| dbo:abstract
|
- Die Zweifel-am-Altertum-Schule (chinesisch 疑古派, Pinyin Yígǔpài, W.-G. I-ku-p'ai auch chinesisch 古史辨派, Pinyin Gǔshǐ biàn pài, W.-G. kushih pien p'ai) war eine geschichtswissenschaftliche Forschungsströmung in der Republik China der 1910er und 1920er Jahre, welche aus der Bewegung für eine Neue Kultur entstand und sich für eine kritische Auseinandersetzung mit der antiken Geschichtsschreibung Chinas, unter Anwendung textkritischer Methoden zur Überprüfung der Authentizität historischer Quellen, einsetzte. Ihre Hauptvertreter sind Gu Jiegang (en), Qian Xuantong (en) und Hu Shi. Schriften im Zusammenhang mit der Zweifel-am-Altertum-Schule wurden von 1926 bis 1941 in der Zeitschrift Gushibian veröffentlicht. (de)
- The Doubting Antiquity School or Yigupai (Chinese: 疑古派; pinyin: Yígǔpài; Wade–Giles: I-ku-p'ai) refers to a group of scholars and writers in Chinese academia, starting during the New Culture Movement (mid-1910s to 1920s), who applied a critical historiographical approach to Chinese historical sources. They put forward theories doubting the authenticity of texts and narratives that, in traditional Chinese historiography, were often accepted as authentic. Hu Shih studied in the West and was deeply influenced by Western thought. He then argued in Peking University that Chinese written history was not credible before Eastern Zhou without critical examination. This view was accepted by his students Fu Sinian and especially Gu Jiegang, who further advanced "our traditional knowledge of Chinese antiquity was built up in successive strata, but in an order exactly the reverse of the actual occurrence." Most of their criticism concerns the authenticity of pre-Qin texts and deals with questions put forward by the past dynastic writers, as well as other subjects. Hu Shih initiated the critical movement, with his pupil Gu Jiegang and his friend Qian Xuantong continuing this school of thought. Their writings also had influence on many western sinologists, including Bernhard Karlgren and Samuel Griffith. In a more specific way, the Doubting Antiquity School was represented by Gushibian 古史辨 (Debates on Ancient History), the scholarly movement led by Gu Jiegang, centered on the magazine of the same name. Seven issues of the magazine, 1926-1941, contain about 350 essays. Major critics of the Doubting Antiquity School were historians associated with the Critical Review (Xueheng 學衡), a journal founded in 1922. The historians included Liu Yizheng, Liang Qichao (梁启超), Wang Guowei, Chen Yinque, and (繆鳳林). (en)
- 疑古（ぎこ、拼音: yígǔ）とは、古代中国史の歴史記述をめぐる、歴史学・文献学・考古学の立場（歴史観・方法論・歴史学研究法）の一つ。 中国史の始まりに位置する三皇五帝や夏王朝の実在を疑い、後世に創作された神話とみなす立場（加上説をとる立場）である。言い換えれば、これらの時代について書かれた『史記』などの歴史書や『書経』などの儒教経典を、積極的に批判（史料批判）する立場でもある。また、『老子』などの古典文献を後世の仮託・偽書とみなす立場でもある。 顧頡剛・銭玄同・胡適ら、中華民国初期（20世紀前半）の学者グループ、通称疑古派（ぎこは、拼音: yígǔpài）またの名を古史辨派（古史弁派、こしべんは、拼音: gŭshǐbiànpài）によって、1910年代の新文化運動を踏まえて提唱された。 疑古の立場は、その後の中国内外においても基本的には支持されてきた。しかし一方で、疑古を否定する立場も数多く提唱されてきた。21世紀の現代に至ってもなお、疑古の当否は議論の的になっている（）。 (ja)
- 고사변(번체자: 古史辯, 간체자: 古史辨, 병음 Gǔshǐbiàn)은 중국의 사학자 구제강(顧頡剛, Gu Jiegang), 나근택(羅根澤, Luo Genzen), 여사면(呂思勉) 등이 편저한 고대 역사에 대한 논문집이다. 1926년에 1책이 발간된 이래 7책까지 발간되었다. 신문화운동의 영향을 받은 것이 특징이다. 고힐강이 이끈 일군의 고사변학파를 의고파(擬古派)라고도 부른다. (ko)
- Gushi bian (Debat over de oude geschiedenis) is het belangrijkste werk van de Chinese historicus Gu Jiegang. Tussen 1926 en 1941 verschenen zeven delen waarin werd afgerekend met het beeld dat de oude Chinese geschiedenis uitsluitend was gevormd en bepaald door Han-Chinezen, zonder te erkennen dat daarbij ook niet-Chinese volkeren een rol hebben gespeeld. Door het benadrukken van deze diversiteit kwam men in botsing met de heersende, door confucianistische tradities gevormde eeuwenoude visie dat China vanaf de pre-dynastieke periode voortdurend een eenheidsstaat was geweest en dat niet-Chinese volkeren pas na overname van de superieur geachte Chinese cultuur een deel van China zijn geworden. Samenstellers van de Gushi Bian waren (罗根泽, 1900-1960), (呂思勉, 1884-1957) en (童书业, 1908-1968). Net als Gu Jiegang behoorden ook zij tot de 'School van de twijfel aan de oudheid' (yigupai, 疑古派). (nl)
- Їґу 疑古, також їґу пай 疑古派, «школа сумлівів у давнині» — впливова інтелектуальна течія у історічних дослідженнях в Китаї 20 сторіччя, спрямована на перегляд культурної спадщини китайської цивілізації імперського періоду. Із падінням останньої династії (Цін, 1911/1912) та розповсюдженням Руху за Нову Культуру (Сінь веньхуа юньдун 新文化運動, див. en:New Culture Movement), розбудовою сучасної національної академії та заснуванням китайської археологічної школи місцеві інтелектуали присвятили значні зусилля до критичної переоцінки конфуціанської ортодоксії, вживаючи сучасні наукові методи. Наслідком цієї роботи стала нова парадигма у ставленні до класичних джерел: ті з традиційних стверджень що не витримували перевірки сучасними засобами визнавалися застарілими та бракуючими на об'єктивність. Попередниками цього напрямку були представники канонознавства 18-19 сторічь (т.з. напрямок , напр. Цуй Шу), які на підставі ретельного дослідження неузгоджень у класичних творах висунули ряд припущень щодо аутентичності деяких з них. Серед найвідоміших представників — Лян Цічао (1873—1923), Ван Ґовей (1877—1927), (1890—1969), Ху Ши (1891—1962), (1893—1980). Сенсаційні археологічні знахідки другої половини 20 століття деякою мірою спростували гіпотези, висунуті представниками їґу. У 1993 році видатний китайський вчений Лі Сюецінь (en:Li Xueqin) висунув заклик залишити «сумліви у давнині» та увійти до нової ери, «довіри давнині» 信古, оскільки досліди 20 століття довели значну міру вірогідності у давньокитайській історіографії. Разом із цим, деякі ідеї інтелектуалів їґу дотепер поділяються спеціалістами у наукових колах Китаю та усього світу, а збірка «Гу ши бянь» 古史辨 (титульний твір школи, ред. Ґу Цзєґан) залишається коштовним зразком академічної дисципліни та джерелом подальших досліджень. (uk)
- 古史辨派，是以顧頡剛、钱玄同、胡适等為代表，在新文化運動以後出現的一個以“疑古辨偽”為論題的史學、經學研究的學術現象。 古史辨派這個說法並非顧頡剛等學人的自稱，20世紀著作《古史辨》中收錄的觀點龐雜，就算是贊同疑古辨偽方法的學人之間也有分歧。 古史辨派将传世文献中的早期历史视之为编造的谎言的看法受到部分學者批評和質疑，古史辨派的一些推论后来被出土文獻推翻。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- 疑古（ぎこ、拼音: yígǔ）とは、古代中国史の歴史記述をめぐる、歴史学・文献学・考古学の立場（歴史観・方法論・歴史学研究法）の一つ。 中国史の始まりに位置する三皇五帝や夏王朝の実在を疑い、後世に創作された神話とみなす立場（加上説をとる立場）である。言い換えれば、これらの時代について書かれた『史記』などの歴史書や『書経』などの儒教経典を、積極的に批判（史料批判）する立場でもある。また、『老子』などの古典文献を後世の仮託・偽書とみなす立場でもある。 顧頡剛・銭玄同・胡適ら、中華民国初期（20世紀前半）の学者グループ、通称疑古派（ぎこは、拼音: yígǔpài）またの名を古史辨派（古史弁派、こしべんは、拼音: gŭshǐbiànpài）によって、1910年代の新文化運動を踏まえて提唱された。 疑古の立場は、その後の中国内外においても基本的には支持されてきた。しかし一方で、疑古を否定する立場も数多く提唱されてきた。21世紀の現代に至ってもなお、疑古の当否は議論の的になっている（）。 (ja)
- 고사변(번체자: 古史辯, 간체자: 古史辨, 병음 Gǔshǐbiàn)은 중국의 사학자 구제강(顧頡剛, Gu Jiegang), 나근택(羅根澤, Luo Genzen), 여사면(呂思勉) 등이 편저한 고대 역사에 대한 논문집이다. 1926년에 1책이 발간된 이래 7책까지 발간되었다. 신문화운동의 영향을 받은 것이 특징이다. 고힐강이 이끈 일군의 고사변학파를 의고파(擬古派)라고도 부른다. (ko)
- 古史辨派，是以顧頡剛、钱玄同、胡适等為代表，在新文化運動以後出現的一個以“疑古辨偽”為論題的史學、經學研究的學術現象。 古史辨派這個說法並非顧頡剛等學人的自稱，20世紀著作《古史辨》中收錄的觀點龐雜，就算是贊同疑古辨偽方法的學人之間也有分歧。 古史辨派将传世文献中的早期历史视之为编造的谎言的看法受到部分學者批評和質疑，古史辨派的一些推论后来被出土文獻推翻。 (zh)
- The Doubting Antiquity School or Yigupai (Chinese: 疑古派; pinyin: Yígǔpài; Wade–Giles: I-ku-p'ai) refers to a group of scholars and writers in Chinese academia, starting during the New Culture Movement (mid-1910s to 1920s), who applied a critical historiographical approach to Chinese historical sources. They put forward theories doubting the authenticity of texts and narratives that, in traditional Chinese historiography, were often accepted as authentic. (en)
- Die Zweifel-am-Altertum-Schule (chinesisch 疑古派, Pinyin Yígǔpài, W.-G. I-ku-p'ai auch chinesisch 古史辨派, Pinyin Gǔshǐ biàn pài, W.-G. kushih pien p'ai) war eine geschichtswissenschaftliche Forschungsströmung in der Republik China der 1910er und 1920er Jahre, welche aus der Bewegung für eine Neue Kultur entstand und sich für eine kritische Auseinandersetzung mit der antiken Geschichtsschreibung Chinas, unter Anwendung textkritischer Methoden zur Überprüfung der Authentizität historischer Quellen, einsetzte. (de)
- Gushi bian (Debat over de oude geschiedenis) is het belangrijkste werk van de Chinese historicus Gu Jiegang. Tussen 1926 en 1941 verschenen zeven delen waarin werd afgerekend met het beeld dat de oude Chinese geschiedenis uitsluitend was gevormd en bepaald door Han-Chinezen, zonder te erkennen dat daarbij ook niet-Chinese volkeren een rol hebben gespeeld. Door het benadrukken van deze diversiteit kwam men in botsing met de heersende, door confucianistische tradities gevormde eeuwenoude visie dat China vanaf de pre-dynastieke periode voortdurend een eenheidsstaat was geweest en dat niet-Chinese volkeren pas na overname van de superieur geachte Chinese cultuur een deel van China zijn geworden. (nl)
- Їґу 疑古, також їґу пай 疑古派, «школа сумлівів у давнині» — впливова інтелектуальна течія у історічних дослідженнях в Китаї 20 сторіччя, спрямована на перегляд культурної спадщини китайської цивілізації імперського періоду. Серед найвідоміших представників — Лян Цічао (1873—1923), Ван Ґовей (1877—1927), (1890—1969), Ху Ши (1891—1962), (1893—1980). (uk)
|
