| dbo:abstract
|
- Habituace je nejjednodušším druhem učení a rozumí se jím učení, které je nutné k tomu, abychom ignorovali , který se nám stal známým a který nemá vážné následky - naučíme se např. ignorovat tikot svých hodinek. Tento mechanismus učení má nesmírně důležitou funkci při selektování pozornosti, kdy jsme nuceni se soustředit na důležité podněty a nedůležité musíme ignorovat. Habituace znamená úbytek reakce na opakování téhož podnětu, ale ne na odlišný podnět, nejde tedy o prostou únavu. (cs)
- الاعتياد هو شكل من أشكال التعلم غير الترابطي وفيه تتناقص الاستجابة الفطرية (غير المعززة) للمنبهات بعد التعرض المطول أو المتكرر لها. تشمل الاستجابات المعرضة للاعتياد تلك التي تتضمن الجسد بالكامل (على سبيل المثال، استجابة الفزع لكامل الجسم) أو تلك التي تختص بجزء واحد من الجسد ( اعتياد انطلاق الناقلات العصبية من الخلايا العصبية الحسية للأبلجيا Aplysia في المختبر) نتج عن الانتشار الواسع للاعتياد في جميع شُعَب الحياة البيولوجية وصفه بأنه «أبسط أشكال التعلم وأكثرها عالمية، باعتباره سمة أساسية للحياة مثل الحمض النووي». من الناحية الوظيفية يُعتقد بأن الاعتياد -من خلال تقليل الاستجابة لمنبه- غير هام ارتباطياً، يحرر الموارد المعرفية للمنبهات الأخرى المرتبطة بأحداث مهمة بيولوجيًا (مثل العقوبة/المكافأة). على سبيل المثال، قد تعتاد الكائنات الحية على تكرار الأصوات الصاخبة المفاجئة عندما تتعلم أنه ليس لهذا أي عواقب. قد يعكِس الانخفاضُ التدريجي للسلوك في إجراءات التعويد أيضًا تأثيرات غير محددة -مثل التعب- يجب استبعادها عندما تكون الفائدة في الاعتياد. للاعتياد صلة بالممارسات السريرية، إذ إن عددًا من الحالات العصبية النفسية -من بينها مرض التوحد وانفصام الشخصية والصداع النصفي ومتلازمة توريت- تظهر انخفاضًا في الاعتياد على مجموعة متنوعة من أنواع التنبيه بنوعيه البسيط (النغمة) والمعقد (الوجوه). (ar)
- Habituation (von lateinisch habituari: etwas an sich haben bzw. habitus: Aussehen, Haltung; Adjektiv habituell: zur Gewohnheit geworden), auch Habituierung oder Gewöhnung genannt, bezeichnet die allmählich abnehmende Antwortbereitschaft eines Individuums „auf wiederholt dargebotene Reize, die sich als bedeutungslos erwiesen haben“ und kann „als eine der einfachsten Formen des Lernens aufgefasst werden.“ Die Reaktion auf einen solchen Reiz kann schließlich völlig unterbleiben. Hält man nach Eintritt dieser auch beim Menschen in der Regel nicht-bewusst „erlernten Verhaltensunterdrückung“ den Reiz hinreichend lange fern, nimmt die Reaktionsstärke des Individuums wieder zu. „Die Extinktion unterscheidet sich von der Habituation dadurch, daß sie im Zusammenhang mit vorher erlernten Reaktionen auftritt, während bei der Habituation typischerweise angeborene Reaktionen ablaufen, die nicht durch einen Konditionierungsprozeß entstanden sind.“ Die zentralnervös bedingten Veränderungen der Reaktionsbereitschaft durch Habituation sind ferner zu unterscheiden von der peripher verursachten Anpassungsfähigkeit wie zum Beispiel der Anpassung der Hörempfindlichkeit an ein Dauersignal oder der Anpassung der Pupille an Helligkeitsunterschiede sowie von der Ermüdung. Der gegenteilige Prozess – eine Zunahme der Reaktionsstärke – wird als Sensitivierung bezeichnet. (de)
- Kutimigo estas formo de lernado laŭ kiu organismo malpliigas aŭ ĉesas reagi al stimulo post ripetaj prezentoj. Esence, la organismo lernas ĉesi reagi al stimulo kiu estas jam ne plu biologie elstara. Por ekzemplo, organismoj povas alkutimiĝi por ripeti subitajn laŭtajn bruojn kiam ili lernas ke tiuj ne havas konsekvencojn. Kutimigo kutime referencas al reduktado al denaskaj kutimoj, pli ol al kutimoj disvolvigitaj dum kondiĉado en kiu la procezo estas termigita kiel "nuligo". Plireagigo estus la mala procezo al Kutimigo, tio estas pliigo ĉe la akirita kutimo el ripeta prezentado de stimulo. Povus esti ankaŭ dekomenca pliigo kiel tuja reago antaŭ la malpliigo (plireagiga procezo sekvita de la kutimiga procezo). Alia rilata fenomenono estas stimula ĝeneraligo, kiam kutimigo okazas en reago al aliaj stimuloj kiuj estas similaj al la origina stimulo. La mala procezo, stimula distingo, estas kiam kutimigo ne okazas al aliaj stimuloj kiuj estas dissimilaj al la origina stimuloj. Progresa malpliigo de kutimigo en kutimiga proceduro povas ankaŭ respeguli nespecifajn efikojn kiaj lacecon, kiu devas esti regata kiam la intereso estas kutimigo kiel lernoprocezo. (eo)
- La habituación se refiere al proceso por el que, ante un estímulo repetido, la respuesta es cada vez menos intensa. La habituación se puede considerar la forma más primitiva de aprendizaje, y se da en todos los niveles del organismo, desde el celular hasta el psicológico. Un ejemplo típico se da cuando se trabaja en un ambiente ruidoso: la habituación al ruido produce que este se perciba como menos intenso de lo que es. El proceso opuesto a la habituación es la , que consiste en el aumento de la respuesta ante un estímulo (debido a que sea nuevo o a que sea perjudicial). Habituación y sensibilización son procesos fundamentales en la adaptación de un organismo a su ambiente. La habituación tiene un claro valor evolutivo, porque contribuye a la adaptabilidad del organismo. En cualquier situación, por simple que sea, intervienen tantos estímulos que si el organismo tuviera que responder a todos su conducta sería caótica. La habituación es un descenso de la respuesta ante un estímulo moderado o repetitivo, por lo que se reduce la reactividad a los estímulos irrelevantes y la conducta se organiza y dirige a responder solo a algunos estímulos, en principio más relevantes. La habituación (al igual que la sensibilización) no es una conducta innata. Por el contrario, se trata de verdadero aprendizaje, ya que representa un cambio de conducta a partir de la experiencia. Sin embargo, dado que dicha experiencia se refiere a un único estímulo, se trata de un aprendizaje no asociativo (no se da una asociación de sucesos). Algunos de los parámetros que influyen en la habituación son el tipo de respuesta, la intensidad del estímulo, los intervalos de repetición del estímulo, el estado de motivación, etc. (es)
- Habituation is a form of non-associative learning in which an innate (non-reinforced) response to a stimulus decreases after repeated or prolonged presentations of that stimulus. Responses that habituate include those that involve the intact organism (e.g., full-body startle response) or those that involve only components of the organism (e.g., habituation of neurotransmitter release from in vitro Aplysia sensory neurons). The broad ubiquity of habituation across all biologic phyla has resulted in it being called "the simplest, most universal form of learning...as fundamental a characteristic of life as DNA." Functionally-speaking, by diminishing the response to an inconsequential stimulus, habituation is thought to free-up cognitive resources to other stimuli that are associated with biologically important events (i.e., punishment/reward). For example, organisms may habituate to repeated sudden loud noises when they learn these have no consequences. A progressive decline of a behavior in a habituation procedure may also reflect nonspecific effects such as fatigue, which must be ruled out when the interest is in habituation. Habituation is clinically relevant, as a number of neuropsychiatric conditions, including autism, schizophrenia, migraine, and Tourette's, show reductions in habituation to a variety of stimulus-types both simple (tone) and complex (faces). (en)
- Lagú nó imeacht fhreagairt spontáineach duine ar spreagadh (ionsaí, cosaint, airdeall, srl.), nuair a athdhéantar an spreagadh arís is arís eile gan aon iarmhairt ar fiú trácht uirthi. Má athraítear foirm nó iarmhairt an spreagtha, is féidir an fhreagairt spontáineach roimh an taithí a fháil arís. (ga)
- En psychologie, l'habituation constitue une forme d'apprentissage. Elle consiste en la diminution graduelle (et relativement prolongée) de l'intensité ou de la fréquence d'apparition d'une réponse à la suite de la présentation répétée ou prolongée du stimulus l'ayant déclenchée. L'habituation spécifique est l'accoutumance d'une région déterminée du corps à un stimulus répété, alors que l'habituation générale est l'accoutumance du corps entier à un stimulus répété. Les mécanismes psychophysiologiques responsables du phénomène d'habituation sont de diverses natures en fonction notamment du degré de complexité du stimulus considéré. Sur le plan neuronal, l'habituation s'expliquerait par un épuisement des ressources disponibles à la population de neurones déclenchant la réponse. (fr)
- Habituasi secara sederhana adalah pembiasaan, atau penyesuaian pada suatu hal. Habituasi merupakan salah satu proses pembelajaran non-asosiatif yang tergolong proses pembelajaran dasar, yakni pada saat stimulus diberikan secara terus-menerus maka respon yang dihasilkan akan mengalami penurunan. Sehingga stimulus tidak akan berasosiasi dengan respon. Meskipun terjadi penurunan respon pada proses habituasi, efek yang ditimbulkan tidak membahayakan bagi makhluk. Hal ini dikarenakan saat stimulus terus-menerus diberikan pada makhluk tersebut, maka ia akan menyesuaikan diri dengan baik, sehingga respon tidak ditampilkan dan stimulus akan diabaikan. (in)
- L'abitudine (dal latino habitudo, struttura fisica o morale) è la disposizione o attitudine acquisita mediante un'esperienza ripetuta. Questa disposizione è insita nel comportamento degli esseri umani e degli animali. È stata alla base della scoperta del rito dell'abitudine. (it)
- Habituatie of gewenning is de eenvoudigste vorm van leren. Habituatie is het geleidelijk (passief) wennen aan herhaaldelijke terugkerende prikkels. Het kan al worden aangetoond bij eenvoudige organismen zoals de zeeslak (Aplysia). (nl)
- 습관화(習慣化, 영어: habituation)는 학습의 가장 단순한 형태 중 하나로, 정보가 적거나 아예 없는 자극에는 반응을 일으키지 않는 것을 말한다. 하지만 영속성이라는 점에서 습관화는 대부분의 줄어든 반응(성숙이나 주기적 순환에 따른 변화는 제외)과 구별된다. (ko)
- 馴化（じゅんか、英: Habituation）とは、心理学における概念の一つ。ある刺激がくり返し提示されることによって、その刺激に対する反応が徐徐に見られなくなっていく現象（馴れ、慣れ）を指す。特に、報酬をもたらすわけでも有害なわけでもない中立的な刺激に対して生じやすい。馴化は刺激を特定して起こる。つまり、ある刺激Aに馴化しているときでも、別の刺激Bを提示された場合、生体は刺激Bにはちゃんと反応する。ヒトだけでなくほぼすべての動物が馴化を示す。学習や記憶の基礎研究でよく用いられるアメフラシの他にも、原生生物であるソライロラッパムシ(Stentor coeruleus)でも馴化が起こるという報告がある。 (ja)
- Habituação literalmente originado de habituar-se, criar hábito (Do lat. habitu). Em psicologia, refere-se a uma forma de forma de aprendizagem. Segundo Ernest R. Hilgard (1904-2001) professor de psicologia da Universidade Stanford é um dos quatro tipos básicos de aprendizagem, sendo esta a forma mais simples, distinguindo-se dos processos de aprendizagem descrito nas teorias e experimentos conhecidos como "condicionamento clássico" e "condicionamento operante" ou o grupo de teorias que descrevem a "aprendizagem complexa". Habituação é um exemplo de aprendizagem não associativa em que ocorre uma diminuição automática na intensidade de uma resposta a um estímulo repetitivo, fraco, sem consequências sérias, que permite, por exemplo, ignorar estímulos como ruídos, o tic tac de um relógio etc. Ainda segundo Hilgard (oc. p 282) trata-se de um processo que ocorre em quase todos os níveis do reino animal relacionado ao fenômeno similar que se denomina "sensibilização" ou o processo pelo qual um organismo aprende a intensificar sua reação a um estímulo se um efeito doloroso ou ameaçador que dele advém. Em 1943, Harris em sua clássica revisão, denominou a "habituação" por "inativação ativada" ou "estimulada" comparando-a ao conhecido processo de "extinção" descrito nos experimentos behavioristas como: a ruptura da conexão entre uma resposta operante e seu reforçador. Contudo com afirmado anteriormente trata-se de um exemplo de aprendizagem não associativa, ou perene e deve-se distinguir os desempenhos que implicam numa retenção breve, com apagamento subsequente de outras que envolvem operações que permanecem por toda vida. Segundo Milner deve-se observar também que algumas exigem um esforço voluntário enquanto que outras ocorrem involuntariamente o que pode nos indicar que as diferentes formas de aprendizagem envolvem não só circuitos neurais diferentes com também diferente mecanismos neurais fundamentais. (pt)
- Habituacja, przywykanie – jedna z form nieasocjacyjnego uczenia się; proces poznawczy, polegający na stopniowym zanikaniu reakcji na powtarzający się bodziec, jeżeli nie niesie on żadnych istotnych zmian (informacji). Habituacja związana jest z czynnością układu siatkowatego. Każdy nowy bodziec najpierw wywołuje pobudzające działanie tworu siatkowatego, w miarę powtarzania bodźca układ siatkowaty wywiera działanie hamujące na przekaźnictwo impulsów w związanych z nim drogach czuciowych. W elektroencefalogramie habituacja związana jest z pojawieniem się fal wolnych i synchronizacją zapisu. Przeciwieństwem habituacji jest dyshabituacja. (pl)
- Habituering, tillvänjning, innebär att reaktionen på ett visst stimulus avtar ju mer organismen utsätts för stimuluset i fråga. Detta är även den enklaste formen av inlärning. (sv)
- Привыкание (габитуáция) — это постепенное уменьшение ответной реакции как результат продолжающейся или повторяющейся стимуляции в нормальных условиях (не сопровождается подкреплением стимула). Привыкание свойственно всем живым существам. Следует отличать привыкание от процессов мышечного утомления, а также от . Последняя представляет собой процессы происходящие с сенсорными органами, тогда как привыкание это психические процессы выработки ответной реакции на стимул. Привыкание в отличие от сенсорной адаптации может осуществляться как сознательно, так и неосознанно. Привыкание сходно с процессами затухания выработанной ответной реакции. Выработанная ответная реакция может проявиться даже после прекращения действия стимула. Если стимуляция слабая то привыкание происходит быстрее. Сильная стимуляция может и не сопровождаться привыканием. При прочих равных условиях стимуляция с более высокой частотой повторения вызывает более быстрое привыкание. Определяющим привыкание параметрами является частота и интенсивность стимула. В то же время привыкание происходит при условии соразмерности частоты поведению. Противоположностью привыканию является отвыкание, когда изменившийся сходный стимул вызывает ответную реакцию. Исследуя процессы отвыкания, связанные с проявлением сильного измененного стимула, Томпсон и Спенсер обнаружили, что отвыкание, фактически, не является в полном смысле отвыканием, так как не прерывает процесс привыкания. В этом случае происходит наложение независимого процесса повышенной возбудимости, то есть сенсибилизация. (ru)
- Звикання — згасання реакції на стимул, що повторюється і не підкріплюється заохоченням або покаранням. Звикання - найпримітивніша форма навчання.Це найелементарніша реакція зниження . Вона виникає при багатократному систематичному повторенні певного подразника, що не загрожує організму істотними наслідками, і полягає в поступовомудостатньо стійкому ослабленні самої реакції або у зменшені частоти появи аж до повного її зникнення. Іншими словами, тварина "навчається" не реагувати на подразник, що не завдає йому шкоди, і звикання стає ніби "негативним навчанням". Так, наприклад, людина, що живе в безпосередній близькості до залізниці, незабаром абсолютно перестає реагувати на гуркіт потягів, які проходять, хоча спочатку вони її помітно дратують і заважають спати. Основу формування пошукової поведінки в онтогенезі складають такі проціеси як та навчання в усіх його різноманітних формах. Саме до пошукової фази поведінкового акту належать і прояви елементарної розсудливої діяльності тварин, коли для досягнення мети тварина в новій для неї ситуації оперує поняттями, що раніше в неї сформувались, та уловленими нею емпіричними законами, що з'язують предмети й явища зовнішнього світу . Однією з поширених форм звикання у вищих тварин є згасання орієнтувального рефлексу при багатократному повторенні подразниа, що його спричинив. В орієнтувальній поведінці вищих тварин виділяють два етапи: 1) початкова реакція тривоги і здивування, що супроводжується підвищенням тонусу м'язів і фіксуванням пози (зачаювання); 2) дослідницька реакція уваги- повертання голови, очей і вух до джерела подразнення. Водночас відбувається порівняння нового стимулу зі слідами попередніх подразників. Якщо новий стимул і сліди попередніх подразників сбігаються, орієнтувальна реакція не виникає. Якщо ж інформація про стимул і сліди у пам'яті не збігаються, виникає орієнтувальна реакція. Вважається, що процеси та звикання - це єдині механізми, за допомогою яких набувається індивідуальний досвід у низькоорганізованих тварин. Ми звикаємо до цокання годинника, до шуму води, до рекламних щитів і вивісок. Ці подразники перестають доходити до нашої свідомості. Для нас звикання означає виникнення такого стану, коли легко взнаємо подразники, з якими постійно доводиться стикатися: сприймаючи ці подразники як цілком буденне явище, ми ігноруємо їх. Реакція звикання не є втомою тому, що неможливо встановити ані втому м'язів, ані втому рецепторних апаратів - т. н. сенсорної адаптації. Після вироблення звикання умовний подразник продовжує сприйматися тваринами Якщо його трохи підсилити, він негайно ж викличе реакцію. Звикання поширене надзвичайно широко: від примітивних істот до людини включно. Воно забезпечує адекватність реакцій організму, усуває всі зайві та необов'язкові та дозволяє економити масу енергії. Тварина здатна притерпітися до будь-яких дій, з якими щодня стикається на своїй території, і не реагувати на них ні орієнтовною, ні оборонною реакціями, адаптуватися до товаришів по стаду й обмежити свої реакції, що виникають за їх присутності, лише дійсно необхідними. Завдяки звиканню відбувається стандартизація суспільної поведінки будь-якого ,що одночасно призводить до загострення сприйняття найважливіших ключових стимулів. і включали у свої класифікації також і "інсайт-навчання". Проте і когнітивні процеси, й інсайт-навчання великою мірою належать до сфери розсудливої діяльності. Звикання- найпростіша форма поведінки- вона полягає не у виявленні нової реакції, а у втраті тієї, що була раніше. Якщо тварині запропонувати подразник, який не супроводжується його підкріпленням або покаранням, то тварина поступово перестає на нього реагувати. Наприклад, птахи поступово перестають реагувати на опудало, яке примушує їх відлітати, коли його вперше розташували на полі. Схожі зі звиканням явища знаходять у будь-якій групі тварин, починаючи з найпростіших, всі типові властивості звикання можна знайти на рівні окремих нейронів і нервово-м'язових з'єднань. Звикання представляє собою один із найважливіших процесів пристосування поведінки тварин до умов існування. Звикання також відіграє важливу роль у розвитку поведінки молодих тварин, яким часто погрожують різні хижаки (вони швидко вчаться не реагувати на листя, коли їх ворушить вітер та інші ). Вроджена реакція дзьобання у щойно вилуплених курчат спочатку спрямована на будь-який предмет, але потім відбувається звикання до непотрібних об'єктів. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Habituace je nejjednodušším druhem učení a rozumí se jím učení, které je nutné k tomu, abychom ignorovali , který se nám stal známým a který nemá vážné následky - naučíme se např. ignorovat tikot svých hodinek. Tento mechanismus učení má nesmírně důležitou funkci při selektování pozornosti, kdy jsme nuceni se soustředit na důležité podněty a nedůležité musíme ignorovat. Habituace znamená úbytek reakce na opakování téhož podnětu, ale ne na odlišný podnět, nejde tedy o prostou únavu. (cs)
- Lagú nó imeacht fhreagairt spontáineach duine ar spreagadh (ionsaí, cosaint, airdeall, srl.), nuair a athdhéantar an spreagadh arís is arís eile gan aon iarmhairt ar fiú trácht uirthi. Má athraítear foirm nó iarmhairt an spreagtha, is féidir an fhreagairt spontáineach roimh an taithí a fháil arís. (ga)
- L'abitudine (dal latino habitudo, struttura fisica o morale) è la disposizione o attitudine acquisita mediante un'esperienza ripetuta. Questa disposizione è insita nel comportamento degli esseri umani e degli animali. È stata alla base della scoperta del rito dell'abitudine. (it)
- Habituatie of gewenning is de eenvoudigste vorm van leren. Habituatie is het geleidelijk (passief) wennen aan herhaaldelijke terugkerende prikkels. Het kan al worden aangetoond bij eenvoudige organismen zoals de zeeslak (Aplysia). (nl)
- 습관화(習慣化, 영어: habituation)는 학습의 가장 단순한 형태 중 하나로, 정보가 적거나 아예 없는 자극에는 반응을 일으키지 않는 것을 말한다. 하지만 영속성이라는 점에서 습관화는 대부분의 줄어든 반응(성숙이나 주기적 순환에 따른 변화는 제외)과 구별된다. (ko)
- 馴化（じゅんか、英: Habituation）とは、心理学における概念の一つ。ある刺激がくり返し提示されることによって、その刺激に対する反応が徐徐に見られなくなっていく現象（馴れ、慣れ）を指す。特に、報酬をもたらすわけでも有害なわけでもない中立的な刺激に対して生じやすい。馴化は刺激を特定して起こる。つまり、ある刺激Aに馴化しているときでも、別の刺激Bを提示された場合、生体は刺激Bにはちゃんと反応する。ヒトだけでなくほぼすべての動物が馴化を示す。学習や記憶の基礎研究でよく用いられるアメフラシの他にも、原生生物であるソライロラッパムシ(Stentor coeruleus)でも馴化が起こるという報告がある。 (ja)
- Habituering, tillvänjning, innebär att reaktionen på ett visst stimulus avtar ju mer organismen utsätts för stimuluset i fråga. Detta är även den enklaste formen av inlärning. (sv)
- الاعتياد هو شكل من أشكال التعلم غير الترابطي وفيه تتناقص الاستجابة الفطرية (غير المعززة) للمنبهات بعد التعرض المطول أو المتكرر لها. تشمل الاستجابات المعرضة للاعتياد تلك التي تتضمن الجسد بالكامل (على سبيل المثال، استجابة الفزع لكامل الجسم) أو تلك التي تختص بجزء واحد من الجسد ( اعتياد انطلاق الناقلات العصبية من الخلايا العصبية الحسية للأبلجيا Aplysia في المختبر) (ar)
- Kutimigo estas formo de lernado laŭ kiu organismo malpliigas aŭ ĉesas reagi al stimulo post ripetaj prezentoj. Esence, la organismo lernas ĉesi reagi al stimulo kiu estas jam ne plu biologie elstara. Por ekzemplo, organismoj povas alkutimiĝi por ripeti subitajn laŭtajn bruojn kiam ili lernas ke tiuj ne havas konsekvencojn. Kutimigo kutime referencas al reduktado al denaskaj kutimoj, pli ol al kutimoj disvolvigitaj dum kondiĉado en kiu la procezo estas termigita kiel "nuligo". (eo)
- La habituación se refiere al proceso por el que, ante un estímulo repetido, la respuesta es cada vez menos intensa. La habituación se puede considerar la forma más primitiva de aprendizaje, y se da en todos los niveles del organismo, desde el celular hasta el psicológico. Un ejemplo típico se da cuando se trabaja en un ambiente ruidoso: la habituación al ruido produce que este se perciba como menos intenso de lo que es. (es)
- Habituation is a form of non-associative learning in which an innate (non-reinforced) response to a stimulus decreases after repeated or prolonged presentations of that stimulus. Responses that habituate include those that involve the intact organism (e.g., full-body startle response) or those that involve only components of the organism (e.g., habituation of neurotransmitter release from in vitro Aplysia sensory neurons). The broad ubiquity of habituation across all biologic phyla has resulted in it being called "the simplest, most universal form of learning...as fundamental a characteristic of life as DNA." Functionally-speaking, by diminishing the response to an inconsequential stimulus, habituation is thought to free-up cognitive resources to other stimuli that are associated with biol (en)
- Habituation (von lateinisch habituari: etwas an sich haben bzw. habitus: Aussehen, Haltung; Adjektiv habituell: zur Gewohnheit geworden), auch Habituierung oder Gewöhnung genannt, bezeichnet die allmählich abnehmende Antwortbereitschaft eines Individuums „auf wiederholt dargebotene Reize, die sich als bedeutungslos erwiesen haben“ und kann „als eine der einfachsten Formen des Lernens aufgefasst werden.“ Die Reaktion auf einen solchen Reiz kann schließlich völlig unterbleiben. Hält man nach Eintritt dieser auch beim Menschen in der Regel nicht-bewusst „erlernten Verhaltensunterdrückung“ den Reiz hinreichend lange fern, nimmt die Reaktionsstärke des Individuums wieder zu. (de)
- Habituasi secara sederhana adalah pembiasaan, atau penyesuaian pada suatu hal. Habituasi merupakan salah satu proses pembelajaran non-asosiatif yang tergolong proses pembelajaran dasar, yakni pada saat stimulus diberikan secara terus-menerus maka respon yang dihasilkan akan mengalami penurunan. Sehingga stimulus tidak akan berasosiasi dengan respon. (in)
- En psychologie, l'habituation constitue une forme d'apprentissage. Elle consiste en la diminution graduelle (et relativement prolongée) de l'intensité ou de la fréquence d'apparition d'une réponse à la suite de la présentation répétée ou prolongée du stimulus l'ayant déclenchée. L'habituation spécifique est l'accoutumance d'une région déterminée du corps à un stimulus répété, alors que l'habituation générale est l'accoutumance du corps entier à un stimulus répété. (fr)
- Привыкание (габитуáция) — это постепенное уменьшение ответной реакции как результат продолжающейся или повторяющейся стимуляции в нормальных условиях (не сопровождается подкреплением стимула). Привыкание свойственно всем живым существам. Следует отличать привыкание от процессов мышечного утомления, а также от . Последняя представляет собой процессы происходящие с сенсорными органами, тогда как привыкание это психические процессы выработки ответной реакции на стимул. Привыкание в отличие от сенсорной адаптации может осуществляться как сознательно, так и неосознанно. Привыкание сходно с процессами затухания выработанной ответной реакции. (ru)
- Habituacja, przywykanie – jedna z form nieasocjacyjnego uczenia się; proces poznawczy, polegający na stopniowym zanikaniu reakcji na powtarzający się bodziec, jeżeli nie niesie on żadnych istotnych zmian (informacji). Habituacja związana jest z czynnością układu siatkowatego. Każdy nowy bodziec najpierw wywołuje pobudzające działanie tworu siatkowatego, w miarę powtarzania bodźca układ siatkowaty wywiera działanie hamujące na przekaźnictwo impulsów w związanych z nim drogach czuciowych. W elektroencefalogramie habituacja związana jest z pojawieniem się fal wolnych i synchronizacją zapisu. (pl)
- Habituação literalmente originado de habituar-se, criar hábito (Do lat. habitu). Em psicologia, refere-se a uma forma de forma de aprendizagem. Segundo Ernest R. Hilgard (1904-2001) professor de psicologia da Universidade Stanford é um dos quatro tipos básicos de aprendizagem, sendo esta a forma mais simples, distinguindo-se dos processos de aprendizagem descrito nas teorias e experimentos conhecidos como "condicionamento clássico" e "condicionamento operante" ou o grupo de teorias que descrevem a "aprendizagem complexa". (pt)
- Звикання — згасання реакції на стимул, що повторюється і не підкріплюється заохоченням або покаранням. Звикання - найпримітивніша форма навчання.Це найелементарніша реакція зниження . Вона виникає при багатократному систематичному повторенні певного подразника, що не загрожує організму істотними наслідками, і полягає в поступовомудостатньо стійкому ослабленні самої реакції або у зменшені частоти появи аж до повного її зникнення. Іншими словами, тварина "навчається" не реагувати на подразник, що не завдає йому шкоди, і звикання стає ніби "негативним навчанням". Так, наприклад, людина, що живе в безпосередній близькості до залізниці, незабаром абсолютно перестає реагувати на гуркіт потягів, які проходять, хоча спочатку вони її помітно дратують і заважають спати. (uk)
|
