| dbo:abstract
|
- Qutb ud-Din Muhammad Muadhdham, esdevingut Bahadur-Xah i conegut amb el títol de Xa Àlam I (Burhanpur, Dècan, 14 d'octubre de 1643 - Lahore 27 de febrer de 1712) fou el sisè emperador mogol, segon fill de l'emperador Aurangzeb i de la seva segona dona Rahmat an-Nisa Nawab Bai. Filla del rei Raju de Rajawarí, Kashmir, morta el 1691, fou també la mare del príncep Muhammad Sultan (mort a presó el 1675/1676) i de Badr an-Nisa Begum (1647-1670). Es va casar diverses vegades i es coneixen el nom de tres dones: Mihr an-Nisa Begum, Aziz an-Nisa Khanam i Nur an-Nisa Begum. A partir del 1663 va lluitar al Dècan contra el Sultanat de Bijapur. Fou considerat hereu quan el seu germà gran es va passar a i designat quan va morir el 1675/1676 rebent llavors el títol de Shah Alam. El 1683/1684 va dirigir un exèrcit pel Konkan cap a Goa en ajut dels portuguesos que estaven assetjats pel maratha , però es va barallar amb els portuguesos i privat de subministraments va haver de retirar-se en desordre. Després va tornar a lluitar contra Bidjapur i contra els kutbshàhides de Golconda. Va caure en desgràcia d'Aurangzeb quan no va mostrar hostilitat contra el príncep rebel Akbar; va fer un intent de mediació entre Abu-l-Hàssan de Golconda i l'emperador Aurangzeb i aquest la va interpretar com una traïció. Muhammad Muadhdham fou detingut amb el seu fill el 4 de març de 1687, i empresonat en condicions molt dures, després millorades fins que fou alliberat l'abril de 1695 i nomenat subadar d'Agra i el 1699 governador de la província de Kabul càrrec que encara exercia quan va morir el seu pare el 2 de març del 1707; llavors els seus fills governaven un i un altre Multan. Es va assabentar de la mort del seu pare el 22 de març de 1707 i es va dirigir ràpidament a l'est, i en arribar a Lahore es va proclamar emperador i va deixar al seu germà Azam Shah el Dècan. Va arribar a Agra el 12 de juny i el 18 de juny de 1707 Azam-Khan i el seu fill Bidar Bakht van morir en una batalla prop de Jajau, amb el que Bahadur-Xah I es va consolidar al poder. Un dels seus primers maldecaps foren els rajputs; l'hivern del 1707 al 1708 va decidir sobre la successió d'Amber i va sotmetre al príncep de Jodhpur. Va haver d'enfrontar també als marathes i per consell de Dhu-l-Fikar-Khan va alliberar a Shahu, net de , i el va enviar al país maratha amb un alt rang mogol (mansab de 7000) esclatant la guerra civil entre Shahu i els partidaris de Tara Bai, regent de la vídua del seu oncle Radja Ram. Un altre germà de l'emperador, Kam Bakhsh, el fill més jove d'Aurangzeb, també es va revoltar; Bahadur va marxar en campanya contra ell al Dècan, i el rebel fou derrotat i mort prop d'Hayderabad el 13 de gener de 1709. Mentre durava aquesta campanya els rajputs de Jodhpur es van tornar a revoltar i van haver de ser sotmesos per segon cop (1709-1710) però en esclatar una revolat dels sikhs va haver d'acabar la campanya amb un compromís. L'assassinat del líder sikh, (1708) que era fidel de Bahadur, va reactivar al revolta al nord dirigida per un personatge anomenat Banda que va matar a Wazir Dhah, va ocupar el Sirhind i va assolar el Panjab oriental. Bahadur va conquerir i va derrotar a Banda el 1710/1711 però no el va poder capturar. Va retornar a Lahore on va restar fins a la seva mort el 12 de febrer de 1712. Els seus quatre fills Muizz al-Din , Azim al-Shan, Rafi al-Shan i Djahan Shah es van disputar la successió i va triomfar el primer. (ca)
- بهادُر شاه (بالأوردو: بہادر شاه أول؛ ولد 14 أكتوبر 1643 في برهان بور – 27 فبراير 1712، لاهور)، هو السلطان السابع لسلطنة مغول الهند، والذي حكم شبه قارة الهند، في الفترة مابين 1707-1712. وكان اسمه الأصلي قطب الدين محمد المعظم، ولقـَّبه أبوه لاحقاً شاه علم. وقد اتخذ اسم العرش بهادر شاه في 1707. الاسم بهادُر يعني «شجاع» و «بطل» في اللغات التركو-منغولية. وقد حكم لمدة خمس سنوات فقط، فقد كان عجوزاً يبغ من العمر 63 عاماً حين تولى السلطنة. وقد أبرم تسويات مع المراثا، وأخضع الراجپوت، وأصبح صديقاً لوهلة مع السيخ في الپنجاب. وقد أمضى فترة حكمه مسافراً وعاد ليستريح في لاهور في آخر شهور في عمره. (ar)
- Bahadur Shah I (14 October 1643 – 27 February 1712), also known as Muhammad Mu'azzam and Shah Alam I. was the eighth Mughal Emperor who ruled from 1707 until his death in 1712. In his youth, he conspired to overthrow his father Aurangzeb, the sixth Mughal emperor, and ascend to the throne. He was governor of Akbarabad (later known as Agra), Kabul and Lahore. Bahadur Shah was also Aurangzeb's third son. After Aurangzeb's death, his eldest son by his chief consort, Muhammad Azam Shah, declared himself successor, but was shortly defeated in one of the largest battles of India, the Battle of Jajau and overthrown by Bahadur Shah. During the reign of Bahadur Shah, the Rajput states of Jodhpur and Amber were annexed again after they declared independence a few years previously. Shah also sparked an Islamic controversy in the khutba by inserting the declaration of Ali as wali. His reign was disturbed by several rebellions, the Sikhs under the leadership of Banda Singh Bahadur, Rajputs under Durgadas Rathore and fellow Mughal Kam Bakhsh but all of them except for the rebellion by Banda Singh Bahadur (where he was killed) were successfully quelled. Bahadur Shah was buried in the Moti Masjid at Mehrauli in Delhi. (en)
- Muazzam Bahadur Shah (* 14. Oktober 1643 in Burhanpur; † 27. Februar 1712 bei Lahore), auch Shah Alam I., war der älteste Sohn Aurangzebs und in den Jahren von 1707 bis 1712 7. Großmogul von Indien. Sein voller Name lautete Qutb ud-Din Muhammad Mu’azzam. (de)
- Bahâdur Shâh Ier (né le 14 octobre 1643 et mort le 21 février 1712) est le premier fils de l'empereur moghol Aurangzeb. À la mort de ce dernier, Bahâdur Shâh dut faire face à une guerre de succession et en sortit vainqueur. Son règne dura moins de cinq ans, de 1707 à 1712. (fr)
- Bahadur Shah (bahasa Urdu: بہادر شاه اول—Bahādur Shāh Awwal) (14 Oktober 1643 – 27 Februari 1712) adalah Maharaja Mughal ketujuh yang berkuasa dari tahun 1707 hingga kematian pada tahun 1712. (in)
- バハードゥル・シャー1世（ウルドゥー語: بہادر شاه اول, Bahadur Shah I, 1643年10月14日 - 1712年2月17日）は、北インド、ムガル帝国の第7代君主（在位：1707年 - 1712年）。シャー・アーラム（Shah Alam）あるいはシャー・アーラム1世（Shah Alam I）としても知られる。第6代君主アウラングゼーブの次男で、母はナワーブ・バーイー。 父の死後、バハードゥル・シャー1世は2人の兄弟アーザムとカーム・バフシュを討ち、帝位を確固たるものとした。 だが、父の治世における反動があらわれはじめ、マラーター、ラージプート、ジャート、シク教徒など異教徒の離間もあり、これらに対する戦闘は帝国に巨額の出費をもたらした。また、ジャーギールを与えすぎたことも、結果として財政の悪化につながった。 1712年、バハードゥル・シャー1世は死亡し、その死後には4人の息子らによる帝位継承戦争があった。 (ja)
- 아부 나스르 사이드 쿠틉 알딘 무함마드 샤 알람 바하두르 샤 파디샤(생몰년: 1643년 10월 14일 ~ 1712년 2월 27일; 재위: 1707년 ~ 1712년 2월 27일)는 무굴 제국의 7번째 황제이다. 바하두르 샤는 아우랑제브의 둘째 아들이고, 그의 어머니는 라흐마트 알닛사이다. 바하두르 샤는 유능한 군주라 평가받으며, 개인적으로는 공손하고 교양있으며 신실하고 용감하고 참을성있는 성격이었다. 위대한 무굴 황제들의 목록은 바하두르 샤 1세로 끝이 난다. 바하두르 샤의 본래 이름은 무함마드 무아잠이고, 왕자 시절에는 샤 알람이라 불리었다. 1699년, 샤 알람은 카불의 총독으로 임명되었고, 아우랑제브가 죽을때까지 이 지위에 있었다. 1707년 3월 22일에 아우랑제브가 죽자 샤 알람은 스스로를 바하두르 샤페르시아어: بہادر شاه Bahādur Shāh라 칭하며 인도로 귀환, 6월 18일에 다른 제위 계승 후보자들을 제압하고 제국의 황제가 되었다. 바하두르 샤의 통치 기간은 고작 5년에 지나지 않았으나, 그 기간 내내 아주 분주한 나날을 보냈다. 바하두르 샤는 제위 기간에 마라타 제국과의 타협을 성사시키고 라지푸트를 진압했으며, 펀자브 지방의 시크교도들에게 결정적인 패배를 선사함으로써 그들의 마지막 구루에게서 충성을 얻어 냈다. 바하두르 샤는 죽기 직전의 몇달을 라호르에서 보내다가 1712년 2월 27일에 죽었다. 바하두르의 사후 아들들 사이에서 계승전쟁이 벌어졌고, 가 이 경쟁에서 승리하여 바하두르 샤의 지위를 계승했다. (ko)
- Qutbuddin Muhammad Muazzam Bahadur Shah I (Perzisch, Urdu: بہادر شاه, Bahādur Shāh; Burhanpur, 14 oktober 1643 - Lahore, 27 januari 1712) was padishah (keizer) van het Mogolrijk tussen 1707 en 1712. Omdat zijn vader en voorganger, Aurangzeb, op hoge leeftijd stierf, was Bahadur Shah zelf 63 jaar oud toen hij keizer werd. Tijdens zijn slechts vijf jaar durende periode op de troon voerde hij in tegenstelling tot zijn vader een gematigde religieuze politiek. Zijn regeerperiode werd desondanks gekenmerkt door opstanden van de Sikhs en Rajputs. (nl)
- Muʿaẓẓam Bahādur Shāh, in persiano بَهادُر شاه , "Bahādur Shāh" (Burhanpur, 14 ottobre 1643 – Lahore, 27 febbraio 1712), fu Gran Mogol dal 1707 al 1712. Nato a Burhanpur, fu il quarto figlio del Gran Mogol Aurangzeb. Durante il regno di suo padre fu nominato governatore dei territori nord-occidentali dell'Impero Moghul. Le province sotto la sua amministrazione comprendevano i territori del Punjab dove il potere dei Sikh era diventato sempre maggiore. A differenza della politica di Aurangzeb, che seguiva in maniera rigida l'ortodossia islamica, e che per questo perseguiva con fervore fanatico tutti i credenti delle fedi non-islamiche, in particolare Hindu e Sikh, Bahādur cercò sempre di non eseguire gli editti dell'Imperatore o di applicarli in maniera molto blanda nel suo governatorato. Ciò permise a Bahādur di mantenere una pace relativa nei territori sotto la sua giurisdizione, senza mai dover affrontare alcuna rivolta, stringendo anzi dei cordiali rapporti con il guru dei Sikh . Ancora durante la vita del padre la cattolica portoghese Donna Juliana Dias da Costa giunse a corte e divenne una delle spose nell'harem di Bahādur Shāh I. La leggenda vuole che costei andasse in battaglia dietro al suo sposo cavalcando un elefante. (it)
- Bahadur Szach I, Szach Alam I, przed objęciem tronu Muazzam (ur. 1643, zm. luty 1712) – wielki mogoł w latach 1707–1712, syn Aurangzeba Alamgira i Nawab-bai, przedstawicielki Radżputów z Kaszmiru. W okresie wojny sukcesyjnej w państwie Wielkich Mogołów po przewrocie Aurangzeba Alamgira i utracie władzy przez Szach Dżahana sprawował w 1659 władzę wielkorządczą w Aurangabadzie. Z polecenia ojca miał zadanie udaremnienia wówczas potencjalnego ataku na południową część państwa przeprowadzonego przez wojska swoich stryjów. Podczas poważnej choroby ojca w maju 1662 wraz z matką oraz m.in. (wpływowym dowódcą tamtych czasów) pozostawał w opozycji do planów sukcesyjnych snutych przez ciotkę , której wybrańcem miał być któryś z braci przyrodnich Muazzama (synów głównej małżonki Aurangzeba) – lub Akbar, obaj nieletni. Jako osobisty przedstawiciel ojca nie dotarł na czas, by wziąć udział w pogrzebie swojego dziada Szach Dżahana w Agrze 23 stycznia 1666. Przybył tam nazajutrz, spotkał się ze swoją drugą ciotką oraz z pozostałymi krewniaczkami, obecnymi w Agrze, a także polecił wykonać zalecane etykietą czytanie Koranu i rozdawnictwo jałmużny. W tym okresie Muazzam przyjął na swoją służbę w charakterze lekarza domowego Włocha Niccolò Manucciego (podróżnika i pamiętnikarza, autora ). W latach 1681–1682 przebywał wraz z ojcem (dowodzącym całą siłą zbrojną, jaką dysponowali Wielcy Mogołowie) w Dekanie. W 1685 dowodził armią, która przeprowadziła inwazję na – po zdobyciu przez Muazzama Hajdarabadu władca tego państwa uznał swoją zależność od państwa Aurangzeba. W latach 1685–1687 pozostawał namiestnikiem w Dekanie. W związku z odkryciem przez Aurangzeba intensywnych kontaktów dyplomatycznych Muazzama z , władcą Golkondy, oraz sprzeciwem wyrażonym przez księcia odnośnie do inkorporacji terenów tego sułtanatu został on w 1687 uwięziony wraz z najbliższą rodziną i pozbawiony majątku. Po uwolnieniu w 1694 Muazzam został namiestnikiem w Kabulu, miał tam za zadanie ochronę północno-zachodnich terenów państwa Wielkich Mogołów. W obliczu rychłej śmierci ojca miał objąć zgodnie z jego wolą w posiadanie północną część władztwa. Po śmierci Aurangzeba wybuchła wojna sukcesyjna między jego trzema pozostałymi przy życiu synami – Muazzamem, Azam Szachem i – o niepodzielną władzę nad imperium. Przebywający w chwili śmierci ojca (o której dowiedział się 22 marca 1707) w Dżamrudzie Muazzam objął w posiadanie część zasobów pieniężnych władztwa, przyjął tytuł wielkiego mogoła (jako Bahadur Szach) i rozpoczął marsz do stolicy Agry. Po wygranej (dzięki artylerii) 18 czerwca 1707 z wojskami Azama Szacha (który poległ w walce), na przełomie 1707 i 1708 Bahadur Szach zorganizował i dowodził ekspedycją wojskową do Radżputany, by przywrócić tam pełnię władzy mogołów. Z ostatnim konkurentem do władzy Kam Bachszem konflikt trwał od kwietnia 1708 do początku roku następnego – Bahadur Szach pokonał go ostatecznie w bitwie, która rozegrała się 13 stycznia 1709. Walki w Radżputanie rozgorzały ponownie w drugiej połowie 1710, wojska wielkiego mogoła pobiły z Dźodhpuru, ale ostatecznie strony uzgodniły porozumienie, w ramach którego tamtejsi radżowie odzyskali utraconą wcześniej autonomię. Po rozwiązaniu kwestii radżpuckiej Bahadur Szach zmuszony był skierować swoje wojska na zagrażające Delhi i Lahaur państwo sikhów z ośrodkiem w . Kampania przeprowadzona pod koniec 1710 zakończyła się zdobyciem i Sirhindu. (pl)
- Badur (em urdu: بہادر شاه اول—Bahādur Shāh Awwal) (Burhanpur, 14 de outubro de 1643 – Laore, 27 de fevereiro de 1712), o sétimo imperador mogol da Índia, governou de 1707 até sua morte em 1712. Nascido Muazão, era o terceiro filho de Aurangzeb com sua esposa rajapute muçulmana e neto do xá Jahan. Em sua juventude, conspirou inúmeras vezes para derrubar seu pai e ascender ao trono. Seus planos foram todos interceptados pelo imperador, que o mandou prender várias vezes. De 1696 até 1707, Badur foi governador de Aquebarabade (mais tarde conhecida como Agra), Cabul e Laore. Após a morte de Aurangzeb, o irmão de Badur, o xá , declarou-se sucessor mas, foi derrotado por este na Batalha de Jajau. Durante o seu governo, Badur conseguiu, sem derramamento de sangue, anexar os estados rajaputes de Jodhpur e Amber e causou polêmica na khutba ao inserir a declaração de Ali como uale. Uma rebelião liderada pelo líder sique , iniciada durante o governo do xá, continuou até depois de sua morte. O xá Badur foi enterrado na Moti Masjid (Mesquita Pérola), no interior do complexo do Forte Vermelho em Deli. (pt)
- Alam I, eller Bahadur Shah I, född i Burhanpur 14 oktober 1643 med födelsenamnet Muazzam, äldste son till stormogulen Aurangzeb, död i Lahore 1712. När Alam väl besegrat sina rivaler om tronen fick han under sina fem år som stormogul (1707-1712) regera över ett ihopfallande imperium. Under Alams tid reste sig sikherna under Guru Gobind Singh, vilket slutade med sikhernas frigörelse från Mogulriket. Efter Alams död följde ett sedvanligt tronföljdskrig, under vilket tre av hans fyra söner stupade, och den fjärde Djahandar Shah besteg tronen. (sv)
- Кутб уд-Дин Мухаммед Муаззам Бахадур Шах I, известный также под именем Шах Алам I (14 октября 1643, Бурханпур — 27 февраля 1712, близ Лахора) — падишах государства Великих Моголов в Индии. Муаззам Бахадур Шах I был вторым по старшинству сыном Великого Могола Аурангзеба и его супруги Бай-бегум; правил с 1707 по 1712 год. Заслужил доверие своего могущественного отца тем, что держал себя скромно, став безвольным орудием в его руках. Такая политика Бахадур Шаха увенчалась успехом — Аурангзеб назначил его своим наследником. Коронован 19 июня 1707 года. Вступив на престол в возрасте 63-х лет, Бахадур Шах правил страной недостаточно долго, чтобы провести в ней какие-либо кардинальные реформы. Во время правления своего отца Аурангзеба принц Кутб уд-Дин Мухаммед Муаззам Шах Алам был наместником (навваб субадаром) Декана (1663—1673, 1678—1680), Мултана, Кабула и Синда (1673—1678), Агры (1695), (1695—1699), Лахора, Мултана и Уча (1699), Кабула (1699—1707). Начало правления Бахадур Шаха было отмечено междоусобицей с его братом Мухаммадом Азам Шахом, претендовавшим на трон падишаха. Позднее он без особого успеха пытался заключить союз с воинственными раджпутскими и маратхскими княжествами. В 1711 году в пределы империи Великих Моголов вторглись войска короля Бутана Друка Рабдже (Druk Rabgye) (правил 1701—1719), вступившего в союз с индийскими мятежниками в Бихаре Махендрой Нарайяном и Яджной Нарайяном. Их объединённые силы напали на наместника Бахадур Шаха на востоке страны, Дакки и Горагата Ибрагим-Хана. Скончался близ Лахора. После смерти Бахадур Шаха I в империи Великих Моголов начинается период упадка, выразившийся в общем хозяйственном кризисе, многочисленных дворцовых переворотах и восстаниях в стране, и приведшим в середине XIX столетия к её разрушению. Бахадур Шах I имел восемь сыновей и дочь. (ru)
- 巴哈杜爾·沙一世（波斯文：بہادر شاه；Bahādur Shāh，1643年10月14日－1712年2月27日），原名為穆阿扎姆（Qutb ud-Din Muhammad Mu'azzam），巴哈杜爾·沙是其父親奧朗則布為他改的。印度蒙兀兒帝国在18世紀的一位君主，奥朗则布第三子。生於印度中部的巴哈杜爾·沙於1707年－1712年統治印度次大陸，王朝規模約遍及印度、巴基斯坦等地。 (zh)
- Бахадур-шах I (*14 жовтня 1643 —27 лютого 1712) — 7-й падишах Імперії Великих Моголів у 1707–1712 роках. був останнім з володарів, кого можна з певністю назвати Великим Моголом, наступні падишахи стали втрачати владу та території імперії. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- بهادُر شاه (بالأوردو: بہادر شاه أول؛ ولد 14 أكتوبر 1643 في برهان بور – 27 فبراير 1712، لاهور)، هو السلطان السابع لسلطنة مغول الهند، والذي حكم شبه قارة الهند، في الفترة مابين 1707-1712. وكان اسمه الأصلي قطب الدين محمد المعظم، ولقـَّبه أبوه لاحقاً شاه علم. وقد اتخذ اسم العرش بهادر شاه في 1707. الاسم بهادُر يعني «شجاع» و «بطل» في اللغات التركو-منغولية. وقد حكم لمدة خمس سنوات فقط، فقد كان عجوزاً يبغ من العمر 63 عاماً حين تولى السلطنة. وقد أبرم تسويات مع المراثا، وأخضع الراجپوت، وأصبح صديقاً لوهلة مع السيخ في الپنجاب. وقد أمضى فترة حكمه مسافراً وعاد ليستريح في لاهور في آخر شهور في عمره. (ar)
- Muazzam Bahadur Shah (* 14. Oktober 1643 in Burhanpur; † 27. Februar 1712 bei Lahore), auch Shah Alam I., war der älteste Sohn Aurangzebs und in den Jahren von 1707 bis 1712 7. Großmogul von Indien. Sein voller Name lautete Qutb ud-Din Muhammad Mu’azzam. (de)
- Bahâdur Shâh Ier (né le 14 octobre 1643 et mort le 21 février 1712) est le premier fils de l'empereur moghol Aurangzeb. À la mort de ce dernier, Bahâdur Shâh dut faire face à une guerre de succession et en sortit vainqueur. Son règne dura moins de cinq ans, de 1707 à 1712. (fr)
- Bahadur Shah (bahasa Urdu: بہادر شاه اول—Bahādur Shāh Awwal) (14 Oktober 1643 – 27 Februari 1712) adalah Maharaja Mughal ketujuh yang berkuasa dari tahun 1707 hingga kematian pada tahun 1712. (in)
- バハードゥル・シャー1世（ウルドゥー語: بہادر شاه اول, Bahadur Shah I, 1643年10月14日 - 1712年2月17日）は、北インド、ムガル帝国の第7代君主（在位：1707年 - 1712年）。シャー・アーラム（Shah Alam）あるいはシャー・アーラム1世（Shah Alam I）としても知られる。第6代君主アウラングゼーブの次男で、母はナワーブ・バーイー。 父の死後、バハードゥル・シャー1世は2人の兄弟アーザムとカーム・バフシュを討ち、帝位を確固たるものとした。 だが、父の治世における反動があらわれはじめ、マラーター、ラージプート、ジャート、シク教徒など異教徒の離間もあり、これらに対する戦闘は帝国に巨額の出費をもたらした。また、ジャーギールを与えすぎたことも、結果として財政の悪化につながった。 1712年、バハードゥル・シャー1世は死亡し、その死後には4人の息子らによる帝位継承戦争があった。 (ja)
- Qutbuddin Muhammad Muazzam Bahadur Shah I (Perzisch, Urdu: بہادر شاه, Bahādur Shāh; Burhanpur, 14 oktober 1643 - Lahore, 27 januari 1712) was padishah (keizer) van het Mogolrijk tussen 1707 en 1712. Omdat zijn vader en voorganger, Aurangzeb, op hoge leeftijd stierf, was Bahadur Shah zelf 63 jaar oud toen hij keizer werd. Tijdens zijn slechts vijf jaar durende periode op de troon voerde hij in tegenstelling tot zijn vader een gematigde religieuze politiek. Zijn regeerperiode werd desondanks gekenmerkt door opstanden van de Sikhs en Rajputs. (nl)
- Alam I, eller Bahadur Shah I, född i Burhanpur 14 oktober 1643 med födelsenamnet Muazzam, äldste son till stormogulen Aurangzeb, död i Lahore 1712. När Alam väl besegrat sina rivaler om tronen fick han under sina fem år som stormogul (1707-1712) regera över ett ihopfallande imperium. Under Alams tid reste sig sikherna under Guru Gobind Singh, vilket slutade med sikhernas frigörelse från Mogulriket. Efter Alams död följde ett sedvanligt tronföljdskrig, under vilket tre av hans fyra söner stupade, och den fjärde Djahandar Shah besteg tronen. (sv)
- 巴哈杜爾·沙一世（波斯文：بہادر شاه；Bahādur Shāh，1643年10月14日－1712年2月27日），原名為穆阿扎姆（Qutb ud-Din Muhammad Mu'azzam），巴哈杜爾·沙是其父親奧朗則布為他改的。印度蒙兀兒帝国在18世紀的一位君主，奥朗则布第三子。生於印度中部的巴哈杜爾·沙於1707年－1712年統治印度次大陸，王朝規模約遍及印度、巴基斯坦等地。 (zh)
- Бахадур-шах I (*14 жовтня 1643 —27 лютого 1712) — 7-й падишах Імперії Великих Моголів у 1707–1712 роках. був останнім з володарів, кого можна з певністю назвати Великим Моголом, наступні падишахи стали втрачати владу та території імперії. (uk)
- Qutb ud-Din Muhammad Muadhdham, esdevingut Bahadur-Xah i conegut amb el títol de Xa Àlam I (Burhanpur, Dècan, 14 d'octubre de 1643 - Lahore 27 de febrer de 1712) fou el sisè emperador mogol, segon fill de l'emperador Aurangzeb i de la seva segona dona Rahmat an-Nisa Nawab Bai. Filla del rei Raju de Rajawarí, Kashmir, morta el 1691, fou també la mare del príncep Muhammad Sultan (mort a presó el 1675/1676) i de Badr an-Nisa Begum (1647-1670). Es va casar diverses vegades i es coneixen el nom de tres dones: Mihr an-Nisa Begum, Aziz an-Nisa Khanam i Nur an-Nisa Begum. (ca)
- Bahadur Shah I (14 October 1643 – 27 February 1712), also known as Muhammad Mu'azzam and Shah Alam I. was the eighth Mughal Emperor who ruled from 1707 until his death in 1712. In his youth, he conspired to overthrow his father Aurangzeb, the sixth Mughal emperor, and ascend to the throne. He was governor of Akbarabad (later known as Agra), Kabul and Lahore. Bahadur Shah was also Aurangzeb's third son. (en)
- 아부 나스르 사이드 쿠틉 알딘 무함마드 샤 알람 바하두르 샤 파디샤(생몰년: 1643년 10월 14일 ~ 1712년 2월 27일; 재위: 1707년 ~ 1712년 2월 27일)는 무굴 제국의 7번째 황제이다. 바하두르 샤는 아우랑제브의 둘째 아들이고, 그의 어머니는 라흐마트 알닛사이다. 바하두르 샤는 유능한 군주라 평가받으며, 개인적으로는 공손하고 교양있으며 신실하고 용감하고 참을성있는 성격이었다. 위대한 무굴 황제들의 목록은 바하두르 샤 1세로 끝이 난다. 바하두르 샤의 본래 이름은 무함마드 무아잠이고, 왕자 시절에는 샤 알람이라 불리었다. 1699년, 샤 알람은 카불의 총독으로 임명되었고, 아우랑제브가 죽을때까지 이 지위에 있었다. 1707년 3월 22일에 아우랑제브가 죽자 샤 알람은 스스로를 바하두르 샤페르시아어: بہادر شاه Bahādur Shāh라 칭하며 인도로 귀환, 6월 18일에 다른 제위 계승 후보자들을 제압하고 제국의 황제가 되었다. 바하두르의 사후 아들들 사이에서 계승전쟁이 벌어졌고, 가 이 경쟁에서 승리하여 바하두르 샤의 지위를 계승했다. (ko)
- Muʿaẓẓam Bahādur Shāh, in persiano بَهادُر شاه , "Bahādur Shāh" (Burhanpur, 14 ottobre 1643 – Lahore, 27 febbraio 1712), fu Gran Mogol dal 1707 al 1712. Nato a Burhanpur, fu il quarto figlio del Gran Mogol Aurangzeb. Durante il regno di suo padre fu nominato governatore dei territori nord-occidentali dell'Impero Moghul. Le province sotto la sua amministrazione comprendevano i territori del Punjab dove il potere dei Sikh era diventato sempre maggiore. A differenza della politica di Aurangzeb, che seguiva in maniera rigida l'ortodossia islamica, e che per questo perseguiva con fervore fanatico tutti i credenti delle fedi non-islamiche, in particolare Hindu e Sikh, Bahādur cercò sempre di non eseguire gli editti dell'Imperatore o di applicarli in maniera molto blanda nel suo governatorato. C (it)
- Bahadur Szach I, Szach Alam I, przed objęciem tronu Muazzam (ur. 1643, zm. luty 1712) – wielki mogoł w latach 1707–1712, syn Aurangzeba Alamgira i Nawab-bai, przedstawicielki Radżputów z Kaszmiru. W okresie wojny sukcesyjnej w państwie Wielkich Mogołów po przewrocie Aurangzeba Alamgira i utracie władzy przez Szach Dżahana sprawował w 1659 władzę wielkorządczą w Aurangabadzie. Z polecenia ojca miał zadanie udaremnienia wówczas potencjalnego ataku na południową część państwa przeprowadzonego przez wojska swoich stryjów. Podczas poważnej choroby ojca w maju 1662 wraz z matką oraz m.in. (wpływowym dowódcą tamtych czasów) pozostawał w opozycji do planów sukcesyjnych snutych przez ciotkę , której wybrańcem miał być któryś z braci przyrodnich Muazzama (synów głównej małżonki Aurangzeba) – lub A (pl)
- Badur (em urdu: بہادر شاه اول—Bahādur Shāh Awwal) (Burhanpur, 14 de outubro de 1643 – Laore, 27 de fevereiro de 1712), o sétimo imperador mogol da Índia, governou de 1707 até sua morte em 1712. Nascido Muazão, era o terceiro filho de Aurangzeb com sua esposa rajapute muçulmana e neto do xá Jahan. Em sua juventude, conspirou inúmeras vezes para derrubar seu pai e ascender ao trono. Seus planos foram todos interceptados pelo imperador, que o mandou prender várias vezes. De 1696 até 1707, Badur foi governador de Aquebarabade (mais tarde conhecida como Agra), Cabul e Laore. (pt)
- Кутб уд-Дин Мухаммед Муаззам Бахадур Шах I, известный также под именем Шах Алам I (14 октября 1643, Бурханпур — 27 февраля 1712, близ Лахора) — падишах государства Великих Моголов в Индии. Муаззам Бахадур Шах I был вторым по старшинству сыном Великого Могола Аурангзеба и его супруги Бай-бегум; правил с 1707 по 1712 год. Заслужил доверие своего могущественного отца тем, что держал себя скромно, став безвольным орудием в его руках. Такая политика Бахадур Шаха увенчалась успехом — Аурангзеб назначил его своим наследником. Коронован 19 июня 1707 года. Вступив на престол в возрасте 63-х лет, Бахадур Шах правил страной недостаточно долго, чтобы провести в ней какие-либо кардинальные реформы. (ru)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
