| dbo:abstract
|
- ما بعد الحداثة هي الحالة الاقتصادية أو الثقافية أو حالة المجتمع التي يقال إنها وُجدت بعد الحداثة (في هذا السياق، لم تُستخدم كلمة «حديث» بمعنى «معاصر»، ولكنها مجرد اسم لفترة محددة في التاريخ). ترى بعض مدارس الفكر أن الحداثة انتهت في أواخر القرن العشرين -في الثمانينيات أو أوائل التسعينيات- وحلّت مكانها ما بعد الحداثة، في حين ترى مدارس أخرى أن الحداثة تمتد لتشمل التطورات التي أشارت إلى ظهور ما بعد الحداثة، بينما يعتقد البعض أن الحداثة انتهت بعد الحرب العالمية الثانية. توصف أحيانًا فكرة حالة ما بعد الحداثة على أنها ثقافة جُرّدت من قدرتها على العمل بشكل خطيّ أو مستقل مثل الانعزالية الرجعية مقارنة بالعقلية التقدمية للحداثة. ما بعد الحداثة يمكن أن تعني استجابة شخصية لمجتمع ما بعد الحداثة، أو ظروف المجتمع التي تجعل منه مجتمع ما بعد الحداثة، أو الحالة التي يكون فيها مرتبطًا بمجتمع ما بعد الحداثة وبحقبة تاريخية أيضًا. في معظم السياقات، ينبغي التمييز بين حالة ما بعد الحداثة وحركة ما بعد الحداثة، التي تعني اعتماد فلسفات ما بعد الحداثة أو سماتها في الفنون والثقافة والمجتمع. في الواقع، يمكن اليوم وصف وجهات النظر التاريخية حول تطورات فن ما بعد الحداثة (حركة ما بعد الحداثة) ومجتمع ما بعد الحداثة (حالة ما بعد الحداثة) على أنهما مصطلحين شاملين للعمليات التي تنخرط في علاقة جدلية مستمرة مثل «بعد ما بعد الحداثة» التي نتج عنها تطور ثقافة العالم المعاصر. ينكر بعض المعلقين انتهاء الحداثة، ويعتبرون أن فترة ما بعد الحرب العالمية الثانية هي استمرار للحداثة، ويشيرون إليها باسم الحداثة المتأخرة. (ar)
- Postmodernitat és el nom donat sovint al període històric actual, en referència a l'estat econòmic, cultural i ideològic de la societat, en la mesura en què es consideri com a període realment existent, posterior al de la modernitat (concepte, aquest darrer, similar, però no idèntic, al d'edat contemporània). Segons certes escoles de pensament, el període de la modernitat hauria conclòs en el darrer quart del segle xx, substituït per la postmodernitat; d'altres consideren que el període definit com a postmodern no és sinó una etapa de la modernitat. En un altre sentit, hom denomina també postmodernitat una sèrie de corrents o moviments ideològics, filosòfics, artístics, etc., que s'autoidentifiquen amb aquest període i el celebren; vegeu l'article postmodernitat. Segons un dels pioners de l'ús del terme, el francès Jean-François Lyotard, la "condició postmoderna" es caracteritza per la fi dels metarelats [compte amb l'anglicisme "metanarratives", retraduït de la traducció anglesa de l'original francès!]: els grans esquemes explicatius haurien caigut en descrèdit i ja no hi hauria "garanties", ja que la ciència mateixa ja no podria ser considerada com a font de veritat (La condition postmoderne, 1979). Per al crític marxista estatunidenc Fredric Jameson, la postmodernitat és la "lògica cultural del " (La postmodernitat o la lògica cultural del tardocapitalisme, 1982, 1984), corresponent a la tercera fase del capitalisme, d'acord amb l'esquema proposat per Ernest Mandel. Altres autors prefereixen evitar el terme. El sociòleg polonès Zygmunt Bauman, un dels popularitzadors principals del terme postmodernitat en el sentit de 'forma posterior a la modernitat', actualment prefereix emprar l'expressió modernitat líquida: una realitat ambigua, multiforme, en la qual, com en la clàssica expressió marxiana, "tot el que és sòlid s'esvaeix a l'aire" (la qual cosa suggereix que, per a Bauman, abans la realitat era unívoca i uniforme). El filòsof francès Gilles Lipovetsky prefereix el terme hipermodernitat, perquè considera que, de fet, no hi ha hagut ruptura amb la modernitat, contra el que dona entenent el prefix post. Segons Lipovetsky, els temps actuals són "moderns", però amb una exacerbació de certes característiques de les societats modernes, tals com l'individualisme, el consumisme, l'ètica, l'hedonisme i la fragmentació del temps i de l'espai. Ja el 1980-1981, el filòsof alemany Jürgen Habermas relacionava el concepte de postmodernitat amb tendències polítiques i culturals neoconservadores i neoirracionalistes, decidides a combatre els ideals il·lustrats. Quant al terme mateix de postmodernitat, n'hi hagué usos esporàdics des de mitjan segle xx, generalment amb valor pejoratiu. En sentit similar a l'actual, comença a tenir una certa presència als anys seixanta i setanta en el món cultural anglosaxó, sobretot entre crítics literaris i artístics. L'èxit internacional del terme, però, es produí el 1979 amb l'obra ja esmentada de Lyotard, la qual comportà també la cristal·lització del concepte, omnipresent des de llavors. (ca)
- La termino postmoderneco estas uzata por aludi ĝenerale al ampleksa nombro de artaj, kulturaj, literaturaj kaj filozofiaj movadoj de la 20a jarcento, kiuj pluas ĝis nun, difinitaj en diversaj gradoj kaj manieroj pro siaj opozicio aŭ supero de la tendencoj de la moderneco. En sociologio tamen, la terminoj postmoderno kaj postmodernigo referencas al kultura procezo okazinta en multaj landoj dum la 20a jarcento, identigita jam komence de la 1970-aj jaroj. Tiu aparta signifo de la vorto estas pli klara sub la termino postmaterialismo. La diferencaj tendencoj de la postmoderna movado aperis dum la dua duono de la 20a jarcento. Kvankam tio aplikiĝas al tre diversaj tendencoj, ĉiuj el ili kunhavas la ideon ke la moderna projekto malsukcesis en sia klopodo por radikala plinovigo de la tradiciaj formoj de arto kaj kulturo, de pensaro kaj de socia vivo. Unu el plej gravaj problemoj por trakti tiun temon estas ĝuste kiel alveni al preciza koncepto aū difino kiu povu kontentigi pri tio kio estas la postmoderneco. La malfacilo por tiu tasko rezultas el diversaj faktoroj, kiel la ĝisdatigo - kaj tiel malabundo kaj malprecizo de la analizota informaro - kaj la manko de valida teoria kadro kiu ebligu ties etendon al ĉiuj faktoj kiuj okazas laŭlonge de tiu komplika procezo nomita postmoderneco. (eo)
- Postmodernitatea soziologian, filosofian, artean eta literaturan erabiltzen den termino zabala da, modernitatean garatutako arrazoiaren kontzeptuari eta garapenari buruz eszeptizismoa azaldu eta horren hainbat alderdi kolokan jartzen dituena. Terminoa 1979 urtean sortu zen, Jean-François Lyotard frantses filosofoaren eskutik bere liburuan. (eu)
- El término posmodernidad o postmodernidades utilizado para designar generalmente a un amplio número de movimientos artísticos, culturales, literarios y filosóficos del siglo XX, que se extienden hasta hoy, definidos en diversos grados y maneras por su oposición o superación de las tendencias de la Modernidad. En antropología y sociología en cambio, los términos posmoderno y posmodernización se refieren al proceso cultural observado en muchos países durante el siglo XX, identificado a principios de los años 1970. Esta otra acepción de la palabra se explica bajo el término posmaterialismo. Las diferentes corrientes del movimiento posmoderno aparecieron durante la segunda mitad del siglo XX. Aunque se aplica a corrientes muy diversas, todas ellas comparten la idea de que el proyecto moderno fracasó en su intento de renovación radical de las formas tradicionales del arte y la cultura, el pensamiento y la vida social. Uno de los mayores problemas a la hora de tratar este tema resulta justamente en llegar a un concepto o definición precisa de lo que es la posmodernidad. La dificultad en esta tarea resulta de diversos factores, como la actualidad —y por tanto la escasez e imprecisión de los datos a analizar— y la falta de un marco teórico válido para poder hacerlo extensivo a todos los hechos que se van dando a lo largo de este complejo proceso que se llama posmodernismo. (es)
- La postmodernité est un concept philosophique et intellectuel de la fin du XXe siècle qui tente, après l'effondrement des idéologies, de s'inscrire dans le prolongement du structuralisme et du déconstructivisme, tout en critiquant l'héritage du freudisme et du marxisme. Les post-modernes se situent dans la perspective de surmonter le désenchantement du monde, après la désagrégation des repères culturels ou religieux, le relativisme des sciences, la crise de l'idée de progrès, l'humanité confrontée aux faillites écologiques, économiques et sociales, et l'échec patent des utopies révolutionnaires. (fr)
- Postmodernity (post-modernity or the postmodern condition) is the economic or cultural state or condition of society which is said to exist after modernity. Some schools of thought hold that modernity ended in the late 20th century – in the 1980s or early 1990s – and that it was replaced by postmodernity, and still others would extend modernity to cover the developments denoted by postmodernity. The idea of the postmodern condition is sometimes characterized as a culture stripped of its capacity to function in any linear or autonomous state like regressive isolationism, as opposed to the progressive mind state of modernism. Postmodernity can mean a personal response to a postmodern society, the conditions in a society which make it postmodern or the state of being that is associated with a postmodern society as well as a historical epoch. In most contexts it should be distinguished from postmodernism, the adoption of postmodern philosophies or traits in the arts, culture and society. In fact, today's historical perspectives on the developments of postmodern art (postmodernism) and postmodern society (postmodernity) can be best described as two umbrella terms for processes engaged in an ongoing dialectical relationship like post-postmodernism, the result of which is the evolving culture of the contemporary world. Some commentators deny that modernity ended, and consider the post-WWII era to be a continuation of modernity, which they refer to as late modernity. (en)
- ポストモダニティ（Postmodernity, post-modernity）は、一般的に言って〔近代性〕の後に出現するとされる経済的・文化的な状態もしくは社会状況を表現するために使われる言葉である。ポストモダン状況（postmodern condition）ともいう。モダニティは20世紀後期に終焉し、ポストモダニティに置き換わった、とする考え方がある一方で、モダニティをポストモダニティが示すところの諸発展に拡大適用しようとする向きもある。 ポストモダニティは、ポストモダン社会に対する個人的反応、ある社会においてそれをポストモダンたらしめる諸条件、あるいはポストモダン社会に結びつけられる存在状況を意味することもある。ほとんどの文脈においてポストモダニティはポストモダニズムとは区別されるべき言葉として使われる。後者はポストモダン哲学や芸術・文学・社会におけるポストモダンな特徴をいう場合に意図的に採用される言葉である。 (ja)
- Społeczeństwo ponowoczesne (ang. post-modern society) – określenie stosowane w odniesieniu do cech idealnych społeczeństw kształtujących się wraz z transformacją nowoczesnych struktur organizacyjnych i przemian osobowościowych. Pojęcie wykorzystywane w teorii modernizacji na określenie etapu rozwoju społecznego, bądź po ukształtowaniu się społeczeństwa nowoczesnego. Termin "społeczeństwo ponowoczesne" jest też niekiedy zamiennie stosowany na określenie społeczeństwa poprzemysłowego i społeczeństwa informacyjnego. Podstawową cechę tej formacji stanowi upowszechnianie się utraty wiary w postęp oraz rozbudowane dyskursy kryzysu i ryzyka. Jednocześnie nasilają się często sprzeczne ze sobą trendy: konsumpcjonizm, indywidualizm, relatywizm moralny, rozwój kultury popularnej i , globalizacja, glokalizacja, wzrost alfabetyzmu funkcjonalnego, gospodarka oparta na wiedzy, organizacji, rozwój nowych ruchów religijnych, nowych form życia wspólnotowego w społecznościach lokalnych i , , emancypacja poszczególnych grup społecznych, nowych ruchów społecznych, "", wzrost nierówności społecznych, , problemów tożsamościowych, znaczenia zróżnicowanych form kapitału oraz powstawanie indywidualnych i zbiorowych . (pl)
- A pós-modernidade é um conceito da sociologia histórica que designa a condição sociocultural e estética dominante após a queda do Muro de Berlim (1989), o colapso da União Soviética e a crise das ideologias nas sociedades ocidentais no final do século XX, com a dissolução da referência à razão como uma garantia de possibilidade de compreensão do mundo através de esquemas totalizantes. A ideia da condição pós-moderna é algumas vezes caracterizada como uma cultura despida de sua capacidade de funcionar em qualquer estado linear ou autônomo como isolacionismo regressivo, em oposição ao estado mental progressivo do modernismo. Alguns comentaristas, como Ulrich Beck, Anthony Giddens e Zygmunt Bauman, negam que a modernidade tenha terminado e consideram a era pós-Segunda Guerra Mundial uma continuação da modernidade, a que se referem como , modernidade líquida ou . O uso do termo se tornou corrente embora haja controvérsias quanto ao seu significado e à sua pertinência. A pós-modernidade pode significar uma resposta pessoal a uma sociedade pós-moderna, as condições de uma sociedade que a tornam pós-moderna ou o estado de ser associado a uma sociedade pós-moderna, bem como a uma época histórica. Na maioria dos contextos, deve-se distinguir do pós-modernismo, a adoção de traços ou filosofias pós-modernas nas artes, cultura e sociedade. De fato, hoje, perspectivas históricas sobre os desenvolvimentos da arte pós-moderna (pós-modernismo) e da sociedade pós-moderna (pós-modernidade) podem ser melhor descritas como dois termos genéricos para processos envolvidos em um relacionamento dialético contínuo, tal como o , cujo resultado é a cultura evoluindo do mundo contemporâneo. Algumas escolas de pensamento situam sua origem no alegado esgotamento do projeto moderno, que dominou a estética e a cultura até final do século XX. Em A Condição Pós-Moderna, François Lyotard caracteriza a pós-modernidade como uma decorrência da morte das "grandes narrativas" totalizantes, fundadas na crença no progresso e nos ideais iluministas de igualdade, liberdade e fraternidade. Outros, porém, afirmam que a pós-modernidade seria apenas uma extensão da modernidade, período em que, segundo Benjamin, ocorre a perda da aura do objeto artístico em razão da sua reprodução técnica, em múltiplas formas: cinema, fotografia, vídeo, etc.. O conceito de pós-modernidade inclui, portanto, o que se designa como pós-modernismo em arte - especialmente na arquitetura. O crítico brasileiro Mário Pedrosa foi um dos primeiros a utilizar este termo, em 1966. Usou-o frequentemente para enfatizar o fim do modernismo, cujos preceitos se mostravam insuficientes para compreender as artes visuais do período, especialmente os desdobramentos do neoconcretismo e o surgimento da pop art. Em importante artigo sobre a arte de Hélio Oiticica, publicado no Correio da Manhã de 26 de junho de 1966, Pedrosa afirmava: (pt)
- 後現代性（或者較貶抑的稱呼為「後現代情境」）通常是指出現於現代性「之後」的人類社會之經濟和／或文化的狀態或情境。某些思想學派認為現代性結束於20世紀末，並由後現代性所取代；而其他學派則認為現代性一直延續至現在，並囊括了後現代性的所代表的發展內容。後現代性的特色包括了全球化、消費主義、權威的瓦解以及知識的商品化。 (zh)
- Постмоде́рн — історичний період після завершення модерну та особливий умонастрій, який поширився у всіх сферах людської життєдіяльності: культурі, філософії, політиці, економіці, техніці, науці, сфері планетарного комунікативного праксису тощо. За постмодерну здобувають панівні позиції плюралізм, еклектика, іронія, утверджуються масові суспільство і культура, постіндустріальні економічні відносини, зростає значення електронних мас-медіа та візуальних засобів передачі інформації. Початком періоду постмодерну зазвичай вважається третя чверть XX століття — 1960-70-і роки, відколи він триває і по сьогодні. Світоглядно-мистецький напрям, що виник за постмодерну, має назву постмодернізм. У філософії, після виходу книги «Ситуація постмодерну» (1979) Жан-Франсуа Ліотара, постмодернізмом також називається умонастрій цього періоду, хоча більш придатним є термін постструктуралізм, котрий часто вживається як синонім філософського постмодернізму. (uk)
- Постмоде́рн, или постсовреме́нность, — одно из главных понятий современной социальной теории, описывающее незавершённый исторический период с момента начала размывания основ индустриального общества. Постмодерн связывается с отрицанием и преодолением социальной организации, присущей обществу так называемой эпохи модерна или модернити (нем. Moderne, англ. Modernity, фр. Modernité), акцентирует разрыв со временем модерна. Термин «эпоха модерна» не имеет точной связи с конкретным историческим периодом и зачастую применялся для описания различных временных отрезков. Во времена Просвещения модерном называли возникающий индустриальный порядок, который противопоставлялся феодальным обществам. Одни авторы относили начало эпохи модерна в Европе к концу XVII века, другие, как, например, А. Тойнби, — к более раннему времени (вплоть до XIV века). Аналогичным образом трудно выделить период постмодерна, иногда его рассматривают широко. Понятие было введено в научный оборот в середине 1950-х годов. Ранее А. Тойнби (1939) связал постмодерн с периодом после Первой мировой войны, а затем (1946) отнес его возникновение к 1870-м годам. П. Друкер и Ч. Р. Миллс в 1950-е годы использовали альтернативный термин «post-modern order». Впоследствии понятие «постмодерн» стали использовать в исследованиях культуры и общества (работы Ч. Дженкса, Л. Фидлера, Ж. Ф. Лиотара, Ж. Бодрийяра, И. Хассана и других в области архитектуры, искусства, литературы, социальной психологии, лингвистики и символических систем). В современной социологии некоторые черты эпохи модерна, например, динамизм, ориентацию на постоянные социальные изменения (А. Турен), переносят и на постмодерн, который, соответственно, рассматривается как время динамичного роста разнообразия и плюрализма в обществе и культуре. Постмодерн предполагает отказ от господства тотальности и единообразия, от приоритета экономического принципа полезности; признание альтернативности социального прогресса; уменьшение роли массовых социальных движений; возникновение новых ценностей, мотивов и стимулов, ориентированных на культуру, а не на материальное производство, которое рассматривается как производство символов или знаков (Ж. Бодрийяр). Сторонники постмодерна считают его постэкономической эпохой, в которой преодолены прежние формы индустриального общества: массовое потребление и товарное индустриальное производство, фордизм; человек более не рассматривается как составной элемент в системе экономического производства. Исходя из этих посылок эпохе постмодерна зачастую приписывают рост внутренней человеческой свободы, преодоление отчуждения, некоторое освобождение индивида от власти экономических и политических структур. Если для модернити характерно господство европейской культуры, то в эпоху постмодерна происходит упадок моделей национального государства и отказ от европоцентризма; постмодерн имеет глобальный масштаб. Марксистский теоретик Дэвид Харви считает, что постмодерн является антитезисом позитивизму и рациональности модерна, который претендовал на универсальность и отличался верой в линейный прогресс, рациональным планированием идеальных социальных порядков, стандартизацией знания. Постмодернизм, согласно Харви, отдаёт предпочтение различию, фрагментации, отсутствию определённости, для постмодерна характерно недоверие ко всем универсальным и тотализирующим дискурсам. Постмодерн свидетельствует о смерти метанарративов, террористические функции которых предполагали легитимизацию иллюзии универсальности человеческой истории. Харви, чтобы описать специфическое отношение постмодерна к предшествующей интеллектуальной парадигме, ссылается на Терри Иглтона, который считает, что теперь мы находимся в процессе пробуждения от ночного кошмара модерна — с его манипулятивным разумом и фетишем тотальности, мы переходим к невозмутимому плюрализму постмодерна, этого гетерогенного ряда жизненных стилей и языковых игр. Согласно Иглтону, наука теперь должна избавиться от своих грандиозных притязаний и посмотреть на себя более скромно — как на очередной набор нарративов. Выделяются три этапа критики концепции постмодерна. Первоначально, с конца 1970-х по середину 1980-х годов, имели место попытки заменить «постмодерн» термином «модернизация»; с этой точки зрения, модернизация являлась процессом строительства общества постмодерна. В дальнейшем произошло отождествление понятий модерна и постмодерна, в результате модернити была ограничена временем до конца XIX века, модернизм — концом XIX и первой половиной XX века. Постмодерн стали рассматривать как завершающий период индустриального общества. Наконец, было предложено отказаться от понятия постмодерн в пользу «радикальной модернити» (Э. Гидденс), нового конституирования модерна (Б. Смарт) или продолжающейся модернити — «модернити-для-себя» (англ. modernity for itself) (З. Бауман). (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Postmodernitatea soziologian, filosofian, artean eta literaturan erabiltzen den termino zabala da, modernitatean garatutako arrazoiaren kontzeptuari eta garapenari buruz eszeptizismoa azaldu eta horren hainbat alderdi kolokan jartzen dituena. Terminoa 1979 urtean sortu zen, Jean-François Lyotard frantses filosofoaren eskutik bere liburuan. (eu)
- ポストモダニティ（Postmodernity, post-modernity）は、一般的に言って〔近代性〕の後に出現するとされる経済的・文化的な状態もしくは社会状況を表現するために使われる言葉である。ポストモダン状況（postmodern condition）ともいう。モダニティは20世紀後期に終焉し、ポストモダニティに置き換わった、とする考え方がある一方で、モダニティをポストモダニティが示すところの諸発展に拡大適用しようとする向きもある。 ポストモダニティは、ポストモダン社会に対する個人的反応、ある社会においてそれをポストモダンたらしめる諸条件、あるいはポストモダン社会に結びつけられる存在状況を意味することもある。ほとんどの文脈においてポストモダニティはポストモダニズムとは区別されるべき言葉として使われる。後者はポストモダン哲学や芸術・文学・社会におけるポストモダンな特徴をいう場合に意図的に採用される言葉である。 (ja)
- 後現代性（或者較貶抑的稱呼為「後現代情境」）通常是指出現於現代性「之後」的人類社會之經濟和／或文化的狀態或情境。某些思想學派認為現代性結束於20世紀末，並由後現代性所取代；而其他學派則認為現代性一直延續至現在，並囊括了後現代性的所代表的發展內容。後現代性的特色包括了全球化、消費主義、權威的瓦解以及知識的商品化。 (zh)
- ما بعد الحداثة هي الحالة الاقتصادية أو الثقافية أو حالة المجتمع التي يقال إنها وُجدت بعد الحداثة (في هذا السياق، لم تُستخدم كلمة «حديث» بمعنى «معاصر»، ولكنها مجرد اسم لفترة محددة في التاريخ). ترى بعض مدارس الفكر أن الحداثة انتهت في أواخر القرن العشرين -في الثمانينيات أو أوائل التسعينيات- وحلّت مكانها ما بعد الحداثة، في حين ترى مدارس أخرى أن الحداثة تمتد لتشمل التطورات التي أشارت إلى ظهور ما بعد الحداثة، بينما يعتقد البعض أن الحداثة انتهت بعد الحرب العالمية الثانية. توصف أحيانًا فكرة حالة ما بعد الحداثة على أنها ثقافة جُرّدت من قدرتها على العمل بشكل خطيّ أو مستقل مثل الانعزالية الرجعية مقارنة بالعقلية التقدمية للحداثة. (ar)
- Postmodernitat és el nom donat sovint al període històric actual, en referència a l'estat econòmic, cultural i ideològic de la societat, en la mesura en què es consideri com a període realment existent, posterior al de la modernitat (concepte, aquest darrer, similar, però no idèntic, al d'edat contemporània). Segons certes escoles de pensament, el període de la modernitat hauria conclòs en el darrer quart del segle xx, substituït per la postmodernitat; d'altres consideren que el període definit com a postmodern no és sinó una etapa de la modernitat. (ca)
- La termino postmoderneco estas uzata por aludi ĝenerale al ampleksa nombro de artaj, kulturaj, literaturaj kaj filozofiaj movadoj de la 20a jarcento, kiuj pluas ĝis nun, difinitaj en diversaj gradoj kaj manieroj pro siaj opozicio aŭ supero de la tendencoj de la moderneco. En sociologio tamen, la terminoj postmoderno kaj postmodernigo referencas al kultura procezo okazinta en multaj landoj dum la 20a jarcento, identigita jam komence de la 1970-aj jaroj. Tiu aparta signifo de la vorto estas pli klara sub la termino postmaterialismo. (eo)
- El término posmodernidad o postmodernidades utilizado para designar generalmente a un amplio número de movimientos artísticos, culturales, literarios y filosóficos del siglo XX, que se extienden hasta hoy, definidos en diversos grados y maneras por su oposición o superación de las tendencias de la Modernidad. En antropología y sociología en cambio, los términos posmoderno y posmodernización se refieren al proceso cultural observado en muchos países durante el siglo XX, identificado a principios de los años 1970. Esta otra acepción de la palabra se explica bajo el término posmaterialismo. (es)
- La postmodernité est un concept philosophique et intellectuel de la fin du XXe siècle qui tente, après l'effondrement des idéologies, de s'inscrire dans le prolongement du structuralisme et du déconstructivisme, tout en critiquant l'héritage du freudisme et du marxisme. (fr)
- Postmodernity (post-modernity or the postmodern condition) is the economic or cultural state or condition of society which is said to exist after modernity. Some schools of thought hold that modernity ended in the late 20th century – in the 1980s or early 1990s – and that it was replaced by postmodernity, and still others would extend modernity to cover the developments denoted by postmodernity. The idea of the postmodern condition is sometimes characterized as a culture stripped of its capacity to function in any linear or autonomous state like regressive isolationism, as opposed to the progressive mind state of modernism. (en)
- A pós-modernidade é um conceito da sociologia histórica que designa a condição sociocultural e estética dominante após a queda do Muro de Berlim (1989), o colapso da União Soviética e a crise das ideologias nas sociedades ocidentais no final do século XX, com a dissolução da referência à razão como uma garantia de possibilidade de compreensão do mundo através de esquemas totalizantes. A ideia da condição pós-moderna é algumas vezes caracterizada como uma cultura despida de sua capacidade de funcionar em qualquer estado linear ou autônomo como isolacionismo regressivo, em oposição ao estado mental progressivo do modernismo. Alguns comentaristas, como Ulrich Beck, Anthony Giddens e Zygmunt Bauman, negam que a modernidade tenha terminado e consideram a era pós-Segunda Guerra Mundial uma conti (pt)
- Społeczeństwo ponowoczesne (ang. post-modern society) – określenie stosowane w odniesieniu do cech idealnych społeczeństw kształtujących się wraz z transformacją nowoczesnych struktur organizacyjnych i przemian osobowościowych. Pojęcie wykorzystywane w teorii modernizacji na określenie etapu rozwoju społecznego, bądź po ukształtowaniu się społeczeństwa nowoczesnego. Termin "społeczeństwo ponowoczesne" jest też niekiedy zamiennie stosowany na określenie społeczeństwa poprzemysłowego i społeczeństwa informacyjnego. (pl)
- Постмоде́рн — історичний період після завершення модерну та особливий умонастрій, який поширився у всіх сферах людської життєдіяльності: культурі, філософії, політиці, економіці, техніці, науці, сфері планетарного комунікативного праксису тощо. За постмодерну здобувають панівні позиції плюралізм, еклектика, іронія, утверджуються масові суспільство і культура, постіндустріальні економічні відносини, зростає значення електронних мас-медіа та візуальних засобів передачі інформації. Початком періоду постмодерну зазвичай вважається третя чверть XX століття — 1960-70-і роки, відколи він триває і по сьогодні. (uk)
- Постмоде́рн, или постсовреме́нность, — одно из главных понятий современной социальной теории, описывающее незавершённый исторический период с момента начала размывания основ индустриального общества. Постмодерн связывается с отрицанием и преодолением социальной организации, присущей обществу так называемой эпохи модерна или модернити (нем. Moderne, англ. Modernity, фр. Modernité), акцентирует разрыв со временем модерна. Термин «эпоха модерна» не имеет точной связи с конкретным историческим периодом и зачастую применялся для описания различных временных отрезков. Во времена Просвещения модерном называли возникающий индустриальный порядок, который противопоставлялся феодальным обществам. Одни авторы относили начало эпохи модерна в Европе к концу XVII века, другие, как, например, А. Тойнби, — (ru)
|
