| dbo:abstract
|
- Els quenites foren una tribu seminòmada, segurament part del grup dels madianites que vivien al Sinaí i sud de Judà. Eren un poble de pastors i ferrers. El sogre de Moisès, Hobab, pertanyia a aquest grup. Per concessió de David, van poder viure en part del territori que abans fou dels amalequites i van acabar fusionats amb la resta dels jueus. Un grup anomenat els recabites és considerat pertanyent al grup dels quenites. El seu ancestre mític seria Caín. Es creu que el déu Jahvé fou inicialment una divinitat dels quenites dels que després va passar als jueus. (ca)
- Bei den Kenitern (hebr.: קינים) handelte es sich um einen nomadischen Stamm wahrscheinlich aus dem Ostjordanland und im Negev, der mehrfach in der Bibel erwähnt wird. Laut Num 24,21 war Kain ihr Stammvater. Gen 15,19 rechnet die Keniter zu den elf vorisraelitischen Völkern, deren Land („vom Grenzbach Ägyptens bis zum [...] Euphrat“) den Nachkommen Abrahams versprochen wird. In der sehr ähnlichen Liste der sieben Völker, die die Israeliten nach dem Einzug ins Gelobte Land der Vernichtung weihen sollen (Dtn 7,1 ), fehlen sie hingegen. Num 10,29–32 berichtet von Hobab, dem Sohn von Moses Schwiegervater, dem Midianiter Reguel (=Jitro). Hier bittet Mose seinen Schwager wegen seiner guten Ortskenntnisse darum, die Israeliten bei ihrem Zug vom Berg Sinai durch die Wüste zu führen. Anscheinend kam Hobab der Bitte, nach anfänglichem Zögern, nach. In Ri 1,16 wird nun erwähnt, dass es sich beim Schwiegervater des Mose um einen Keniter handelte, und dass seine Söhne, nach dem Tod des Josua als Verbündete des Stammes Juda, an der Landnahme Israels beteiligt waren. Danach trennten sich die Keniter jedoch wieder von diesen und zogen in das Gebiet der Amalekiter. Da Moses Schwiegervater ansonsten als „Priester in Midian“ betitelt wird (unter dem Namen Reguel in Ex 2,18 , ansonsten unter dem Namen Jitro) hält man die Keniter für eine Untergruppe, oder einen Clan der Midianiter. Ri 4,11 berichtet von dem Keniter Heber, „der sich von Kain, von den Söhnen Hobabs, des Schwiegervaters des Mose, getrennt hatte“. Seine Frau Jaël tötete laut Ri 4,17–24 den Feldherren Sisera aus Hazor, indem sie ihm mit einem Schmiedehammer einen Zeltpflock durch die Schläfe trieb. Das Deborahlied preist die Tat der Jael (Ri 5,24–27 ). Besonders auf diesen Text stützt sich die Vorstellung von den Kenitern als einem Clan von nomadischen Schmieden. Laut 1 Sam 15,6 schickte König Saul den Kenitern eine Warnung, bevor er die Amalekiter angriff, und gab ihnen die Gelegenheit das Gebiet rechtzeitig zu verlassen, „denn ihr habt euch gegenüber allen Israeliten freundlich verhalten, als sie aus Ägypten heraufzogen.“ Da Saul ebenfalls den König Agag verschonte, und nicht alles Vieh dem Untergang weihte, verlor er die Gunst des „Königsmachers“ Samuel, der sich daraufhin dem jungen David zuwandte. 1 Chr 2,55 erwähnt kenitische Sippenverbände, die „von Hammat, dem Vater von Bet-, stammten.“ Sie lebten anscheinend unter den Nachkommen Kalebs im Stamm Juda. Demnach handelte es sich auch bei den Rechabitern, die sich auf Jonadab, den Sohn Rechabs, zurückführten, um Verwandte der Keniter. Der Prophet Jeremia lobt in Jer 35,1–19 die Rechabiter für ihren Gehorsam gegen die Gebote ihres Ahnherren, der ihnen den Genuss von Wein verboten hatte, sowie die sesshafte Lebensweise mit Acker- und Weinbau. (Vgl.: Jabal, den Stammvater aller „die in Zelten und beim Vieh wohnen“, und sein Halbbruder Tubal-Kain, der „die Geräte aller Erz- und Eisenhandwerker schmiedete“) (de)
- Οι Κεναίοι, ή Κινίτες ήταν αρχαίος βιβλικός λαός που αναφέρεται στη Παλαιά Διαθήκη. Τους Κεναίους αναφέρει ο Μωυσής στη Γένεση. Οι Κεναίοι ήταν ένας αρχαιότατος νομαδικός λαός που κατήλθε και εγκαταστάθηκε μόνιμα στην αρχαία Παλαιστίνη πριν την εκεί εγκατάσταση του Αβραάμ, οι απόγονοι του οποίου καθοδηγούμενοι από τον Γιαχβέ έμελλε να υποτάξουν και αυτόν τον λαό μεταξύ άλλων εισβάλλοντας στα εδάφη τους. Οι Κεναίοι μετά την μόνιμη εγκατάστασή τους άρχισαν να ασχολούνται ιδιαίτερα με την μεταλλουργία όπου και αναδείχθηκαν σπουδαίοι μεταλλουργοί ιδίως χαλκουργοί.Στους μετέπειτα χρόνους μνημονεύονται σε διακλαδώσεις ανάλογα των χώρων εξάπλωσής τους βόρεια και νότια της περιοχής των Μαδιανιτών που πιθανώς να συγγένευαν φυλετικά. Έτσι αναφέρονται εγκατεστημένοι και βόρεια πλησίον των Αμαληκιτών, ΝΔ. της Νεκράς Θαλάσσης. Η γνώμη διαφόρων ιστορικών ερευνητών ότι ο λαός αυτός ως φυλή ήταν απόγονοι του Κάιν φέρεται αστήρικτη. (el)
- Les Qénites (ou Qéniens, Kéniens, Quénites, Kénites) sont un peuple mentionné dans quelques passages de la Bible ; son nom (Qayni), qui semble lui donner Caïn (Qayn) pour ancêtre éponyme, relève d'une forme de « dérision généalogique ». Le « signe de Caïn » mentionné dans la Genèse pourrait être le tatouage distinctif des Qénites. (fr)
- According to the Hebrew Bible, the Kenites (/ˈkiːnaɪt/ or /ˈkɛnaɪt/; Hebrew: קֵינִי Qēinī) were a nomadic tribe in the ancient Levant. The Kenites were coppersmiths and metalworkers. According to some scholars, they are descendants of Cain, though the Bible does not give their origin. They played an important role in the history of ancient Israel, although the Kenites descended from Rechab maintained a distinct, nomadic lifestyle for some time. Kenite is a rendition of Hebrew קֵינִי Qeni. According to Wilhelm Gesenius, the name is kabbalistically derived from the name Cain (קַיִן Qayin). According to A. H. Sayce, the name Kenite or Qéní, is identical to an Aramaic word meaning a smith, which in its turn is a cognate of Hebrew Qayin, with the meaning ‘a lance’. According to the Kenite hypothesis, Yahweh was historically a Midian deity, and the association of Moses' father-in-law with Midian reflects the historical adoption of the Midianite cult by the Hebrews. Moses apparently identified Jethro's concept of God, Yahweh, with the Israelites' God El Shaddai. (en)
- Los ceneos, cineos, quineos o kenitas (no confundir con los sineos, pueblo de origen semita que aparece en Génesis X: 17, Números XXIV: 21 -22 y I Crónicas I: 15), también conocidos posteriormente como recabitas, fueron un pueblo bíblico que convivió armónicamente junto al pueblo israelita en la tierra de Canaán desde el periodo narrado por el Libro de los Jueces. Alcanzaron su mayor protagonismo en la época de los dos reinos, principalmente en el tiempo previo a la caída del Primer Templo a manos de los babilonios. Su rastro en la Biblia se pierde tras el retorno de los judíos del exilio babilónico. (es)
- Keni (bahasa Ibrani: קינים, pengucapan [qiˈnim]) merupakan suatu kaum nomadik di Levant kuno, yang tercatat dalam Alkitab Ibrani atau Perjanjian Lama di Alkitab Kristen. Para sarjana memandang bahwa mereka memainkan peranan penting dalam sejarah Israel kuno dan terutama merupakan tukang tembaga dan pekerja logam. Hakim-hakim 1:16 mengidentifikasi bahwa ipar Musa, Hobab, adalah "orang Keni". Kelompok tertentu dari kaum Keni tinggal di antara populasi orang Israel, termasuk keturunan Hobab, saudara ipar Musa itu. Di kemudian hari, orang Keni keturunan Rekhab memiliki gaya hidup yang berbeda, yaitu berpindah-pindah tempat untuk beberapa waktu. (in)
- 겐 족속(히브리어: קֵינִי, 영어: Kenites)은 모세의 장인 이드로의 자손 혹은 의 자손이다. (ko)
- I Keniti (in ebraico קינים, Qînîm), o anche Cinei, erano un clan madianita, che abitava a sud di Israele, nel Sinai. Erano dediti alla pastorizia, ma anche all'estrazione del rame e alla lavorazione dei metalli. Come gli altri madianiti, anche i keniti erano ritenuti discendenti di Abramo e della sua seconda moglie Keturà. Secondo la Bibbia Mosè sposò la figlia del sacerdote kenita Reuel, detto anche Ietro. Parte dei keniti si aggregò agli israeliti e in Genesi 15,19 il loro territorio è citato fra quelli che IHWH avrebbe donato ai discendenti di Abramo. Secondo alcuni studiosi IHWH sarebbe il dio originario dei keniti, fatto proprio dagli israeliti. (it)
- Kenici (hebr. קינים) – starożytny lud koczowniczy zamieszkujący południe Kanaanu, kilkukrotnie wzmiankowany w Biblii. Po raz pierwszy wymienieni w Księdze Rodzaju (Rdz 15,19) jako jeden z ludów zamieszkujących ziemię przyobiecaną Abrahamowi. Ich pierwotne siedziby znajdowały się na Synaju. Nazwa ludu wywodzona jest od imienia Kain i rdzenia oznaczającego kowalstwo, co skłania do przypuszczeń, iż Kenici zajmowali się właśnie tą profesją. Według Księgi Sędziów (Sdz 1,16) Jetro, teść Mojżesza, był Kenitą, chociaż w Księdze Wyjścia opisany został jako Midianita. Na podstawie tego passusu identyfikuje się Kenitów jako jedno z plemion midianickich. Kenici wzięli udział w wędrówce Żydów do Ziemi Obiecanej, ich obozowisko zostało wspomniane przez Balaama (Lb 24,21-22). Po przybyciu do Kanaanu osiedlili się w południowej Judzie, niedaleko miasta Arad na pustyni Negew (Sdz 1,16). W późniejszym okresie część z nich wywędrowała na północ, do Galilei (Sdz 4,11). Kenici utrzymywali przyjazne relacje z Izraelitami; Jael, żona Chebera Kenity, wydała im ukrywającego się w jej namiocie Siserę (Sdz 5,24-26). Podczas wojny z Amalekitami Kenici zostali ostrzeżeni przez Saula, by opuścić ich siedziby, przez co uniknęli śmierci (1Sm 15,6). Później Dawid podzielił się z nimi łupami wojennymi (1Sm 30,29). Passus z 1 Księgi Kronik (1Krn 2,55) poświadcza, iż w późniejszych czasach potomkowie Kenitów mieszkali pośród Ludu Izraela. Spośród nich mieli wywodzić się Rechabici. Na podstawie wzmianki o pochodzeniu Jetry w Sdz 1,16 oraz jego przedstawienia w Księdze Wyjścia jako wyznawcy Jahwe, część uczonych przyjęła tezę, iż jahwizm był pierwotnie religią kenicką, zapożyczoną później przez Żydów. Pogląd ten, sformułowany po raz pierwszy przez Ghillany’ego, spotkał się z poparciem takich biblistów jak Tiele, Stade, , , , H.P. Smith i Barton. (pl)
- Os queneus eram um dos povos nomades que viviam em clãs nas terras prometidas de Canaã, no levante e que, segundo a Bíblia, tiveram um papel muito importante na formação da religião dos hebreus. Com efeito, a biblia refere um sacerdote queneu; Jetro, descendente de Midiã, que terá iniciado Moisés, seu genro, no oficio do sacerdócio. (pt)
- Кене́и (Кенеяне; Кениты; др.-евр. קיני; лат. Cinei; греч. Κιναῖοι) — родственное евреям библейское кочевое племя (Быт. 15:19; 1Пар. 2:55), обитавшее на северо-западе Аравии. Из этого племени происходил тесть Моисея Иофор (Суд. 1:16). В первый раз кенеи упоминаются во времена Авраама, в числе народов, земля которых была обещана Господом Аврааму (Быт. XV, 19). Находились в некоторой связи с мадианитянами, так как тесть Моисея, священник Иофор, называется кенеянином, хотя и жительствовал в земле мадиамской (Суд. 1:164:11). Посему-то кенеи имели большее или меньшее отношение к евреям и считались, хотя и отдаленными, потомками Авраама. Часть их, быть может, сблизилась с евреями в пустыне (Чис. 24:29—31). Валаам указывает на их укрепления и предсказывает разорение оных и плен их (Чис. 24:21, 22). Во времена Деворы и Варака — обитали у дубравы в , близ города Кедеса. Другая ветвь кенитян, быть может главнейшая, обитала среди амаликитян, против которых Саул вёл истребительную войну. Желая уберечь родственный народ от истребления, Саул предложил им отделиться от среды амаликитян (1Цар. 15:6). Города кенейские упоминаются в эпоху царя Давида (1Цар. 30:29). Кенеи считались потомками Каина (Чис. 24:21, 22) и славились своим кузнечным делом. (ru)
- Кенії (івр. קינים) — древній кочовий народ, що жив на півдні Ханаану, згаданий кілька разів з в Біблії. Вперше згадується в Книзі Буття (Бт. 15:19) як один із народів, що населяють землю, обіцяну Аврааму. Їх початкове місце перебування знаходилося на Синаї. Ім'я народу походить від імені Каїна (Чис. 21:22) і кореня, що означає ковальство, що у свою чергу призводить до припущення, що кенії були задіяні в цій професії. Згідно з Книгою суддів (Сд 1:16), Їтро, тесть Мойсея, був кенієм, хоча в Книзі Виходу він був описаний як мідіянин. На підставі цього уривку кенії визначені як одне з племен мідіянітів. Кенії брали участь у подорожі євреїв до Обітованої землі, їх табір згадував віщун Валаам (Числа 24, 21-22). Після прибуття у Ханаан вони оселилися на території південної Юдеї, недалеко від міста Арад у пустелі Негев (Суд. 1:16). Пізніше деякі з них мігрували на північ до Галілеї (Суд. 4:11). Кенії мали дружні стосунки з ізраїльтянами; Яїл, дружина кеніянина Хевера, вбила Сісеру, що ховався в її наметі (Суд. 5: 24-26). Під час війни з амалекітянами Саул попередив кеніїв щоби ті залишити свої домівки відділилися від амалекитян та врятувалися від смерті (1 Сам 15,6). Пізніше Давид поділився з ними здобиччю війни (1Сам 30:29). Пасаж з 1- ї Книги хроніки (1Хр. 2:55) свідчить, що в пізніші часи нащадки кеніїв жили серед народу Ізраїлю На підставі згадування про походження Їтро в Сд. 1:16 та його представлення в Книзі Виходу як послідовників Ягве, деякі вчені припускають у , що ягвізм спочатку був релігією кеніїв, пізніше запозиченою євреями. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Els quenites foren una tribu seminòmada, segurament part del grup dels madianites que vivien al Sinaí i sud de Judà. Eren un poble de pastors i ferrers. El sogre de Moisès, Hobab, pertanyia a aquest grup. Per concessió de David, van poder viure en part del territori que abans fou dels amalequites i van acabar fusionats amb la resta dels jueus. Un grup anomenat els recabites és considerat pertanyent al grup dels quenites. El seu ancestre mític seria Caín. Es creu que el déu Jahvé fou inicialment una divinitat dels quenites dels que després va passar als jueus. (ca)
- Les Qénites (ou Qéniens, Kéniens, Quénites, Kénites) sont un peuple mentionné dans quelques passages de la Bible ; son nom (Qayni), qui semble lui donner Caïn (Qayn) pour ancêtre éponyme, relève d'une forme de « dérision généalogique ». Le « signe de Caïn » mentionné dans la Genèse pourrait être le tatouage distinctif des Qénites. (fr)
- Keni (bahasa Ibrani: קינים, pengucapan [qiˈnim]) merupakan suatu kaum nomadik di Levant kuno, yang tercatat dalam Alkitab Ibrani atau Perjanjian Lama di Alkitab Kristen. Para sarjana memandang bahwa mereka memainkan peranan penting dalam sejarah Israel kuno dan terutama merupakan tukang tembaga dan pekerja logam. Hakim-hakim 1:16 mengidentifikasi bahwa ipar Musa, Hobab, adalah "orang Keni". Kelompok tertentu dari kaum Keni tinggal di antara populasi orang Israel, termasuk keturunan Hobab, saudara ipar Musa itu. Di kemudian hari, orang Keni keturunan Rekhab memiliki gaya hidup yang berbeda, yaitu berpindah-pindah tempat untuk beberapa waktu. (in)
- 겐 족속(히브리어: קֵינִי, 영어: Kenites)은 모세의 장인 이드로의 자손 혹은 의 자손이다. (ko)
- Os queneus eram um dos povos nomades que viviam em clãs nas terras prometidas de Canaã, no levante e que, segundo a Bíblia, tiveram um papel muito importante na formação da religião dos hebreus. Com efeito, a biblia refere um sacerdote queneu; Jetro, descendente de Midiã, que terá iniciado Moisés, seu genro, no oficio do sacerdócio. (pt)
- Bei den Kenitern (hebr.: קינים) handelte es sich um einen nomadischen Stamm wahrscheinlich aus dem Ostjordanland und im Negev, der mehrfach in der Bibel erwähnt wird. Laut Num 24,21 war Kain ihr Stammvater. Gen 15,19 rechnet die Keniter zu den elf vorisraelitischen Völkern, deren Land („vom Grenzbach Ägyptens bis zum [...] Euphrat“) den Nachkommen Abrahams versprochen wird. In der sehr ähnlichen Liste der sieben Völker, die die Israeliten nach dem Einzug ins Gelobte Land der Vernichtung weihen sollen (Dtn 7,1 ), fehlen sie hingegen. (de)
- Οι Κεναίοι, ή Κινίτες ήταν αρχαίος βιβλικός λαός που αναφέρεται στη Παλαιά Διαθήκη. Τους Κεναίους αναφέρει ο Μωυσής στη Γένεση. Οι Κεναίοι ήταν ένας αρχαιότατος νομαδικός λαός που κατήλθε και εγκαταστάθηκε μόνιμα στην αρχαία Παλαιστίνη πριν την εκεί εγκατάσταση του Αβραάμ, οι απόγονοι του οποίου καθοδηγούμενοι από τον Γιαχβέ έμελλε να υποτάξουν και αυτόν τον λαό μεταξύ άλλων εισβάλλοντας στα εδάφη τους. Οι Κεναίοι μετά την μόνιμη εγκατάστασή τους άρχισαν να ασχολούνται ιδιαίτερα με την μεταλλουργία όπου και αναδείχθηκαν σπουδαίοι μεταλλουργοί ιδίως χαλκουργοί.Στους μετέπειτα χρόνους μνημονεύονται σε διακλαδώσεις ανάλογα των χώρων εξάπλωσής τους βόρεια και νότια της περιοχής των Μαδιανιτών που πιθανώς να συγγένευαν φυλετικά. Έτσι αναφέρονται εγκατεστημένοι και βόρεια πλησίον των Αμαληκιτών, (el)
- Los ceneos, cineos, quineos o kenitas (no confundir con los sineos, pueblo de origen semita que aparece en Génesis X: 17, Números XXIV: 21 -22 y I Crónicas I: 15), también conocidos posteriormente como recabitas, fueron un pueblo bíblico que convivió armónicamente junto al pueblo israelita en la tierra de Canaán desde el periodo narrado por el Libro de los Jueces. (es)
- According to the Hebrew Bible, the Kenites (/ˈkiːnaɪt/ or /ˈkɛnaɪt/; Hebrew: קֵינִי Qēinī) were a nomadic tribe in the ancient Levant. The Kenites were coppersmiths and metalworkers. According to some scholars, they are descendants of Cain, though the Bible does not give their origin. They played an important role in the history of ancient Israel, although the Kenites descended from Rechab maintained a distinct, nomadic lifestyle for some time. (en)
- I Keniti (in ebraico קינים, Qînîm), o anche Cinei, erano un clan madianita, che abitava a sud di Israele, nel Sinai. Erano dediti alla pastorizia, ma anche all'estrazione del rame e alla lavorazione dei metalli. Come gli altri madianiti, anche i keniti erano ritenuti discendenti di Abramo e della sua seconda moglie Keturà. (it)
- Kenici (hebr. קינים) – starożytny lud koczowniczy zamieszkujący południe Kanaanu, kilkukrotnie wzmiankowany w Biblii. Po raz pierwszy wymienieni w Księdze Rodzaju (Rdz 15,19) jako jeden z ludów zamieszkujących ziemię przyobiecaną Abrahamowi. Ich pierwotne siedziby znajdowały się na Synaju. Nazwa ludu wywodzona jest od imienia Kain i rdzenia oznaczającego kowalstwo, co skłania do przypuszczeń, iż Kenici zajmowali się właśnie tą profesją. Według Księgi Sędziów (Sdz 1,16) Jetro, teść Mojżesza, był Kenitą, chociaż w Księdze Wyjścia opisany został jako Midianita. Na podstawie tego passusu identyfikuje się Kenitów jako jedno z plemion midianickich. (pl)
- Кене́и (Кенеяне; Кениты; др.-евр. קיני; лат. Cinei; греч. Κιναῖοι) — родственное евреям библейское кочевое племя (Быт. 15:19; 1Пар. 2:55), обитавшее на северо-западе Аравии. Из этого племени происходил тесть Моисея Иофор (Суд. 1:16). Во времена Деворы и Варака — обитали у дубравы в , близ города Кедеса. Другая ветвь кенитян, быть может главнейшая, обитала среди амаликитян, против которых Саул вёл истребительную войну. Желая уберечь родственный народ от истребления, Саул предложил им отделиться от среды амаликитян (1Цар. 15:6). (ru)
- Кенії (івр. קינים) — древній кочовий народ, що жив на півдні Ханаану, згаданий кілька разів з в Біблії. Вперше згадується в Книзі Буття (Бт. 15:19) як один із народів, що населяють землю, обіцяну Аврааму. Їх початкове місце перебування знаходилося на Синаї. Ім'я народу походить від імені Каїна (Чис. 21:22) і кореня, що означає ковальство, що у свою чергу призводить до припущення, що кенії були задіяні в цій професії. Згідно з Книгою суддів (Сд 1:16), Їтро, тесть Мойсея, був кенієм, хоча в Книзі Виходу він був описаний як мідіянин. На підставі цього уривку кенії визначені як одне з племен мідіянітів. (uk)
|
