| dbo:abstract
|
- The Revindication of Orthodox Churches in the Second Polish Republic was a series of actions led by successive governments of the Polish state from 1919 to 1939. In particular steps were taken from 1919 to 1924, 1929 to 1934, and 1937 to 1938. The restitution action formed part of the general policy of the Second Republic against the Polish Orthodox Church, which aimed to minimize the social and political influence of the Russian, Ukrainian, and Belarusian national minorities. An important motive was also a strong hostility to the Orthodox Church, a religion which was seen as a representative of the partitioning powers on Polish soil, as well as the memory of the dissolution of Roman Catholic monasteries in the Russian Empire. Action was initially through spontaneous takeovers of churches by Catholics and in later stages by pre-prepared government plans. Orthodox churches were torn down, closed, adapted to become Roman Catholic churches (as many were originally) or public buildings. According to surviving documents from 1937 to 1938 the goal was total Polonization of areas west of the Bug River (traditionally seen as the border between Catholic and Orthodox Poland) and to maximise Polish cultural influences east of it. These plans were not implemented because of the outbreak of World War II and because of the attitude of the Orthodox Church. (en)
- Akcja rewindykacji cerkwi prawosławnych w II Rzeczypospolitej – akcja prowadzona przez kolejne rządy państwa polskiego w latach 1919–1939. Wyróżnia się kilka faz tej akcji w latach: 1919–1924, 1929–1934, 1937–1938. Akcja rewindykacyjna wpisywała się w ogólną politykę II Rzeczypospolitej wobec Kościoła prawosławnego, dążącą do maksymalnego ograniczenia jego wpływów politycznych i społecznych oraz zerwania jego związków z mniejszościami narodowymi ukraińską, rosyjską i białoruską. Ważnym motywem była również silna wrogość wobec prawosławia, kojarzonego powszechnie z Rosją, jako religii siłą utrwalanej na ziemiach polskich przez władze zaborcze. Działania rewindykacyjne były prowadzone zarówno z inicjatywy oddolnej, poprzez spontaniczne przejmowanie cerkwi przez katolików, jak i – zwłaszcza w ostatniej fazie – według z góry przygotowanych i zaakceptowanych w kręgach rządowych planów. Cerkwie, które stały się obiektem rewindykacji, były burzone, zamykane, adaptowane na kościoły rzymskokatolickie lub na budynki użyteczności publicznej. W pierwszej kolejności rewindykacji podległy cerkwie urządzone w byłych kościołach rzymskokatolickich i cerkwiach unickich, jednak w miarę postępów działań rewindykacyjnych i związanej z nimi polonizacji ludności niszczono lub zamykano również obiekty czynne, będące siedzibami licznie zamieszkanych parafii bądź miejscem kultu. Według zachowanych dokumentów celem akcji z lat 1937–1938 miała być całkowita polonizacja obszarów na zachód od Bugu oraz maksymalne umocnienie polskich wpływów kulturowych na wschód od niego. Plany te nie zostały zrealizowane z powodu wybuchu II wojny światowej oraz ze względu na postawę ludności prawosławnej. (pl)
- Ревиндикация в Польше (1918—1939) — процесс уничтожения или передачи части имущества Польской православной церкви в собственность Римско-католической церкви или местных властей. С середины 1920-х годов ревиндикация проходила в условиях внутреннего кризиса Православной церкви в Польше и мероприятий Святого Престола по распространению на восточных землях Польши католицизма, в том числе посредством католицизма восточного обряда и неоунии. Официальным основанием передачи в большинстве случаев было то, что ранее (до Третьего раздела Польши в 1795 году) это имущество находилось в собственности римско-католической церкви или греко-католических церковных общин или использовалось ими. В разных частях Польши и в разные временные периоды ревиндикация проходила по-разному. Ход и масштабы ревинидикации зависели от региональных властей. Процесс прекратился после немецкой оккупации Польши в 1939 году. (ru)
- «Ревіндика́ція» (з польської — «повернення майна») — акція руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші під приводом примусового навернення православних Польщі до римо-католицької віри, здійснена у 1937-1938 силами польського Корпусу Охорони Прикордоння, польської армії та поліції. Знищення, закриття та переведення на римо-католицтво православних церков почалося після проголошення незалежності Польщею в 1918 році й досягло свого апогею в 1938 році. Кампанія ревіндикації була частиною загальної політики Другої Польської Республіки до Православної Церкви, прагнучи максимально обмежити її політичний та соціальний вплив і розірвати зв'язки з національними меншинами України, Росії та Білорусі. Важливим мотивом також була сильна ворожість до Православної Церкви, як правило, пов'язана з Росією, як сила релігії, що закріплювалася на польських землях силою. Діяльність з ревіндикації здійснювалася як з ініціативи «знизу вгору», через спонтанне захоплення церкви католиками, а, особливо на останньому етапі, згідно заздалегідь розроблених планів затверджених урядом. Православні храми, які стали об'єктом ревіндикації, були знесені, закриті, пристосовані до римо-католицьких церков або до громадських будівель. По-перше, православна церква була перебудована в римо-католицьких церкви і уніатських церкви, однак, з пожвавленням і пов'язаною полонізацією населення, активні церкви православних були також зруйновані або закриті. Згідно з збереженими документами, метою акції 1937—1938 рр. була повна полонізація районів на захід від Бугу і максимальне зміцнення польських культурних впливів на схід від нього. Ці плани не були реалізовані у зв'язку з початком Другої світової війни та ставленням православного населення. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- The Revindication of Orthodox Churches in the Second Polish Republic was a series of actions led by successive governments of the Polish state from 1919 to 1939. In particular steps were taken from 1919 to 1924, 1929 to 1934, and 1937 to 1938. (en)
- Akcja rewindykacji cerkwi prawosławnych w II Rzeczypospolitej – akcja prowadzona przez kolejne rządy państwa polskiego w latach 1919–1939. Wyróżnia się kilka faz tej akcji w latach: 1919–1924, 1929–1934, 1937–1938. Według zachowanych dokumentów celem akcji z lat 1937–1938 miała być całkowita polonizacja obszarów na zachód od Bugu oraz maksymalne umocnienie polskich wpływów kulturowych na wschód od niego. Plany te nie zostały zrealizowane z powodu wybuchu II wojny światowej oraz ze względu na postawę ludności prawosławnej. (pl)
- «Ревіндика́ція» (з польської — «повернення майна») — акція руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші під приводом примусового навернення православних Польщі до римо-католицької віри, здійснена у 1937-1938 силами польського Корпусу Охорони Прикордоння, польської армії та поліції. Згідно з збереженими документами, метою акції 1937—1938 рр. була повна полонізація районів на захід від Бугу і максимальне зміцнення польських культурних впливів на схід від нього. Ці плани не були реалізовані у зв'язку з початком Другої світової війни та ставленням православного населення. (uk)
- Ревиндикация в Польше (1918—1939) — процесс уничтожения или передачи части имущества Польской православной церкви в собственность Римско-католической церкви или местных властей. С середины 1920-х годов ревиндикация проходила в условиях внутреннего кризиса Православной церкви в Польше и мероприятий Святого Престола по распространению на восточных землях Польши католицизма, в том числе посредством католицизма восточного обряда и неоунии. В разных частях Польши и в разные временные периоды ревиндикация проходила по-разному. Ход и масштабы ревинидикации зависели от региональных властей. (ru)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
