| dbo:abstract
|
- كانت المجاعات ومواسم الجفاف سمة شائعة عبر تاريخ روسيا، وغالبًا ما أدت إلى أزمات إنسانية تعود أسبابها إلى عدم الاستقرار السياسي أو الاقتصادي والسياسات الهزيلة والقضايا البيئية والحروب. وقعت المجاعات ومواسم الجفاف في روسيا بشكل منتظم تقريبًا، فحدثت المجاعات مثلًا كل 10 أو 13 سنة، بينما حصل الجفاف كل 5 إلى 7 سنوات. يفرّق غولوبيف ودرونين بين ثلاثة أنواع للجفاف بناءً على المناطق الإنتاجية المُعرضة للجفاف: المنطقة المركزية (حوض الفولغا وشمال القوقاز وإقليم شيرنوزيم الأوسط) والمنطقة الجنوبية (منطقتا الفولغا والفولغا فياتكا، وإقليم الأورال وأوكرانيا) والمنطقة الشرقية (السهوب وأحزمة السهوب والغابات في القسمين الغربي والشرقي من سيبيريا، بالإضافة إلى كازاخستان). (ar)
- Arideco kaj malsategoj en la Imperia Rusio aperadis ĉiun 10-13 jaroj pro malfavora klimato, dum la aridecoj okazis ĉiujn 5-7 jarojn. (eo)
- Throughout Russian history famines and droughts have been a common feature, often resulting in humanitarian crises traceable to political or economic instability, poor policy, environmental issues and war. Droughts and famines in the Russian Empire tended to occur fairly regularly, with famine occurring every 10–13 years and droughts every five to seven years. Golubev and Dronin distinguish three types of drought according to productive areas vulnerable to droughts: Central (the Volga basin, North Caucasus and the Central Chernozem Region), Southern (Volga and Volga-Vyatka area, the Ural region, and Ukraine), and Eastern (steppe and forest-steppe belts in Western and Eastern Siberia, and Kazakhstan). (en)
- Sepanjang sejarah Rusia, bencana kelaparan dan kekeringan telah menjadi peristiwa umum, biasanya timbul dalam krisis kemanusiaan akibat ketidakstabilan politik atau ekonomi, kebijakan yang rendah, masalah lingkungan hidup dan perang. Kekeringan dan bencana kelaparan di Rusia dan Uni Soviet, sering kali terjadi, dengan bencana kelaparan terjadi setiap 10-13 tahun dan kekeringan setiap lima sampai tujuh tahun. (in)
- Si sa che siccità e carestie nella Russia imperiale e nell'Unione Sovietica hanno avuto luogo ogni 10-13 anni, con i periodi di siccità che accadevano con una media di 5-7 anni. Secondo il rapporto di Golubev e Dronin si possono distinguere tre tipi di siccità in base alle aree produttive che sono vulnerabili ad esse: centrale (il bacino del Volga, il Caucaso settentrionale e la regione centrale del Černozëm), meridionale (l'area tra il Volga e il Volga-Vjatka, la regione degli Urali, l'Ucraina) e orientale (la steppa e le cinture di foreste al suo limite nella Siberia Occidentale e Orientale e il Kazakistan). Questo rapporto fornisce i seguenti anni riguardo alle maggiori siccità in Russia:
* Centrale: 1920, 1924, 1936, 1946, 1972, 1979, 1981, 1984.
* Meridionale: 1901, 1906, 1921, 1939, 1948, 1951, 1957, 1975, 1995.
* Orientale: 1911, 1931, 1963, 1965, 1991. La prima carestia nell'Unione Sovietica accadde nel 1921-1923 e ottenne vasta attenzione internazionale. Fu dovuta alla combinazione di due fattori: la siccità nelle aree meridionali (la Russia europea, l'area del Volga o Povolžye e l'Ucraina) e le requisizioni forzate dei prodotti agricoli (al momento della siccità, la popolazione non aveva scorte sufficienti). Fridtjof Nansen fu onorato del premio Nobel per la pace in parte per il suo lavoro nell'Alta Commissione per gli Aiuti in Russia. Altre organizzazioni che contribuirono a combattere la carestia sovietica furono la (Union Internationale de Secours aux Enfants) e la Croce Rossa Internazionale. La seconda carestia ebbe luogo durante la collettivizzazione in Unione Sovietica. Nel 1932-1933 la confisca del grano e altro cibo da parte delle autorità sovietiche causò una carestia che colpì più di 40 milioni di persone, specialmente nel sud dell'area del Don e del Kuban' in Ucraina, si stima che si siano debilitate fino a morire tra 2,5 e 4,8 milioni di persone (l'evento è conosciuto come Holodomor). La carestia kazaka del 1930-1933 causò almeno 1.300.00o morti e circa 200 000 nomadi kazaki fuggirono in Cina, Iran, Mongolia e Afghanistan durante la carestia. Le informazioni riguardanti il disastro furono nascoste dal regime di Stalin. L'ultima grande carestia nell'Unione Sovietica ebbe luogo principalmente nel 1947 a causa della grave siccità del 1946 in oltre il 50% della zona che produceva grano e con la concausa di una cattiva gestione governativa delle riserve. Ciò portò ad oltre un milione e mezzo di morti stimate come pure ad una riduzione della popolazione per minore fertilità. In parte a causa della carestia, contrariamente ai paesi dell'Europa e del Nord America, l'Unione Sovietica non sperimentò il baby boom dopo la seconda guerra mondiale. La siccità del 1963 causò del panico che portò all'uccisione del bestiame, ma non ci fu rischio di carestia. Da quell'anno l'Unione Sovietica iniziò a importare granaglie per i suoi allevamenti in quantità crescenti. (it)
- Голод, засухи и неурожаи на территории современной России, как и в других странах, часто случались в прошлом. Известный исследователь голода профессор В. Н. Лешков насчитал, что с начала XI до конца XVI века на территории России на каждое столетие приходилось по 8 неурожаев, которые повторялись через каждые 13 лет, вызывая иногда жестокий голод. (ru)
- 俄国和苏联的干旱和饥荒在其整个历史中早已有一个共同的特征，即常常由政治或经济不稳定、环境问题和战争而导致人道主义危机。干旱和饥荒在当时俄国和苏联非常有规律，饑荒几乎每十到十三年发生一次，干旱则每五至七年。戈卢别夫和德罗宁根据生产地易遭受干旱情况来区分出三种干旱地区：中央（在伏尔加河盆地、北高加索地区、中央黑钙土地区）、南部（伏尔加河、伏尔加-维亚特卡地区、乌拉尔地区、乌克兰）以及东欧（西部的草原和森林-草原带和东西伯利亚和哈萨克斯坦）。 (zh)
- Упродовж усієї російської історії голод та посуха були звичним явищем, яке часто оберталося гуманітарними кризами, поєднаними з політичною або економічною нестабільністю, хибною політикою, екологічними проблемами та війною. Посухи та голодомори у Російській імперії та Радянському Союзі можна було спостерігати досить регулярно, причому голод траплявся кожні 10-13 років, а посуха — кожні п'ять-сім років. Голубєв і Дронін виділяють три типи посухи відповідно до продуктивних територій, уразливих до посух: Центральної (Надволжя, Північний Кавказ і Центрально-чорноземна смуга), Південної (Волго-В'ятський регіон, Урал і Україна) та Східної (степовий і лісостеповий пояси у Західному і Східному Сибіру та Казахстан). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- كانت المجاعات ومواسم الجفاف سمة شائعة عبر تاريخ روسيا، وغالبًا ما أدت إلى أزمات إنسانية تعود أسبابها إلى عدم الاستقرار السياسي أو الاقتصادي والسياسات الهزيلة والقضايا البيئية والحروب. وقعت المجاعات ومواسم الجفاف في روسيا بشكل منتظم تقريبًا، فحدثت المجاعات مثلًا كل 10 أو 13 سنة، بينما حصل الجفاف كل 5 إلى 7 سنوات. يفرّق غولوبيف ودرونين بين ثلاثة أنواع للجفاف بناءً على المناطق الإنتاجية المُعرضة للجفاف: المنطقة المركزية (حوض الفولغا وشمال القوقاز وإقليم شيرنوزيم الأوسط) والمنطقة الجنوبية (منطقتا الفولغا والفولغا فياتكا، وإقليم الأورال وأوكرانيا) والمنطقة الشرقية (السهوب وأحزمة السهوب والغابات في القسمين الغربي والشرقي من سيبيريا، بالإضافة إلى كازاخستان). (ar)
- Arideco kaj malsategoj en la Imperia Rusio aperadis ĉiun 10-13 jaroj pro malfavora klimato, dum la aridecoj okazis ĉiujn 5-7 jarojn. (eo)
- Throughout Russian history famines and droughts have been a common feature, often resulting in humanitarian crises traceable to political or economic instability, poor policy, environmental issues and war. Droughts and famines in the Russian Empire tended to occur fairly regularly, with famine occurring every 10–13 years and droughts every five to seven years. Golubev and Dronin distinguish three types of drought according to productive areas vulnerable to droughts: Central (the Volga basin, North Caucasus and the Central Chernozem Region), Southern (Volga and Volga-Vyatka area, the Ural region, and Ukraine), and Eastern (steppe and forest-steppe belts in Western and Eastern Siberia, and Kazakhstan). (en)
- Sepanjang sejarah Rusia, bencana kelaparan dan kekeringan telah menjadi peristiwa umum, biasanya timbul dalam krisis kemanusiaan akibat ketidakstabilan politik atau ekonomi, kebijakan yang rendah, masalah lingkungan hidup dan perang. Kekeringan dan bencana kelaparan di Rusia dan Uni Soviet, sering kali terjadi, dengan bencana kelaparan terjadi setiap 10-13 tahun dan kekeringan setiap lima sampai tujuh tahun. (in)
- Голод, засухи и неурожаи на территории современной России, как и в других странах, часто случались в прошлом. Известный исследователь голода профессор В. Н. Лешков насчитал, что с начала XI до конца XVI века на территории России на каждое столетие приходилось по 8 неурожаев, которые повторялись через каждые 13 лет, вызывая иногда жестокий голод. (ru)
- 俄国和苏联的干旱和饥荒在其整个历史中早已有一个共同的特征，即常常由政治或经济不稳定、环境问题和战争而导致人道主义危机。干旱和饥荒在当时俄国和苏联非常有规律，饑荒几乎每十到十三年发生一次，干旱则每五至七年。戈卢别夫和德罗宁根据生产地易遭受干旱情况来区分出三种干旱地区：中央（在伏尔加河盆地、北高加索地区、中央黑钙土地区）、南部（伏尔加河、伏尔加-维亚特卡地区、乌拉尔地区、乌克兰）以及东欧（西部的草原和森林-草原带和东西伯利亚和哈萨克斯坦）。 (zh)
- Упродовж усієї російської історії голод та посуха були звичним явищем, яке часто оберталося гуманітарними кризами, поєднаними з політичною або економічною нестабільністю, хибною політикою, екологічними проблемами та війною. Посухи та голодомори у Російській імперії та Радянському Союзі можна було спостерігати досить регулярно, причому голод траплявся кожні 10-13 років, а посуха — кожні п'ять-сім років. Голубєв і Дронін виділяють три типи посухи відповідно до продуктивних територій, уразливих до посух: Центральної (Надволжя, Північний Кавказ і Центрально-чорноземна смуга), Південної (Волго-В'ятський регіон, Урал і Україна) та Східної (степовий і лісостеповий пояси у Західному і Східному Сибіру та Казахстан). (uk)
- Si sa che siccità e carestie nella Russia imperiale e nell'Unione Sovietica hanno avuto luogo ogni 10-13 anni, con i periodi di siccità che accadevano con una media di 5-7 anni. Secondo il rapporto di Golubev e Dronin si possono distinguere tre tipi di siccità in base alle aree produttive che sono vulnerabili ad esse: centrale (il bacino del Volga, il Caucaso settentrionale e la regione centrale del Černozëm), meridionale (l'area tra il Volga e il Volga-Vjatka, la regione degli Urali, l'Ucraina) e orientale (la steppa e le cinture di foreste al suo limite nella Siberia Occidentale e Orientale e il Kazakistan). Questo rapporto fornisce i seguenti anni riguardo alle maggiori siccità in Russia: (it)
|
