| dbo:abstract
|
- Eunomi (Eunomius, Εὐνόμιος) fou un religiós grec nascut a Dacora a Capadòcia, deixeble d'Aeci, un seguidor d'Arri o Ari. Va introduir a l'arrianisme els seus propis punts de vista i va fundar la secta dels eunomians (Enomiani o Anomoei) que negava la igualtat entre el Pare i el Fill i a més en negava també la similitud (ὁμοιότης). Fou diaca d'Antioquia el 360, i després va succeir a Eleusi com a bisbe de Cízic, però al cap d'uns mesos fou deposat per ordre de l'emperador Constanci II i expulsat de la ciutat. Sota Julià l'Apòstata i sota Jovià, va viure a Constantinoble; en el regnat de Valent va anar a Calcedònia, però fou denunciat per l'emperador per albergar a casa seva a Procopi, i fou enviat exiliat a Mauretània. Així i tot, quan va arribar a Mursa a Il·líria, fou cridat per l'emperador. Més tard fou exiliat altre cop per Teodosi I el Gran a un lloc anomenat Halmiris a Mèsia, a la vora del Danubi, lloc que fou ocupat pels bàrbars i va ser enviat a Cesarea a l'Àsia Menor. Contrari al popular bisbe Basili de Cesarea, fou odiat pels habitants d'aquesta ciutat. Finalment, va poder tornar a la seva vila natal de Dacora on va viure la resta de la seva vida i on va morir ja vell el 394. Eutropi Patrici va ordenar portar el seu cos a Tiana on va quedar a càrrec dels monjos, per evitar que fos portat a Constantinoble pels seus seguidors per enterrar-lo junt amb el seu mestre Aeci. Un edicte imperial va ordenar la destrucció de les seves obres. El seu seguidor Filostorgi, va escriure un elogi d'Eunomi. [Foci] i Sòcrates (que foren els seus enemics), en canvi, el critiquen en el seu estil literari i diuen que es repetia excessivament. Va escriure diverses obres contra la fe ortodoxa, però foren destruïdes i només reculls compilats pels seus enemics han arribat als nostres dies. Obres seves foren:
* 1. Comentari de l'Epístola al romans, en 7 llibres
* 2. Epístoles,
* 3. Exposició de fe (383) que es conserva
* 4. Ἀπολογητικός (Apologètiques, Apologetikos, defensa de les doctrines eunomianes)
* 5. Ἀπολογίας Ἀπολογία, (ca)
- Eunomius († um 395) war nach dem Tod von Aetios um 367 der führende Vertreter der strengen ‚Neu-Arianer‘, der Heterousianer, gebürtig vielleicht aus Oltiseris an der Grenze zwischen Kappadokien und Galatien. (de)
- إيونوميوس (باليونانية: Εὐνόμιος Κυζίκου) (توفي عام 393)، أحد قادة الأريوسيين المتطرفين، الذين يُطلق عليهم أحيانًا اسم الأنوميانيين، ولد في داكورا في كابادوكيا أو في كورنياسبا في بونتوس. أوائل القرن الرابع. (ar)
- Ο Ευνόμιος Κυζίκου (πέθανε το 393) ήταν χριστιανός επίσκοπος στην Κύζικο. (el)
- Eunomius /juːˈnoʊmiəs/ (Greek: Εὐνόμιος Κυζίκου) (died c. 393), one of the leaders of the extreme or "anomoean" Arians, who are sometimes accordingly called Eunomians, was born at in Cappadocia or at Corniaspa in Pontus. early in the 4th century. He studied theology at Alexandria under Aetius, and afterwards came under the influence of Eudoxius of Antioch, who ordained him deacon. On the recommendation of Eudoxius, Eunomius was appointed bishop of Cyzicus in 360. Here his free utterance of extreme Arian views led to popular complaints, including those from a number of contemporary writers such as Andronicianus. Eudoxius was compelled, by command of the emperor, Constantius II, to depose Eunomius from the bishopric within a year of his elevation to it. During the reigns of Julian and Jovian, Eunomius resided in Constantinople in close intercourse with Aetius, consolidating a dissenting party and consecrating bishops. He then went to live at Chalcedon, whence in 367 he was banished to Mauretania for harbouring the rebel Procopius. He was recalled, however, before he reached his destination. In 383, the emperor Theodosius, who had demanded a declaration of faith from all party leaders, punished Eunomius for continuing to teach his distinctive doctrines, by banishing him to Halmyris in Scythia Minor. He afterwards resided at Chalcedon and at Caesarea in Cappadocia, from which he was expelled by the inhabitants for writing against their bishop Basil. His last days were spent at his birthplace Dacora, where he died about 393. His writings were held in high reputation by his party and their influence was so much dreaded by the orthodox, that several imperial edicts were issued for their destruction. Consequently, his commentary on the Epistle to the Romans, mentioned by the historian, Socrates Scholasticus and his epistles, mentioned by Philostorgius and Photius, are no longer extant. His first apologetical work, written probably about 360 or 365, was entirely recovered from the famous refutation of it by Basil of Caesarea. A second apology, written before 379 exists only in the quotations given from it in a refutation by Gregory of Nyssa. The exposition of faith, called forth by the demand of Theodosius for the "council of heresies" in 383, is still extant, and was edited by Valesius in his notes to Socrates of Constantinople, and by Ch. H. G. Rettberg in his Marcelliana. The teaching of the Anomoean school, led by Aetius and Eunomius, starting from the conception of God as Creator, argued that between the Creator and created there could be no essential, but at best only a moral, resemblance. "As the Unbegotten, God is an absolutely simple being; an act of generation would involve a contradiction of His essence by introducing duality into the Godhead." According to Socrates of Constantinople (24) and Theodoretos Kyrou (PG 83 420), Eunomius carried his views to a practical issue by altering the baptismal formula. Instead of baptizing in the name of the Trinity by immersing the person in water thrice, he baptized in the death of Christ with only one immersion. This alteration was regarded by the orthodox as so serious that Eunomians on returning to the church were rebaptized, though the Arians were not. The Eunomian heresy was formally condemned by the Council of Constantinople in 381. The sect maintained a separate existence for some time, but gradually fell away owing to internal divisions. After Eunomius died, Eutropius ordered that Eunomius's body be moved to Tyana and his books be burned. (en)
- Eunomio (335 - c. 393) fue obispo de Cízico (Misia, Turquía) y uno de los líderes de los anomeianos, a veces llamados eunomianos, había nacido en , en Capadocia. (es)
- Eunomio (antzinako grezieraz: Εὐνόμιος; 335-393), Zizikoko (Misia, Turkia) gotzaina izan zen, baita buruetako bat ere, batzuetan, eunomiar deituak direnak. Kapadoziako jaio zen. Teologia ikasi zuen Alexandrian , eta, ondoren, laguntzapean, nork diakono izendatu zuen. Eudoxiok gomendaturik, Zizikoko gotzain izendatu zuten 360an. Han, arrianismoaren bere muturreko ikuspegiak, bere aurkako protesta ugari egotea eragin zuen, eta Konstantino II.a enperadoreak, Eudoxiori, Eunomio kargutik kentzeko esan zion. Bere sinesmen bera zutenek, Jainko Semearen esentzia, Jainko Aitarenaren ezberdina zela eta Izpiritu Santua jainkotiarra ez zela, baizik Semeak asmatua zela zioten. Eunomio hil ondoren, , Eunomioren hondakinak eramatea agintzen du, eta, bere liburuak, erreak izan zitezela. Ez da greziar mitologiako Eunomiarekin nahastu behar.
* Datuak: Q452225 (eu)
- Eunome ou Eunomius (latin : Eunomius Cyzicenus), mort vers 395, est une personnalité du christianisme ancien du IVe siècle, originaire de Cappadoce qui fut évêque de Cyzique. Il était tenant du courant anoméen de l'arianisme. Ses disciples sont nommés « Eunomiens ». Les débats et controverses autour de sa profession de foi et de ses enseignements - la « controverse eunomienne » - constituent la dernière phase de la crise arienne qui déchire le christianisme tout au long du IVe siècle (fr)
- Eunomius (Εὐνόμιος) ( (Cappadocië), vroege 4e eeuw - ca. 393) was een van de leiders van de extreme vleugel van de eunomianen, de aanhangers van het arianisme. (nl)
- Eunomio (latino: Eunomius; greco: Εὐνόμιος; , ... – 393 circa) è stato un vescovo ariano e teologo greco antico, uno dei principali esponenti oltranzisti dell'arianesimo; i suoi seguaci, che come lui credevano che Gesù fosse di natura completamente diversa da quella di Dio, erano detti Anomei, Aeziani o, da Eunomio, Eunomiani. (it)
- Eunomiusz z Kyziku (zm. ok. 393) – herezjarcha, jeden z przywódców anomejczyków — radykalnego odłamu arian. (pl)
- Eunômio de Cízico (em grego: Εὐνόμιος), morto em c. 393, foi um dos líderes dos arianos extremos ou anomoeanos, que já foram chamados de "eunomeanos", nasceu em , na Capadócia, no século IV. (pt)
- Евно́мий Кизикский (греч. Εὐνόμιος Κυζίκου, лат. Eunomius Cyzicenus; умер ок. 394) — греческий экзегет, епископ Кизика (360—361), с 370 года епископ Берии Фракийской, представитель крайнего аномейского направления арианства. (ru)
- Євномій (грец. Εὐνόμιος Κυζίκου ) (помер бл. 393) - один із лідерів крайніх або «аномеянських» аріан, яких іноді відповідно називають евноміанцями, народився в Дакорі в Каппадокії або в Корніаспі в Понті. на початку IV ст. Він вивчав теологію в Александрії під керівництвом Аетія, а згодом потрапив під вплив Євдоксія Антіохійського, який висвятив його на диякона. За рекомендацією Євдоксія в 360 році Євномій був призначений єпископом Кизика. Тут його вільне висловлювання крайніх аріанських поглядів призвело до поширених скарг, у тому числі від багатьох сучасних письменників, таких як Андронікіан. Євдоксій був змушений, за наказом імператора Констанція II, усунути Євномія з єпископства протягом року після його зведення до нього. Під час правління Юліана та Ювіана Євномій проживав у Константинополі в тісних стосунках з Аецієм, об’єднуючи незгодну партію та висвячуючи єпископів. Потім він переїхав жити в Халкедон, звідки в 367 році був висланий до Мавританії за притулок бунтаря Прокопія. Однак його відкликали ще до того, як він дістався місця призначення. У 383 році імператор Феодосій, який вимагав від усіх партійних лідерів декларації віри, покарав Євномія за те, що він продовжував викладати свої відмінні доктрини, заславши його до в Малій Скіфії. Згодом він перебував у Халкидоні та в Кесарії в Каппадокії, звідки був вигнаний жителями за те, що писав проти їхнього єпископа Василія. Останні дні він провів у рідному місці Дакора, де він помер близько 393 року. Його твори користувалися високою репутацією в його партії, і ортодоксальні настільки боялися їхнього впливу, що було видано кілька імперських указів про їх знищення. Отже, його коментарі до Послання до Римлян, згадані істориком Сократом Схоластиком, і його послання, згадані Філосторгієм і Фотієм, більше не збереглися. Його перший апологетичний твір, написаний, ймовірно, близько 360 або 365 року, був повністю відновлений після відомого спростування його Василем Кесарійським. Друге вибачення, написане до 379 року, існує лише в цитатах, наведених із нього у спростуванні Григорія Ніського. Виклад віри, викликаний вимогою Феодосія про «раду єресей» у 383 році, зберігся досі й був відредагований Валесієм у своїх записках до Сократа Константинопольського та гл. Г. Г. Реттберг у своїй Марчеліані. Вчення аномеянської школи, очолюваної Аетієм і Євномієм, виходячи з уявлення про Бога як Творця, стверджує, що між Творцем і створеним не може бути істотної, а в кращому випадку лише моральної подібності. «Як Ненароджений, Бог є абсолютно простою істотою; акт породження включав би суперечність Його сутності, вводячи подвійність у Божество». За словами Сократа Константинопольського (24) і Феодора Кірова ( PG 83 420), Євномій переніс свої погляди на практичне питання, змінивши формулу хрещення. Замість того, щоб хрестити в ім’я Трійці, тричі занурюючи людину у воду, він хрестив у смерть Христа лише одним зануренням. Православні вважали цю зміну настільки серйозною, що євноміани, повернувшись до церкви, були перехрещені, а аріани — ні. Євноміанська єресь була офіційно засуджена Константинопольським собором у 381 році. Секта деякий час зберігала окреме існування, але поступов очерез внутрішні розбіжності розпалася. Після смерті Євномія Євтропій наказав перенести тіло Євномія в Тиану і спалити його книги. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Eunomius († um 395) war nach dem Tod von Aetios um 367 der führende Vertreter der strengen ‚Neu-Arianer‘, der Heterousianer, gebürtig vielleicht aus Oltiseris an der Grenze zwischen Kappadokien und Galatien. (de)
- إيونوميوس (باليونانية: Εὐνόμιος Κυζίκου) (توفي عام 393)، أحد قادة الأريوسيين المتطرفين، الذين يُطلق عليهم أحيانًا اسم الأنوميانيين، ولد في داكورا في كابادوكيا أو في كورنياسبا في بونتوس. أوائل القرن الرابع. (ar)
- Ο Ευνόμιος Κυζίκου (πέθανε το 393) ήταν χριστιανός επίσκοπος στην Κύζικο. (el)
- Eunomio (335 - c. 393) fue obispo de Cízico (Misia, Turquía) y uno de los líderes de los anomeianos, a veces llamados eunomianos, había nacido en , en Capadocia. (es)
- Eunome ou Eunomius (latin : Eunomius Cyzicenus), mort vers 395, est une personnalité du christianisme ancien du IVe siècle, originaire de Cappadoce qui fut évêque de Cyzique. Il était tenant du courant anoméen de l'arianisme. Ses disciples sont nommés « Eunomiens ». Les débats et controverses autour de sa profession de foi et de ses enseignements - la « controverse eunomienne » - constituent la dernière phase de la crise arienne qui déchire le christianisme tout au long du IVe siècle (fr)
- Eunomius (Εὐνόμιος) ( (Cappadocië), vroege 4e eeuw - ca. 393) was een van de leiders van de extreme vleugel van de eunomianen, de aanhangers van het arianisme. (nl)
- Eunomio (latino: Eunomius; greco: Εὐνόμιος; , ... – 393 circa) è stato un vescovo ariano e teologo greco antico, uno dei principali esponenti oltranzisti dell'arianesimo; i suoi seguaci, che come lui credevano che Gesù fosse di natura completamente diversa da quella di Dio, erano detti Anomei, Aeziani o, da Eunomio, Eunomiani. (it)
- Eunomiusz z Kyziku (zm. ok. 393) – herezjarcha, jeden z przywódców anomejczyków — radykalnego odłamu arian. (pl)
- Eunômio de Cízico (em grego: Εὐνόμιος), morto em c. 393, foi um dos líderes dos arianos extremos ou anomoeanos, que já foram chamados de "eunomeanos", nasceu em , na Capadócia, no século IV. (pt)
- Евно́мий Кизикский (греч. Εὐνόμιος Κυζίκου, лат. Eunomius Cyzicenus; умер ок. 394) — греческий экзегет, епископ Кизика (360—361), с 370 года епископ Берии Фракийской, представитель крайнего аномейского направления арианства. (ru)
- Eunomi (Eunomius, Εὐνόμιος) fou un religiós grec nascut a Dacora a Capadòcia, deixeble d'Aeci, un seguidor d'Arri o Ari. Va introduir a l'arrianisme els seus propis punts de vista i va fundar la secta dels eunomians (Enomiani o Anomoei) que negava la igualtat entre el Pare i el Fill i a més en negava també la similitud (ὁμοιότης). Fou diaca d'Antioquia el 360, i després va succeir a Eleusi com a bisbe de Cízic, però al cap d'uns mesos fou deposat per ordre de l'emperador Constanci II i expulsat de la ciutat. (ca)
- Eunomius /juːˈnoʊmiəs/ (Greek: Εὐνόμιος Κυζίκου) (died c. 393), one of the leaders of the extreme or "anomoean" Arians, who are sometimes accordingly called Eunomians, was born at in Cappadocia or at Corniaspa in Pontus. early in the 4th century. During the reigns of Julian and Jovian, Eunomius resided in Constantinople in close intercourse with Aetius, consolidating a dissenting party and consecrating bishops. He then went to live at Chalcedon, whence in 367 he was banished to Mauretania for harbouring the rebel Procopius. He was recalled, however, before he reached his destination. (en)
- Eunomio (antzinako grezieraz: Εὐνόμιος; 335-393), Zizikoko (Misia, Turkia) gotzaina izan zen, baita buruetako bat ere, batzuetan, eunomiar deituak direnak. Kapadoziako jaio zen. Teologia ikasi zuen Alexandrian , eta, ondoren, laguntzapean, nork diakono izendatu zuen. Eudoxiok gomendaturik, Zizikoko gotzain izendatu zuten 360an. Han, arrianismoaren bere muturreko ikuspegiak, bere aurkako protesta ugari egotea eragin zuen, eta Konstantino II.a enperadoreak, Eudoxiori, Eunomio kargutik kentzeko esan zion. Bere sinesmen bera zutenek, Jainko Semearen esentzia, Jainko Aitarenaren ezberdina zela eta Izpiritu Santua jainkotiarra ez zela, baizik Semeak asmatua zela zioten. Eunomio hil ondoren, , Eunomioren hondakinak eramatea agintzen du, eta, bere liburuak, erreak izan zitezela. (eu)
- Євномій (грец. Εὐνόμιος Κυζίκου ) (помер бл. 393) - один із лідерів крайніх або «аномеянських» аріан, яких іноді відповідно називають евноміанцями, народився в Дакорі в Каппадокії або в Корніаспі в Понті. на початку IV ст. Під час правління Юліана та Ювіана Євномій проживав у Константинополі в тісних стосунках з Аецієм, об’єднуючи незгодну партію та висвячуючи єпископів. Потім він переїхав жити в Халкедон, звідки в 367 році був висланий до Мавританії за притулок бунтаря Прокопія. Однак його відкликали ще до того, як він дістався місця призначення. (uk)
|
