| dbo:abstract
|
- La maqama —en àrab مقامة, maqāma, pl. مقامة, maqāmāt— és un gènere literari específic de la literatura àrab. (ca)
- المقامات هي مجموعة من الكلام الفصيح المغلى بالصدف والمرجان مجموعة حكايات قصيرة متفاوتة الحجم جمعت بين النثر والشعر بطلها رجل وهمي. وعرف بخداعه ومغامراته وفصاحته وقدرته على قرض الشعر وحسن تخلصه من المآزق إلى جانب أنه شخصية فكاهية نشطة تنتزع البسمة من الشفاه والضحكة من الأعماق. ويروي مغامرات هذه الشخصية التي تثير العجب وتبعث الإعجاب رجل وهمي يدعى عيسى بن هشام. يعدّ كتاب المقامات أشهر مؤلفات بديع الزمان الهمذاني الذي له الفضل في وضع أسس هذا الفن وفتح بابه واسعاً ليلجه أدباء كثيرون أتوا بعده وأشهرهم أبو محمد القاسم الحريري وناصف اليازجي. ولهذا المؤلف فضل كبير في ذيوع الصيت، بديع الزمان الهمذاني لما احتواه من معلومات جمة تفيد جميع القراء من مختلف المشارب والمآرب إذ وضعه لغاية تعليمه فكثرت فيه أساليب البيان وبديع الألفاظ والعروض، وأراد التقرب به من الأمير خلف بن أحمد فضمنه مديحاً يتجلى خاصة في المقامة الحمدانية والمقامة الخمرية فنوع ولون مستعملاً الأسلوب السهل، واللفظ الرقيق، والسجع القصير دون أدنى عناء أو كلفة. وقد اشتهرت من المقامات مقامتان التي جالت في كل أنحاء العالم الإسلامي ، وهي :
* مقامات بديع الزمان الهمذاني.
* مقامات الحريري. تنطوي المقامات على ضروب من الثقافة إذ نجد بديع الزمان'‘ يسرد علينا أخباراً عن الشعراء في مقامته الغيلانية'‘ و'‘ مقامته البشرية ويزودنا بمعلومات ذات صلة بتاريخ الأدب والنقد الأدبي في مقامته الجاحظية والقريضية والإبليسية، كما يقدم في المقامة الرستانية وهو السني المذهب، حجاجاً في المذاهب الدينية فيسفه عقائد المعتزلة ويرد عليها بشدة وقسوة، ويستشهد أثناء تنقلاته هذه بين ربوع الثقافة بالقرآن الكريم والحديث الشريف، وقد عمد إلى اقتباس من الشعر القديم والأمثال القديمة والمبتكرة فكانت مقاماته مجلس أدب وأنس ومتعة وقد كان يلقيها في نهاية جلساته كأنها ملحة من ملح الوداع المعروفة عند أبي حيان التوحيدي في "الامتناع والمؤانسة"، فراعى فيها بساطة الموضوع، وأناقة الأسلوب، وزودها بكل ما يجعل منها:
* وسيلة للتمرن على الإنشاء والوقوف على مذاهب النثر والنظم.
* رصيد لثروة معجمية هائلة.
* مستودعاً للحكم والتجارب عن طريق الفكاهة.
* وثيقة تاريخية تصور جزءاً من حياة عصره وإجلال رجال زمانه. كما أن مقامات بديع الزمان تعدّ نواة المسرحية العربية الفكاهية، وسببًا لنشأة أدب الكدية وقد خلد فيها أوصافاً للطباع الإنسانية فكان بحق واصفاً بارعاً لا تفوته كبيرة ولا صغيرة، وأن المقامات هذه لتحفة أدبية رائعة بأسلوبها ومضمونها وملحها الطريفة التي تبعث على الابتسام والمرح، وتدعو إلى الصدق والشهامة ومكارم الأخلاق التي أراد بديع الزمان إظهار قيمتها بوصف ما يناقضها، وقد وفق في ذلك أيمن توفيق.وهناك مقامات الحريري لمحمد الحريري التي أحدثت ضجة في العراق والأندلس بشكل خاص وفي العالم الإسلامي بشكل عام وقام يحيى بن محمود الواسطي برسم حكايتها. (ar)
- La Maqâma (en árabe, مقامة ; plural: مقامات, maqāmāt) es un género literario específico de la literatura árabe. (es)
- Die Makame (von arabisch مقامة Maqama, DMG maqāma, deutsch „Unterhaltung“, Plural maqāmāt) ist eine Gattung der arabischen Literatur. Formal zeichnet sie sich durch die Verwendung von Reimprosa (arabisch Sadschʿ), d. h. von Reim im Prosatext, aus. Inhaltlich sind typische Merkmale einer Makame das Auftreten eines Helden (Schelm oder „Trickster“) in bestimmten Konfliktsituationen. In der Regel versucht dieser, durch verschiedene Listen zu Geld, Essen etc. zu kommen. Am Schluss der Makame steht häufig eine Art Wiedererkennungsszene, in welcher der Erzähler den „Helden“ erkennt, bevor dieser Abschied nimmt. Sowohl die Ereignisse als auch die Figuren sind rein fiktiv, was für die klassische arabische Literatur ungewöhnlich ist. Erfinder des literarischen Genres ist al-Hamadhani im 10. Jahrhundert. Als Grundlagen diente ihm die klassische adab-Literatur, unter anderem die sog. Bettleransprachen. Einer der wichtigsten Verfasser von Makamen ist neben al-Hamadhani sein Imitator al-Hariri (11.–12. Jh.), dessen Makamen einen schematischeren Aufbau aufweisen als die seines Vorgängers. Seine Makamen zeichnen sich zudem durch eine rhetorisch anspruchsvolle Sprache aus. Das Werk von Hariri ist im deutschen Sprachraum vor allem durch die Nachdichtung von Friedrich Rückert bekannt geworden. Makame bilden die textliche Grundlage des mittelalterlichen arabischen Schattenspiels (chayāl az-zill). Im 19. Jahrhundert, im Zuge der sog. nahda-Bewegung, spielte die Makame eine wichtige Rolle bei der Entwicklung neuer literarischer Formen, die letztlich zur Entstehung des modernen arabischen Romans führte. Kontrovers diskutiert ist die Frage, inwiefern Aḥmad Fāris aš-Šidyāqs „as-Sāq ʿalā s-sāq“ als Makame anzusehen ist. In der hebräischen Literatur wird die Gattung als „Machberet“ (מחברת) bezeichnet. Zu den bekanntesten Verfassern von Machberot gehören Jehuda Alcharizi („Sefer Tachkemoni“) und Immanuel ha-Romi („Machberot Immanuel“). Eine „Makame von der großen Korruption“ hat Friedrich Dürrenmatt in seine Komödie Der Mitmacher (UA 1973, Neufassung 1980) eingebaut. (de)
- Maqāmah (مقامة, pl. maqāmāt, مقامات, literally "assemblies") are an (originally) Arabic prosimetric literary genre which alternates the Arabic rhymed prose known as Saj‘ with intervals of poetry in which rhetorical extravagance is conspicuous. There are only eleven illustrated versions of the Maqāmāt from the 13 and the 14th centuries that survive to this day. Four of these currently reside in the British Library in London, while three are in Paris at the Bibliothèque nationale de France (including the al-Harīrī's Maqāmāt). One copy is at the following libraries: the Bodleian Library in Oxford, the Suleymaniye Library in Istanbul, the Österreichische Nationalbibliothek in Vienna, and the Russian Academy of Sciences in Saint Petersburg. Those Maqāmāt manuscripts were likely created and illustrated for the specialized book markets in cities such as Baghdad, Cairo, and Damascus, rather than for any particular patron. The audience for the manuscripts were of elite and educated classes, such as nobles or scholars, as the Maqāmāt was largely appreciated and valued for its nuanced poetry and language choice, rather than its manuscript illustrations. The al-Harīrī Maqāmāt, also called the Schefer Maqāmāt, was illustrated by al-Wasiti and contains the highest amount of illustrations as well as being the most studied by scholars. (en)
- La maqâma (pl. maqâmât ; en arabe : مقامة ج ات) est un genre littéraire arabe fondé dans la deuxième moitié du Xe siècle par Badî' al-Zamân al-Hamadhânî (mort en 1008). Il s'agit d'un court récit de fiction se présentant comme la retranscription en saj' (prose rimée et rythmée) d'une anecdote transmise oralement, le khabar. La maqâma met en scène un personnage central cherchant à gagner sa vie par la ruse (hila, kidya) et l’éloquence. (fr)
- Le maqamat (sing. maqama o maqāma; in arabo: مقامة; al plurale مقامات maqāmāt, lett. "assemblea", "consesso", "riunione") sono opere in prosa rimata della letteratura araba dei secoli IX-XII. Sono opere a cavallo tra poesia e prosa, tra finzione e descrizione di fatti reali, ricche di fantasia e invenzioni su episodi di vita realmente accaduti. Solitamente sono caratterizzate da una serie di brevi racconti consequenziali che sono versioni romanzate di fatti reali di vita quotidiana nei quali vengono messe a confronto idee diverse. Nelle maqamat si ritrovano le origini della narrativa, che furono in voga dall'anno Mille in poi, e che ebbero in e in Qasim ibn Ali i loro massimi rappresentanti. Molto considerate in epoca classica, ma trascurate dagli scrittori arabi contemporanei, sono state riutilizzate da Yūsuf Idrīs prima e da Khaled Al Khamissi più recentemente. La maqama è stata molto popolare, essendo una delle poche forme che ha continuato ad essere scritta durante il declino della lingua araba nel XVII e XVIII secolo. Nel XIX secolo le maqamat sono state riprese da Muhammad al Muwaylihi. Gli autori che scrivevano maqamat, per mostrare la loro destrezza con la lingua araba, si avvalevano della poetica di Hamadhānī, aggiungendo deliberatamente complessità al proprio stile di scrittura. Secondo alcuni autori la maqama influenzò la letteratura picaresca spagnola. Esempi di Maqamat sono le Mahbārōt di Immanuel Romano. (it)
- マカーマ (مقامة , Maqāma) は、アラビア語文学における一形式をさす。複数形はマカーマート (maqāmāt)。原義はアラビア語で「立つところ」や「集会」を表す。 基本的な物語は、主人公がイスラーム世界のさまざまな場所を放浪し、言葉巧みに人を騙して稼ぎを得る様子を、語り手が聞かせるというものになっている。詩と散文が混じる構成で、時に哀しみやユーモアをまじえており、ジャーヒリーヤ起源の逸話も含めつつ中世イスラーム世界の風俗がうかがえる内容となっている。 (ja)
- Makama (maqama, makame) (po arabsku مقامة, l.mn. maqāmāt مقامات oznacza zgromadzenie, miejsce zbiórki) – gatunek literacki wywodzący się z literatury arabskiej będący narratywną prozą wierszowaną. Za inspirację do powstania gatunku powszechnie uchodzą opowiadania zabawiające (hadis) Ibn Durajda (zm. 933). Właściwym twórcą makam był jednak Al-Hamadani, tworzący w X wieku. Makamy są klasyczną formą literatury arabskiej, rodzajem krótkiego opowiadania łotrzykowskiego, łączącego tradycję ludową i opowieści popularne. Pisaną pięknym literackim językiem (sadż). Szczególnie popularne były między X a XII wiekiem na Bliskim Wschodzie. Wydawane w zbiorkach o ustalonej liczbie makamat, około 50. Później liczba ta ustaliła się na 52. Zbiory makamat ilustrowano miniaturami, które stanowiły pierwszy przykład sztuki malarskiej w islamie. Następcy Al-Hamadaniego udoskonalali i krystalizowali formę: makama jest podzielona na strofy, jest rymowana, a w każdej z makam obecny jest narrator i jeden bohater. Najsłynniejszym twórcą makam jest nie Al-Hamadani, lecz Al-Hariri, żyjący na przełomie XI i XII wieku, kładący nacisk bardziej na piękno języka (sprawność językowa była wysoko cenioną umiejętnością), niż na fabułę. Za najbliższy europejski odpowiednik literacki makamy można uznać powieść łotrzykowską (pikarejską), dla której zresztą stał się pierwowzorem – makama prawdopodobnie przywędrowała do Europy wraz z islamem przez Andaluzję i zadomowiła się na Półwyspie Iberyjskim i w południowej Francji. Makama to także typ utworu muzycznego o tym samym rodowodzie co forma literacka. Obie zrodziły się ze śpiewu i opowieści, którym oddawano się w miejscach postoju. (pl)
- Мака́ма (араб. مقامة — збори, місце стояння) — жанр шахрайської новели в Середньовіччі в арабській, персько-таджикській і єврейській літературах. Герой макам — спритний і розумний хитрун, жертвами витівок якого стають переважно багатії та вельможі. Макама писалась від першої особи. Оповідач виступав очевидцем дій героя. Сюжет макам — одна чи декілька тісно пов'язаних між собою витівок шахрая. Маками писались у стилі садж (араб. — «голубине туркотіння», ритмізована проза, що має рими), об'єднувались у цикли («макамат») з єдиним оповідачем і єдиним героєм (останнє необов'язково). Макама виникла в арабомовній літературі. Її генезис нез'ясований. Судячи з етимології терміну, спочатку макамами звались оповідання, що розповідались оповідачем перед групою слухачів. Певне вони мали гумористичний характер. Як рудимент традиції усного оповідання може бути витлумачена і наявність у цих творах образу оповідача. Виникнення жанру маками тісно пов'язано із становленням феодального міста. Перший і найбільш досконалий зразок макам — це «Збори Макам» («Макамат») Баді аз-Замана аль-Хамадані (969–1007), який писав по-арабськи, але жив на території сучасного Ірану. Широко відомий і інший класичний арабський цикл макам — «Макамат» аль-Харірі (1054–1122), що відрізняється від циклу Баді аз-Замана в основному гіпертрофованою витонченістю саджу. Блискучим пам'ятником даного жанру в персько-таджикській літературі є «Хамідове зібрання макам» («Макамат-і-Хамід»), створене у 1155 кадієм (суддею) міста (Афганістан) († 1164). Використовуючи канони жанру, він, однак, не циклізував свої маками навколо одного героя. У циклі макам «Ти умудряєш мене» («Тахкмоні») (1165–1225), написаному на івриті в арабській частині Іспанії (Південь Іспанії), до обов'язкових компонентів структури і стилю макам додається так званий «Мусивний стиль» (органічне включення в текст безлічі цитат і зворотів із Біблії). Макама — безпосередня попередниця європейської пікарескної прози. Найстаріший пам'ятник її може бути інтерпретований як цикл макам, в якому образ головного героя поєднався з образом оповідача. В арабській літературі кінця ХІХ — початку XX ст. були спроби відродити жанр маками, вливши в нього новий, злободенний зміст: «Розповідь Іси ібн Хішама» («Хадіс Іса ібн Хішам», 1906) (1858–1930) та ін. (uk)
- Макама (араб. مقامة сеанс, собеседование) — жанр арабской литературы, плутовские повести в рифмованной прозе со стихотворными вставками, повествующие о приключениях талантливых и образованных мошенников. Жанр впервые появляется у Бади аз-Замана, составившего около 1000 года сборник макам, и доведён до совершенства аль-Харири (1054—1122). Оказал влияние и на еврейскую поэзию. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- La maqama —en àrab مقامة, maqāma, pl. مقامة, maqāmāt— és un gènere literari específic de la literatura àrab. (ca)
- La Maqâma (en árabe, مقامة ; plural: مقامات, maqāmāt) es un género literario específico de la literatura árabe. (es)
- La maqâma (pl. maqâmât ; en arabe : مقامة ج ات) est un genre littéraire arabe fondé dans la deuxième moitié du Xe siècle par Badî' al-Zamân al-Hamadhânî (mort en 1008). Il s'agit d'un court récit de fiction se présentant comme la retranscription en saj' (prose rimée et rythmée) d'une anecdote transmise oralement, le khabar. La maqâma met en scène un personnage central cherchant à gagner sa vie par la ruse (hila, kidya) et l’éloquence. (fr)
- マカーマ (مقامة , Maqāma) は、アラビア語文学における一形式をさす。複数形はマカーマート (maqāmāt)。原義はアラビア語で「立つところ」や「集会」を表す。 基本的な物語は、主人公がイスラーム世界のさまざまな場所を放浪し、言葉巧みに人を騙して稼ぎを得る様子を、語り手が聞かせるというものになっている。詩と散文が混じる構成で、時に哀しみやユーモアをまじえており、ジャーヒリーヤ起源の逸話も含めつつ中世イスラーム世界の風俗がうかがえる内容となっている。 (ja)
- Макама (араб. مقامة сеанс, собеседование) — жанр арабской литературы, плутовские повести в рифмованной прозе со стихотворными вставками, повествующие о приключениях талантливых и образованных мошенников. Жанр впервые появляется у Бади аз-Замана, составившего около 1000 года сборник макам, и доведён до совершенства аль-Харири (1054—1122). Оказал влияние и на еврейскую поэзию. (ru)
- المقامات هي مجموعة من الكلام الفصيح المغلى بالصدف والمرجان مجموعة حكايات قصيرة متفاوتة الحجم جمعت بين النثر والشعر بطلها رجل وهمي. وعرف بخداعه ومغامراته وفصاحته وقدرته على قرض الشعر وحسن تخلصه من المآزق إلى جانب أنه شخصية فكاهية نشطة تنتزع البسمة من الشفاه والضحكة من الأعماق. ويروي مغامرات هذه الشخصية التي تثير العجب وتبعث الإعجاب رجل وهمي يدعى عيسى بن هشام. يعدّ كتاب المقامات أشهر مؤلفات بديع الزمان الهمذاني الذي له الفضل في وضع أسس هذا الفن وفتح بابه واسعاً ليلجه أدباء كثيرون أتوا بعده وأشهرهم أبو محمد القاسم الحريري وناصف اليازجي. ولهذا المؤلف فضل كبير في ذيوع الصيت، بديع الزمان الهمذاني لما احتواه من معلومات جمة تفيد جميع القراء من مختلف المشارب والمآرب إذ وضعه لغاية تعليمه فكثرت فيه أساليب البيان وبديع الألفاظ والعروض، وأراد التقرب به من الأمير خلف بن أحمد فضمنه مديحاً يتجلى خاصة في ا (ar)
- Die Makame (von arabisch مقامة Maqama, DMG maqāma, deutsch „Unterhaltung“, Plural maqāmāt) ist eine Gattung der arabischen Literatur. Formal zeichnet sie sich durch die Verwendung von Reimprosa (arabisch Sadschʿ), d. h. von Reim im Prosatext, aus. Erfinder des literarischen Genres ist al-Hamadhani im 10. Jahrhundert. Als Grundlagen diente ihm die klassische adab-Literatur, unter anderem die sog. Bettleransprachen. Makame bilden die textliche Grundlage des mittelalterlichen arabischen Schattenspiels (chayāl az-zill). (de)
- Maqāmah (مقامة, pl. maqāmāt, مقامات, literally "assemblies") are an (originally) Arabic prosimetric literary genre which alternates the Arabic rhymed prose known as Saj‘ with intervals of poetry in which rhetorical extravagance is conspicuous. (en)
- Le maqamat (sing. maqama o maqāma; in arabo: مقامة; al plurale مقامات maqāmāt, lett. "assemblea", "consesso", "riunione") sono opere in prosa rimata della letteratura araba dei secoli IX-XII. Sono opere a cavallo tra poesia e prosa, tra finzione e descrizione di fatti reali, ricche di fantasia e invenzioni su episodi di vita realmente accaduti. Solitamente sono caratterizzate da una serie di brevi racconti consequenziali che sono versioni romanzate di fatti reali di vita quotidiana nei quali vengono messe a confronto idee diverse. (it)
- Makama (maqama, makame) (po arabsku مقامة, l.mn. maqāmāt مقامات oznacza zgromadzenie, miejsce zbiórki) – gatunek literacki wywodzący się z literatury arabskiej będący narratywną prozą wierszowaną. Za inspirację do powstania gatunku powszechnie uchodzą opowiadania zabawiające (hadis) Ibn Durajda (zm. 933). Właściwym twórcą makam był jednak Al-Hamadani, tworzący w X wieku. Makamy są klasyczną formą literatury arabskiej, rodzajem krótkiego opowiadania łotrzykowskiego, łączącego tradycję ludową i opowieści popularne. Pisaną pięknym literackim językiem (sadż). Szczególnie popularne były między X a XII wiekiem na Bliskim Wschodzie. Wydawane w zbiorkach o ustalonej liczbie makamat, około 50. Później liczba ta ustaliła się na 52. Zbiory makamat ilustrowano miniaturami, które stanowiły pierwszy prz (pl)
- Мака́ма (араб. مقامة — збори, місце стояння) — жанр шахрайської новели в Середньовіччі в арабській, персько-таджикській і єврейській літературах. Герой макам — спритний і розумний хитрун, жертвами витівок якого стають переважно багатії та вельможі. Макама писалась від першої особи. Оповідач виступав очевидцем дій героя. Сюжет макам — одна чи декілька тісно пов'язаних між собою витівок шахрая. Маками писались у стилі садж (араб. — «голубине туркотіння», ритмізована проза, що має рими), об'єднувались у цикли («макамат») з єдиним оповідачем і єдиним героєм (останнє необов'язково). Макама виникла в арабомовній літературі. Її генезис нез'ясований. Судячи з етимології терміну, спочатку макамами звались оповідання, що розповідались оповідачем перед групою слухачів. Певне вони мали гумористичний (uk)
|
