| dbo:abstract
|
- الولاية (بالإنجليزية: Suzerainty) هي العلاقة التي يكون بمقتضاها سيطرة منطقة أو كيان سياسي ما على السياسة والعلاقات الخارجية لدولة أخرى مع السماح للدولة التابعة في التمتع بحكم ذاتي داخلي. تختلف الهيمنة عن السيادة الحقيقة في ذلك إذ بالرغم من كون الشخص التابع أو الدولة التابعة، عملياً، مستقلان ويتمتعان بحكم ذاتي الا ان تلك الاستقلالية تكون محدودة. بالرغم من وجود هذه الحالة في عدة امبراطوريات تاريخية فإنها لا تتلاءم مع مفاهيم القانون الدولي في القرن العشرين أو الواحد والعشرين سواء كانت هناك سيادة أو لم تكن في حين يتسنى لأي دولة ذو سيادة لتكون محميّة تابعة لنفوذ اقوى من خلال عقد معاهدة الا أن القانون الدولي لا يعترف باي وسيلة تجعل من هذه العلاقة قسرية على النفوذ الاضعف، لكن، التبعية تكون بحكم الواقع أكثر مما هي بحكم القانون. (ar)
- La suzerania era una situació en la qual una regió o un poble donava tribut a una entitat més poderosa que permetia al tributari una autonomia domèstica limitada però administrant les seves relacions internacionals. L'entitat més poderosa en la relació de suzerania, o el cap d'estat d'aquesta entitat més poderosa s'anomena suzerani. El concepte de suzerania és un concepte que s'aplica als imperis en la història, no té cabuda en el dret internacional actual. El terme suzerania s'usava originalment per descriure la relació entre l'Imperi Otomà i les seves regions veïnes. Es diferencia de la sobirania en què el tributari té una autonomia limitada. En el dret feudal, el suzerani era un senyor feudal que tenia un feu al que altres feudataris li prestaven homenatge, i es diferenciava d'altres senyors feudals, en què el suzerani era vassall directe del rei, a qui havia de retre homenatge. (ca)
- Suzerenita je pojem, který se dá jednoduše vysvětlit jako omezená suverenita. Suzerenita je pojem používaný především v mezinárodním právu.[zdroj?!] Pojem suzerenita byl používán ve vztahu Osmanské říše a národních polonezávislých knížectví, která se postupně během 19. století osamostatňovala. Suzerén je tedy vrchní lenní pán, který je formálně nadřízen vladaři (s omezenou svrchovaností) některé jiné země. (cs)
- Der Begriff der Suzeränität (französisch suzerain „Oberhoheit, Oberherrschaft, Lehnsherr“, als Parallelbildung zu souverain von frz. sus „hinauf, in der Höhe“ abgeleitet, das auf das gleichbedeutende lateinisch sursum, verkürzt aus subversum, zurückgeht) wurde in der Frühen Neuzeit parallel zum Begriff der Souveränität entwickelt und bezeichnet die Oberhoheit eines Staates über einen anderen, der über eine begrenzte, unvollkommen ausgebildete Souveränität verfügt. (de)
- La suzeranía era una situación en la cual una región o un pueblo daba tributo a una entidad más poderosa que permitía al tributario una autonomía doméstica limitada para mantener relaciones internacionales. La entidad más poderosa en la relación de suzeranía, o el jefe de Estado de esta entidad más poderosa, se denomina suzerano. El término suzeranía se usaba originalmente para describir la relación entre el Imperio otomano y sus regiones aledañas. Se diferencia de la soberanía en que el tributario tiene una autonomía limitada. En el derecho feudal, el suzerano era un señor feudal que tenía un feudo al que otros feudatarios le prestaban homenaje, diferenciándose de otros señores feudales en que el suzerano era vasallo directo del rey, a quien debía homenaje. Un ejemplo relativamente cercano lo aporta el gobierno chino en 2011. Cuando Gran Bretaña organizó la (1913), en la que los representantes tibetanos —animados por intereses ingleses— formularon por primera vez la consigna de «independencia del Tíbet», que fue rechazada por el gobierno chino. Es entonces que los representantes británicos introdujeron un plan de «compromiso preestablecido» con la intención de alterar la soberanía de China sobre el Tíbet y establecer la «suzeranía» para que el Tíbet se liberara de la jurisdicción del gobierno chino en nombre de la «autonomía» [cita requerida]. El concepto de suzeranía se aplica a los imperios en la historia, no tiene cabida en el derecho internacional del siglo XXI. En su lugar aparecen conceptos como unión personal (en el caso de los dominios británicos, independientes solo nominalmente hasta 1931) o el de Estado satélite o su peyorativo gobierno títere (como el gobierno de Manchukuo respecto a Japón en los años 30 del siglo XX). (es)
- La suzeraineté est une situation dans laquelle une région ou une nation est tributaire d'une entité plus puissante qui lui accorde une autonomie intérieure restreinte mais contrôle ses affaires étrangères. L'entité la plus puissante dans la relation de suzeraineté, ou à la tête de l'État de l'entité plus puissante, s'appelle le suzerain. Dans un système féodal, le suzerain est un seigneur qui octroie un fief à son vassal lors de la cérémonie de l'hommage. Le terme de suzeraineté a été utilisé pour décrire la relation entre l'Empire ottoman et ses régions environnantes. Il diffère de la souveraineté en cela que le tributaire a quelques autonomies de gouvernance limitées. Bien que ce concept ait existé dans plusieurs empires historiques, il est difficile à décrire avec les théories du droit international du XXe siècle, dans lesquelles la souveraineté existe ou n'existe pas. Alors qu'une nation souveraine peut consentir par traité à devenir le protectorat d'un pouvoir plus fort, le droit international moderne ne reconnaît aucune manière de rendre cette relation par le pouvoir plus faible. (fr)
- Suzerainty (/ˈsuːzərənti, -rɛnti/) is the rights and obligations of a person, state or other polity who controls the foreign policy and relations of a tributary state, while allowing the tributary state to have internal autonomy. While the subordinate party is called a vassal, vassal state or tributary state, the dominant party is called a suzerain. While the rights and obligations of a vassal are called vassalage, the rights and obligations of a suzerain are called suzerainty. Suzerainty differs from sovereignty in that the dominant power allows tributary states to be technically independent, but enjoy only limited self-rule. Although the situation has existed in a number of historical empires, it is considered difficult to reconcile with 20th- or 21st-century concepts of international law, in which sovereignty is a binary concept, which either exists or does not. While a sovereign state can agree by treaty to become a protectorate of a stronger power, modern international law does not recognise any way of making this relationship compulsory on the weaker power. Suzerainty is a practical, de facto situation, rather than a legal, de jure one. (en)
- Suzerenitas merupakan situasi ketika suatu komunitas, daerah, kampung, desa, kerajaan, atau bahkan seseorang merupakan ‘jajahan’ suatu entitas yang lebih besar dan kuat. Entitas yang lebih besar dan kuat tersebut, yang disebut suzerenus, menerima upeti dari ‘jajahannya’ sebagai imbalan atas otonomi yang diberikannya. Situasi suzerenitas ini biasanya terjadi setelah terjadi penundukan (dalam arti militeristik) dan penguasaan pihak yang disebut terakhir oleh yang pertama. Eropa pada abad pertengahan–sebelum Westphalia, ditandai dengan benturan antar kekuatan suzerenus. Benturan ini pun bukan sesuatu yang aneh pada masa itu. (in)
- 国際法において宗主国（そうしゅこく、英語: suzerain state）とは、従属国（藩属国とも）に対して宗主権を持つ国。 (ja)
- 종주권(宗主權, Suzerainty)은 주권과는 다른 개념으로 한 국가를 다른 나라가 속방으로 대하여 외교 정책 및 외교 관계를 통제하면서 속방의 내부 자주권을 갖도록 하는 관계이다. 이러한 국가를 종주국(宗主國, Suzerain)이라 한다. (ko)
- Suzeren (fr. suzerain) – w ustroju lennym był to senior, który nie był niczyim wasalem. Najczęściej suzerenem był monarcha (ale nie każdy). Nazwa suzeren została utworzona przez analogię do suweren (fr. souverain, najwyższy i ang. sovereign, suwerenny) przez dodanie przedrostka sus (fr. nad). (pl)
- Suzerain è un termine derivato dal francese medio souserain, utilizzato in due diversi contesti, con accezioni strettamente affini dal punto di vista semantico:
* nella terminologia del , il termine indica una figura gerarchicamente sovraordinata rispetto agli altri signori feudali il cui status, nonostante la posizione sommitale, non è da confondere con il sovrano: si trattava di un «signore dei signori» o un «signore superiore», come lo erano, ad esempio, anche i re e gli imperatori. Da confrontare con l'inglese overlord. Il termine è attestato tardivamente, forse dal XIV secolo.
* in politica internazionale, il termine viene usato nel contesto di relazioni inter-statali di egemonia, in cui uno «Stato dominante controlla i rapporti internazionali di uno Stato vassallo, permettendogli l'esercizio della sovranità sulle questioni interne». Il rapporto sottostante, in entrambi i casi, è indicato come suzeraineté, reso in inglese con suzerainty (it)
- Suzereiniteit is de macht die een gebied domineert op juridische gronden, door militaire of economische overmacht of op een andere grond, of die er een protectoraat uitoefent; het kan een persoon zijn, een staat of andere bestuurlijke eenheid. Een suzerein is een dominerende staat of vorst. Soms wordt de gedomineerde staat een vazalstaat genoemd. Het begrip 'suzereiniteit' wordt in de context van het feodalisme, dat meestal bepalend was voor bestuurlijke verhoudingen in de middeleeuwen, op een andere manier begrepen dan vanaf de 20e eeuw, waar staten zich ontwikkelen tot onafhankelijke juridische entiteiten met als basis een grondwet (constitutie). Suzereiniteit wordt ook analoog aan het begrip soevereiniteit gebruikt, bijvoorbeeld voor Tibet en Mongolië die lange tijd onder de suzereiniteit van de Chinese keizers stonden. (nl)
- Suzeränitet betecknade under feodalismen länsherrens överhöghet gentemot läntagaren (vasallen). Under den uppvaknande nationalismen och nationalstaternas framväxt på 1800-talet kom det att beteckna det statsrättsliga förhållandet mellan en skyddsmakt och ett protektorat som saknade verklig autonomi (suveränitet). Begreppet är nära knutet till den politiska och juridiska uppbyggnaden av ett imperium. Centralmakten i imperiets huvudstad representerar hela imperiet gentemot omvärlden vad gäller t.ex. utrikes-, försvars- och handelspolitik. Centralmakten har också total inrikespolitisk kontroll, på ett sätt som liknar dagens nationalstater, över delar av imperiets territorium. Andra delar av territoriet, ofta befolkade av etniska minoriteter och erövrade folk, har en form av långtgående inre självbestämmande, autonomi, ofta med rättssystem som radikalt skiljer sig från andra delar av imperiet. (sv)
- Сюзеренітет — характерна для епохи феодалізму система особистих відносин та відносин влади, що виражались у вигляді договорів між сюзеренами (сеньйорами) та васалами. В основі сюзеренітету лежала ієрархія, структура феодальної власності, котра пов'язувала в одне ціле панівний клас та забезпечувала великим феодалам (королям, герцогам, графам та ін.) верховенство в політичних (військових, судових тощо) справах. З утворенням централізованих держав повноваження влади поступово концентрувались в руках короля, що перетворювався у суверенного монарха. У формі сюзеренітету розвивались також і міжнародно-правові відносини між сильними та більш слабкими васальними державами. Сюзере́н (фр. suzerain від старофр. suserain) — великий феодальний правитель, влада якого базується на васальному підпорядкуванні йому дрібніших феодалів, які одержують від сюзерена право на частину землі у його володіннях (феод) чи утримання з неї. Також відомий як сеньйор, пан, господар. (uk)
- Сюзере́н (фр. suzerain от старофр. suserain) — тип крупного феодального правителя, власть которого основана на вассальном подчинении ему более мелких феодалов, получавших от сюзерена право на часть земли (феод) в его владениях. Преимущественно система сюзеренитета — вассалитета получила распространение на территории континентальной Европы, где действовал известный принцип «вассал моего вассала — не мой вассал», то есть феодал был обязан подчиняться только своему непосредственному сюзерену (от которого получал феод). В Англии со времён нормандского завоевания установилась система прямого вассалитета, согласно которой сюзереном всех английских феодалов, даже мелких, являлся сам король Англии. Статус сюзерена также использовался и в межгосударственных отношениях (вассальное государство):
* Австро-Венгрия была сюзереном княжества Лихтенштейн до конца Первой мировой войны.
* Османская империя была сюзереном ряда территорий (см. Вассальные и даннические государства Османской империи).
* Российская империя была сюзереном Крымского ханства в 1774—1783 годах, Бакинского ханства в 1803—1806 годах, Имеретинского царства в 1804—1811 годах, Шекинского ханства в 1805—1819 годах, Ширванского ханства в 1805—1820 годах, Карабахского ханства в 1805—1822 годах, Кубинского ханства в 1806—1810 годах, Талышского ханства в 1809—1840 годах, Абхазского княжества в 1810—1864 годах, Бухарского эмирата в 1868—1917 годах, Хивинского ханства в 1873—1917 годах, Урянхайского края в 1914—1917 годах.
* Великобритания была сюзереном Трансвааля в 1881—1884 годах.
* Англо-русское соглашение (1907), подписанное без участия Тибета и империи Цин, ввело понятие сюзеренитета Китая над Тибетом, хотя Тибет не приносил вассальной присяги цинскому императору и отвергал сюзеренитет Китая. Власти Тибета отвергли эту конвенцию. Позиция современной КНР заключается в признании конвенции нелегитимной в связи с неучастием китайской стороны в её принятии, а также подменой суверенитета Китая над Тибетом на сюзеренитет.
* Китайская республика была сюзереном Внешней Монголии в 1913—1919 годах.
* Епископ Урхельский и Президент Франции совместно являются сюзеренами княжества Андорра.
* Чола была сюзереном королевств вдоль восточного побережья Индии вплоть до реки Ганг в XI веке. (ru)
- 宗主权（英语：Suzerainty）是指一個國家代表其屬國或附庸國處理外交事務的權力，宗主權下，属国對其內政仍具主權（或稱自治）。行使這種權力的國家普遍被稱為「宗主国」。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- الولاية (بالإنجليزية: Suzerainty) هي العلاقة التي يكون بمقتضاها سيطرة منطقة أو كيان سياسي ما على السياسة والعلاقات الخارجية لدولة أخرى مع السماح للدولة التابعة في التمتع بحكم ذاتي داخلي. تختلف الهيمنة عن السيادة الحقيقة في ذلك إذ بالرغم من كون الشخص التابع أو الدولة التابعة، عملياً، مستقلان ويتمتعان بحكم ذاتي الا ان تلك الاستقلالية تكون محدودة. بالرغم من وجود هذه الحالة في عدة امبراطوريات تاريخية فإنها لا تتلاءم مع مفاهيم القانون الدولي في القرن العشرين أو الواحد والعشرين سواء كانت هناك سيادة أو لم تكن في حين يتسنى لأي دولة ذو سيادة لتكون محميّة تابعة لنفوذ اقوى من خلال عقد معاهدة الا أن القانون الدولي لا يعترف باي وسيلة تجعل من هذه العلاقة قسرية على النفوذ الاضعف، لكن، التبعية تكون بحكم الواقع أكثر مما هي بحكم القانون. (ar)
- Suzerenita je pojem, který se dá jednoduše vysvětlit jako omezená suverenita. Suzerenita je pojem používaný především v mezinárodním právu.[zdroj?!] Pojem suzerenita byl používán ve vztahu Osmanské říše a národních polonezávislých knížectví, která se postupně během 19. století osamostatňovala. Suzerén je tedy vrchní lenní pán, který je formálně nadřízen vladaři (s omezenou svrchovaností) některé jiné země. (cs)
- Der Begriff der Suzeränität (französisch suzerain „Oberhoheit, Oberherrschaft, Lehnsherr“, als Parallelbildung zu souverain von frz. sus „hinauf, in der Höhe“ abgeleitet, das auf das gleichbedeutende lateinisch sursum, verkürzt aus subversum, zurückgeht) wurde in der Frühen Neuzeit parallel zum Begriff der Souveränität entwickelt und bezeichnet die Oberhoheit eines Staates über einen anderen, der über eine begrenzte, unvollkommen ausgebildete Souveränität verfügt. (de)
- Suzerenitas merupakan situasi ketika suatu komunitas, daerah, kampung, desa, kerajaan, atau bahkan seseorang merupakan ‘jajahan’ suatu entitas yang lebih besar dan kuat. Entitas yang lebih besar dan kuat tersebut, yang disebut suzerenus, menerima upeti dari ‘jajahannya’ sebagai imbalan atas otonomi yang diberikannya. Situasi suzerenitas ini biasanya terjadi setelah terjadi penundukan (dalam arti militeristik) dan penguasaan pihak yang disebut terakhir oleh yang pertama. Eropa pada abad pertengahan–sebelum Westphalia, ditandai dengan benturan antar kekuatan suzerenus. Benturan ini pun bukan sesuatu yang aneh pada masa itu. (in)
- 国際法において宗主国（そうしゅこく、英語: suzerain state）とは、従属国（藩属国とも）に対して宗主権を持つ国。 (ja)
- 종주권(宗主權, Suzerainty)은 주권과는 다른 개념으로 한 국가를 다른 나라가 속방으로 대하여 외교 정책 및 외교 관계를 통제하면서 속방의 내부 자주권을 갖도록 하는 관계이다. 이러한 국가를 종주국(宗主國, Suzerain)이라 한다. (ko)
- Suzeren (fr. suzerain) – w ustroju lennym był to senior, który nie był niczyim wasalem. Najczęściej suzerenem był monarcha (ale nie każdy). Nazwa suzeren została utworzona przez analogię do suweren (fr. souverain, najwyższy i ang. sovereign, suwerenny) przez dodanie przedrostka sus (fr. nad). (pl)
- 宗主权（英语：Suzerainty）是指一個國家代表其屬國或附庸國處理外交事務的權力，宗主權下，属国對其內政仍具主權（或稱自治）。行使這種權力的國家普遍被稱為「宗主国」。 (zh)
- La suzerania era una situació en la qual una regió o un poble donava tribut a una entitat més poderosa que permetia al tributari una autonomia domèstica limitada però administrant les seves relacions internacionals. L'entitat més poderosa en la relació de suzerania, o el cap d'estat d'aquesta entitat més poderosa s'anomena suzerani. El concepte de suzerania és un concepte que s'aplica als imperis en la història, no té cabuda en el dret internacional actual. (ca)
- La suzeranía era una situación en la cual una región o un pueblo daba tributo a una entidad más poderosa que permitía al tributario una autonomía doméstica limitada para mantener relaciones internacionales. La entidad más poderosa en la relación de suzeranía, o el jefe de Estado de esta entidad más poderosa, se denomina suzerano. El término suzeranía se usaba originalmente para describir la relación entre el Imperio otomano y sus regiones aledañas. Se diferencia de la soberanía en que el tributario tiene una autonomía limitada. (es)
- La suzeraineté est une situation dans laquelle une région ou une nation est tributaire d'une entité plus puissante qui lui accorde une autonomie intérieure restreinte mais contrôle ses affaires étrangères. L'entité la plus puissante dans la relation de suzeraineté, ou à la tête de l'État de l'entité plus puissante, s'appelle le suzerain. Dans un système féodal, le suzerain est un seigneur qui octroie un fief à son vassal lors de la cérémonie de l'hommage. (fr)
- Suzerainty (/ˈsuːzərənti, -rɛnti/) is the rights and obligations of a person, state or other polity who controls the foreign policy and relations of a tributary state, while allowing the tributary state to have internal autonomy. While the subordinate party is called a vassal, vassal state or tributary state, the dominant party is called a suzerain. While the rights and obligations of a vassal are called vassalage, the rights and obligations of a suzerain are called suzerainty. (en)
- Suzerain è un termine derivato dal francese medio souserain, utilizzato in due diversi contesti, con accezioni strettamente affini dal punto di vista semantico:
* nella terminologia del , il termine indica una figura gerarchicamente sovraordinata rispetto agli altri signori feudali il cui status, nonostante la posizione sommitale, non è da confondere con il sovrano: si trattava di un «signore dei signori» o un «signore superiore», come lo erano, ad esempio, anche i re e gli imperatori. Da confrontare con l'inglese overlord. Il termine è attestato tardivamente, forse dal XIV secolo.
* in politica internazionale, il termine viene usato nel contesto di relazioni inter-statali di egemonia, in cui uno «Stato dominante controlla i rapporti internazionali di uno Stato vassallo, permettendogli l (it)
- Suzereiniteit is de macht die een gebied domineert op juridische gronden, door militaire of economische overmacht of op een andere grond, of die er een protectoraat uitoefent; het kan een persoon zijn, een staat of andere bestuurlijke eenheid. Een suzerein is een dominerende staat of vorst. Soms wordt de gedomineerde staat een vazalstaat genoemd. Het begrip 'suzereiniteit' wordt in de context van het feodalisme, dat meestal bepalend was voor bestuurlijke verhoudingen in de middeleeuwen, op een andere manier begrepen dan vanaf de 20e eeuw, waar staten zich ontwikkelen tot onafhankelijke juridische entiteiten met als basis een grondwet (constitutie). Suzereiniteit wordt ook analoog aan het begrip soevereiniteit gebruikt, bijvoorbeeld voor Tibet en Mongolië die lange tijd onder de suzereinite (nl)
- Сюзере́н (фр. suzerain от старофр. suserain) — тип крупного феодального правителя, власть которого основана на вассальном подчинении ему более мелких феодалов, получавших от сюзерена право на часть земли (феод) в его владениях. Статус сюзерена также использовался и в межгосударственных отношениях (вассальное государство): (ru)
- Suzeränitet betecknade under feodalismen länsherrens överhöghet gentemot läntagaren (vasallen). Under den uppvaknande nationalismen och nationalstaternas framväxt på 1800-talet kom det att beteckna det statsrättsliga förhållandet mellan en skyddsmakt och ett protektorat som saknade verklig autonomi (suveränitet). (sv)
- Сюзеренітет — характерна для епохи феодалізму система особистих відносин та відносин влади, що виражались у вигляді договорів між сюзеренами (сеньйорами) та васалами. В основі сюзеренітету лежала ієрархія, структура феодальної власності, котра пов'язувала в одне ціле панівний клас та забезпечувала великим феодалам (королям, герцогам, графам та ін.) верховенство в політичних (військових, судових тощо) справах. З утворенням централізованих держав повноваження влади поступово концентрувались в руках короля, що перетворювався у суверенного монарха. У формі сюзеренітету розвивались також і міжнародно-правові відносини між сильними та більш слабкими васальними державами. (uk)
|
