| dbo:abstract
|
- كسلان الأرض هو حيوان ضخم منقرض من عائلة دببة الكسلان. وبلغ طول أكبر أنواعه حوالي ستة أمتار، وكان ضخمًا في حجم الفيل، وكانت له عظام ضخمة وساقان خلفيتان ثقيلتان وذيل قوي، مما يشير إلى أن كسلان الأرض كان يستطيع الوقوف على قائمتيه الخلفيتين للوصول إلى أوراق الأشجار وفروعها العالية. وكان هذا الحيوان يقتات النبات فقط. وعلى نقيض حيوانات الكسلان المعروفة اليوم فإن كسلان الأرض لم يكن يتسلق الأشجار. كانت لقدمي كسلان الأرض الأماميتين مخالب طويلة تشير إلى أنه كان يسير على براجمه (عظام الأصابع)، بينما كانت الحافة الخارجية فقط من قدمه تستقر على الأرض. وعاش أسلاف كسلان الأرض في الأشجار، وكانت تستخدم مخالبها المحدّبة في التسلق على فروع الأشجار. عاشت حيوانات كسلان الأرض في الأصل في أمريكا الجنوبية، وفي العصر الجليدي عاش بعضها أيضًا فيما يعرف الآن بأمريكا الوسطى جنبًا إلى جنب مع شعوب ما قبل التاريخ. (ar)
- Els peresosos gegants són un grup divers de peresosos extints del superordre dels xenartres. Els supervivents més recents visqueren a les Antilles, on s'ha suggerit que podrien haver sobreviscut fins a l'any 1500; tanmateix, la data de radiocarboni més recent coneguda és de fa 4.190 anys, calibrada a aproximadament fa 4.700 anys, de Megalocnus (Cuba). S'havien extingit al continent de Nord-amèrica i Sud-amèrica des de feia 10.000 anys o més. A vegades es fa servir el terme «peresós terrestre» per referir-se als peresosos extints a causa de la gran mida de les primeres formes descobertes, en contraposició als «peresosos arborícoles» d'avui en dia. Tanmateix, es tracta d'una convenció històrica i això no significa que tots els peresosos extints fossin terrestres. Inclou gèneres coneguts, com el megateri o Megalonyx. (ca)
- Als Riesenfaultiere werden eine Reihe ausgestorbener Faultierarten bezeichnet. Sie lebten auf dem amerikanischen Kontinent und erreichten zum Teil ein Gewicht von mehreren Tonnen, einige Arten sind erst am Ende des Pleistozäns ausgestorben. Riesenfaultiere lebten im Gegensatz zu heutigen Faultieren nicht in den Bäumen, sondern auf dem Boden. (de)
- Los perezosos terrestres es el nombre común que recibe un grupo diverso de mamíferos extintos pertenecientes al superorden Xenarthra y al orden Pilosa, que estaban emparentados con los perezosos actuales. Vivían en el suelo, a diferencia de las especies actuales que son arborícolas. (es)
- Ground sloths are a diverse group of extinct sloths in the mammalian superorder Xenarthra. The term is used to refer to all extinct sloths because of the large size of the earliest forms discovered, compared to existing tree sloths. The Caribbean ground sloths, the most recent survivors, lived in the Antilles, possibly until 1550 BCE. However, radiocarbon dating suggests an age of between 2819 and 2660 BCE for the last occurrence of Megalocnus in Cuba. Ground sloths had been extinct on the mainland of North and South America for 10,000 years or more. They survived 5,000–6,000 years longer in the Caribbean than on the American mainland, which correlates with the later colonization of this area by humans. Much ground sloth evolution took place during the late Paleogene and Neogene of South America, while the continent was isolated. At their earliest appearance in the fossil record, the ground sloths were already distinct at the family level. The presence of intervening islands between the American continents in the Miocene allowed a dispersal of forms into North America. A number of mid- to small-sized forms are believed to have previously dispersed to the Antilles. They were hardy as evidenced by their diverse numbers and dispersals into remote areas given the finding of their remains in Patagonia (Cueva del Milodón Natural Monument) and parts of Alaska. Sloths, and xenarthrans as a whole, represent one of the more successful South American groups during the Great American Interchange. During the interchange, many more taxa moved from North America into South America than in the other direction. At least five genera of ground sloths have been identified in North American fossils; these are examples of successful immigration to the north. (en)
- Paresseux géant Paresseux terrestre Squelette du Paresseux terrestre . Familles de rang inférieur
* †Megalonychidae
* †Megalocnidae (en partie)
* †Megatheriidae
* †Nothrotheriidae
* †Mylodontidae
* †Scelidotheriidae Les paresseux terrestres sont un groupe d' espèces éteintes de mammifères appartenant à l'ordre des Pilosa et au sous-ordre des Folivora. Les derniers membres en vie du groupe semblent avoir vécu aux Antilles jusque vers l'an 1550. Cependant la dernière datation par le carbone 14 donne entre 4190 et 4700 av. J.-C. à Cuba pour le Megalocnus. Ce groupe est éteint sur le continent américain depuis au moins 10 000 ans. Le terme paresseux terrestre est utilisé pour faire référence à toutes les espèces de paresseux éteintes de grande taille, d'où l'utilisation du terme alternatif paresseux géant. Cependant les paresseux actuels sont arboricoles et cette convention n'implique pas que toutes les espèces éteintes étaient strictement terrestres. (fr)
- Kungkang darat adalah sekelompok besar kungkang yang sudah punah, dalam superordo mamalia Xenarthra. Mereka telah punah baru-baru ini pada tahun 1550 SM di Hispaniola dan Kuba, tetapi banyak di antaranya yang lebih lama punah di dataran Amerika Utara dan Amerika Selatan. Sebutan "kungkang darat" digunakan untuk sejumlah jenis kungkang punah karena spesies yang pertama ditemukan berukuran besar, berbeda dengan "kungkang pohon modern". Tetapi, tidak semua kungkang punah benar-benar hidup di atas tanah di habitatnya. (in)
- 땅늘보(ground sloth)는 오늘날의 나무늘보와 근연관계에 있는 멸종한 빈치류 분류군이다. (ko)
- I bradipi terricoli o bradipi giganti sono un gruppo eterogeneo di bradipi estinti, del superordine dei mammiferi xenarthri. Il termine viene usato per riferirsi a tutti i bradipi estinti di grandi dimensioni che prediligevano uno stile di vita terrestre, al contrario dei bradipi arboricoli odierni. I , furono gli ultimi bradipi giganti ad estinguersi, sopravvivendo nelle Antille forse fino al 1550 a.C. Tuttavia, la datazione al radiocarbonio suggerisce un'età compresa tra il 2819 e il 2660 a.C. per l'ultima occorrenza di Megalocnus a Cuba. All'epoca i bradipi terrestri che vivevano sui continenti americani si erano estinti già da 10.000 anni o più. Si pensa che i bradipi caraibici sopravvissero per altri 5.000-6.000 nei Caraibi, per via del loro isolamento insulare, estinguendosi solo in seguito alla successiva colonizzazione da parte dell'uomo. Gran parte dell'evoluzione dei bradipi terricoli ha avuto luogo tra il tardo Paleogene ed il Neogene sudamericano, mentre il continente era isolato dal Nord America. Sin dalla loro prima apparizione nella documentazione fossile, i bradipi terricoli erano già distinti a livello familiare. La presenza di isole intermedie tra i continenti americani nel Miocene permise a questi animali di disperdersi in Nord America dando origine a nuove forme e specie. Si pensa che alcune di queste specie di piccole-medie dimensioni abbiano raggiunto le Antille rimanendovi poi isolate. Questi animali erano molto resistenti e versatili, come evidenziato dalla loro diversificazione a livello di specie e di nicchie ecologiche, oltre al loro vasto areale, come documentato dal ritrovamento dei loro resti in Patagonia (Monumento naturale della Cueva del Milodón) e in alcune parti dell'Alaska. I bradipi e gli xenarthri nel loro insieme rappresentano uno dei gruppi sudamericani che ebbero maggior successo durante il Grande scambio americano. Durante lo scambio, diversi taxa si spostarono dal Sud America al Nord America, dove sono stati identificati almeno cinque generi di bradipi terricoli; questi sono esempi di immigrazione di successo nel nord. (it)
- Grondluiaards zijn bodembewonende luiaards die van dertig miljoen jaar geleden tot ongeveer tienduizend jaar geleden in Zuid-, Midden- en Noord-Amerika leefden. Er waren meerdere geslachten die tot verschillende families worden gerekend. De bekendste geslachten zijn Megatherium, Eremotherium, Megalonyx en Glossotherium. (nl)
- Jättesengångare, eller jättetrögdjur, kallas en grupp utdöda djur i underordningen sengångare. De levde på den amerikanska kontinenten och nådde ibland en vikt av några ton. Några arter dog ut först i slutet av epoken pleistocen. De förekom inte som sengångare i träden, som idag, utan på marken. Jättesengångaren rörde sig som idag, mycket långsamt. (sv)
- As preguiças-gigantes ou preguiças-terrícolas são um grupo de mamíferos pré-históricos que habitaram as Américas. Cientificamente são classificados dentro da superordem Xenarthra e relacionados com as preguiças atuais, que são arborícolas. O grupo é constituído por seis famílias e 88 géneros, todos extintos. As preguiças-gigantes surgiram no Oligocénico e extinguiram-se há cerca de 10 000 anos atrás. Há evidências de que uma pequena população tenha sobrevivido nas ilhas de Hispaniola e Cuba até cerca de 1500 a.C. Apesar do nome, nem todos os membros do grupo das preguiças-gigantes eram de grandes dimensões. O registo fóssil indica que as primeiras formas a surgir eram relativamente pequenas, de tamanho comparável às preguiças atuais, sendo a evolução para o gigantismo progressiva. No fim do Pliocénico, início do Plistocénico, esta tendência inverteu-se no sentido da redução de tamanho talvez por pressões ecológicos. Nas Caraíbas, muitas espécies tornaram-se variáveis anãs, numa adaptação a ambiente insular e condições tropicais também observada, por exemplo, em proboscídeos (Stegodon) ou hominídeos (Homo floresiensis). As preguiças-gigantes surgiram no Oligocénico, na região da atual Patagónia, e desenvolveram-se na América do Sul. Com o estabelecimento do istmo do Panamá, as preguiças migraram para Norte, chegando ao atual estado do Yukon, no Canadá. A anatomia das preguiças-gigantes é conhecida com bastante detalhe, graças a centenas de exemplares bem conservados encontrados em cavernas e nos poços de betume de La Brea, na Califórnia. Alguns exemplos encontram-se tão bem preservados que incluem tecidos fossilizados ou partes da pelagem de cor avermelhada, como os encontrados no famoso sítio paleontológico conhecido como , no Chile. Um pequeno grupo, de 5 espécies da familia Megatheriidae, pertencentes ao gênero , é considerado tendo habito de vida semi-aquático, vivendo próximo à ambientes marinhos. Os hábitos alimentares das preguiças-gigantes são igualmente bem conhecidos através do estudo dos seus coprólitos (fezes fossilizadas) e respectivo conteúdo vegetal. Sabe-se assim que estes animais eram exclusivamente herbívoros e que preferiam folhas e ramos de árvores. Eram, no entanto, bastante flexíveis e, em épocas de escassez, podiam consumir plantas desérticas, incluindo cactos. A primeira tentativa de reconstrução anatómica de um conjunto de fósseis foi realizada em 1796 e o resultado foi interpretado por Georges Cuvier como uma forma de preguiça-gigante, que o naturalista classificou como Megatherium americanum. Diversos museus de história natural pelo mundo apresentam exemplares de preguiças-gigantes em suas exposições, na América do Sul podendo ser vistos, por exemplo, nas exposições do Museu de La Plata, Argentina e Museu Nacional do Rio de Janeiro. (pt)
- Гігантські наземні лінивці — різноманітна група вимерлих лінивців із надряду ссавців Xenarthra. Цей термін використовується для позначення всіх вимерлих лінивців через великі розміри найдавніших виявлених форм порівняно з існуючими деревними лінивцями. , останні що існували, жили на Антильських островах, можливо, до 1550 року до нашої ери. Однак радіовуглецеве датування показує, що останній раз на Кубі зустрічався у 2819 — 2660 р до Р.Х.. Наземні лінивці вимерли на материковій частині Північної та Південної Америки до 10 000 років тому. Вони вижили на 5000–6000 років довше в Карибському басейні, ніж на материковій частині Америки, що корелює з пізнішою колонізацією цієї території людьми. Значна частина еволюції наземних лінивців відбувалася у пізньому палеогені та неогені Південної Америки, коли континент був ізольованим. Наявність проміжних островів між американськими континентами в міоцені дозволила поширитись лінивцям до Північної Америки. Вважається, що кілька форм середнього та малого розміру раніше розселилися на Антильських островах. Вони були витривалими, про що свідчить їх різноманітна чисельність і розповсюдження у віддалених районах, враховуючи знахідку їхніх останків у Патагонії (природний пам’ятник Куева-дель-Мілодон) ,а також на Алясці. Лінивці та ксенартрани є однією з найуспішніших південноамериканських груп під час Великого міжамериканського обміну. Під час обміну набагато більше таксонів перемістилося з Північної Америки до Південної Америки, ніж у зворотному напрямку. Щонайменше п'ять родів наземних лінивців були ідентифіковані у північноамериканських скам'янілостях; що є прикладом успішної імміграції на північ. (uk)
- Гигантские ленивцы — группа нескольких различных вымерших видов относящихся к подотряду ленивцев, отличавшихся особо крупными размерами. Они возникли в олигоцене около 35 млн лет назад и обитали в Новом Свете, достигая массы в несколько тонн и высоты в 6 м. Некоторые виды гигантских ленивцев вымерли лишь в конце плейстоцена, мегалокнусы на о. Куба дожили до голоцена и вымерли около 4 тыс. лет назад, через несколько столетий после появления на острове первых людей. В отличие от современных ленивцев, их гигантские сородичи жили не на деревьях, а на земле. По данным генетиков, секвенировавших ДНК милодона Дарвина, линии милодонтид (Mylodontidae) и двупалоленивцевых (Megalonychidae) разошлись около 22 млн лет назад. (ru)
- 地懶是異關節總目披毛目下已滅絕的一類，相信是樹懶及二趾樹懶的近親。牠們可能最後於紀元前15500年在伊斯帕尼奧拉島及古巴滅絕，但在大陸上很早就已經消失了。 在美國已發現有四個地懶物種，包括有哈倫氏副磨齒獸、傑氏巨爪地懶、及。這四個物種都是大型動物，有大的爪及相信是草食性的。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Als Riesenfaultiere werden eine Reihe ausgestorbener Faultierarten bezeichnet. Sie lebten auf dem amerikanischen Kontinent und erreichten zum Teil ein Gewicht von mehreren Tonnen, einige Arten sind erst am Ende des Pleistozäns ausgestorben. Riesenfaultiere lebten im Gegensatz zu heutigen Faultieren nicht in den Bäumen, sondern auf dem Boden. (de)
- Los perezosos terrestres es el nombre común que recibe un grupo diverso de mamíferos extintos pertenecientes al superorden Xenarthra y al orden Pilosa, que estaban emparentados con los perezosos actuales. Vivían en el suelo, a diferencia de las especies actuales que son arborícolas. (es)
- Kungkang darat adalah sekelompok besar kungkang yang sudah punah, dalam superordo mamalia Xenarthra. Mereka telah punah baru-baru ini pada tahun 1550 SM di Hispaniola dan Kuba, tetapi banyak di antaranya yang lebih lama punah di dataran Amerika Utara dan Amerika Selatan. Sebutan "kungkang darat" digunakan untuk sejumlah jenis kungkang punah karena spesies yang pertama ditemukan berukuran besar, berbeda dengan "kungkang pohon modern". Tetapi, tidak semua kungkang punah benar-benar hidup di atas tanah di habitatnya. (in)
- 땅늘보(ground sloth)는 오늘날의 나무늘보와 근연관계에 있는 멸종한 빈치류 분류군이다. (ko)
- Grondluiaards zijn bodembewonende luiaards die van dertig miljoen jaar geleden tot ongeveer tienduizend jaar geleden in Zuid-, Midden- en Noord-Amerika leefden. Er waren meerdere geslachten die tot verschillende families worden gerekend. De bekendste geslachten zijn Megatherium, Eremotherium, Megalonyx en Glossotherium. (nl)
- Jättesengångare, eller jättetrögdjur, kallas en grupp utdöda djur i underordningen sengångare. De levde på den amerikanska kontinenten och nådde ibland en vikt av några ton. Några arter dog ut först i slutet av epoken pleistocen. De förekom inte som sengångare i träden, som idag, utan på marken. Jättesengångaren rörde sig som idag, mycket långsamt. (sv)
- 地懶是異關節總目披毛目下已滅絕的一類，相信是樹懶及二趾樹懶的近親。牠們可能最後於紀元前15500年在伊斯帕尼奧拉島及古巴滅絕，但在大陸上很早就已經消失了。 在美國已發現有四個地懶物種，包括有哈倫氏副磨齒獸、傑氏巨爪地懶、及。這四個物種都是大型動物，有大的爪及相信是草食性的。 (zh)
- كسلان الأرض هو حيوان ضخم منقرض من عائلة دببة الكسلان. وبلغ طول أكبر أنواعه حوالي ستة أمتار، وكان ضخمًا في حجم الفيل، وكانت له عظام ضخمة وساقان خلفيتان ثقيلتان وذيل قوي، مما يشير إلى أن كسلان الأرض كان يستطيع الوقوف على قائمتيه الخلفيتين للوصول إلى أوراق الأشجار وفروعها العالية. وكان هذا الحيوان يقتات النبات فقط. وعلى نقيض حيوانات الكسلان المعروفة اليوم فإن كسلان الأرض لم يكن يتسلق الأشجار. عاشت حيوانات كسلان الأرض في الأصل في أمريكا الجنوبية، وفي العصر الجليدي عاش بعضها أيضًا فيما يعرف الآن بأمريكا الوسطى جنبًا إلى جنب مع شعوب ما قبل التاريخ. (ar)
- Els peresosos gegants són un grup divers de peresosos extints del superordre dels xenartres. Els supervivents més recents visqueren a les Antilles, on s'ha suggerit que podrien haver sobreviscut fins a l'any 1500; tanmateix, la data de radiocarboni més recent coneguda és de fa 4.190 anys, calibrada a aproximadament fa 4.700 anys, de Megalocnus (Cuba). S'havien extingit al continent de Nord-amèrica i Sud-amèrica des de feia 10.000 anys o més. A vegades es fa servir el terme «peresós terrestre» per referir-se als peresosos extints a causa de la gran mida de les primeres formes descobertes, en contraposició als «peresosos arborícoles» d'avui en dia. Tanmateix, es tracta d'una convenció històrica i això no significa que tots els peresosos extints fossin terrestres. (ca)
- Ground sloths are a diverse group of extinct sloths in the mammalian superorder Xenarthra. The term is used to refer to all extinct sloths because of the large size of the earliest forms discovered, compared to existing tree sloths. The Caribbean ground sloths, the most recent survivors, lived in the Antilles, possibly until 1550 BCE. However, radiocarbon dating suggests an age of between 2819 and 2660 BCE for the last occurrence of Megalocnus in Cuba. Ground sloths had been extinct on the mainland of North and South America for 10,000 years or more. They survived 5,000–6,000 years longer in the Caribbean than on the American mainland, which correlates with the later colonization of this area by humans. (en)
- Paresseux géant Paresseux terrestre Squelette du Paresseux terrestre . Familles de rang inférieur
* †Megalonychidae
* †Megalocnidae (en partie)
* †Megatheriidae
* †Nothrotheriidae
* †Mylodontidae
* †Scelidotheriidae (fr)
- I bradipi terricoli o bradipi giganti sono un gruppo eterogeneo di bradipi estinti, del superordine dei mammiferi xenarthri. Il termine viene usato per riferirsi a tutti i bradipi estinti di grandi dimensioni che prediligevano uno stile di vita terrestre, al contrario dei bradipi arboricoli odierni. I , furono gli ultimi bradipi giganti ad estinguersi, sopravvivendo nelle Antille forse fino al 1550 a.C. Tuttavia, la datazione al radiocarbonio suggerisce un'età compresa tra il 2819 e il 2660 a.C. per l'ultima occorrenza di Megalocnus a Cuba. All'epoca i bradipi terrestri che vivevano sui continenti americani si erano estinti già da 10.000 anni o più. Si pensa che i bradipi caraibici sopravvissero per altri 5.000-6.000 nei Caraibi, per via del loro isolamento insulare, estinguendosi solo in (it)
- As preguiças-gigantes ou preguiças-terrícolas são um grupo de mamíferos pré-históricos que habitaram as Américas. Cientificamente são classificados dentro da superordem Xenarthra e relacionados com as preguiças atuais, que são arborícolas. O grupo é constituído por seis famílias e 88 géneros, todos extintos. As preguiças-gigantes surgiram no Oligocénico e extinguiram-se há cerca de 10 000 anos atrás. Há evidências de que uma pequena população tenha sobrevivido nas ilhas de Hispaniola e Cuba até cerca de 1500 a.C. (pt)
- Гигантские ленивцы — группа нескольких различных вымерших видов относящихся к подотряду ленивцев, отличавшихся особо крупными размерами. Они возникли в олигоцене около 35 млн лет назад и обитали в Новом Свете, достигая массы в несколько тонн и высоты в 6 м. Некоторые виды гигантских ленивцев вымерли лишь в конце плейстоцена, мегалокнусы на о. Куба дожили до голоцена и вымерли около 4 тыс. лет назад, через несколько столетий после появления на острове первых людей. В отличие от современных ленивцев, их гигантские сородичи жили не на деревьях, а на земле. (ru)
- Гігантські наземні лінивці — різноманітна група вимерлих лінивців із надряду ссавців Xenarthra. Цей термін використовується для позначення всіх вимерлих лінивців через великі розміри найдавніших виявлених форм порівняно з існуючими деревними лінивцями. , останні що існували, жили на Антильських островах, можливо, до 1550 року до нашої ери. Однак радіовуглецеве датування показує, що останній раз на Кубі зустрічався у 2819 — 2660 р до Р.Х.. Наземні лінивці вимерли на материковій частині Північної та Південної Америки до 10 000 років тому. Вони вижили на 5000–6000 років довше в Карибському басейні, ніж на материковій частині Америки, що корелює з пізнішою колонізацією цієї території людьми. (uk)
|
