| dbo:abstract
|
- Rozhněvaní mladí muži (anglicky Angry Young Men) byla anglická literární skupina, která vznikla v 50. letech 20. století. Ve Velké Británii se výrazně projevila revolta mládeže, která v USA přerostla v Beat generaci, která poměrně dlouhou dobu ovládala nejen literární dění v USA a západní Evropě. Zrod tohoto žánru byl způsoben rozvojem universitního života v Anglii a poválečným odklonem od tradic. Tito lidé nevytvořili žádnou skupinu, ani se nepokusili vytvořit nějaký program. Jedná se o nezávislé autory, kteří jsou spřízněni jednak generačně a jednak stylem psaní. Jejich styl je silně levicový, kritizují konzumní společnost, britskou konzervativní morálku, zvyklosti a společenské konvence. Tyto jejich politické názory byly někdy považovány za extrémní, ale ve srovnání s pozdější beat generation to rozhodně nelze tvrdit. Jejich dílo spojuje motiv - mladý hrdina, nejlépe čerstvý absolvent univerzity, má nastoupit do zaměstnání, kde má zahájit kariéru. To však odmítá, protože má odpor ke komerční společnosti. Hlavní hrdina nakonec se společností splyne a stane se tak součástí systému, který kritizoval. (cs)
- The "angry young men" were a group of mostly working- and middle-class British playwrights and novelists who became prominent in the 1950s. The group's leading figures included John Osborne and Kingsley Amis; other popular figures included John Braine, Alan Sillitoe, and John Wain. The phrase was originally coined by the Royal Court Theatre's press officer in order to promote Osborne's 1956 play Look Back in Anger. It is thought to be derived from the autobiography of Leslie Paul, founder of the Woodcraft Folk, whose Angry Young Man was published in 1951. Following the success of the Osborne play, the label "angry young men" was later applied by British media to describe young writers who were characterised by a disillusionment with traditional British society. The term, always imprecise, began to have less meaning over the years as the writers to whom it was originally applied became more divergent, and many of them dismissed the label as useless. (en)
- Angry Young Men (deutsch: „zornige junge Männer“) oder kurz Angries ist ein journalistisches Schlagwort, das auf zahlreiche gesellschaftskritische britische Künstler und Schriftsteller der 1950er und 1960er Jahre angewendet wurde, die soziale Entfremdung und Klassenkonflikte thematisierten. Geprägt wurde der Begriff 1956 ursprünglich von einem Mitarbeiter des Pressebüros des Royal Court Theatre in Zusammenhang mit einer Aufführung von John Osbornes Theaterstück Blick zurück im Zorn. Vermutet wird, dass dieser sich von dem Titel der 1951 erschienenen Biografie des Woodcraft Folk-Gründers Angry Young Man inspirieren ließ. Die bekanntesten Vertreter neben Osborne sind Harold Pinter, John Braine, Arnold Wesker und Alan Sillitoe, die der Arbeiterklasse entstammten, während Kingsley Amis und John Wain zur Mittelschicht gehörten. (de)
- Angry young men (euskaraz "Gizon gazte suminduak") Britania Handiko langile eta klase ertainaren mugimendu literario eta artistiko bat izan zen. 1950. hamarkadan sortua, 1955-1965. urteetan izan zuen eragin nagusiena. Britaniar gizartearen balore tradizionalak kritikatu zituen besteak beste: klase-banaketa, eliteentzako unibertsitateak eta Ingalaterrako eliza. John James Osborne, Kingsley Amis, John Arden, Harold Pinter, Alan Sillitoe, John Wain eta Arnold Wesker izan ziren mugimendu honen partaide nabarmenenak. (eu)
- Los Angry Young Men (jóvenes iracundos o jóvenes airados) fueron un grupo de escritores británicos de mediados del siglo XX. Sus obras expresan la amargura de las clases bajas respecto al imperante de su tiempo y la mediocridad e hipocresía de las clases media y alta. El mote les vino por la descripción de un sobre John Osborne, cuya obra dramática Look Back in Anger de 1956, es el trabajo representativo del movimiento. Entre los integrantes del grupo se pueden mencionar a (1925-1994), Kingsley Amis (1922-1995), Alan Sillitoe (1928-2010) y (1926- ). Siendo una fuerza literaria de los años 1950, la corriente terminó marchitándose a principios de la siguiente década. (es)
- Angry young men [ˈæŋɡɹi jʌŋ mɪn] (litt. « jeunes hommes en colère »), est une expression utilisée par la presse britannique pour désigner un groupe d'auteurs dramatiques et de romanciers apparus durant les années 1950. Même si leur influence se fait toujours sentir aujourd'hui, l’expression est devenue rapidement obsolète et n'est plus guère associée qu'à des œuvres datant du milieu des années 1950 au début des années 1960. (fr)
- Giovani arrabbiati (Angry Young Men) è un motto giornalistico usato per alcuni commediografi e romanzieri inglesi dalla metà degli anni cinquanta. L'espressione originariamente era usata dai giornali inglesi dopo il successo della commedia Ricorda con rabbia (Look Back in Anger) per descrivere gli scrittori inglesi, sebbene essa derivi dall'autobiografia di Leslie Paul, fondatore del Woodcraft Folk, che era stata pubblicata nel 1951 col titolo 'Giovane arrabbiato' ('Angry young man'). Con il tempo ha mutato il suo significato ed è diventato un cliché, usato più in generale per riferirsi alle persone giovani che criticano fortemente le istituzioni politiche e sociali. (it)
- Młodzi gniewni – zwyczajowa, stosowana od lat 50. XX wieku, nazwa organizacji zrzeszających młode osoby działające na przekór utartym zasadom, będąca manifestem pokolenia. (pl)
- Angry Young Men is de betiteling voor een groep gelijkgezinde jonge intellectuele Britse schrijvers die opkwam in de jaren 1950. Zij behoorden tot de eerste naoorlogse generatie in de Engelse literatuur met een eigen kritisch geluid, die zich afzette tegen de gevestigde orde en de burgerlijkheid. De hoofdfiguren in hun romans waren vaak antihelden, afkomstig uit de lagere middenstand of de arbeidersklasse. De benaming 'Angry Young Men' komt onder andere van een toneelstuk van John Osborne, getiteld Look Back in Anger (1956). Het stuk veranderde de gezapige naoorlogse toneelwereld in Engeland volkomen en had grote invloed op de hele Britse cultuur. Enkele van de belangrijkste representanten waren Kingsley Amis, John Braine, Alan Sillitoe, John Wain, Colin Wilson, Doris Lessing, Arnold Wesker en Iris Murdoch. De invloed van de groep nam in de jaren zestig af, maar de naam, en die van een groot aantal jonge schrijvers, was gevestigd. (nl)
- «Рассерженные молодые люди», «Рассерженная молодёжь» или «Сердитые молодые люди» (англ. Angry young men), — обозначение группы писателей критического направления в литературе Великобритании, сложившегося в 1950-е годы. (ru)
- Arga unga män (engelska: Angry young men) kallades en grupp brittiska författare verksamma efter andra världskriget. Till gruppen räknades bland andra John Osborne, Kingsley Amis, Alan Sillitoe, John Wain, John Braine, Keith Waterhouse, Stan Barstow och i viss mån Iris Murdoch trots att hon var kvinna (och inte vare sig särskilt arg eller ung). I USA har den sin närmaste motsvarighet i beatgenerationen. Beteckningen "angry young man" var ursprungligen en nedsättande kommentar om John Osborne, fälld av Royal Court Theatres pressekreterare i samband med uppförandet av Osbornes pjäs Se dig om i vrede. Gruppen innefattade en undergrupp av unga existentialister ledda av Colin Wilson, där också Stuart Holroyd och Bill Hopkins ingick. (sv)
- «Сердиті молоді люди» (англ. Angry young men) — назва групи англійських письменників, які набули відомості у 1950-ті роки. Вони ввели в літературу тип молодої людини, що пробилася «нагору», зіткнулася з ворожим середовищем і зазнала розчарування через своє банальне життя. Одна з головних тем «сердитих молодих людей» — нонконформізм. Термін, який виник завдяки автобіографічній книзі Л. А. Пола «Сердита молода людина» (1951), об'єднав митців «покоління 50-х років» (або, як назвали їх пізніше, «дітей війни»). Найбільш визначними й типовими представниками «сердитих молодих людей» вважаються романісти Кінґслі Еміс, , , Джон Осборн, Колін Вілсон та інші. Із «сердитим» героєм англійський читач уперше познайомився в 1953 році, коли друкуються романи «Щасливчик Джим» К. Еміса та «Поспішай донизу» Дж. Вейна. Свого найбільшого поширення термін «сердиті молоді люди» набув у 1956 році, після прем'єри п'єси Дж. Осборна «Озирнись у гніві», цієї «сердитої п'єси сердитого молодого автора» (за словами її рецензента), чи не найбільш характерного й відомого твору всієї течії. «Сердиті» не складали організованої літературної школи, як і представники американського «бітництва», французького «нового роману» або «театру абсурду». Проте їхні прозаїчні й драматичні твори мають цілий ряд типологічно спільних художніх рис. Спільним для романів і драм «сердитих молодих людей» є місце дії — англійська провінція, авторська настроєність та інтонація твору — завжди особиста, іронічна, навіть цинічна, прагнення до найповнішої вірогідності, підкреслена особистісна основа твору. Але головним, що об'єднує «сердитих» письменників, є їхній герой, що став новим літературним типом. Це тип молодої людини (найчастіше за все — плебея), яка здобула освіту і «пробилася» до нового середовища, ворожого для неї. Герой «сердитих» розчарований своїм сірим буденним життям, незадоволений своєю роботою, «повстає» проти суспільства, в якому йому не знаходиться місця. Він роздратований інтересами та ідеалами людей, що оточують його, ненавидить істеблішмент, накидається на систему моральних та інтелектуальних цінностей, роблячи це то з гнівом і сарказмом, то з іронією, а то й з інфантильними наївними бешкетуваннями. Герой «сердитих молодих людей» — це, скоріше, «антигерой»: малосимпатичний, непривабливий, галасливий, брутальний. Саме такими рисами наділені Джим Діксон («Щасливчик Джим»), Чарльз Ламлі («Поспішай донизу»), Джиммі Портер («Озирнись у гніві»), Джо Лемптон («Шлях нагору» Джона Брейна). Утім, нонконформістський бунт «сердитого» героя нерідко завершується конформізмом, сімейним і суспільним благополуччям, життєвими компромісами, примиренням із соціумом, проти якого повставав. Хоча творчість «сердитих молодих людей» і мала недовгу історію (уже в 60-ті роки англійські митці не повертаються до героїв і тем 50-х), вона залишила помітний слід у культурному житті Англії. «Сердиті» письменники підготували ґрунт для драматургів «нової хвилі» (Ш. Ділені, Дж. Арден, Б. Біен, Б. Копс, А. Оуен), соціально-критичних романів К. Вотергауза, С. Барстоу, К. Мак-Іннеса, значною мірою вплинули на творчість англійських абсурдистів Г. Пінтера та Η. Φ. Сімпсона. «Сердиті» автори, яких не цікавили заплутані фабули й розвиток зовнішніх подій, основну увагу приділяли правдивому зображенню післявоєнної молоді (як зазначав відомий англійський критик К. Тайнен, Осборн у своїй драмі «Озирнись у гніві» «у сценічній формі відобразив інтереси майже семи мільйонів молодих англійців у віці від двадцяти до тридцяти років»), стосунки героя і суспільства, психологію післявоєнної молоді. Твори англійських «сердитих», за словами Кеннета Тайнена, можливо «сокирні та не по-англійськи брутальні», але в них «живе віра в мистецтво, яке має впливати на життя, а не втікати від нього та не підмінювати його». (uk)
- 憤怒的青年（Angry Young Men）是指1950年代一些作品表現出憤世嫉俗情緒的西方（英國）青年作家和評論家。這些人對於當時西方社會的種種現象感到不滿，進而進行批判；而他們的言論對於社會主流而言相對極端，甚至於帶有無政府主義傾向。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Angry young men (euskaraz "Gizon gazte suminduak") Britania Handiko langile eta klase ertainaren mugimendu literario eta artistiko bat izan zen. 1950. hamarkadan sortua, 1955-1965. urteetan izan zuen eragin nagusiena. Britaniar gizartearen balore tradizionalak kritikatu zituen besteak beste: klase-banaketa, eliteentzako unibertsitateak eta Ingalaterrako eliza. John James Osborne, Kingsley Amis, John Arden, Harold Pinter, Alan Sillitoe, John Wain eta Arnold Wesker izan ziren mugimendu honen partaide nabarmenenak. (eu)
- Angry young men [ˈæŋɡɹi jʌŋ mɪn] (litt. « jeunes hommes en colère »), est une expression utilisée par la presse britannique pour désigner un groupe d'auteurs dramatiques et de romanciers apparus durant les années 1950. Même si leur influence se fait toujours sentir aujourd'hui, l’expression est devenue rapidement obsolète et n'est plus guère associée qu'à des œuvres datant du milieu des années 1950 au début des années 1960. (fr)
- Młodzi gniewni – zwyczajowa, stosowana od lat 50. XX wieku, nazwa organizacji zrzeszających młode osoby działające na przekór utartym zasadom, będąca manifestem pokolenia. (pl)
- «Рассерженные молодые люди», «Рассерженная молодёжь» или «Сердитые молодые люди» (англ. Angry young men), — обозначение группы писателей критического направления в литературе Великобритании, сложившегося в 1950-е годы. (ru)
- 憤怒的青年（Angry Young Men）是指1950年代一些作品表現出憤世嫉俗情緒的西方（英國）青年作家和評論家。這些人對於當時西方社會的種種現象感到不滿，進而進行批判；而他們的言論對於社會主流而言相對極端，甚至於帶有無政府主義傾向。 (zh)
- Rozhněvaní mladí muži (anglicky Angry Young Men) byla anglická literární skupina, která vznikla v 50. letech 20. století. Ve Velké Británii se výrazně projevila revolta mládeže, která v USA přerostla v Beat generaci, která poměrně dlouhou dobu ovládala nejen literární dění v USA a západní Evropě. Zrod tohoto žánru byl způsoben rozvojem universitního života v Anglii a poválečným odklonem od tradic. Tito lidé nevytvořili žádnou skupinu, ani se nepokusili vytvořit nějaký program. Jedná se o nezávislé autory, kteří jsou spřízněni jednak generačně a jednak stylem psaní. (cs)
- The "angry young men" were a group of mostly working- and middle-class British playwrights and novelists who became prominent in the 1950s. The group's leading figures included John Osborne and Kingsley Amis; other popular figures included John Braine, Alan Sillitoe, and John Wain. The phrase was originally coined by the Royal Court Theatre's press officer in order to promote Osborne's 1956 play Look Back in Anger. It is thought to be derived from the autobiography of Leslie Paul, founder of the Woodcraft Folk, whose Angry Young Man was published in 1951. (en)
- Angry Young Men (deutsch: „zornige junge Männer“) oder kurz Angries ist ein journalistisches Schlagwort, das auf zahlreiche gesellschaftskritische britische Künstler und Schriftsteller der 1950er und 1960er Jahre angewendet wurde, die soziale Entfremdung und Klassenkonflikte thematisierten. Geprägt wurde der Begriff 1956 ursprünglich von einem Mitarbeiter des Pressebüros des Royal Court Theatre in Zusammenhang mit einer Aufführung von John Osbornes Theaterstück Blick zurück im Zorn. Vermutet wird, dass dieser sich von dem Titel der 1951 erschienenen Biografie des Woodcraft Folk-Gründers Angry Young Man inspirieren ließ. Die bekanntesten Vertreter neben Osborne sind Harold Pinter, John Braine, Arnold Wesker und Alan Sillitoe, die der Arbeiterklasse entstammten, während Kingsley Amis und Jo (de)
- Los Angry Young Men (jóvenes iracundos o jóvenes airados) fueron un grupo de escritores británicos de mediados del siglo XX. Sus obras expresan la amargura de las clases bajas respecto al imperante de su tiempo y la mediocridad e hipocresía de las clases media y alta. El mote les vino por la descripción de un sobre John Osborne, cuya obra dramática Look Back in Anger de 1956, es el trabajo representativo del movimiento. (es)
- Giovani arrabbiati (Angry Young Men) è un motto giornalistico usato per alcuni commediografi e romanzieri inglesi dalla metà degli anni cinquanta. L'espressione originariamente era usata dai giornali inglesi dopo il successo della commedia Ricorda con rabbia (Look Back in Anger) per descrivere gli scrittori inglesi, sebbene essa derivi dall'autobiografia di Leslie Paul, fondatore del Woodcraft Folk, che era stata pubblicata nel 1951 col titolo 'Giovane arrabbiato' ('Angry young man'). (it)
- Angry Young Men is de betiteling voor een groep gelijkgezinde jonge intellectuele Britse schrijvers die opkwam in de jaren 1950. Zij behoorden tot de eerste naoorlogse generatie in de Engelse literatuur met een eigen kritisch geluid, die zich afzette tegen de gevestigde orde en de burgerlijkheid. De hoofdfiguren in hun romans waren vaak antihelden, afkomstig uit de lagere middenstand of de arbeidersklasse. De benaming 'Angry Young Men' komt onder andere van een toneelstuk van John Osborne, getiteld Look Back in Anger (1956). Het stuk veranderde de gezapige naoorlogse toneelwereld in Engeland volkomen en had grote invloed op de hele Britse cultuur. (nl)
- Arga unga män (engelska: Angry young men) kallades en grupp brittiska författare verksamma efter andra världskriget. Till gruppen räknades bland andra John Osborne, Kingsley Amis, Alan Sillitoe, John Wain, John Braine, Keith Waterhouse, Stan Barstow och i viss mån Iris Murdoch trots att hon var kvinna (och inte vare sig särskilt arg eller ung). I USA har den sin närmaste motsvarighet i beatgenerationen. Beteckningen "angry young man" var ursprungligen en nedsättande kommentar om John Osborne, fälld av Royal Court Theatres pressekreterare i samband med uppförandet av Osbornes pjäs Se dig om i vrede. (sv)
- «Сердиті молоді люди» (англ. Angry young men) — назва групи англійських письменників, які набули відомості у 1950-ті роки. Вони ввели в літературу тип молодої людини, що пробилася «нагору», зіткнулася з ворожим середовищем і зазнала розчарування через своє банальне життя. Одна з головних тем «сердитих молодих людей» — нонконформізм. (uk)
|
