| dbo:abstract
|
- الحاتمة أو المحددة المستضدية أو المحددات الأنتيجينية أو الإبتوب أو محدد مولد الضد أو المستضد المعين أو المعين المستضدي أو التكوينات الفوقية أو التراكيب الفوقية أو مفيد الخاصية (بالإنجليزية: Epitope أو Antigenic Determinant) هي الجزء السطحي لمُسْتَضِدّ (بالإنجليزية: Antigen) الذي يتم التعرف عليه من قبل النظام المناعي عن طريق الأجسام المضادة والخلايا البائية أو الخلايا التائية. جمعها حَواتم. يطلق على جزء من الجسم المضاد الذي يتعرف على الحاتمة المستوقع أو التكوين الفوقي الشبيه(بالإنجليزية: Paratope).على الرغم من أن الحاتمة بنظر إليها على أنها مشتقة من ، التسلسلات التي تشتق من المضيف ويتم التعرف عليها تعتبر أيضاً من الحواتم. يتم تقسيم الحواتم من مولدات المضادات البروتين إلى فئتين، الحواتم الهيئية أو التكوينات الفوقية التشكيلية أو التركيب الفوقي الشكلي (بالإنجليزية: conformational epitopes) والحواتم الخطية أو التكوينات الفوقية التتابعية أو التركيب الفوقي التتابعي (بالإنجليزية: linear epitopes)، وبناء على بنيتها والتفاعل مع مستوقع. (ar)
- Un epítop o determinant antigènic és la porció d'una macromolècula que és reconeguda pel sistema immunitari, específicament la seqüència a la qual s'uneixen els anticossos, que són els receptors de limfòcits de cèl·lules B, o de les cèl·lules T, en estat soluble. Es creu que els epítops provenen de proteïnes no pròpies, però les seqüències que s'obtenen de l'hoste poden ser reconegudes poden ser també classificades com epítops. (ca)
- Epitop neboli antigenní determinant je konkrétní oblast antigenu, na kterou se vážou protilátky. Každá proteinová molekula obsahuje několik epitopů, tzn. několik míst, kam se vážou protilátky. Počet epitopů na molekule úzce souvisí s velikostí daného proteinu. Obecně se udává přibližně jeden epitop na 5 kDa proteinu. (cs)
- Ein Epitop (griech. ἐπί epi „bei, auf“ und τόπος topos „Ort“, synonym: antigene Determinante) ist eine Struktur, gegen die im Zuge einer adaptiven Immunantwort Antikörper oder T-Zell-Rezeptoren gebildet werden. Genauer sind Epitope umschriebene molekulare Strukturen bzw. Molekülabschnitte eines Antigens, die eine erworbene Immunantwort auslösen können. Oftmals ist es ein Bereich der Oberfläche eines Antigens, an den ein Antikörper oder T-Zell-Rezeptor spezifisch bindet. Antikörper sind normalerweise gegen Proteine bzw. Proteide gerichtet. In seltenen Fällen können auch Antikörper gegen andere chemische Strukturen (z. B. DNA, Saccharide, Schwermetalle, Steroidhormone, Penicillin) gebildet werden. (de)
- An epitope, also known as antigenic determinant, is the part of an antigen that is recognized by the immune system, specifically by antibodies, B cells, or T cells. The epitope is the specific piece of the antigen to which an antibody binds. The part of an antibody that binds to the epitope is called a paratope. Although epitopes are usually non-self proteins, sequences derived from the host that can be recognized (as in the case of autoimmune diseases) are also epitopes. The epitopes of protein antigens are divided into two categories, conformational epitopes and linear epitopes, based on their structure and interaction with the paratope. Conformational and linear epitopes interact with the paratope based on the 3-D conformation adopted by the epitope, which is determined by the surface features of the involved epitope residues and the shape or tertiary structure of other segments of the antigen. A conformational epitope is formed by the 3-D conformation adopted by the interaction of discontiguous amino acid residues. In contrast, a linear epitope is formed by the 3-D conformation adopted by the interaction of contiguous amino acid residues. A linear epitope is not determined solely by the primary structure of the involved amino acids. Residues that flank such amino acid residues, as well as more distant amino acid residues of the antigen affect the ability of the primary structure residues to adopt the epitope's 3-D conformation. 90% of epitopes are conformational. (en)
- Epitopoa edo determinante antigenikoa antigorputzekin edo T linfozitoekin lotzen den antigeno baten zatia da. Antigorputzak eta T linfozitoen errezeptoreak (linfozito horien azalean daudenak) ez dira antigeno osoarekin lotzen. Antigenoak makromolekula handiak ohi dira, eta makromolekula horien zati txiki bat soilik lotzen da antigorputzekin. Antigeno batek epitopo batzuk eduki ohi ditu, berdinak edo desberdinak izan daitezkeenak. Lau eta sei aminoazido bitarteko antigenoaren sekuentzia bat nahikoa da proteina baten epitopoa izateko. Determinante antigeniko eta antigorputzaren egitura tridimentsionalak osagarriak dira. Horrek errazten du haien arteko lotura (entzima eta substratoaren antzeko lotura fisikoa da epitopo baten eta antigorputzaren artekoa) (eu)
- Un épitope, aussi appelé déterminant antigénique, est une molécule qui peut être reconnue par un paratope (partie variable d'un anticorps ou d'un récepteur membranaire des lymphocytes B (BCR) et lymphocytes T (TCR)), pour déterminer si elle appartient au domaine du soi ou au domaine du non-soi. Un antigène est caractérisé par ses épitopes, si ses épitopes sont reconnus comme appartenant au non-soi alors il est lui-même immédiatement reconnu comme appartenant au non-soi. Cette reconnaissance épitope/paratope est donc à la base de la réponse immunitaire spécifique : elle permet la sélection clonale, c’est-à-dire la sélection des acteurs capables de s'attaquer spécifiquement à l'antigène correspondant à un épitope particulier. Il existe plusieurs types d'épitopes : les épitopes B et les épitopes T. (fr)
- Un epítopo o determinante antigénico es la porción de una macromolécula que es reconocida por el sistema inmunitario, específicamente la secuencia a la que se unen los anticuerpos, los receptores de las células B o los receptores de las células T. Aunque se piensa que los epítopos provienen de proteínas no propias, las secuencias que se obtienen del huésped que pueden ser reconocidas son también clasificadas como epítopos. (es)
- Epitop (bahasa Inggris: epitope, antigenic determinant) adalah area tertentu pada molekul antigenik, yang mengikat antibodi atau pencerap sel B maupun sel T. Umumnya molekul berukuran besar, seperti protein dan polisakarida dapat menunjukkan sifat antigen. Banyak antigen mempunyai beragam epitop yang menjadi stimulan produksi antibodi atau sel T, setelah terjadi ikatan pada fragmen pengikat antigen. Epitop dapat dipetakan dengan menggunakan atau ELISA. (in)
- L'epitopo (o determinante antigenico) è quella piccola parte di antigene che lega l'anticorpo specifico. La singola molecola di antigene può contenere diversi epitopi riconosciuti da anticorpi differenti. Si distinguono, in linea di massima, due tipi di epitopi:
* epitopi sequenziali, caratterizzati da una specifica sequenza lineare aminoacidica (ad esempio Arg-Glu-Ser);
* epitopi conformazionali, riconosciuti dal sistema immunitario come complessi tridimensionali. Gli epitopi conformazionali possono essere costituiti da elementi anche molto distanti tra loro in termini di struttura primaria (lineare), ma estremamente vicini a livello della struttura terziaria (tridimensionale) a causa del ripiegamento che caratterizza molte macromolecole biologiche. Lo sviluppo di una contro gli epitopi di un determinato antigene porta allo sviluppo di una memoria immunologica anticorpale più o meno duratura (a seconda del tipo e dell'intensità del ). Le sensibilizzate contro gli epitopi di un determinato antigene tendono però a inibire la maturazione di nuovi linfociti naive eventualmente sensibili a quel determinato antigene in seguito ad una nuova esposizione all'antigene stesso. In altri termini viene favorita la ri-espansione e la ri-maturazione solo di cloni già rivelatisi efficaci contro l'antigene in questione, mentre gli altri linfociti (naive) vengono risparmiati per poter eventualmente rispondere contro altri antigeni. Tuttavia questo processo, definito "peccato originale antigenico", non consente la sensibilizzazione del sistema immunitario contro nuove varianti epitopiche di uno stesso antigene (in realtà questa carenza è parzialmente compensata dal processo di a cui vanno incontro i nuovamente stimolati dalla presenza dell'antigene). Il peccato originale antigenico è sfruttato da numerosi agenti patogeni (soprattutto virus) per limitare l'efficacia della risposta immunitaria. (it)
- エピトープ（英: epitope）は、抗原決定基（英: antigenic determinant）とも呼ばれ、免疫系、特に抗体、B細胞、T細胞によって認識される抗原の一部である。抗体は、病原微生物や高分子物質などの抗原と結合する際、その全体を認識するわけではなく、抗原の比較的小さな特定の部分のみを認識して結合する。この抗体結合部位を抗原のエピトープと呼ぶ。エピトープは抗原性のための最小単位である。 の侵入により生成された抗体は，その抗原と同一あるいは類似のエピトープを持つものとしか反応しない。通常、複数のエピトープが1つの抗原に含まれている。エピトープに結合する抗体の部分はパラトープ（英: paratope）と呼ばれる。エピトープは通常、非自己タンパク質であるが、（自己免疫疾患のように）認識できる宿主由来のゲノム配列もエピトープである。 タンパク質抗原のエピトープは、その構造やパラトープとの相互作用によって、との2つに分類される。配座エピトープと線状エピトープは、そのエピトープが採る三次元立体配座（関与するエピトープ残基の表面の特徴と、抗原の他のセグメントの形状または三次構造によって決定される）に基づいてパラトープと相互作用する。配座エピトープは、不連続なアミノ酸残基の相互作用によって決まる三次元的立体配座によって形成される。対照的に、線状エピトープは、連続したアミノ酸残基の相互作用によって決まる三次元的立体配座によって形成される。したがって線状エピトープは、関与するアミノ酸の一次構造だけで決まるわけではない。そのようなアミノ酸残基に隣接する残基や、抗原のより遠くにあるアミノ酸残基は、一次構造残基がエピトープの三次元立体配座をとる能力に影響を与える。立体構造的なエピトープの割合は不明である。 (ja)
- 항원결정기(epitope 또는 antigenic determinant)는 항체, B세포, T세포 등의 면역계가 항원을 식별하게 해 주는 항원의 특정한 부분이다. 항원결정기를 식별하는 항체의 특정한 부분은 (paratope)또는 항원결정부위(antigenic determinant.또는 항원결정자리 라고 한다. 일반적으로 항원 또는 그 항원결정기는 자기 자신이 아닌 외부에서 온 물질이라고 생각하기 쉽지만, 암세포와 같이 자기 자신의 것임에도 항원으로 작동하는 경우도 있고, 이 경우에도 항원결합부위로 분류한다. 단백질 항원의 항원결정기는 크게 그 모양과 항원결합부위와의 작용 방식에 따라 와 로 나뉜다. 입체구조 항원결정기는 항원의 불연속적인 아미노산 배열으로 구성된다. 이 종류의 항원결정기는 항체 항원결합부위의 3차원적 구조와 반응한다. 대부분의 항원결정기는 입체구조 항원결정기이다. 이와 반대로, 선형 항원결정기는 항체 항원결합부위의 1차원적인 구조와 반응한다. 항원의 선형 항원결정기를 구성하는 아미노산은 연속적이다. (ko)
- Epitop, determinanta antygenowa – fragment antygenu łączący się bezpośrednio z wolnym przeciwciałem, receptorem limfocytu B lub receptorem limfocytu T. Przykładowo, w bakterii Gram-ujemnej (antygenie) przeciwciała mogą wiązać się z jej białkami powierzchniowymi, rzęskami i lipopolisacharydami (epitopy na powierzchni antygenu). Z kolei każdy z tych epitopów także może być potraktowany jako antygen, a wtedy określone miejsce rzęski, do którego przyłącza się przeciwciało, też można uznać za epitop. Tak więc pojęcie epitopu zależy od skali. Najbardziej ścisłe określenie epitopu będzie oznaczać wyłącznie miejsce bezpośredniej interakcji antygenu z przeciwciałem (a konkretnie z paratopem). Epitop pobudza układ odpornościowy silniej lub słabiej. Epitopy danego antygenu wywołujące najsilniejszą odpowiedź odpornościową u danego gatunku lub osobnika nazywa się determinantami immunodominującymi. Struktura budowy epitopów na przykładzie antygenów białkowych może być:
* liniowa (sekwencyjna) – jest to układ kolejnych aminokwasów w łańcuchu peptydowym, rozpoznawanych przez przeciwciało
* nakładająca się – gdy aminokwasy wchodzące w skład danej determinanty (np. sekwencyjnej) wchodzą także w skład innego epitopu (np. przestrzennego)
* przestrzenna – aminokwasy epitopu sąsiadują z sobą w strukturze przestrzennej i należą do różnych łańcuchów polipeptydowych lub tego samego łańcucha, lecz nie są ułożone liniowo. Ponieważ najczęściej rozpoznawane są epitopy przestrzenne, po denaturacji białka dochodzi do zniszczenia danego epitopu, w związku z czym zdenaturowane białko nie jest już rozpoznawane przez przeciwciało. Powstają jednak wtedy nowe epitopy (neodeterminanty), które mogą być rozpoznawane przez inne przeciwciała. (pl)
- Epitopo ou determinante antigênico é a menor porção de antígeno com potencial de gerar a resposta imune. É a área da molécula do antígeno que se liga aos receptores celulares e aos anticorpos. É o sítio de ligação específico que é reconhecido por um anticorpo ou por um receptor de superfície de um linfócito T (TCR). São denominados epítopos ou determinantes antigênicos regiões específicas contra as quais as respostas imunes são direcionadas, geralmente se localizam na superfície da molécula. A parte de um antígeno que está diretamente envolvida na interação antígeno-receptor (pequena parte do antígeno) é chamada de determinante antigênico ou epítopo. Um antígeno pode ter numerosos epítopos que podem ser iguais (epítopos repetidos). É denominado de epítopos lineares ou determinantes lineares os epítopos que constituem-se numa série contínua de subunidades, como uma cadeia de aminoácidos ou resíduos de açúcares. É denominado de epítopos de configuração ou determinantes de configuração os epítopos formados por partes não contíguas de uma macromolécula que estão juntos pela estrutura tridimensional mas são destruídos quando a macromolécula é desdobrada. Cada antígeno pode conter um ou mais epítopos, sendo iguais ou diferentes. Em geral, o número de epítopos em uma molécula está diretamente relacionado ao seu tamanho , há cerca de um epítopo para cada 5kDa de uma proteína. A presença de diferentes epítopos na superfície do antígeno pode desencadear uma produção de anticorpos com diferentes especificidades e a ativação policlonal de linfócitos T. Um antígeno complexo contém vários determinantes antigênicos, onde alguns são mais eficientes na indução da resposta imune que outros . Isso geralmente não acontece com todos os antígenos, porque somente alguns epítopos podem ativar a resposta imune. Essa supremacia de um determinado epítopo é chamada imunodominância, e esse determinante antigênico com maior reatividade recebe a denominação de grupo imunodominante. Em uma molécula grande muitos epítopos diferentes podem ser reconhecidos pelo sistema imune, porém alguns são mais imunogênicos que outros, dessa forma,os animais podem responder a poucos epítopos favorecidos, e o restante da molécula pode ser ignorado. A imunodominância se deve ao fato de o grupo imunodominante estar localizado numa área exposta do antígeno, favorecendo um "bom encaixe", numa ligação tipo "chave-fechadura" que ocorre entre o epitopo e TCR ou entre epitopo e anticorpo. Um "bom encaixe" entre o determinante antigênico e o sítio de ligação do anticorpo ou do TCR depende de forças atrativas intermoleculares. Essas forças atrativas devem ser maiores que as repulsivas. A capacidade do grupo imunodominante formar uma ligação estável com o anticorpo ou com o TCR pode ser reversível se houver desequilíbrio entre as forças atrativas e repulsivas. A estabilidade do complexo antígeno-anticorpo ou antígeno-TCR depende da proximidade da ligação e está condicionada às ligações químicas existentes. Quando uma molécula é designada como estranha, ela contém epítopos que não são encontrados nos antígenos próprios. No caso de um distúrbio auto-imune, as reações iniciadas contra um antígeno próprio podem lesar tecidos, resultando na liberação e alterações teciduais. A doença auto-imune se caracteriza por uma agressão no sistema imunológico, ele perde a capacidade de reconhecer o quê é original e o quê não é, levando a produção de anticorpos contra as células, órgãos e tecidos saudáveis, atacando e destruindo-os, quando sua função deveria ser a proteção. Referências: SHARON, J. Imunologia Básica. 1ed. Rio de Janeiro: Ganabara koogan, 2000. TEVA, A. et al. Conceitos e Métodos para a Formação de Profissionais em Laboratórios de Saúde. 1 ed. Rio de Janeiro: IOC , 2013. TIZARD, I. Imunologia Veterinária. 8 ed. São Paulo: Sauders Elsevier, 2009. UNICAMP. Antígenos. Disponível em: https://www.fcm.unicamp.br/fcm/cipoi/imunologia-celular/overview/antigenos . Acesso em: Set de 2019. (pt)
- Een epitoop is een klein, toegankelijk deel van een macromolecuul dat herkend kan worden door antilichamen, B-cellen en T-cellen van het immuunsysteem. Het deel van het antilichaam dat de epitoop herkent, wordt de genoemd. Meestal worden epitopen alleen zo genoemd als ze lichaamsvreemd zijn; lichaamseigen moleculen die herkend worden kunnen echter ook epitoop genoemd worden. De meeste epitopen die worden herkend door antilichamen of B-cellen, worden gekenmerkt door een driedimensionaal oppervlak van het antigeenmolecuul. Deze past precies op het antilichaam. Lineaire epitopen zijn hierbij uitzonderingen, zij worden eerder gekenmerkt door hun aminozuursequenties dan door de structuur van het oppervlak en herkenning gebeurt meestal door de T-cellen. T-celepitopen worden gepresenteerd op het oppervlak van een antigeen-presenterende cel (APC). Hierbij zijn ze gebonden aan MHC-moleculen. T-celepitopen die gepresenteerd worden door MHC klasse I-moleculen zijn normaal tussen de 8 en 11 aminozuren lang. MHC klasse II-moleculen presenteren langere peptiden. Niet-geclassificeerde MHC-moleculen presenteren ook epitopen die niet uit peptiden bestaan, zoals glycolipiden. Epitopen kunnen onderzocht worden door middel van eiwit-microarrays en met ELISPOT- of ELISA-technieken. (nl)
- Эпитоп (англ. epitope), или антигенная детерминанта — часть макромолекулы антигена, которая распознаётся иммунной системой (антителами, B-лимфоцитами, T-лимфоцитами). Часть антитела, распознающая эпитоп, называется паратопом. Хотя обычно эпитопы относятся к чужеродным для данного организма молекулам (белкам, гликопротеинам, полисахаридам и др.), участки собственных молекул, распознаваемые иммунной системой, также называются эпитопами. Большинство эпитопов, распознаваемых антителами или B-клетками, представляют собой трёхмерные структуры на поверхности молекул антигенов, которые точно совпадают по форме и пространственному расположению электрических зарядов с соответствующими паратопами антител. Исключение составляют линейные эпитопы, которые определяются характерной последовательностью аминокислот (первичной структурой), а не пространственной организацией. Протяжённость эпитопа, который способен распознать B-лимфоцит, может достигать 22 аминокислотных остатков. Эпитопы для Т-клеток представлены на поверхности антигенпредставляющих клеток, где они связаны с молекулами главного комплекса гистосовместимости (MHC). Эпитопы, связанные с МНС I типа, обычно представляют собой пептиды, состоящие из 8—11 аминокислот, в то время как MHC II типа представляют более длинные пептиды, а нетипичные молекулы MHC представляют непептидные эпитопы, такие как гликолипиды. Эпитопы, которые узнают Т-клетки, могут быть только линейными и принадлежат антигенным молекулам, которые локализуются как на поверхности, так и внутри клеток. Эпитопы могут определяться такими иммуноферментными методами как ELISPOT и ELISA, а также с использованием биочипов. Молекулы ДНК, кодирующие эпитопы, которые распознаются известными антителами, могут быть «привязаны» к известным генам. В результате белковый продукт такого гена «с довеском» будет содержать соответствующий эпитоп, что позволяет следить за этим белком в условиях эксперимента. Для этой цели используются эпитопы c-myc, HA, FLAG, V5. В некоторых случаях эпитопы дают перекрёстную реакцию. Это свойство используется иммунной системой в регуляции антиидиотипических антител, существование которых было предположено нобелевским лауреатом Нильсом Кай Жерне. Если антитело связывается с эпитопом какого-то антигена, его паратоп может стать эпитопом (то есть приобретает свойства антигена) для другого антитела. Если это второе антитело класса IgM, то его связывание усиливает иммунный ответ, если же оно класса IgG, то ослабляет. (ru)
- En epitop är den del av en antigen som en specifik antikropp (eller T-cellsreceptor) binder till, vanligtvis en kort aminosyrasekvens (ca 6 aminosyror) eller en kolhydratkedja. En epitop är detsamma som en antigendeterminant. Denna artikel om immunologi, smittämnen eller epidemier saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- Епітоп — частина макромолекули, що розпізнається імунною системою, зокрема антитілами, B-клітинами або T-клітинами. Хоча зазвичай епітопи походять від білків, нерідних для даного організму, деякі білки організму господаря також визнаються, і класифікуються як епітопи. Більшість епітопів, що визнаються антитілами або B-клітинами, фактично є частинами молекули антигену, що характиризуються певною формою поверхні. Ця характерна форма та її електростатичні властивості точно відповідають цим властивостям молекули антитіла, що дозволяє селективне зв'язування. Винятки складають лінійні білкові епітопи, які визначаються виключно за своєю амінокислотною послідовністю (первинною структурою) замість тривимірої форми (третинної структури) білка. (uk)
- 抗原表位（英語：antigenic epitope）简称表位，也称抗原决定簇（antigenic determinant）、抗原決定位，是指抗原表面上决定抗原特异性的化学官能基，其可被免疫系统（尤其是抗体、B细胞或者T细胞）识别；这是因为免疫细胞并不能辨识整个大分子的免疫原，只能辨识免疫原分子上某些特定的部位。简言之，表位就是抗原分子上与抗体或淋巴细胞受体结合的部位。 通常抗原表位是指外来蛋白质或多糖等物质的其中一部分，但只要能被自體免疫系统所识别的表位，也被归为抗原表位；而相对且互补于抗原表位，在抗体或T细胞受体中能识别抗原表位的区域，称为、或。 蛋白质抗原的表位根据它们的结构以及与互补位的交互作用，被分为和这两种类型。其中構型表位由抗原氨基酸序列中的不连续部分组成，因此互补位和抗原表位的交互作用是基于表面的三维特征和形状，或者是抗原的三级结构。大部分的抗原表位都属于構型表位。与此相反，线性表位是由一段连续的抗原氨基酸序列构成，与抗原的交互作用的基础是其一级结构。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Un epítop o determinant antigènic és la porció d'una macromolècula que és reconeguda pel sistema immunitari, específicament la seqüència a la qual s'uneixen els anticossos, que són els receptors de limfòcits de cèl·lules B, o de les cèl·lules T, en estat soluble. Es creu que els epítops provenen de proteïnes no pròpies, però les seqüències que s'obtenen de l'hoste poden ser reconegudes poden ser també classificades com epítops. (ca)
- Epitop neboli antigenní determinant je konkrétní oblast antigenu, na kterou se vážou protilátky. Každá proteinová molekula obsahuje několik epitopů, tzn. několik míst, kam se vážou protilátky. Počet epitopů na molekule úzce souvisí s velikostí daného proteinu. Obecně se udává přibližně jeden epitop na 5 kDa proteinu. (cs)
- Un epítopo o determinante antigénico es la porción de una macromolécula que es reconocida por el sistema inmunitario, específicamente la secuencia a la que se unen los anticuerpos, los receptores de las células B o los receptores de las células T. Aunque se piensa que los epítopos provienen de proteínas no propias, las secuencias que se obtienen del huésped que pueden ser reconocidas son también clasificadas como epítopos. (es)
- Epitop (bahasa Inggris: epitope, antigenic determinant) adalah area tertentu pada molekul antigenik, yang mengikat antibodi atau pencerap sel B maupun sel T. Umumnya molekul berukuran besar, seperti protein dan polisakarida dapat menunjukkan sifat antigen. Banyak antigen mempunyai beragam epitop yang menjadi stimulan produksi antibodi atau sel T, setelah terjadi ikatan pada fragmen pengikat antigen. Epitop dapat dipetakan dengan menggunakan atau ELISA. (in)
- 항원결정기(epitope 또는 antigenic determinant)는 항체, B세포, T세포 등의 면역계가 항원을 식별하게 해 주는 항원의 특정한 부분이다. 항원결정기를 식별하는 항체의 특정한 부분은 (paratope)또는 항원결정부위(antigenic determinant.또는 항원결정자리 라고 한다. 일반적으로 항원 또는 그 항원결정기는 자기 자신이 아닌 외부에서 온 물질이라고 생각하기 쉽지만, 암세포와 같이 자기 자신의 것임에도 항원으로 작동하는 경우도 있고, 이 경우에도 항원결합부위로 분류한다. 단백질 항원의 항원결정기는 크게 그 모양과 항원결합부위와의 작용 방식에 따라 와 로 나뉜다. 입체구조 항원결정기는 항원의 불연속적인 아미노산 배열으로 구성된다. 이 종류의 항원결정기는 항체 항원결합부위의 3차원적 구조와 반응한다. 대부분의 항원결정기는 입체구조 항원결정기이다. 이와 반대로, 선형 항원결정기는 항체 항원결합부위의 1차원적인 구조와 반응한다. 항원의 선형 항원결정기를 구성하는 아미노산은 연속적이다. (ko)
- En epitop är den del av en antigen som en specifik antikropp (eller T-cellsreceptor) binder till, vanligtvis en kort aminosyrasekvens (ca 6 aminosyror) eller en kolhydratkedja. En epitop är detsamma som en antigendeterminant. Denna artikel om immunologi, smittämnen eller epidemier saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- 抗原表位（英語：antigenic epitope）简称表位，也称抗原决定簇（antigenic determinant）、抗原決定位，是指抗原表面上决定抗原特异性的化学官能基，其可被免疫系统（尤其是抗体、B细胞或者T细胞）识别；这是因为免疫细胞并不能辨识整个大分子的免疫原，只能辨识免疫原分子上某些特定的部位。简言之，表位就是抗原分子上与抗体或淋巴细胞受体结合的部位。 通常抗原表位是指外来蛋白质或多糖等物质的其中一部分，但只要能被自體免疫系统所识别的表位，也被归为抗原表位；而相对且互补于抗原表位，在抗体或T细胞受体中能识别抗原表位的区域，称为、或。 蛋白质抗原的表位根据它们的结构以及与互补位的交互作用，被分为和这两种类型。其中構型表位由抗原氨基酸序列中的不连续部分组成，因此互补位和抗原表位的交互作用是基于表面的三维特征和形状，或者是抗原的三级结构。大部分的抗原表位都属于構型表位。与此相反，线性表位是由一段连续的抗原氨基酸序列构成，与抗原的交互作用的基础是其一级结构。 (zh)
- الحاتمة أو المحددة المستضدية أو المحددات الأنتيجينية أو الإبتوب أو محدد مولد الضد أو المستضد المعين أو المعين المستضدي أو التكوينات الفوقية أو التراكيب الفوقية أو مفيد الخاصية (بالإنجليزية: Epitope أو Antigenic Determinant) هي الجزء السطحي لمُسْتَضِدّ (بالإنجليزية: Antigen) الذي يتم التعرف عليه من قبل النظام المناعي عن طريق الأجسام المضادة والخلايا البائية أو الخلايا التائية. جمعها حَواتم. يطلق على جزء من الجسم المضاد الذي يتعرف على الحاتمة المستوقع أو التكوين الفوقي الشبيه(بالإنجليزية: Paratope).على الرغم من أن الحاتمة بنظر إليها على أنها مشتقة من ، التسلسلات التي تشتق من المضيف ويتم التعرف عليها تعتبر أيضاً من الحواتم. يتم تقسيم الحواتم من مولدات المضادات البروتين إلى فئتين، الحواتم الهيئية أو التكوينات الفوقية التشكيلية أو التركيب الفوقي الشكلي (بالإنجليزية: conformational epitopes) (ar)
- Ein Epitop (griech. ἐπί epi „bei, auf“ und τόπος topos „Ort“, synonym: antigene Determinante) ist eine Struktur, gegen die im Zuge einer adaptiven Immunantwort Antikörper oder T-Zell-Rezeptoren gebildet werden. Genauer sind Epitope umschriebene molekulare Strukturen bzw. Molekülabschnitte eines Antigens, die eine erworbene Immunantwort auslösen können. (de)
- An epitope, also known as antigenic determinant, is the part of an antigen that is recognized by the immune system, specifically by antibodies, B cells, or T cells. The epitope is the specific piece of the antigen to which an antibody binds. The part of an antibody that binds to the epitope is called a paratope. Although epitopes are usually non-self proteins, sequences derived from the host that can be recognized (as in the case of autoimmune diseases) are also epitopes. (en)
- Epitopoa edo determinante antigenikoa antigorputzekin edo T linfozitoekin lotzen den antigeno baten zatia da. Antigorputzak eta T linfozitoen errezeptoreak (linfozito horien azalean daudenak) ez dira antigeno osoarekin lotzen. Antigenoak makromolekula handiak ohi dira, eta makromolekula horien zati txiki bat soilik lotzen da antigorputzekin. Antigeno batek epitopo batzuk eduki ohi ditu, berdinak edo desberdinak izan daitezkeenak. Lau eta sei aminoazido bitarteko antigenoaren sekuentzia bat nahikoa da proteina baten epitopoa izateko. (eu)
- Un épitope, aussi appelé déterminant antigénique, est une molécule qui peut être reconnue par un paratope (partie variable d'un anticorps ou d'un récepteur membranaire des lymphocytes B (BCR) et lymphocytes T (TCR)), pour déterminer si elle appartient au domaine du soi ou au domaine du non-soi. Un antigène est caractérisé par ses épitopes, si ses épitopes sont reconnus comme appartenant au non-soi alors il est lui-même immédiatement reconnu comme appartenant au non-soi. Cette reconnaissance épitope/paratope est donc à la base de la réponse immunitaire spécifique : elle permet la sélection clonale, c’est-à-dire la sélection des acteurs capables de s'attaquer spécifiquement à l'antigène correspondant à un épitope particulier. (fr)
- エピトープ（英: epitope）は、抗原決定基（英: antigenic determinant）とも呼ばれ、免疫系、特に抗体、B細胞、T細胞によって認識される抗原の一部である。抗体は、病原微生物や高分子物質などの抗原と結合する際、その全体を認識するわけではなく、抗原の比較的小さな特定の部分のみを認識して結合する。この抗体結合部位を抗原のエピトープと呼ぶ。エピトープは抗原性のための最小単位である。 の侵入により生成された抗体は，その抗原と同一あるいは類似のエピトープを持つものとしか反応しない。通常、複数のエピトープが1つの抗原に含まれている。エピトープに結合する抗体の部分はパラトープ（英: paratope）と呼ばれる。エピトープは通常、非自己タンパク質であるが、（自己免疫疾患のように）認識できる宿主由来のゲノム配列もエピトープである。 (ja)
- L'epitopo (o determinante antigenico) è quella piccola parte di antigene che lega l'anticorpo specifico. La singola molecola di antigene può contenere diversi epitopi riconosciuti da anticorpi differenti. Si distinguono, in linea di massima, due tipi di epitopi: (it)
- Epitop, determinanta antygenowa – fragment antygenu łączący się bezpośrednio z wolnym przeciwciałem, receptorem limfocytu B lub receptorem limfocytu T. Przykładowo, w bakterii Gram-ujemnej (antygenie) przeciwciała mogą wiązać się z jej białkami powierzchniowymi, rzęskami i lipopolisacharydami (epitopy na powierzchni antygenu). Z kolei każdy z tych epitopów także może być potraktowany jako antygen, a wtedy określone miejsce rzęski, do którego przyłącza się przeciwciało, też można uznać za epitop. Tak więc pojęcie epitopu zależy od skali. Najbardziej ścisłe określenie epitopu będzie oznaczać wyłącznie miejsce bezpośredniej interakcji antygenu z przeciwciałem (a konkretnie z paratopem). (pl)
- Een epitoop is een klein, toegankelijk deel van een macromolecuul dat herkend kan worden door antilichamen, B-cellen en T-cellen van het immuunsysteem. Het deel van het antilichaam dat de epitoop herkent, wordt de genoemd. Meestal worden epitopen alleen zo genoemd als ze lichaamsvreemd zijn; lichaamseigen moleculen die herkend worden kunnen echter ook epitoop genoemd worden. Epitopen kunnen onderzocht worden door middel van eiwit-microarrays en met ELISPOT- of ELISA-technieken. (nl)
- Epitopo ou determinante antigênico é a menor porção de antígeno com potencial de gerar a resposta imune. É a área da molécula do antígeno que se liga aos receptores celulares e aos anticorpos. É o sítio de ligação específico que é reconhecido por um anticorpo ou por um receptor de superfície de um linfócito T (TCR). São denominados epítopos ou determinantes antigênicos regiões específicas contra as quais as respostas imunes são direcionadas, geralmente se localizam na superfície da molécula. A parte de um antígeno que está diretamente envolvida na interação antígeno-receptor (pequena parte do antígeno) é chamada de determinante antigênico ou epítopo. Um antígeno pode ter numerosos epítopos que podem ser iguais (epítopos repetidos). (pt)
- Епітоп — частина макромолекули, що розпізнається імунною системою, зокрема антитілами, B-клітинами або T-клітинами. Хоча зазвичай епітопи походять від білків, нерідних для даного організму, деякі білки організму господаря також визнаються, і класифікуються як епітопи. (uk)
- Эпитоп (англ. epitope), или антигенная детерминанта — часть макромолекулы антигена, которая распознаётся иммунной системой (антителами, B-лимфоцитами, T-лимфоцитами). Часть антитела, распознающая эпитоп, называется паратопом. Хотя обычно эпитопы относятся к чужеродным для данного организма молекулам (белкам, гликопротеинам, полисахаридам и др.), участки собственных молекул, распознаваемые иммунной системой, также называются эпитопами. Эпитопы могут определяться такими иммуноферментными методами как ELISPOT и ELISA, а также с использованием биочипов. (ru)
|
