| dbo:abstract
|
- El Hōjōki és una narració escrita en 1212 per . El tema principal és la impermanència del món (mujō), un dels pilars bàsics de la cosmologia budista que indica que tot el que existeix és efímer. S'il·lustra a través de l'enumeració de desastres naturals en un gènere anomenat zuihitsu, un tipus d'assaig d'actualitat japonès. L'obra s'inicia amb la imatge d'un riu sempre en moviment, que canvia permanentment, en una metàfora molt similar a la d'Heràclit. L'autor, retirat a una cabana, reflexiona sobre la vida, que es regeix pel signe de la manca de perdurabilitat. Descriu tots els desastres que va presenciar quan encara no era monjo i residia a la capital del país, que el porten a meditar sobre la naturalesa humana, que busca seguretat en un món impossible. La darrera part reflecteix com a contrast la vida d'ermità al bosc, i inclou elements del tòpic del Beatus ille. Els elements de la natura, que al principi semblen terrorífics, acaben sent portadors de bellesa, perquè la percepció depèn de l'acceptació per part de la ment de com funciona l'existència. Separat del món, l'autor i protagonista por trobar finalment la pau d'esperit i dedica els seus dies a la contemplació del paisatge, la pregària i la lectura. La visió del món urbà és fortament negativa. Els desastres naturals, inevitables, actuen com a imatge de la decadència dels costums i la crisi política, que sí que es poden evitar amb un canvi de valors. Per això el narrador vol allunyar-se dels altres, que l'han decebut, i buscar una vida de solitud enmig de la natura. El to pessimista és propi de la literatura medieval japonesa, quan havia passat el període Heian d'esplendor. S'hi aprecia una forta influència del relat , on també el protagonista es retira del món després de comprovar-ne la manca de sentit. L'estil és realista, tant en les descripcions de la vida a Kyoto com la del camp i ofereix nombrosos detalls sobre els costums locals de l'època. A diferència d'altres obres del període, el Hōjōki ha circulat àmpliament en manuscrits ben conservats i ha estat traduït a diverses llengües estrangeres com a exemple de literatura budista. La popularitat de la narració ha fet que formi part del canon japonès i que el lloc on s'alçava la cabana on vivia l'ermità s'hagi convertit en un lloc turístic amb la reproducció d'aquell habitatge. (ca)
- Záznamy z poustevny (japonsky: 方丈記, Hódžóki) jsou jedním z důležitých krátkých děl japonské zápiskové literatury období Kamakura (1185 - 1333). Jejich autorem je (1153 - 1216). Dílo dokončené v roce 1212 popisuje katastrofy (ohěň, zemětřesení, hladomor), které postihly lid v hlavním městě Kjótu. Čómei se stal buddhistickým mnichem a stěhoval se stále dále a dále do hor, kde nakonec žil v osamění v malé chýši. Právě název této mnišské chýše (nebo poustevny) zvané hódžó dal vzniknout názvu celého díla. Úvodní věty Zápisků z poustevny jsou v japonské literatuře považovány za proslavený symbol mudžó (無常) (pomíjivosti): „Proud plynoucí řeky neustává, přitom však to není táž voda. Pěna rozplývající se na tišinách mizí a zase se utváří, ale nestane se, že by setrvala dlouho.“ (Novák) Do češtiny dílo přeložil Miroslav Novák a vyšlo jako součást sbírky Zápisky z volných chvil. (cs)
- Das Hōjōki (japanisch 方丈記 ‚Aufzeichnungen aus meiner Hütte‘) von Kamo no Chōmei (1153–1216) gilt als eines von drei Meisterwerken in der literarischen Gattung der Zuihitsu (Miszellenliteratur). Dieses kurze, aber sehr vielschichtige Werk, das auch als Meisterwerk Chōmeis gilt, wurde 1212, in der ausgehenden Heian-Zeit und in der beginnenden Kamakura-Zeit vollendet. Die Entstehungszeit dieser Aufzeichnung war geprägt vom Verfall der höfischen Kultur in der Heian-Zeit, von den politischen Wirren um den Gempei-Krieg zwischen dem Geschlecht der Minamoto und der Taira, dem Aufkommen neuer Strukturen wie der Übernahme der Macht durch den Kriegsadel (Buke) und dem Vordringen der buddhistischen Schule vom Reinen Land (Jōdo-shū). Die Umwälzungen jener Zeit führten zum Verfall der Sitten, zu einer allgemeinen Verunsicherung und Zukunftsangst der Menschen. Das Hōjōki schildert in essayistisch dichter Form die Endzeitstimmung jener Tage und es verwebt persönliches Schicksal, historische Fakten und den Verlust des religiösen Halts zu einem der vielschichtigsten Werke des japanischen Mittelalters. (de)
- Hōjōki (方丈記, literally "square-jō record"), variously translated as An Account of My Hut or The Ten Foot Square Hut, is an important and popular short work of the early Kamakura period (1185–1333) in Japan by Kamo no Chōmei. Written in March 1212, the work depicts the Buddhist concept of impermanence (mujō) through the description of various disasters such as earthquake, famine, whirlwind and conflagration that befall the people of the capital city Kyoto. The author Chōmei, who in his early career worked as court poet and was also an accomplished player of the biwa and koto, became a Buddhist monk in his fifties and moved farther and farther into the mountains, eventually living in a 10-foot square hut located at Mt. Hino. The work has been classified both as belonging to the zuihitsu genre and as Buddhist literature. Now considered as a Japanese literary classic, the work remains part of the Japanese school curriculum. The opening sentence of Hōjōki is famous in Japanese literature as an expression of mujō, the transience of things: The flow of the river never ceases, And the water never stays the same. Bubbles float on the surface of pools, Bursting, re-forming, never lingering. They’re like the people in this world and their dwellings. (Stavros) This invites comparison with the aphorism panta rhei (everything flows) ascribed to Heraclitus, which uses the same image of a changing river, and the Latin adages Omnia mutantur and Tempora mutantur. The text was heavily influenced by 's Chiteiki (982). In addition, Chōmei based his small hut, and much of his philosophical outlook, on the accounts of the Indian sage Vimalakīrti from the Vimalakīrti Sūtra. (en)
- Hōjōki (方丈記), diversement traduit Notes de ma cabane de moine ou La Cabane de dix pieds carrés, est un important petit texte japonais de Kamo no Chōmei, rédigé à l'époque de Kamakura (1185-1333). Écrit en 1212, il relate les catastrophes qui s'abattent sur la population de Kyoto, des tremblements de terre à la famine et aux incendies. Chōmei se fait moine bouddhiste et se retire de plus en plus dans les montagnes pour finalement vivre dans une cabane de dix mètres carrés. L’œuvre appartient au genre zuihitsu. La première phrase du Hōjōki est célèbre dans la littérature japonaise en tant qu'expression du mujō, le caractère éphémère de ce monde : « Le courant de la rivière qui s'écoule ne s'interrompt pas et pourtant l'eau n'est pas la même eau qu'auparavant. La mousse qui flotte sur les eaux stagnantes, qui disparaît, qui réapparaît, ne reste jamais la même très longtemps. De même en va-t-il avec les gens et les abris de ce monde. » Cela rappelle le panta rhei (« tout s'écoule ») caractéristique d'Héraclite, qui emploie la même image de la rivière changeante et les adages latins et (en). Le texte est fortement influencé par le Chiteiki (982) de Yoshishige no Yasutane. Par ailleurs, Chōmei construit sa petite cabane et beaucoup de ses conceptions philosophiques d'après les méditations du sage indien Vimalakīrti dans le Sūtra de Vimalakīrti. (fr)
- Hōjōki (方丈記 ''Hōjōki''? traducido a veces como "Canto a la vida desde una choza", "Notas desde mi cabaña de monje" o "Pensamientos desde mi cabaña") es una obra corta escrita en 1212 por Kamo no Chōmei. Describe los desastres que se suscitaron para la gente de Kioto desde los terremotos a la hambruna y el fuego. Chōmei se transforma en monje budista y se aleja más y más hacia las montañas, hasta terminar viviendo en una pequeña choza de 3 metros cuadrados. La frase inicial del Hōjōki es famosa en la literatura japonesa, como una expresión de temporalidad (Mujou (無常 Mujou?)), la trascendencia en este mundo: "La corriente del río jamás se detiene, el agua fluye y nunca permanece la misma. Las burbujas que flotan en el remanso son ilusorias: se desvanecen, se rehacen y no duran largo rato." Hōjōki (es)
- Hōjōki (方丈記) (lett. Ricordi di un jō quadrato; Ricordi della mia capanna o Ricordi di un eremo), opera di Kamo no Chōmei, scritta nel 1212. (it)
- 호조키(方丈記, ほうじょうき) (鴨長明, かものちょうめい)가 쓴 일본 가마쿠라 시대의 문학작품이다. 일본 중세문학의 대표적인 수필로 꼽히며, 약 100년후에 집필된 요시다 겐코의 쓰레즈레구사(徒然草) 및 세이 쇼나곤의 마쿠라노소시(枕草子)와 함께 일본 3대 수필로 불린다. 제목인 호조키는 가모노 초메이가 속세를 등지고 은둔 생활을 하던 중 1장(丈) 4방(方)의 암자에서 글을 쓴 데에서 붙여진 이름이다. (ko)
- 『方丈記』（現代語表記：ほうじょうき、歴史的仮名遣：はうぢやうき）は、鴨長明による鎌倉時代の随筆。日本中世文学の代表的な随筆とされ、『徒然草』兼好法師、『枕草子』清少納言とならぶ「古典日本三大随筆」に数えられる。 (ja)
- Hôjôki (方丈記), traduzido como Relatos da minha cabana, é uma importante e curta obra do gênero zuihitsu, do período Kamakura (1185–1333) no Japão, assinado por Ren’in, o nome budista de Kamo no Chōmei, poeta japonês. Escrito em 1212, o trabalho retrata o conceito budista de impermanência (mujō) através da descrição de vários desastres, como terremoto, fome, turbilhão e conflagração que recaem sobre o povo da capital, Quioto. O autor Chōmei, que em seu início de carreira trabalhou como poeta da corte e também era um talentoso realizador do biwa e do koto, tornou-se um monge budista aos cinquenta e poucos anos e foi morar nas montanhas, vivendo em uma cabana de 3 metros quadrados, no Monte Hino. O trabalho foi classificado como pertencente ao gênero zuihitsu e como literatura budista. Agora considerado um clássico literário japonês, o trabalho continua sendo parte do currículo escolar japonês. (pt)
- Ходзёки (方丈記, ほうじょうき, «Записки из кельи») — памятник японской литературы в жанре дзуйхицу 13 века, периода Камакура. Написан монахом Камо-но Тёмэем около 1212 года в одном свитке. Пропитан буддистской идеей непостоянства человеческого бытия, полон описаний жизни отшельника и природы, которая его окружает. Написан японской азбукой каной и китайскими иероглифами. Представляет собой своеобразный дневник, художественно окрашенную запись событий, свидетелем которых стал его автор — буддийский монах родовитого происхождения Камо-но Тёмэй. Учитывая, что он не принимал участия в боевых столкновениях Тайра и Минамото, «Ходзёки» отличает показанная нейтральность изложения, а также уникальный для средневековых источников простолюдно-обывательский взгляд «снизу» на последствия политических катаклизмов «наверху». В самом разгаре войны Тайра и Минамото Камо Нагаакира ещё не был монахом, занимал должность придворного поэта при императорском дворе, поэтому, будучи лично знаком со многими политиками, государственниками, чиновниками и военачальниками из числа непосредственных участников событий, имел достаточно информации для того, чтобы давать самостоятельные взвешенные оценки действиям властных элит в кризисные времена внутренних смут и войн эпохи диктатуры Тайра. Разочарованный в кровавом хаосе окружающего мира, Камо-но Тёмэй принял в 1203 г. постриг, и тем самым обезопасил себя от необходимости подстраиваться под официальную точку зрения властей на события. Это делает его записки особенно ценными для историков. Наряду с «Записками у изголовья» Сэй-Сёнагон и «Записками от скуки» считается шедевром японской литературы жанра дзуйхицу. (ru)
- 《方丈記》（现代假名遣：ほうじょうき，历史假名遣：はうぢやうき）是鴨長明所著的鎌倉時代的文學作品。代表的隨筆，和吉田兼好的《徒然草》、清少納言的《枕草子》合稱日本三大隨筆。 (zh)
- Ходзьо́кі (方丈記, ほうじょうき, «Записки з келії») — пам'ятка японської літератури у жанрі дзуйхіцу 13 століття, періоду Камакура. Складана ченцем Камо но Тьомеєм близько 1212 року в одному сувої. Проткнута буддистською ідеєю непостійності людського буття, сповнена описів життя самітника і природи, яка його оточує. Написана японською абеткою каною та китайськими ієрогліфами. Являє собою своєрідний щоденник, художньо забарвлений запис подій, свідком яких став його автор - буддійський чернець родовитого походження Камо Чомей. Враховуючи, що він не брав участі в бойових зіткненнях Тайра і Мінамото, "Ходзьокі" вирізняє показана нейтральність викладу, а також унікальний для середньовічних джерел простолюдно-міщанський погляд "знизу" на наслідки політичних катаклізмів "нагорі". Водночас, у самому розпалі війни Мінамото й Тайра Камо Наґаакіра (Камо но Тьомей) ще не був монахом, обіймав посаду придворного поета при імператорському дворі, тому, будучи особисто знайомий з багатьма політиками, державниками, чиновниками і полководцями з числа безпосередніх учасників подій, мав достатньо інформації для того, щоб давати самостійні виважені оцінки діям еліти в кризові часи внутрішніх смут і війн доби диктатури Тайра. Розчарований у кривавому хаосі навколишнього світу, Камо но Тьомей прийняв у 1203 році постриження, й тим самим убезпечив себе від необхідності підлаштовуватися під офіційну точку зору влади на події. Це робить його записки особливо цінними для істориків. Поряд із «Записками у подушки» Сей Сьонаґон і «Записками від нудьги» вважається шедевром японської літератури жанру дзуйхіцу. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Hōjōki (方丈記) (lett. Ricordi di un jō quadrato; Ricordi della mia capanna o Ricordi di un eremo), opera di Kamo no Chōmei, scritta nel 1212. (it)
- 호조키(方丈記, ほうじょうき) (鴨長明, かものちょうめい)가 쓴 일본 가마쿠라 시대의 문학작품이다. 일본 중세문학의 대표적인 수필로 꼽히며, 약 100년후에 집필된 요시다 겐코의 쓰레즈레구사(徒然草) 및 세이 쇼나곤의 마쿠라노소시(枕草子)와 함께 일본 3대 수필로 불린다. 제목인 호조키는 가모노 초메이가 속세를 등지고 은둔 생활을 하던 중 1장(丈) 4방(方)의 암자에서 글을 쓴 데에서 붙여진 이름이다. (ko)
- 『方丈記』（現代語表記：ほうじょうき、歴史的仮名遣：はうぢやうき）は、鴨長明による鎌倉時代の随筆。日本中世文学の代表的な随筆とされ、『徒然草』兼好法師、『枕草子』清少納言とならぶ「古典日本三大随筆」に数えられる。 (ja)
- 《方丈記》（现代假名遣：ほうじょうき，历史假名遣：はうぢやうき）是鴨長明所著的鎌倉時代的文學作品。代表的隨筆，和吉田兼好的《徒然草》、清少納言的《枕草子》合稱日本三大隨筆。 (zh)
- El Hōjōki és una narració escrita en 1212 per . El tema principal és la impermanència del món (mujō), un dels pilars bàsics de la cosmologia budista que indica que tot el que existeix és efímer. S'il·lustra a través de l'enumeració de desastres naturals en un gènere anomenat zuihitsu, un tipus d'assaig d'actualitat japonès. (ca)
- Záznamy z poustevny (japonsky: 方丈記, Hódžóki) jsou jedním z důležitých krátkých děl japonské zápiskové literatury období Kamakura (1185 - 1333). Jejich autorem je (1153 - 1216). Dílo dokončené v roce 1212 popisuje katastrofy (ohěň, zemětřesení, hladomor), které postihly lid v hlavním městě Kjótu. Čómei se stal buddhistickým mnichem a stěhoval se stále dále a dále do hor, kde nakonec žil v osamění v malé chýši. Právě název této mnišské chýše (nebo poustevny) zvané hódžó dal vzniknout názvu celého díla. Do češtiny dílo přeložil Miroslav Novák a vyšlo jako součást sbírky Zápisky z volných chvil. (cs)
- Hōjōki (方丈記, literally "square-jō record"), variously translated as An Account of My Hut or The Ten Foot Square Hut, is an important and popular short work of the early Kamakura period (1185–1333) in Japan by Kamo no Chōmei. Written in March 1212, the work depicts the Buddhist concept of impermanence (mujō) through the description of various disasters such as earthquake, famine, whirlwind and conflagration that befall the people of the capital city Kyoto. The author Chōmei, who in his early career worked as court poet and was also an accomplished player of the biwa and koto, became a Buddhist monk in his fifties and moved farther and farther into the mountains, eventually living in a 10-foot square hut located at Mt. Hino. The work has been classified both as belonging to the zuihitsu genr (en)
- Das Hōjōki (japanisch 方丈記 ‚Aufzeichnungen aus meiner Hütte‘) von Kamo no Chōmei (1153–1216) gilt als eines von drei Meisterwerken in der literarischen Gattung der Zuihitsu (Miszellenliteratur). Dieses kurze, aber sehr vielschichtige Werk, das auch als Meisterwerk Chōmeis gilt, wurde 1212, in der ausgehenden Heian-Zeit und in der beginnenden Kamakura-Zeit vollendet. (de)
- Hōjōki (方丈記 ''Hōjōki''? traducido a veces como "Canto a la vida desde una choza", "Notas desde mi cabaña de monje" o "Pensamientos desde mi cabaña") es una obra corta escrita en 1212 por Kamo no Chōmei. Describe los desastres que se suscitaron para la gente de Kioto desde los terremotos a la hambruna y el fuego. Chōmei se transforma en monje budista y se aleja más y más hacia las montañas, hasta terminar viviendo en una pequeña choza de 3 metros cuadrados. (es)
- Hōjōki (方丈記), diversement traduit Notes de ma cabane de moine ou La Cabane de dix pieds carrés, est un important petit texte japonais de Kamo no Chōmei, rédigé à l'époque de Kamakura (1185-1333). Écrit en 1212, il relate les catastrophes qui s'abattent sur la population de Kyoto, des tremblements de terre à la famine et aux incendies. Chōmei se fait moine bouddhiste et se retire de plus en plus dans les montagnes pour finalement vivre dans une cabane de dix mètres carrés. L’œuvre appartient au genre zuihitsu. (fr)
- Hôjôki (方丈記), traduzido como Relatos da minha cabana, é uma importante e curta obra do gênero zuihitsu, do período Kamakura (1185–1333) no Japão, assinado por Ren’in, o nome budista de Kamo no Chōmei, poeta japonês. (pt)
- Ходзёки (方丈記, ほうじょうき, «Записки из кельи») — памятник японской литературы в жанре дзуйхицу 13 века, периода Камакура. Написан монахом Камо-но Тёмэем около 1212 года в одном свитке. Пропитан буддистской идеей непостоянства человеческого бытия, полон описаний жизни отшельника и природы, которая его окружает. Написан японской азбукой каной и китайскими иероглифами. Наряду с «Записками у изголовья» Сэй-Сёнагон и «Записками от скуки» считается шедевром японской литературы жанра дзуйхицу. (ru)
- Ходзьо́кі (方丈記, ほうじょうき, «Записки з келії») — пам'ятка японської літератури у жанрі дзуйхіцу 13 століття, періоду Камакура. Складана ченцем Камо но Тьомеєм близько 1212 року в одному сувої. Проткнута буддистською ідеєю непостійності людського буття, сповнена описів життя самітника і природи, яка його оточує. Написана японською абеткою каною та китайськими ієрогліфами. Поряд із «Записками у подушки» Сей Сьонаґон і «Записками від нудьги» вважається шедевром японської літератури жанру дзуйхіцу. (uk)
|
