| dbo:abstract
|
- Els britans o britons van ser els pobles indígenes que van habitar l'illa de la Gran Bretanya (Albió), els quals podien ser descrits com celtes insulars abans que la seva llengua i cultura fossin reemplaçades per les dels invasors anglosaxons. Aquests pobles parlaven llengües britòniques i compartien tradicions culturals comunes. En termes de llengua i cultura, gran part de tot l'oest d'Europa va ser principalment cèltica durant aquest període, encara que l'illa de la Gran Bretanya i la Bretanya continental van estar habitades per celtes britans. Els habitants d'Irlanda, l'Illa de Man i Dalriada eren escots o celtes gaèlics, parlants de llengües goidèliques. Part dels erudits en la matèria argumenten que el desconegut idioma picte era d'origen brità, si bé a la Britània prerromana els pictes es distingien com un grup separat, de la mateixa manera que els escots de Dalriada. En qualsevol cas, el terme brità es refereix tradicionalment als habitants de l'antiga Britània excloent els pictes, ja que molts dels trets culturals pictes (com per exemple, la seva escultura, terrisseria i monuments) diferien dels britans. La invasió romana de la Britània (efímera amb Juli Cèsar i definitiva amb Claudi) i la consegüent romanització a partir del segle I va suposar l'adopció del llatí i la civilització romana pels britans del sud de l'illa de la Gran Bretanya, inclòs el cristianisme a partir del segle iv. L'anarquia pròpia del final de l'Imperi Romà d'Occident va tenir greus conseqüències per a aquestes comunitats, que van ser expulsades de l'illa al segle v i substituïdes pels pagans del nord (pictes i escots) i pels també pagans invasors germànics (angles, saxons i juts). Els britans van emigrar per via marítima a la península de la Bretanya i alguns pocs fins a llocs tan llunyans com Astúries i Galícia, on van fundar la diòcesi de Britònia. (ca)
- Britové, Britonové (z lat. Britto, Brito, mn. č. Brittones) či britští Keltové je označení pro původní keltské obyvatelstvo většinové části Velké Británie, které zde sídlilo minimálně od doby železné do období raného středověku. Jejich potomci jsou zejména Velšané, a Bretonci. (cs)
- بريطونيون وهم عرقية قديمة تواجدت في جزيرة بريطانيا وبحسب الباحثين فهم كانوا أول من سكن هذا الجزيرة ويعود تواجدهم هناك إلى العصر الحديدي البريطاني ما بين سنة 1200-500 ق م قبل الإحتلال الروماني لبريطانيا وقبل وصول القبائل الأنجلوسكسونية إلى بريطانيا ويرى الباحثين أن أصولهم تعود إلى بريتاني ولهم علاقة مع البكتيين وقد كانوا يتكلمون . (ar)
- Unter Britonen oder Inselkelten (griech. Prettanoí; lat. Britanni; walis. Prydain; engl. Britons, Brythons), versteht vor allem die keltische Linguistik die keltische Bevölkerung im Süden und Südosten Britanniens, die Britannien von der Eisenzeit bis zum Frühmittelalter dominierte. (de)
- La britonoj estis kelta popolgrupo, kiuj dominis sur areo de la hodiaŭa Britanio, ekde la ferepoko ĝis la mezepoko. Ili parolis la , konatan kiel brita aŭ britona lingvo. Ili vivis sude de Firth of Forth, sur granda parto de la Brita insulo. Ili elmigris kaj setlis ekde la 5-a jarcento en la kontinenta Eŭropo, precipe en Bretonio de Francio kaj en Britonio (hodiaŭ Galegio de Hispanio). Norde de Forth vivis la piktoj, kiuj parolis parencan lingvon. La pruvaĵoj de la britonoj reiras al la ferepoko, post konkero fare de la romia imperio en 43 p.K., la romia-britona kulturo ekfloris. Ekde la 5-a jarcento, la anglosaksa okupado disigis la britonan lingvon kaj kulturon. Je la 11-a jarcento elformiĝis diversaj grupoj de la popolo, diversaj mencias la popolon de kimria, korna, bretona kaj popolo de Hen Ogledd („Olda Nordok”). La brita lingvo evoluis al kimria, korna, bretona kaj kumbria lingvoj. (eo)
- The Britons (*Pritanī, Latin: Britanni), also known as Celtic Britons or Ancient Britons were the Celtic people who inhabited Great Britain from at least the British Iron Age and into the Middle Ages, at which point they diverged into the Welsh, Cornish and Bretons (among others). They spoke the Common Brittonic language, the ancestor of the modern Brittonic languages. The earliest written evidence for the Britons is from Greco-Roman writers and dates to the Iron Age. Celtic Britain was made up of many tribes and kingdoms, associated with various hillforts. The Britons followed an Ancient Celtic religion overseen by druids. Some of the southern tribes had strong links with mainland Europe, especially Gaul and Belgica, and minted their own coins. The Roman Empire conquered most of Britain in the 1st century, creating the province of Britannia. The Romans invaded northern Britain, but the Britons and Caledonians in the north remained unconquered and Hadrian's Wall became the edge of the empire. A Romano-British culture emerged, mainly in the southeast, and British Latin coexisted with Brittonic. It is unclear what relationship the Britons had to the Picts, who lived outside the empire in northern Britain, though most scholars now accept that the Pictish language was closely related to Common Brittonic. Following the end of Roman rule in Britain during the 5th century, Anglo-Saxon settlement of eastern and southern Britain began. The culture and language of the Britons fragmented, and much of their territory gradually became Anglo-Saxon, while small parts of the northwest became Gaelic. The extent to which this cultural change was accompanied by wholesale population changes is still debated. During this time, Britons migrated to mainland Europe and established significant colonies in Brittany (now part of France), the Channel Islands, and Britonia (now part of Galicia, Spain). By the 11th century, Brittonic-speaking populations had split into distinct groups: the Welsh in Wales, the Cornish in Cornwall, the Bretons in Brittany, the Cumbrians of the Hen Ogledd ("Old North") in southern Scotland and northern England, and the remnants of the Pictish people in northern Scotland. Common Brittonic developed into the distinct Brittonic languages: Welsh, Cumbric, Cornish and Breton. (en)
- Britaniarrak (latinez: Britanni) antzinako Britainia Handiko (Albion) berezko biztanleak izan ziren. Hauek bai hizkuntzaz nahiz kulturaz zelta jatorria zuten. Gerora anglosaxoiak ailegatu eta britoiak mendebalderantz bultzatu zituzten, nagusiki gaur egungo Gales eta Kornuallesen mantendu zirelarik. Britoi hizkuntzak mintzatzen zituzten eta kultura berberak elkartzen zituen. Antzina zeltek Mendebaldeko Europaren zati handi batean bizi ziren, Britainian britoiak bizi zirelarik. Aldiz, gaur egungo Eskoziako zatirik handienean piktoak bizi ziren, eta Irlanda, Man Uhartea, eta Ipar Irlanda eta Eskoziako mendebaldean zegoen Dál Riata erresuman eskotoak bizi ziren, azken hauek hizkuntza goidelikoak mintzatzen zituztelarik. Britainiako erromatar inbasioaren ondorioz erromanizazioa iritsi eta I. mendetik aurrera britoiek latina eta erromatar kultura bereganatu zuten. Gainera IV. mendean kristautasunera bilakatu ziren. Erromatar Inperioaren gainbeherak Britainian anarkia egoera bat ekarri zuen. V. mendean eskotoen eta piktoen erasoen ondorioz, eta anglo, saxoi eta jutoen etorreraren ondorioz britoiak uhartearen mendebalderantz bultzatuak izan ziren. Bestalde, britoietako batzuk itsasoz gaur egungo Britainian babes hartu zuten. Hortik dator bretoi izena, antzinako britoien ondorengoak baitira. (eu)
- Los britanos o britones fueron los pueblos nativos que habitaron la isla de Gran Bretaña (Albión), los cuales podían ser descritos como celtas insulares antes de que su lengua y cultura fueran reemplazadas por las de los invasores anglosajones. Estos pueblos hablaban lenguas britónicas y compartían tradiciones culturales comunes. En términos de lengua y cultura, gran parte de todo el oeste de Europa fue principalmente céltica durante este periodo, aunque la isla de Gran Bretaña y la Bretaña continental estuvieron habitadas por celtas britanos. Los habitantes de Irlanda, la Isla de Man y Dalriada eran escotos o celtas gaélicos, hablantes de lenguas goidélicas. Parte de los eruditos en la materia argumentan que el desconocido idioma picto era de origen britano, si bien en la Britania prerromana los pictos se distinguían como un grupo separado, del mismo modo que los escotos de Dalriada. En cualquier caso, el término britano se refiere tradicionalmente a los habitantes de la antigua Britania excluyendo a los pictos, ya que muchos de los rasgos culturales pictos (como por ejemplo, su escultura, alfarería y monumentos) diferían de los de los britanos. La invasión romana de Britania (efímera con Julio César y definitiva con Claudio) y la consiguiente romanización a partir del siglo I supuso la adopción del latín y la civilización romana por los britanos del sur de la isla de Gran Bretaña, incluido el cristianismo a partir del siglo IV. La anarquía propia del final del Imperio romano de Occidente tuvo graves consecuencias para estas comunidades, que fueron expulsadas de la isla en el siglo V y sustituidas por los paganos del norte (pictos y escotos) y por los también paganos invasores germánicos (anglos, sajones y jutos). Los britanos emigraron por vía marítima a la península de Bretaña y algunos pocos hasta lugares como Asturias y Galicia, donde fundaron la diócesis de Britonia. (es)
- Les Bretons (en latin : Britanni) sont les habitants de l'île de Bretagne (en latin : Britannia) durant l'Antiquité. Les Bretons ont été partiellement romanisés à l'époque romaine. Les langues brittoniques parlées par les Bretons dans l'Antiquité et au Moyen Âge sont les ancêtres des langues brittoniques qui ont survécu jusqu'à l'époque moderne : le gallois, le breton et le cornique. Cependant, selon Tacite (Agricola), la langue insulaire courante (‘common brittonic’ en anglais) de l’antiquité, se ressemblait fortement au Gaulois continental de l’époque. La diversification vers les langues celtiques d’aujourd’hui aurait eu lieu pendant et après la chute de l’empire. Au cours de l'Antiquité tardive, la propagation des cultures des Scots, des Pictes et des Anglo-Saxons a déplacé les Bretons d'une grande partie de la Grande-Bretagne. Les Bretons eux-mêmes ont également propagé leur propre culture en Europe continentale, peuplant l'Armorique, devenue par la suite la Bretagne. Les noms gréco-romains « Îles Britanniques » et « Grande-Bretagne » sont tous deux dérivés du nom antique des Bretons. À son tour, le démonyme correspondant du peuple britannique moderne est issu de la même source. Par la suite arrivent et s'ajoutent :
* les Romains auxquels se mêlent une partie des Bretons insulaires ;
* les Angles et les Saxons sur les côtes est de l'île de Bretagne ;
* les Jutes sur les côtes sud-est ;
* les Scots venus d'Irlande sur les côtes nord-ouest de l'île de Bretagne ;
* les Scandinaves sur les côtes nord et nord-est de l'île de Bretagne ;
* les Normands. Ainsi, la définition du peuplement de l'île de Bretagne pose la double question de son caractère celtique et de sa part d'autochtonie, surtout si l'on prend en compte le fait que les Celtes, venus d'Europe centrale, n'ont peuplé l'île qu'au IVe siècle av. J.-C. et y ont trouvé des populations antérieures de culture campaniforme habitant l'île depuis 2900 av. J.-C. et qui, venues d'Europe orientale, avaient elles-mêmes succédé à la civilisation des mégalithes, qui commence vers 4 200 BC. Cette question des origines doit être considérée pour deux périodes distinctes qui ensemble durent près de mille ans : avant la conquête romaine d'une part, et durant le haut Moyen Âge d'autre part. (fr)
- Dreamanna Ceilteacha a bhí cónaí orthu sa Bhreatain ba ea na Briotanaigh Cheilteacha (Pritanī, Laidin: Britanni). Lonnaigh siad sa Bhreatain le linn na hIarannaoise, suas go dtí an Mheánaois. As sin amach scaradar ina mBreatnaigh, ina g agus ina mBriotánaigh (i measc eile). Bhí acu Briotainic mar theanga, sinsear theangacha Briotainice an lae inniu. (ga)
- Suku Briton (kadang disebut Brython atau Britania) adalah Suku Kelt yang tinggal di Britania Raya sejak sampai Abad Pertengahan Awal. Mereka menuturkan yang dikenal sebagai atau Brython. Mereka menempati selatan Britania di sekitar Firth of Forth; setelah abad ke-5, suku Briton bermigrasi ke Eropa daratan, tempat mereka mendirikan pemukiman Brittany di Prancis dan di tempat yang kini dikenal sebagai Galicia, Spanyol. Hubungan mereka dengan di utara Prancis menjadi topik dari banyak diskusi, meskipun kebanyakan sejarawan menerima bahwa pada masa itu merupakan bahasa Bryton yang berkaitan, tetapi berbeda, dengan bahasa Britania. Bukti terawal mengenai suku Briton dan bahasa mereka dalam bukti historis bertanggal pada Zaman Besi. Setelah penaklukan Romawi pada tahun 43 M, mulai berkembang. Akan tetapi, dengan munculnya pada abad ke-5, budaya dan bahasa suku Briton mulai terpecah-pecah. Pada abad ke-11 keturunan-keturunan suku Briton telah terpecah-pecah menjadi beberapa kelompok, dan secara umum dipisah-pisah menjadi , , Suku Breton, dan suku ("Utara Kuno"). Bahasa Britania berkembang menjadi rumpun bahasa terpisah, yaitu bahasa Wales, bahasa Cornish, bahasa Breton, dan . (in)
- 브리튼인(영어: Britons)은 고대 브리튼섬에 살던 부족으로 켈트족의 한 갈래이다. 최소 에서부터 중세에 이르기까지 고유한 문화를 유지하였다. 이후 웨일스인, 콘월인, 브르타뉴인의 형성과 깊은 관계가 있다. 브리튼인이 사용했던 역시 오늘날 브리튼어군에 속하는 브르타뉴어, 웨일스어, 콘월어의 바탕이 되었다. 전통적인 관점에서 켈트족의 한 갈래인 브리튼인은 유럽 중부에서 발원하여 영국 해협을 건너 브리튼섬에 정착하면서 그들의 문화와 언어도 함께 들여왔다. 브리튼섬 도래 시기는 철기 시대로 추정된다. 유전자 인류학적 조사 결과로도 철기부터 고전기 시대까지 브리튼인은 혈연적으로 지속되었다고 알려져 있다. 브리튼인은 오랜 기간에 걸쳐 차츰 유입된 켈트족의 다른 갈래들을 받아들이며 형성되었을 것이고 이러한 는 언어의 형성에 중요한 역할을 하였다. 브리튼인의 문화와 언어에 대한 사료도 철기 시대의 것들부터 알려져 있다. 이 있었던 1세기 이후 브리튼인은 되어 가 도입되었고 언어에도 라틴어가 유입되어 가 형성되었다. 로마 제국 시기와 그 이후까지 브리튼인은 브리튼섬의 인구의 다수를 차지하였다. 포스만 지역에 살던 픽트족과의 관계는 논란이 있는 부분이지만 역시 브리튼어와 관계가 있다는 점은 학자들 사이에서 대체로 동의된다. 5세기에서 6세기에 걸쳐 앵글로색슨인이 브리튼섬에 정착하기 시작하면서 브리튼인들은 서쪽과 북쪽의 산악지역으로 밀려나기 시작했고 결국 언어 역시 스코틀랜드 게일어나 웨일스어 등으로 분열되었다. 한편 브리튼인의 일부는 브르타뉴반도와 채널 제도로 이주하여 그곳에 정착하였다. 오늘날 스페인의 갈리시아주까지 퍼져나간 브리튼인들의 거주지는 로 불린다. 11세기 무렵이 되면 브리튼인은 여러 하위 그룹으로 분산되어 남게 되는데 웨일스인, 콘월인, 브르타뉴인, 그리고 를 쓰던 헨 오글레드의 여러 부족들 등이 있다. 학설에 따라서는 당시까지 남아있던 픽트족도 브리튼인 집단의 하나로 여기기도 한다. (ko)
- ブリトン人（Britons, Brythons）は、前ローマ時代にブリテン島に定住していたケルト系の土着民族である。単に「Briton」というと近代英国民のことを指すので学術上、この民族集団を指すときは「ブリテン諸部族（British tribes）」、「古代ブリトン人（ancient Britons）」、または「ブリトン民族（ethnic Britons）」とも呼ばれる（このような書き分けはケルト系語族の区分け、ブリトン諸語とゲール語の違いを語る時に用いられる）。 なおブリソン（Brython）という言葉はウェールズ語からの借用で、民族言語学上のブリトン（Briton）と区別するための単語である。 (ja)
- I Britanni erano una popolazione celtica stanziata nell'antichità nelle Isole britanniche (Gran Bretagna e Irlanda). Giunti nella regione a partire dal VI-V secolo a.C., i Celti della Britannia rimasero frazionati in numerose tribù, facilitando così la conquista del loro territorio prima da parte dei Romani (I secolo d.C.) e poi dagli Anglosassoni (V secolo). I Britanni furono sottomessi politicamente e culturalmente ai nuovi dominatori, ma la loro civiltà celtica non fu mai del tutto sradicata, contribuendo a formare (insieme ad apporti latino-cristiani e germanici) le moderne popolazioni di Gran Bretagna e Irlanda, tanto che le uniche lingue celtiche sopravvissute fino a oggi sono proprio di origine britannica. La principale fonte sui Britanni è Cesare, che nel suo De bello Gallico riferì delle due spedizioni da lui condotte in Gran Bretagna a metà del I secolo a.C. Altre notizie le dobbiamo al navigatore cartaginese Imilcone, che nel V secolo a.C. intraprese un viaggio in queste terre, e al geografo greco Pitea (IV secolo a.C.). (it)
- Brytowie (łac. Brittones, bryt. Pritani lub Priteni) – lud celtycki zamieszkujący Brytanię przed najazdem Anglów i Sasów. (pl)
- De Britten (Latijn: Pritani), ook bekend als Keltische Britten of Oude Britten, waren de Kelten die Groot-Brittannië bewoonden vanaf ten minste de Britse ijzertijd tot in de middeleeuwen, op welk punt ze uiteenliepen in (onder andere) de Welsh, Cornish en Bretons. Ze spraken de gemeenschappelijke Britse taal, de voorouder van de moderne Britse talen. Het vroegste schriftelijke bewijs voor de Britten is van Grieks-Romeinse schrijvers en dateert uit de ijzertijd. Keltisch Brittannië bestond uit vele stammen en koninkrijken, geassocieerd met verschillende . De Britten volgden een oude Keltische religie onder toezicht van druïden. Sommige zuidelijke stammen hadden sterke banden met het vasteland van Europa, met name Gallië en Gallia Belgica, en sloegen hun eigen munten. Het Romeinse Keizerrijk veroverde het grootste deel van Groot-Brittannië in de 1e eeuw en creëerde de provincie Britannia. De Romeinen vielen Noord-Brittannië binnen, maar de Britten en Caledones in het noorden bleven onoverwonnen en de Muur van Hadrianus werd de rand van het rijk. Er ontstond een Romeins-Britse cultuur, voornamelijk in het zuidoosten, en Brits Latijn bestond naast Brittonic. Het is onduidelijk welke relatie de Britten hadden met de Picten, die buiten het rijk in het noorden van Groot-Brittannië woonden, hoewel de meeste geleerden nu accepteren dat het Pictisch nauw verwant was aan het Brits. Na het einde van de Romeinse heerschappij in Groot-Brittannië in de 5e eeuw, begon de Angelsaksische vestiging van Oost- en Zuid-Brittannië. De cultuur en taal van de Britten versnipperden en een groot deel van hun grondgebied werd geleidelijk Angelsaksisch, terwijl kleine delen van het noordwesten Gaelic werden. Over de mate waarin deze culturele verandering gepaard ging met grootschalige veranderingen in de bevolking, wordt nog gedebatteerd. Gedurende deze tijd migreerden enkele Britten naar het vasteland van Europa en stichtten belangrijke kolonies in Bretagne (nu onderdeel van Frankrijk), de Kanaaleilanden en Britonië (nu onderdeel van Galicië, Spanje). Tegen de 11e eeuw waren Brittssprekende bevolkingsgroepen opgesplitst in verschillende groepen: de Welsh in Wales, de Cornish in Cornwall, de Bretons in Bretagne, de van de Hen Ogledd ("Oude Noorden") in het zuiden van Schotland en Noord-Engeland, en de overblijfselen van Picten in het noorden van Schotland. De gemeenschappelijke Britse taal ontwikkelde zich tot de verschillende Britse talen: Welsh, Cumbrisch, Cornisch en Bretons. (nl)
- Бри́тты (лат. Britto ед.ч.; возможно, от кельтск. brith — пёстрый, разный; либо от Pryden — самоназвание пиктов, англ. Britons, брет. Brezhoned, валл. Brythoniaid) — кельтские племена, составлявшие основное население Британии с VIII века до н. э. по V век н. э.До римского завоевания жили общинно-родовым строем. Его пережитки бритты сохранили и во время римского господства (середина I века — начало V века). Мало поддаваясь романизации, бритты часто восставали против римского владычества. В ходе англосаксонского завоевания Британии (V—VI вв.) большая часть бриттов была вытеснена в Уэльс, Шотландию, Корнуолл и на полуостров Арморику (современная Бретань). Предположительно численность бриттов к началу ассимиляции составляла 2 млн, а численность пришельцев — не более 200 тыс. (ru)
- Britanner (alternativt britoner eller britter) är ett keltiskt folk som bebott ön Storbritannien sedan förhistorisk tid. Från brittisk järnålder (cirka 800 f.Kr till 100 e.Kr) finns arkeologiska fynd som pekar mot en keltisk bosättning på ön i minst 2800 år, men den keltiska närvaron kan ha startat redan under bronsåldern. Med romersk expansion första århundratet e.Kr. erhölls mycket skriftlig information om folken på ön. Den romerska provinsen Britannia i söder beboddes främst av britanner. I Kaledonien i norr bodde främst pikter. Under den romerska tiden utvecklades i Britannia en romersk-keltisk blandkultur med både latin och brittiska som språk. Efter romarnas tillbakadragande från ön Storbritannien på 400-talet e.Kr. följde den anglosaxiska invasionen från sydost, vilken pressade tillbaka och splittrade britannerna, De retirerade bort från kärnområdet i England till Cumbria, Wales, Cornwall, Kanalöarna, Bretagne och Galicien. På tusentalet, efter några hundra år av geografisk isolering hade britannernas språk, det brittiska språket, splittrats på underspråken kymriska, korniska och bretonska som talades i Wales, Cornwall respektive Bretagne. (sv)
- Britanos, britões, ou ainda bretões, eram o povo que habitava a Grã-Bretanha durante a , a era romana e o . Falavam a língua celta insular conhecida como britônico comum. Após a chegada dos anglo-saxões, sua população dividiu-se; enquanto alguns foram absorvidos pela cultura anglo-saxã, tornando-se "ingleses", outros recuaram, outros permaneceram nas regiões da chamada (Gales, Cornualha e o sul da Escócia), enquanto alguns emigraram para a Bretanha, na atual França. A relação dos britanos com os pictos que habitavam a norte do rio Forth tem sido muito debatida pelos estudiosos, e a maior parte dos acadêmicos aceita atualmente que o idioma picto tenha algum tipo de relação com o britônico comum. A população aparentemente continuou, em sua maior parte, a falar as línguas britônicas ao longo da ocupação anglo-saxã, embora agrande maioria das inscrições que sobreviveram até os dias de hoje estejam em latim, e temos poucas evidências a respeito de como as línguas locais e estrangeiras coexistiram na sociedade romano-britânica. No fim do período romano, os britanos viviam por toda a Britânia ao sul do Firth do Forth. Após o século V, sob pressão da , muitos britanos migraram para a Europa continental e estabeleceram-se definitivamente na Bretanha, enquanto uma parcela menor deslocou-se para a região da Britônia, na atual Galiza, Espanha. As primeiras evidências dos britanos e de seu idioma nas fontes históricas datam da Idade do Ferro; no entanto, cada vez mais parece provável que a maior parte da população representava uma forma de continuidade com os habitantes da ilha na (o termo também é utilizado para descrever estes). Após a conquista romana da Britânia, no século I, uma começou a surgir. Com o início da colonização anglo-saxã, no século V, no entanto, a cultura e o idioma dos britanos começou a se fragmentar e boa parte de seu território foi tomada pelos anglo-saxões. Até que ponto esta mudança cultural e linguística foi acompanhada por mudanças populacionais ainda é um assunto que vem sendo debatido. Por volta do século XI, as populações celtófonas remanescentes haviam se dividido em grupos distintos: os galeses, os córnicos, os bretões e os habitantes da região conhecida como Hen Ogledd ("Antigo Norte"). O britônico se desenvolveu em dois grupos principais: o das , entre elas o galês e o , e o das , que englobava o córnico e o bretão. (pt)
- 凱爾特布立吞人（英语：Celtic Britons）又称古布立吞人（Ancient Britons），是一個古代凱爾特人的分支，存在於盎格鲁-撒克逊入侵之前的史前不列颠和羅馬不列颠时期，是居住於大不列颠岛福斯河以南地区的原住民。凱爾特布立吞人存在於大不列颠岛的最早證據可以追溯到不列颠鐵器時代。 凯尔特布立吞人所使用的海岛凯尔特语語言被现代语言学家稱為古布立吞語（Old Brittonic）或“普通布立吞语”（Common Brittonic）。在公元1世紀羅馬人征服大不列颠中南部并建立殖民行省後，罗马-不列颠文化出現，於是不列颠拉丁语就跟本土的古布立吞語以及同属海岛凯尔特语的皮克特语和盖尔语共存。在西罗马帝国灭亡后，不列颠行省被撤销，源自日德兰半岛的盎格鲁-撒克逊人借机入侵并征服了大不列颠南部，凯尔特布立吞人被大量清洗、驱逐或同化，古英语也取代了古布立吞语成为大不列颠中南部的主流通用语，只有威尔士和康沃尔等地（以及布列塔尼人从德文地区跨海迁移到的布列塔尼半岛）保留了一些布立吞语方言。 (zh)
- Брити (англ. Britons, Brythons) — кельтські племена, які з 1-го тисячоліття до н. е. населяли Англію і від яких походить одна з її назв — Британія. З середини V до початку VII ст. брити були підкорені англосаксами. Лише в Уельсі і Шотландії брити зберігали незалежність до норманського завоювання. Частина бритів переселилась на материк (півострів Бретань у Франції). Брити були давнім кельтським народом. Жили вони на цьому острові починаючи із залізної доби, переселившись із материка і завоювавши якісь невідомі доіндоєвропейські народи. Жили на острові в доримський, римський (романський) та построманський періоди до англо-сакського завоювання Британії. Розмовляли мовою, що нині називається загальна бритська (Common Brittonic). Найбільш ранні свідчення про існування бритів та їх мови в історичних джерелах відноситься до залізної доби. Після римського завоювання Британії в І столітті н. е., на острові Британія виникла романо-бритська культура і вульгарна латина співіснувала з бритською мовою. Під час і після римської епохи, брити жили по всій Великій Британії на південь від затоки Ферт-оф-Форт — крім півночі острова — нинішньої гірської Шотландії, де жили пікти та гойдали (скотти). Їхні стосунки з піктами, які жили на північ від Ферт-оф-Форт, є предметом широкого обговорення, хоча більшість учених визнають, що пікти розмовляли мовою пов'язаною із загальною бритською. Хоча існує й альтернативна думка, згідно якої брити — це нащадки кельтських переселенців із материка, що асимілювали залишки місцевого автохтонного доіндоєвропейського населення, а пікти — це доіндоєвропейський народ Британських островів, що включив в себе окремі кельтські елементи. З початком англо-саксонського завоювання Британії в 5-му столітті, бритська мова і культура була витіснена англо-сакськими, але частина мовних елементів і елементів культури ввійшли до англосакської мови та культури. Ступінь, в якій ці культурні і мовні впливи простежувались серед населення Британії досі викликає дискусії. Протягом цього періоду деякі брити мігрували до континентальної Європи і утворили значні поселення в Бретані (тепер частина Франції), а також Брітонії (Britonia) в сучасній Галісії, Іспанія. До ХІ століття, інші залишки кельтомовних бритів розділилися на окремі групи: валлійська в Уельсі, корнвольська в графстві Корнвол, бретонці в Бретані, і народ Ген Оґледд (брит. — Hen Ogledd) («Старі Норди») в південній Шотландії та північній Англії. Загальна бритська мова перетворилася на валлійську, кембрійську, корнську та бретонську мови, з яких до нашого часу збереглися валлійська, бретонська та корнська мови, інші зникли — стали мертвими мовами. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Britové, Britonové (z lat. Britto, Brito, mn. č. Brittones) či britští Keltové je označení pro původní keltské obyvatelstvo většinové části Velké Británie, které zde sídlilo minimálně od doby železné do období raného středověku. Jejich potomci jsou zejména Velšané, a Bretonci. (cs)
- بريطونيون وهم عرقية قديمة تواجدت في جزيرة بريطانيا وبحسب الباحثين فهم كانوا أول من سكن هذا الجزيرة ويعود تواجدهم هناك إلى العصر الحديدي البريطاني ما بين سنة 1200-500 ق م قبل الإحتلال الروماني لبريطانيا وقبل وصول القبائل الأنجلوسكسونية إلى بريطانيا ويرى الباحثين أن أصولهم تعود إلى بريتاني ولهم علاقة مع البكتيين وقد كانوا يتكلمون . (ar)
- Unter Britonen oder Inselkelten (griech. Prettanoí; lat. Britanni; walis. Prydain; engl. Britons, Brythons), versteht vor allem die keltische Linguistik die keltische Bevölkerung im Süden und Südosten Britanniens, die Britannien von der Eisenzeit bis zum Frühmittelalter dominierte. (de)
- Dreamanna Ceilteacha a bhí cónaí orthu sa Bhreatain ba ea na Briotanaigh Cheilteacha (Pritanī, Laidin: Britanni). Lonnaigh siad sa Bhreatain le linn na hIarannaoise, suas go dtí an Mheánaois. As sin amach scaradar ina mBreatnaigh, ina g agus ina mBriotánaigh (i measc eile). Bhí acu Briotainic mar theanga, sinsear theangacha Briotainice an lae inniu. (ga)
- ブリトン人（Britons, Brythons）は、前ローマ時代にブリテン島に定住していたケルト系の土着民族である。単に「Briton」というと近代英国民のことを指すので学術上、この民族集団を指すときは「ブリテン諸部族（British tribes）」、「古代ブリトン人（ancient Britons）」、または「ブリトン民族（ethnic Britons）」とも呼ばれる（このような書き分けはケルト系語族の区分け、ブリトン諸語とゲール語の違いを語る時に用いられる）。 なおブリソン（Brython）という言葉はウェールズ語からの借用で、民族言語学上のブリトン（Briton）と区別するための単語である。 (ja)
- Brytowie (łac. Brittones, bryt. Pritani lub Priteni) – lud celtycki zamieszkujący Brytanię przed najazdem Anglów i Sasów. (pl)
- Бри́тты (лат. Britto ед.ч.; возможно, от кельтск. brith — пёстрый, разный; либо от Pryden — самоназвание пиктов, англ. Britons, брет. Brezhoned, валл. Brythoniaid) — кельтские племена, составлявшие основное население Британии с VIII века до н. э. по V век н. э.До римского завоевания жили общинно-родовым строем. Его пережитки бритты сохранили и во время римского господства (середина I века — начало V века). Мало поддаваясь романизации, бритты часто восставали против римского владычества. В ходе англосаксонского завоевания Британии (V—VI вв.) большая часть бриттов была вытеснена в Уэльс, Шотландию, Корнуолл и на полуостров Арморику (современная Бретань). Предположительно численность бриттов к началу ассимиляции составляла 2 млн, а численность пришельцев — не более 200 тыс. (ru)
- 凱爾特布立吞人（英语：Celtic Britons）又称古布立吞人（Ancient Britons），是一個古代凱爾特人的分支，存在於盎格鲁-撒克逊入侵之前的史前不列颠和羅馬不列颠时期，是居住於大不列颠岛福斯河以南地区的原住民。凱爾特布立吞人存在於大不列颠岛的最早證據可以追溯到不列颠鐵器時代。 凯尔特布立吞人所使用的海岛凯尔特语語言被现代语言学家稱為古布立吞語（Old Brittonic）或“普通布立吞语”（Common Brittonic）。在公元1世紀羅馬人征服大不列颠中南部并建立殖民行省後，罗马-不列颠文化出現，於是不列颠拉丁语就跟本土的古布立吞語以及同属海岛凯尔特语的皮克特语和盖尔语共存。在西罗马帝国灭亡后，不列颠行省被撤销，源自日德兰半岛的盎格鲁-撒克逊人借机入侵并征服了大不列颠南部，凯尔特布立吞人被大量清洗、驱逐或同化，古英语也取代了古布立吞语成为大不列颠中南部的主流通用语，只有威尔士和康沃尔等地（以及布列塔尼人从德文地区跨海迁移到的布列塔尼半岛）保留了一些布立吞语方言。 (zh)
- Els britans o britons van ser els pobles indígenes que van habitar l'illa de la Gran Bretanya (Albió), els quals podien ser descrits com celtes insulars abans que la seva llengua i cultura fossin reemplaçades per les dels invasors anglosaxons. (ca)
- The Britons (*Pritanī, Latin: Britanni), also known as Celtic Britons or Ancient Britons were the Celtic people who inhabited Great Britain from at least the British Iron Age and into the Middle Ages, at which point they diverged into the Welsh, Cornish and Bretons (among others). They spoke the Common Brittonic language, the ancestor of the modern Brittonic languages. (en)
- La britonoj estis kelta popolgrupo, kiuj dominis sur areo de la hodiaŭa Britanio, ekde la ferepoko ĝis la mezepoko. Ili parolis la , konatan kiel brita aŭ britona lingvo. Ili vivis sude de Firth of Forth, sur granda parto de la Brita insulo. Ili elmigris kaj setlis ekde la 5-a jarcento en la kontinenta Eŭropo, precipe en Bretonio de Francio kaj en Britonio (hodiaŭ Galegio de Hispanio). Norde de Forth vivis la piktoj, kiuj parolis parencan lingvon. (eo)
- Los britanos o britones fueron los pueblos nativos que habitaron la isla de Gran Bretaña (Albión), los cuales podían ser descritos como celtas insulares antes de que su lengua y cultura fueran reemplazadas por las de los invasores anglosajones. (es)
- Britaniarrak (latinez: Britanni) antzinako Britainia Handiko (Albion) berezko biztanleak izan ziren. Hauek bai hizkuntzaz nahiz kulturaz zelta jatorria zuten. Gerora anglosaxoiak ailegatu eta britoiak mendebalderantz bultzatu zituzten, nagusiki gaur egungo Gales eta Kornuallesen mantendu zirelarik. Britainiako erromatar inbasioaren ondorioz erromanizazioa iritsi eta I. mendetik aurrera britoiek latina eta erromatar kultura bereganatu zuten. Gainera IV. mendean kristautasunera bilakatu ziren. (eu)
- Suku Briton (kadang disebut Brython atau Britania) adalah Suku Kelt yang tinggal di Britania Raya sejak sampai Abad Pertengahan Awal. Mereka menuturkan yang dikenal sebagai atau Brython. Mereka menempati selatan Britania di sekitar Firth of Forth; setelah abad ke-5, suku Briton bermigrasi ke Eropa daratan, tempat mereka mendirikan pemukiman Brittany di Prancis dan di tempat yang kini dikenal sebagai Galicia, Spanyol. Hubungan mereka dengan di utara Prancis menjadi topik dari banyak diskusi, meskipun kebanyakan sejarawan menerima bahwa pada masa itu merupakan bahasa Bryton yang berkaitan, tetapi berbeda, dengan bahasa Britania. (in)
- Les Bretons (en latin : Britanni) sont les habitants de l'île de Bretagne (en latin : Britannia) durant l'Antiquité. Les Bretons ont été partiellement romanisés à l'époque romaine. Les langues brittoniques parlées par les Bretons dans l'Antiquité et au Moyen Âge sont les ancêtres des langues brittoniques qui ont survécu jusqu'à l'époque moderne : le gallois, le breton et le cornique. Cependant, selon Tacite (Agricola), la langue insulaire courante (‘common brittonic’ en anglais) de l’antiquité, se ressemblait fortement au Gaulois continental de l’époque. La diversification vers les langues celtiques d’aujourd’hui aurait eu lieu pendant et après la chute de l’empire. (fr)
- I Britanni erano una popolazione celtica stanziata nell'antichità nelle Isole britanniche (Gran Bretagna e Irlanda). Giunti nella regione a partire dal VI-V secolo a.C., i Celti della Britannia rimasero frazionati in numerose tribù, facilitando così la conquista del loro territorio prima da parte dei Romani (I secolo d.C.) e poi dagli Anglosassoni (V secolo). I Britanni furono sottomessi politicamente e culturalmente ai nuovi dominatori, ma la loro civiltà celtica non fu mai del tutto sradicata, contribuendo a formare (insieme ad apporti latino-cristiani e germanici) le moderne popolazioni di Gran Bretagna e Irlanda, tanto che le uniche lingue celtiche sopravvissute fino a oggi sono proprio di origine britannica. (it)
- 브리튼인(영어: Britons)은 고대 브리튼섬에 살던 부족으로 켈트족의 한 갈래이다. 최소 에서부터 중세에 이르기까지 고유한 문화를 유지하였다. 이후 웨일스인, 콘월인, 브르타뉴인의 형성과 깊은 관계가 있다. 브리튼인이 사용했던 역시 오늘날 브리튼어군에 속하는 브르타뉴어, 웨일스어, 콘월어의 바탕이 되었다. 전통적인 관점에서 켈트족의 한 갈래인 브리튼인은 유럽 중부에서 발원하여 영국 해협을 건너 브리튼섬에 정착하면서 그들의 문화와 언어도 함께 들여왔다. 브리튼섬 도래 시기는 철기 시대로 추정된다. 유전자 인류학적 조사 결과로도 철기부터 고전기 시대까지 브리튼인은 혈연적으로 지속되었다고 알려져 있다. 브리튼인은 오랜 기간에 걸쳐 차츰 유입된 켈트족의 다른 갈래들을 받아들이며 형성되었을 것이고 이러한 는 언어의 형성에 중요한 역할을 하였다. (ko)
- De Britten (Latijn: Pritani), ook bekend als Keltische Britten of Oude Britten, waren de Kelten die Groot-Brittannië bewoonden vanaf ten minste de Britse ijzertijd tot in de middeleeuwen, op welk punt ze uiteenliepen in (onder andere) de Welsh, Cornish en Bretons. Ze spraken de gemeenschappelijke Britse taal, de voorouder van de moderne Britse talen. (nl)
- Britanos, britões, ou ainda bretões, eram o povo que habitava a Grã-Bretanha durante a , a era romana e o . Falavam a língua celta insular conhecida como britônico comum. Após a chegada dos anglo-saxões, sua população dividiu-se; enquanto alguns foram absorvidos pela cultura anglo-saxã, tornando-se "ingleses", outros recuaram, outros permaneceram nas regiões da chamada (Gales, Cornualha e o sul da Escócia), enquanto alguns emigraram para a Bretanha, na atual França. A relação dos britanos com os pictos que habitavam a norte do rio Forth tem sido muito debatida pelos estudiosos, e a maior parte dos acadêmicos aceita atualmente que o idioma picto tenha algum tipo de relação com o britônico comum. (pt)
- Britanner (alternativt britoner eller britter) är ett keltiskt folk som bebott ön Storbritannien sedan förhistorisk tid. Från brittisk järnålder (cirka 800 f.Kr till 100 e.Kr) finns arkeologiska fynd som pekar mot en keltisk bosättning på ön i minst 2800 år, men den keltiska närvaron kan ha startat redan under bronsåldern. Med romersk expansion första århundratet e.Kr. erhölls mycket skriftlig information om folken på ön. Den romerska provinsen Britannia i söder beboddes främst av britanner. I Kaledonien i norr bodde främst pikter. Under den romerska tiden utvecklades i Britannia en romersk-keltisk blandkultur med både latin och brittiska som språk. (sv)
- Брити (англ. Britons, Brythons) — кельтські племена, які з 1-го тисячоліття до н. е. населяли Англію і від яких походить одна з її назв — Британія. З середини V до початку VII ст. брити були підкорені англосаксами. Лише в Уельсі і Шотландії брити зберігали незалежність до норманського завоювання. Частина бритів переселилась на материк (півострів Бретань у Франції). (uk)
|
.jpg){kind=link}
.gif){kind=link}
.jpg){kind=link}