| dbo:abstract
|
- الجمهورية البارثينوبية (بالإيطالية: Repubblica Partenopea) كانت جمهورية عميلة لفرنسا في أراضي مملكة نابولي، والتي تشكلت خلال حروب الثورة الفرنسية بعد أن فر الملك فرديناند الرابع أمام زحف القوات الفرنسية. عاشت الجمهورية بين 23 يناير 1799 و13 يونيو 1799 عندما استعاد فرديناند مملكته. (ar)
- La República Partenopea o República Napolitana (en italià: Repubblica Partenopea o Repubblica Napoletana) fou un estat republicà instituït breument a la part continental del Regne de Nàpols l'any 1799 durant la invasió francesa de la península Itàlica, ajudada per moviments jacobins locals. (ca)
- Με την ονομασία Παρθενόπεια ή Παρθενόπειος ή Παρθενοπαία Δημοκρατία αποκάλεσαν οι Γάλλοι το Βασίλειο της Νεάπολης της Ιταλίας, όταν το κατέλαβαν, στις 29 Ιανουαρίου του 1799 και εγκαθίδρυσαν νέο πολίτευμα. Η ονομασία προέρχεται από το αρχαίο όνομα της Νάπολης, Παρθενόπη, που προήλθε από την ομώνυμη σειρήνα. Τελικά η διάρκεια ζωής της Παρθενόπειας Δημοκρατίας δεν υπερέβη τους 6 μήνες. (el)
- Die Parthenopäische Republik (Repubblica partenopea) oder Neapolitanische Republik (Repubblica napoletana) war eine durch französischen Revolutionsexport aus dem Königreich Neapel (ohne Sizilien) gebildete italienische Tochterrepublik, die während des Zweiten Koalitionskrieges am 22. Januar 1799 ausgerufen wurde. Ihre Auflösung erfolgte nach der Rückeroberung Neapels durch Koalitionstruppen im Juni 1799. (de)
- La República Partenopea o República Napolitana (en italiano: Repubblica Napoletana) fue un pequeño período en la historia del Reino de Nápoles, fruto del resultado de las actividades de Francia tras la Revolución francesa y el jacobinismo para exportar la revolución, constituyéndose en «república hermana», un estado satélite de la Primera República Francesa. Dicha república duró del 21 de enero de 1799 al 13 de junio de 1799, momento en el que se restauró la monarquía Borbón con Fernando IV, de nuevo al frente. (es)
- The Parthenopean Republic (Italian: Repubblica Partenopea, French: République Parthénopéenne) or Neapolitan Republic (Repubblica Napoletana) was a short-lived, semi-autonomous republic located within the Kingdom of Naples and supported by the French First Republic. The republic emerged during the French Revolutionary Wars after King Ferdinand IV fled before advancing French troops. The republic existed from 21 January to 13 June 1799, collapsing when Ferdinand returned to restore monarchial authority and forcibly subdued republican activities. (en)
- Republik Parthenopean (bahasa Italia: Repubblica Partenopea) adalah sebuah republik yang didukung Republik Prancis Pertama di wilayah Kerajaan Naples, yang dibentuk saat setelah Raja Ferdinand IV melarikan diri sebelum digrebek pasukan Prancis. Republik tersebut berdiri dari 21 Januari 1799 sampai 13 Juni 1799, ketika kerajaan Ferdinand didirikan kembali. (in)
- La République parthénopéenne ou napolitaine est une république sœur de la République française. Elle est proclamée le 21 janvier 1799 à Naples par les troupes françaises commandées par le général Championnet, qui s'est rendu maître de la ville gouvernée jusque-là par le roi Ferdinand IV. Le monarque prend la fuite sur un navire britannique, mais parvient à recouvrer son trône cinq mois plus tard, mettant fin à l'éphémère république le 24 juin. Le terme parthénopéen vient de Parthénope, une sirène légendaire dont le culte était célébré dans l'antique Néapolis. C'est en déterrant ce nom dans l'histoire ancienne que la république fut nommée. (fr)
- La Repubblica Napoletana, anche detta Repubblica Napolitana e, impropriamente, Repubblica Partenopea, fu un'entità statuale proclamata a Napoli nel 1799, ed esistita per alcuni mesi sull'onda della Prima campagna d'Italia (1796-1797) delle truppe francesi della Repubblica sorta dalla Rivoluzione. La repubblica non fu tuttavia legittimata da alcun trattato internazionale che la riconoscesse, dando mano libera alla più spietata vendetta contro i suoi sostenitori quando la monarchia borbonica fu presto restaurata con l'aiuto inglese dalle armate della Seconda coalizione. (it)
- パルテノペア共和国（パルテノペアきょうわこく、イタリア語: Repubblica Partenopea）は、1799年にイタリアのナポリを中心とした地域に成立していた共和国である。ナポレオン・ボナパルトが率いるフランス軍によりナポリ王国が打倒されたあとに樹立された。実質はフランスの衛星国であり、まもなくナポリ国王側の反撃により滅亡した。国名はナポリの古名のパルテノペにちなむ。いわゆる姉妹共和国のひとつ。 (ja)
- De Parthenopeïsche Republiek was een staat die op 23 januari 1799 werd geschapen uit het Koninkrijk Napels nadat koning Ferdinand IV door Fransgezinde republikeinen was verdreven. De naam verwijst naar Parthenope, een oude Griekse kolonie op de locatie van het huidige Napels. Haar bestaan was van korte duur. Ferdinand IV was gehuwd met Maria Carolina van Oostenrijk, een zuster van koningin Marie Antoinette, zodat zeer persoonlijke relaties tussen het Napolitaanse en het Franse hof bestonden. Ferdinand was aanvankelijk een verlicht despoot. De burgerij van Napels volgde de politieke gebeurtenissen tijdens het begin van de Franse Revolutie en er ontstonden zogenaamde „Patriottenclubs“, waarin de republikeinse hervormingen in Frankrijk bediscussieerd werden. Na de onthoofding van hun schoonbroer Lodewijk XVI keerden Ferdinand en Maria Carolina zich fel tegen de Franse Revolutie. Het koninkrijk Napels nam in 1793 deel aan de Eerste Coalitie tegen Frankrijk. Alle pro-Franse elementen in het koninkrijk werden vervolgd. In 1799 vielen Franse revolutionaire troepen Napels echter binnen, waarop hij overhaast naar Sicilië vluchtte. Enige dagen later proclameerde de Franse generaal Jean-Étienne Championnet de republiek en stelde een provisorische regering met 21 leden in die het land op democratische wijze zou moeten leiden. Op 25 april werd een wet aangenomen die de feodaliteit afschafte, wat door het kortstondig bestaan van de republiek geen werkelijkheid kon worden. De regering kampte spoedig met financiële moeilijkheden als gevolg van Championnets vraag naar geld en slaagde er niet in om een leger op te richten, waardoor ze afhankelijk was van Franse bescherming. Generaal Gabriele Manthoné, een oudgediende van het Bourbon-regime, was minister van Oorlog van de Parthenopeïsche Republiek. (nl)
- Parthenopeiska republiken var en republik understödd av den Första franska republiken. Republiken bestod av territoriet som tillhörde Kungariket Neapel. Den bildades då Ferdinand IV flydde, eftersom den franska armén avancerande. Republiken existerade från den 21 januari 1799 till den 13 juni samma år då Kungariket Neapel återupprättades. Namnet Parthenope syftar på den grekiska koloni som anlades där nu Neapel ligger. Republiken upprättades av fransmännen, sedan det neapolitanska hovet dragit sig undan till Sicilien. Den 23 januari 1799 besattes Neapel av den franske generalen Championnet efter en häftig kamp med lazzaronerna. En provisorisk regering av 25 medlemmar tillsattes, men tryckande kontributioner framkallade på alla håll upproriska rörelser, och då krigets gång i norra Italien i maj tvingade Championnets efterträdare MacDonald att dra sig tillbaka dit, återtogs Neapel av de kungliga trupperna under Fabrizio Ruffo. Den 23 juni var dagen för republikanernas kapitulation, som följdes av en blodig räfst, vid vilken inte bara Ruffos, kung Ferdinand IV:s och drottning Karolinas, utan även brittiske ministerns gemål lady Hamiltons och sjöhjälten Nelsons namn framstår i ofördelaktig dager. Parthenopeiska republikens flagga var en variant av den franska, med det vita fältet utbytt mot ett gult. (sv)
- Republika Partenopejska, także: Republika Neapolitańska – krótko istniejące państwo na Półwyspie Apenińskim. Republika została proklamowana 23 stycznia 1799, po wcześniejszym pokonaniu Królestwa Sycylii i odebraniu mu południowej części Półwyspu Apenińskiego. Stolicą państwa był Neapol. Na terenie kraju działała wierna królowi Sycylii antyfrancuska armia pod dowództwem kardynała Fabrizio Dionigi Ruffo. Wsparta przez flotę turecką 13 czerwca 1799 odbiła Neapol. Kontrofensywę armii francuskiej powstrzymało 24 czerwca lądowanie floty brytyjskiej pod dowództwem admirała Horatio Nelsona. W ciągu 4 dni jego armia zajęła republikę. 8 lipca 1799 do Neapolu powrócił król Ferdynand Burbon, co oznaczało faktyczny kres istnienia Republiki Partenopejskiej. (pl)
- Партенопейская республика (итал. Repubblica Partenopea), также Неаполитанская республика (итал. Repubblica Napoletana) — кратковременное государственное образование, провозглашенное в январе 1799 года неаполитанскими республиканцами, с помощью французских войск свергнувшими бурбонскую монархию Неаполитанского королевства. Название происходит от древнего наименования Неаполя — Партенопея (греч. Παρθενόπεια). После падения французской монархии неаполитанский король Фердинанд IV и королева Мария Каролина в 1793 году присоединяются к первой антифранцузской коалиции, начинают активное преследование всех, кто подозревается в симпатиях к якобинской Франции. Несмотря на это, в Неаполитанском королевстве республиканцы получают серьёзную опору, прежде всего среди аристократии. В 1796 году с Францией был заключен мирный договор, однако уже в 1798 году, во время египетской экспедиции Наполеона и после победы адмирала Нельсона в битве при Абукире, Мария Каролина уговорила Фердинанда начать войну с Францией ещё раз. В сентябре 1798 года Нельсон лично прибыл в Неаполь, где был восторженно принят. Неаполитанская армия из 70 000 человек под командованием австрийского генерала Карла фон Мака уже 29 октября вошла в Рим, который был оставлен французами и восстановила папскую власть. Но после внезапной французской контратаки неаполитанским войскам пришлось отступить, и в конце концов они были разбиты. Король поспешил вернуться в Неаполь. Хотя лаццарони оставались верны династии Бурбонов и были готовы защищать её, король в панике поднялся на борт британского линейного корабля Vanguard и бежал со своим двором в Палермо. Князь Франческо Пиньятелли Стронголи принял город и сжёг флот. В городе начались беспорядки, и лаццарони начали убивать лиц, подозреваемых в республиканских симпатиях. В этих условиях, брошенная своим королём аристократия, чтобы избежать анархии, начала задумываться о провозглашении республики под французским протекторатом. 12 января 1799 года Пиньятелли подписал в Спаранизе капитуляцию перед генералом Ж. Шампионне. Когда новость о капитуляции перед французами достигла Неаполя и провинций, лаццарони восстали. Несмотря на плохое вооружение и низкую дисциплину, они оказывали ожесточённое сопротивление. Одновременно с ними за оружие взялись и неаполитанские республиканцы. 20 января 1799 года республиканцы заняли крепость Сант-Эльмо и французы смогли войти в город. 23 января 1799 года французская армия под командованием генерала Шампионне вошла в Неаполь. В этом конфликте потери составили: 8000 неаполитанцев и 1000 французов. Шампионне объявил королевскую власть упразднённой и провозгласил Партенопейскую республику. 24 января было сформировано правительство республики под руководством Карло Лауберга, которое состояло из 21 члена, и законодательный корпус. Республика опиралась на силу французской армии. Новое правительство из-за постоянных требований генералом Шампионне денег вскоре столкнулось с финансовыми трудностями, оно не сумело организовать собственную армию, а его попытки «демократизации» провинции не увенчались успехом. Между тем сбежавшие в Палермо роялисты направили богатого и влиятельного кардинала Фабрицио Руффо в Калабрию организовать контрреволюцию. Ему сопутствовал успех, и со своей недисциплинированной, но многочисленной «Армией веры» (Esercito Криштиану делла Санта Феде), состоявшей из разбойников, осуждённых, крестьян и солдат, он двинулся к Неаполю. Поход его армии сопровождался грабежами, поджогами и массовыми убийствами. Одновременно английская эскадра подошла к Неаполю и захватила остров Прочида, но после нескольких столкновений с республиканским флотом под командованием Франческо Караччиоло, была отозвана обратно в Палермо, где ожидалось нападение франко-испанского флота. 25 апреля был принят Закон об отмене феодальных прав, однако дни республики были уже сочтены. После разгрома в Северной Италии от русско-австрийских войск, в начале мая французские войска покинули республику. 5 мая Руффо, при поддержке средиземноморской эскадры адмирала Ушакова, двинулся на столицу, откуда французы, за исключением небольшого отряда, ушли. Разрозненные республиканские отряды были разбиты, держались только Неаполь и Пескара. 13 июня 1799 года Руффо и его войска вместе с русским отрядом под командой капитан-лейтенанта Григория Белли достигли Неаполя, и после отчаянной битвы на Понте делла Маддалена, вошли в город. В течение недели его войска грабили и убивали население города. Однако роялисты не смогли установить полный контроль над городом — остатки французских и республиканских войск продолжали удерживать крепости Сант-Эльмо, Кастель-Нуово и Кастель-дель-Ово, в то же время франко-испанский флот в любой момент мог прийти в гавань Неаполя. Руффо, несмотря на указания королевы не вести переговоры с повстанцами, начал их и пришёл к соглашению с республиканцами по их эвакуации из замков. По условиям капитуляции защитники замков могли свободно оставаться в Неаполе или беспрепятственно отплыть в Тулон. 21 июня республиканцы капитулировали. Партенопейская республика прекратила своё существование. Условия капитуляции, гарантировавшие амнистию сторонникам республики, не были исполнены: адмирал Нельсон, 24 июня вошедший в гавань Неаполя, объявил, что договоры с мятежниками недействительны. Руффо с негодованием заявил, что под договором стоит не только его подпись, но и подписи русского и турецкого комендантов, а также британского капитана , и в случае отказа Нельсона признать капитуляцию он не окажет ему помощи в захвате замков. 26 июня Нельсон изменил своё решение и уполномочил Уильяма Гамильтона, британского посла, уведомить кардинала, что он не будет делать ничего, чтобы разорвать перемирие. В то же время капитан Белли заверил республиканцев, что Нельсон не будет мешать их эвакуации. Хотя эти гарантии и были сомнительны, республиканцы были удовлетворены и начали погрузку на приготовленные для их эвакуации суда. Но 28 июня Нельсон получил депешу из Палермо, подчиняясь которой, он захватил суда республиканцев и арестовал их. 8 июля король Фердинанд прибыл из Палермо и начал расправу над республиканцами. 99 человек, среди них адмирал Ф. Караччиоло, Ф. М. Пагано и были казнены. Более 500 человек были заключены в тюрьму, и около 350 депортированы или сосланы. (ru)
- A República Napolitana ou República Partenopeia foi um estado instituído em Nápoles em 1799 que existiu alguns meses durante a Primeira campanha da Itália das tropas francesas depois da Revolução Francesa. (pt)
- 帕特諾珀共和國（義大利語：Repubblica Partenopea）是法蘭西第一共和國創建的一個傀儡國家，其軍事依靠法國軍隊。帕特諾珀共和國位於義大利南部，領土範圍相當於那不勒斯王國的領土。帕特諾珀共和國存在於1799年1月21日至1799年6月13日之間，之後那不勒斯王國復興，取代了帕特諾珀共和國。 (zh)
- Партенопійська республіка (італ. Repubblica Partenopea), також Неаполітанська республіка (італ. Repubblica Napoletana) — короткочасне державне утворення, проголошене в січні 1799 року неаполітанськими республіканцями, за допомоги скинули бурбонську монархію Неаполітанського королівства. Назва походить від стародавнього найменування Неаполя — Партенопея (грец. Παρθενόπεια). Після падіння французької монархії неаполітанський король Фердинанд IV і королева Марія Кароліна в 1793 році приєднуються до першої антифранцузької коаліції, починають активне переслідування всіх, хто підозрюється в симпатіях до якобінської Франції. Незважаючи на це, в Неаполітанському королівстві республіканці отримують серйозну підтримку, насамперед серед аристократії. В 1796 році з Францією був укладений мирний договір, проте вже в 1798, під час єгипетської експедиції Наполеона і після перемоги адмірала Нельсона в битві при Абукіра, Марія Кароліна вмовила Фердинанда почати війну з Францією ще раз. У вересні 1798 року Нельсон особисто прибув в Неаполь. Неаполітанська армія з 70 000 чоловік під командуванням австрійського генерала Карла фон Маку вже 29 жовтня увійшла в Рим, який був залишений французами і відновила папську владу. Але після раптової французької контратаки неаполітанським військам довелося відступити, і врешті-решт вони були розбиті. Король поспішив повернутися в Неаполь. Хоча лаццароні залишалися вірні династії Бурбонів і були готові захищати її, король в паніці піднявся на борт британського Vanguard і втік зі своїм двором у Палермо. Князь Франческо Піньятеллі Стронголі прийняв місто і спалив флот. У місті почалися заворушення, і лаццароні почали вбивати осіб, підозрюваних у симпатіях республіці. В цих умовах, кинута своїм королем аристократія, щоб уникнути анархії, почала замислюватися про проголошення республіки під французьким протекторатом. 12 січня 1799 року Піньятеллі підписав у Спаранізе капітуляцію перед генералом Ж. Шампіонне. Коли новина про капітуляцію перед французами досягла Неаполя і провінцій, лаццароні повстали. Незважаючи на погане озброєння і низьку дисципліну, вони чинили запеклий опір. Одночасно з ними за зброю взялися і неаполітанські республіканці. 20 січня 1799 року республіканці зайняли фортецю Сант-Ельмо і французи змогли увійти в місто. 23 січня 1799 року французька армія під командуванням генерала Шампіонне увійшла в Неаполь. У цьому конфлікті втрати склали: 8000 неаполітанців і 1000 французів. Шампіонне оголосив королівську владу скасованою і проголосив Партенопійську республіку. 24 січня було сформовано уряд республіки під керівництвом Карло Лауберга, який складався з 21 члена, і законодавчий корпус. Республіка спиралася на силу французької армії. Новий уряд через постійні вимоги генералом Шампіонне грошей незабаром зіткнувся з фінансовими труднощами, вони не зуміли організувати власну армію, а його спроби «демократизації» провінції не увінчалися успіхом. Між тим роялісти, що втекли в Палермо направили багатого і впливового кардинала Фабріціо Руффо в Калабрію організувати контрреволюційний заколот. Він мав успіх, і зі своєю недисциплінованої, але численною «Армією віри» (Esercito Кріштіану делла Санта Феде), що складалася з розбійників, засуджених, селян і солдатів, він рушив до Неаполю. Похід його армії супроводжувався грабунками, підпалами і масовими вбивствами. Одночасно англійська ескадра підійшла до Неаполя і захопила острів Прочида, але після декількох зіткнень з республіканським флотом під командуванням Франческо Караччоло, була відкликана назад в Палермо, де очікувався напад франко-іспанського флоту. 25 квітня був прийнятий Закон про скасування феодальних прав, проте це були останні дні республіки . Після розгрому в Північній Італії від російсько-австрійських військ, на початку травня французькі війська покинули республіку. 5 травня Руффо, за підтримки адмірала Ушакова, рушив на столицю, звідки французи, за винятком невеликого загону, пішли. Розрізнені республіканські загони були розбиті, трималися тільки Неаполь та Пескара. 13 червня 1799 року Руффо і його війська разом з російським загоном під командою капітан-лейтенанта досягли Неаполя, і після запеклої битви на Понте-делла-Маддалена, увійшли у місто. Протягом тижня його війська грабували і вбивали населення міста. Однак роялісти не змогли встановити повний контроль над містом — залишки французьких і республіканських військ продовжували утримувати фортеці , Кастель-Нуово і Кастель-дель-Ово, в той же час франко-іспанський флот у будь-який момент міг прийти у гавань Неаполя. Руффо, незважаючи на вказівки королеви не вести переговори з повстанцями, почав їх і прийшов до угоди з республіканцями з їх евакуації із замків. За умовами капітуляції захисники замків могли вільно залишатися в Неаполі або безперешкодно відплисти у Тулон. 21 червня республіканці капітулювали. Партенопійська республіка припинила своє існування. Умови капітуляції, які гарантували амністію прихильникам республіки, не були виконані: адмірал Нельсон, 24 червня увійшов в гавань Неаполя, оголосив, що договори з бунтівниками недійсні. Руффо з обуренням заявив, що під договором стоїть не тільки його підпис, але і підписи російського та турецького комендантів, а також британського капітана , і в разі відмови Нельсона визнати капітуляцію він не надасть йому допомогу у захопленні замків. 26 червня Нельсон змінив своє рішення і уповноважив Вільяма Гамільтона, британського посла, повідомити кардинала, що він не буде робити нічого, щоб розірвати перемир'я. У той же час капітан Беллі запевнив республіканців, що Нельсон не буде заважати їх евакуації. Хоча ці гарантії і були сумнівні, республіканці були задоволені і почали завантаження на приготовані для їх евакуації суду. Але 28 червня Нельсон отримав депешу з Палермо, підкоряючись якої, він захопив човни республіканців і заарештував їх. 8 липня король Фердінанд прибув з Палермо і почав розправу над республіканцями. 99 чоловік, серед них адмірал Ф. Караччоло, Ф. М. Пагано і були страчені. Понад 500 осіб були ув'язнені, і близько 350 депортовані або заслані. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الجمهورية البارثينوبية (بالإيطالية: Repubblica Partenopea) كانت جمهورية عميلة لفرنسا في أراضي مملكة نابولي، والتي تشكلت خلال حروب الثورة الفرنسية بعد أن فر الملك فرديناند الرابع أمام زحف القوات الفرنسية. عاشت الجمهورية بين 23 يناير 1799 و13 يونيو 1799 عندما استعاد فرديناند مملكته. (ar)
- La República Partenopea o República Napolitana (en italià: Repubblica Partenopea o Repubblica Napoletana) fou un estat republicà instituït breument a la part continental del Regne de Nàpols l'any 1799 durant la invasió francesa de la península Itàlica, ajudada per moviments jacobins locals. (ca)
- Με την ονομασία Παρθενόπεια ή Παρθενόπειος ή Παρθενοπαία Δημοκρατία αποκάλεσαν οι Γάλλοι το Βασίλειο της Νεάπολης της Ιταλίας, όταν το κατέλαβαν, στις 29 Ιανουαρίου του 1799 και εγκαθίδρυσαν νέο πολίτευμα. Η ονομασία προέρχεται από το αρχαίο όνομα της Νάπολης, Παρθενόπη, που προήλθε από την ομώνυμη σειρήνα. Τελικά η διάρκεια ζωής της Παρθενόπειας Δημοκρατίας δεν υπερέβη τους 6 μήνες. (el)
- Die Parthenopäische Republik (Repubblica partenopea) oder Neapolitanische Republik (Repubblica napoletana) war eine durch französischen Revolutionsexport aus dem Königreich Neapel (ohne Sizilien) gebildete italienische Tochterrepublik, die während des Zweiten Koalitionskrieges am 22. Januar 1799 ausgerufen wurde. Ihre Auflösung erfolgte nach der Rückeroberung Neapels durch Koalitionstruppen im Juni 1799. (de)
- La República Partenopea o República Napolitana (en italiano: Repubblica Napoletana) fue un pequeño período en la historia del Reino de Nápoles, fruto del resultado de las actividades de Francia tras la Revolución francesa y el jacobinismo para exportar la revolución, constituyéndose en «república hermana», un estado satélite de la Primera República Francesa. Dicha república duró del 21 de enero de 1799 al 13 de junio de 1799, momento en el que se restauró la monarquía Borbón con Fernando IV, de nuevo al frente. (es)
- The Parthenopean Republic (Italian: Repubblica Partenopea, French: République Parthénopéenne) or Neapolitan Republic (Repubblica Napoletana) was a short-lived, semi-autonomous republic located within the Kingdom of Naples and supported by the French First Republic. The republic emerged during the French Revolutionary Wars after King Ferdinand IV fled before advancing French troops. The republic existed from 21 January to 13 June 1799, collapsing when Ferdinand returned to restore monarchial authority and forcibly subdued republican activities. (en)
- Republik Parthenopean (bahasa Italia: Repubblica Partenopea) adalah sebuah republik yang didukung Republik Prancis Pertama di wilayah Kerajaan Naples, yang dibentuk saat setelah Raja Ferdinand IV melarikan diri sebelum digrebek pasukan Prancis. Republik tersebut berdiri dari 21 Januari 1799 sampai 13 Juni 1799, ketika kerajaan Ferdinand didirikan kembali. (in)
- La Repubblica Napoletana, anche detta Repubblica Napolitana e, impropriamente, Repubblica Partenopea, fu un'entità statuale proclamata a Napoli nel 1799, ed esistita per alcuni mesi sull'onda della Prima campagna d'Italia (1796-1797) delle truppe francesi della Repubblica sorta dalla Rivoluzione. La repubblica non fu tuttavia legittimata da alcun trattato internazionale che la riconoscesse, dando mano libera alla più spietata vendetta contro i suoi sostenitori quando la monarchia borbonica fu presto restaurata con l'aiuto inglese dalle armate della Seconda coalizione. (it)
- パルテノペア共和国（パルテノペアきょうわこく、イタリア語: Repubblica Partenopea）は、1799年にイタリアのナポリを中心とした地域に成立していた共和国である。ナポレオン・ボナパルトが率いるフランス軍によりナポリ王国が打倒されたあとに樹立された。実質はフランスの衛星国であり、まもなくナポリ国王側の反撃により滅亡した。国名はナポリの古名のパルテノペにちなむ。いわゆる姉妹共和国のひとつ。 (ja)
- A República Napolitana ou República Partenopeia foi um estado instituído em Nápoles em 1799 que existiu alguns meses durante a Primeira campanha da Itália das tropas francesas depois da Revolução Francesa. (pt)
- 帕特諾珀共和國（義大利語：Repubblica Partenopea）是法蘭西第一共和國創建的一個傀儡國家，其軍事依靠法國軍隊。帕特諾珀共和國位於義大利南部，領土範圍相當於那不勒斯王國的領土。帕特諾珀共和國存在於1799年1月21日至1799年6月13日之間，之後那不勒斯王國復興，取代了帕特諾珀共和國。 (zh)
- La République parthénopéenne ou napolitaine est une république sœur de la République française. Elle est proclamée le 21 janvier 1799 à Naples par les troupes françaises commandées par le général Championnet, qui s'est rendu maître de la ville gouvernée jusque-là par le roi Ferdinand IV. Le monarque prend la fuite sur un navire britannique, mais parvient à recouvrer son trône cinq mois plus tard, mettant fin à l'éphémère république le 24 juin. (fr)
- Republika Partenopejska, także: Republika Neapolitańska – krótko istniejące państwo na Półwyspie Apenińskim. Republika została proklamowana 23 stycznia 1799, po wcześniejszym pokonaniu Królestwa Sycylii i odebraniu mu południowej części Półwyspu Apenińskiego. Stolicą państwa był Neapol. 8 lipca 1799 do Neapolu powrócił król Ferdynand Burbon, co oznaczało faktyczny kres istnienia Republiki Partenopejskiej. (pl)
- De Parthenopeïsche Republiek was een staat die op 23 januari 1799 werd geschapen uit het Koninkrijk Napels nadat koning Ferdinand IV door Fransgezinde republikeinen was verdreven. De naam verwijst naar Parthenope, een oude Griekse kolonie op de locatie van het huidige Napels. Haar bestaan was van korte duur. (nl)
- Партенопейская республика (итал. Repubblica Partenopea), также Неаполитанская республика (итал. Repubblica Napoletana) — кратковременное государственное образование, провозглашенное в январе 1799 года неаполитанскими республиканцами, с помощью французских войск свергнувшими бурбонскую монархию Неаполитанского королевства. Название происходит от древнего наименования Неаполя — Партенопея (греч. Παρθενόπεια). 25 апреля был принят Закон об отмене феодальных прав, однако дни республики были уже сочтены. (ru)
- Parthenopeiska republiken var en republik understödd av den Första franska republiken. Republiken bestod av territoriet som tillhörde Kungariket Neapel. Den bildades då Ferdinand IV flydde, eftersom den franska armén avancerande. Republiken existerade från den 21 januari 1799 till den 13 juni samma år då Kungariket Neapel återupprättades. Namnet Parthenope syftar på den grekiska koloni som anlades där nu Neapel ligger. (sv)
- Партенопійська республіка (італ. Repubblica Partenopea), також Неаполітанська республіка (італ. Repubblica Napoletana) — короткочасне державне утворення, проголошене в січні 1799 року неаполітанськими республіканцями, за допомоги скинули бурбонську монархію Неаполітанського королівства. Назва походить від стародавнього найменування Неаполя — Партенопея (грец. Παρθενόπεια). Шампіонне оголосив королівську владу скасованою і проголосив Партенопійську республіку. 24 січня було сформовано уряд республіки під керівництвом Карло Лауберга, який складався з 21 члена, і законодавчий корпус. (uk)
|
.svg?width=300)
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}