| dbo:abstract
|
- La insuficiència respiratòria és una disminució de la pressió parcial d'oxigen (PaO₂), mitjançant la sang arterial, per sota de 60 mm Hg (10,6 kPa) a nivell del mar. (ca)
- الفشل التنفسي (ويعرف أيضا بالقصور التنفسي) حالة مرضية يكون فيها تبادل الغازات في الجهاز التنفسي غير كاف، ما يترتب عليهِ اضطراب المستوى الطبيعي لغاز الأكسجين وثاني أكسيد الكربون (أو كليهما)، ويُعرف انخفاض الأكسجين في الدم بنقص تأكسج الأكسجة، فيما يُعرف ارتفاع ثاني أكسيد الكربون بفرط ثنائي أكسيد الكربون في الدم، ويُصنف الفشل التنفسي على نوعين، بناءً على مستوى ثاني أكسيد الكربون، كما يُمكن أن يصنف على أنه حاد أو مزمن، ويتضمن الفشل التنفسي زيادة معدل التنفس، كما قد يسبب اضطراب في الحالة العقلية بسبب نقص التروية الدماغية. تتضمن القيم المرجعية الطبيعية للضغط الجزئي ما يلي: الأكسجين أكبر من 80 مم زئبق، وثاني أكسيد الكربون أقل من 45 مم زئبق. (ar)
- Als respiratorische Insuffizienz bzw. Ateminsuffizienz oder Atmungsinsuffizienz werden Störungen bezeichnet, die zu einer verminderten, den Sauerstoffbedarf nicht mehr deckenden pulmonalen Sauerstoffaufnahme, zu einer Hypoxämie und dementsprechenden Veränderungen der Blutgaswerte führen. Ursächlich sind im Wesentlichen Gasaustauschstörungen aufgrund von Lungenerkrankungen (pulmonale Insuffizienz) oder Störungen der Atempumpe einschließlich des Atemzentrums (ventilatorische Insuffizienz). Auf die unterschiedlichen Ursachen Bezug nehmend wird bei dieser eingeschränkten Belüftung der Lungen in und unterteilt. Erste grundsätzliche Feststellungen zur Insuffizienz der äußeren Atmung stammen von den Internisten Max Anton Wintrich (1854) und Ludolph Brauer. Brauer definiert die (globale) respiratorische Insuffizienz als Insuffizienz, bei der die Atmung nicht mehr ausreicht, um dem Blut genügend Sauerstoff zuzuführen und es ausreichend von Kohlensäure zu befreien. (de)
- La insuficiencia respiratoria aguda se define como la incapacidad del organismo para mantener los niveles arteriales de oxígeno (O2) y dióxido de carbono (CO2) adecuados para las demandas del metabolismo celular. A diferencia del cuadro crónico, la insuficiencia respiratoria aguda se caracteriza por ser tan súbita que el organismo no puede realizar mecanismos compensatorios o de adaptación al reto respiratorio. Es considerada una urgencia médica que amenaza la vida. (es)
- Arnas gutxiegitasuna oxigeno maila baxuegia agertzen den egoera klinikoa da, irizpide analitikoek definitzen dutena. Izan ere, odolean PaO2 < 60 mmHg ikusten dugunean diagnostikatzen da. Gainera, PaCO2 > 45 mmHg dagoenean arnas gutxiegitasun hiperkapnikoa izena hartzen du, askotan egoera larriagoa dena. Prozesu hau akutua edo kronikoa izan daiteke, eragilearen arabera. Akutua denean egoera oso larria izan daiteke eta are gehiago, potentzialki hilgarria. (eu)
- La insuficiencia respiratoria es un síndrome clínico que se caracteriza por la incapacidad del organismo para mantener los niveles arteriales de oxígeno (O2) y de dióxido de carbono (CO2) adecuados para las demandas del metabolismo celular. (es)
- En médecine, l'insuffisance respiratoire désigne l'incapacité de l'appareil respiratoire à assumer correctement sa fonction, à savoir l’hématose. Elle peut être aiguë (on parle alors de détresse respiratoire) ou chronique, et plus ou moins grave. Le traitement symptomatique est le plus souvent l'oxygénothérapie, mais il peut nécessiter une ventilation mécanique. (fr)
- La détresse respiratoire est une insuffisance respiratoire survenant de manière brutale et se manifestant par une dyspnée importante (essoufflement). Le système respiratoire ne parvient alors plus à assurer les échanges gazeux normaux d'oxygène et de dioxyde de carbone. C'est une urgence médicale qui peut engager le pronostic vital du patient, et entraîne environ un tiers des hospitalisations en unité de réanimation. Il existe deux grands types de détresse respiratoire : hypoxémique, lorsque seule la pression partielle de dioxygène dans le sang artériel est abaissée, et hypercapnique, lorsque se surajoute une élévation de la pression partielle en dioxyde de carbone. Le diagnostic de détresse respiratoire est avant tout clinique : peu d'examens complémentaires sont nécessaires, et ceux-ci sont dominés par la mesure du contenu en oxygène du sang par un saturomètre, l'étude des gaz du sang par un prélèvement artériel et la radiographie pulmonaire. D'autres examens vont cependant permettre d'affiner le diagnostic étiologique et d'identifier le processus causant la défaillance. Adultes comme enfants peuvent souffrir d'une détresse respiratoire. Chez l'adulte, les infections pulmonaires, les décompensations de bronchite chronique, le syndrome de détresse respiratoire aiguë (SDRA) et l'insuffisance cardiaque, figurent parmi les causes les plus fréquentes. Chez le jeune enfant, les bronchiolites et les infections pulmonaires bactériennes sont les plus impliquées. Chez le nouveau-né, le SDRA et l'inhalation de méconium sont principalement en cause. Le traitement des détresses respiratoires est basé en premier lieu sur l'apport supplémentaire d'oxygène inhalé. Ceci peut être réalisé dans un premier temps par des lunettes à oxygène, un masque à haute concentration ou un système d'oxygénothérapie nasale à haut débit. Si ce traitement est insuffisant, une assistance ventilatoire est mise en place. Celle-ci peut être non invasive, par un masque naso-buccal apportant de l'air sous pression au patient, ou invasive, par intubation trachéale. En dernier recours, dans certains cas, une oxygénation par membrane extracorporelle (ECMO) peut être mise en route. La cause de la détresse respiratoire est traitée en parallèle. Le traitement est suivi principalement par les symptômes, le saturomètre et l'analyse des gaz du sang artériel. Le pronostic des détresses respiratoires est très variable selon la cause. La létalité globale est d'environ 30 %, et plus élevée pour les patients aux âges extrêmes de la vie, chez ceux porteurs d'importantes comorbidités, et ceux présentant une plus grande gravité initiale. Chez les patients survivants, la récupération de la fonction pulmonaire est longue, mais les séquelles respiratoires généralement modérées. La qualité de vie peut cependant rester altérée pendant plusieurs années. (fr)
- Respiratory failure results from inadequate gas exchange by the respiratory system, meaning that the arterial oxygen, carbon dioxide, or both cannot be kept at normal levels. A drop in the oxygen carried in the blood is known as hypoxemia; a rise in arterial carbon dioxide levels is called hypercapnia. Respiratory failure is classified as either Type 1 or Type 2, based on whether there is a high carbon dioxide level, and can be acute or chronic. In clinical trials, the definition of respiratory failure usually includes increased respiratory rate, abnormal blood gases (hypoxemia, hypercapnia, or both), and evidence of increased work of breathing. Respiratory failure causes an altered mental status due to ischemia in the brain. The typical partial pressure reference values are oxygen Pa O2 more than 80 mmHg (11 kPa) and carbon dioxide Pa CO2 less than 45 mmHg (6.0 kPa). (en)
- Kegagalan pernapasan hasil dari pertukaran gas yang tidak memadai oleh sistem pernapasan, yang berarti bahwa oksigen arteri, karbon dioksida atau keduanya tidak dapat disimpan pada tingkat normal. Penurunan oksigen yang dibawa dalam darah dikenal sebagai hipoksemia; peningkatan kadar karbon dioksida arteri disebut hiperkapnia. Kegagalan pernapasan diklasifikasikan sebagai Tipe 1 atau Tipe 2, berdasarkan apakah ada tingkat karbon dioksida yang tinggi, dan dapat bersifat akut atau kronis. Kegagalan pernapasan tipe I melibatkan oksigen rendah, dan kadar karbon dioksida normal atau rendah, sementara kegagalan pernapasan tipe II melibatkan oksigen rendah, dengan kadar karbon dioksida tinggi. Definisi kegagalan pernapasan dalam uji klinis biasanya mencakup peningkatan laju pernapasan, gas darah abnormal (hipoksemia, hiperkapnia, atau keduanya), dan bukti peningkatan kerja pernapasan. Kegagalan pernapasan menyebabkan perubahan status mental karena iskemia di otak, sehingga dapat merusak atau mengancam fungsi organ vital seperti otak dan jantung. (in)
- L'insufficienza respiratoria acuta si verifica quando in presenza di una disfunzione del sistema respiratorio, circolatorio, un'anemia o una intossicazione con CO, in caso alte quote, si verifica una significativa alterazione degli scambi gassosi, che può portare anche alla morte. Il termine "acuta" si riferisce al fatto che questa sostanziale alterazione si sviluppa in un periodo di tempo relativamente breve (da ore a giorni). Per sistema respiratorio non vengono intese solo le strutture anatomiche comprendenti il polmone e le vie aeree, ma tutte quelle che influiscono sugli scambi respiratori come il sistema nervoso centrale, che regola la frequenza respiratoria, e le strutture muscolo-scheletriche del torace, responsabili dell'atto della ventilazione (da non confondere con il termine di respirazione che generalmente indica il processo di distribuzione di ossigeno ai tessuti e la rimozione dagli stessi di anidride carbonica). Anche alterazioni periferiche, quali l'avvelenamento da monossido di carbonio e la sepsi, possono condurre ad un'insufficienza respiratoria acuta.È importante che l'alterazione respiratoria sia significativa, deve cioè rappresentare una sostanziale modificazione rispetto alle condizioni respiratorie di partenza del soggetto; ad esempio un individuo affetto da insufficienza respiratoria cronica possiede dei valori di gas ematici alterati rispetto alla norma, ma la cronicità di tali alterazioni permette al soggetto di compensare almeno in parte queste disfunzioni, tuttavia questi soggetti saranno vulnerabili ad insulti che invece verrebbero ben tollerati da individui precedentemente sani. La riduzione del contenuto ematico di ossigeno nel sangue può raggiungere livelli tali da provocare dei danni d'organo. Il valore di PaO2 (pressione parziale di ossigeno nel sangue periferico) al di sotto del quale tale rischio incrementa significativamente è di 55 mmHg. Questo valore corrisponde infatti a quello in cui la curva di saturazione dell'emoglobina presenta una pendenza tale per cui ulteriori riduzioni della PaO2 portano a rapido decremento della quantità di emoglobina satura di O2 e quindi di contenuto ematico di ossigeno.Tuttavia questo è un valore assolutamente arbitrario, è importante infatti considerare la capacità che ha il soggetto di cedere l'ossigeno ai tessuti, che normalmente permette di compensare casi in cui il soggetto riceva meno O2 dai polmoni, al contrario nel caso in cui la curva di associazione-dissociazione dell'emoglobina sia spostata verso sinistra (riduzione della temperatura, della PaCO2, degli idrogenioni o del 2,3-bisfosfoglicerato) l'ossigeno sarà legato più tenacemente all'emoglobina e sarà quindi rilasciato ai tessuti con maggior difficoltà (fig.1). Non ha dunque senso definire l'insufficienza respiratoria acuta solo in base ai valori dei gas ematici, bisogna invece inquadrare tali valori nelle condizioni di partenza del soggetto. (it)
- L' insufficienza respiratoria è l'incapacità del sistema respiratorio (e non del solo polmone) di assicurare un adeguato scambio gassoso, sotto sforzo o a riposo. È una sindrome caratterizzata dalla caduta dei livelli di ossigeno nel sangue arterioso (ipossiemia), che può associarsi o meno a un aumento dei valori di anidride carbonica (ipercapnia). Il livello di PaO2 (pressione parziale di ossigeno nel sangue arterioso) sotto il quale si parla di insufficienza respiratoria è 60 mmHg. Questo limite è stato scelto perché è strettamente legato al punto critico sulla curva di dissociazione dell'emoglobina, sotto il quale la curva diventa più ripida e bastano piccoli cambiamenti di PaO2 per far variare grandemente il contenuto di ossigeno nel sangue. Allo stesso modo, per convenzione, è stato scelto per l'ipercapnia il limite di 45 mmHg di PaCO2. Trattandosi di una condizione clinica che compare in corso di diverse malattie, non viene considerata una patologia a sé stante, ma una sindrome. (it)
- 호흡 부전(呼吸不全, respiratory failure)은 의학에서 호흡계통에 의한 부적절한 가스 교환을 가리키는 용어이다. 이 증상이 일어나면 동맥 산소 및 이산화탄소 수준이 통상 범위 안에서 유지할 수 없다. 피의 산소화가 떨어지는 현상을 저산소증이라고 한다. 동맥의 이산화탄소 수준이 증가하는 현상을 이라고 한다. 일반적인 참조값은 산소 O2이 80 mmHg (11 kPa)보다 크고 이산화탄소 PaCO2가 45 mmHg(6.0 kPa) 보다 낮은 것과 같다. 이 증상은 제1형과 제2형으로 나눌 수 있는데 제1형은 이산화탄소 분압 증가 없이 산소 분압이 감소한 상태이며, 탄소 II는 이산화탄소 분압이 증가한 상태이다. (ko)
- 呼吸不全（こきゅうふぜん、英: respiratory failure）とは、「動脈血ガスが異常な値を示し、それがために生体が正常な機能を営みえない状態」と定義され、「室内気吸入時の動脈血酸素分圧（PaO2）が60Torr以下となる呼吸器系の機能障害、またはそれに相当する異常状態」を指し、これを呼吸不全と診断する（厚生省特定疾患「呼吸不全」調査研究班昭和56年度報告書）。 呼吸器障害が存在し、室内気吸入下の動脈血ガスが測定出来なくとも中心性チアノーゼが認められるときや、動脈血酸素飽和度(SaO2)の値から呼吸不全と診断して差しつかえない。PaO2 60Torrは、ほぼSaO290%に相当する。 呼吸不全はさらに動脈血炭酸ガス分圧（PaCO2）の程度により、下記に分類される。 I型呼吸不全………PaCO2が45Torr以下 II型呼吸不全…… PaCO2が45Torrを超えるもの なお、準呼吸不全はPaO2が60Torrを超え，70Torr以下をいう。 (ja)
- De term respiratoire insufficiëntie wordt in de geneeskunde gebruikt om een onvoldoende gaswisseling in de longen mee aan te duiden. Door te ademen komt er lucht met onder andere zuurstof in de longen en lucht met onder andere koolstofdioxide uit de longen. Het hart pompt bloed door de longen. In de longen moet het bloed zuurstof opnemen en koolstofdioxide afgeven. Als het proces van afgeven en opnemen van koolstofdioxide en zuurstof niet goed verloopt is er sprake van respiratoire insufficiëntie. Er bestaan twee typen respiratoire insufficiëntie:
* Type 1 (I) respiratoire insufficiëntie: hierbij is de zuurstofspanning (PaO2) in het bloed te laag (paO2 <8) en de koolstofdioxidespanning (PaCO2) normaal of te laag. Mogelijke oorzaken zijn een pneumonie, atelectase, aspiratie, pneumothorax, cardiaal longoedeem, ARDS
* Type 2 (II) respiratoire insufficiëntie: hierbij is de zuurstofspanning (PaO2) in het bloed te laag en de koolstofdioxidespanning (PaCO2) te hoog. De oorzaak is spierpompfalen bij een verminderde ademdrive, de oorzaak hiervan kan zijn: een intoxicatie, aandoeningen van het centraal zenuwstelsel etc. (nl)
- Niewydolność oddechowa (łac. insufficientia respiratoria) – stan, gdy zaburzenia czynności układu oddechowego doprowadzają do upośledzenia wymiany gazowej w płucach i do spadku ciśnienia parcjalnego tlenu poniżej 60 mm Hg (8,0 kPa) (hipoksemia) lub wzrostu ciśnienia dwutlenku węgla powyżej 45 mm Hg (6,0 kPa) (hiperkapnia). (pl)
- Andningssvikt, andningsinsufficiens, respirationssvikt eller respiratorisk insufficiens innebär att andningen inte fungerar som den ska, vilket leder till syrebrist (hypoxi). Andningssvikt kan ha många orsaker, men den vanligaste orsaken är KOL (kronisk obstruktiv lungsjukdom). Några andra orsaker är lungsvikt, som innebär att antalet fungerande alveoler är kraftigt nedsatt som följd av sjukdom eller skada; ventilationssvikt, vilket innebär att andningsrörelserna och flödet av koldioxid och syre är kraftigt minskad; eller skada på de motoriska nerver som leder till lungorna, som leder till att diafragman inte kan kontrahera, vilket den måste göra för att andningen ska fungera. (sv)
- Острая дыхательная недостаточность (ОДН) — остро развившийся патологический синдром, при котором развивается выраженный дефицит кислорода. Данное состояние является жизнеугрожающим и без своевременной медицинской помощи может привести к летальному исходу. (ru)
- Дыхательная недостаточность (ДН) — патологическое состояние, при котором не обеспечивается поддержание нормального газового состава крови либо оно достигается за счёт более интенсивной работы аппарата внешнего дыхания и сердца, что приводит к снижению функциональных возможностей организма. Следует иметь в виду, что функция аппарата внешнего дыхания очень тесно связана с функцией системы кровообращения: при недостаточности внешнего дыхания усиленная работа сердца является одним из важных элементов её компенсации. (ru)
- O termo insuficiência respiratória, em medicina, é usado para descrever a troca inadequada de gases pelo sistema respiratório, resultando numa incapacidade de manter os níveis de oxigênio e dióxido de carbono arteriais dentro dos níveis normais. A baixa oxigenação é denominada como hipoxemia e um aumento dos níveis sanguíneos de dióxido de carbono denomina-se hipercapnia. Pode ser dividida em e , dependendo da velocidade de instalação. (pt)
- Ди́хальна недоста́тність — стан організму, при якому система дихання не забезпечує нормальної пропорції газів артеріальної крові, або її підтримання на нормальному рівні досягається шляхом надмірного функціонального напруження системи дихання. Внаслідок дихальної недостатності виникає енергетичний голод клітин організму. Іноді вживають термін легенева недостатність, однак термін дихальна недостатність є ширшим, тому що він охоплює легеневі і позалегеневі порушення механізмів забезпечення організму киснем і виведення з нього вуглекислого газу. Вживається також термін легенево-серцева недостатність, який відбиває поєднання дихальної і серцевої недостатності.Хронічна дихальна недостатність (ХДН) розвивається протягом місяців — років. Початок ХДН може бути непомітним, поступовим, також вона може розвинутися при неповному відновленні після гострої дихальної недостатності. Тривале існування ХДН дозволяє включитися компенсаторним механізмам — поліцитемії, підвищенню серцевого викиду, затримці нирками бікарбонатів (приводить до корекції респіраторного ацидозу). (uk)
- 呼吸衰竭（英語：Respiratory failure）係為動脈中氧氣或二氧化碳，或二者皆不符合正常比例，是由於呼吸系統的氣體交換不足之故。動脈血液的攜氧量過低稱為低氧血症，二氧化碳過高則稱為高碳酸血症。呼吸衰竭可分為第一型或第二型，劃分依據為二氧化碳濃度是否偏高。臨床上呼吸衰竭的定義通常有呼吸頻率增加、動脈血液氣體濃度異常（低氧血症、高碳酸血症或二者皆有），以及呼吸功（英語：work of breathing）增加的表現。 正常的氣體分壓參考值為動脈內氧氣的壓力（PaO2，或稱血氧分壓）高於 80 mmHg（11 kPa），而動脈血二氧化碳分壓（PaCO2）低於 45 mmHg（6.0 kPa）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La insuficiència respiratòria és una disminució de la pressió parcial d'oxigen (PaO₂), mitjançant la sang arterial, per sota de 60 mm Hg (10,6 kPa) a nivell del mar. (ca)
- La insuficiencia respiratoria aguda se define como la incapacidad del organismo para mantener los niveles arteriales de oxígeno (O2) y dióxido de carbono (CO2) adecuados para las demandas del metabolismo celular. A diferencia del cuadro crónico, la insuficiencia respiratoria aguda se caracteriza por ser tan súbita que el organismo no puede realizar mecanismos compensatorios o de adaptación al reto respiratorio. Es considerada una urgencia médica que amenaza la vida. (es)
- Arnas gutxiegitasuna oxigeno maila baxuegia agertzen den egoera klinikoa da, irizpide analitikoek definitzen dutena. Izan ere, odolean PaO2 < 60 mmHg ikusten dugunean diagnostikatzen da. Gainera, PaCO2 > 45 mmHg dagoenean arnas gutxiegitasun hiperkapnikoa izena hartzen du, askotan egoera larriagoa dena. Prozesu hau akutua edo kronikoa izan daiteke, eragilearen arabera. Akutua denean egoera oso larria izan daiteke eta are gehiago, potentzialki hilgarria. (eu)
- La insuficiencia respiratoria es un síndrome clínico que se caracteriza por la incapacidad del organismo para mantener los niveles arteriales de oxígeno (O2) y de dióxido de carbono (CO2) adecuados para las demandas del metabolismo celular. (es)
- En médecine, l'insuffisance respiratoire désigne l'incapacité de l'appareil respiratoire à assumer correctement sa fonction, à savoir l’hématose. Elle peut être aiguë (on parle alors de détresse respiratoire) ou chronique, et plus ou moins grave. Le traitement symptomatique est le plus souvent l'oxygénothérapie, mais il peut nécessiter une ventilation mécanique. (fr)
- 호흡 부전(呼吸不全, respiratory failure)은 의학에서 호흡계통에 의한 부적절한 가스 교환을 가리키는 용어이다. 이 증상이 일어나면 동맥 산소 및 이산화탄소 수준이 통상 범위 안에서 유지할 수 없다. 피의 산소화가 떨어지는 현상을 저산소증이라고 한다. 동맥의 이산화탄소 수준이 증가하는 현상을 이라고 한다. 일반적인 참조값은 산소 O2이 80 mmHg (11 kPa)보다 크고 이산화탄소 PaCO2가 45 mmHg(6.0 kPa) 보다 낮은 것과 같다. 이 증상은 제1형과 제2형으로 나눌 수 있는데 제1형은 이산화탄소 분압 증가 없이 산소 분압이 감소한 상태이며, 탄소 II는 이산화탄소 분압이 증가한 상태이다. (ko)
- 呼吸不全（こきゅうふぜん、英: respiratory failure）とは、「動脈血ガスが異常な値を示し、それがために生体が正常な機能を営みえない状態」と定義され、「室内気吸入時の動脈血酸素分圧（PaO2）が60Torr以下となる呼吸器系の機能障害、またはそれに相当する異常状態」を指し、これを呼吸不全と診断する（厚生省特定疾患「呼吸不全」調査研究班昭和56年度報告書）。 呼吸器障害が存在し、室内気吸入下の動脈血ガスが測定出来なくとも中心性チアノーゼが認められるときや、動脈血酸素飽和度(SaO2)の値から呼吸不全と診断して差しつかえない。PaO2 60Torrは、ほぼSaO290%に相当する。 呼吸不全はさらに動脈血炭酸ガス分圧（PaCO2）の程度により、下記に分類される。 I型呼吸不全………PaCO2が45Torr以下 II型呼吸不全…… PaCO2が45Torrを超えるもの なお、準呼吸不全はPaO2が60Torrを超え，70Torr以下をいう。 (ja)
- Niewydolność oddechowa (łac. insufficientia respiratoria) – stan, gdy zaburzenia czynności układu oddechowego doprowadzają do upośledzenia wymiany gazowej w płucach i do spadku ciśnienia parcjalnego tlenu poniżej 60 mm Hg (8,0 kPa) (hipoksemia) lub wzrostu ciśnienia dwutlenku węgla powyżej 45 mm Hg (6,0 kPa) (hiperkapnia). (pl)
- Andningssvikt, andningsinsufficiens, respirationssvikt eller respiratorisk insufficiens innebär att andningen inte fungerar som den ska, vilket leder till syrebrist (hypoxi). Andningssvikt kan ha många orsaker, men den vanligaste orsaken är KOL (kronisk obstruktiv lungsjukdom). Några andra orsaker är lungsvikt, som innebär att antalet fungerande alveoler är kraftigt nedsatt som följd av sjukdom eller skada; ventilationssvikt, vilket innebär att andningsrörelserna och flödet av koldioxid och syre är kraftigt minskad; eller skada på de motoriska nerver som leder till lungorna, som leder till att diafragman inte kan kontrahera, vilket den måste göra för att andningen ska fungera. (sv)
- Острая дыхательная недостаточность (ОДН) — остро развившийся патологический синдром, при котором развивается выраженный дефицит кислорода. Данное состояние является жизнеугрожающим и без своевременной медицинской помощи может привести к летальному исходу. (ru)
- Дыхательная недостаточность (ДН) — патологическое состояние, при котором не обеспечивается поддержание нормального газового состава крови либо оно достигается за счёт более интенсивной работы аппарата внешнего дыхания и сердца, что приводит к снижению функциональных возможностей организма. Следует иметь в виду, что функция аппарата внешнего дыхания очень тесно связана с функцией системы кровообращения: при недостаточности внешнего дыхания усиленная работа сердца является одним из важных элементов её компенсации. (ru)
- O termo insuficiência respiratória, em medicina, é usado para descrever a troca inadequada de gases pelo sistema respiratório, resultando numa incapacidade de manter os níveis de oxigênio e dióxido de carbono arteriais dentro dos níveis normais. A baixa oxigenação é denominada como hipoxemia e um aumento dos níveis sanguíneos de dióxido de carbono denomina-se hipercapnia. Pode ser dividida em e , dependendo da velocidade de instalação. (pt)
- 呼吸衰竭（英語：Respiratory failure）係為動脈中氧氣或二氧化碳，或二者皆不符合正常比例，是由於呼吸系統的氣體交換不足之故。動脈血液的攜氧量過低稱為低氧血症，二氧化碳過高則稱為高碳酸血症。呼吸衰竭可分為第一型或第二型，劃分依據為二氧化碳濃度是否偏高。臨床上呼吸衰竭的定義通常有呼吸頻率增加、動脈血液氣體濃度異常（低氧血症、高碳酸血症或二者皆有），以及呼吸功（英語：work of breathing）增加的表現。 正常的氣體分壓參考值為動脈內氧氣的壓力（PaO2，或稱血氧分壓）高於 80 mmHg（11 kPa），而動脈血二氧化碳分壓（PaCO2）低於 45 mmHg（6.0 kPa）。 (zh)
- الفشل التنفسي (ويعرف أيضا بالقصور التنفسي) حالة مرضية يكون فيها تبادل الغازات في الجهاز التنفسي غير كاف، ما يترتب عليهِ اضطراب المستوى الطبيعي لغاز الأكسجين وثاني أكسيد الكربون (أو كليهما)، ويُعرف انخفاض الأكسجين في الدم بنقص تأكسج الأكسجة، فيما يُعرف ارتفاع ثاني أكسيد الكربون بفرط ثنائي أكسيد الكربون في الدم، ويُصنف الفشل التنفسي على نوعين، بناءً على مستوى ثاني أكسيد الكربون، كما يُمكن أن يصنف على أنه حاد أو مزمن، ويتضمن الفشل التنفسي زيادة معدل التنفس، كما قد يسبب اضطراب في الحالة العقلية بسبب نقص التروية الدماغية. (ar)
- Als respiratorische Insuffizienz bzw. Ateminsuffizienz oder Atmungsinsuffizienz werden Störungen bezeichnet, die zu einer verminderten, den Sauerstoffbedarf nicht mehr deckenden pulmonalen Sauerstoffaufnahme, zu einer Hypoxämie und dementsprechenden Veränderungen der Blutgaswerte führen. Ursächlich sind im Wesentlichen Gasaustauschstörungen aufgrund von Lungenerkrankungen (pulmonale Insuffizienz) oder Störungen der Atempumpe einschließlich des Atemzentrums (ventilatorische Insuffizienz). (de)
- La détresse respiratoire est une insuffisance respiratoire survenant de manière brutale et se manifestant par une dyspnée importante (essoufflement). Le système respiratoire ne parvient alors plus à assurer les échanges gazeux normaux d'oxygène et de dioxyde de carbone. C'est une urgence médicale qui peut engager le pronostic vital du patient, et entraîne environ un tiers des hospitalisations en unité de réanimation. Le traitement est suivi principalement par les symptômes, le saturomètre et l'analyse des gaz du sang artériel. (fr)
- Respiratory failure results from inadequate gas exchange by the respiratory system, meaning that the arterial oxygen, carbon dioxide, or both cannot be kept at normal levels. A drop in the oxygen carried in the blood is known as hypoxemia; a rise in arterial carbon dioxide levels is called hypercapnia. Respiratory failure is classified as either Type 1 or Type 2, based on whether there is a high carbon dioxide level, and can be acute or chronic. In clinical trials, the definition of respiratory failure usually includes increased respiratory rate, abnormal blood gases (hypoxemia, hypercapnia, or both), and evidence of increased work of breathing. Respiratory failure causes an altered mental status due to ischemia in the brain. (en)
- Kegagalan pernapasan hasil dari pertukaran gas yang tidak memadai oleh sistem pernapasan, yang berarti bahwa oksigen arteri, karbon dioksida atau keduanya tidak dapat disimpan pada tingkat normal. Penurunan oksigen yang dibawa dalam darah dikenal sebagai hipoksemia; peningkatan kadar karbon dioksida arteri disebut hiperkapnia. Kegagalan pernapasan diklasifikasikan sebagai Tipe 1 atau Tipe 2, berdasarkan apakah ada tingkat karbon dioksida yang tinggi, dan dapat bersifat akut atau kronis. Kegagalan pernapasan tipe I melibatkan oksigen rendah, dan kadar karbon dioksida normal atau rendah, sementara kegagalan pernapasan tipe II melibatkan oksigen rendah, dengan kadar karbon dioksida tinggi. (in)
- L' insufficienza respiratoria è l'incapacità del sistema respiratorio (e non del solo polmone) di assicurare un adeguato scambio gassoso, sotto sforzo o a riposo. È una sindrome caratterizzata dalla caduta dei livelli di ossigeno nel sangue arterioso (ipossiemia), che può associarsi o meno a un aumento dei valori di anidride carbonica (ipercapnia). Il livello di PaO2 (pressione parziale di ossigeno nel sangue arterioso) sotto il quale si parla di insufficienza respiratoria è 60 mmHg. (it)
- L'insufficienza respiratoria acuta si verifica quando in presenza di una disfunzione del sistema respiratorio, circolatorio, un'anemia o una intossicazione con CO, in caso alte quote, si verifica una significativa alterazione degli scambi gassosi, che può portare anche alla morte. Non ha dunque senso definire l'insufficienza respiratoria acuta solo in base ai valori dei gas ematici, bisogna invece inquadrare tali valori nelle condizioni di partenza del soggetto. (it)
- De term respiratoire insufficiëntie wordt in de geneeskunde gebruikt om een onvoldoende gaswisseling in de longen mee aan te duiden. Door te ademen komt er lucht met onder andere zuurstof in de longen en lucht met onder andere koolstofdioxide uit de longen. Het hart pompt bloed door de longen. In de longen moet het bloed zuurstof opnemen en koolstofdioxide afgeven. Als het proces van afgeven en opnemen van koolstofdioxide en zuurstof niet goed verloopt is er sprake van respiratoire insufficiëntie. Er bestaan twee typen respiratoire insufficiëntie: (nl)
- Ди́хальна недоста́тність — стан організму, при якому система дихання не забезпечує нормальної пропорції газів артеріальної крові, або її підтримання на нормальному рівні досягається шляхом надмірного функціонального напруження системи дихання. Внаслідок дихальної недостатності виникає енергетичний голод клітин організму. Іноді вживають термін легенева недостатність, однак термін дихальна недостатність є ширшим, тому що він охоплює легеневі і позалегеневі порушення механізмів забезпечення організму киснем і виведення з нього вуглекислого газу. (uk)
|
