| dbo:abstract
|
- Statut von Nieszawa, ( [ɲɛˈʃava], polnisch statuty nieszawskie, auch Privileg von Nieszawa), waren diverse Privilegien, die der polnische Adel, die sogenannte Szlachta, von König Kasimir IV. vor dem Krieg gegen den Deutschen Orden 1454 in Nieszawa (Nessau) bei Thorn erzwang. Separat für einzelne Provinzen ausgestellt, umfassten sie das um wenige Monate zuvor erteilte für Großpolen und die sogenannte Petita von Opoki für Kleinpolen. Im Text für Großpolen und die Landschaft Sieradz verpflichtete sich der König unter anderem, nur nach Zustimmung der Landschaftsversammlungen (sejmiki) neue Gesetze zu erlassen und das Ritterheer – allgemeines Aufgebot (pospolite ruszenie) – einzuberufen. Das Privileg für Kleinpolen festigte die Stellung des Adels, indem es die Leibeigenschaft der Bauern verschärfte, die 1453 erlassenen Judenrechte wieder aufhob, die Zuständigkeit der adligen Landgerichte für die Stadtbürger erklärte, den Landschaften ein Mitwirkungsrecht bei der Wahl der Gerichtsbeamten einräumte und die Salzsteuer abschaffte. 1496 beschwor König Johann Albrecht einen einheitlichen, ganz Polen umfassenden Text der Statuten. Die Statuten von Nieszawa öffneten den Weg zur Bildung des Zweikammersystems und damit zur polnischen Adelsdemokratie. (de)
- Los estatutos de Nieszawa (en polaco, statuty nieszawskie) fueron un conjunto de leyes del Reino de Polonia promulgadas en 1454 en la ciudad de Nieszawa (centro-norte de Polonia). En los estatutos el rey Casimiro IV Jagiellon hizo un gran número de concesiones a la nobleza polaca (szlachta) a cambio de su apoyo en la guerra de los Trece Años. Entre otras cosas, los estatutos requirieron al Rey la aprobación de la nobleza para promulgar nuevas leyes, realizar levas armadas (pospolite ruszenie), declarar la guerra o imponer nuevos impuestos. Los estatutos fortalecieron así la posición de la nobleza a expensas de otros grupos sociales. Con los estatutos de Nieszawa, Casimiro (1427–1492) – hermano de Vladislao III de Polonia (1424–1444), el rey de Hungría – también logró aprovecharse de la división entre los grandes magnates polacos y la mucho más amplia baja nobleza que era la mayoría de la szlachta. El estatuto limitaba sustancialmente el poder de los primeros a cambio de nuevos privilegios para los segundos. Igualmente importante, fue la reducción significativa de la autonomía de la Iglesia, controlada por el cardenal Zbigniew Oleśnicki (uno de los magnates más poderosos), que pasó a recibir los nombramientos episcopales por designación real. (es)
- The Nieszawa Statutes (Polish: statuty nieszawskie) were a set of laws enacted in the Kingdom of Poland in 1454, in the town of Nieszawa located in north-central Poland. The King Casimir IV Jagiellon made a number of concessions to the Polish nobility and the gentry (szlachta) in exchange for their support in the Thirteen Years' War. Among other things, the Statutes required the King to seek the lords' approval when issuing new laws, when levying the mobilisation of armed forces (pospolite ruszenie), or when imposing new taxes. The Statutes strengthened the position of some of the nobility at the expense of less agreeable estates. With the Statute of Nieszawa, King Casimir (1427–1492) – who was a brother of Władysław III of Poland (1424–1444), the new King of Hungary – also managed to take further advantage of the political split between the richest and most influential Polish families, and the much broader class of szlachta. The statute substantially limited the power of the former in exchange for the new privileges bestowed upon the latter. From then on, szlachta consent was required in the passing of new laws, as well as, for the declaration of war. Equally important, was the significant reduction in the autonomy of the Church controlled by Cardinal Zbigniew Oleśnicki (one of the most powerful magnates). It allowed the king to appoint Catholic bishops himself. (en)
- Statuty nieszawskie 1454 (lub przywileje nieszawskie) – przywileje wydane w listopadzie i grudniu 1454 przez króla Kazimierza IV Jagiellończyka, w czasie wojny trzynastoletniej, dla szlachty poszczególnych ziem Polski. Po klęsce pod Chojnicami, pod naciskiem szlachty małopolskiej, król 11 listopada 1454 wydał w Nieszawie przywilej dzielnicowy dla Małopolski, a 12 listopada – dla Wielkopolski (cofnięto przywilej cerekwicki 1454). W następnych dniach wystawiono zapewne osobne przywileje dla poszczególnych ziem Małopolski. Przywilej małopolski stał się też wzorem dla wystawionych wkrótce przywilejów dla ziem ruskich. Na podstawie przywileju wielkopolskiego 16 listopada wydano przywilej dla ziemi sieradzkiej, następnie zaś dla Kujaw i ziem tworzących szeroko rozumianą Wielkopolskę. Kwestia, czy został wydany ogólny przywilej nieszawski dla całego Królestwa, stanowi przedmiot naukowego sporu. Statuty nieszawskie sankcjonowały dotychczasowe swobody szlachty, wprowadzały nowe oraz ingerowały w swobodę decyzji króla. Odzwierciedlały antagonizm małopolsko-wielkopolski i różnice w szczegółowych rozwiązaniach prawnych w tych dzielnicach. Najważniejsze było postanowienie redakcji wielkopolskiej, iż król nie może ustanawiać nowych praw, zwoływać pospolitego ruszenia i nakładać podatków nadzwyczajnych bez odwołania się do sejmików ziemskich (postanowienie to pominięto w tekście dla Małopolski i Rusi). Statuty nieszawskie wprowadzały zakaz łączenia urzędów wojewody i kasztelana z urzędem starosty (z wyjątkiem starostwa krakowskiego), gwarancję dla Wielkopolan równego z Małopolanami uzyskiwania nominacji na urzędy nadworne i zobowiązanie króla niezastawiania starostw grodowych. Wojewodowie uzyskali prawo ustanawiania taks (cenników) na wyroby rzemieślnicze w miastach, kasztelanowie zaś zostali pozbawieni własnych sądów kasztelańskich (a więc kompetencji karno-sądowych) nad niektórymi kategoriami szlachty. W statutach nieszawskich znalazły się też m.in. uregulowania dotyczące funkcjonowania sądownictwa, ograniczenia zbiegostwa chłopów, zniesienia ograniczeń handlu oraz cofnięcie przywilejów dla Żydów (z 1453). Statuty nieszawskie powtórzone i rozszerzone w przywileju piotrkowskim 1496, należały, obok przywileju koszyckiego 1374 i konstytucji nihil novi 1505, do najważniejszych pomników prawa sprzyjających powstaniu w Polsce demokracji szlacheckiej. (pl)
- Неша́вські стату́ти 1454 — звід законів, запроваджених в Польськім Королівстві 1454 року, в місті Нешава (пол. Nieszawa). Були видані окремо для Малої Польщі, Великої Польщі, земель Серадзської, Холмської, Саноцької і Перемишльської. Пізніше поширились на інші терени України у складі Речі Посполитої. Казимир IV Ягеллончик зробив ряд поступок до шляхти аби отримати їхню підтримку в Тринадцятирічній війні. Серед інших речей, статути вимагали, щоб король отримував схвалення шляхти на нові закони, на набір війська, або на нові податки. Скасовували виняткове право магнатів заміщати вищі державні посади, регулювали судочинство й (яке перебувало в руках магнатів) на користь шляхти. Одночасно Нешавські статути означали і серйозне обмеження королівської влади. Видання законів, розв'язання питань війни й миру могли, згідно з Нешавськми статутами, здійснюватися тільки з відома шляхетських сеймиків; шляхта звільнялася від суду королівських чиновників (за винятком особливих випадків). Нешавські статути частково обмежували права міст. (uk)
- Не́шавские стату́ты 1454 года (польск. Statuty nieszawskie 1454) — привилегии, полученные польской шляхтой от короля Казимира IV под городом Нешава. Были выданы отдельно для Малой Польши, Великой Польши, земель Серадзской, Хелминьской, Саноцкой и Перемышльской. Уступки были сделаны королём для обеспечения поддержки со стороны шляхты в Тринадцатилетней войне 1454—1466 с Тевтонским орденом, а также в борьбе с магнатами. Под давлением 11 ноября король издал привилей малопольской шляхте, а на следующий день — великопольской. Гнет аристократии и административная неурядица вынудили шляхту, во время прусского похода 1454 г., предъявить королю Казимиру настойчивые требования, сводившиеся к кодификации законов, устранению злоупотреблений в суде и управлении, уничтожению ограничений промышленности и торговли, бывших причиной дороговизны многих необходимых для шляхты товаров. Угроза шляхты разойтись по домам заставила Казимира согласиться на требование сначала великопольской шляхты (под Цереквицей), а затем (в Опоках) и малопольской. На Нешавских полях был объявлен Нешавский статут, по которому каждое воеводство получило особую привилегию, составленную по одному и тому же образцу, с самыми незначительными отличиями. Новым статутом утверждались за шляхтой права и привилегии, дарованные прежними королями и состоявшие, главным образом, в самоуправлении отдельных воеводств, в обеспечении имений от конфискации не по суду и в гарантии против произвольного лишения личной свободы; признавались также «некоторые новые вольности и прерогативы», дававшие шляхетству право законодательства: впредь ни одно новое постановление не могло быть утверждено «в силу лишь частных советов», без рассмотрения в земских общинах; созыв посполитого рушения и установление налогов подлежали согласию шляхты. Для пользования этими правами создавались сеймики, заключавшие в себе всю шляхту каждого отдельного воеводства поголовно. По Статутам, король имел право издавать законы, набирать войско, объявлять войны и миры, а также вводить новые налоги только с согласия шляхты сеймиков. Отменялось исключительное право магнатов занимать высшие государственные посты, регулировать судопроизводство и местное управление. Шляхта освобождалась от суда королевских чиновников, кроме особых случаев. Малопольская редакция содержала пункт, распространявший юрисдикцию шляхетского суда на города. Нешавские статуты стали важнейшей вехой в формировании в Польше шляхетской демократии. (ru)
- 1454涅沙瓦條例（或稱涅沙瓦特權法）為卡齊米日四世．雅蓋隆契克於1454年11月及12月的十三年戰爭期間，針對波蘭特定地區的貴族所頒布的特權法。 戰敗後，在小波蘭地區的貴族施壓下，國王於1454年11月11日在涅沙瓦頒布了小波蘭地區特權法，並於隔日的11月12日頒布了大波蘭地區特權法。幾日後，又針對小波蘭的特定地區頒布個別特權法。不久，以小波蘭特權法為範本的魯塞尼亞地區特權法也跟著問世。至於以大波蘭特權法為基礎的，則有同年11月16日頒布的謝拉茲地區特權法，以及後來適用庫亞維和廣義大波蘭地區的特權法。至於波蘭國王是否曾針對整個王國頒布涅沙瓦通用特權法，此點在學術上尚有爭議。 涅沙瓦條例將以往貴族所擁有的自主權法治化，賦予他們新權利，也干預了國王的自由裁量權。反映出小波蘭與大波蘭間的對立，以及這兩個地區的細部法律差異。條例中最重要的部分在限制國王不得制定新法、號召全民動員，或在未知會下增加特別賦稅（小波蘭及羅斯地區的版本中未包含此項）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- 1454涅沙瓦條例（或稱涅沙瓦特權法）為卡齊米日四世．雅蓋隆契克於1454年11月及12月的十三年戰爭期間，針對波蘭特定地區的貴族所頒布的特權法。 戰敗後，在小波蘭地區的貴族施壓下，國王於1454年11月11日在涅沙瓦頒布了小波蘭地區特權法，並於隔日的11月12日頒布了大波蘭地區特權法。幾日後，又針對小波蘭的特定地區頒布個別特權法。不久，以小波蘭特權法為範本的魯塞尼亞地區特權法也跟著問世。至於以大波蘭特權法為基礎的，則有同年11月16日頒布的謝拉茲地區特權法，以及後來適用庫亞維和廣義大波蘭地區的特權法。至於波蘭國王是否曾針對整個王國頒布涅沙瓦通用特權法，此點在學術上尚有爭議。 涅沙瓦條例將以往貴族所擁有的自主權法治化，賦予他們新權利，也干預了國王的自由裁量權。反映出小波蘭與大波蘭間的對立，以及這兩個地區的細部法律差異。條例中最重要的部分在限制國王不得制定新法、號召全民動員，或在未知會下增加特別賦稅（小波蘭及羅斯地區的版本中未包含此項）。 (zh)
- Statut von Nieszawa, ( [ɲɛˈʃava], polnisch statuty nieszawskie, auch Privileg von Nieszawa), waren diverse Privilegien, die der polnische Adel, die sogenannte Szlachta, von König Kasimir IV. vor dem Krieg gegen den Deutschen Orden 1454 in Nieszawa (Nessau) bei Thorn erzwang. Separat für einzelne Provinzen ausgestellt, umfassten sie das um wenige Monate zuvor erteilte für Großpolen und die sogenannte Petita von Opoki für Kleinpolen. (de)
- Los estatutos de Nieszawa (en polaco, statuty nieszawskie) fueron un conjunto de leyes del Reino de Polonia promulgadas en 1454 en la ciudad de Nieszawa (centro-norte de Polonia). En los estatutos el rey Casimiro IV Jagiellon hizo un gran número de concesiones a la nobleza polaca (szlachta) a cambio de su apoyo en la guerra de los Trece Años. Entre otras cosas, los estatutos requirieron al Rey la aprobación de la nobleza para promulgar nuevas leyes, realizar levas armadas (pospolite ruszenie), declarar la guerra o imponer nuevos impuestos. Los estatutos fortalecieron así la posición de la nobleza a expensas de otros grupos sociales. (es)
- The Nieszawa Statutes (Polish: statuty nieszawskie) were a set of laws enacted in the Kingdom of Poland in 1454, in the town of Nieszawa located in north-central Poland. The King Casimir IV Jagiellon made a number of concessions to the Polish nobility and the gentry (szlachta) in exchange for their support in the Thirteen Years' War. Among other things, the Statutes required the King to seek the lords' approval when issuing new laws, when levying the mobilisation of armed forces (pospolite ruszenie), or when imposing new taxes. The Statutes strengthened the position of some of the nobility at the expense of less agreeable estates. (en)
- Statuty nieszawskie 1454 (lub przywileje nieszawskie) – przywileje wydane w listopadzie i grudniu 1454 przez króla Kazimierza IV Jagiellończyka, w czasie wojny trzynastoletniej, dla szlachty poszczególnych ziem Polski. Statuty nieszawskie powtórzone i rozszerzone w przywileju piotrkowskim 1496, należały, obok przywileju koszyckiego 1374 i konstytucji nihil novi 1505, do najważniejszych pomników prawa sprzyjających powstaniu w Polsce demokracji szlacheckiej. (pl)
- Не́шавские стату́ты 1454 года (польск. Statuty nieszawskie 1454) — привилегии, полученные польской шляхтой от короля Казимира IV под городом Нешава. Были выданы отдельно для Малой Польши, Великой Польши, земель Серадзской, Хелминьской, Саноцкой и Перемышльской. Уступки были сделаны королём для обеспечения поддержки со стороны шляхты в Тринадцатилетней войне 1454—1466 с Тевтонским орденом, а также в борьбе с магнатами. Под давлением 11 ноября король издал привилей малопольской шляхте, а на следующий день — великопольской. (ru)
- Неша́вські стату́ти 1454 — звід законів, запроваджених в Польськім Королівстві 1454 року, в місті Нешава (пол. Nieszawa). Були видані окремо для Малої Польщі, Великої Польщі, земель Серадзської, Холмської, Саноцької і Перемишльської. Пізніше поширились на інші терени України у складі Речі Посполитої. (uk)
|
