| dbo:abstract
|
- Třída Connecticut byla předposlední postavená třída predreadnoughtů US Navy. Celkem bylo postaveno šest jednotek této třídy. Ve službě byly v letech 1906–1923. Všechny byly vyřazeny a na počátku 20. let 20. století sešrotovány. Přestože to byly nejlepší postavené americké predreadnoughty, jejich stavba probíhala souběžně s revolučně řešenou britskou bitevní lodí HMS Dreadnought, a proto byly už během stavby zastaralé. Tvořily ale jádro americké bitevní flotily až do doby, kdy byly nové americké dreadnoughty k dispozici v dostatečném počtu. (cs)
- The Connecticut class of pre-dreadnought battleships were the penultimate class of the type built for the United States Navy. The class comprised six ships: Connecticut, Louisiana, Vermont, Kansas, Minnesota, and New Hampshire, which were built between 1903 and 1908. The ships were armed with a mixed offensive battery of 12-inch (305 mm), 8-inch (203 mm), and 7-inch (178 mm) guns. This arrangement was rendered obsolete by the advent of all-big-gun battleships like the British HMS Dreadnought, which was completed before most of the Connecticuts entered service. Nevertheless, the ships had active careers. The first five ships took part in the cruise of the Great White Fleet in 1907–1909—New Hampshire had not entered service. From 1909 onward, they served as the workhorses of the US Atlantic Fleet, conducting training exercises and showing the flag in Europe and Central America. As unrest broke out in several Central American countries in the 1910s, the ships became involved in police actions in the region. The most significant was the American intervention in the Mexican Revolution during the occupation of Veracruz in April 1914. During the American participation in World War I, the Connecticut-class ships were used to train sailors for an expanding wartime fleet. In late 1918, they began to escort convoys to Europe, and in September that year, Minnesota was badly damaged by a mine laid by the German U-boat SM U-117. After the war, they were used to bring American soldiers back from France and later as training ships. The 1922 Washington Naval Treaty, which mandated major reductions in naval weapons, cut the ships' careers short. Within two years, all six ships had been sold for scrap. (en)
- La clase Connecticut fue la penúltima clase de acorazados tipo pre-dreadnought construida por la Armada de los Estados Unidos. Estaba conformada por seis embarcaciones: Connecticut, Lousiana, Vermont, Kansas, Minnesota y New Hampshire, que fueron construidas entre 1903 y 1908. Estaban armadas con una batería ofensiva mixta de cañones de 305 mm, 203 mm, y 178 mm. Esta organización quedó obsoleta con la llegada de los acorazados de grandes cañones, como el HMS Dreadnought británico, que estuvo terminado antes de que la mayoría de los Connecticut entrara en servicio. Sin embargo, las embarcaciones tuvieron carreras activas. Las primeras cinco formaron parte del crucero de circunnavegación de la Gran Flota Blanca, de 1907 a 1909; el New Hampshire aún no entraba en servicio. De 1909 en adelante, sirvieron como caballos de batalla con la flota del Atlántico, realizando ejercicios de entrenamiento y mostrando presencia militar en Europa y Centroamérica. En la década de 1910, al estallar diversos conflictos en México y algunos países centroamericanos, las embarcaciones se vieron involucradas en acciones de patrullaje en la región. La más significativa fue la intervención estadounidense durante la Revolución Mexicana con la ocupación del puerto de Veracruz, en abril de 1914. Durante la participación de los Estados Unidos en la Primera Guerra Mundial, los acorazados clase Connecticut fueron usados para entrenar marineros para la flota de guerra. A finales de 1918, comenzaron a escoltar convoyes a Europa, y para septiembre de ese año, el Minnesota resultó seriamente dañado por una mina colocada por el submarino alemán . Después de la guerra, fueron usados para regresar de Francia a los soldados estadounidenses, y después como buques escuela. Con el tratado naval de Washington, que ordenaba importantes reducciones del armamento naval, se acortó la carrera de las embarcaciones. En dos años, las seis naves fueron desguazadas. (es)
- La classe Connecticut est une classe de six cuirassés pré-Dreadnought de la Marine américaine dont la construction a été autorisée sur trois exercices budgétaires (1902-1904). Les trois derniers ont été réalisés après la construction des deux unités de la classe Mississippi, dernière classe de cuirassés pré-Dreadnought des États-Unis à être mise en chantier. Le dernier navire de cette classe, le New Hampshire, fut le dernier pré-Dreadnought américain lancé pour la Marine américaine. (fr)
- La classe Connecticut era costituita da 6 potenti corazzate americane policalibro, con cannoni da 305, 203 e 178mm. Erano più che altro una versione ingrandita della classe Virginia. Le Connecticut potevano competere benissimo con le navi inglesi e giapponesi dello stesso periodo. La capoclasse Connecticut era l'ammiraglia della flotta atlantica nel 1906, e durante la prima guerra mondiale le unità della classe prestarono servizio nell'Atlantico. Nel 1916 furono aggiunti dei cannoni antiaerei alla USS Connecticut che poi alla fine della guerra dopo aver fatto quattro crociere con il ruolo di trasporto truppe, venne trasferita nel Pacifico nel 1921 e messa in disarmo nel 1923. una cartolina della USS Connecticut La cerimonia di consegna della USS Connecticut alla US Navy (it)
- コネチカット級戦艦（コネチカットきゅうせんかん Connecticut-class battleships）は、アメリカ海軍の戦艦の艦級。本級は前弩級戦艦（準弩級戦艦）としては世界で最も優れた艦級の一つであり、重武装、優れた制海能力を誇り、当時としては比較的高速の19ノットの速度を発揮した。 しかしながら最初の2隻が就役した時点で本級は時代遅れとなっていた。ニューハンプシャー以外の4隻はグレート・ホワイト・フリートの世界巡航に参加した。コネチカットとミネソタは艦隊旗艦を務めた。 世界巡航の後、艦はその上部構造を取り去られた。艦橋は切り詰め縮小され、船体の魅力的な（しかし軍事的には役に立たない）白色塗装は鈍く輝く機能的な灰色に塗り替えられた。弩級戦艦に比べ時代遅れであるにもかかわらず、各国が第一次世界大戦までに軍備増強を行ったことで、本級は艦隊の中で重要な役割を果たした。1921年のワシントン海軍軍縮条約の結果廃棄が決定するまで艦隊の主力として活躍した。 (ja)
- Pancerniki typu Connecticut – ostatnia seria przeddrednotów służących w US Navy. W momencie wejścia do służby należały do najlepszych pancerników na świecie. Charakteryzowały się ciężką salwą burtową (cztery 305 mm, cztery 204 mm, sześć 178 mm, dziesięć 76 mm i sześć 3 funtowych dział), miały znakomite własności morskie i wysoką (jak na swoje czasy) prędkość maksymalną równą 19 węzłom. Okręty tego typu miały także kilka wad. W teorii mieszana artyleria średniego kalibru miała posiadać następujące zalety: działa 7 calowe strzelały pociskami znacznie cięższymi niż 6 calowe i wystrzeliwały je znacznie szybciej niż działa 8 calowe. W czasie służby okazało się że fontanny wody powstające po wybuchach pocisków 8 i 7 calowych mieszały się ze sobą co powodowało, że trzeba i tak było ograniczać szybkostrzelność dział 7 calowych. Ujednolicenie kalibru średnich dział (wszystkie 8 calowe albo wszystkie 7 calowe) byłoby o wiele bardziej użyteczne. Okręty były już w chwili wejścia do służby przestarzałe, ponieważ kilka miesięcy przed ich przyjęciem do US Navy w Royal Navy rozpoczął służbę HMS "Dreadnought" czyniąc wszystkie przeddrednoty przestarzałymi. Pomimo tego pancerniki typu Connecticut pełniły godną służbę w amerykańskiej marynarce wojennej. Cztery z pięciu (wyjątkiem był "New Hampshire") uczestniczyło w rejsie Wielkiej Białej Floty, a dwa z nich ("Connecticut" i "Minnesota") służyły jako okręty flagowe dywizjonu w czasie tego rejsu. Po tym rejsie okręty zostały pozbawione efektownego malowania, ich mostki zostały zmniejszone, aby zredukować ich profil. Kadłuby przemalowano z atrakcyjnego dla obserwatora (ale wojskowo bezużytecznego) schematu biało-płowożółtego na nudny, ale funkcjonalny kolor szary. Pomimo tego, że były przestarzałe w porównaniu do nowoczesnych drednotów służyły we flocie zanim nowoczesne pancerniki stały się bardziej powszechne. W czasie I wojny światowej służyły jako okręty szkolne. Zostały wycofane ze służby w wyniku ustaleń traktatu waszyngtońskiego. (pl)
- A Classe Connecticut foi uma classe de couraçados pré-dreadnought operada pela Marinha dos Estados Unidos, composta pelo USS Connecticut, USS Louisiana, USS Vermont, USS Kansas, USS Minnesota e USS New Hampshire. Suas construções começaram entre 1903 e 1905, sendo lançados ao mar em de 1904 a 1906 e comissionados entre 1906 e 1908. O projeto da Classe Connecticut continuou com a tendência de couraçados maiores e mais poderosos iniciada pela predecessora Classe Virginia. Eles foram os mais poderosos pré-dreadnoughts construídos para a Marinha dos Estados Unidos e eram facilmente comparáveis a equivalentes estrangeiros. Os couraçados da Classe Connecticut eram armados com uma bateria principal composta por quatro canhões de 305 milímetros montados em duas torres de artilharia duplas. Tinham um comprimento de fora a fora de 139 metros, boca de 23 metros, calado de sete metros e um deslocamento carregado de quase dezoito mil toneladas. Seus sistemas de propulsão eram compostos por doze caldeiras a carvão que alimentavam dois motores de tripla-expansão, que por sua vez giravam duas hélices até uma velocidade máxima de dezoito nós (33 quilômetros por hora). Os navios também tinham um cinturão principal de blindagem que ficava entre 152 a 279 milímetros de espessura. Todos as embarcações tiveram carreiras relativamente tranquilas, ocupando-se principalmente de exercícios de treinamento de rotina. Os cinco primeiros membros da classe participaram de uma volta ao mundo entre 1907 e 1909 como parte da Grande Frota Branca. Ao retornarem atuaram na Frota do Atlântico, realizando visitas diplomáticas para a Europa e participando em 1914 da ocupação de Veracruz durante a Revolução Mexicana. Os couraçados foram usados como navios-escola no início da Primeira Guerra Mundial e depois como escoltas para comboios rumando para a Europa. Todos foram descomissionados entre 1920 e 1923 e desmontados alguns anos depois. (pt)
- Броненосцы типа «Коннектикут» (англ. Connecticut-class battleships) — последние эскадренные броненосцы 1-го ранга, построенные для американского флота. Шесть кораблей этой серии были заложены в 1903—1905 году и пополнили ВМФ США в 1906—1908 годах. Имели усиленный в сравнении с прежними кораблями вспомогательный калибр. Активно эксплуатировались в колониальных конфликтах США в Карибском Море. Во время Первой Мировой служили в основном на вспомогательных ролях: после войны оставались на активной службе, но в 1922 году, в соответствии с условиями Вашингтонского Договора были выведены из состава флота и разобраны на металл. (ru)
- Панцерники класу «Коннектикат» (англ. Connecticut-class battleships) — остання серія, клас пре-дредноутів на озброєнні ВМС США. Коли вони надійшли на озброєння, вони вважались одними з найкращих панцерників у світі. Вони мали потужний бортовий залп (чотири 305-мм, чотири 204-мм, шість 178-мм, десять 76-мм і шість трифунтових гармат), чудові мореплавні властивості та високу (для свого часу) максимальну швидкість 19 вузлів. Кораблі цього класу також мали ряд недоліків. Теоретично, змішана артилерія середнього калібру мала мати такі переваги: 7-дюймові гармати стріляли б снарядами набагато важчими, ніж 6-дюймові гармати, і стріляли ними набагато швидше, ніж 8-дюймові гармати. Під час служби з'ясувалося, що фонтани води, які утворювалися від вибухів 8- і 7-дюймових снарядів важко було розрізнити, що не давало правильно корегувати стрільбу і змушувало знизити темп стрільби скемидюймових гармат. Уніфікація калібру середніх гармат (усі 8 дюймів або всі 7 дюймів) була б набагато кориснішою. Кораблі вже були застарілими на момент введення в дію, оскільки за кілька місяців до їхнього прийняття до складу ВМС США Королівський флот прийняв на службу HMS «Dreadnought», зробивши всі попередні дредноути застарілими. Тим не менш, лінкори класу Коннектикат показали гідну службу у ВМС США. Чотири з п'ятьох (виняток становив Нью-Гемпшир) брали участь у рейсі Великого Білого флоту, а два з них («Коннектикат» і «Міннесота») служили флагманами ескадри в цьому рейсі. Після цього рейсу кораблі були позбавлені ефективного лакофарбового покриття, а їх містки зменшили, щоб знизити їх профіль. Корпуси були перефарбовані з привабливого (але непотрібного у військовому плані) білого та блідо-жовтого на нудний, але функціональний сірий колір. Незважаючи на те, що вони були застарілими, порівнянні з сучасними дредноутами, вони служили на флоті доти, доки сучасні панцерники стали більш поширеними. Під час Першої світової війни вони служили навчальними кораблями. Вони були виведені з експлуатації внаслідок Вашингтонського договору. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Třída Connecticut byla předposlední postavená třída predreadnoughtů US Navy. Celkem bylo postaveno šest jednotek této třídy. Ve službě byly v letech 1906–1923. Všechny byly vyřazeny a na počátku 20. let 20. století sešrotovány. Přestože to byly nejlepší postavené americké predreadnoughty, jejich stavba probíhala souběžně s revolučně řešenou britskou bitevní lodí HMS Dreadnought, a proto byly už během stavby zastaralé. Tvořily ale jádro americké bitevní flotily až do doby, kdy byly nové americké dreadnoughty k dispozici v dostatečném počtu. (cs)
- La classe Connecticut est une classe de six cuirassés pré-Dreadnought de la Marine américaine dont la construction a été autorisée sur trois exercices budgétaires (1902-1904). Les trois derniers ont été réalisés après la construction des deux unités de la classe Mississippi, dernière classe de cuirassés pré-Dreadnought des États-Unis à être mise en chantier. Le dernier navire de cette classe, le New Hampshire, fut le dernier pré-Dreadnought américain lancé pour la Marine américaine. (fr)
- コネチカット級戦艦（コネチカットきゅうせんかん Connecticut-class battleships）は、アメリカ海軍の戦艦の艦級。本級は前弩級戦艦（準弩級戦艦）としては世界で最も優れた艦級の一つであり、重武装、優れた制海能力を誇り、当時としては比較的高速の19ノットの速度を発揮した。 しかしながら最初の2隻が就役した時点で本級は時代遅れとなっていた。ニューハンプシャー以外の4隻はグレート・ホワイト・フリートの世界巡航に参加した。コネチカットとミネソタは艦隊旗艦を務めた。 世界巡航の後、艦はその上部構造を取り去られた。艦橋は切り詰め縮小され、船体の魅力的な（しかし軍事的には役に立たない）白色塗装は鈍く輝く機能的な灰色に塗り替えられた。弩級戦艦に比べ時代遅れであるにもかかわらず、各国が第一次世界大戦までに軍備増強を行ったことで、本級は艦隊の中で重要な役割を果たした。1921年のワシントン海軍軍縮条約の結果廃棄が決定するまで艦隊の主力として活躍した。 (ja)
- Броненосцы типа «Коннектикут» (англ. Connecticut-class battleships) — последние эскадренные броненосцы 1-го ранга, построенные для американского флота. Шесть кораблей этой серии были заложены в 1903—1905 году и пополнили ВМФ США в 1906—1908 годах. Имели усиленный в сравнении с прежними кораблями вспомогательный калибр. Активно эксплуатировались в колониальных конфликтах США в Карибском Море. Во время Первой Мировой служили в основном на вспомогательных ролях: после войны оставались на активной службе, но в 1922 году, в соответствии с условиями Вашингтонского Договора были выведены из состава флота и разобраны на металл. (ru)
- The Connecticut class of pre-dreadnought battleships were the penultimate class of the type built for the United States Navy. The class comprised six ships: Connecticut, Louisiana, Vermont, Kansas, Minnesota, and New Hampshire, which were built between 1903 and 1908. The ships were armed with a mixed offensive battery of 12-inch (305 mm), 8-inch (203 mm), and 7-inch (178 mm) guns. This arrangement was rendered obsolete by the advent of all-big-gun battleships like the British HMS Dreadnought, which was completed before most of the Connecticuts entered service. (en)
- La clase Connecticut fue la penúltima clase de acorazados tipo pre-dreadnought construida por la Armada de los Estados Unidos. Estaba conformada por seis embarcaciones: Connecticut, Lousiana, Vermont, Kansas, Minnesota y New Hampshire, que fueron construidas entre 1903 y 1908. Estaban armadas con una batería ofensiva mixta de cañones de 305 mm, 203 mm, y 178 mm. Esta organización quedó obsoleta con la llegada de los acorazados de grandes cañones, como el HMS Dreadnought británico, que estuvo terminado antes de que la mayoría de los Connecticut entrara en servicio. (es)
- La classe Connecticut era costituita da 6 potenti corazzate americane policalibro, con cannoni da 305, 203 e 178mm. Erano più che altro una versione ingrandita della classe Virginia. Le Connecticut potevano competere benissimo con le navi inglesi e giapponesi dello stesso periodo. La capoclasse Connecticut era l'ammiraglia della flotta atlantica nel 1906, e durante la prima guerra mondiale le unità della classe prestarono servizio nell'Atlantico. Nel 1916 furono aggiunti dei cannoni antiaerei alla USS Connecticut che poi alla fine della guerra dopo aver fatto quattro crociere con il ruolo di trasporto truppe, venne trasferita nel Pacifico nel 1921 e messa in disarmo nel 1923. (it)
- Pancerniki typu Connecticut – ostatnia seria przeddrednotów służących w US Navy. W momencie wejścia do służby należały do najlepszych pancerników na świecie. Charakteryzowały się ciężką salwą burtową (cztery 305 mm, cztery 204 mm, sześć 178 mm, dziesięć 76 mm i sześć 3 funtowych dział), miały znakomite własności morskie i wysoką (jak na swoje czasy) prędkość maksymalną równą 19 węzłom. Okręty tego typu miały także kilka wad. W teorii mieszana artyleria średniego kalibru miała posiadać następujące zalety: działa 7 calowe strzelały pociskami znacznie cięższymi niż 6 calowe i wystrzeliwały je znacznie szybciej niż działa 8 calowe. W czasie służby okazało się że fontanny wody powstające po wybuchach pocisków 8 i 7 calowych mieszały się ze sobą co powodowało, że trzeba i tak było ograniczać szy (pl)
- A Classe Connecticut foi uma classe de couraçados pré-dreadnought operada pela Marinha dos Estados Unidos, composta pelo USS Connecticut, USS Louisiana, USS Vermont, USS Kansas, USS Minnesota e USS New Hampshire. Suas construções começaram entre 1903 e 1905, sendo lançados ao mar em de 1904 a 1906 e comissionados entre 1906 e 1908. O projeto da Classe Connecticut continuou com a tendência de couraçados maiores e mais poderosos iniciada pela predecessora Classe Virginia. Eles foram os mais poderosos pré-dreadnoughts construídos para a Marinha dos Estados Unidos e eram facilmente comparáveis a equivalentes estrangeiros. (pt)
- Панцерники класу «Коннектикат» (англ. Connecticut-class battleships) — остання серія, клас пре-дредноутів на озброєнні ВМС США. Коли вони надійшли на озброєння, вони вважались одними з найкращих панцерників у світі. Вони мали потужний бортовий залп (чотири 305-мм, чотири 204-мм, шість 178-мм, десять 76-мм і шість трифунтових гармат), чудові мореплавні властивості та високу (для свого часу) максимальну швидкість 19 вузлів. Кораблі цього класу також мали ряд недоліків. Теоретично, змішана артилерія середнього калібру мала мати такі переваги: 7-дюймові гармати стріляли б снарядами набагато важчими, ніж 6-дюймові гармати, і стріляли ними набагато швидше, ніж 8-дюймові гармати. Під час служби з'ясувалося, що фонтани води, які утворювалися від вибухів 8- і 7-дюймових снарядів важко було розрізни (uk)
|
.svg){kind=link}
_on_trials.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}
_on_trials.jpg){kind=link}