| dbo:abstract
|
- اليهود المزراحيون أو مزراحيم (بالعبريّة: מִזְרָחִים) مصطلح عبري لليهود الشرقيين وتعني باللغة العبرية مشرقي، وتطلق هذه الكلمة على اليهود القادمين أو المتحدرين من سلالة يهود الشرق الأوسط وبعض البلدان الإسلامية من العصور التوراتية إلى العصر الحديث. يتضمن هذا المصطلح أيضاً يهود إيران، ويهود الجبال (القفقاس)، ويهود الهند، ويهود كردستان، ويهود جورجيا، ويهود بخارى (أسيا الوسطى) إضافة إلى يهود اليمن ويهود العراق ويهود السودان ويهود سوريا ويهود الجزيرة العربية. وتقابل هذه الكلمة مصطلح اليهود الأشكنازيين لليهود الأوربيين. من الناحية الدينية يتابع اليهود المزراحيون، باستثناء يهود اليمن، المذهب اليهودي السفاردي الذي تطور لدى اليهود الخارجين من إسبانيا والبرتغال في القرنين الخامس عشر والسادس عشر. أما يهود اليمن فيتابعون مذهبا دينياً يهودياً خاص بهم. ويشمل المصطلح أيضاً اليهود من تونس والجزائر وليبيا والمغرب الذين عاشوا في شمال إفريقيا قبل وصول السفارديم. استخدام مصطلح «مزراحي» يُمكن أن يكون مثيرا للجدل إلى حد ما. يتم تطبيق المصطلح في بعض الأحيان على أحفاد اليهود المغاربيين والسفارديين الذين عاشوا في شمال إفريقيا (مصر وليبيا وتونس والجزائر والمغرب)، والمجتمعات السفاردية في تركيا، والمجتمعات المختلطة في بلاد الشام ولبنان وإسرائيل وسوريا. قبل قيام دولة إسرائيل، لم يُعرّف اليهود المزراحيم أنفسهم كمجموعة فرعيَّة يهودية منفصلة. بدلاً من ذلك، وصف اليهود المزراحيون أنفسهم بصفة عامة بأنهم سيفارديون، لأنهم يتبعون تقاليد اليهودية السفاردية (ولكن مع بعض الاختلافات بين «العادات» في مجتمعات معينة). وقد نتج عن ذلك اختلاط في المصطلحات، خاصةً في إسرائيل وفي الاستخدام الديني، مع استخدام «السفاردي» بمعنى واسع، بما في ذلك اليهود المزراحيم واليهود من شمال إفريقيا. من وجهة نظر الحاخامية الإسرائيلية الرسمية، فإن أي حاخامات من أصل مزراحي في إسرائيل يخضعون لسلطة حاخام السفارديم الأكبر في إسرائيل. اعتباراً من عام 2005، كان 61% من اليهود الإسرائيليين من أصل مزراحي كامل أو جزئي. من عام 1948 إلى عام 1980، تم طرد أكثر من 850,000 يهودي مزراحي وسفاردي، أو فروا أو تم إجلاؤهم من دول عربية أو إسلامية. (ar)
- Els jueus mizrahim (en hebreu: יהודים מזרחיים) són els descendents de les comunitats jueves de l'Orient Mitjà, Nord d'Àfrica, Àsia Central i el Caucas. El terme es fa servir a Israel en l'argot polític, els mitjans de comunicació i també en ciències socials per jueus dels països àrabs i/o musulmans; concentrats actualment a Israel, procedeixen dels països de majoria musulmana. Malgrat la seva heterogeneïtat d'orígens, en general els jueus mizrahim practiquen ritus idèntics o similars al sefardita tradicional. L'èxode jueu des dels països àrabs es va produir en el segle xx, per l'expulsió o bé emigració massives dels jueus sefardites i mizrahim, des dels països islàmics en general. La migració es va iniciar al final del segle xix, però es va accelerar fins a fer-se pràcticament total després del conflicte araboisraelià de 1948. S'estima que entre 800.000 i 1.000.000 de jueus es van veure forçats a abandonar casa seva als països àrabs entre 1948 i els primers anys setanta; 260.000 van arribar a Israel entre 1948 i 1951, i 600.000 només durant l'any 1972. Els jueus d'Egipte i de Líbia foren expulsats directament, mentre que els d'Iraq, Iemen, Síria, el Líban i els països del Magreb van haver de fugir a causa de la inseguretat física i política a la que es veien sotmesos, en ser vistos com a representants d'un país enemic. Molts van ser obligats a deixar les seves propietats sense dret a indemnització. El 2002, aquests jueus i els seus descendents constituïen cap al 40% de la població total d'Israel. (ca)
- Mizrachim (anglicky Mizrahi Jews, hebrejsky מזרחים nebo také עדות המזרח, edot ha-mizrach) jsou Židé pocházející ze severní Afriky, Kavkazského pásma a zemí blízkého a středního východu. Mezi Mizrachim patří Židé z Iráku, Sýrie, Libanonu, Jemenu, Íránu, Afghánistánu, Uzbekistánu, severního a východního Súdánu a také Etiopie. Nesprávně jsou někdy mezi Mizrachim zahrnováni i sefardští židé z Turecka a severní Afriky. I přes masovou imigraci Aškenázů v 90. letech 20. století tvoří přibližně polovinu celkové židovské populace Izraele. (cs)
- Οι Μιζραχίτες Εβραίοι (εβραϊκά: יהודי המִזְרָח) ή Μιζραχίμ (מִזְרָחִים), γνωστοί και ως Μιζραχί (מִזְרָחִי), Εντότ ΧαΜιζράχ (עֲדוֹת-הַמִּזְרָח; "[Εβραϊκές] Κοινότητες της [Μέσης] Ανατολής", μιζραχιτική διάλεκτος των εβραϊκών: ʿEdot(h) Ha(m)Mizraḥ), ή Μεσανατολίτες Εβραίοι, είναι οι απόγονοι των τοπικών Εβραϊκών κοινοτήτων που υπήρχαν στη Μέση Ανατολή και τη Βόρεια Αφρική από τη βιβλική εποχή μέχρι τη σύγχρονη εποχή. Αρχικά ο όρος Μιζραχί ήταν η εβραϊκή μετάφραση του γερμανικού ονόματος για τους , (Ostjuden = Ανατολικοί Εβραίοι), θέση με την οποία συμφωνούσε το , η και το . Στη δεκαετία του 1950, οι Εβραίοι που έρχονταν από τις κοινότητες που αναφέρονται παραπάνω αποκαλούνταν απλά, και ήταν γνωστοί ως Εβραίοι (στα αραβικά ονομάζονταν Γιαχούντ). Για να γίνουν διακριτοί από τις άλλες εβραϊκές υποεθνότητες, οι Ισραηλινοί αξιωματούχοι, οι οποίοι ήταν κατά κύριο λόγο ανατολικοευρωπαϊκής καταγωγής, μετέφεραν το όνομα "Μιζραχί" στους Μιζραχίτες (υπήρχαν και περιπτώσεις όπου υπάλληλοι της υπηρεσίας μετανάστευσης έδιναν στους νεοαφιχθέντες μετανάστες το επώνυμο Μιζραχί, αντικαθιστώντας τα επώνυμα που είχαν πριν μεταναστεύσουν στο Ισραήλ), παρόλο που οι περισσότεροι Μιζραχίτες μετανάστες έφθαναν από εδάφη δυτικά της Κεντρικής Ευρώπης. Το Μιζραχί, λόγω αυτής της αιτίας που αναφέρθηκε παραπάνω, είναι το πιο συχνά αλλασόμενο επώνυμο στο Ισραήλ, με αρκετούς μελετητές να υποστηρίζουν ότι η μεταφορά του ονόματος "Μιζραχίμ" ήταν μορφή οριενταλισμού προς τους Μεσανατολίτες Εβραίους, παρομοίως με τους τρόπους με τους οποίους οι Δυτικοί Εβραίοι (Westjuden) είχαν θεωρήσει τους Ανατολικούς Εβραίους (Ostjuden) ως "άτομα δεύτερης τάξης" και τους απέκλειαν από πιθανές θέσεις στην εξουσία. Στους Μιζραχίτες περιλαμβάνονται οι απόγονοι των από το Ιράκ και το Ιρακινό Κουρδιστάν, οι , οι , οι , οι από το Νταγκεστάν και το Αζερμπαϊτζάν, οι από το Ιράν, οι από το Ουζμπεκιστάν και το Τατζικιστάν. Ο όρος Μιζραχίμ χρησιμοποιείται μερικές φορές για τους απόγονους των και Σεφαρδιτών Εβραίων που ζούσαν στη Βόρεια Αφρική (συγκεκριμένα στην , τη , την , την και το ), των Σεφαρδιτικών κοινοτήτων της και των μεικτών λεβαντίνικων κοινοτήτων στο , των και της . Οι ποίκιλες αυτές εβραϊκές κοινότητες συνενώθηκαν επίσημα σε μια ενιαία εθνική ταυτότητα, στο της το 1944. Το 2005, το 61% των Ισραηλινών Εβραίων είχε πλήρη ή μερική μιζραχιτική καταγωγή. Πριν την ίδρυση του Ισραήλ, οι Μιζραχίτες δεν ταύτιζαν τον εαυτό τους ως μια ξεχωριστή εβραϊκή υποομάδα. Οι Μιζραχίτες γενικά ταυτίζονταν με τους Σεφαρδίτες, καθώς ακολουθούσαν τα του Σεφαρδιτικού Ιουδαϊσμού (αλλά με μερικές διαφορές μεταξύ των -των εθίμων δηλαδή- των ιδιαίτερων κοινοτήτων). Αυτό έχει οδηγήσει σε μια συγχώνευση όρων, ειδικά στο Ισραήλ και σε θρησκευτικούς σκοπούς, με τον όρο "Σεφαρδίτες" να χρησιμοποιείται με ευρύ νόημα εννοώντας του Μιζραχίτες, τους Εβραίους της Βόρειας Αφρικής και τους ίδιους τους Σεφαρδίτες. Από το οπτικό πεδίο του επίσημου ραββινάτου του Ισραήλ, οποιοσδήποτε ραββίνος μιζραχίτικης καταγωγής στο Ισραήλ είναι υπό τη δικαιοδοσία του . Από το 1948 έως το 1980 πάνω από 850.000 Μιζραχίτες και Σεφαρδίτες Εβραίοι . (el)
- Mizrachen oder Misrachim (/mizra'xim/ von hebräisch מִזְרָחִי Mizrachi, deutsch ‚östlich, orientalisch‘, plural מִזְרָחִים Mizrachim), auch Adot ha-Mizrach (Gemeinden des Ostens, des Orients), ist der in Israel gebräuchliche Name für aus Asien und Afrika und besonders aus dem Nahen Osten stammende jüdische Bevölkerungsgruppen. Zu den Mizrachim zählen die Juden der arabischen Welt und anderer muslimischer Länder wie die persischen, bucharischen, kurdischen Juden sowie die indischen Juden, die Bergjuden aus dem Kaukasus und die Juden aus Georgien. (de)
- Mizraĥoj aŭ Mizraĥim (hebree מזרחים aŭ מזרחיים, konata ankaŭ sub la nomoj Mizraḥim aŭ Mizrāḥm, kun signifo "Orientanoj"), estas la nomo nun plejofte atribuita al la judoj devenantaj el la judaj komunumoj de la Meza Oriento, Nord-Afriko kaj Kaŭkazio, tio estas, tiuj loĝantaj en plejparte islamaj landoj, aŭ nun loĝantaj en Israelo, sed devenantaj el tiuj landoj. La termino Mizraĥo estas uzata ofte interŝanĝe kun Sefardo, kvankam origine ili reprezentis malsamajn konceptojn. Ambaŭ kontrastas kun la Aŝkenazoj, devenantaj el norda kaj orienta Eŭropo. Malgraŭ iliaj heterogenaj devenoj, mizraĥaj judoj ĝenerale praktikadas ritojn identajn aŭ similajn al tiuj de la tradicia sefarda judismo, kvankam kun kelkaj diferencoj inter la apartaj komunumoj. Tio ĉi rezultis en konfuzo de terminoj, precipe en Israelo kaj en religia uzado, kie "Sephardi" estas uzata en larĝa sento ĉu por mizraĥaj judoj ĉu por Sefardoj proprasence. Efektive, de la punkto de vido de la oficiala israela rabenaro, la mizraĥaj rabenoj en Israelo estas sub la jurisdikcio de la Ĉefa Sefarda Rabenaro de Israelo kiu, en la plejparto de okazoj, estas mizraĥa judo. Hodiaŭ ili konsistigas pli ol duonon de la juda loĝantaro de Israelo, sed antaŭ ol la amasa enmigrado de miliono da plejparte aŝkenazaj enmigrintoj de la eksa Sovetio en la 1990aj jaroj ili konsistigis super 70% el juda loĝantaro de Israelo. (eo)
- Mizrahi, Mizrahim (hebreeraz: מזרחים) edo al-Mashriqiyyūn (arabieraz: المشرقيون), baita Edot HaMizrach (hebreeraz: עֲדוֹת-הַמִּזְרָח; "Ekialdeko Komunitateak"; ʿEdot(h) Ha(m)Mizraḥ), Bene HaMizrah ("Ekialdeko semeak") edo Ekialdeko juduak, Ekialde Ertaingo bertoko judu-komunitateen kideak dira, garai biblikoetatik egundaino. Bere barnean Babiloniako juduak ez ezik Irak, Siria, Bahrain, Kuwait, Dagestan, Azerbaijan, Iran, Uzbekistan, Kaukaso, Kurdistan, Afganistan, India eta Pakistangoak ere hartzen ditu. Batzuetan baita yemendar juduak eta iparraldeko Afrikakoak ere. Hitzaren erabilera polemikoa da oso, izan ere, mizrahiak ez dute bere burua azpitaldetzat hartzen, izan ere, sefardien tradizioak jarraitzen dituzte, nahiz eta zenbait ohitura ezberdin izan. 2005ean, Israelgo juduen %61k mizrahi arboasoak zituen. (eu)
- Los judíos mizrajíes o mizrajim son descendientes de las comunidades judías del Medio Oriente y norte de África. Literalmente mizrají significa “oriental”, ya que Mizraj (en hebreo, מזרח) significa “Este”. Originalmente el uso del término mizrají y “Edot ha-Mizraj” fue una traducción de la palabra árabe mashrīqī (oriental), que se refería a la gente de Siria, Irak y otros países asiáticos, mientras que a los judíos del norte de África se les llamaba, en árabe, magāriba (magrebíes). (es)
- La dénomination de Juifs Mizrahim ou Mizra’him (hébreu : מזרחים « Orientaux »), également appelés Edot HaMizra’h (Communautés de l’Orient), englobe des communautés juives très diverses du Moyen-Orient, d'Afrique du Nord, du Caucase, d'Asie centrale et de l'Inde, recouvrant une « mosaïque ethnique » bien plus complexe et hétérogène que celle des Juifs européens. L'acception très étendue de ce mot dans l'hébreu moderne est un « concept fourre-tout » qui regroupe artificiellement tout ce qui n'est ni Ashkénaze (« allemand »), ni Sarfati (« français »), ni Séfarade (« espagnol ») ni Romaniote (« grec ») c'est-à-dire des groupes aux origines très diverses, qui n'ont en commun qu'une Halakha découlant principalement du Talmud de Babylone qui les rapproche des Juifs séfarades et maghrébins, avec quelques différences entre les minhagim de minorités particulières. En effet le terme Mizra'him désigne principalement les Juifs arabes, devenus aujourd'hui les réfugiés juifs des pays arabes, mais aussi ceux issus d'autres zones d'influences culturelles et linguistiques : caucasienne, turque, kurde, perse notamment. Sont ainsi inclus les Juifs d'Afrique du Nord, les Juifs d'Irak, les Juifs yéménites, les Juifs d'Iran, Juifs de Turquie, les Juifs du Kurdistan, les Juifs de Boukhara et d'Asie centrale, les Juifs de l'Inde, les Juifs du Caucase ou Juhuro (parfois appelés « Juifs des montagnes »), allant parfois, dans le langage courant israélien, jusqu'aux « Juifs noirs » d'Afrique (Abayudas, Baloubas, Beta Israel, Havilas, Ibenisraélis, Lembas, Rusapes, Zakhors…). (fr)
- Mizrahi Jews (Hebrew: יהודי המִזְרָח), also known as Mizrahim (מִזְרָחִים) or Mizrachi (מִזְרָחִי) and alternatively referred to as Oriental Jews or Edot HaMizrach (עֲדוֹת-הַמִּזְרָח, lit. 'Communities of the East'), are a grouping of Jewish communities comprising those who remained in the Land of Israel and those who existed in diaspora throughout and around the Middle East and North Africa(MENA) from biblical times into the modern era. In current usage, the term Mizrahi is almost exclusively applied to descendants of Jewish communities from Western Asia and North Africa; in this classification are the descendants of Mashriqi Jews who had lived in Middle Eastern countries, such as Iraqi Jews, Kurdish Jews, Lebanese Jews, Syrian Jews, Egyptian Jews, Yemenite Jews, Turkish Jews, and Iranian Jews; as well as the descendants of Maghrebi Jews who had lived in North African countries, such as Libyan Jews, Tunisian Jews, Algerian Jews, and Moroccan Jews. These various Jewish communities were first officially grouped into a singular identifiable division during World War II, when they were distinctly outlined in the One Million Plan of the Jewish Agency for Israel, which detailed the methods by which Jews in diaspora were to be returned to the Land of Israel (then under the British Mandate of Palestine) after the Holocaust. Mizrahi is also sometimes extended to include Jewish communities from the Caucasus and Central Asia, such as the Mountain Jews from Dagestan and Azerbaijan, and the Bukharan Jews from Uzbekistan and Tajikistan. While these communities have traditionally spoken Judaeo-Iranian languages such as Juhuri and Bukharian, their descendants are also widely fluent in Russian due to those countries' existence as republics of the former Soviet Union. Before the declaration of independence of the State of Israel in 1948, the various now-Mizrahi Jewish communities did not identify themselves as a distinctive Jewish subgroup, and instead characterized themselves as Sephardi Jews as they largely followed the Sephardic customs and traditions of Judaism (with some differences in minhagim between particular communities). The original Sephardi Jewish community was formed by the Jewish diaspora population in the Iberian Peninsula (Spain and Portugal), from where they were exiled in the 15th century; the exodus from Spain led many Sephardim to settle in areas where Mizrahi communities already existed. These phenomena have resulted in a conflation of terms, particularly in official Israeli ethnic and religious terminology, with Sephardi being used in a broad sense and including West Asian Jews, North African Jews, as well as Sephardim proper from Southern Europe around the Mediterranean Basin. Per a decree by the authority of the Chief Rabbinate of Israel, any rabbis of Mizrahi origin in Israel are under the jurisdiction of the order of Sephardi chief rabbis. Following the First Arab–Israeli War, over 850,000 Mizrahi and Sephardi Jews were expelled or evacuated from Arab and Muslim-majority countries from 1948 until the early 1980s. As of 2005, 61 percent of Israeli Jews were of full or partial Mizrahi/Sephardi ancestry. (en)
- Yahudi Mizrahi atau dalam bentuk jamak, Mizrahim (bahasa Ibrani: מזרחים, Mizrakhim dari bentuk tunggal: Mizrakh, juga disebut sebagai Adot HaMizrach (עֲדוֹת - הַמִּזְרָח), ʿAdot(h) Ha(m)Mizraḥ; Masyarakat Timur, Ibrani Mizrahi; bahasa Inggris: Mizrahi Jews, Communities of the East, Mizrahi Hebrew; Mashriq dalam bahasa Arab, maupun Mizrakh dalam bahasa Ibrani, sama-sama berarti "Timur"; akhiran "-him" menunjukkan bentuk plural/jamak) adalah komunitas orang Yahudi yang merupakan keturunan dari orang-orang Yahudi pada era Babilonia di Asia Barat, Timur Tengah, dan Kaukasus. Jadi istilah "Mizrahim" atau "orang dari timur" yang dimaksud adalah orang Yahudi yang pada zaman dahulu bermigrasi/tinggal di daerah bagian timur Israel (seperti negara yang ada di Timur Tengah, Afrika Utara, Asia bagian Tengah, India, dan sebagian kecil di Asia Timur, yang masih mempunyai hubungan darah atau keturunan Yahudi sampai sekarang. Saat ini, istilah Mizrahi juga digunakan di Israel dalam bahasa politik, media dan ilmuwan sosial untuk menyebut orang-orang Yahudi dari daerah-daerah geografis yang diperintah oleh orang Arab atau negara-negara dengan mayoritas Muslim di sekitar Israel. Ini termasuk keturunan Yahudi Babilonia dari Irak modern, Suriah, Bahrain, Azerbaijan, Iran, India, Uzbekistan, daerah-daerah Kurdi serta orang Yahudi dari Afghanistan dan Pakistan. Yahudi Yaman biasanya juga dimasukkan ke dalam kelompok Yahudi Mizrahi. Ada yang memperluas definisi Mizrahim meliputi Yahudi Maghrebi dan Sefardim, meskipun kedua komunitas ini memiliki latar belakang sejarah yang berbeda. Selain itu, beberapa bahkan mereklasifikasi seluruh masyarakat Yahudi Israel sebagai "Mizrahi" dibandingkan dengan orang-orang Yahudi Eropa Barat dan Amerika. Meskipun persebarannya heterogen, Yahudi Mizrahi umumnya mempraktikkan ritual yang sama atau mirip dengan Yudaisme Sefardim tradisional, meskipun ada beberapa perbedaan dalam sejumlah minhagim (=kebiasaan) di antara masyarakat-masyarakat tertentu. Akibatnya terjadi kerancuan istilah, terutama di Israel, dan dalam penggunaan agamawi, di mana istilah "Sefardi" digunakan dalam arti luas untuk memasukkan "Yahudi Mizrahi" dan "Yahudi Maghrebi" serta kelompok Sefardim itu sendiri. Memang, dari sudut pandang rabbinat Israel resmi, setiap rabbi asal Mizrahi di Israel berada di bawah yurisdiksi "Kepala Rabbi Sefardi Israel". Sekarang kelompok (= ritus) Sefardim meliputi lebih dari setengah populasi Yahudi Israel, dan Yahudi Mizrahi adalah bagian terbesarnya. Sebelum imigrasi massal 1.000.000 orang dari Uni Soviet (sebagian besar dari kelompok (= ritus) Ashkenazi), kelompok Sefardim meliputi lebih dari 70% dari populasi Yahudi Israel. (in)
- ミズラヒム（Mizrachim, ヘブライ語: מזרחים）とは、主に中東・カフカス以東に住むユダヤ人。主にスペイン語等を話すセファルディムに対し、伝統的なアラブ世界やイスラム教が多数派の社会のユダヤ人を言うことが多い。ミズラハ Mizrach とはヘブライ語で「東」の意。ミズラヒ Mizrachi は Mizrachim の単数形。イスラエルで、アシュケナジムやセファルディム社会への反発から始まった用語で、便宜的傾向が強い。 アラブ世界のほか、クルド地方のユダヤ人、グルジア・ユダヤ人、山岳ユダヤ人、ベタ・イスラエル（エチオピアのユダヤ人・Falasha）、インドのユダヤ人、ブハラ・ユダヤ人、（開封のユダヤ人）など、多くの集団を含むこともある。モズラヒムは系統を異にするが、多少のミンハーグの違いはあるが、セファルディムのユダヤ教 Sephardic Judaismであることが多い。 (ja)
- I mizrahì, o mizrahìm (dall'ebraico misrach, "oriente"), o le adot hamizrah (comunità dell'Oriente) sono gli ebrei orientali provenienti dai paesi del mondo arabo (Marocco, Algeria, Tunisia, Libia, Egitto, Siria, Iraq, Yemen ecc.). Fra le adot hamizrah sono ricompresi anche gli ebrei persiani, curdi, georgiani, ebrei della montagna, bagdaditi, dell'India e di Bukhara. Gli ebrei orientali considerano il loro culto "originale", primigenio, perché si ritengono discendenti di quegli ebrei che subirono la deportazione e l'esilio babilonese. Le loro comunità si sono poi arricchite con gli ebrei della diaspora, con la distruzione del Tempio operata dai romani nel 70 d.C. prima, e poi con la cacciata dei sefarditi dalla Spagna nel 1492 ad opera dei Re Cattolici. Dal punto di vista del rito religioso, gli ebrei orientali si riconoscono oggi come "di rito sefardita". Questo rito in Israele è diretto dal Rishon Letzion, il gran rabbino cosiddetto "sefardita". L'utilizzo del termine ebreo orientale, o mizrahì, è nato agli inizi degli anni novanta, quando fu adottato da attivisti israeliani appartenenti a questo ramo del popolo ebraico. In precedenza, i mizrahì identificavano sé stessi in base al paese di provenienza (cioè "ebrei iracheni", "ebrei persiani", ecc.), mentre da altri venivano confusi a causa del rito sefardita in sinagoga. (it)
- 미즈라힘(히브리어: מזרחים, 아랍어: مزراحيم) 또는 미즈라흐 유대인(히브리어: יהודי מזרח 예후디 미즈라흐)은 중동(서아시아·캅카스)에 기원을 가지는 유대인 집단이다. 미즈라흐(Mizrach)는 히브리어로 "동쪽"의 뜻이다. 이스라엘에서 아슈케나짐과 스파라딤 사회의 반발에서 비롯된 용어로서, 편의적 경향이 강하다. 보통 스파라드 유대인에 포함되는 개념으로서 생각되는 경우가 많다. (ko)
- Mizrachi-Joden of Mizrachim (Hebreeuws: מזרחי , Mizrachi, mv. מזרחים , Mizrachim, Arabisch: يهود مزراحي), ook wel 'Oostelijke Joden' of 'Edot HaMizrach' (Hebreeuws: עֲדוֹת-הַמִּזְרָח , Oostelijke gemeenschap), is een verzamelbenaming voor een groep van Joden die afstamt van Joden die zich in de eeuwen voor en de eerste eeuwen na Christus vestigden, dan wel zich tot deze religie bekeerden in het Midden-Oosten, Noord-Afrika, Centraal-Azië en de Kaukasus. Het betreft een etnische diversiteit van Iraakse Joden, , , , , Buchaarse Joden, , , , Bergjoden, Ethiopische Joden, de , en de . Soms worden ook de (uit Jemen) tot deze groep gerekend, maar meestal worden de Jemenitische joden als aparte groep gezien. (nl)
- Mizrachijczycy (także: Mizrahi, z hebr. מזרחים „wschodni”, spolszczona forma: mizrachim; inne nazwy: orientalni, mizrachijscy, lub arabscy Żydzi) – określenie ludności żydowskiej zamieszkującej obszary państw arabskich położonych w Afryce Północnej, na Bliskim Wschodzie, w Azji Środkowej oraz na Kaukazie. Niekiedy określa się ich jako ‘arabskich Żydów’, gdyż oprócz wspólnej ziemi, z Arabami łączy ich także język (np. judeo-arabskie dialekty takie jak maghrebi). Mizrachijczycy utrzymywali przeważnie dobre relacje z tubylczymi Arabami, jak i np. z napływową, jak oni sami, ludnością czarną. Żydzi mizrachim często utożsamiani są z Żydami sefardyjskimi ze względu na ten sam rytuał (odróżniający ich od Żydów aszkenazyjskich), oraz stykanie się tych dwóch grup etniczno-kulturowych w świecie (np. Żydzi sefardyjscy i arabscy zamieszkują we Francji oraz w Ameryce Łacińskiej, m.in. Argentyna). Mała grupa Żydów mizrahi znalazła się również w Polsce. Przybyli z Imperium Osmańskiego podczas migracji ludów tureckich lub Ormian. Ich nazwiska często pochodziły od oryginalnych – hebrajskich – imion, lub genezy swojego ludu (np. Abrama, Salomona lub czasami Araba – jako że nieraz byli określani tym mianem), a z czasem zyskiwały polskie końcówki (np. ‘czyk’ – znaczącą „syn” – mówiącą o pochodzeniu przodków, podczas gdy np. ‘ski’, czy ‘wicz’ przyjmowane były raczej przez Żydów aszkenazyjskich). Po swym osiedleniu mizrachijczycy zaczęli mieszać się z aszkenazyjczykami, co sprawiło stopniowy zanik ich egzotycznych obyczajów. Według tradycji żydowskie dzieci urodzone w Europie mając jednego rodzica z kultury arabskiej, a drugiego aszkenazyjskiego, musiały być od początku wychowywane na aszkenazyjczyków, podczas gdy korzenie ich rodów od strony nieaszkenazyjskiego rodzica sięgały Turcji, Syrii, Libanu, a nawet Egiptu. Były to wyniki silnej asymilacji tej ludności, która w XVI wieku osiedliła się na terytorium Polski. (pl)
- Os judeus mizrahim (do hebraico מזרחים, translit. "orientais" מזרחי; sing. mizrahi: "oriental") ou judeus orientais são aqueles originários das comunidades do Oriente Médio. Geralmente o termo se aplica aos judeus que vivem ou viveram no mundo islâmico. Nesta categoria incluem-se os judeus não-sefarditas do mundo árabe e outras comunidades, tais como os gruzim, os judeus iranianos, os judeus bukharan, os , os e os judeus iemenitas, entre outros. Trata-se de comunidades fortemente arabizadas nas suas tradições linguísticas, alimentares e culturais. As suas línguas tradicionais são o árabe, o pársi (no caso dos residentes no Irão) e um dialecto do aramaico (para os habitantes do Curdistão). (pt)
- Мизрахи́м (ед. ч. ивр. מזרחי мизрахи́, мн. ч. מזרחים мизрахи́м — «восточные евреи») — условное название евреев, проживающих и проживавших в странах Ближнего Востока и Северной Африки, а также выходцев из этих стран в Израиле. В широком смысле, мизрахим включают в себя прежде всего арабских (в том числе марокканских), а также персидских, бухарских, горских, индийских и курдистанских евреев. Иногда этот термин употребляют в более узком смысле, обозначая им только арабских евреев. Исторически термин «мизрахим» (само ивритское слово мизра́х («восток») и мизрахи́ («восточный») встречается в Танахе) соответствует арабскому слову машрикийун (от араб. машрик), которым в арабском мире обозначали жителей его восточной части (Сирия, Ирак, Аравия, Палестина, реже Египет), противопоставляя жителям Магриба (маграбийун). Однако, поскольку израильская культура (речь о государстве Израиль) изначально была основана на светской европейской еврейской культуре, где «восток» ассоциируют с арабским миром, в современном Израиле им стали обозначать выходцев из всех арабских и ближневосточных стран, противопоставляя их прежде всего ашкеназам и европейским сефардам — выходцам из Европы (христианских стран). Этот термин стали активно использовать сами активисты-мизрахим в начале 1990-х годов и с тех пор приобрёл широкую популярность. Многие мизрахим не используют этот термин, предпочитая обозначать себя непосредственно по стране происхождения: иракские евреи, , персидские евреи. Другим камнем преткновения является вопрос, включать ли в состав мизрахим сефардов, осевших после изгнания из Испании в 1492 году во многих странах Ближнего Востока и Северной Африки. Если в одних странах они достаточно быстро слились с местными евреями, в других 2 группы сохраняли некоторую обособленность. И тогда местные евреи называли себя мустаарабим («арабизированные евреи»), а сефарды называли их мориски (термин, аналогичный европейскому «мавры»). В результате вспыхнувшей, начиная с 1940-х годов волны насилия в отношении евреев, большинство из них покинули мусульманские страны в течение 1950—1970-х годов, причём в результате этого в ряде стран еврейские общины исчезли вообще. Исключением среди арабских стран остаётся Марокко, где к евреям сохраняют относительно дружелюбное отношение. Выходцы из арабских стран и их потомки составляют около 40 % населения Израиля. Они обычно поддерживают консервативные религиозные партии и движения, прежде всего Шас. (ru)
- Мізрахі (івр. מזרחי , Mizraḥi , Mizraḥim східний) — умовна назва тієї частини євреїв, які проживають і проживали в країнах Близького Сходу та Північної Африки і вихідців з цих країн в Ізраїлі. У широкому сенсі, мізрахі — це насамперед назва арабських євреїв, а також перських, бухарських, гірських, індійських і курдистанських євреїв. Однак іноді цей термін вживають у вужчому сенсі, позначаючи ним тільки арабських євреїв, таким чином не включаючи перських, гірських, курдистанських та інших євреїв. Якщо нащадки європейських євреїв — ашкеназі, особливо релігійні, зберігають субетнічну гомогенність, то мізрахі — це просто географічна збірна назва для дуже різних груп євреїв з різних мусульманських країн. Самі євреї зі Сходу називають себе іракськими євреями, єменськими євреями («тайманці»), бухарським євреями, курдськими євреями («аншей таргум») і так далі. До східних євреїв часто відносять і сефардів, які сформувалися як субетнос на Піренейському півострові, але після вигнання розсіялися по всьому Середземномор'ю і просочилися місць, де осіли — а це в основному були території Османської імперії. У сучасному Ізраїлі ашкеназі іноді називають всіх євреїв з Європи (включаючи голландських євреїв, які вийшли з Іспанії), а сефардами — всіх євреїв зі Сходу. Східні євреї розмовляють на різних мовах. В основному це арабська мова. Іранські євреї говорять на фарсі. Євреї з Курдистану використовують для спілкування новоарамейську мову, споріднену з давньою арамейською мовою. Мізрахі, котрі репатріювалися до Ізраїлю, говорять на івриті. Багато мізрахі, як деякі вважають, є нащадками євреїв, що не повернулися в давнину з Вавилонського вигнання. За деякими даними, східні євреї можуть складати до 40 % населення Ізраїлю. Іноді стверджують, що мізрахі становлять незначну частину світового єврейства — близько 10 %. Після того, як в 1948 році було утворено державу Ізраїль, єврейські лідери усвідомили необхідність збільшення числа єврейського населення в країні. Західноєвропейські та американські євреї в масовому порядку в Ізраїль не їхали, Східна Європа не могла дати понад 300 тисяч репатріантів. Однак, багато євреїв проживало на Близькому Сході — наприклад, тільки в Іраку до масової репатріації в Ізраїль було близько 130 тисяч осіб єврейського населення, а в Марокко — приблизно 260 тисяч. Практично всі ці євреї опинилися в Ізраїлі. У Марокко сьогодні проживає близько 7 тисяч євреїв, в інших мусульманських країнах Північної Африки та Азії — і того менше (приблизно 370 людей в Ємені, близько сотні осіб в Іраку, менше ніж 50 осіб в Лівані). Однак, в Ізраїлі східні євреї, протиставляючи себе ашкеназі, зуміли створити свою субкультуру. Так, в Ізраїлі існує популярний жанр близькосхідної музики під назвою мізрахі (або «музика Мізрахі»). Цей музичний жанр є сплавом арабської, турецької, індійської та інших східних музичних традицій, має характерну «східну» перкусію. Мізрахі супроводжується співом на івриті, арабською або інших східних мовах. (uk)
- 米兹拉希犹太人（希伯来语：מזרחים，现代 Mizraḥim，提比里安 Mizrāḥîm，意为“东方人”），狹義上通常为居于中東的猶太人，例如來自西亞的伊拉克、庫爾德斯坦、黎巴嫩、敘利亞、也門、土耳其和伊朗，以及北非的埃及、利比亞、突尼斯、阿爾及利亞和摩洛哥。這些地區的猶太人最先在二戰納粹大屠殺後以色列猶太事務局發起的中被歸類為同一民系。 而廣義上，該民系亦可包含來此高加索地區（例如來自阿塞拜疆和達吉斯坦的山區猶太人）和中亞（例如烏茲別克斯坦和塔吉克斯坦的）的猶太人。這兩個地區的猶太人傳統上使用波斯語（即猶太-塔特語和布哈里安語），但由於以上地區皆屬前蘇聯加盟國，故同時亦通曉俄語。 在1948年以色列獨立建國之前，米茲拉希猶太人的各個分支通常並不會把自身歸類為一個獨立的猶太民系，而是僅認為自己是塞法迪猶太人。後者通常是指生活伊比利亞半島的猶太人，在15世紀收復失地運動後被驅逐而分散到中東各地，並將本地原有的猶太人同化。生活在以色列的米茲拉希猶太人在宗教上需跟隨塞法迪首席大拉比的教令。 第一次中東戰爭後，有85萬猶太人被阿拉伯或伊斯蘭國家驅逐。直至2005年，61%的以色列猶太人擁有部分或完全米茲拉希和塞法迪猶太人血統。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Mizrachim (anglicky Mizrahi Jews, hebrejsky מזרחים nebo také עדות המזרח, edot ha-mizrach) jsou Židé pocházející ze severní Afriky, Kavkazského pásma a zemí blízkého a středního východu. Mezi Mizrachim patří Židé z Iráku, Sýrie, Libanonu, Jemenu, Íránu, Afghánistánu, Uzbekistánu, severního a východního Súdánu a také Etiopie. Nesprávně jsou někdy mezi Mizrachim zahrnováni i sefardští židé z Turecka a severní Afriky. I přes masovou imigraci Aškenázů v 90. letech 20. století tvoří přibližně polovinu celkové židovské populace Izraele. (cs)
- Mizrachen oder Misrachim (/mizra'xim/ von hebräisch מִזְרָחִי Mizrachi, deutsch ‚östlich, orientalisch‘, plural מִזְרָחִים Mizrachim), auch Adot ha-Mizrach (Gemeinden des Ostens, des Orients), ist der in Israel gebräuchliche Name für aus Asien und Afrika und besonders aus dem Nahen Osten stammende jüdische Bevölkerungsgruppen. Zu den Mizrachim zählen die Juden der arabischen Welt und anderer muslimischer Länder wie die persischen, bucharischen, kurdischen Juden sowie die indischen Juden, die Bergjuden aus dem Kaukasus und die Juden aus Georgien. (de)
- Los judíos mizrajíes o mizrajim son descendientes de las comunidades judías del Medio Oriente y norte de África. Literalmente mizrají significa “oriental”, ya que Mizraj (en hebreo, מזרח) significa “Este”. Originalmente el uso del término mizrají y “Edot ha-Mizraj” fue una traducción de la palabra árabe mashrīqī (oriental), que se refería a la gente de Siria, Irak y otros países asiáticos, mientras que a los judíos del norte de África se les llamaba, en árabe, magāriba (magrebíes). (es)
- ミズラヒム（Mizrachim, ヘブライ語: מזרחים）とは、主に中東・カフカス以東に住むユダヤ人。主にスペイン語等を話すセファルディムに対し、伝統的なアラブ世界やイスラム教が多数派の社会のユダヤ人を言うことが多い。ミズラハ Mizrach とはヘブライ語で「東」の意。ミズラヒ Mizrachi は Mizrachim の単数形。イスラエルで、アシュケナジムやセファルディム社会への反発から始まった用語で、便宜的傾向が強い。 アラブ世界のほか、クルド地方のユダヤ人、グルジア・ユダヤ人、山岳ユダヤ人、ベタ・イスラエル（エチオピアのユダヤ人・Falasha）、インドのユダヤ人、ブハラ・ユダヤ人、（開封のユダヤ人）など、多くの集団を含むこともある。モズラヒムは系統を異にするが、多少のミンハーグの違いはあるが、セファルディムのユダヤ教 Sephardic Judaismであることが多い。 (ja)
- 미즈라힘(히브리어: מזרחים, 아랍어: مزراحيم) 또는 미즈라흐 유대인(히브리어: יהודי מזרח 예후디 미즈라흐)은 중동(서아시아·캅카스)에 기원을 가지는 유대인 집단이다. 미즈라흐(Mizrach)는 히브리어로 "동쪽"의 뜻이다. 이스라엘에서 아슈케나짐과 스파라딤 사회의 반발에서 비롯된 용어로서, 편의적 경향이 강하다. 보통 스파라드 유대인에 포함되는 개념으로서 생각되는 경우가 많다. (ko)
- Mizrachi-Joden of Mizrachim (Hebreeuws: מזרחי , Mizrachi, mv. מזרחים , Mizrachim, Arabisch: يهود مزراحي), ook wel 'Oostelijke Joden' of 'Edot HaMizrach' (Hebreeuws: עֲדוֹת-הַמִּזְרָח , Oostelijke gemeenschap), is een verzamelbenaming voor een groep van Joden die afstamt van Joden die zich in de eeuwen voor en de eerste eeuwen na Christus vestigden, dan wel zich tot deze religie bekeerden in het Midden-Oosten, Noord-Afrika, Centraal-Azië en de Kaukasus. Het betreft een etnische diversiteit van Iraakse Joden, , , , , Buchaarse Joden, , , , Bergjoden, Ethiopische Joden, de , en de . Soms worden ook de (uit Jemen) tot deze groep gerekend, maar meestal worden de Jemenitische joden als aparte groep gezien. (nl)
- 米兹拉希犹太人（希伯来语：מזרחים，现代 Mizraḥim，提比里安 Mizrāḥîm，意为“东方人”），狹義上通常为居于中東的猶太人，例如來自西亞的伊拉克、庫爾德斯坦、黎巴嫩、敘利亞、也門、土耳其和伊朗，以及北非的埃及、利比亞、突尼斯、阿爾及利亞和摩洛哥。這些地區的猶太人最先在二戰納粹大屠殺後以色列猶太事務局發起的中被歸類為同一民系。 而廣義上，該民系亦可包含來此高加索地區（例如來自阿塞拜疆和達吉斯坦的山區猶太人）和中亞（例如烏茲別克斯坦和塔吉克斯坦的）的猶太人。這兩個地區的猶太人傳統上使用波斯語（即猶太-塔特語和布哈里安語），但由於以上地區皆屬前蘇聯加盟國，故同時亦通曉俄語。 在1948年以色列獨立建國之前，米茲拉希猶太人的各個分支通常並不會把自身歸類為一個獨立的猶太民系，而是僅認為自己是塞法迪猶太人。後者通常是指生活伊比利亞半島的猶太人，在15世紀收復失地運動後被驅逐而分散到中東各地，並將本地原有的猶太人同化。生活在以色列的米茲拉希猶太人在宗教上需跟隨塞法迪首席大拉比的教令。 第一次中東戰爭後，有85萬猶太人被阿拉伯或伊斯蘭國家驅逐。直至2005年，61%的以色列猶太人擁有部分或完全米茲拉希和塞法迪猶太人血統。 (zh)
- اليهود المزراحيون أو مزراحيم (بالعبريّة: מִזְרָחִים) مصطلح عبري لليهود الشرقيين وتعني باللغة العبرية مشرقي، وتطلق هذه الكلمة على اليهود القادمين أو المتحدرين من سلالة يهود الشرق الأوسط وبعض البلدان الإسلامية من العصور التوراتية إلى العصر الحديث. يتضمن هذا المصطلح أيضاً يهود إيران، ويهود الجبال (القفقاس)، ويهود الهند، ويهود كردستان، ويهود جورجيا، ويهود بخارى (أسيا الوسطى) إضافة إلى يهود اليمن ويهود العراق ويهود السودان ويهود سوريا ويهود الجزيرة العربية. وتقابل هذه الكلمة مصطلح اليهود الأشكنازيين لليهود الأوربيين. من الناحية الدينية يتابع اليهود المزراحيون، باستثناء يهود اليمن، المذهب اليهودي السفاردي الذي تطور لدى اليهود الخارجين من إسبانيا والبرتغال في القرنين الخامس عشر والسادس عشر. أما يهود اليمن فيتابعون مذهبا دينياً يهودياً خاص بهم. ويشمل المصطلح أيضاً اليهود من تونس والجزائر وليبيا و (ar)
- Els jueus mizrahim (en hebreu: יהודים מזרחיים) són els descendents de les comunitats jueves de l'Orient Mitjà, Nord d'Àfrica, Àsia Central i el Caucas. El terme es fa servir a Israel en l'argot polític, els mitjans de comunicació i també en ciències socials per jueus dels països àrabs i/o musulmans; concentrats actualment a Israel, procedeixen dels països de majoria musulmana. Malgrat la seva heterogeneïtat d'orígens, en general els jueus mizrahim practiquen ritus idèntics o similars al sefardita tradicional. (ca)
- Οι Μιζραχίτες Εβραίοι (εβραϊκά: יהודי המִזְרָח) ή Μιζραχίμ (מִזְרָחִים), γνωστοί και ως Μιζραχί (מִזְרָחִי), Εντότ ΧαΜιζράχ (עֲדוֹת-הַמִּזְרָח; "[Εβραϊκές] Κοινότητες της [Μέσης] Ανατολής", μιζραχιτική διάλεκτος των εβραϊκών: ʿEdot(h) Ha(m)Mizraḥ), ή Μεσανατολίτες Εβραίοι, είναι οι απόγονοι των τοπικών Εβραϊκών κοινοτήτων που υπήρχαν στη Μέση Ανατολή και τη Βόρεια Αφρική από τη βιβλική εποχή μέχρι τη σύγχρονη εποχή. Αρχικά ο όρος Μιζραχί ήταν η εβραϊκή μετάφραση του γερμανικού ονόματος για τους , (Ostjuden = Ανατολικοί Εβραίοι), θέση με την οποία συμφωνούσε το , η και το . (el)
- Mizraĥoj aŭ Mizraĥim (hebree מזרחים aŭ מזרחיים, konata ankaŭ sub la nomoj Mizraḥim aŭ Mizrāḥm, kun signifo "Orientanoj"), estas la nomo nun plejofte atribuita al la judoj devenantaj el la judaj komunumoj de la Meza Oriento, Nord-Afriko kaj Kaŭkazio, tio estas, tiuj loĝantaj en plejparte islamaj landoj, aŭ nun loĝantaj en Israelo, sed devenantaj el tiuj landoj. La termino Mizraĥo estas uzata ofte interŝanĝe kun Sefardo, kvankam origine ili reprezentis malsamajn konceptojn. Ambaŭ kontrastas kun la Aŝkenazoj, devenantaj el norda kaj orienta Eŭropo. (eo)
- Mizrahi, Mizrahim (hebreeraz: מזרחים) edo al-Mashriqiyyūn (arabieraz: المشرقيون), baita Edot HaMizrach (hebreeraz: עֲדוֹת-הַמִּזְרָח; "Ekialdeko Komunitateak"; ʿEdot(h) Ha(m)Mizraḥ), Bene HaMizrah ("Ekialdeko semeak") edo Ekialdeko juduak, Ekialde Ertaingo bertoko judu-komunitateen kideak dira, garai biblikoetatik egundaino. Bere barnean Babiloniako juduak ez ezik Irak, Siria, Bahrain, Kuwait, Dagestan, Azerbaijan, Iran, Uzbekistan, Kaukaso, Kurdistan, Afganistan, India eta Pakistangoak ere hartzen ditu. Batzuetan baita yemendar juduak eta iparraldeko Afrikakoak ere. (eu)
- Mizrahi Jews (Hebrew: יהודי המִזְרָח), also known as Mizrahim (מִזְרָחִים) or Mizrachi (מִזְרָחִי) and alternatively referred to as Oriental Jews or Edot HaMizrach (עֲדוֹת-הַמִּזְרָח, lit. 'Communities of the East'), are a grouping of Jewish communities comprising those who remained in the Land of Israel and those who existed in diaspora throughout and around the Middle East and North Africa(MENA) from biblical times into the modern era. (en)
- Yahudi Mizrahi atau dalam bentuk jamak, Mizrahim (bahasa Ibrani: מזרחים, Mizrakhim dari bentuk tunggal: Mizrakh, juga disebut sebagai Adot HaMizrach (עֲדוֹת - הַמִּזְרָח), ʿAdot(h) Ha(m)Mizraḥ; Masyarakat Timur, Ibrani Mizrahi; bahasa Inggris: Mizrahi Jews, Communities of the East, Mizrahi Hebrew; Mashriq dalam bahasa Arab, maupun Mizrakh dalam bahasa Ibrani, sama-sama berarti "Timur"; akhiran "-him" menunjukkan bentuk plural/jamak) adalah komunitas orang Yahudi yang merupakan keturunan dari orang-orang Yahudi pada era Babilonia di Asia Barat, Timur Tengah, dan Kaukasus. Jadi istilah "Mizrahim" atau "orang dari timur" yang dimaksud adalah orang Yahudi yang pada zaman dahulu bermigrasi/tinggal di daerah bagian timur Israel (seperti negara yang ada di Timur Tengah, Afrika Utara, Asia bagian (in)
- La dénomination de Juifs Mizrahim ou Mizra’him (hébreu : מזרחים « Orientaux »), également appelés Edot HaMizra’h (Communautés de l’Orient), englobe des communautés juives très diverses du Moyen-Orient, d'Afrique du Nord, du Caucase, d'Asie centrale et de l'Inde, recouvrant une « mosaïque ethnique » bien plus complexe et hétérogène que celle des Juifs européens. (fr)
- I mizrahì, o mizrahìm (dall'ebraico misrach, "oriente"), o le adot hamizrah (comunità dell'Oriente) sono gli ebrei orientali provenienti dai paesi del mondo arabo (Marocco, Algeria, Tunisia, Libia, Egitto, Siria, Iraq, Yemen ecc.). Fra le adot hamizrah sono ricompresi anche gli ebrei persiani, curdi, georgiani, ebrei della montagna, bagdaditi, dell'India e di Bukhara. Gli ebrei orientali considerano il loro culto "originale", primigenio, perché si ritengono discendenti di quegli ebrei che subirono la deportazione e l'esilio babilonese. (it)
- Mizrachijczycy (także: Mizrahi, z hebr. מזרחים „wschodni”, spolszczona forma: mizrachim; inne nazwy: orientalni, mizrachijscy, lub arabscy Żydzi) – określenie ludności żydowskiej zamieszkującej obszary państw arabskich położonych w Afryce Północnej, na Bliskim Wschodzie, w Azji Środkowej oraz na Kaukazie. Niekiedy określa się ich jako ‘arabskich Żydów’, gdyż oprócz wspólnej ziemi, z Arabami łączy ich także język (np. judeo-arabskie dialekty takie jak maghrebi). Mizrachijczycy utrzymywali przeważnie dobre relacje z tubylczymi Arabami, jak i np. z napływową, jak oni sami, ludnością czarną. Żydzi mizrachim często utożsamiani są z Żydami sefardyjskimi ze względu na ten sam rytuał (odróżniający ich od Żydów aszkenazyjskich), oraz stykanie się tych dwóch grup etniczno-kulturowych w świecie (np. (pl)
- Os judeus mizrahim (do hebraico מזרחים, translit. "orientais" מזרחי; sing. mizrahi: "oriental") ou judeus orientais são aqueles originários das comunidades do Oriente Médio. Geralmente o termo se aplica aos judeus que vivem ou viveram no mundo islâmico. Nesta categoria incluem-se os judeus não-sefarditas do mundo árabe e outras comunidades, tais como os gruzim, os judeus iranianos, os judeus bukharan, os , os e os judeus iemenitas, entre outros. (pt)
- Мизрахи́м (ед. ч. ивр. מזרחי мизрахи́, мн. ч. מזרחים мизрахи́м — «восточные евреи») — условное название евреев, проживающих и проживавших в странах Ближнего Востока и Северной Африки, а также выходцев из этих стран в Израиле. В широком смысле, мизрахим включают в себя прежде всего арабских (в том числе марокканских), а также персидских, бухарских, горских, индийских и курдистанских евреев. Иногда этот термин употребляют в более узком смысле, обозначая им только арабских евреев. (ru)
- Мізрахі (івр. מזרחי , Mizraḥi , Mizraḥim східний) — умовна назва тієї частини євреїв, які проживають і проживали в країнах Близького Сходу та Північної Африки і вихідців з цих країн в Ізраїлі. У широкому сенсі, мізрахі — це насамперед назва арабських євреїв, а також перських, бухарських, гірських, індійських і курдистанських євреїв. Однак іноді цей термін вживають у вужчому сенсі, позначаючи ним тільки арабських євреїв, таким чином не включаючи перських, гірських, курдистанських та інших євреїв. (uk)
|
