| dbo:abstract
|
- العِلَّةُ الأُولَى أو المُسَبِّبُ الأوَّل مصطلح فلسفي-فيزيائي يستخدم للإشارة إلى العلة أو المسبب الذي كان وراء خلق هذا الكون الشاسع، والذي يدثر بداخله النجوم والكواكب والنيازك والمذنبات وغيرها. ويدرس علم الكون الفيزيائي حركات الأجسام النجمية لمعرفة العلة الأولى، حيث يختلف منظور المسبب الأوّل للكون من عقيدة إلى عقيدة أُخرى، ولكن معظم هذه العقائد تنسبُ المسبب الأول للكون هو انفجار غازيّ أو على طريقة أخرى انفجار مادة في الفضاء الفارغ أنتجت مليارات المجرات التي تحوي بداخلها مليارات النجوم والكواكب، بالإضافة إلى كون هذه المليارات من المجسمات تعود على هيئة كُره كونية ضخمة كان مسببها الأول مادّة غير معرّفة، قد يعتبرها اللادينيون صدفة خلقت نفسها وكوّنت هذا الكون ولكن المعظمية العظمى توقِن بأن هذه المادّة خلقت بفضل الخالق، ثم كونت هذا الكون الضخم. (ar)
- En la filozofia penso de Aristotelo, la koncepto pri senmova motoro aŭ unua movanto (greke πρῶτον κινοῦν ἀκίνητον, latine primum movens = unua movanto) reprezentas la komencan kaŭzon de la ŝanĝo de la Universo. Ĉar ĉiu transformiĝo havas kaŭzon, ĉe la origino de la ĉeno de kaŭzoj kaj efikoj devas ĉeesti, laŭ Aristotelo, kaŭzo senkaŭza aŭ unua kaŭzo, aŭ origina fonto de la movo . Aristotelo ellaboras tiun koncepton en sia Metafiziko. (eo)
- Le premier moteur (en latin : primum movens), ou moteur non mû (en grec ancien : ὃ οὐ κινούμενον κινεῖ, ho ou kinoúmenon kineî, « ce qui meut sans être mû »), est un concept de philosophie métaphysique élaboré par Aristote. Il s'agit d'un moteur du cosmos. (fr)
- El primer motor inmóvil (en griego, ὃ οὐ κινούμενος κινεῖ, «ho ou kinoúmenos kineî», «Lo que mueve sin ser movido») o motor primario (en latín, primum movens) es un concepto metafísico descrito por Aristóteles como la primera causa de todo el movimiento en el universo, y que por lo tanto no es movido por nada. Aristóteles habla en el VIII libro de la Física de un ser inmaterial que es el principio físico del mundo, y en la Metafísica, se refirió a él como a Dios. Este concepto tiene sus raíces en especulaciones cosmológicas que tenían los primeros filósofos griegos presocráticos, como el Nous de Anaxágoras o el Logos de Heráclito; y llegó a ser muy influyente y ampliamente elaborado en la filosofía y teología medieval. Tomás de Aquino, por ejemplo, se refirió al motor inmóvil en sus argumentos a favor de la existencia de Dios. (es)
- Penggerak yang tak digerakkan (οὐ κινούμενον κινεῖ, ou kinoúmenon kineî) atau penggerak utama adalah konsep filosofis yang digagas oleh Aristoteles. Menurut konsep ini, "penggerak utama" adalah sebab utama semua pergerakan di alam semesta. Seperti yang dapat dilihat dari namanya, "penggerak yang tak digerakkan" menggerakkan segalanya, tetapi tidak digerakkan oleh apapun. Konsep ini berakar dari spekulasi kosmologis yang dibuat oleh filsuf-filsuf dan sangat memengaruhi teologi dan filsafat abad pertengahan. Misalnya, Thomas Aquinas menguraikan penggerak yang tak digerakkan dalam karyanya . (in)
- The unmoved mover (Ancient Greek: ὃ οὐ κινούμενον κινεῖ, romanized: ho ou kinoúmenon kineî, lit. 'that which moves without being moved') or prime mover (Latin: primum movens) is a concept advanced by Aristotle as a primary cause (or first uncaused cause) or "mover" of all the motion in the universe. As is implicit in the name, the unmoved mover moves other things, but is not itself moved by any prior action. In Book 12 (Greek: Λ) of his Metaphysics, Aristotle describes the unmoved mover as being perfectly beautiful, indivisible, and contemplating only the perfect contemplation: self-contemplation. He equates this concept also with the active intellect. This Aristotelian concept had its roots in cosmological speculations of the earliest Greek pre-Socratic philosophers and became highly influential and widely drawn upon in medieval philosophy and theology. St. Thomas Aquinas, for example, elaborated on the unmoved mover in the Quinque viae. (en)
- 不動の動者（ふどうのどうしゃ、希: τὸ κινοῦν ἀκίνητον、英: unmoved mover）とは、アリストテレスが『自然学』や『形而上学』の中で言及した、世界（宇宙）の運動（円運動）の根本原因。第一の不動の動者（だいいちのふどうのどうしゃ、希: τὸ πρῶτον κινοῦν ἀκίνητον、英: first unmoved mover）、第一動者（だいいちどうしゃ、希: τὸ πρώτη ἀκίνητον、羅: primum movens、英: first mover）、第一原因（だいいちげんいん、希: πρώτη αιτία、羅: causa prima、英: first cause）とも。 (ja)
- Nel pensiero di Aristotele il motore immobile o primo motore (in greco: πρῶτον κινοῦν ἀκίνητον; in latino: primum movens) è un concetto che rappresenta la causa prima del divenire dell'Universo. Primo moto (Raffaello, Stanza della Segnatura) (it)
- 부동의 동자(unmoved mover, ho ou kinoúmenon kineî, "움직이지 않는채 움직이는 자") 또는 시동자(prime mover)는 아리스토텔레스에 의해 전 우주의 운동의 제1원인또는 '운동자'로써 창안된 개념이다. 이름에서 알 수 있다시피 '부동의 동자'는 본인을 제외한 것을 운동시키지만, 그 자신은 본인보다 선행한 행위에 의해 움직여지지 않는다. 아리스토텔레스의 형이상학 12번째권 (그리스어 "Λ")에서 아리스토텔레스는 부동의 동자를 완벽히 아름답고, 불가분하며 완벽한 관조만을 관조하는 자, 즉 본인만을 관조하는 자로 묘사한다. 또한 이를 능동적 이성과 동일시했다. (ko)
- De onbewogen beweger is een filosofisch concept dat de Griekse filosoof Aristoteles introduceerde als een rationalistische hypothetische verklaring voor het ontstaan van de wereld. (nl)
- O motor imóvel (em grego clássico: ὃ οὐ κινούμενον κινεῖ; romaniz.: ho ou kinoúmenon kineî – trad.: “aquilo que move sem ser movido”) ou primeiro motor (em latim: primum movens) é um conceito avançado por Aristóteles como causa primária (ou primeira causa não causada) ou "motor" de todo o movimento no universo. Como está implícito no nome, o "motor imóvel" move outras coisas, mas não é movido por nenhuma ação anterior. No livro 12 (em grego: Λ) de sua Metafísica, Aristóteles descreve o motor imóvel como sendo perfeitamente belo, indivisível e contemplando apenas a contemplação perfeita: autocontemplação. Ele iguala esse conceito também ao intelecto ativo. Esse conceito aristotélico teve suas raízes nas especulações cosmológicas dos primeiros filósofos pré-socráticos gregos e tornou-se altamente influente e amplamente utilizado na filosofia e teologia medievais. São Tomás de Aquino, por exemplo, elaborou sobre o motor imóvel nas Quinque viae. (pt)
- Перводвигатель (греч. τὸ πρῶτον κινοῦν, лат. primum movens, букв. — «первое движущее») — центральное понятие космологии Аристотеля. Его учение о перводвигателе представляет собой выделение «движущей причины» применительно к космосу в целом и к метафизическим вопросам в частности. При помощи понятия «перводвигатель» Аристотель стремился объяснить, обосновать вечность мира и целесообразность природы. В своей «Физике» (8-я книга) понятие перводвигателя постулируется им в связи с анализом процесса движения: так как все движущееся-движимое (это понятие на греческом языке заключает в себе оба значения) движимо чем-то, а бесконечная последовательность движущее-движимое невозможна, то возникает необходимость в существовании «первого движущего», самого по себе абсолютно неподвижного. «Первое движимое» у Аристотеля — это сфера неподвижных звезд, соотносительное с ним «первое движущее» находится по ту сторону периферии космоса и не имеет какой-либо определенной величины. Основное противоречие учения о перводвигателе заключается в том, что его существование идет вразрез с аристотелевским пониманием природы как «содержащей источник движения в самой себе» и его же учением об имманентности элементам их «естественного движения». Так, Аристотель в своем трактате «О небе» хотя и упоминал перводвигатель (с. 288, строка 27), однако все же объяснял круговращение неба исключительно как естественное свойство эфира — «пятой субстанции». В аристотелевской «Метафизике» (12-я книга) перводвигатель выступает в роли трансцендентного «бога» и ценностного «начала», от которого «зависят вселенная и природа». Он и есть та «действительность», необходимо предполагаемая переходом от потенции (возможности) к акту (действию), в этом случае — общемировым становлением и движением, и преобразующая косную материю в энтелехиальный космос. Как энергия и чистая форма (эйдос) он не имеет всякой потенциальности и материальности и потому есть ум (ноос), а так как нематериальность предполагает у него отсутствие «частей» и исключает для него всякую множественность, то он может мыслить только самого себя и в этом самомышлении и состоит его вечная и блаженная жизнь «бога» (с. 1072, строка 24). Так как связь между бестелесным «первым движущим» и телесным «первым движимым» невозможна, то он «движет как объект любовного влечения» (с. 1072, строка 3), к которому все стремится как к конечной цели и высшему благу. От демиурга Платона перводвигатель Аристотеля отличен тем, что он не создал мир когда-то однажды и завершил на этом дело, а постоянно преобразует и актуализирует его в течение целой вечности, тем самым гарантируя его безначальность и бессмертность. (ru)
- 不动之动者（古希臘語：ὃ οὐ κινούμενον κινεῖ，羅馬化：ho ou kinoúmenon kineî，直译：动而不动的东西） 或原始推动者（拉丁語：primum movens）是一个由亚里士多德提出的概念，作为第一个因果关系的原因，或称第一自存因 、宇宙内所有運動的推动者 、第一推动力。正如名称中隐含的那样，不动之动者可以在本身并不被任何此前的动作所影响的前提下，移动其他事物。在亚里士多德形而上学理论的第十二本书（希臘語：Λ）中，他描述了不动之动者是完美的，不可分割的，并只进行完美的默觀。他把这个概念也等同于。亚里士多德这一概念的根源于最早的希腊前苏格拉底哲学家的宇宙学推测，并对中世纪哲学和神学中产生了深远的影响。例如，托马斯·阿奎那就详细阐述了在《五路論證》中不动之动者。 (zh)
- Першопоштовх (першорушій) — поняття, яким позначають роль божественої сили як вихідної причини й джерела руху матерії.Центральне поняття космології Аристотеля. Його вчення про першорушій є виділенням «рушійної причини» стосовно космосу в цілому і до метафізичних питань зокрема. За допомогою поняття «першорушій» Аристотель прагнув обґрунтувати вічність світу і доцільність природи.Поняття першорушія постулюється в зв'язку з аналізом процесу руху: позаяк усе, що «рушійне-рухоме» (це поняття грецькою мовою містить в собі обидва значення) рухоме чимось, а нескінченна послідовність рушійно-рухомого неможлива, то виникає необхідність в існуванні «першого рушійного», самого по собі абсолютно нерухомого. У «Метафізиці» першорушій виступає в ролі трансцендентного «Бога» і ціннісного «початку», від якого «залежать всесвіт і природа». Він і є та «дійсність», необхідно передбачувана переходом від потенції (можливості) до акта (дії), в цьому випадку — загальносвітовим становленням і рухом, і перетворює матерію в ентелехійний космос. Як енергія і чиста форма (ейдос) він не має будь-якої потенційності і матеріальності і тому є розум (ноос), а оскільки нематеріальність передбачає у нього відсутність «частин» і виключає для нього будь-яку множинність, то він може мислити тільки самого себе і в цьому самомисленні і складається його вічне і блаженне життя. Оскільки зв'язок між безтілесним «першим рушієм» і тілесним «першим рухомим» неможлива, то він «рухає як об'єкт любовного потягу», до якого все прагне як до кінцевої мети і вищого блага. (uk)
|
| dbo:wikiPageExternalLink
| |
| dbo:wikiPageID
| |
| dbo:wikiPageLength
|
- 26468 (xsd:nonNegativeInteger)
|
| dbo:wikiPageRevisionID
| |
| dbo:wikiPageWikiLink
| |
| dbp:author
|
- Aristotle (en)
- D. W. Graham (en)
|
| dbp:source
|
- Physics (en)
- De Caelo, I.9, 279 a17–30 (en)
- Physics VIII, 2 (en)
|
| dbp:text
|
- Simplicius argues that the first unmoved mover is a cause not only in the sense of being a final cause—which everyone in his day, as in ours, would accept—but also in the sense of being an efficient cause , and his master Ammonius wrote a whole book defending the thesis . Simplicius's arguments include citations of Plato's views in the Timaeus—evidence not relevant to the debate unless one happens to believe in the essential harmony of Plato and Aristotle—and inferences from approving remarks which Aristotle makes about the role of Nous in Anaxagoras, which require a good deal of reading between the lines. But he does point out rightly that the unmoved mover fits the definition of an efficient cause—"whence the first source of change or rest" . The examples which Aristotle adduces do not obviously suggest an application to the first unmoved mover, and it is at least possible that Aristotle originated his fourfold distinction without reference to such an entity. But the real question is whether, given his definition of the efficient cause, it includes the unmoved mover willy-nilly. One curious fact remains: that Aristotle never acknowledges the alleged fact that the unmoved mover is an efficient cause ... (en)
- It is clear then that there is neither place, nor void, nor time, outside the heaven. Hence whatever is there, is of such a nature as not to occupy any place, nor does time age it; nor is there any change in any of the things which lie beyond the outermost motion; they continue through their entire duration unalterable and unmodified, living the best and most self sufficient of lives… From [the fulfilment of the whole heaven] derive the being and life which other things, some more or less articulately but other feebly, enjoy." (en)
- But it is a wrong assumption to suppose universally that we have an adequate first principle in virtue of the fact that something always is so … Thus Democritus reduces the causes that explain nature to the fact that things happened in the past in the same way as they happen now: but he does not think fit to seek for a first principle to explain this 'always' … Let this conclude what we have to say in support of our contention that there never was a time when there was not motion, and never will be a time when there will not be motion. (en)
|
| dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
| dcterms:subject
| |
| gold:hypernym
| |
| rdf:type
| |
| rdfs:comment
|
- العِلَّةُ الأُولَى أو المُسَبِّبُ الأوَّل مصطلح فلسفي-فيزيائي يستخدم للإشارة إلى العلة أو المسبب الذي كان وراء خلق هذا الكون الشاسع، والذي يدثر بداخله النجوم والكواكب والنيازك والمذنبات وغيرها. ويدرس علم الكون الفيزيائي حركات الأجسام النجمية لمعرفة العلة الأولى، حيث يختلف منظور المسبب الأوّل للكون من عقيدة إلى عقيدة أُخرى، ولكن معظم هذه العقائد تنسبُ المسبب الأول للكون هو انفجار غازيّ أو على طريقة أخرى انفجار مادة في الفضاء الفارغ أنتجت مليارات المجرات التي تحوي بداخلها مليارات النجوم والكواكب، بالإضافة إلى كون هذه المليارات من المجسمات تعود على هيئة كُره كونية ضخمة كان مسببها الأول مادّة غير معرّفة، قد يعتبرها اللادينيون صدفة خلقت نفسها وكوّنت هذا الكون ولكن المعظمية العظمى توقِن بأن هذه المادّة خلقت بفضل الخالق، ثم كونت هذا الكون الضخم. (ar)
- En la filozofia penso de Aristotelo, la koncepto pri senmova motoro aŭ unua movanto (greke πρῶτον κινοῦν ἀκίνητον, latine primum movens = unua movanto) reprezentas la komencan kaŭzon de la ŝanĝo de la Universo. Ĉar ĉiu transformiĝo havas kaŭzon, ĉe la origino de la ĉeno de kaŭzoj kaj efikoj devas ĉeesti, laŭ Aristotelo, kaŭzo senkaŭza aŭ unua kaŭzo, aŭ origina fonto de la movo . Aristotelo ellaboras tiun koncepton en sia Metafiziko. (eo)
- Le premier moteur (en latin : primum movens), ou moteur non mû (en grec ancien : ὃ οὐ κινούμενον κινεῖ, ho ou kinoúmenon kineî, « ce qui meut sans être mû »), est un concept de philosophie métaphysique élaboré par Aristote. Il s'agit d'un moteur du cosmos. (fr)
- Penggerak yang tak digerakkan (οὐ κινούμενον κινεῖ, ou kinoúmenon kineî) atau penggerak utama adalah konsep filosofis yang digagas oleh Aristoteles. Menurut konsep ini, "penggerak utama" adalah sebab utama semua pergerakan di alam semesta. Seperti yang dapat dilihat dari namanya, "penggerak yang tak digerakkan" menggerakkan segalanya, tetapi tidak digerakkan oleh apapun. Konsep ini berakar dari spekulasi kosmologis yang dibuat oleh filsuf-filsuf dan sangat memengaruhi teologi dan filsafat abad pertengahan. Misalnya, Thomas Aquinas menguraikan penggerak yang tak digerakkan dalam karyanya . (in)
- 不動の動者（ふどうのどうしゃ、希: τὸ κινοῦν ἀκίνητον、英: unmoved mover）とは、アリストテレスが『自然学』や『形而上学』の中で言及した、世界（宇宙）の運動（円運動）の根本原因。第一の不動の動者（だいいちのふどうのどうしゃ、希: τὸ πρῶτον κινοῦν ἀκίνητον、英: first unmoved mover）、第一動者（だいいちどうしゃ、希: τὸ πρώτη ἀκίνητον、羅: primum movens、英: first mover）、第一原因（だいいちげんいん、希: πρώτη αιτία、羅: causa prima、英: first cause）とも。 (ja)
- Nel pensiero di Aristotele il motore immobile o primo motore (in greco: πρῶτον κινοῦν ἀκίνητον; in latino: primum movens) è un concetto che rappresenta la causa prima del divenire dell'Universo. Primo moto (Raffaello, Stanza della Segnatura) (it)
- 부동의 동자(unmoved mover, ho ou kinoúmenon kineî, "움직이지 않는채 움직이는 자") 또는 시동자(prime mover)는 아리스토텔레스에 의해 전 우주의 운동의 제1원인또는 '운동자'로써 창안된 개념이다. 이름에서 알 수 있다시피 '부동의 동자'는 본인을 제외한 것을 운동시키지만, 그 자신은 본인보다 선행한 행위에 의해 움직여지지 않는다. 아리스토텔레스의 형이상학 12번째권 (그리스어 "Λ")에서 아리스토텔레스는 부동의 동자를 완벽히 아름답고, 불가분하며 완벽한 관조만을 관조하는 자, 즉 본인만을 관조하는 자로 묘사한다. 또한 이를 능동적 이성과 동일시했다. (ko)
- De onbewogen beweger is een filosofisch concept dat de Griekse filosoof Aristoteles introduceerde als een rationalistische hypothetische verklaring voor het ontstaan van de wereld. (nl)
- 不动之动者（古希臘語：ὃ οὐ κινούμενον κινεῖ，羅馬化：ho ou kinoúmenon kineî，直译：动而不动的东西） 或原始推动者（拉丁語：primum movens）是一个由亚里士多德提出的概念，作为第一个因果关系的原因，或称第一自存因 、宇宙内所有運動的推动者 、第一推动力。正如名称中隐含的那样，不动之动者可以在本身并不被任何此前的动作所影响的前提下，移动其他事物。在亚里士多德形而上学理论的第十二本书（希臘語：Λ）中，他描述了不动之动者是完美的，不可分割的，并只进行完美的默觀。他把这个概念也等同于。亚里士多德这一概念的根源于最早的希腊前苏格拉底哲学家的宇宙学推测，并对中世纪哲学和神学中产生了深远的影响。例如，托马斯·阿奎那就详细阐述了在《五路論證》中不动之动者。 (zh)
- El primer motor inmóvil (en griego, ὃ οὐ κινούμενος κινεῖ, «ho ou kinoúmenos kineî», «Lo que mueve sin ser movido») o motor primario (en latín, primum movens) es un concepto metafísico descrito por Aristóteles como la primera causa de todo el movimiento en el universo, y que por lo tanto no es movido por nada. Aristóteles habla en el VIII libro de la Física de un ser inmaterial que es el principio físico del mundo, y en la Metafísica, se refirió a él como a Dios. (es)
- The unmoved mover (Ancient Greek: ὃ οὐ κινούμενον κινεῖ, romanized: ho ou kinoúmenon kineî, lit. 'that which moves without being moved') or prime mover (Latin: primum movens) is a concept advanced by Aristotle as a primary cause (or first uncaused cause) or "mover" of all the motion in the universe. As is implicit in the name, the unmoved mover moves other things, but is not itself moved by any prior action. In Book 12 (Greek: Λ) of his Metaphysics, Aristotle describes the unmoved mover as being perfectly beautiful, indivisible, and contemplating only the perfect contemplation: self-contemplation. He equates this concept also with the active intellect. This Aristotelian concept had its roots in cosmological speculations of the earliest Greek pre-Socratic philosophers and became highly infl (en)
- O motor imóvel (em grego clássico: ὃ οὐ κινούμενον κινεῖ; romaniz.: ho ou kinoúmenon kineî – trad.: “aquilo que move sem ser movido”) ou primeiro motor (em latim: primum movens) é um conceito avançado por Aristóteles como causa primária (ou primeira causa não causada) ou "motor" de todo o movimento no universo. Como está implícito no nome, o "motor imóvel" move outras coisas, mas não é movido por nenhuma ação anterior. No livro 12 (em grego: Λ) de sua Metafísica, Aristóteles descreve o motor imóvel como sendo perfeitamente belo, indivisível e contemplando apenas a contemplação perfeita: autocontemplação. Ele iguala esse conceito também ao intelecto ativo. Esse conceito aristotélico teve suas raízes nas especulações cosmológicas dos primeiros filósofos pré-socráticos gregos e tornou-se alt (pt)
- Перводвигатель (греч. τὸ πρῶτον κινοῦν, лат. primum movens, букв. — «первое движущее») — центральное понятие космологии Аристотеля. Его учение о перводвигателе представляет собой выделение «движущей причины» применительно к космосу в целом и к метафизическим вопросам в частности. При помощи понятия «перводвигатель» Аристотель стремился объяснить, обосновать вечность мира и целесообразность природы. В своей «Физике» (8-я книга) понятие перводвигателя постулируется им в связи с анализом процесса движения: так как все движущееся-движимое (это понятие на греческом языке заключает в себе оба значения) движимо чем-то, а бесконечная последовательность движущее-движимое невозможна, то возникает необходимость в существовании «первого движущего», самого по себе абсолютно неподвижного. «Первое движим (ru)
- Першопоштовх (першорушій) — поняття, яким позначають роль божественої сили як вихідної причини й джерела руху матерії.Центральне поняття космології Аристотеля. Його вчення про першорушій є виділенням «рушійної причини» стосовно космосу в цілому і до метафізичних питань зокрема. За допомогою поняття «першорушій» Аристотель прагнув обґрунтувати вічність світу і доцільність природи.Поняття першорушія постулюється в зв'язку з аналізом процесу руху: позаяк усе, що «рушійне-рухоме» (це поняття грецькою мовою містить в собі обидва значення) рухоме чимось, а нескінченна послідовність рушійно-рухомого неможлива, то виникає необхідність в існуванні «першого рушійного», самого по собі абсолютно нерухомого. (uk)
|
| rdfs:label
|
- العلة الأولى (ar)
- Senmova motoro (eo)
- Primer motor inmóvil (es)
- Penggerak yang tak digerakkan (in)
- Motore immobile (it)
- Premier moteur (fr)
- 不動の動者 (ja)
- 부동의 동자 (ko)
- Onbewogen beweger (nl)
- Motor imóvel (pt)
- Unmoved mover (en)
- Перводвигатель (ru)
- Першопоштовх (uk)
- 不动之动者 (zh)
|
| rdfs:seeAlso
| |
| owl:sameAs
| |
| prov:wasDerivedFrom
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is dbo:notableIdea
of | |
| is dbo:wikiPageDisambiguates
of | |
| is dbo:wikiPageRedirects
of | |
| is dbo:wikiPageWikiLink
of | |
| is dbp:notableIdeas
of | |
| is foaf:primaryTopic
of | |
