной собственности невозможно (функциональным аналогом является оборот прав на них), а внеэкономические отношения изначально не предполагают отчуждения. (ru)
- Відчу́ження, ви́власнення, вивла́снювання — перехід прав власності від однієї особи до іншої. Відчуження передусім пов'язано з переходом прав від одного суб'єкта до іншого, і не може детермінуватися виключно як передавання речі, майна, оскільки майно може бути передано в оренду, користування при збереженні права власності за власником а не користувачем. При цьому варто враховувати, що акт відчуження в правовому аспекті повинен мати чітко визначену мету фактичного передання речі одразу або в майбутньому (у натурі). (uk)
|
