| dbo:abstract
|
- En la Edad Media, la subinfeudación era la práctica legal por la que los arrendatarios, poseedores de tierras bajo la merced de un rey u otro señor superior, creaban nuevas tenencias mediante el subarrendamiento o la enajenación una parte de sus tierras. En el Derecho inglés, los arrendatarios fueron denominados mesne lords y el arrendatario inmediato es tenant in capite. El teniente más bajo de todos era el propietario libre o, como a veces se le llamaba, tenant paravail. La Corona, que en teoría poseía todas las tierras, era el lord paramount («señor supremo») Los grandes señores miraron con insatisfacción el aumento de tales subtenciones. En consecuencia, en 1290 se aprobó un estatuto, Quia Emptores, que permitía al arrendatario alienarse cuando quisiera, pero la persona a quien se le otorgó la tierra debía conservarla para el mismo señor, y por los mismos servicios que el arrendatario poseía antes. (es)
- In English law, subinfeudation is the practice by which tenants, holding land under the king or other superior lord, carved out new and distinct tenures in their turn by sub-letting or alienating a part of their lands. The tenants were termed mesne lords, with regard to those holding from them, the immediate tenant being tenant in capite. The lowest tenant of all was the freeholder, or, as he was sometimes termed, tenant paravail. The Crown, who in theory owned all lands, was lord paramount. The great lords looked with dissatisfaction on the increase of such subtenures. Accordingly, in 1290 a statute was passed, Quia Emptores, which allowed the tenant to alienate whenever he pleased, but the person to whom he granted the land was to hold it for the same immediate lord, and by the same services as the alienor held it before. (en)
- Secondo il diritto feudale, la subinfeudazione era una pratica nella quale il possessore di un feudo, che detiene terra per concessione di un re o di un signore superiore, ne ricavava una parte da infeudare alienandola dai propri possedimenti. Il possessore è definito valvassore rispetto al possessore in capite. A sua volta il valvassore poteva infeudare ad uno o più cosiddetti valvassini. La Corona, che in teoria era proprietaria di tutte le terre del regno, ricopriva il ruolo di possessore supremo dei feudi. I grandi feudatari nei regni solitamente erano poco inclini alla frammentazione dei propri possedimenti in questi sottofeudi. (it)
- No direito inglês, subenfeudação é a prática pela qual locatários, mantendo terra sob um rei ou outro senhor superior, molda novas e distintas formas de propriedade, por sua vez por subarrendamento ou alienando uma parte das suas terras. Os locatários eram chamados , no que diz respeito aos titulares dos mesmos, sendo o locatário imediato tenant in capite. O menor locatário de tudo era o não vinculado, ou, como era, por vezes, denominado tenant paravail. A Coroa, que, em teoria, era proprietária da terra, era denominada lord paramount. Os grandes senhores olharam com insatisfação o aumento de tais sub posses. Assim, em 2066 uma lei foi aprovada, , o que permitiu que o locatário aliena-se sempre que quisesse, mas a pessoa a quem ele concedeu a terra era para mante-la para o mesmo senhor imediato, e pelos mesmos serviços como o alienante a manteve antes. (pt)
- В англійському праві субфеодація — практика, за якою орендарі, що володіють землею під контролем короля чи іншого вищого сеньйора, у свою чергу виділяли нові та окремі володіння шляхом передачі в суборенду або відчуження частини своїх земель. Орендарі називалися месними лордами, щодо тих, хто володів ними, причому безпосередній орендар був орендарем у голові. Найнижчим орендарем з усіх був вільний власник, або, як його іноді називали, орендар-паравайл. Корона, яка теоретично володіла всіма землями, була верховним лордом. Великі пани невдоволено дивилися на збільшення таких підволодінь. Відповідно, у 1290 році був прийнятий статут , що дозволяло орендареві відчужувати землю, коли йому заманеться, але особа, якій він надавав землю, мала тримати її за того ж безпосереднього володаря та за тих самих послуг, як відчужувач тримав її раніше. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- En la Edad Media, la subinfeudación era la práctica legal por la que los arrendatarios, poseedores de tierras bajo la merced de un rey u otro señor superior, creaban nuevas tenencias mediante el subarrendamiento o la enajenación una parte de sus tierras. En el Derecho inglés, los arrendatarios fueron denominados mesne lords y el arrendatario inmediato es tenant in capite. El teniente más bajo de todos era el propietario libre o, como a veces se le llamaba, tenant paravail. La Corona, que en teoría poseía todas las tierras, era el lord paramount («señor supremo») (es)
- In English law, subinfeudation is the practice by which tenants, holding land under the king or other superior lord, carved out new and distinct tenures in their turn by sub-letting or alienating a part of their lands. The tenants were termed mesne lords, with regard to those holding from them, the immediate tenant being tenant in capite. The lowest tenant of all was the freeholder, or, as he was sometimes termed, tenant paravail. The Crown, who in theory owned all lands, was lord paramount. (en)
- Secondo il diritto feudale, la subinfeudazione era una pratica nella quale il possessore di un feudo, che detiene terra per concessione di un re o di un signore superiore, ne ricavava una parte da infeudare alienandola dai propri possedimenti. (it)
- No direito inglês, subenfeudação é a prática pela qual locatários, mantendo terra sob um rei ou outro senhor superior, molda novas e distintas formas de propriedade, por sua vez por subarrendamento ou alienando uma parte das suas terras. Os locatários eram chamados , no que diz respeito aos titulares dos mesmos, sendo o locatário imediato tenant in capite. O menor locatário de tudo era o não vinculado, ou, como era, por vezes, denominado tenant paravail. A Coroa, que, em teoria, era proprietária da terra, era denominada lord paramount. (pt)
- В англійському праві субфеодація — практика, за якою орендарі, що володіють землею під контролем короля чи іншого вищого сеньйора, у свою чергу виділяли нові та окремі володіння шляхом передачі в суборенду або відчуження частини своїх земель. Орендарі називалися месними лордами, щодо тих, хто володів ними, причому безпосередній орендар був орендарем у голові. Найнижчим орендарем з усіх був вільний власник, або, як його іноді називали, орендар-паравайл. Корона, яка теоретично володіла всіма землями, була верховним лордом. (uk)
|
