| dbo:abstract
|
- Enterrament del cel (Tibetà: བྱ་གཏོར་, : bya gtor, lit. "Ocell-escampat") o jhator, és una pràctica funerària en que un cadàver humà és col·locat en un al cim d'una muntanya, exposada al Mahabhuta en estat de putrefacció per ser menjada . És un tipus específic de la pràctica d'. És practica a les províncies xineses i regions autònomes del Tibet, Qinghai, Sichuan i Mongòlia Interior. També hi ha pràctiques similars a Mongòlia, Bhután i parts d'India com Sikkim i . Les ubicacions de preparació i enterrament de cel són enteses en les tradicions budistes del Vajrayana com . Algunes pràctiques comparables formen part del Zoroastrisme on el cos del difunt és exposat als elements i ocells carronyaires damunt estructures de pedra conegudes com a Dakhma. En l'actualitat queden pocs espais operatius a causa de la marginalitat religiosa, urbanització i la disminució de les poblacions de voltors. La majoria dels tibetans i molts mongols s'adhereixen al budisme Vajrayana, que ensenya la . No hi ha necessitat de preservar el cos, ja que ara és un recipient buit. Les aus poden menjar-lo o la natura pot fer que es descompongui. La funció de l'enterrament del cel és simplement disposar de les restes de la forma més generosa possible (l'origen del nom tibetà de la pràctica). En bona part del Tibet i Qinghai, el terreny és massa dur i pedregós per cavar una tomba i, a causa de l'escassetat de combustible i fusta, els enterraments del cel eren normalment més pràctics que la tradicional de la cremació. En el passat, la cremació es limitava a alts lames i alguns altres dignataris, però la tecnologia moderna i les dificultats amb l'enterrament del cel han fet augmentar l'ús de la cremació per part del poble senzill. Altres nacions que van fer enterraments del cel han sigut les nacions del Caucas com els Georgians, Abkhazians i Adygés, els quals col·locaven el cadàver en un tronc buit. (ca)
- يعتبر أحد الطقوس الدينية المميزة لسكان هضبة التبت الواقعة في جنوب شرق اسيا بالقرب من جبال الهيمالايا، ومعظمهم من البوذيين العابدين للاله بوذا، حيث يقوم أهل الميت بمراسم الدفن السماوي للميت بالصورة التي يجعلونه بها مكرما وعزيزا وغير موجود بالارض وإنما يدفن في السماء. (ar)
- Die Himmelsbestattung ist als Form der Luftbestattung eine in verschiedenen Ländern Zentralasiens praktizierte Bestattungsart. Objektiv begründet ist sie durch für eine Erdbestattung zu harte Steppenerde und für eine Feuerbestattung den Mangel an Brennholz. In der Tradition sind dann die ethischen Grundsätze und religiösen Begründungen dazu entstanden. (de)
- Zeruko ehorzketa (Tibeteko hizkuntzan: བྱ་གཏོར་, Wylie transliterazioa: bya gtor, "hegaztiei arima ematea") hileta-jarduera bat da, non giza gorpua ebaki eta mendi baten gailurrean jartzen den, elementuen (mahabhuta) eta animalia sarraskijaleen eraginpean jarriz; batez ere sai arren eraginpean. Ohikoa da Tibeteko Txinako Herri Errepublikan, Sichuan, Qinghai eta Barne Mongolian, baita Mongolia, Bhutan eta Indiako zenbait herrialdetan ere. Badira errituala prestatzeko eta gauzatzeko toki zehatzak, ko tradizioen arabera. Tibetar gehienek budismoarekin bat egiten dute, berraragiztatzea aldarrikatzen duena. Ez dago gorputza zaindu beharrik, haien usteetan edukiontzi hutsa baita. Naturak deskonposatu dezake, edo hegaztiek jan dezakete; beraz, erritualaren funtzioa hondarrak botatzea besterik ez da. Tibeten lurra gogorregia eta harritsuegia da hilobi bat zulatzeko, eta, beraz, errausketa baino nahiago izaten da. (eu)
- El entierro celestial (en idioma tibetano: བྱ་གཏོར་, transliteración Wylie: bya gtor, "dar el alma a las aves") es una práctica funeraria en donde el cadáver humano es seccionado y colocado en la cima de una montaña, exponiéndolo a los elementos (mahabhuta) y animales carroñeros, especialmente a los buitres. Es común en las provincias de la República Popular China del Tíbet, Sichuan, Qinghai y Mongolia Interior, así como en los países de Mongolia, Bután y en partes de la India. Existen lugares específicos para la preparación y ejecución del ritual, de acuerdo a las tradiciones en el budismo Vajrayāna. La mayoría de los tibetanos adhieren al budismo, que predica la Reencarnación. No hay necesidad de preservar el cuerpo ya que, según sus creencias, es un contenedor vacío. La naturaleza puede descomponerlo o las aves pueden consumirlo, por lo que la función del ritual es simplemente el desecho de los restos. En el Tíbet el suelo es demasiado duro y rocoso para cavar una tumba, por lo cual esta práctica es generalmente preferida a la cremación. (es)
- L'inhumation céleste, appelée aussi funérailles célestes ou enterrement céleste (du chinois : 天葬 ; pinyin : tiānzàng), en tibétain : བྱ་གཏོར་, Wylie : bya gtor, pinyin tibétain : jhator, littéralement « dispersé par les oiseaux », est un mode d'élimination des corps, qui est pratiqué en Chine (Qinghai, Mongolie-Intérieure, Sichuan, Tibet), en Mongolie, au Népal et en Inde et qui consiste à exposer les cadavres à l'air libre afin qu'ils soient dévorés par des vautours. (fr)
- Sky burial (Tibetan: བྱ་གཏོར་, Wylie: bya gtor, lit. "bird-scattered") is a funeral practice in which a human corpse is placed on a mountaintop to decompose while exposed to the elements or to be eaten by scavenging animals, especially carrion birds. It is a specific type of the general practice of excarnation. It is practiced in the Chinese provinces and autonomous regions of Tibet, Qinghai, Sichuan and Inner Mongolia, as well as in Mongolia, Bhutan and parts of India such as Sikkim and Zanskar. The locations of preparation and sky burial are understood in the Vajrayana Buddhist traditions as charnel grounds. Comparable practices are part of Zoroastrian burial rites where deceased are exposed to the elements and scavenger birds on stone structures called Dakhma. Few such places remain operational today due to religious marginalisation, urbanisation and the decimation of vulture populations. The majority of Tibetan people and many Mongols adhere to Vajrayana Buddhism, which teaches the transmigration of spirits. There is no need to preserve the body, as it is now an empty vessel. Birds may eat it or nature may cause it to decompose. The function of the sky burial is simply to dispose of the remains in as generous a way as possible (the origin of the practice's Tibetan name). In much of Tibet and Qinghai, the ground is too hard and rocky to dig a grave, and due to the scarcity of fuel and timber, sky burials were typically more practical than the traditional Buddhist practice of cremation. In the past, cremation was limited to high lamas and some other dignitaries, but modern technology and difficulties with sky burial have led to an increased use of cremation by commoners. Other nations which performed air burial were the Caucasus nations of Georgians, Abkhazians and Adyghe people, in which they put the corpse in a hollow tree trunk. (en)
- Pemakaman langit adalah tradisi adat pemakaman di Tibet. Prosesi ini diawali dengan mendoakan mayat kemudian membawa mayat ke puncak gunung tempat dimana banyak burung pemakan bangkai berada. Di puncak gunung, mayat ditelungkupkan, kemudian disayat-sayat agar mengundang burung pemakan bangkai datang. Burung-burung tersebut akan memakan seluruh bagian tubuh mayat. Kadang-kadang bagian tulang juga ditumbuk halus dan dijadikan makanan bagi burung yang lebih kecil, seperti gagak. Bagian tengkorak kepala juga kadang-kadang dibawa pulang untuk dijadikan cangkir minuman. Kondisi geografis di Tibet yang berbukit dan berbatu membuat sulitnya mencari lahan kuburan ataupun kayu bakar untuk kremasi. Oleh karena itu, cara pemakaman langit dianggap lebih praktis dibandingkan dengan dikubur ataupun dikremasi. Puncak gunung tempat berlangsungnya prosesi ini dipercaya merupakan jalan masuk menuju nirwana. Mayoritas penduduk Tibet merupakan pemeluk agama Buddha, di mana dalam agama tersebut dipercaya adanya reinkarnasi. Oleh karena itu, jasad yang telah meninggal tidak ada artinya lagi dan pada akhirnya akan kembali ke alam, baik melalui burung pemakan bangkai ataupun diuraikan di tanah. Dengan demikian, metode ini dipercaya akan lebih mempermudah arwah orang yang meninggal untuk sampai ke nirwana, karena telah memberikan kemurahan hati bagi burung pemakan bangkai. (in)
- La sepoltura celeste (anche conosciuta come "funerale celeste") è un antico rito funerario tibetano, ancora oggi largamente praticato. Il rito prevede che il corpo del defunto venga scuoiato, smembrato con un'ascia ed esposto agli avvoltoi per cibarsene. In Tibet la pratica è nota come jhator, che vuol dire fare l'elemosina agli uccelli. Negli anni '60-'70 la Cina ha vietato questa pratica, che è tornata ad essere legale dagli anni '80. (it)
- Pogrzeb powietrzny (także pogrzeb niebiański, ekspozycja zwłok) – buddyjska i zaratustriańska forma pochówku zwłok ludzkich, spotykana w Azji, podczas której zwłoki stają się żerem dla ptaków drapieżnych. (pl)
- 鳥葬（ちょうそう）とは葬儀、または死体の処理方法のひとつであり、肉食の鳥類に死体を処理させるものである。 (ja)
- Luchtbegrafenis, ook wel hemelbegrafenis, is een type lijkbezorging die in Azië en Noord-Amerika voorkomt. Hierbij wordt de overledene aan dieren, met name vogels als gieren, gegeven. Letterlijk is het woord begrafenis (teraardebestelling) dus onjuist. Excarnatie kwam ook in andere delen van de wereld voor. (nl)
- Enterro celestial (Tibetano: བྱ་གཏོར་, bya gtor, lit. "espalhamento pelas aves") é um tipo de funeral na qual um cadáver humano é colocado no topo de uma montanha para se decompor , enquanto exposto aos elementos ou para ser comido por animais, especialmente por aves carniceiras. É um tipo determinado de prática geral de excarnação. É praticado nas região autônoma chinesa do Tibete, e nas províncias de Qinghai, Sichuan, e na Mongólia Interior, bem como na Mongólia, Butão e em partes da Índia junto aos Himalaias, tais como Sikkim e Zanskar. Os locais de preparação e de realização do enterro celestial são descritos no Vajrayana Budista. Há práticas similares praticadas pela religião zoroastrista, nas quais o corpo da pessoa é exposto aos elementos e às aves de rapina em estruturas de pedra chamadas Dakhma (Torres do Silêncio). Poucos lugares continuam a realizar a prática, em função da discriminação e da marginalização, da urbanização e da dizimação das populações de abutres. A maioria do povo tibetano e muitos mongóis aderem ao budismo vajrayana, que professa a transmigração dos espíritos. Não há necessidade de preservação do corpo, uma vez que este agora se tornou um recipiente vazio. As aves podem comê-lo e/ou a natureza pode decompô-lo. A função do enterro celestial é simplesmente dar a mais generosa destinação possível aos corpos (a fonte do nome tibetano original. Em boa parte do Tibete e de Qinghai, o solo é duro e rochoso demais para cavar uma cova e por causa da escassez de combustível e lenha, os enterros celestiais são tipicamente muito mais práticos que a tradicional prática budista da cremação. No passado, a cremação estava limitada aos altos lamas e a alguns outros dignitários, mas a tecnologia moderna e as dificuldades com os enterros celestiais levaram a um uso crescente desse método pelas pessoas comuns. Dentre outros povos que realizavam práticas correlatas aos enterros celestiais estavam no Cáucaso: georgianos, abecazes e adyghes, colocavam os corpos em um troncos de árvores ocas. (pt)
- Обряд воздушного погребения — один из древнейших религиозных обрядов похорон умершего человека, в котором погребение совершается путём подвешивания тела умершего в воздухе с целью предания тела умершего воздуху, духу, свету, дереву и т. п. Религиозная мотивировка обряда у разных народов была разная. (ru)
- 天葬（藏文：བྱ་གཏོར་，威利转写：bya gtor，藏语拼音：jhator），是藏区的最普遍一种丧葬习俗。把死者的尸体让秃鹫吃掉。此外，信奉祆教的帕西人也有天葬的習俗。 (zh)
- Небесне поховання — традиційний похоронний ритуал, основний вид поховання в Тибеті та в ряді прилеглих до Тибету районів. Також він називається «роздачею милостині птахам». Згідно з тибетськими віруваннями, душа покидає тіло в момент смерті, а людина на всіх етапах життя повинна намагатися приносити користь. Тому мертве тіло згодовується птахам як останній прояв благодійності. Саме такий спосіб поховання багато тибетців донині вважають для себе єдино можливим. Виняток робиться лише для Далай-лами та Панчен-лами. Їх тіла після смерті бальзамують і покривають золотом. Небесні поховання практикуються на всій території проживання тибетців, включаючи деякі індійські території, наприклад, Ладакх або штат Аруначал-Прадеш. У 1959 році, коли китайська влада остаточно закріпилися на території Тибету, обряд був повністю заборонений. З 1974 року, після численних прохань ченців і тибетців, китайський уряд дозволив відновити «Небесні похорони». Зараз є близько 1100 майданчиків для обряду небесного поховання. Ритуал виконується спеціальними людьми — рог'япами. Коли людина вмирає, її тіло встановлюють в сидяче положення і так вона «сидить» протягом 24 годин, поки лама читає молитви з Тибетської книги мертвих. Ці молитви призначені допомогти просуванню душі через 49 рівнів бардо — стану між смертю і відродженням. Через 3 дні після смерті близький друг покійного відносить його на спині до місця поховання. Рог'япа спочатку робить безліч надрізів на тілі та віддає тіло птахам — стерв'ятники роблять основну частину роботи, поїдаючи всю плоть. Далі рог'япа збирає і дробить кістки на спеціальному плоскому камені, змішує кришиво з цампа (ячмінне борошно з маслом із молока яка) і згодовує все це птахам. Тіло знищується без сліду, в тибетському буддизмі вважається, що таким чином душі легше покинути тіло, щоб знайти собі нове. Тибетці вірять, що кожен хоч раз у житті повинен побачити обряд небесного поховання, щоб усвідомити, відчути всю скороминущість і ефемерність життя. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- يعتبر أحد الطقوس الدينية المميزة لسكان هضبة التبت الواقعة في جنوب شرق اسيا بالقرب من جبال الهيمالايا، ومعظمهم من البوذيين العابدين للاله بوذا، حيث يقوم أهل الميت بمراسم الدفن السماوي للميت بالصورة التي يجعلونه بها مكرما وعزيزا وغير موجود بالارض وإنما يدفن في السماء. (ar)
- Die Himmelsbestattung ist als Form der Luftbestattung eine in verschiedenen Ländern Zentralasiens praktizierte Bestattungsart. Objektiv begründet ist sie durch für eine Erdbestattung zu harte Steppenerde und für eine Feuerbestattung den Mangel an Brennholz. In der Tradition sind dann die ethischen Grundsätze und religiösen Begründungen dazu entstanden. (de)
- L'inhumation céleste, appelée aussi funérailles célestes ou enterrement céleste (du chinois : 天葬 ; pinyin : tiānzàng), en tibétain : བྱ་གཏོར་, Wylie : bya gtor, pinyin tibétain : jhator, littéralement « dispersé par les oiseaux », est un mode d'élimination des corps, qui est pratiqué en Chine (Qinghai, Mongolie-Intérieure, Sichuan, Tibet), en Mongolie, au Népal et en Inde et qui consiste à exposer les cadavres à l'air libre afin qu'ils soient dévorés par des vautours. (fr)
- La sepoltura celeste (anche conosciuta come "funerale celeste") è un antico rito funerario tibetano, ancora oggi largamente praticato. Il rito prevede che il corpo del defunto venga scuoiato, smembrato con un'ascia ed esposto agli avvoltoi per cibarsene. In Tibet la pratica è nota come jhator, che vuol dire fare l'elemosina agli uccelli. Negli anni '60-'70 la Cina ha vietato questa pratica, che è tornata ad essere legale dagli anni '80. (it)
- Pogrzeb powietrzny (także pogrzeb niebiański, ekspozycja zwłok) – buddyjska i zaratustriańska forma pochówku zwłok ludzkich, spotykana w Azji, podczas której zwłoki stają się żerem dla ptaków drapieżnych. (pl)
- 鳥葬（ちょうそう）とは葬儀、または死体の処理方法のひとつであり、肉食の鳥類に死体を処理させるものである。 (ja)
- Luchtbegrafenis, ook wel hemelbegrafenis, is een type lijkbezorging die in Azië en Noord-Amerika voorkomt. Hierbij wordt de overledene aan dieren, met name vogels als gieren, gegeven. Letterlijk is het woord begrafenis (teraardebestelling) dus onjuist. Excarnatie kwam ook in andere delen van de wereld voor. (nl)
- Обряд воздушного погребения — один из древнейших религиозных обрядов похорон умершего человека, в котором погребение совершается путём подвешивания тела умершего в воздухе с целью предания тела умершего воздуху, духу, свету, дереву и т. п. Религиозная мотивировка обряда у разных народов была разная. (ru)
- 天葬（藏文：བྱ་གཏོར་，威利转写：bya gtor，藏语拼音：jhator），是藏区的最普遍一种丧葬习俗。把死者的尸体让秃鹫吃掉。此外，信奉祆教的帕西人也有天葬的習俗。 (zh)
- Enterrament del cel (Tibetà: བྱ་གཏོར་, : bya gtor, lit. "Ocell-escampat") o jhator, és una pràctica funerària en que un cadàver humà és col·locat en un al cim d'una muntanya, exposada al Mahabhuta en estat de putrefacció per ser menjada . És un tipus específic de la pràctica d'. És practica a les províncies xineses i regions autònomes del Tibet, Qinghai, Sichuan i Mongòlia Interior. També hi ha pràctiques similars a Mongòlia, Bhután i parts d'India com Sikkim i . Les ubicacions de preparació i enterrament de cel són enteses en les tradicions budistes del Vajrayana com . Algunes pràctiques comparables formen part del Zoroastrisme on el cos del difunt és exposat als elements i ocells carronyaires damunt estructures de pedra conegudes com a Dakhma. En l'actualitat queden pocs espais operatius (ca)
- Zeruko ehorzketa (Tibeteko hizkuntzan: བྱ་གཏོར་, Wylie transliterazioa: bya gtor, "hegaztiei arima ematea") hileta-jarduera bat da, non giza gorpua ebaki eta mendi baten gailurrean jartzen den, elementuen (mahabhuta) eta animalia sarraskijaleen eraginpean jarriz; batez ere sai arren eraginpean. Ohikoa da Tibeteko Txinako Herri Errepublikan, Sichuan, Qinghai eta Barne Mongolian, baita Mongolia, Bhutan eta Indiako zenbait herrialdetan ere. Badira errituala prestatzeko eta gauzatzeko toki zehatzak, ko tradizioen arabera. (eu)
- El entierro celestial (en idioma tibetano: བྱ་གཏོར་, transliteración Wylie: bya gtor, "dar el alma a las aves") es una práctica funeraria en donde el cadáver humano es seccionado y colocado en la cima de una montaña, exponiéndolo a los elementos (mahabhuta) y animales carroñeros, especialmente a los buitres. Es común en las provincias de la República Popular China del Tíbet, Sichuan, Qinghai y Mongolia Interior, así como en los países de Mongolia, Bután y en partes de la India. Existen lugares específicos para la preparación y ejecución del ritual, de acuerdo a las tradiciones en el budismo Vajrayāna. (es)
- Pemakaman langit adalah tradisi adat pemakaman di Tibet. Prosesi ini diawali dengan mendoakan mayat kemudian membawa mayat ke puncak gunung tempat dimana banyak burung pemakan bangkai berada. Di puncak gunung, mayat ditelungkupkan, kemudian disayat-sayat agar mengundang burung pemakan bangkai datang. Burung-burung tersebut akan memakan seluruh bagian tubuh mayat. Kadang-kadang bagian tulang juga ditumbuk halus dan dijadikan makanan bagi burung yang lebih kecil, seperti gagak. Bagian tengkorak kepala juga kadang-kadang dibawa pulang untuk dijadikan cangkir minuman. (in)
- Sky burial (Tibetan: བྱ་གཏོར་, Wylie: bya gtor, lit. "bird-scattered") is a funeral practice in which a human corpse is placed on a mountaintop to decompose while exposed to the elements or to be eaten by scavenging animals, especially carrion birds. It is a specific type of the general practice of excarnation. It is practiced in the Chinese provinces and autonomous regions of Tibet, Qinghai, Sichuan and Inner Mongolia, as well as in Mongolia, Bhutan and parts of India such as Sikkim and Zanskar. The locations of preparation and sky burial are understood in the Vajrayana Buddhist traditions as charnel grounds. Comparable practices are part of Zoroastrian burial rites where deceased are exposed to the elements and scavenger birds on stone structures called Dakhma. Few such places remain ope (en)
- Enterro celestial (Tibetano: བྱ་གཏོར་, bya gtor, lit. "espalhamento pelas aves") é um tipo de funeral na qual um cadáver humano é colocado no topo de uma montanha para se decompor , enquanto exposto aos elementos ou para ser comido por animais, especialmente por aves carniceiras. É um tipo determinado de prática geral de excarnação. É praticado nas região autônoma chinesa do Tibete, e nas províncias de Qinghai, Sichuan, e na Mongólia Interior, bem como na Mongólia, Butão e em partes da Índia junto aos Himalaias, tais como Sikkim e Zanskar. Os locais de preparação e de realização do enterro celestial são descritos no Vajrayana Budista. Há práticas similares praticadas pela religião zoroastrista, nas quais o corpo da pessoa é exposto aos elementos e às aves de rapina em estruturas de pedra c (pt)
- Небесне поховання — традиційний похоронний ритуал, основний вид поховання в Тибеті та в ряді прилеглих до Тибету районів. Також він називається «роздачею милостині птахам». Згідно з тибетськими віруваннями, душа покидає тіло в момент смерті, а людина на всіх етапах життя повинна намагатися приносити користь. Тому мертве тіло згодовується птахам як останній прояв благодійності. Саме такий спосіб поховання багато тибетців донині вважають для себе єдино можливим. Виняток робиться лише для Далай-лами та Панчен-лами. Їх тіла після смерті бальзамують і покривають золотом. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
