| dbo:abstract
|
- Enemy combatant is a person who, either lawfully or unlawfully, engages in hostilities for the other side in an armed conflict. Usually enemy combatants are members of the armed forces of the state with which another state is at war. In the case of a civil war or an insurrection "state" may be replaced by the more general term "party to the conflict" (as described in the 1949 Geneva Conventions Article 3). After the September 11 attacks, the term "enemy combatant" was used by the George W. Bush administration to include an alleged member of al-Qaeda or the Taliban being held in detention by the U.S. government. In this sense, "enemy combatant" actually refers to persons the United States regards as unlawful combatants, a category of persons who do not qualify for prisoner-of-war status under the Geneva Conventions. However, unlike unlawful combatants who qualify for some protections under the Fourth Geneva Convention, enemy combatants, under the Bush administration, were not covered by the Geneva Convention. Thus, the term "enemy combatant" has to be read in context to determine whether it means any combatant belonging to an enemy state or non-state actor, whether lawful or unlawful, or if it means an alleged member of al-Qaeda or of the Taliban being detained as an unlawful combatant by the United States. In the United States on March 13, 2009, the Obama administration announced its abandonment of the Bush administration's use of the term "enemy combatant". (en)
- Przeciwnik, wróg, nieprzyjaciel – osoba, grupa osób (zorganizowana lub niezorganizowana), wojska lub , elementy narodowe lub sojusznicze, które prowadzą w sposób zamierzony wrogie działania wymierzone przeciwko stronie przeciwnej i z którymi należy walczyć z użyciem, w razie konieczności, siły. Według obecnej polskiej terminologii wojskowej w trakcie walki dąży się do "" przeciwnika, przez co rozumie się czasowe lub trwałe odebranie przeciwnikowi możliwości działania. Zakazane są odmowa brania do niewoli i atakowanie przeciwnika wyłączonego z walki (jak jeniec czy ranny). (pl)
- Проти́вник (супроти́вник, во́рог, неприя́тель, сатана) — у військовій справі — військовослужбовець, особовий склад, військове формування (військові формування), Збройні сили або інша держава, які ведуть бойові дії супротив протилежної держави, її військовослужбовців, особового складу, військових формувань, Збройних сил тощо. Попри тисячолітню історію воєн визначення тих, хто веде бойові дії одні супроти інших, було сформульовано лише в 1907 році в Гаазькій конвенції про закони і звичаї війни. Необхідність чіткого визначення обумовлювалась тим, що ті, що б'ються, мають особливий статус, та разом з цим величезну відповідальність та особливі права. (uk)
- Противник (враг, неприятель) — военный термин, который используется для обозначения противостоящего в военных действиях государства или союза государств и его сил. В мирное время, под словом противник понимается государство или коалиция государств, представляющая опасность потенциальным развязыванием военного конфликта в отношении других субъектов международного права. Именно в силу этого в мирное время нередко используется выражения «вероятный противник» или «потенциальный противник». В зависимости от своих военных возможностей противник может быть как главным, так и второстепенным. Применительно к вооружённым силам какого-либо государства в контексте области противостояния различают сухопутного, воздушного, морского или космического противника. При этом состав сил противника разделяется на комбатантов и некомбатантов. Впервые в отечественной традиции понятие «противник» появилось во время русско-турецкой войны 1877—1878 годов заменив термин «неприятель», а в XX веке оно начало использоваться в подавляющем большинстве государств мира. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Przeciwnik, wróg, nieprzyjaciel – osoba, grupa osób (zorganizowana lub niezorganizowana), wojska lub , elementy narodowe lub sojusznicze, które prowadzą w sposób zamierzony wrogie działania wymierzone przeciwko stronie przeciwnej i z którymi należy walczyć z użyciem, w razie konieczności, siły. Według obecnej polskiej terminologii wojskowej w trakcie walki dąży się do "" przeciwnika, przez co rozumie się czasowe lub trwałe odebranie przeciwnikowi możliwości działania. Zakazane są odmowa brania do niewoli i atakowanie przeciwnika wyłączonego z walki (jak jeniec czy ranny). (pl)
- Enemy combatant is a person who, either lawfully or unlawfully, engages in hostilities for the other side in an armed conflict. Usually enemy combatants are members of the armed forces of the state with which another state is at war. In the case of a civil war or an insurrection "state" may be replaced by the more general term "party to the conflict" (as described in the 1949 Geneva Conventions Article 3). In the United States on March 13, 2009, the Obama administration announced its abandonment of the Bush administration's use of the term "enemy combatant". (en)
- Противник (враг, неприятель) — военный термин, который используется для обозначения противостоящего в военных действиях государства или союза государств и его сил. В мирное время, под словом противник понимается государство или коалиция государств, представляющая опасность потенциальным развязыванием военного конфликта в отношении других субъектов международного права. Именно в силу этого в мирное время нередко используется выражения «вероятный противник» или «потенциальный противник». (ru)
- Проти́вник (супроти́вник, во́рог, неприя́тель, сатана) — у військовій справі — військовослужбовець, особовий склад, військове формування (військові формування), Збройні сили або інша держава, які ведуть бойові дії супротив протилежної держави, її військовослужбовців, особового складу, військових формувань, Збройних сил тощо. Попри тисячолітню історію воєн визначення тих, хто веде бойові дії одні супроти інших, було сформульовано лише в 1907 році в Гаазькій конвенції про закони і звичаї війни. (uk)
|
