| dbo:abstract
|
- إدريس شاه (1924 - 1996 م) هو كاتب ومتصوف أفغاني. ولد في سيملا في الهند لأب هو سردار إقبال علي شاه وهو أفغاني الأصل، غير أنه ترعرع في نواحي لندن. له مؤلفات عديدة ترجمت إلى أكثر من 12 لغة، وبيع منها أكثر من 15 مليون نسخة. أشهر آثاره هو كتاب «الصوفيون» (بالإنجليزية: The Sufis) وقد ترجمها بيومي قنديل إلى العربية (المجلس الأعلى للثقافة، 2005 م)، وكتاب طريقة الصوفي، الذي ترجمته سماء زكي المحاسني ونشرته «منشورات بيروت» سنة 1989. وُلد شاه في الهند البريطانية، وهو سليل عائلة من النبلاء الأفغان من جهة والده وأم اسكتلندية، ونشأ بشكل أساسي في إنجلترا. ركزت كتاباته المبكرة على السحر والشعوذة. في عام 1960 أسس دار نشر، مطبعة أوكتاجون، وأنتج ترجمات لكلاسيكيات الصوفية بالإضافة إلى عناوين خاصة به. كان عمله الأساسي «الصوفيون» الذي ظهر عام 1964 ولاقى قبولًا دوليًا. في عام 1965، أسس شاه معهد البحوث الثقافية، وهي مؤسسة خيرية تعليمية مقرها لندن مكرسة لدراسة السلوك والثقافة البشرية. تأسست منظمة مماثلة، معهد دراسة المعرفة البشرية، في الولايات المتحدة تحت إدارة روبرت أورنستين أستاذ علم النفس بجامعة ستانفورد، الذي عينه شاه نائبه في الولايات المتحدة. في كتاباته، قدم شاه الصوفية كشكل عالمي من الحكمة التي سبقت الإسلام. أكد على أن الصوفية لم تكن جامدة ولكنها كانت تتكيف دائمًا مع الوقت والمكان والناس الحاليين، فقد صاغ تعاليمه بمصطلحات نفسية غربية. استخدم شاه بشكل مكثف القصص والأمثال التعليمية التقليدية، وهي نصوص تحتوي على طبقات متعددة من المعاني مصممة لإثارة البصيرة والتأمل الذاتي في القارئ. ربما اشتهر بمجموعاته من قصص الملا نصر الدين الفكاهية. تعرض شاه في بعض الأحيان لانتقادات من قبل المستشرقين الذين شككوا في مؤهلاته وخلفيته. كان دوره في الجدل الدائر حول ترجمة جديدة لرباعيات عمر الخيام، التي نشرها صديقه روبرت غريفز وشقيقه الأكبر عمر علي شاه، بإخضاعها لتدقيق خاص. ومع ذلك، كان لديه أيضًا العديد من المدافعين البارزين، وعلى رأسهم الروائية دوريس ليسينج. اعتُرف بالشاه كمتحدث باسم الصوفية في الغرب وحاضر كأستاذ زائر في عدد من الجامعات الغربية. لعبت أعماله دورًا مهمًا في تقديم الصوفية كشكل من أشكال الحكمة الروحية التي يمكن للأفراد الوصول إليها وليس بالضرورة مرتبطة بأي دين معين. (ar)
- Idries Shah (auch Idris Shah; * 16. Juni 1924 in Shimla; † 23. November 1996 in London) war ein Autor, der Lehren des Sufismus im Westen bekannt machte und popularisierte. (de)
- Ο Ίντρις Σαχ , γεννηθείς Σαγιέντ Ίντρις Ελ-Χασίμι (Αραβικά: سيد إدريس هاشمي) και με το ψευδώνυμο Αρκόν Νταραούλ, ήταν συγγραφέας και δάσκαλος της Σουφικής παράδοσης ο οποίος έγραψε πάνω απο 35 βιβλία με θέματα που εκτείνονται από την ψυχολογία και την πνευματικότητα ως τα ταξιδιωτικά τετράδια και τις πολιτισμικές σπουδές. Γεννήθηκε στην Ινδία, απόγονος οικογένειας Αφγανών ευγενών και μεγάλωσε κυρίως στην Αγγλία. Τα πρώτα του συγγράμματα επικεντρώνονταν στη μαγεία και τη . Το 1960 ίδρυσε τον εκδοτικό οίκο Octagon Press και δημοσίευσε μεταφράσεις Σούφι κλασσικών καθώς και δικά του έργα. Το σημαίνων έργο του το οποίο πρωτοεμφανίστηκε το 1964 είχε καλή υποδοχή διεθνώς. Το 1965 ο Σαχ ίδρυσε το (Institute for Cultural Research), ένα μορφωτικό ίδρυμα με βάση το Λονδίνο, αφιερωμένο στην μελέτη της ανθρώπινης συμπεριφοράς και καλλιέργειας. Ένας παρόμοιος οργανισμός, το (Institute for the Study of Human Knowledge, ISHK) υπάρχει στις Ηνωμένες Πολιτείες υπό τη διεύθυνση του καθηγητή ψυχολογίας στο Πανεπιστήμιο του Στάνφορντ, Ρόμπερτ Όρνσταϊν, τον οποίο ο Σαχ επιφόρτισε ως βοηθό του στις ΗΠΑ. Στα γραπτά του ο Σαχ παρουσίασε τον ως μια οικουμενική μορφή σοφίας η οποία προηγείται του Ισλάμ. Τονίζοντας ότι ο Σουφισμός δεν ήταν στατικός αλλά προσαρμόζόταν πάντα στην εποχή του, το μέρος και τους ανθρώπους, πλαισίωσε τη διδασκαλία του με Δυτικούς ψυχολογικούς όρους. Ο Σαχ έκανε συχνή χρήση παραδοσιακών διδακτικών ιστοριών και παραβολών. Τα κείμενα αυτά περιείχαν πολλαπλά νοηματικά επίπεδα σχεδιασμένα να διεγύρουν την κατανόηση και την περισυλλογή του αναγνώστη. Είναι ίσως πιο γνωστός για τις συλλογές του με ιστορίες του Μουλά Νασρεντίν Χότζα. Ο Σαχ δέχτηκε κριτική κατά καιρούς απο οι οποίοι αμφέβαλαν για τις ικανότητές του και το παρελθόν του. Ο ρόλος του στη διαμάχη γύρω από μια νέα μετάφραση των του Ομάρ Καγιάμ, η οποία δημοσιεύτηκε από τον φίλο του Ρόμπερτ Γκρέιβς και τον αδελφό του δέχτηκε ιδιαίτερα σκληρή κριτική. Παρ' όλα αυτά είχε επίσης και πολλούς αξιοσημείωτους υπερασπιστές, με κύρια ανάμεσά τους την Ντόρις Λέσινγκ. Ο Σαχ αναγνωρίστηκε τελικά ως εκπρόσωπος του Σουφισμού στη Δύση και έδωσε διαλέξεις ως προσκεκλημένος καθηγητής σε πολλά δυτικά πανεπιστήμια. Τα έργα του έπαιξαν σημαντικό ρόλο στο να παρουσιάσουν το Σουφισμό ως μια μορφή πνευματικότητας προσεγγίσιμη σε ατομικό επίπεδο και όχι απαραίτητα συνδεδεμένη με οποιαδήποτε συγκεκριμένη θρησκεία. (el)
- Idries Ŝah, ankaŭ Idries Shah (en paŝtuna lingvo: ادريس شاه, en urdua: ادریس شاه; 16a de Junio 1924 – 23a de Novembro 1996), konata ankaŭ kiel Idris Shah, denaske Sayed Idries el-Hashimi (en araba: سيد إدريس هاشمي) kaj per la plumnomo Arkon Daraul, estis verkisto kaj instruisto en la sufiisma tradicio, kiu verkis ĉirkaŭ tri dekojn da libroj pri temoj game el psikologio kaj spiriteco al veturlibroj kaj kulturaj studoj, kaj ankaŭ grava pensulo de la 20-a jarcento. Naskiĝinta en Hindio, posteulo de nobela familio de Paŝtunoj el Afganio, Ŝah kreskiĝis ĉefe en Anglio. Liaj fruaj verkoj centriĝis al temoj kiel magio kaj sorĉado. En 1960 li fondis eldonejon nome Octagon Press, kaj produktis tradukojn de klasikaj tekstoj de Sufiismo same kiel propraj verkoj. Lia plej ikona verko estis La Sufiistoj, kiu aperis en 1964 kaj ricevis laŭdojn internacie. En 1965, Ŝah fondis en Londono la Institute for Cultural Research (Instituto por Kultura Esplorado), nome edukorganizo dediĉita al la studo de la homa konduto kaj de la kulturo. Simila organizo, nome la Institute for the Study of Human Knowledge, konata ankaŭ kiel ISHK (Instituto por la Studo de la Homa Konduto) ekzistas en Usono, sub estreco de la psikologo kaj profesoro de la Universitato Stanford Robert Ornstein, nomumita de Ŝah kiel lia sendito en Usono. En siaj verkoj, Ŝah prezentas Sufiismon kiel universala formo de saĝeco antaŭa al Islamo, metante emfazon al la dinamismon de la Sufiismo, ties nestata naturo kiu ĉiam adaptiĝas al la nuntempo, kongrue kun la koncernaj lokoj kaj homoj. Krome li enkadrigis siajn instruojn en terminoj de la okcidenta psikologio. Ŝah faris etendan uzadon de rakontoj, tradicia sciaro kaj paraboloj, tekstoj kiuj enhavas multajn tavolojn de signifoj desegnitaj por aktivigi memrigardon kaj meditadon en la leganto. Eble li estas plej konata pro siaj kolektoj de la amuzaj historioj de . Ŝah estis foje kritikita de orientistoj kiuj pridubis liajn konojn. Lia rolo en la polemiko kiun vekis nova traduko de la Robajĝat de Omar Ĥajam, publikigita de lia amiko Robert Graves kaj lia pli aĝa frato, Omar Ali Ŝah, estis celo de detala ekzameno. Tamen, li havis ankaŭ nombrajn defendantojn, inter kiuj elstaris la romanistino (kaj ricevinto de la Nobel-premio de literaturo) Doris Lessing. Ŝah estis agnoskita kiel proparolanto de Sufiismo en Okcidento kaj prie prelegis kiel vizitprofesoro en granda nombro de universitatoj de Okcidento. Liaj verkoj ludis gravan rolon por prezenti Sufiismon kiel formo de spirita saĝeco nerelegia kaj individua. (eo)
- Idries Shah (/ˈɪdrɪs ˈʃɑː/; Hindi: इदरीस शाह, Pashto: ادريس شاه, Urdu: ادریس شاه; 16 June 1924 – 23 November 1996), also known as Idris Shah, né Sayed Idries el-Hashimi (Arabic: سيد إدريس هاشمي) and by the pen name Arkon Daraul, was an author and thinker, and a teacher in the Sufi tradition. Shah wrote over three dozen books on topics ranging from psychology and spirituality to travelogues and culture studies. Born in British India, the descendant of a family of Afghan nobles on his father's side and a Scottish mother, Shah grew up mainly in England. His early writings centred on magic and witchcraft. In 1960 he established a publishing house, Octagon Press, producing translations of Sufi classics as well as titles of his own. His seminal work was The Sufis, which appeared in 1964 and was well received internationally. In 1965, Shah founded the Institute for Cultural Research, a London-based educational charity devoted to the study of human behaviour and culture. A similar organisation, the Institute for the Study of Human Knowledge (ISHK), was established in the United States under the directorship of Stanford University psychology professor Robert Ornstein, whom Shah appointed as his deputy in the U.S. In his writings, Shah presented Sufism as a universal form of wisdom that predated Islam. Emphasizing that Sufism was not static but always adapted itself to the current time, place and people, he framed his teaching in Western psychological terms. Shah made extensive use of traditional teaching stories and parables, texts that contained multiple layers of meaning designed to trigger insight and self-reflection in the reader. He is perhaps best known for his collections of humorous Mulla Nasrudin stories. Shah was at times criticized by orientalists who questioned his credentials and background. His role in the controversy surrounding a new translation of the Rubaiyat of Omar Khayyam, published by his friend Robert Graves and his older brother Omar Ali-Shah, came in for particular scrutiny. However, he also had many notable defenders, chief among them the novelist Doris Lessing. Shah came to be recognized as a spokesman for Sufism in the West and lectured as a visiting professor at a number of Western universities. His works have played a significant part in presenting Sufism as a form of spiritual wisdom approachable by individuals and not necessarily attached to any specific religion. (en)
- Idries Shah (16 de junio de 1924 – 23 de noviembre de 1996) (en Urdu: ادریس شاه, en Hindi: इदरीस शाह) fue un autor que escribió más de tres docenas de libros que versan sobre temas que van desde la psicología y espiritualidad hasta diarios de viajes y estudios culturales. Nacido en la India, descendiente de una familia noble de Afganistán, Shah creció principalmente en Inglaterra. Sus escritos tempranos se centraron en temas como magia y brujería. En 1960 fundó una casa editorial llamada Octagon Press, produciendo traducciones de textos clásicos Sufis como también títulos propios. Su trabajo más emblemático fue Los Sufis, el cual apareció en 1964 gozando de una buena recepción internacional. En 1965, Shah fundó en Londres el Institute for Cultural Research (Instituto para la Investigación Cultural), una organización educativa sin fines de lucro dedicada al estudio del comportamiento humano y de la cultura. Una organización similar, el Institute for the Study of Human Knowledge, también conocido como ISHK (Instituto para el Estudio del Conocimiento Humano) existe en los Estados Unidos de América, bajo la dirección del psicólogo y profesor de la Universidad de Stanford Robert Ornstein. En sus escritos, Shah presenta al Sufismo como una forma universal de sabiduría anterior al Islam, poniendo el énfasis en la dinamicidad del Sufismo, su naturaleza no estática que siempre se adapta al tiempo presente, de acuerdo al lugar y a la gente involucrada. Además enmarcó su enseñanza en términos psicológicos occidentales. Shah hizo una extensiva utilización de cuentos-enseñanza tradicionales y de parábolas, textos que contienen múltiples capas de significados diseñados para activar introspección y autorreflexión en el lector. Quizá él sea más conocido por sus colecciones de las historias cómicas del Mula Nasrudín. En ocasiones Shah fue criticado por orientalistas que cuestionaron sus credenciales y antecedentes. Su rol en la controversia que despertó una nueva traducción del Rubaiyat de Omar Khayyam, publicado por su amigo Robert Graves y su hermano mayor, Omar Ali Shah, fue objeto de un minucioso examen. Sin embargo, tuvo también numerosos defensores, entre los cuales se destacó la novelista (y ganadora del premio Nobel de literatura) Doris Lessing. Shah llegó a ser reconocido como un vocero del Sufismo en Occidente y dictó conferencias en calidad de profesor visitante en un gran número de universidades occidentales. Sus trabajos han jugado un rol significativo en presentar al Sufismo como una forma de sabiduría espiritual secular e individual. (es)
- Idries Shah (persan : ادریس شاه, ourdou : ادریس شاه, hindi : इदरीस शाह), né le 16 juin 1924 à Simla et mort le 23 novembre 1996 à Londres, également connu sous le nom d’Idris Shah, né Sayed Idries el-Hashimi (Arabe : سيد إدريس هاشمي) et sous le pseudonyme d’Arkon Daraul, est un écrivain britannique et enseignant de la tradition soufie. Il a écrit plus de trois douzaines de livres sur des sujets partant de la psychologie et la spiritualité et allant jusqu’aux carnets de voyage et études culturelles. Né en Inde et descendant d’une noble famille afghane, Shah grandit principalement en Angleterre. Ses premiers écrits se rapportent à la magie et à la sorcellerie. En 1960, il ouvre une maison d’édition, Octogon Press, distribuant des traductions des classiques soufis ainsi que ses propres productions. Les Soufis (The Sufis), son œuvre-phare, parait en 1964 et est bien accueilli au niveau international. En 1965, Shah fonde l’Institut pour la recherche culturelle ( (en)), une association caritative et pédagogique basée à Londres et consacrée à l’étude de la culture et du comportement humain. Une organisation similaire, l’Institut pour l’étude de la connaissance humaine ( (en) ; ISHK), existe aux États-Unis, sous la direction du professeur en psychologie (en) de l’Université Stanford, nommé par Shah comme son représentant aux États-Unis. Dans ses travaux, Shah présente le soufisme comme une forme universelle de sagesse précédant l’islam. Il insiste sur le fait que le soufisme n’est pas une chose statique, mais toujours en adaptation constante au lieu, au temps et aux personnes concernées. C’est ainsi qu’il formule ses enseignements en reprenant les termes de la psychologie occidentale. Shah fait également un usage abondant des paraboles et des (en) traditionnelles ; des textes aux multiples pistes de lecture élaborés dans le but de stimuler une vision et une auto-réflexion chez le lecteur. Peut-être est-il plus connu pour ses collections d’histoires drôles figurant le Mulla Nasrudin. Shah a parfois été critiqué par certains orientalistes remettant en question ses qualifications et son parcours [citation requise]. Son rôle dans la controverse entourant la nouvelle traduction des Rubaïyat (quatrains) d’Omar Khayyâm, publiée par son ami Robert Graves et son grand-frère Omar Ali-Shah, a été passé au crible. Mais c’était sans compter ses défenseurs remarquables ; la première étant l’écrivaine Doris Lessing. Shah fut finalement reconnu comme le porte-parole du soufisme en Occident et participa à des conférences en tant que professeur-invité à un certain nombre d’universités occidentales. Ses travaux ont joué un grand rôle dans la présentation du soufisme comme une forme individualiste de sagesse spirituelle et non nécessairement reliée à une religion en particulier. (fr)
- Idries Shah (Simla, 16 juni 1924 – Londen, 23 november 1996) was een Afghaanse schrijver. Hij schreef meer dan 30 boeken over antropologie, psychologie, literatuur, reizen, filosofie en het soefisme. Van zijn boeken zijn meer dan 15 miljoen stuks in twaalf talen verkocht. Shah werd geboren in Simla, India. Zijn moeder was Schots, zijn vader stamde rechtstreeks af van de profeet Mohammed. Idries Shah zorgde ervoor dat het westen kennis maakte met het soefisme. Hij had grote invloed op enkele intellectuelen, waaronder Doris Lessing. Zijn definitie van soefisme was liberaal in die zin dat hij vond dat het soefisme ouder was dan de islam en dus niet afhankelijk was van de Koran. Als docent was Shah groot voorstander van onderwijs op maat, waarbij rekening gehouden werd met de capaciteiten van individuele leerlingen in plaats van het geven van standaard onderwijs aan iedereen. Idries Shah kreeg verschillende kinderen. Een van hen, werd bekend door haar documentaire over rechten van vrouwen in Afghanistan (Beneath the Veil). Hij maakte zich sterk voor de Afghaanse Mujahuddin tijdens de Russische bezetting van Afghanistan. Hij overleed in Londen. (nl)
- Idries Shah (Simla, 16 giugno 1924 – Londra, 23 novembre 1996), anche conosciuto come Idris Shah, nato Sayed Idries el-Hashimi (in arabo: سيد إدريس هاشمي) e con lo pseudonimo di Arkon Daraul, è stato uno scrittore britannico, autore di alcune decine di libri di argomento psicologico e spirituale, ma anche di diari di viaggio e di studi culturali.Nato in India, discendente da una nobile famiglia originaria dell'Afghanistan, Shah è cresciuto principalmente in Inghilterra. I suoi primi scritti sono incentrati su temi quali la magia e la stregoneria. Nel 1960 ha fondato una casa editrice chiamata Octagon Press, presentando traduzioni dei classici sufi e titoli originali. La sua opera più emblematica è I Sufi, che apparve nel 1964, ottenendo una buona accoglienza in ambito internazionale. Nel 1965 Shah fondò a Londra l'Istituto per la Ricerca Culturale (Institute for Cultural Research), un'organizzazione educativa non-profit dedicata allo studio del comportamento umano e culturale. Un'organizzazione simile, l'Institute for the Study of Human Knowledge (Istituto per lo Studio della Conoscenza Umana), conosciuto anche come ISHK, esiste negli Stati Uniti, sotto la direzione dello psicologo e docente dell'Università di Stanford Robert Ornstein. Nei suoi scritti Shah presentò il Sufismo come una forma di sapienza universale precedente all'Islam, e ponendo l'enfasi sulla dinamicità del Sufismo, la cui natura non statica sempre si adatta al tempo presente, in accordo al luogo e alla gente coinvolta, egli formulò il suo insegnamento in termini psicologici comprensibili ad un pubblico occidentale. Shah ha fatto largo uso di storie-insegnamento tradizionali e di parabole, testi che contengono molteplici strati di significati disegnati per attivare l'introspezione e l'autoriflessione nel lettore. Forse la sua raccolta più conosciuta di storie umoristiche è quella del Mulla Nasrudin. In diverse occasioni Shah è stato criticato da Orientalisti che mettevano in dubbio le sue credenziali e il suo background. Il suo ruolo nella controversia sorta a seguito della pubblicazione, ad opera dell'amico Robert Graves e del fratello maggiore, , di una nuova traduzione del Rubaiyat di Omar Khayyam, fu oggetto di un minuzioso esame. Tuttavia ha avuto anche molti sostenitori, tra i quali spicca la scrittrice (e vincitrice del premio Nobel per la letteratura) Doris Lessing. Shah è stato riconosciuto come portavoce del Sufismo in Occidente e ha preso parte a conferenze in un gran numero di università occidentali. I suoi lavori hanno avuto un ruolo significativo nel presentare il Sufismo come una forma di sapienza spirituale laica e individuale. (it)
- Idries Shah, Idris Shah lub Aarkon Daraul (ur. 16 czerwca 1924 w Indiach w Shimli, zm. 23 listopada 1996 w Wielkiej Brytanii) – brytyjsko-afgański pisarz, nauczyciel sufizmu i autor blisko czterdziestu książek na temat: psychologii, sufizmu, duchowości, podróży i kultury. (pl)
- Idries Shah (persiska: ادریس شاه, urdu: ادریس شاه, hindi: इदरीस शाह); även känd som Idris Shah, född Sayed Idries el-Hashimi (arabiska: سيد إدريس هاشمي) och med pseudonymen Arkon Daraul, född 16 juni 1924 i Simla (nuvarande Shimla) i Brittiska Indien, död 23 november 1996 i London, var en indisk-brittisk författare med afghanska anor som var sufilärare och skrev mer än tre dussin böcker inom ämnen som sträcker sig från psykologi och andlighet till reselitteratur och kulturstudier. Han föddes i Indien, som ättling i en kunglig pashtun-afghansk familj och växte huvudsakligen upp i England. Hans tidigare skrifter behandlade magi och häxeri. 1960 grundade han bokförlaget Octagon Press, som gav ut översättningen av sufiklassiker och hans egna titlar. Den banbrytande boken The Sufis kom 1964 och blev väl mottagen internationellt. 1965 grundade Shah the Institute for Cultural Research, ett London-baserat välgörenhetsinstitut inriktat på studier av mänskligt beteende och kultur. En liknande organisation, the Institute for the Study of Human Knowledge (ISHK), finns i USA under ledning av Robert Ornstein, professor i psykologi vid Stanford University, vilken Shah utnämnde som sin ställföreträdare i USA. I sina böcker presenterar Shah sufism som en universell form av visdom vilken föregick islam. Med betoning på att sufism inte var statisk utan alltid anpassade sig till tiden, platsen och människorna, utformade han sin lära i västerländska, psykologiska termer. Shah använde sig mycket av traditionella s.k. teaching stories, lärande berättelser och parabler, texter som innehöll flera lager av innebörder ägnade att trigga till insikt och självreflektion hos läsaren. Han är kanske mest känd för sina samlingar humoristiska historier om Mulla Nasrudin Shah kritiserades ibland av orientalister som ifrågasatte hans referenser och bakgrund. Hans roll i kontroversen angående en nyöversättning av Rubaiyat av Omar Khayyam publicerad av vännen Robert Graves och hans äldre bror Omar Ali-Shah, blev speciellt utsatt för granskning. Men han hade också många ryktbara försvarare, den främsta bland dem författarinnan Doris Lessing. Shah blev erkänd talesman för sufism i väst och var gästföreläsande professor vid flera västerländska universitet. Hans arbete har spelat en betydelsefull roll i presentationen av sufism som en sekulär, individualistisk form av andlig visdom, inte nödvändigtvis kopplad till någon speciell religion. (sv)
- Idries Shah (16 de junho de 1924 – 23 de novembro de 1996) (persa: ادریس شاه, Urdu: ادریس شاه, Hindi: इदरीस शाह;),também conhecido como Idris Shah, ou ainda Saíde Idris al-Hashimi (árabe: سيد إدريس الهاشمي) e pelo pseudônimo Arkon Daraul, foi autor e mestre da tradição Sufi que escreveu mais que três dezenas de títulos cujos temas abrangem desde a psicologia e espiritualidade a livros de viagem e estudos culturais. Nascido na India e descendente de nobres Pashtun, Shah viveu a maior parte da sua infância na Inglaterra. Seus primeiros trabalhos focalizaram os temas de magia e bruxaria. Em 1960 fundou a editora , que publicou clássicos da tradição Sufi, bem como vários de seus próprios livros. Seu trabalho seminal, Os Sufis, lançado em 1964, foi muito bem recebido internacionalmente. Em 1965, Shah fundou o , uma instituição de caridade educacional sediada em Londres e dedicada ao estudo de cultura e comportamento humano. Uma organização similar, o (sigla em inglês, ISHK), existe nos Estados Unidos sob direção do professor de psicologia , da Universidade de Stanford, nomeado por Shah para ser seu representante nos EUA. Em livros e artigos Shah apresentava Sufismo como uma forma universal de sabedoria de origem anterior ao Islã. Enfatizando o fato de que o Sufismo é uma forma de ensinamento que sempre se adapta ao tempo, ao lugar e às pessoas, ele o apresentou em termos psicológicos ocidentais. Fazia uso extensivo de parábolas e contos tradicionais, bem como textos de origem ocidental com várias camadas de significado projetadas para provocar a percepção e a auto-reflexão por parte do leitor. Ele é talvez melhor conhecido por suas coleções humorísticas sobre Mullah Nasrudin. Shah foi por vezes criticado por orientalistas que questionavam suas credenciais e background. Seu papel na controvérsia em torno de uma nova tradução do Rubaiyat de Omar Khayyam, publicado por seu amigo Robert Graves e seu irmão mais velho Omar Ali-Shah, teve um escrutínio especial. No entanto, ele também tinha muitos defensores notáveis, sendo a mais eminente entre eles a romancista Doris Lessing. Shah chegou a ser reconhecido como porta-voz do Sufismo no Ocidente, e lecionou como professor visitante em várias universidades ocidentais. Suas obras têm desempenhado um papel significativo na apresentação de Sufismo como uma forma individualista de uma sabedoria espiritual não necessariamente ligada a nenhuma religião específica. (pt)
- И́дрис Шах (англ. Idries Shah, пушту ادريس شاه, хинди इदरीस शाह; 16 июня 1924 — 23 ноября 1996), также известный как Сейид Идрис эль-Хашими (араб. سيد إدريس هاشمي) и по криптониму Аркон Дарол (англ. Arkon Daraul) — писатель и учитель в суфийской (неосуфийской) традиции, написавший более трёх дюжин книг на темы от психологии и духовности до путешествий и исследований культуры. Рождённый в Индии, потомок афганской знатной семьи, Шах вырос, главным образом, в Англии. Его ранние произведения сосредоточены на магии и колдовстве. В 1960 году он основал издательство Octagon Press, выпускающее переводы суфийских классиков, также как и его собственные работы. Его плодотворной работой стали , появившиеся в 1964 году и хорошо принятые на международном уровне. В 1965 году Шах основал , лондонское образовательное благотворительное учреждение, посвящённое изучению человеческого поведения и культуры. Схожая организация, , существует в Соединённых Штатах, под руководством профессора психологии Стэнфордского университета , которого Шах назначил своим заместителем в США. В своих трудах Шах представляет суфизм как универсальную форму мудрости, которая предшествует исламу. Подчёркивая, что суфизм не статичен, а всегда приспосабливается к текущему времени, месту и людям, он выражал своё учение в западных психологических терминах. Шах широко применял традиционные и параболы (притчи) — тексты, которые содержат несколько смысловых слоёв и предназначены для запуска глубокого понимания и самонаблюдения читателя. Возможно, больше всего Шах известен своими собраниями юмористических историй про Ходжу Насреддина. Временами Шах подвергался критике востоковедов, которые выражали сомнение в его полномочиях и подготовке. Роль Шаха в полемике, связанной с новым переводом рубаи Омара Хайяма, опубликованным его другом Робертом Грейвсом и старшим братом , получила особенно пристальное внимание. Однако у Шаха было и много известных защитников, главная из которых — писательница Дорис Лессинг. Шах пришёл к признанию его представителем суфизма на Западе и в качестве приглашённого профессора читал лекции в ряде западных университетов. Его работы сыграли значительную роль в представлении суфизма как индивидуалистической формы духовной мудрости, не обязательно связанной с какой-либо определённой религией. (ru)
- Ідріс Шах ([ˈɪdrɪs ˈʃɑː]; пушту ادريس شاه, гінді इदरीस शाह; 16 червня 1924 – 23 листопада 1996), також відомий як Ідріс Шах, Сеїд Ідріс ель-Хашимі (араб. سيد إدريس هاشمي), та під псевдонімом Аркон Дараул — автор і вчитель суфійської традиції, який написав більш ніж три дюжини книг на теми від психології та духовності до подорожей та культурних досліджень. Народжений у Індії, нащадок родини афганських дворян, Шах зростав здебільшого в Англії. Його ранні твори зосереджені на магії і чаклунстві. У 1960 році він створив видавництво «Octagon Press», що випускає як переклади суфійських класиків, так і його власні твори. Його основоположною роботою є », яка з'явилася в 1964 році і була схвально прийнята на міжнародному рівні. У 1965 році Шах заснував — освітню благодійну організацію, що базувалася в Лондоні, з метою вивчання людської поведінки та культури. Подібна організація — (HK) існує в Сполучених Штатах під керівництвом професора психології Стенфордського університету , якого Шах призначив своїм представником у США. У своїх творах Шах представив суфізм як універсальну форму мудрості яка передувала ісламу. Підкреслюючи, що суфізм ніколи не був статичним, але завжди адаптував себе до поточного часу, місця та людей, він сформував своє вчення у термінах західної психології. Шах широко використовував традиційні та притчі, тексти, що містять багато шарів смислів, призначених щоб активувати глибоке розуміння та самоспостереження у читача. Він, мабуть, найбільш відомий завдяки своїй колекції гумористичних історій про Ходжу Насреддіна. Часом Шаха критикували сходознавці, які піддавали сумніву його академічні повноваження та кваліфікацію. Його роль у полеміці стосовно нових перекладів Рубаїв Омара Хайама, опублікованих його другом Робертом Грейвсом та його братом Омаром Алі-Шахом, стала об'єктом особливої уваги. Однак він також мав багато відомих захисників, лідер серед яких — новеліст Доріс Лессінг. Шах став відомим як представник суфізму на Заході і читав лекції як запрошений професор ряду західних університетів. Його роботи відіграли значну роль у поданні суфізму як форми духовної мудрості, не обов'язково пов'язаної з будь-якою певною релігією". (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Idries Shah (auch Idris Shah; * 16. Juni 1924 in Shimla; † 23. November 1996 in London) war ein Autor, der Lehren des Sufismus im Westen bekannt machte und popularisierte. (de)
- Idries Shah, Idris Shah lub Aarkon Daraul (ur. 16 czerwca 1924 w Indiach w Shimli, zm. 23 listopada 1996 w Wielkiej Brytanii) – brytyjsko-afgański pisarz, nauczyciel sufizmu i autor blisko czterdziestu książek na temat: psychologii, sufizmu, duchowości, podróży i kultury. (pl)
- إدريس شاه (1924 - 1996 م) هو كاتب ومتصوف أفغاني. ولد في سيملا في الهند لأب هو سردار إقبال علي شاه وهو أفغاني الأصل، غير أنه ترعرع في نواحي لندن. له مؤلفات عديدة ترجمت إلى أكثر من 12 لغة، وبيع منها أكثر من 15 مليون نسخة. أشهر آثاره هو كتاب «الصوفيون» (بالإنجليزية: The Sufis) وقد ترجمها بيومي قنديل إلى العربية (المجلس الأعلى للثقافة، 2005 م)، وكتاب طريقة الصوفي، الذي ترجمته سماء زكي المحاسني ونشرته «منشورات بيروت» سنة 1989. (ar)
- Ο Ίντρις Σαχ , γεννηθείς Σαγιέντ Ίντρις Ελ-Χασίμι (Αραβικά: سيد إدريس هاشمي) και με το ψευδώνυμο Αρκόν Νταραούλ, ήταν συγγραφέας και δάσκαλος της Σουφικής παράδοσης ο οποίος έγραψε πάνω απο 35 βιβλία με θέματα που εκτείνονται από την ψυχολογία και την πνευματικότητα ως τα ταξιδιωτικά τετράδια και τις πολιτισμικές σπουδές. (el)
- Idries Ŝah, ankaŭ Idries Shah (en paŝtuna lingvo: ادريس شاه, en urdua: ادریس شاه; 16a de Junio 1924 – 23a de Novembro 1996), konata ankaŭ kiel Idris Shah, denaske Sayed Idries el-Hashimi (en araba: سيد إدريس هاشمي) kaj per la plumnomo Arkon Daraul, estis verkisto kaj instruisto en la sufiisma tradicio, kiu verkis ĉirkaŭ tri dekojn da libroj pri temoj game el psikologio kaj spiriteco al veturlibroj kaj kulturaj studoj, kaj ankaŭ grava pensulo de la 20-a jarcento. (eo)
- Idries Shah (/ˈɪdrɪs ˈʃɑː/; Hindi: इदरीस शाह, Pashto: ادريس شاه, Urdu: ادریس شاه; 16 June 1924 – 23 November 1996), also known as Idris Shah, né Sayed Idries el-Hashimi (Arabic: سيد إدريس هاشمي) and by the pen name Arkon Daraul, was an author and thinker, and a teacher in the Sufi tradition. Shah wrote over three dozen books on topics ranging from psychology and spirituality to travelogues and culture studies. (en)
- Idries Shah (16 de junio de 1924 – 23 de noviembre de 1996) (en Urdu: ادریس شاه, en Hindi: इदरीस शाह) fue un autor que escribió más de tres docenas de libros que versan sobre temas que van desde la psicología y espiritualidad hasta diarios de viajes y estudios culturales. (es)
- Idries Shah (persan : ادریس شاه, ourdou : ادریس شاه, hindi : इदरीस शाह), né le 16 juin 1924 à Simla et mort le 23 novembre 1996 à Londres, également connu sous le nom d’Idris Shah, né Sayed Idries el-Hashimi (Arabe : سيد إدريس هاشمي) et sous le pseudonyme d’Arkon Daraul, est un écrivain britannique et enseignant de la tradition soufie. Il a écrit plus de trois douzaines de livres sur des sujets partant de la psychologie et la spiritualité et allant jusqu’aux carnets de voyage et études culturelles. (fr)
- Idries Shah (Simla, 16 giugno 1924 – Londra, 23 novembre 1996), anche conosciuto come Idris Shah, nato Sayed Idries el-Hashimi (in arabo: سيد إدريس هاشمي) e con lo pseudonimo di Arkon Daraul, è stato uno scrittore britannico, autore di alcune decine di libri di argomento psicologico e spirituale, ma anche di diari di viaggio e di studi culturali.Nato in India, discendente da una nobile famiglia originaria dell'Afghanistan, Shah è cresciuto principalmente in Inghilterra. I suoi primi scritti sono incentrati su temi quali la magia e la stregoneria. Nel 1960 ha fondato una casa editrice chiamata Octagon Press, presentando traduzioni dei classici sufi e titoli originali. La sua opera più emblematica è I Sufi, che apparve nel 1964, ottenendo una buona accoglienza in ambito internazionale. Nel 1 (it)
- Idries Shah (Simla, 16 juni 1924 – Londen, 23 november 1996) was een Afghaanse schrijver. Hij schreef meer dan 30 boeken over antropologie, psychologie, literatuur, reizen, filosofie en het soefisme. Van zijn boeken zijn meer dan 15 miljoen stuks in twaalf talen verkocht. Idries Shah kreeg verschillende kinderen. Een van hen, werd bekend door haar documentaire over rechten van vrouwen in Afghanistan (Beneath the Veil). Hij maakte zich sterk voor de Afghaanse Mujahuddin tijdens de Russische bezetting van Afghanistan. Hij overleed in Londen. (nl)
- Idries Shah (16 de junho de 1924 – 23 de novembro de 1996) (persa: ادریس شاه, Urdu: ادریس شاه, Hindi: इदरीस शाह;),também conhecido como Idris Shah, ou ainda Saíde Idris al-Hashimi (árabe: سيد إدريس الهاشمي) e pelo pseudônimo Arkon Daraul, foi autor e mestre da tradição Sufi que escreveu mais que três dezenas de títulos cujos temas abrangem desde a psicologia e espiritualidade a livros de viagem e estudos culturais. (pt)
- Idries Shah (persiska: ادریس شاه, urdu: ادریس شاه, hindi: इदरीस शाह); även känd som Idris Shah, född Sayed Idries el-Hashimi (arabiska: سيد إدريس هاشمي) och med pseudonymen Arkon Daraul, född 16 juni 1924 i Simla (nuvarande Shimla) i Brittiska Indien, död 23 november 1996 i London, var en indisk-brittisk författare med afghanska anor som var sufilärare och skrev mer än tre dussin böcker inom ämnen som sträcker sig från psykologi och andlighet till reselitteratur och kulturstudier. (sv)
- И́дрис Шах (англ. Idries Shah, пушту ادريس شاه, хинди इदरीस शाह; 16 июня 1924 — 23 ноября 1996), также известный как Сейид Идрис эль-Хашими (араб. سيد إدريس هاشمي) и по криптониму Аркон Дарол (англ. Arkon Daraul) — писатель и учитель в суфийской (неосуфийской) традиции, написавший более трёх дюжин книг на темы от психологии и духовности до путешествий и исследований культуры. (ru)
- Ідріс Шах ([ˈɪdrɪs ˈʃɑː]; пушту ادريس شاه, гінді इदरीस शाह; 16 червня 1924 – 23 листопада 1996), також відомий як Ідріс Шах, Сеїд Ідріс ель-Хашимі (араб. سيد إدريس هاشمي), та під псевдонімом Аркон Дараул — автор і вчитель суфійської традиції, який написав більш ніж три дюжини книг на теми від психології та духовності до подорожей та культурних досліджень. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
