| dbo:abstract
|
- Das Adelsaufgebot war die allgemeine Mobilmachung des Adels zur Abwehr militärischer Angriffe auf das eigene Land. Dahinter stand die mittelalterliche Auffassung, dass der Adel vor allem deswegen der privilegierte Stand ist, weil er dem König oder Fürsten im Falle der Not militärische Dienste leistet. Jeder Adlige in wehrfähigem Alter war verpflichtet, sich mit Ausrüstung und Gefolge unter die Befehle der vom König ausersehenen Kommandeure zu stellen. Das Adelsaufgebot hatte rein defensiven Charakter, die zum Zuzug verpflichteten Herren und Ritter mussten nur innerhalb der Landesgrenzen Heeresfolge leisten. Es gab allerdings eine Ausnahme: der Kampf gegen die Osmanen, denn die muslimischen Türken galten als Feind der gesamten Christenheit. Das allgemeine Adelsaufgebot ist nicht zu verwechseln mit den Truppen, die die Stände dem König auf Beschluss des Landtags zur Verfügung stellten oder mit den in manchen Ländern üblichen Ritterdiensten, die eine Pflicht der Lehnsinhaber waren. Bereits Ende des 15. Jahrhunderts war das Adelsaufgebot ein militärischer Anachronismus geworden. Die Verbände des Adels waren den geübten Söldnertruppen nicht gewachsen. Häufig waren die Adligen für das Kriegshandwerk ungenügend ausgebildet und vielfach auch schlecht bewaffnet, weil sich die Ärmeren keine ordentliche Ausrüstung leisten konnten. Die Könige riefen den Adel seit dem 16. Jahrhundert nur zu den Waffen, wenn sie sonst keine Truppen bekommen konnten, weil das Geld fehlte. In den Ländern der böhmischen Krone berief Kaiser Maximilian II. das Adelsaufgebot gegen die Türken ein. In der Geschichte Polens wurde das Allgemeine Aufgebot (pospolite ruszenie) zum letzten Mal im Jahre 1683 von König Johann III. Sobieski zur Rettung Wiens vor der Türkenbelagerung zusammengerufen, in Ungarn (inszurrekció, nemesi felkelés) im Jahre 1741 zur Verteidigung der Lande der Königin Maria Theresia gegen die Invasion Friedrichs II. von Preußen. In Polen wurde aber bis 1795 und in Ungarn bis 1809 (bis zur Schlacht bei Raab) am Adelsaufgebot festgehalten. Während der Zweiten Polnischen Republik (1918–1939) wurde der Begriff pospolite ruszenie auch als Bezeichnung für waffenfähige Männer im Alter von 41 bis 50 Jahren verwendet. (de)
- Pospolite ruszenie (pɔspɔˈlitɛ ruˈʂɛɲɛ) literalmente noble hueste, pero también conocido por los términos en latín, motio belli, en francés levée en masse o el actual movilización masiva es un nombre para la movilización de fuerzas armadas durante el periodo del Reino de Polonia y la mancomunidad polaco-lituana. La tradición de movilización en tiempos de guerra duró del siglo XIII al siglo XIX, hasta que las fuerzas reclutadas entre la szlachta (nobleza polaca) fueron superadas por fuerzas profesionales. (es)
- Pospolite ruszenie (Polish pronunciation: [pɔspɔˈlitɛ ruˈʂɛɲɛ], lit. mass mobilization; "Noble Host", Latin: motio belli, the French term levée en masse is also used) is a name for the mobilisation of armed forces during the period of the Kingdom of Poland and the Polish–Lithuanian Commonwealth. The tradition of wartime mobilisation of part of the population existed from before the 13th century to the 19th century. In the later era, pospolite ruszenie units were formed from the szlachta (Polish "nobility"). The pospolite ruszenie was eventually outclassed by professional forces. (en)
- Pospolite ruszenie ("Movimento comune", concettualmente simile alla "Leva di massa"), è un termine anacronistico che indica la mobilitazione della truppe durante il periodo della Confederazione Polacco-Lituana. Tradizionalmente, il termine indicava la vera e propria leva di massa del popolo atto a portare le armi durante il Trecento; passò poi ad indicare il reclutamento di cavalieri nelle forze private della szlachta. (it)
- ポスポリテ・ルシェニェ (ポーランド語: Pospolite ruszenie ポーランド語発音: [pɔspɔˈlitɛ ruˈʂɛɲɛ][pɔspɔˈlitɛ ruˈʂɛɲɛ] ラテン語ラテン語: motio belli, ) は、ポーランド王国、ポーランド・リトアニア共和国で行われた軍事動員、およびそれによって編成された部隊。フランス語のlevée en masse（群民蜂起）の語がつかわれることもある。ポーランドには13世紀以前から、戦時に一部の人民を軍に動員する伝統があった。なお時代が下るにつれてポスポリテ・ルシェニェはシュラフタ層によって構成されるようになり、その後専業軍人にとってかわられていった。 (ja)
- Pospolite ruszenie (łac. expeditio generalis) – polegało na powoływaniu pod broń całej męskiej ludności państwa lub tylko pewnej części mieszkańców uprawnionej i zobowiązanej do tego rodzaju służby. Mobilizacja pospolitego ruszenia była powszechnym sposobem prowadzenia wojny w średniowiecznej Europie i innych rejonach świata przed wprowadzeniem armii zawodowych – zaciężnych lub z poboru. Członkowie pospolitego ruszenia zobowiązani byli sami dbać o swoje wyposażenie i uzbrojenie – regulowały to osobne przepisy. (pl)
- Pospolite ruszenie (movimento comum, também conhecido pelo termo francês levée en masse por alguns historiadores não poloneses), é um termo polonês anacrônico para descrever a mobilização das forças armadas, especialmente nos tempos da República das Duas Nações. A tradicional mobilização de parte da população para a guerra existiu desde antes do século XIII até o século XIX. As mais recentes unidades pospolite ruszenie eram formadas pelos membros da (szlachta), em unidades de cavalaria e suas armas favoritas eram o sabre (szabla), vários tipos de pistolas e carabinas. (pt)
- 全民動員（法語：levée en masse）是指對國內所有男性或部分具有資格的男性進行武裝號召。在傭兵或徵兵等職業軍人制度前，全民動員為中世紀歐洲及世界其他地區普遍的宣戰方式。動員對象須自備武器與裝備，並有專門條文詳細規範。由於動員對象所擁有的戰鬥經驗不同，每次動員的戰鬥價值及訓練程度，皆有極大的差異。 (zh)
- Посполитое рушение (з.-рус. рүшеньє посполитоє — всеобщее движение; < лат. expeditio generalis) — военная мобилизация польской, литовской шляхты, принадлежащего им крестьянства и образованное таким образом дворянское ополчение. Посполитое рушенье созывалось с согласия рады панов, a затем сейма, королями, обязывавшимися не выводить его из пределов Польско-литовского государства. (ru)
- Посполи́те руше́ння (пол. pospolite ruszenie, pɔspɔˈlitɛ ruˈʂɛɲɛ, лат. motio belli) — загальне шляхетське ополчення, тобто земська оборона, яке формувалося за територіальним принципом, що існувало спершу у Польському королівстві і Великому князівстві Литовському, потім — у Речі Посполитій. Традиційно походило із середньовічного лицарства. Посполите рушення оголошували за наказом короля — уперше було унормоване статутами і привілеями польського короля Казимира III Великого, у подальшому порядок його скликання дещо змінювався. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Pospolite ruszenie (pɔspɔˈlitɛ ruˈʂɛɲɛ) literalmente noble hueste, pero también conocido por los términos en latín, motio belli, en francés levée en masse o el actual movilización masiva es un nombre para la movilización de fuerzas armadas durante el periodo del Reino de Polonia y la mancomunidad polaco-lituana. La tradición de movilización en tiempos de guerra duró del siglo XIII al siglo XIX, hasta que las fuerzas reclutadas entre la szlachta (nobleza polaca) fueron superadas por fuerzas profesionales. (es)
- Pospolite ruszenie (Polish pronunciation: [pɔspɔˈlitɛ ruˈʂɛɲɛ], lit. mass mobilization; "Noble Host", Latin: motio belli, the French term levée en masse is also used) is a name for the mobilisation of armed forces during the period of the Kingdom of Poland and the Polish–Lithuanian Commonwealth. The tradition of wartime mobilisation of part of the population existed from before the 13th century to the 19th century. In the later era, pospolite ruszenie units were formed from the szlachta (Polish "nobility"). The pospolite ruszenie was eventually outclassed by professional forces. (en)
- Pospolite ruszenie ("Movimento comune", concettualmente simile alla "Leva di massa"), è un termine anacronistico che indica la mobilitazione della truppe durante il periodo della Confederazione Polacco-Lituana. Tradizionalmente, il termine indicava la vera e propria leva di massa del popolo atto a portare le armi durante il Trecento; passò poi ad indicare il reclutamento di cavalieri nelle forze private della szlachta. (it)
- ポスポリテ・ルシェニェ (ポーランド語: Pospolite ruszenie ポーランド語発音: [pɔspɔˈlitɛ ruˈʂɛɲɛ][pɔspɔˈlitɛ ruˈʂɛɲɛ] ラテン語ラテン語: motio belli, ) は、ポーランド王国、ポーランド・リトアニア共和国で行われた軍事動員、およびそれによって編成された部隊。フランス語のlevée en masse（群民蜂起）の語がつかわれることもある。ポーランドには13世紀以前から、戦時に一部の人民を軍に動員する伝統があった。なお時代が下るにつれてポスポリテ・ルシェニェはシュラフタ層によって構成されるようになり、その後専業軍人にとってかわられていった。 (ja)
- Pospolite ruszenie (łac. expeditio generalis) – polegało na powoływaniu pod broń całej męskiej ludności państwa lub tylko pewnej części mieszkańców uprawnionej i zobowiązanej do tego rodzaju służby. Mobilizacja pospolitego ruszenia była powszechnym sposobem prowadzenia wojny w średniowiecznej Europie i innych rejonach świata przed wprowadzeniem armii zawodowych – zaciężnych lub z poboru. Członkowie pospolitego ruszenia zobowiązani byli sami dbać o swoje wyposażenie i uzbrojenie – regulowały to osobne przepisy. (pl)
- Pospolite ruszenie (movimento comum, também conhecido pelo termo francês levée en masse por alguns historiadores não poloneses), é um termo polonês anacrônico para descrever a mobilização das forças armadas, especialmente nos tempos da República das Duas Nações. A tradicional mobilização de parte da população para a guerra existiu desde antes do século XIII até o século XIX. As mais recentes unidades pospolite ruszenie eram formadas pelos membros da (szlachta), em unidades de cavalaria e suas armas favoritas eram o sabre (szabla), vários tipos de pistolas e carabinas. (pt)
- 全民動員（法語：levée en masse）是指對國內所有男性或部分具有資格的男性進行武裝號召。在傭兵或徵兵等職業軍人制度前，全民動員為中世紀歐洲及世界其他地區普遍的宣戰方式。動員對象須自備武器與裝備，並有專門條文詳細規範。由於動員對象所擁有的戰鬥經驗不同，每次動員的戰鬥價值及訓練程度，皆有極大的差異。 (zh)
- Посполитое рушение (з.-рус. рүшеньє посполитоє — всеобщее движение; < лат. expeditio generalis) — военная мобилизация польской, литовской шляхты, принадлежащего им крестьянства и образованное таким образом дворянское ополчение. Посполитое рушенье созывалось с согласия рады панов, a затем сейма, королями, обязывавшимися не выводить его из пределов Польско-литовского государства. (ru)
- Посполи́те руше́ння (пол. pospolite ruszenie, pɔspɔˈlitɛ ruˈʂɛɲɛ, лат. motio belli) — загальне шляхетське ополчення, тобто земська оборона, яке формувалося за територіальним принципом, що існувало спершу у Польському королівстві і Великому князівстві Литовському, потім — у Речі Посполитій. Традиційно походило із середньовічного лицарства. Посполите рушення оголошували за наказом короля — уперше було унормоване статутами і привілеями польського короля Казимира III Великого, у подальшому порядок його скликання дещо змінювався. (uk)
- Das Adelsaufgebot war die allgemeine Mobilmachung des Adels zur Abwehr militärischer Angriffe auf das eigene Land. Dahinter stand die mittelalterliche Auffassung, dass der Adel vor allem deswegen der privilegierte Stand ist, weil er dem König oder Fürsten im Falle der Not militärische Dienste leistet. Jeder Adlige in wehrfähigem Alter war verpflichtet, sich mit Ausrüstung und Gefolge unter die Befehle der vom König ausersehenen Kommandeure zu stellen. In den Ländern der böhmischen Krone berief Kaiser Maximilian II. das Adelsaufgebot gegen die Türken ein. (de)
|
