| dbo:abstract
|
- Kumano (japonsky 熊野, „Zvoník dřípatky“? – řeka v Japonsku) byl čtvrtý a poslední těžký křižník Japonského císařského námořnictva , který se účastnil bojů druhé světové války. Celou svoji kariéru prožil Kumano jako vlajková loď 7. křižníkové divize (第7巡洋艦戦隊 Dai-šiči Džunjókan Sentai), ve které sloužily i jeho mladší sesterské lodě. Ještě před válkou se v červenci 1941 podílela na japonské okupaci vichistické Kočinčíny. Po vypuknutí války v Pacifiku podporoval japonský postup v Britské Malajsii a Holandské východní Indii. V rámci Ozawova Malackého svazu se počátkem dubna 1942 zúčastnil nájezdu do indického oceánu a poté v červnu téhož roku bitvy u Midway. V rámci bojů o Guadalcanal se zúčastnil bitev u východních Šalomounů a u Santa Cruz. V roce 1944 se zúčastnil bitvy ve Filipínském moři a nakonec bitvy u Leyte, konkrétně bitvy u ostrova Samar. Při doprovodu konvoje z Manily do Takao byl 6. listopadu 1944 těžce poškozen dvěma torpédy z amerických ponorek a během oprav v na Luzonu jej 20. ledna 1945 potopila letadla z USS Ticonderoga. (cs)
- Die Kumano (japanisch 熊野) war ein Kreuzer der Mogami-Klasse der Kaiserlich Japanischen Marine. Das Schiff wurde benannt nach dem Fluss in der Präfektur Wakayama. Das Schiff wurde im Pazifikkrieg eingesetzt, bevor es am 25. November 1944 von amerikanischen Flugzeugen versenkt wurde. (de)
- Kumano (熊野) was one of four Mogami class of heavy cruisers in the Imperial Japanese Navy, serving in World War II. She was named after the Kumano River Kii Peninsula on the island of Honshu in central Japan. The Mogami-class ships were constructed as "light cruisers" (per the Washington Naval Treaty) with five triple 6.1-inch dual purpose guns. They were exceptionally large for light cruisers, and the barbettes for the main battery were designed for quick refitting with twin 8-inch guns. In 1937 all four ships were "converted" to heavy cruisers in this fashion. Kumano served in numerous combat engagements in the Pacific War, until she was eventually sunk by carrier aircraft from Task Force 38 while she was undergoing repairs at Santa Cruz, Zambales, Philippines, in November 1944. (en)
- El Kumano ( 熊 野 ) fue un crucero pesado (reconvertido) de la clase Mogami perteneciente a la Armada Imperial Japonesa, fue botado en los astilleros de Kawasaki, Kobe en 1937. El nombre Kumano fue en remembranza del , que recorre la península de Kii en la isla de Honshu. El Kumano participó en muchos escenarios en el Frente del Pacífico y ante los muchos ataques que le tocó soportar se destacó por la tenacidad de su tripulación y por la fortaleza de su construcción, factores que le permitieron permanecer a flote pese a recibir graves daños en combate. (es)
- Kumano (熊野) adalah sebuah kapal penjelajah berat keempat dan terakhir dari kelas Mogami. Nama Kumano diambil dari nama di Prefektur Wakayama di Pulau Honshu. Kumano mulai dibuat pada tahun 1934 dan selesai pada tahun 1937. (in)
- Le Kumano (熊野) est le dernier des quatre croiseurs de classe Mogami construits pour la Marine impériale japonaise peu avant la Seconde Guerre mondiale. Il portait, à sa mise en service, quinze canons de 155 mm donc classé croiseur léger, aux termes des stipulations du traité de Londres (1930). Mais après que l'Empire du Japon se fut affranchi en 1936 de toutes les règles imposées par les traités de désarmement naval, les cinq tourelles triples de 155 mm furent débarquées et remplacées par des tourelles doubles de 203 mm. Cette refonte de l'armement principal fit de ce navire un bâtiment équivalent aux plus puissants croiseurs lourds. Armé le 31 octobre 1937, il a été actif, pendant la guerre du Pacifique au sein de la 7e Division de Croiseurs, en particulier avec le Suzuya à partir de 1942. Il a été coulé au large de Santa Cruz le 25 novembre 1944 par des avions de l'USS Ticonderoga. (fr)
- Il Kumano (熊野?) è stato un incrociatore pesante appartenente alla Marina imperiale giapponese, quarta e ultima unità della classe Mogami e così chiamato in onore del fiume omonimo che scorre nella porzione centrale di Honshū. Fu varato dal cantiere di Kōbe nell'ottobre 1936 come incrociatore leggero e assunse il suo aspetto definitivo dopo che, nel 1939-1940, fu dotato di cinque torri binate con cannoni da 203 mm. Appartenente alla 7ª Divisione incrociatori, nel corso degli anni trenta prestò servizio nel teatro di guerra cinese. Con l'inizio delle ostilità sul fronte del Pacifico fu assegnato con le navi sorelle alla 2ª Flotta e scortò diversi convogli militari. Dopo aver partecipato attivamente alla riuscita incursione giapponese nell'Oceano Indiano (prima decade di aprile), tornò in patria e, raddobbato, fece parte della grande armata navale riunita dall'ammiraglio Isoroku Yamamoto per occupare l'atollo di Midway, non avendo che una parte marginale nell'omonima battaglia. Da agosto a dicembre partecipò alla campagna di Guadalcanal, scortando le portaerei della 3ª Flotta nelle battaglie delle Salomone Orientali e delle isole Santa Cruz. All'inizio del 1943 lasciò il teatro del Pacifico sud-occidentale, tornò in patria e incrementò la dotazione contraerea, prima di riprendere servizio in compiti di trasporto truppe alle basi nipponiche d'oltreoceano; durante una di queste missioni fu mancato di striscio da una bomba, il che lo costrinse a rimanere in riparazione sino alla fine di ottobre. Tornato in azione prima della fine dell'anno, nel febbraio 1944 abbandonò la base aeronavale di Truk e si trasferì alle isole Lingga (vicino a Singapore) dove attese a continue esercitazioni. A metà giugno salpò con il resto della 1ª Flotta mobile e fu presente alla battaglia del Mare delle Filippine, senza però incidere sugli eventi; rientrò in patria e aumentò ancora la contraerea di bordo prima di tornare a sud. Mobilitato con il resto della 2ª Flotta per la battaglia del Golfo di Leyte, combatté nello scontro al largo dell'Isola di Samar ed ebbe metà prua asportata da un siluro; dopo una sofferta ritirata, riuscì a raggiungere la rada di Coron e poi Manila, dove ricevette riparazioni provvisorie. All'inizio di novembre salpò inquadrato in un piccolo convoglio, che finì in mezzo a un grupo di sommergibili statunitensi: gravemente colpito, dovette essere trainato sino alla rada della cittadina di Santa Cruz, dove iniziarono frenetici lavori per rimettere a nuovo le macchine. Il 25 novembre 1944, tuttavia, si verificò un'incursione aerea e, raggiunto da numerosi ordigni, si capovolse e affondò nella baia. (it)
- 熊野（くまの）は、大日本帝国海軍の重巡洋艦。最上型の4番艦。15.5cm砲搭載の二等巡洋艦（軽巡洋艦）として建造され、後に主砲を20cm砲に換装し重巡洋艦となった。一方、日本海軍の書類上の分類は戦没まで二等巡洋艦（軽巡洋艦）だった。 (ja)
- Kumano (jap. 熊野) – japoński krążownik z okresu II wojny światowej, ostatnia z czterech jednostek typu Mogami. Zbudowany jako krążownik lekki, w 1939 roku przebudowany na krążownik ciężki. Okręt nazwano imieniem rzeki płynącej na wyspie Honsiu. (pl)
- O Kumano (熊野 Kumano?) foi um dos quatro cruzadores pesados, da classe Mogami, usados pela Marinha Imperial Japonesa durante a Segunda Guerra Mundial (pt)
- Кумано (Kumano, яп. 熊野) – важкий крейсер Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні. Корабель, який відносився до крейсерів типу «Могамі», спорудили у 1937 році на верфі компанії Kawasaki у Кобе. Особливістю крейсерів цього типу було встановлення башт головного калібру із трьома 155-мм гарматами, що дозволяло класифікувати їх як легкі крейсери. Водночас, проектантами одразу була врахована можливість заміни башт на традиційні із двома 203-мм гарматами, що й було зроблено наприкінці 1930-х та перевело кораблі до класу важких крейсерів (а попередні башти передали для лінкорів типу «Ямато» – втім, їх 155-мм універсальні гармати виявились не надто ефективними для ведення зенітного вогню). З 16 липня по 7 серпня 1941-го Кумано здійснив похід до Південно-Східної Азії, пов’язаний із введенням японських військ до Французького Індокитаю. Під час цієї операції крейсер спершу побував в порту Самах (острів Хайнань), а потім супроводжував конвой з військами до Сайгону (наразі Хошимін) на півдні В’єтнаму. Станом на 1941 рік корабель належав до . 23 – 29 листопада він прослідував з Куре до Самаху, куди за кілька діб до того вже прибули три інші кораблі дивізії. 4 грудня вони у супроводі 3 есмінців вийшли в море, маючи завдання зайняти позицію в районі мису Камау (найпівденніший пункт в’єтнамського узбережжя) та провадити дистанційне прикриття Першого Малайського конвою. Останній вже у перший день бойових дій 8 грудня (тільки по іншу сторону лінії зміни дат від Перл-Гарбору) провів висадку десанту на півострові Малакка. Після цього японці почали очікувати на контратаку британського флоту і невдовзі після опівдня 9 грудня японський підводний човен повідомив про виявлення ворожої ескадри, головну силу якої складали 2 лінкора. До вечора літаки з Кумано приймали участь у відстежуванні ворожих пересувань, при цьому був втрачений один з них. На світанку 10 грудня крейсери 7-ї дивізії об’єднались з головними силами адмірала Кондо (2 лінкора та 2 важкі крейсера), проте на цей раз вступити в бій їм не довелось, оскільки тієї ж доби японська базова авіація потопила обидва ворожі лінкора. Невдовзі Кумано прибув до бухти Камрань (центральна частина В’єтнаму). В наступних двох операціях Кумано діяв разом зі ще одним важким крейсером під прикриттям 2 есмінців. 13 грудня 1941-го вони вийшли з Камрані для дистанційного прикриття десанту у Мірі (центр нафтовидобутку на північно-західному узбережжі Борнео), який успішно висадився в ніч на 16 грудня. За кілька діб той же загін провадив дистанційне прикриття десанту в Кучінг (ще один центр нафтовидобутку Борнео, розташований за п’ять сотень кілометрів на південний захід від Мірі), де десантування сталось в ніч на 24 грудня. 27 грудня Кумано повернувся до Камрані. 5 – 10 січня 1942-го Кумано виходив у море разом з двома важкими крейсерами для прикриття конвойної операції. Саме в цей час відбувалось проходження масштабного Третього Малайського конвою, який доправляв підкріплення з острова Формоза. 16 – 19 січня 1942-го Кумано виходив з Камрані у складі великого з’єднання, яке включало ще 4 важкі та 2 легкі крейсери, що пояснювалось отриманням японським командуванням хибних даних про прибуття до Сінгапуру чергового британського лінкора. 23 січня 1942-го Кумано разом з іншим крейсером під прикриттям двох есмінців полишив Камрань в межах операції по створенню бази на островах Анамбас (дві з половиною сотні кілометрів на північний схід від Сінгапуру). Одразу після цього він перейшов до дистанційного прикриття висадки в Ендау на півострові Малакка (менш ніж за півтори сотні кілометрів від головного британського гарнізону в Сінгапурі). Втім, безпосереднього прикриття виявилось достатньо і воно змогло самостійно відбити атаки авіації, а потім і есмінців, так що Кумано не довелось вступити у бій, а 30 січня він повернувся до Камрані. 10 лютого 1942-го Кумано та ще 4 важкі крейсери вийшли з Камрані в межах операції по висадці на сході Суматри в районі центру нафтовидобутку у Палембанзі. В ніч на 15 лютого японці здійснили висадку на острів Бангка (біля північно-східного узбережжя Суматри) та стали готуватись до просування по річці у напрямку Палембанга, де ще 14 числа викинули повітряний десант. 15 лютого надійшли повідомлення про наближення від Яви ворожої ескадри і загін Кумано почав готуватись до бою, проте вже під попередніми ударами авіації союзники відступили. 17 лютого дивізія Кумано відбула для дозаправки та відпочинку на островах Анамбас. 24 лютого 1942-го Кумано і 3 інші важкі крейсери вирушили з бази на Анамбас для підтримки вторгнення на Яву, десантування на яку відбулось у ніч на 1 березня. При цьому 7-ма дивізія розділилась на два загони, один з яких в ніч висадки провів бій у Зондській протоці. Втім, Кумано відносився до іншого та не прийняв участі у зіткненні. 4 березня Кумано відбув з Яви і 5 числа був у Сінгапурі. З 9 по 15 березня 1942-го Кумано та ще 4 важкі крейсери виходили з Сінгапура щоб прикрити висадку на півночі Суматри, яка відбулась 12 березня. Та ж сама група рушила в море 20 березня для прикриття десанту на Андаманські острови у Порт-Блер, який провели 23 числа. 26 березня загін Кумано прибув до південнобірманського порту Мергуй (наразі М’єй на східному узбережжі Андаманського моря). Тим часом японське ударне авіаносне з’єднання вийшло для рейду до Індійського океану. Північніше від нього у Бегальській затоці проти ворожого судноплавства повинно було діяти угрупованні із легкого авіаносця та 5 важких крейсерів, серед яких був і Кумано. 1 квітня 1942-го вони полишили Мергуй та попрямували на захід, а 6 квітня провели бліц неподалік від східного узбережжя Індії. При цьому загін розділився на три групи, з яких Кумано та ще один важкий крейсер під прикриттям одного есмінця склали північну, яка знищила 5 торгових суден – Exmoor (4986 GRT), Malda (9066 GRT), Autolycus (7718 GRT), Shinkuang (2441 GRT) та Silkworth (4921 GRT). 11 квітня загін, до якого належав Кумано, прибув до Сінгапура. 13 – 22 квітня крейсер прослідував до Куре, після чого пройшов короткочасний доковий ремонт. 22 – 26 травня 1942-го Кумано та інші 3 крейсери 7-ї дивізії під охороною 2 есмінців прослідували з Куре до Гуаму (Маріанські острова), звідки цей загін невдовзі вирушив в межах мідвейської операції, маючи завдання забезпечувати дистанційне прикриття транспортів з військами. 4 червня японське ударне авіаносне з’єднання зазнало катастрофічної поразки в битві при Мідвеї, що призвело до скасування операції. В цей же день два важкі крейсери «Могамі» та «Мікума» зіткнулись та отримали пошкодження, що змусило їх повертатись на базу із зменшеною проти звичайного швидкістю. Як наслідок, 7-ма дивізія розділилась і Кумано разом зі ще одним есмінцем попрямували уперед та 13 червня прибули на атолу Трук в центральній частині Каролінських островів (ще до війни тут створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадили операції у цілому ряді архіпелагів). 17 – 23 червня ці ж крейсери прослідували до Куре. 16 – 30 липня 1942-го Кумано та інший крейсер 7-ї дивізії прослідували через Сінгапур до Мергуй в межах підготовки до нового рейду у Індійський океан. Втім, через тиждень союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. Як наслідок, рейд до Індійського океану скасували і загін Кумано вже 7 серпня 1942-го рушив до Океанії та у другій половині місяця прибув в район Трука. Починаючи з 20 серпня вони приєднались до великого загону надводних кораблів (включав 2 авіаносці, 1 легкий авіаносець та 2 лінкори), що прибули з Японії та одразу прослідували для супроводу конвою з підкріпленнями на Гуадалканал. Спроба провести останній конвой призвела до битви 24 серпня 1942-го біля Східних Соломонових островів, а наступної доби рух конвою виявився остаточно перерваним унаслідок ударів літаків з островів Еспіриту-Санто та Гуадалканал. 5 вересня японські сили прибули на Трук. З 9 по 23 вересня 1942-го Кумано знову виходив з Труку разом з великим з’єднанням, яке патрулювало північніше від Соломонових островів. Втім, на цей раз до якогось зіткнення з ворожими силами не дійшло. 11 жовтня 1942-го крейсер знову полишив Трук у складі головних сил, розділених на кілька загонів. Кумано супроводжував загін адмірала Нагумо, який включав два важкі та один легкий авіаносці. 26 жовтня цей вихід призвів до битви авіаносних з’єднань біля островів Санта-Круз, а 30 числа Кумано повернувся на Трук. 2 – 7 листопада крейсер прослідував до Куре, де став на короткочасний доковий ремонт. 22 – 27 листопада 1942-го Кумано прослідував до Маніли, де прийняв на борт підкріплення та знову рушив до Океанії. 4 грудня крейсер прибув до Рабаула (головна передова база в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї), де висадив доправлених бійців та знову об’єднався з іншим важким крейсером 7-ї дивізії, який після битви при Санта-Круз не ходив до Японії. 5 – 6 грудня кораблі перейшли до Кавієнгу (друга за значенням японська база в архіпелазі Бісмарка, розташована на північному завершенні острова Нова Ірландія на кількасот кілометрів далі від зони ворожих аеродромів аніж Рабаул). Більше двох місяців Кумано перебував в цьому районі, хоча й здійснив 12 – 13 грудня рейс для перевезення підкріплень до Лоренгау на островах Адміралтейства. 9 лютого 1943-го японці завершили евакуацію своїх сил з Гуадалканалу, а 11 – 13 лютого Кумано прослідував з Кавієнга на Трук. У другій половині березня корабель вирушив до Куре, де до середини квітня пройшов доковий ремонт. При цьому він, зокрема, отримав дві строєні установки 25-мм зенітних автоматів (що довело кількість таких стволів на крейсері до 20 одиниць). В середині червня 1943-го Кумано прибув до Йокосуки, де прийняв на борт війська, а 16 – 21 червня прослідував на Трук разом зі значним загоном, який включав 2 лінкора та 3 ескортні авіаносця. 23 – 25 червня Кумано разом зі ще одним важким крейсером під охороною есмінця прослідував до Рабаула, де висадив прийняті у Йокосуці війська, а вже 27 червня повернувся на Трук. 30 червня 1943-го американці висадились на островах Нью-Джорджія у центральній частині Соломонових островів, що започаткувало тримісячну битву. Як наслідок, 9 липня Кумано та інший крейсер 7-ї дивізії знову полишили Трук та попрямували до Рабаула. 18 липня Кумано разом зі ще 2 важкими крейсерами під прикриттям легкого крейсера та 4 есмінців вийшов із Рабаула для пошуку ворожих сил, а також прикриття ще 3 есмінців, що доставляли підкріплення в район бойових дій. У ніч на 20 липня в районі острова Коломбангара (центральна частина архіпелагу Нью-Джорджія) загін став ціллю для ворожих бомбардувальників, які скинули бомби за показаннями радарів. Як результат 2 есмінці затонуло, а Кумано та інший важкий крейсер отримали пошкодження. 21 липня японський загін повернувся у Рабаул, де кілька діб Кумано проходив аварійне відновлення за допомогою ремонтного судна «Ямабіко-Мару». 29 – 31 липня крейсер прослідував на Трук та ще кілька тижнів ремонтувався тут за допомогою судна «Акасі». 28 серпня – 2 вересня Кумано здійснив перехід до Куре та до 31 жовтня проходив тут завершальне відновлення. 3 – 8 листопада 1943-го Кумано здійснив перехід на Трук. 20 листопада 1943-го американці розпочали операцію по оволодінню островами Гілберта. Хоча японці у підсумку так і не наважились протидіяти цій операції надводними кораблями, проте з 23 листопада по 5 грудня Кумано разом з двома іншими важкими крейсерами під охороною 5 есмінців виходив до Маршаллових островів, де певний час перебував на атолах Кваджелейн та Еніветок. Наприкінці грудня 1943-го Кумано та ще один важкий крейсер задіяли у операції з доставки підкріплень до Кавієнгу. 26 грудня вони рушили туди з Труку, проте через виявлення загону ворожою авіацією 28 числа повернулись назад. З 29 грудня 1943 по 1 січня 1944 ті ж важкі крейсери під охороною одного есмінця все-таки здійснили рейс до Кавієнга та назад. Станом на початок лютого 1944-го японське командування вже розуміло, що подальше перебування великих сил флоту на Труці наражає їх на невиправдану небезпеку і розпочало вивід. 1 – 4 лютого Кумано разом зі ще 2 важкими крейсерами та 2 лінкорами під охороною 5 есмінців прослідував на Палау (західні Каролінські острова), а вже 17 лютого база на Труці була розгромлена під час рейду американського авіаносного з’єднання. При цьому 16 лютого загін, з яким рухався Кумано, полишив Палау, оскільки японське командування не виключало атаки і на цей пункт (фактично база на Палау буде розгромлена під час рейду 30 березня). 21 лютого кораблі прибули в район Сінгапура на якірну стоянку Лінгга (найближчим часом сюди з Японії переведуть основні сили флоту, оскільки через дії підводних човнів на комунікаціях японці вирішили тримати їх поряд з районами нафтовидобутку). З 24 березня по 7 квітня 1944-го Кумано пройшов модернізацію у Сінгапурі, під час якої отримав 8 одиночних установок 25-мм зенітних автоматів. 11 – 13 травня 1944-го Кумано разом з основними силами прослідував з Лінгга до Таві-Таві (в філіппінському архіпелазі Сулу поряд з нафтовидобувними районами острова Борнео), оскільки японське командування готувалось до ворожої атаки на головний оборонний периметр Імперії – Маріанські острови, Палау чи північно-західну частину Нової Гвінеї. 12 червня американці розпочали операцію по оволодінню Маріанськими островами і наступної доби японський флот рушив для контратаки, при цьому Кумано належав до загону «С» адмірала Куріти. В битві 19 – 20 червня у Філіппінському морі японці зазнали важкої поразки, хоча Кумано не довелось вступити у бій. 22 червня Кумано прибув на Окінаву, а 24 червня вже був у Внутрішньому Японському морі. 8 – 17 липня 1944-го Кумано разом з головними силами флоту пройшов з Куре до якірної стоянки Лінгга, де залишався наступні кілька місяців. 18 жовтня 1944-го головні сили японського флоту полишили Лінгга для підготовки до протидії неминучій ворожій атаці на Філіппіни. Вони прослідували через Бруней, після чого розділились на два з’єднання. Кумано увійшов до ескорту головних сил адмірала Куріти, які 24 жовтня під час слідування через море Сібуян (внутрішня частина Філіппінського архіпелагу на південь від острова Лусон) стали ціллю для потужних ударів американської авіації. В цьому бою Кумано отримав пряме влучання бомбою в одну з башт головного калібру, проте вона не здетонувала. Далі Куріта вийшов до Тихого океану і 25 жовтня провів бій біля острова Самар з групою ескортних авіаносців. У цьому зіткненні Кумано був поцілений торпедою з есмінця USS Johnston, яка відірвала секцію носової частини крейсера. Кумано полишив район бою та попрямував зі швидкістю 15 вузлів до протоки Сан-Бернардіно, яка веде у внутрішні моря Філіппін. Пізніше Кумано атакували три десятки американських літаків, проте не змогли досягнути якихось результатів. 26 жовтня 1944-го у протоці Таблас (веде із внутрішніх морів у море Сулу) при атаці літаків з авіаносця USS Hancock в Кумано потрапили дві 454-кг бомби, а внаслідок близького розрива почалось надходження води в корпус та вийшли з ладі кілька котельних відділень. Крейсер втратив хід, проте після аварійного ремонту зміг рушити далі зі швидкістю 10 вузлів, а потім його зустрів важкий крейсер «Асігара» та довів на буксирі до бухти Корон на східному завершенні архіпелагу Палаван, за три сотні кілометрів на південний захід від Маніли. В ніч на 27 жовтня Кумано рушив у напрямку Маніли, при цьому на шляху туди його почав супроводжувати есмінець «Окінамі». 28 жовтня кораблі досягнули Маніли, де провели аварійний ремонт носової частини та кількох котлів, що дало змогу розвивати швидкість у 15 вузлів. На той час Маніла вже постійно ставала ціллю для ворожих авіанальотів і 4 листопада 1944-го Кумано рушив на північ в конвої MATA-31. В районі мису Болінао (на західному узбережжі острова Лусон біля входу до затоки Лінгайєн) маршрут конвою пройшов через район дії «вовчої зграї» із 4 американських підводних човнів. Вранці 6 листопада по Кумано випустили 9 торпед з USS Guitarro і досягнули трьох влучань. За кілька хвилин USS Bream дала по крейсеру залп із 4 торпед та двічі поцілила його. Через годину Кумано атакувала 6 торпедами USS Raton, що досягнула трьох влучань. Її торпеди пройшли над підводним човном USS Ray, що саме готувався до атаки на Кумано. У підсумку з USS Ray випустили по крейсеру 4 торпеди із субмарини чули кілька вибухів. Таким чином, за короткий проміжок часу по Кумано випустили 23 торпеди та поцілили не менше 8 раз. Корабель отримав нові важкі пошкодження, втратив хід, проте не затонув і протримався на воді до вечора, коли його узяв на буксир транспорт «Дорйо-Мару». Після опівдня 7 листопада Кумано довели до гавані Санта-Круз, де розпочали аварійний ремонт за допомогою присланих з Маніли фахівців. Охорону крейсера при цьому забезпечував тральщик W-11. 25 листопада 1944-го Кумано атакували літаки з авіаносця USS Ticonderoga, які уразили крейсер 5 торпедами та чотирма 227-кг бомбами. Кумано перекинувся та затонув в районі з глибиною 33 метра. Загинуло 398 членів екіпажу, проте майже шість сотень моряків врятувались. (uk)
- 熊野（平假名：くまの）是大日本帝国海军的重巡洋舰。最上级重巡洋舰4号舰。设计建造时搭载155公釐主炮，所以归为二等巡洋舰（轻巡洋舰）。之后换装203公釐主炮后成为重巡洋舰。 (zh)
- «Кумано» (яп. 熊野, по названию реки на полуострове Кии) — японский крейсер, четвёртый вступивший в строй представитель типа «Могами». Заказан в числе четырёх крейсеров этого типа по Первой программе пополнения флота 1931 года. Постройкой «Кумано» в 1934—1937 годах занималась верфь «Кавасаки» в Кобэ. Работы по улучшению прочности корпуса и остойчивости на нём были проведены ещё на стапеле. После примерно годового периода службы «Кумано» вновь оказался на верфи для проведения запланированной замены орудийных башен, продлившейся с мая по октябрь 1939 года. В 1940—1941 годах крейсер вместе с однотипными кораблями активно участвовал в учениях, а также операции по захвату Французского Индокитая. В ходе Второго сражения в Филиппинском море потерял носовую оконечность, но сумел своим ходом добраться до контролируемых японцами вод. За следующий месяц пережил ещё несколько торпедных и бомбовых атак, в том числе находясь на ремонте, и был потоплен 25 ноября 1944 года у острова Лусон. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Die Kumano (japanisch 熊野) war ein Kreuzer der Mogami-Klasse der Kaiserlich Japanischen Marine. Das Schiff wurde benannt nach dem Fluss in der Präfektur Wakayama. Das Schiff wurde im Pazifikkrieg eingesetzt, bevor es am 25. November 1944 von amerikanischen Flugzeugen versenkt wurde. (de)
- Kumano (熊野) was one of four Mogami class of heavy cruisers in the Imperial Japanese Navy, serving in World War II. She was named after the Kumano River Kii Peninsula on the island of Honshu in central Japan. The Mogami-class ships were constructed as "light cruisers" (per the Washington Naval Treaty) with five triple 6.1-inch dual purpose guns. They were exceptionally large for light cruisers, and the barbettes for the main battery were designed for quick refitting with twin 8-inch guns. In 1937 all four ships were "converted" to heavy cruisers in this fashion. Kumano served in numerous combat engagements in the Pacific War, until she was eventually sunk by carrier aircraft from Task Force 38 while she was undergoing repairs at Santa Cruz, Zambales, Philippines, in November 1944. (en)
- El Kumano ( 熊 野 ) fue un crucero pesado (reconvertido) de la clase Mogami perteneciente a la Armada Imperial Japonesa, fue botado en los astilleros de Kawasaki, Kobe en 1937. El nombre Kumano fue en remembranza del , que recorre la península de Kii en la isla de Honshu. El Kumano participó en muchos escenarios en el Frente del Pacífico y ante los muchos ataques que le tocó soportar se destacó por la tenacidad de su tripulación y por la fortaleza de su construcción, factores que le permitieron permanecer a flote pese a recibir graves daños en combate. (es)
- Kumano (熊野) adalah sebuah kapal penjelajah berat keempat dan terakhir dari kelas Mogami. Nama Kumano diambil dari nama di Prefektur Wakayama di Pulau Honshu. Kumano mulai dibuat pada tahun 1934 dan selesai pada tahun 1937. (in)
- 熊野（くまの）は、大日本帝国海軍の重巡洋艦。最上型の4番艦。15.5cm砲搭載の二等巡洋艦（軽巡洋艦）として建造され、後に主砲を20cm砲に換装し重巡洋艦となった。一方、日本海軍の書類上の分類は戦没まで二等巡洋艦（軽巡洋艦）だった。 (ja)
- Kumano (jap. 熊野) – japoński krążownik z okresu II wojny światowej, ostatnia z czterech jednostek typu Mogami. Zbudowany jako krążownik lekki, w 1939 roku przebudowany na krążownik ciężki. Okręt nazwano imieniem rzeki płynącej na wyspie Honsiu. (pl)
- O Kumano (熊野 Kumano?) foi um dos quatro cruzadores pesados, da classe Mogami, usados pela Marinha Imperial Japonesa durante a Segunda Guerra Mundial (pt)
- 熊野（平假名：くまの）是大日本帝国海军的重巡洋舰。最上级重巡洋舰4号舰。设计建造时搭载155公釐主炮，所以归为二等巡洋舰（轻巡洋舰）。之后换装203公釐主炮后成为重巡洋舰。 (zh)
- Kumano (japonsky 熊野, „Zvoník dřípatky“? – řeka v Japonsku) byl čtvrtý a poslední těžký křižník Japonského císařského námořnictva , který se účastnil bojů druhé světové války. Celou svoji kariéru prožil Kumano jako vlajková loď 7. křižníkové divize (第7巡洋艦戦隊 Dai-šiči Džunjókan Sentai), ve které sloužily i jeho mladší sesterské lodě. (cs)
- Le Kumano (熊野) est le dernier des quatre croiseurs de classe Mogami construits pour la Marine impériale japonaise peu avant la Seconde Guerre mondiale. Il portait, à sa mise en service, quinze canons de 155 mm donc classé croiseur léger, aux termes des stipulations du traité de Londres (1930). Mais après que l'Empire du Japon se fut affranchi en 1936 de toutes les règles imposées par les traités de désarmement naval, les cinq tourelles triples de 155 mm furent débarquées et remplacées par des tourelles doubles de 203 mm. Cette refonte de l'armement principal fit de ce navire un bâtiment équivalent aux plus puissants croiseurs lourds. Armé le 31 octobre 1937, il a été actif, pendant la guerre du Pacifique au sein de la 7e Division de Croiseurs, en particulier avec le Suzuya à partir de 1942 (fr)
- Il Kumano (熊野?) è stato un incrociatore pesante appartenente alla Marina imperiale giapponese, quarta e ultima unità della classe Mogami e così chiamato in onore del fiume omonimo che scorre nella porzione centrale di Honshū. Fu varato dal cantiere di Kōbe nell'ottobre 1936 come incrociatore leggero e assunse il suo aspetto definitivo dopo che, nel 1939-1940, fu dotato di cinque torri binate con cannoni da 203 mm. (it)
- «Кумано» (яп. 熊野, по названию реки на полуострове Кии) — японский крейсер, четвёртый вступивший в строй представитель типа «Могами». Заказан в числе четырёх крейсеров этого типа по Первой программе пополнения флота 1931 года. Постройкой «Кумано» в 1934—1937 годах занималась верфь «Кавасаки» в Кобэ. Работы по улучшению прочности корпуса и остойчивости на нём были проведены ещё на стапеле. (ru)
- Кумано (Kumano, яп. 熊野) – важкий крейсер Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні. Корабель, який відносився до крейсерів типу «Могамі», спорудили у 1937 році на верфі компанії Kawasaki у Кобе. Особливістю крейсерів цього типу було встановлення башт головного калібру із трьома 155-мм гарматами, що дозволяло класифікувати їх як легкі крейсери. Водночас, проектантами одразу була врахована можливість заміни башт на традиційні із двома 203-мм гарматами, що й було зроблено наприкінці 1930-х та перевело кораблі до класу важких крейсерів (а попередні башти передали для лінкорів типу «Ямато» – втім, їх 155-мм універсальні гармати виявились не надто ефективними для ведення зенітного вогню). (uk)
|
