| dbo:abstract
|
- Damaskini waren Predigten in einfacher bulgarischer (anfänglich auch kirchenslawischer) Sprache. Die Damaskini sind Übersetzungen der Predigtensammlung des griechischen Bischofs Damaskenos Studites, welche 1570 in Venedig im Druck erschienen. Diese waren in griechischer Volkssprache geschrieben. Die ältesten Übersetzungen waren kirchenslawisch, später erfolgten dann Übersetzungen ins Bulgarische. Damaskini waren beliebt und Teil der mündlichen Kultur; sie wurden nicht gedruckt. (de)
- Damaskin (Bulgarian: Дамаскин) is a chronicle of church-liturgical books. Later, the damaskins became church collections with teaching words and lives. They appeared at the end of the 16th century in the western Bulgarian lands and existed until the middle of the 19th century. For the most part, the damaskins were written in a simple, accessible language for ordinary people. Typically, damask is a type of decoration on a metal or leather handicraft whose etymology originates in the city of Damascus. The name "damaskin" comes from the name of the first author of such a book - the Greek writer of the 16th century Damaskinos Stouditis, whose work "Thesauros" (Θησαυρός; 1558) contains 36 lives and teachings (printed in Venice). It was first translated into Bulgarian by Bishop in the Holy Trinity skete at the Great Lavra Monastery in Athos. The first damaskins included only translations of Damaskinos Stouditis' works, and later, after the middle of the 17th century, they were combined with translations of works by other authors. In the 18th century, part of the damaskins were out of church practice and often turned into readable collections. The damaskins are written in an accessible, spoken vernacular and have a fascinating way of exhibiting. They contain works of different genre and with different themes - of modern Greek authors, ancient Bulgarian ones, different lives, teachings, apocrypha, historical works, religious stories, stories, aphorisms and others. The damaskins marks the transition from Middle Bulgarian to New Bulgarian, which was standardized in the 19th century. The transition to analytical Bulgarian is also noted. Until the 16th century, the Middle Bulgarian was one of the four literary languages of the Ottoman Sultan's office. After that, from the 17th century it developed on a popular basis, and from the 18th century it gained Russian influence over the Bulgarian language through literature after the reforms of Peter the Great. (en)
- Les damaskini sont un genre littéraire de la littérature bulgare de la fin du XVIe siècle au milieu du XIXe siècle. Ce sont des recueils de lecture populaire de textes et religieux et instructifs, généralement écrits en langue vernaculaire. À l'origine, le terme damaskini était employé pour désigner les traductions en langue bulgare des textes de l'évêque Grec (en), il fut par la suite utilisé pour nommer des recueils de textes variés, principalement religieux (vies de saints, sermons, récits didactiques), transmis par la tradition manuscrite. Les damaskini sont une période de transition dans le développement de la littérature bulgare de la à la . Cette littérature a été témoin du développement de la langue bulgare dans sa transition du au bulgare moderne. (fr)
- I damaskini sono dei brevi scritti di origine bulgara nati (per ispirazione) a seguito della pubblicazione del Tesoro di Damasceno Studita. Pervasi da un forte intento moraleggiante, i damaskini presentano una commistione di tematiche religiose e puramente narrative. La lingua utilizzata era un bulgaro molto arcaico. (it)
- Damaskiny, to zbiór kazań autorstwa greckiego kaznodziei - Damascena Studyty, nazwane tak od jego imienia. Zaczęły się one pojawiać od końca XVI wieku w przekładach. Autor, pochodzący z Sołunia zdobył rozgłos wśród Greków, Bułgarów, Serbów, a nawet Rusów, homiliami na niemal wszystkie święta roku, przeznaczonym dla szerokich rzesz prostego ludu. Damascen Studyta nauczał w sposób przystępny i prosty, nie wystrzegając się porównań z codziennego życia, często ubarwiał pouczenie przypowieścią lub apokryfem, a kiedy indziej dopełniał wiadomościami z filozofii, historii i astronomii. Wkrótce po wydaniu homiliarza Skarb (1558, Съкровище), przekłady z kazań Damascena pojawiły się w Macedonii i zachodniej Bułgarii. W całości zbiór ten przetłumaczył wówczas biskup Grigorij z Prilepu (Macedonia) i odtąd do połowy XIX wieku damaskiny nieustannie tłumaczono i przepisywano. W XVII wieku zaczęto je uzupełniać innymi utworami, a w XVIII wieku nazwę tę stosowano nawet dla tych „zborników” (tzw. zborniki o treści mieszanej), które nie zawierały kazań Studyty. (pl)
- Дамаски́ны — проповеди на болгарском языке (первоначально также на церковнославянском). Дамаскины являются переводом сборника проповедей греческого епископа Дамаскина Студита, опубликованного в 1570 году в Венеции. Они были написаны на греческом языке. Самые старые переводы были на церковнославянском языке, а затем были переведены на болгарский язык. Дамаскины были популярны. В настоящее время являются частью устной культуры. Постепенно, начиная с XVII века, дамаскины превратились в читаемые смешанные собрания светского характера, в том числе апокрифы. Их язык разговорный, узус, поэтому они являются основой для формирования современного болгарского языка, стандартизованного в XIX веке. (ru)
- Damaskinos são um gênero na do final do século XVI até o renascimento búlgaro. Nomeado após o autor da obra mais popular serviu como arquétipo. Eles são caracterizados pela legibilidade fascinante em um nível popular, para que o trabalho seja entendido por pessoas geralmente sem instrução na época. Damaskinos são geralmente coleções mistas de textos religiosos e instrutivos, incluindo os seculares. A literatura damascina é especialmente importante no desenvolvimento da língua búlgara, porque marca a transição do com expressões da igreja eslava - para o búlgaro moderno analítico. (pt)
- Дамаскини — компілятивні релігійно-дидактичні пам'ятки болгарської писемності (XVII—XVIII ст.), названі за іменем грецького проповідника Дамаскина Студита (XVI ст.) Автор, що походить із Солуня, здобув славу серед греків, болгар, сербів і навіть русинів під час проповідей майже на всі свята року, для величезних мас простих людей. Дамаскин Студит викладав доступною та простою мовою, не уникаючи порівнянь із повсякденним життям, часто забарвлював поучання притчею чи апокрифом, а іноді доповнював інформацією з філософії, історії та астрономії. Дамаскинарії, тобто перекладачі, ченці, вчителі: вчитель Недялко (XVII ст.), Йосип Брадати, панотець Тодор Врачанський, Нікола Петков (XVIII ст.), Тодор Пірдопський (перша половина XIX ст.) та ін. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Damaskini waren Predigten in einfacher bulgarischer (anfänglich auch kirchenslawischer) Sprache. Die Damaskini sind Übersetzungen der Predigtensammlung des griechischen Bischofs Damaskenos Studites, welche 1570 in Venedig im Druck erschienen. Diese waren in griechischer Volkssprache geschrieben. Die ältesten Übersetzungen waren kirchenslawisch, später erfolgten dann Übersetzungen ins Bulgarische. Damaskini waren beliebt und Teil der mündlichen Kultur; sie wurden nicht gedruckt. (de)
- I damaskini sono dei brevi scritti di origine bulgara nati (per ispirazione) a seguito della pubblicazione del Tesoro di Damasceno Studita. Pervasi da un forte intento moraleggiante, i damaskini presentano una commistione di tematiche religiose e puramente narrative. La lingua utilizzata era un bulgaro molto arcaico. (it)
- Damaskinos são um gênero na do final do século XVI até o renascimento búlgaro. Nomeado após o autor da obra mais popular serviu como arquétipo. Eles são caracterizados pela legibilidade fascinante em um nível popular, para que o trabalho seja entendido por pessoas geralmente sem instrução na época. Damaskinos são geralmente coleções mistas de textos religiosos e instrutivos, incluindo os seculares. A literatura damascina é especialmente importante no desenvolvimento da língua búlgara, porque marca a transição do com expressões da igreja eslava - para o búlgaro moderno analítico. (pt)
- Damaskin (Bulgarian: Дамаскин) is a chronicle of church-liturgical books. Later, the damaskins became church collections with teaching words and lives. They appeared at the end of the 16th century in the western Bulgarian lands and existed until the middle of the 19th century. For the most part, the damaskins were written in a simple, accessible language for ordinary people. Typically, damask is a type of decoration on a metal or leather handicraft whose etymology originates in the city of Damascus. (en)
- Les damaskini sont un genre littéraire de la littérature bulgare de la fin du XVIe siècle au milieu du XIXe siècle. Ce sont des recueils de lecture populaire de textes et religieux et instructifs, généralement écrits en langue vernaculaire. À l'origine, le terme damaskini était employé pour désigner les traductions en langue bulgare des textes de l'évêque Grec (en), il fut par la suite utilisé pour nommer des recueils de textes variés, principalement religieux (vies de saints, sermons, récits didactiques), transmis par la tradition manuscrite. (fr)
- Damaskiny, to zbiór kazań autorstwa greckiego kaznodziei - Damascena Studyty, nazwane tak od jego imienia. Zaczęły się one pojawiać od końca XVI wieku w przekładach. Autor, pochodzący z Sołunia zdobył rozgłos wśród Greków, Bułgarów, Serbów, a nawet Rusów, homiliami na niemal wszystkie święta roku, przeznaczonym dla szerokich rzesz prostego ludu. Damascen Studyta nauczał w sposób przystępny i prosty, nie wystrzegając się porównań z codziennego życia, często ubarwiał pouczenie przypowieścią lub apokryfem, a kiedy indziej dopełniał wiadomościami z filozofii, historii i astronomii. (pl)
- Дамаски́ны — проповеди на болгарском языке (первоначально также на церковнославянском). Дамаскины являются переводом сборника проповедей греческого епископа Дамаскина Студита, опубликованного в 1570 году в Венеции. Они были написаны на греческом языке. Самые старые переводы были на церковнославянском языке, а затем были переведены на болгарский язык. Дамаскины были популярны. В настоящее время являются частью устной культуры. (ru)
- Дамаскини — компілятивні релігійно-дидактичні пам'ятки болгарської писемності (XVII—XVIII ст.), названі за іменем грецького проповідника Дамаскина Студита (XVI ст.) Автор, що походить із Солуня, здобув славу серед греків, болгар, сербів і навіть русинів під час проповідей майже на всі свята року, для величезних мас простих людей. Дамаскин Студит викладав доступною та простою мовою, не уникаючи порівнянь із повсякденним життям, часто забарвлював поучання притчею чи апокрифом, а іноді доповнював інформацією з філософії, історії та астрономії. (uk)
|
