| dbo:abstract
|
- Jako Severoatlantická smlouva nebo též Severoatlantická dohoda, Severoatlantický pakt, Atlantický pakt, Severoatlantická aliance, Atlantická aliance či Washingtonská smlouva se označuje mezinárodní smlouva, jejímž podpisem vznikla Severoatlantická aliance (NATO). 4. dubna 1949 ji ve Washingtonu podepsalo 12 států, které se tak staly zakládajícími státy NATO:
* Belgie
* Kanada
* Dánsko
* Francie
* Island
* Itálie
* Lucembursko
* Nizozemsko
* Norsko
* Portugalsko
* Spojené království
* Spojené státy americké Později se přidaly následující státy:
* Řecko (1952)
* Turecko (1952)
* Západní Německo (1955)
* Španělsko (1982)
* Česko (1999)
* Maďarsko (1999)
* Polsko (1999)
* Bulharsko (2004)
* Estonsko (2004)
* Litva (2004)
* Lotyšsko (2004)
* Rumunsko (2004)
* Slovensko (2004)
* Slovinsko (2004)
* Albánie (2009)
* Chorvatsko (2009)
* Černá Hora (2017)
* Severní Makedonie (2020) Severoatlantickou smlouvu tak podepsalo 30 států. Smlouva obsahuje 14 článků. V České republice je vyhlášena pod č. 66/1999 Sb. (cs)
- حلف شمال الأطلسي هي معاهدة تم توقيعها في واشنطن العاصمة في 4 أبريل 1949 مؤسسة منظمة حلف الناتو (NATO). (ar)
- Der Nordatlantikvertrag – auch Nordatlantikpakt oder Washingtoner Vertrag (engl. North Atlantic Treaty oder Washington Treaty) – ist der völkerrechtliche Vertrag, der die NATO, die North Atlantic Treaty Organisation, begründete sowie die Rechte und Pflichten ihrer Mitglieder regelt. Er ist ein Regionalpakt, der für seine Mitglieder das kollektive Selbstverteidigungsrecht nach Artikel 51 der UN-Charta regelt. Er wurde am 4. April 1949 in Washington, D.C. unterschrieben und trat am 24. August 1949 in Kraft. (de)
- La Nord-Atlantika Traktato, subskribita en Vaŝingtono la 4an de Aprilo 1949, estas la traktato kiu establis la Nord-Atlantikan Traktat-Organizon (NATO). Dekomence estis 12 subskribintaj ŝtatoj, kiuj estis la jenaj: Belgio, Danio, Francio, Islando, Italio, Kanado, Luksemburgo, Nederlando, Norvegio, Portugalio, Unuiĝinta Reĝlando kaj Usono. Poste unu post aliaj kromaliĝis pliaj 16 landoj. (eo)
- El Tratado del Atlántico Norte o Tratado de Washington es el tratado que constituyó a la Organización del Tratado del Atlántico Norte (OTAN). Fue firmado en Washington el 4 de abril de 1949. La necesidad de una asociación de países cada vez era más manifiesta, de forma que en marzo de 1948, Francia, Bélgica, Países Bajos, Luxemburgo y el Reino Unido firmaron el Tratado de Bruselas, con el que creaban una alianza defensiva, la Unión Occidental. Ante la creciente expansión de la influencia de la Unión Soviética en Europa, se decidió ampliar la alianza, por lo que se llevaron a cabo negociaciones entre Estados Unidos, Canadá y la Unión Occidental, a las que se decidió invitar a Dinamarca, Islandia, Italia, Noruega y Portugal. Las negociaciones giraron en torno a la creación de una alianza militar que tuviese una base en el artículo 51 de la Carta de las Naciones Unidas, y tuvieron como resultado la firma del Tratado de Washington, y la creación de la Alianza Atlántica. (es)
- Ipar Atlantikoko Ituna edo Washingtongo Ituna NATO sortu zuen ituna izan zen. Washingtonen sinatu zen, 1949ko apirilaren 4an. (eu)
- The North Atlantic Treaty, also referred to as the Washington Treaty, is the treaty that forms the legal basis of, and is implemented by, the North Atlantic Treaty Organization (NATO). The treaty was signed in Washington, D.C., on 4 April 1949. (en)
- Le traité de l’Atlantique Nord ou traité de Washington est signé le 4 avril 1949 par douze pays occidentaux. Il établit une alliance politico-militaire entre ses membres afin d'assurer leur sécurité collective dans le contexte de la guerre froide. Le traité entre en vigueur le 24 août 1949 après dépôt des instruments de ratification de tous les États signataires. Depuis lors, dix-huit autres États ont adhéré au traité, portant à trente le nombre de ses membres. Le traité met en place une alliance militaire défensive contre toute attaque armée contre l'un de ses membres en Europe, en Amérique du Nord ou dans la région de l'Atlantique Nord au nord du Tropique du Cancer. L'Organisation du traité de l'Atlantique Nord est l'organisation mise en place par les pays signataires du traité de l'Atlantique Nord pour être en mesure de remplir dans les faits leurs obligations de sécurité et de défense collectives. Elle est le plus souvent désignée par son acronyme OTAN. (fr)
- 북대서양조약(北大西洋條約, North Atlantic Treaty)은 1949년 4월 미국 워싱턴 D.C.에서 미국을 주축으로 영국·프랑스·벨기에·캐나다·덴마크·아이슬란드·이탈리아·룩셈부르크·네덜란드·노르웨이·포르투갈 등 12개국 사이에 체결된 집단안전보장 조약이다. 전문 14조로 구성된 이 조약은 당시 그리스 내전 사태로 촉발된 동서 냉전의 격화에 따라 소련의 위협에 대처하기 위해 유럽지역의 브뤼셀 조약과 미국-캐나다 집단 안전 보장 조약을 기초로 체결된 것이다. 물론 정치적·경제적 분야에서의 협력관계도 포함하고 있었으나 본질상 군사 동맹체로서, "체결국에 가해지는 무력행사를 체약국 전체에 대한 공격으로 간주, 개별적 혹은 집단적 자위권을 발동함과 동시에 상호 원조를 실시한다"는 제5조가 주요 조항이다. 1952년에 그리스·튀르키예가, 1955년 서독이, 1982년 5월 스페인이 각각 가입함으로써 체결국은 16개국으로 확대되었고, 조약 체결 당시 유효 기간을 20년으로 정하였으나 1969년 4월 자동적으로 연장되었다. 북대서양조약기구(NATO)의 설립 근거인 이 조약은 동서 냉전 체제하의 유럽에서 미국을 주축으로 한 서방측 국가들의 대표적·상징적 공동방위동맹체 조약으로서 유엔 헌장상의 지역적 협정의 효시적 모델이며, 이후 서방 세계의 지역적 집단 안전 보장 체제 구축의 정형화로써 인용되었다. (ko)
- Il Trattato del Nord Atlantico, anche conosciuto come Patto Atlantico, è un trattato difensivo firmato da Stati Uniti, Canada e vari paesi dell'Europa occidentale nel 1949. Ha dato origine alla NATO, rappresentando nel corso della guerra fredda il cosiddetto blocco occidentale. (it)
- 北大西洋条約（きたたいせいようじょうやく、North Atlantic Treaty）は、北大西洋地域における集団防衛・集団安全保障に関する軍事同盟構築のための条約である。1949年4月4日にアメリカ合衆国のワシントンD.C.で署名された。署名地からワシントン条約と呼ばれることもある。条約の根幹は、いずれの加盟国に対する攻撃も全加盟国に対する攻撃とみなし集団的自衛権を発動することによって集団防衛体制を構築し、加盟国外からの攻撃を抑止することにある。本条約に基づいて、軍事同盟「北大西洋条約機構」(NATO)が結成された。 (ja)
- Traktat północnoatlantycki (ang. North Atlantic Treaty, fr. Traité de l'Atlantique nord), potocznie traktat waszyngtoński – porozumienie zawarte w oparciu o Kartę Narodów Zjednoczonych, na podstawie którego powstała NATO. Został zawarty 4 kwietnia 1949 roku w Waszyngtonie, między Belgią, Danią, Francją, Holandią, Islandią, Kanadą, Luksemburgiem, Norwegią, Portugalią, Stanami Zjednoczonymi, Wielką Brytanią i Włochami. Wszedł w życie 24 sierpnia 1949. Tekstami autentycznymi są angielski i francuski. Zarejestrowany przez Sekretariat ONZ 7 września 1949. Na podstawie art. 10 przyjęcie nowych członków wymaga jednomyślnej zgody członków dotychczasowych, jest zastrzeżone dla państw europejskich będących w stanie realizować zasady niniejszego traktatu i wnosić wkład do bezpieczeństwa obszaru północnoatlantyckiego. Wystąpienie możliwe jest po upływie 20 lat obowiązywania (art. 13). W stosunku do Rzeczypospolitej Polskiej traktat wszedł w życie z chwilą złożenia dokumentów ratyfikacyjnych w depozycie rządu Stanów Zjednoczonych, co nastąpiło 12 marca 1999. Dokumenty złożył minister spraw zagranicznych Bronisław Geremek. Uprzednio, 26 lutego 1999, umowa została ratyfikowana przez prezydenta Aleksandra Kwaśniewskiego, na mocy upoważnienia Sejmu Rzeczypospolitej Polskiej (wyrażonego w ustawie z 17 lutego 1999). Traktat północnoatlantycki składa się z czternastu artykułów. Jego kluczowym elementem jest artykuł piąty, który mówi o tym, iż każdy atak na któregoś z członków Organizacji Traktatu Północnoatlantyckiego powinien być interpretowany przez pozostałe państwa członkowskie jako atak na nie same (casus foederis). Artykuł 5 brzmi następująco: „Strony zgadzają się, że zbrojna napaść na jedną lub więcej z nich w Europie lub Ameryce Północnej będzie uznana za napaść przeciwko nim wszystkim i dlatego zgadzają się, że jeżeli taka zbrojna napaść nastąpi, to każda z nich, w ramach wykonywania prawa do indywidualnej lub zbiorowej samoobrony, uznanego na mocy artykułu 51 Karty Narodów Zjednoczonych, udzieli pomocy Stronie lub Stronom napadniętym, podejmując niezwłocznie, samodzielnie, jak i w porozumieniu z innymi Stronami, działania jakie uzna za konieczne, łącznie z użyciem siły zbrojnej, w celu przywrócenia i utrzymania bezpieczeństwa obszaru północnoatlantyckiego.” W okresie napięcia międzyblokowego (zimna wojna), kiedy państwa OTP spodziewały się ataku ze strony państw tzw. Układu Warszawskiego art. 5 TP nie został zastosowany. Pierwszy raz artykuł 5 został wykorzystany przez Stany Zjednoczone Ameryki po zamachu z 11 września 2001. (pl)
- Het Noord-Atlantisch Verdrag of Noord-Atlantisch Handvest is een militair verdrag dat wederzijdse verdediging en samenwerking van Noord-Amerikaanse en Europese landen regelt, aanvankelijk vooral als tegenkracht tegen de landen van het toenmalige zogenaamde "Oostblok". (nl)
- O Tratado do Atlântico Norte é o tratado que deu origem à OTAN (NATO), assinado em Washington, DC a 4 de Abril de 1949. Os doze países que o assinaram originalmente, e se tornaram assim os membros fundadores da OTAN/NATO, foram: Mais tarde, aderiram os seguintes países: A secção chave do tratado é o Artigo V que compromete cada um dos estados-membros a considerar um ataque armado contra um dos estados como um ataque armado contra todos os estados. O tratado foi criado tendo em mente um ataque armado da União Soviética contra a Europa Ocidental, mas a cláusula de auto-defesa mútua nunca foi invocada durante a Guerra Fria. Foi pela primeira vez invocada em 2001, em resposta aos ataques de 11 de Setembro contra o World Trade Center e o Pentágono. (pt)
- Nordatlantiska fördraget, även känt som Atlantpakten eller Washingtonfördraget, är ett internationellt fördrag som undertecknades i Washington, D.C., den 4 april 1949. Genom fördraget upprättades Nordatlantiska fördragsorganisationen (Nato). Ibland blandas betydelserna av själva pakten och organisationen samman, under namnet Atlantpakten. (sv)
- Североатланти́ческий догово́р, также называемый вашингтонским договором — международное соглашение, заключённое 4 апреля 1949 года в Вашингтоне западноевропейскими и североамериканскими странами с целью объединения усилий для коллективной обороны, сохранения мира и безопасности в Североатлантическом районе. Договор послужил учредительным документом создания НАТО. Первоначальные участники — США, Великобритания, Франция, Бельгия, Дания, Исландия, Италия, Канада, Люксембург, Норвегия, Нидерланды, Португалия. В соответствии со ст. 10 договора к нему в дальнейшем присоединились: в 1952 году — Греция и Турция, в 1955 году — ФРГ (в 1990 году действие договора распространилось на территорию бывшей ГДР), в 1982 году — Испания, в 1999 году — Венгрия, Польша, Чехия, в 2004 году — Болгария, Латвия, Литва, Румыния, Словакия, Словения, Эстония, в 2009 году — Албания, Хорватия, в 2017 году — Черногория и в 2020 году — Северная Македония. Ещё ряд восточноевропейских стран также заявил о намерении присоединиться к договору. Ст. 5 договора предусматривает создание системы коллективной защиты: стороны договора соглашаются, что вооружённое нападение на одну или несколько стран-участниц будет рассматриваться как нападение на них всех, и если такое произойдёт, каждая страна в порядке осуществления права на индивидуальную или коллективную оборону поможет жертве агрессии, в том числе с применением вооружённой силы. Географическая зона действия договора — Североатлантический район — описана в ст. 6 и включает в себя территории стран-участниц, острова, которые находятся под их юрисдикцией в Атлантическом океане к северу от тропика Рака, корабли и воздушные суда любой из стран-участниц в этом районе. Североатлантический договор заключён на неопределённый срок. Указанные в тексте договора сроки касаются времени возможного начала консультаций «с целью пересмотра договора» и срока, по истечении которого «любая договаривающаяся сторона, может отказаться от участия в договоре». Договор может быть пересмотрен после взаимных консультаций сторон по требованию любого из них. Согласно ст. 12 договора, эти консультации можно проводить «по истечении 10-летнего срока со дня вступления в силу договора или в любое последующее время», принимая при этом во внимание «факторы, влияющие в тот момент на мир и безопасность в Североатлантическом районе, включая развитие как всеобщих, так и региональных соглашений, заключённых в соответствии с Уставом Организации Объединённых Наций для поддержания международного мира и безопасности». Что касается отказа от участия в договоре, то, в соответствии со ст. 13, «по истечении 20-летнего срока со дня вступления в силу договора любая договаривающаяся сторона может отказаться от участия в договоре через год после заявления о денонсации, направленного правительству Соединённых Штатов Америки, который сообщит правительствам других договаривающихся сторон о депонировании каждого заявления о денонсации». На сегодняшний день ни одна страна не использовала эту возможность, ограничившись выходом из военной организации (Франция) или невступлением в неё (Испания и Исландия). Ни одно государство не отказалось от своего членства в НАТО, но некоторые зависимые территории государств-членов НАТО не запрашивали членство после обретения независимости:
* Кипр (получил независимость от Великобритании в 1960)
* Алжир (получил независимость от Франции в 1962)
* Мальта (получила независимость от Великобритании в 1964) (ru)
- Північноатланти́чний до́говір — міжнародна угода, укладена 4 квітня 1949 року в Вашингтоні, США, західноєвропейськими та північноамериканськими країнами з метою об'єднання зусиль для колективної оборони, збереження миру та безпеки в Північноатлантичному регіоні. Договір став установчим документом створення Північноатлантичного альянсу. (uk)
- 《北大西洋公约》（英語：North Atlantic Treaty）是1949年4月4日在美國华盛顿哥伦比亚特区由12国联合签署的条约，最初的12个缔约国即是北大西洋公约组织的创始国。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- حلف شمال الأطلسي هي معاهدة تم توقيعها في واشنطن العاصمة في 4 أبريل 1949 مؤسسة منظمة حلف الناتو (NATO). (ar)
- Der Nordatlantikvertrag – auch Nordatlantikpakt oder Washingtoner Vertrag (engl. North Atlantic Treaty oder Washington Treaty) – ist der völkerrechtliche Vertrag, der die NATO, die North Atlantic Treaty Organisation, begründete sowie die Rechte und Pflichten ihrer Mitglieder regelt. Er ist ein Regionalpakt, der für seine Mitglieder das kollektive Selbstverteidigungsrecht nach Artikel 51 der UN-Charta regelt. Er wurde am 4. April 1949 in Washington, D.C. unterschrieben und trat am 24. August 1949 in Kraft. (de)
- La Nord-Atlantika Traktato, subskribita en Vaŝingtono la 4an de Aprilo 1949, estas la traktato kiu establis la Nord-Atlantikan Traktat-Organizon (NATO). Dekomence estis 12 subskribintaj ŝtatoj, kiuj estis la jenaj: Belgio, Danio, Francio, Islando, Italio, Kanado, Luksemburgo, Nederlando, Norvegio, Portugalio, Unuiĝinta Reĝlando kaj Usono. Poste unu post aliaj kromaliĝis pliaj 16 landoj. (eo)
- Ipar Atlantikoko Ituna edo Washingtongo Ituna NATO sortu zuen ituna izan zen. Washingtonen sinatu zen, 1949ko apirilaren 4an. (eu)
- The North Atlantic Treaty, also referred to as the Washington Treaty, is the treaty that forms the legal basis of, and is implemented by, the North Atlantic Treaty Organization (NATO). The treaty was signed in Washington, D.C., on 4 April 1949. (en)
- Il Trattato del Nord Atlantico, anche conosciuto come Patto Atlantico, è un trattato difensivo firmato da Stati Uniti, Canada e vari paesi dell'Europa occidentale nel 1949. Ha dato origine alla NATO, rappresentando nel corso della guerra fredda il cosiddetto blocco occidentale. (it)
- 北大西洋条約（きたたいせいようじょうやく、North Atlantic Treaty）は、北大西洋地域における集団防衛・集団安全保障に関する軍事同盟構築のための条約である。1949年4月4日にアメリカ合衆国のワシントンD.C.で署名された。署名地からワシントン条約と呼ばれることもある。条約の根幹は、いずれの加盟国に対する攻撃も全加盟国に対する攻撃とみなし集団的自衛権を発動することによって集団防衛体制を構築し、加盟国外からの攻撃を抑止することにある。本条約に基づいて、軍事同盟「北大西洋条約機構」(NATO)が結成された。 (ja)
- Het Noord-Atlantisch Verdrag of Noord-Atlantisch Handvest is een militair verdrag dat wederzijdse verdediging en samenwerking van Noord-Amerikaanse en Europese landen regelt, aanvankelijk vooral als tegenkracht tegen de landen van het toenmalige zogenaamde "Oostblok". (nl)
- Nordatlantiska fördraget, även känt som Atlantpakten eller Washingtonfördraget, är ett internationellt fördrag som undertecknades i Washington, D.C., den 4 april 1949. Genom fördraget upprättades Nordatlantiska fördragsorganisationen (Nato). Ibland blandas betydelserna av själva pakten och organisationen samman, under namnet Atlantpakten. (sv)
- Північноатланти́чний до́говір — міжнародна угода, укладена 4 квітня 1949 року в Вашингтоні, США, західноєвропейськими та північноамериканськими країнами з метою об'єднання зусиль для колективної оборони, збереження миру та безпеки в Північноатлантичному регіоні. Договір став установчим документом створення Північноатлантичного альянсу. (uk)
- 《北大西洋公约》（英語：North Atlantic Treaty）是1949年4月4日在美國华盛顿哥伦比亚特区由12国联合签署的条约，最初的12个缔约国即是北大西洋公约组织的创始国。 (zh)
- Jako Severoatlantická smlouva nebo též Severoatlantická dohoda, Severoatlantický pakt, Atlantický pakt, Severoatlantická aliance, Atlantická aliance či Washingtonská smlouva se označuje mezinárodní smlouva, jejímž podpisem vznikla Severoatlantická aliance (NATO). 4. dubna 1949 ji ve Washingtonu podepsalo 12 států, které se tak staly zakládajícími státy NATO:
* Belgie
* Kanada
* Dánsko
* Francie
* Island
* Itálie
* Lucembursko
* Nizozemsko
* Norsko
* Portugalsko
* Spojené království
* Spojené státy americké Později se přidaly následující státy: Smlouva obsahuje 14 článků. (cs)
- El Tratado del Atlántico Norte o Tratado de Washington es el tratado que constituyó a la Organización del Tratado del Atlántico Norte (OTAN). Fue firmado en Washington el 4 de abril de 1949. La necesidad de una asociación de países cada vez era más manifiesta, de forma que en marzo de 1948, Francia, Bélgica, Países Bajos, Luxemburgo y el Reino Unido firmaron el Tratado de Bruselas, con el que creaban una alianza defensiva, la Unión Occidental. (es)
- Le traité de l’Atlantique Nord ou traité de Washington est signé le 4 avril 1949 par douze pays occidentaux. Il établit une alliance politico-militaire entre ses membres afin d'assurer leur sécurité collective dans le contexte de la guerre froide. Le traité entre en vigueur le 24 août 1949 après dépôt des instruments de ratification de tous les États signataires. Depuis lors, dix-huit autres États ont adhéré au traité, portant à trente le nombre de ses membres. (fr)
- 북대서양조약(北大西洋條約, North Atlantic Treaty)은 1949년 4월 미국 워싱턴 D.C.에서 미국을 주축으로 영국·프랑스·벨기에·캐나다·덴마크·아이슬란드·이탈리아·룩셈부르크·네덜란드·노르웨이·포르투갈 등 12개국 사이에 체결된 집단안전보장 조약이다. 전문 14조로 구성된 이 조약은 당시 그리스 내전 사태로 촉발된 동서 냉전의 격화에 따라 소련의 위협에 대처하기 위해 유럽지역의 브뤼셀 조약과 미국-캐나다 집단 안전 보장 조약을 기초로 체결된 것이다. 물론 정치적·경제적 분야에서의 협력관계도 포함하고 있었으나 본질상 군사 동맹체로서, "체결국에 가해지는 무력행사를 체약국 전체에 대한 공격으로 간주, 개별적 혹은 집단적 자위권을 발동함과 동시에 상호 원조를 실시한다"는 제5조가 주요 조항이다. (ko)
- Traktat północnoatlantycki (ang. North Atlantic Treaty, fr. Traité de l'Atlantique nord), potocznie traktat waszyngtoński – porozumienie zawarte w oparciu o Kartę Narodów Zjednoczonych, na podstawie którego powstała NATO. Został zawarty 4 kwietnia 1949 roku w Waszyngtonie, między Belgią, Danią, Francją, Holandią, Islandią, Kanadą, Luksemburgiem, Norwegią, Portugalią, Stanami Zjednoczonymi, Wielką Brytanią i Włochami. Wszedł w życie 24 sierpnia 1949. Tekstami autentycznymi są angielski i francuski. Zarejestrowany przez Sekretariat ONZ 7 września 1949. (pl)
- O Tratado do Atlântico Norte é o tratado que deu origem à OTAN (NATO), assinado em Washington, DC a 4 de Abril de 1949. Os doze países que o assinaram originalmente, e se tornaram assim os membros fundadores da OTAN/NATO, foram: Mais tarde, aderiram os seguintes países: (pt)
- Североатланти́ческий догово́р, также называемый вашингтонским договором — международное соглашение, заключённое 4 апреля 1949 года в Вашингтоне западноевропейскими и североамериканскими странами с целью объединения усилий для коллективной обороны, сохранения мира и безопасности в Североатлантическом районе. Договор послужил учредительным документом создания НАТО. Ни одно государство не отказалось от своего членства в НАТО, но некоторые зависимые территории государств-членов НАТО не запрашивали членство после обретения независимости: (ru)
|
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}