An Entity of Type: work, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

In theoretical physics, quantum chromodynamics (QCD) is the theory of the strong interaction between quarks mediated by gluons. Quarks are fundamental particles that make up composite hadrons such as the proton, neutron and pion. QCD is a type of quantum field theory called a non-abelian gauge theory, with symmetry group SU(3). The QCD analog of electric charge is a property called color. Gluons are the force carriers of the theory, just as photons are for the electromagnetic force in quantum electrodynamics. The theory is an important part of the Standard Model of particle physics. A large body of experimental evidence for QCD has been gathered over the years.

Property Value
dbo:abstract
  • الديناميكا لونية كمومية أو الكروموديناميكا الكمومية (يرمز لها اختصارا QCD من Quantum chromodynamics) هي نظرية في التآثر القوي وهي عبارة عن القوة التي تربط بين الكواركات والكواركات المضادة ولا يمكن رؤيتها إلا عند التصادم بين النيوترون والبروتون مثلا. توجد خاصيتان غريبتان في الديناميكا اللونية الكمومية وهي : * (بالإنجليزية: Asymptotic freedom)‏، التي تقول بأنه إذا كان التفاعل ذو طاقة عالية، سيكون التفاعل الحاصل بين الكواركات والغلوونات ضعيفاً جداً. أُكتشف هذه التنبؤ الموجود في الديناميكا لونية كمومية لأول مرة في أوائل السبعينات بواسطة هيو دايفيد بولتيزر وفرانك ويلكزك ودايفيد غروس، الذين حصلوا بسببها على جائزة نوبل في الفيزياء في عام 2004. * (بالإنجليزية: confinement)‏، التي تقول بأن القوة التي تحدث بين الكواركات تزداد كلما ابتعدت الكواركات عن بعضها البعض. و بسبب هذا، سنحتاج إلى طاقة لانهائية للقيام بالفصل بين كواركين; وبالتالي يبقى الكواركان مع بعضهما إلى الأبد على شكل هادرونات، كبروتونات أو كنيوترونات على سبيل المثال. على الرغم من أن هذه النظرية لم تثبت بشكل تحليلي، إلا أن العديد من العلماء يعتقدون بأن هذه النظرية صحيحة، لأنها استطاعت تحديد سبب الفشل المستمر للبحث عن الكواركات الحرة، كما أنه من السهل إثباتها في Lattice QCD. التحرر التقاربي و الحصر اللوني كانت الأدلة الأنيقة التي أقنعت مجتمع الفيزياء النظرية بأن ال(ك د ك) هي النظرية الصحيحة للتفاعلات القوية هي إظهار الحرية المتقلبة في أوائل عام 1973 باستخدام مجموعة إعادة التشكيل. لقد فتح هذا العمل الباب لنظرية الاضطراب بحيث تكون قابلة للتطبيق على تفاعلات القوة النووية عند الطاقات العالية (المسافات القصيرة) ، وشرح نتيجة تجربة 1968 المعجل الخطي في مركز ستانفورد، بأن التفاعلات القوية أصبحت أضعف في طاقات عالية. \\ لنأخذ فكرة عامة حول سلوك ثابت الاقتران القوي ، يمكننا التعبير عن اعتماد ثابت الاقتران على نقل الزخم كقوى ، حيث $\mu$ مقياس إعادة التشكيل و ، حيث عدد نكهات الكواركات. يمكن تعريف مايسمى بمعامل نطاق الكروموديناميكا الكمومية كالتالي: بطريقة أخرى الآن يمكننا كتابة المعادلة التالية: من الواضح انه عندما تمتلك قيم كبيرة فإن ثابت الترابط ، و حينها تصبح نظرية الإضطراب في متناول اليد (قابلة للتطبيق). المعادلة السابقة تضمن أيضًا زيادة عند انخفاض الطاقات (المسافات البعيدة) ، مما يعني أن أي محاولة لفصل أي حالة خاصة بالألوان (على سبيل المثال $ \pi $- ميزون) في مكوناته الملونة (الكواركات ومضادات الكواركات) سوف تنتشر الطاقة حتى تصل إلى نقطة حيث تشكل زوج كوارك كوارك مضاد جديد (أو أزواج) بين المكونات المفصولة. هذه هي آلية الحصر اللوني ، و التي تم اقتراحها كتفسير لعدم ملاحظة الكواركات وال قلوونات كجسيمات معزولة. هناك العديد من التصورات النظرية لحصر الكوارك. (ar)
  • La cromodinàmica quàntica (CDQ o QCD, de l'anglès quantum chromodynamics) és una teoria quàntica de camps basada en el grup de gauge SU(3) que descriu la força nuclear forta o interacció forta entre quarks i gluons (conjuntament anomenats partons) que formen els protons, neutrons i altres partícules similars (els hadrons). La QCD és una de les quatre forces fonamentals de la natura, i un dels ingredients claus del model estàndard de la física de partícules. El nom «cromodinàmica» prové de la paraula grega chromós ('color') perquè la càrrega dels quarks es coneix com a «color» (encara que no té cap relació amb la percepció visual del color). La teoria va ser proposada al començament dels anys 1970 per David Politzer i per Frank Wilczek i David Gross com a teoria quàntica de camps del tipus anomenat «teoria gauge no abeliana», per a descriure la interacció de quarks i gluons. Gross, Wilczek i Politzer van rebre el Premi Nobel de Física l'any 2004 pels seus treballs en cromodinàmica quàntica. La cromodinàmica quàntica presenta dues característiques principals: * Llibertat asimptòtica, indicant el fet que en reaccions a molt alta energia els quarks i els gluons interaccionen molt feblement. * Confinament de color, indicant que la força entre quarks no disminueix a mesura que augmenta la distància entre si. Per això, caldria una energia infinita per a separar dos quarks i estan sempre units formant hadrons, com el protó o el neutró. Tot i que no s'ha demostrat analíticament, es creu que el confinament és una propietat certa de la QCD, ja que explica la impossibilitat d'observar quarks lliures. Més tècnicament, el caràcter de la interacció forta està determinat per una simetria especial entre les càrregues de color dels quarks. Aquesta simetria és el grup de gauge basat en el grup unitari especial SU(3) i els quarks es transformen sota aquest grup com a triplets SU(3) de camps fermiònics de Dirac. Encara que les són importants per al desenvolupament de la QCD, aquesta també prediu molts efectes no pertorbatius, com el confinament, els condensats fermiònics i els instantons. (ca)
  • Kvantová chromodynamika (QCD) je kalibrační teorie interakcí barevných kvarků, antikvarků a gluonů. Kvantová chromodynamika jako teorie silných interakcí vznikla v polovině 70. let. Její platnost byla potvrzena značným množstvím experimentů. Dodnes se však její předpovědi omezují na příklady interakcí na velmi malé vzdálenosti, kde je aplikovatelná . (cs)
  • Die Quantenchromodynamik (kurz QCD) ist eine Quantenfeldtheorie zur Beschreibung der starken Wechselwirkung. Sie beschreibt die Wechselwirkung von Quarks und Gluonen, also der fundamentalen Bausteine der Atomkerne. Die QCD ist wie die Quantenelektrodynamik (QED) eine Eichtheorie. Während die QED jedoch auf der abelschen Eichgruppe U(1) beruht und die Wechselwirkung elektrisch geladener Teilchen (z. B. Elektron oder Positron) mit Photonen beschreibt, wobei die Photonen selbst ungeladen sind, ist die Eichgruppe der QCD, die SU(3), nicht-abelsch. Es handelt sich also um eine Yang-Mills-Theorie. Die Wechselwirkungsteilchen der QCD sind die Gluonen und an die Stelle der elektrischen Ladung als Erhaltungsgröße tritt die Farbladung (daher kommt der Name, Chromodynamik). Die Gluonen selbst sind im Gegensatz zu den Eichteilchen der QED „geladen“, das heißt Träger von Farbladungen, und wechselwirken auch untereinander. Analog zur QED, die nur die Wechselwirkung elektrisch geladener Teilchen betrifft, behandelt die QCD ausschließlich Teilchen mit „Farbladung“, die sogenannten Quarks. Quarks haben drei verschiedene Farbladungen, die als rot, grün und blau bezeichnet werden. (Diese Benennung ist lediglich eine bequeme Konvention; eine Farbe im umgangssprachlichen Sinn besitzen Quarks nicht. Die Anzahl der Farben entspricht dem Grad der Eichgruppe der QCD, also der SU(3).) Die Wellenfunktionen der Baryonen sind antisymmetrisch bezüglich der Farbindices, wie es vom Pauli-Prinzip gefordert wird. Im Unterschied zum elektrisch neutralen Photon in der QED tragen jedoch die Gluonen selbst Farbladung und wechselwirken daher miteinander. Die Farbladung der Gluonen besteht aus einer Farbe und einer Anti-Farbe, so dass Gluonenaustausch meist zu „Farbänderungen“ der beteiligten Quarks führt. Die Wechselwirkung der Gluonen bewirkt, dass die Anziehungskraft zwischen den Quarks bei großen Entfernungen nicht verschwindet, die zur Trennung nötige Energie nimmt weiter zu, ähnlich wie bei einer Zugfeder oder einem Gummifaden. Wird eine bestimmte Dehnung überschritten, reißt der Faden – in der QCD wird in dieser Analogie bei Überschreitung eines gewissen Abstands die Feldenergie so hoch, dass sie in die Bildung neuer Mesonen umgesetzt wird. Daher treten Quarks niemals einzeln auf, sondern nur in gebundenen Zuständen, den Hadronen (Confinement). Das Proton und das Neutron – auch Nukleonen genannt, da aus ihnen die Atomkerne bestehen – sowie die Pionen sind Beispiele für Hadronen. Zu den von der QCD beschriebenen Objekten gehören auch exotische Hadronen wie die Pentaquarks und die 2016 am LHCb_experiment am CERN entdeckten Tetraquarks. Da Quarks sowohl eine elektrische als auch eine Farbladung besitzen, wechselwirken sie sowohl elektromagnetisch als auch stark. Da die elektromagnetische Wechselwirkung deutlich schwächer ist als die starke Wechselwirkung, kann man ihren Einfluss bei der Wechselwirkung von Quarks vernachlässigen und sich daher nur auf den Einfluss der Farbladung beschränken. Die Stärke der elektromagnetischen Wechselwirkung ist durch die Sommerfeldsche Feinstrukturkonstante gekennzeichnet, während der entsprechende Parameter der starken Wechselwirkung von der Größenordnung 1 ist. Durch ihre nichtabelsche, stark nichtlineare Struktur (Wechselwirkung der Gluonen miteinander) und hohe Kopplungsstärken sind Rechnungen in der QCD häufig aufwendig und kompliziert. Die QCD besitzt im Bereich von Hochenergiestreuprozessen (Tiefinelastische Streuung, bei der die Quarks und Gluonen in den Hadronen auf kleinstem Raum untersucht werden) die Eigenschaft, dass Quarks sich wie freie Teilchen verhalten (Asymptotische Freiheit) und in diesem Bereich ist die QCD störungstheoretisch beschreibbar. Im Allgemeinen gilt das nicht, und insbesondere die Massen der Hadronen lassen sich so nicht ermitteln, es gibt aber die Möglichkeit von Computersimulationen im Rahmen von Gittereichtheorien, die über mehrere Jahrzehnte so gut ausgebaut wurden, dass die Genauigkeit der Vorhersagen für die Massen vieler Hadronen typischerweise im Prozentbereich liegt. In der analytischen Behandlung spielen im sogenannten Confinement-Bereich bei größeren Abständen, bei denen die Störungstheorie nicht mehr anwendbar ist, verschiedene effektive Feldtheorien und nichtlineare Anregungen des QCD-Feldes wie Instantonen und Monopole eine Rolle. Die Quantenchromodynamik ist ein wesentlicher Bestandteil des Standardmodells der Elementarteilchenphysik. (de)
  • Η κβαντική χρωμοδυναμική, εν συντομία QCD από το αγγλικό Quantum ChromoDynamics, είναι μια θεωρία που περιγράφει την δράση της ισχυρής πυρηνικής δύναμης, μίας θεμελιώδους αλληλεπίδρασης. Το σωματίδιο-φορέας της αλληλεπίδρασης αυτής κατά τα πρότυπα της κβαντικής θεωρίας πεδίου, ονομάζεται γλουόνιο. Βάσει της θεωρίας αυτής υπάρχει ένας επί πλέον κβαντικός αριθμός που ονομάζεται χρώμα και χαρακτηρίζει τα κουάρκς και τα γλουόνια. Το χρώμα παίρνει τρεις βασικές τιμές, το κόκκινο (συμβ. R από το αγγλικό red), πράσινο (G) και το μπλε (B), αλλά παίρνει και τις αντίθετες τιμές αντικόκκινο, αντιπράσινο και αντιμπλέ που συμβολίζονται με τα ίδια γράμματα με παύλα από πάνω, καθώς επίσης και οποιονδήποτε γραμμικό συνδυασμό τους.Η θεωρία αυτή έχει δύο βασικές ιδιότητες: * Τον εγκλωβισμό των κουάρκς εντός αδρονίων, πράγμα που δεν επιτρέπει την ύπαρξη ελεύθερων κουάρκ και γενικά καταστάσεων οι οποίες έχουν χρωματικό φορτίο και * Την ασυμπτωτική ελευθερία, η οποία λέει ότι σε πολύ υψηλές ενέργειες τα κουάρκ αλληλεπιδρούν πολύ ασθενικά. Μέχρι σήμερα μπορεί να λυθεί αναλυτικά μόνο η περίπτωση των πολύ υψηλών ενεργειών, ενώ για τις χαμηλές ενέργειες, όπως για παράδειγμα στις τυπικές μάζες των αδρονίων, γίνονται μόνο αριθμητικοί υπολογισμοί χρησιμοποιώντας την λεγόμενη «πλεγματική θεωρία πεδίου». * Σύνοψη των σωματιδίων και των δυνάμεων της σωματιδιακής φυσικής Αυτό το λήμμα φυσικής χρειάζεται επέκταση. Βοηθήστε τη Βικιπαίδεια επεκτείνοντάς το! (el)
  • Kvantuma kolordinamiko (KKD) estas fizika teorio de forta nuklea forto (kolorŝarga forto), unu el fundamentaj fortoj kiu priskribas interagojn inter kvarkoj kaj gluonoj en kompundaj partikloj (hadronoj), kiel protono, neŭtrono, piono ktp. Ĝi estas de kolorŝargitaj fermionoj. KKD estas aparta tipo de kvantuma kampa teorio, nomata ne-Abela . Grandega kvanto de eksperimentaj pruvoj por KKD amasiĝis dum jaroj de studo. KKD havas du plej gravajn ecojn: * , kio signifas ke en reakcioj de tre granda energio kvarkoj kaj gluonoj interagas tre malforte. Tiu eco estis prediktita en fruaj 1970-aj jaroj en verkoj de David Politzer kaj sendepende fare de Frank Wilczek kaj David Gross. Pro tiu malkovro ili ricevis Nobelpremion pri fiziko. * Kolorkonservo, kio signifas ke la forto de interagoj inter kvarkoj ne malkreskas dum kresko de distanco. Pro tio, oni bezonus nefinian kvanton de energio por apartigi du kvarkojn. Kvankam rigora pruvo por tio aserto ankoraŭ ne ekzistas, ĝi estas subtenata per konstanta fiasko en serĉo de liberaj kvarkoj, t.e. kvarkoj kiuj ne estas parto de iu hadrono. Krome, la eco bone demonstriĝas en la latisa KKD. La du menciitaj ecoj estas kontinuaj, t.e. inter ili ne estas iu difinebla limo. (eo)
  • La chromodynamique quantique (en abrégé CDQ ou QCD, ce dernier de l'anglais Quantum ChromoDynamics) est une théorie physique qui décrit l’interaction forte, l’une des quatre forces fondamentales, qui permet de comprendre les interactions entre les quarks et les gluons et, au passage, la cohésion du noyau atomique. Elle fut proposée en 1973 par H. David Politzer, Frank Wilczek et David Gross pour comprendre la structure des hadrons (c'est-à-dire d'une part les baryons comme les protons, neutrons et particules similaires, et d'autre part les mésons). Ils reçurent le prix Nobel de physique en 2004 pour ces travaux. Elle utilise la théorie quantique des champs pour rendre compte de l’interaction entre quarks et gluons. (fr)
  • La cromodinámica cuántica (QCD) es una teoría cuántica de campos que describe una de las fuerzas fundamentales, la interacción fuerte. Fue propuesta a comienzos de los años 70 por David Politzer, Frank Wilczek y David Gross como teoría para entender la estructura de bariones (colectivos de tres quarks, como protones y neutrones) y mesones (pares quark-antiquark, como los piones).​ Por su trabajo en cromodinámica cuántica, a Gross, Wilczek y Politzer les fue concedido el Premio Nobel de Física en 2004. El nombre «cromodinámica» viene de la palabra griega chromos (color). Este nombre es oportuno ya que a la carga de los quarks, partículas básicas dentro de esta teoría, se le designa como carga de color; aunque no está relacionada con la percepción visual del color. La cromodinámica cuántica es una parte muy importante del modelo estándar de la física de partículas. (es)
  • Teoiric an fhórsa núicléach láidir a foilsíodh den chéad uair i 1973, a nglactar leis go forleathan. Tugtar QCD uirthi freisin. Sa teoiric seo bíonn na cuairc greamaithe le chéile ag glúóin. Idirghníomhaíonn na cuairc de bharr airí atá ag gach ceann acu a dtugtar dath air, cosúil leis an idirghníomhú idir cáithníní luchtaithe de bharr an luchta i ngach ceann. (ga)
  • In theoretical physics, quantum chromodynamics (QCD) is the theory of the strong interaction between quarks mediated by gluons. Quarks are fundamental particles that make up composite hadrons such as the proton, neutron and pion. QCD is a type of quantum field theory called a non-abelian gauge theory, with symmetry group SU(3). The QCD analog of electric charge is a property called color. Gluons are the force carriers of the theory, just as photons are for the electromagnetic force in quantum electrodynamics. The theory is an important part of the Standard Model of particle physics. A large body of experimental evidence for QCD has been gathered over the years. QCD exhibits three salient properties: * Color confinement. Due to the force between two color charges remaining constant as they are separated, the energy grows until a quark–antiquark pair is spontaneously produced, turning the initial hadron into a pair of hadrons instead of isolating a color charge. Although analytically unproven, color confinement is well established from lattice QCD calculations and decades of experiments. * Asymptotic freedom, a steady reduction in the strength of interactions between quarks and gluons as the energy scale of those interactions increases (and the corresponding length scale decreases). The asymptotic freedom of QCD was discovered in 1973 by David Gross and Frank Wilczek, and independently by David Politzer in the same year. For this work, all three shared the 2004 Nobel Prize in Physics. * Chiral symmetry breaking, the spontaneous symmetry breaking of an important global symmetry of quarks, detailed below, with the result of generating masses for hadrons far above the masses of the quarks, and making pseudoscalar mesons exceptionally light. Yoichiro Nambu was awarded the 2008 Nobel Prize in Physics for elucidating the phenomenon, a dozen years before the advent of QCD. Lattice simulations have confirmed all his generic predictions. (en)
  • Dalam fisika teori, kromodinamika kuantum atau quantum chromodynamics (QCD) adalah teori interaksi kuat antar kuark dengan perantaraan gluons. Kuark adalah partikel-partikel elementer yang menyusun hadron komposit seperti proton, neutron and pion. QCD merupakan sebuah tipe teori medan kuantum yang disebut dengan teori ukuran non abelian dengan grup simetri SU(3). Konsep muatan listrik pada QCD adalah sifat yang disebut warna (color). Dalam teori ini, gluons adalah , sama seperti foton adalah pembawa gaya untuk gaya elektromagnetik pada elektrodinamika kuantum. QCD adalah salah satu bagian penting di Model Standar pada fisika partikel. Bukti-bukti eksperimen untuk QCD banyak telah dikumpulkan. * l * * s (in)
  • 양자 색역학(量子色力學, 영어: quantum chromodynamics, 약자 QCD), 또는 양자색소동역학은 강력을 설명하는 게이지 이론이다. 색역학은 쿼크와 글루온을 도입하여, 이로 이루어진 강입자의 종류와 성질을 정확히 예측한다. 리 군 SU(3)을 바탕으로 하며, 전기·약 작용 이론과 함께 표준 모형을 이룬다. (ko)
  • La cromodinamica quantistica, in breve QCD (acronimo dell'inglese quantum chromodynamics), è la teoria fisica che descrive l'interazione forte. Componente del Modello standard, il nome deriva per analogia dall'elettrodinamica quantistica (QED). È una teoria quantistica di campo che descrive l'interazione tra quark, e di conseguenza quella fra nucleoni, descritta matematicamente da una teoria di Yang-Mills basata sul gruppo SU(3) nella quale i quark si presentano in forma di tripletti di colore. È prevalentemente una teoria non-perturbativa, a causa di effetti come il confinamento, i condensati fermionici e gli istantoni (ad alte energie gli effetti non perturbativi diminuiscono e la QCD può essere trattata come l'elettrodinamica quantistica, sebbene gli aspetti più importanti per la fisica moderna siano quelli a basse energie). La sua elaborazione, iniziata negli anni cinquanta del Novecento, è stata completata nella sua forma attuale nei primi anni settanta, per la maggior parte attraverso modelli reticolari tridimensionali e simulazione al computer. (it)
  • Kwantumchromodynamica is de natuurkundige theorie die de wisselwerking tussen quarks en gluonen beschrijft. Kwantumchromodynamica is een onderdeel van het standaardmodel van de elementaire-deeltjesfysica en is een niet-abelse ijktheorie. Kwantumchromodynamica wordt vaak afgekort met QCD, uit de tijd dat de officiële spelling nog Quantumchromodynamica was en in lijn met het Engelse Quantum Chromodynamics. Kwantumchromodynamica heeft twee karakteristieke eigenschappen: * asymptotische vrijheid, wat inhoudt dat de interactie tussen quarks en gluonen zeer zwak is bij hoge energieën. Deze voorspelling van de kwantumchromodynamica werd voor het eerst in het begin van de jaren 70 van de twintigste eeuw ontdekt door David Politzer, Frank Wilczek en David Gross, wat hen in 2004 de Nobelprijs voor Natuurkunde opleverde. * confinement, wat inhoudt dat de kracht tussen quarks en gluonen niet verdwijnt wanneer ze ruimtelijk van elkaar gescheiden worden. Hierdoor komen quarks en gluonen nooit los voor, maar zijn ze altijd gebonden in hadronen. Dit is compatibel met het feit dat er nooit vrij voorkomende quarks of gluonen zijn waargenomen. (nl)
  • 量子色力学(りょうしいろりきがく、英語: quantum chromodynamics、略称: QCD)とは、素粒子物理学において、SU(3)ゲージ対称性に基づき、強い相互作用を記述する場の量子論である。 (ja)
  • Na física teórica, cromodinâmica quântica (QCD) é a teoria das interações fortes, uma força fundamental que descreve a interação entre quarks e glúons que, por sua vez, constituem os hádrons como os prótons, nêutrons e píons. QCD é um tipo de teoria quântica de campos classificada como uma teoria de gauge não-abeliana sendo seu grupo de simetria o SU(3). Na cromodinâmica quântica a quantidade análoga à carga elétrica é uma propriedade denominada cor. Glúons são as partículas portadoras dessa força nessa teoria, assim como é o papel dos fótons serem portadores da força eletromagnética na eletrodinâmica quântica. A QCD é uma parte importante do modelo padrão da física de partículas. Bastante evidência experimental foi produzida ao longo dos anos confirmando predições da QCD. (pt)
  • Chromodynamika kwantowa (ang. quantum chromodynamics – QCD) – teoria oddziaływań silnych, czyli kwantowa teoria pola opisująca oddziaływanie silne, najsilniejsze z oddziaływań podstawowych. Chromodynamika to nieabelowa (nieprzemienna) teoria z cechowaniem. Grupą cechowania jest grupa SU(3). Jest częścią Modelu Standardowego. Trwają próby połączenia grupy SU(3) z grupą SU(2) x U(1) teorii oddziaływań elektrosłabych. Nazywa się to teoriami wielkiej unifikacji. W oddziaływaniach silnych uczestniczą cząstki obdarzone ładunkiem koloru bądź zbudowane z takich cząstek. Ruchy i przemiany tych cząstek tłumaczy się wymianą bozonów zwanych gluonami. Fermiony obdarzone ładunkiem koloru zwane są kwarkami. Znamy sześć kwarków i sześć antykwarków. QCD posiada dwie osobne właściwości: * Uwięzienie koloru, które oznacza, że siła pomiędzy kwarkami nie maleje, gdy są rozdzielone. Z tego powodu potrzeba nieskończenie wiele energii, żeby rozdzielić dwa kwarki. Pozostają one na zawsze złączone w hadronach, takich jak proton czy neutron. Chociaż jest analitycznie nieudowodnione, uważa się, że zjawisko uwięzienia jest prawdziwe, gdyż wyjaśnia porażkę poszukiwań i jest łatwe do zademonstrowania w . * Swoboda asymptotyczna, która oznacza, że w wysoko energetycznych reakcjach kwarki i gluony oddziałują bardzo słabo. Owo przewidywanie QCD zostało po raz pierwszy odkryte we wczesnych latach 70. przez Davida Politzera oraz Franka Wilczka i Davida Grossa. Za swoją pracę zostali oni nagrodzeni w 2004 roku nagrodą Nobla z fizyki. Nie jest znana dokładna linia przejścia fazowego pomiędzy tymi dwoma własnościami. Uwięzienie dominuje w reakcjach nisko energetycznych, ale w miarę wzrostu energii, zaczyna dominować swoboda asymptotyczna. (pl)
  • Kvantkromodynamik eller QCD (från engelskans quantum chromodynamics) är inom partikelfysiken den teoretiska beskrivningen av stark växelverkan. Den starka kraften binder samman kvarkar till protoner, neutroner och andra hadroner och den håller också samman atomkärnorna som dessa protoner och neutroner bygger upp. Kvantkromodynamiken är en kvantfältteori som på den fundamentala nivån beskriver hur kvarkar växelverkar genom att utbyta masslösa partiklar med spinn 1 som kallas gluoner. (sv)
  • Ква́нтовая хромодина́мика (КХД) — калибровочная теория квантовых полей, описывающая сильное взаимодействие элементарных частиц. Наряду с электрослабой теорией, КХД составляет общепринятый в настоящее время теоретический фундамент физики элементарных частиц. (ru)
  • 量子色动力学(英語:Quantum Chromodynamics,简称QCD)是一个描述夸克、胶子之间强相互作用的标准动力学理论,它是粒子物理标准模型的一个基本组成部分。夸克是构成重子(质子、中子等)以及介子(π、K等)的基本单元,而胶子则传递夸克之间的相互作用,使它们相互结合,形成各种核子和介子,或者使它们相互分离,发生衰变等。多年来量子色动力学已经收集了庞大的实验证据。 量子色动力学是非阿贝尔规范场论(即杨米尔斯规范场论)的一个成功运用,它所对应是非阿贝尔规范群的群,群量子数被称为“颜色”或者“色荷”。每一种夸克有三种颜色,对应着群的。胶子是強作用力的传播者,有八种,对应着群的伴随表示。这个理论的动力学完全由它的规范对称群决定。 量子色动力学享有2种特有的属性: * 禁闭,这意味着当它们被分开时,夸克之间的力并不降低。因此,當你試圖分開兩個夸克時,在膠子場中的能量足夠產生一個夸克對。所以夸克永遠是以強子的方式束縛在一起,如形成質子和中子或π介子或K介子。雖然在解析上還未獲得證明,但夸克禁閉被廣泛地接受,因為它解釋了為何尋找自由夸克一直失敗,而這在格點量子色動力學中很容易展示出來。 * 渐近自由,这意味着在非常高的能量反应中,夸克和胶子之间非常微弱的相互作用创造了夸克-胶子等离子体。量子色动力学的这一预测,在1970年代初由大卫·波利泽和弗兰克·维尔切克和大卫·格罗斯首次发现。因为这项工作,他们被授予2004年诺贝尔物理学奖。 没有已知的相变线分开这两种属性;禁闭是在低能量尺度中占主导地位,但是,随着能量的增加,渐近自由成为主导。 (zh)
  • Квантова хромодинаміка — розділ теоретичної фізики, який описує сильну взаємодію між кварками через глюонні поля. Вона є складовою частиною Стандартної Моделі. Грецький корінь хромо, що означає колір, пов'язаний із тим фактом, що одним із основних понять квантової хромодинаміки є квантове число, що називається кольоровим зарядом. Квантова хромодинаміка є подібною до квантової електродинаміки, що описує взаємодію заряджених частинок через фотони, носії електромагнітної взаємодії, проте між ними є важливі принципові відмінності. По-перше, електричний заряд може приймати лише два значення (позитивний і негативний), а кварк може мати три значення кольору, що, умовно, позначаються як червоний, жовтий і синій. При цьому, антикваркам властиві, відповідно, античервоний, антижовтий і антисиній кольори. По-друге, глюони, носії сильної взаємодії, також мають кольоровий заряд, тоді як фотони — електрично нейтральні. По-третє — симетрія КХД відрізняється від симетрії КЕД, через що, два ряди однакових поворотів у кольоровому просторі можуть дати різні кінцеві результати, якщо вони були проведені в різній послідовності. Все це робить рівняння квантової хромодинаміки дуже нелінійними, і значно складнішими, ніж квантової електродинаміки. З математичної точки зору квантова хромодинаміка — калібрувальна теорія, побудована на групі симетрії SU(3). Група SU(3) це група матриць 3x3 із визначником, рівним одиниці. В матриці 3x3 дев'ять елементів, вимога рівності одиниці визначника зводить число незалежних елементів до восьми. Тому всі об'єкти квантової хромодинаміки групуються у вісімки. Характерними рисами квантової хромодинаміки є асимптотична свобода і конфайнмент. Поняття асимптотичної свободи означає те, що при високих енергіях, що відповідає малим відстаням, кварки майже не взаємодіють між собою. Конфайнмент, тобто обмеження, означає зростання притягання між кварками із збільшенням віддалі між ними. Завдяки конфайнменту окремі, вільні кварки не спостерігаються. Два зв'язані кварки (кварк і антикварк) утворюють мезони, три — баріони. (uk)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 25264 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 45137 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1106831246 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:backgroundColour
  • #ECFCF4 (en)
dbp:borderColour
  • #50C878 (en)
dbp:equation
  • : (en)
dbp:indent
  • : (en)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • Kvantová chromodynamika (QCD) je kalibrační teorie interakcí barevných kvarků, antikvarků a gluonů. Kvantová chromodynamika jako teorie silných interakcí vznikla v polovině 70. let. Její platnost byla potvrzena značným množstvím experimentů. Dodnes se však její předpovědi omezují na příklady interakcí na velmi malé vzdálenosti, kde je aplikovatelná . (cs)
  • La chromodynamique quantique (en abrégé CDQ ou QCD, ce dernier de l'anglais Quantum ChromoDynamics) est une théorie physique qui décrit l’interaction forte, l’une des quatre forces fondamentales, qui permet de comprendre les interactions entre les quarks et les gluons et, au passage, la cohésion du noyau atomique. Elle fut proposée en 1973 par H. David Politzer, Frank Wilczek et David Gross pour comprendre la structure des hadrons (c'est-à-dire d'une part les baryons comme les protons, neutrons et particules similaires, et d'autre part les mésons). Ils reçurent le prix Nobel de physique en 2004 pour ces travaux. Elle utilise la théorie quantique des champs pour rendre compte de l’interaction entre quarks et gluons. (fr)
  • Teoiric an fhórsa núicléach láidir a foilsíodh den chéad uair i 1973, a nglactar leis go forleathan. Tugtar QCD uirthi freisin. Sa teoiric seo bíonn na cuairc greamaithe le chéile ag glúóin. Idirghníomhaíonn na cuairc de bharr airí atá ag gach ceann acu a dtugtar dath air, cosúil leis an idirghníomhú idir cáithníní luchtaithe de bharr an luchta i ngach ceann. (ga)
  • 양자 색역학(量子色力學, 영어: quantum chromodynamics, 약자 QCD), 또는 양자색소동역학은 강력을 설명하는 게이지 이론이다. 색역학은 쿼크와 글루온을 도입하여, 이로 이루어진 강입자의 종류와 성질을 정확히 예측한다. 리 군 SU(3)을 바탕으로 하며, 전기·약 작용 이론과 함께 표준 모형을 이룬다. (ko)
  • 量子色力学(りょうしいろりきがく、英語: quantum chromodynamics、略称: QCD)とは、素粒子物理学において、SU(3)ゲージ対称性に基づき、強い相互作用を記述する場の量子論である。 (ja)
  • Na física teórica, cromodinâmica quântica (QCD) é a teoria das interações fortes, uma força fundamental que descreve a interação entre quarks e glúons que, por sua vez, constituem os hádrons como os prótons, nêutrons e píons. QCD é um tipo de teoria quântica de campos classificada como uma teoria de gauge não-abeliana sendo seu grupo de simetria o SU(3). Na cromodinâmica quântica a quantidade análoga à carga elétrica é uma propriedade denominada cor. Glúons são as partículas portadoras dessa força nessa teoria, assim como é o papel dos fótons serem portadores da força eletromagnética na eletrodinâmica quântica. A QCD é uma parte importante do modelo padrão da física de partículas. Bastante evidência experimental foi produzida ao longo dos anos confirmando predições da QCD. (pt)
  • Kvantkromodynamik eller QCD (från engelskans quantum chromodynamics) är inom partikelfysiken den teoretiska beskrivningen av stark växelverkan. Den starka kraften binder samman kvarkar till protoner, neutroner och andra hadroner och den håller också samman atomkärnorna som dessa protoner och neutroner bygger upp. Kvantkromodynamiken är en kvantfältteori som på den fundamentala nivån beskriver hur kvarkar växelverkar genom att utbyta masslösa partiklar med spinn 1 som kallas gluoner. (sv)
  • Ква́нтовая хромодина́мика (КХД) — калибровочная теория квантовых полей, описывающая сильное взаимодействие элементарных частиц. Наряду с электрослабой теорией, КХД составляет общепринятый в настоящее время теоретический фундамент физики элементарных частиц. (ru)
  • الديناميكا لونية كمومية أو الكروموديناميكا الكمومية (يرمز لها اختصارا QCD من Quantum chromodynamics) هي نظرية في التآثر القوي وهي عبارة عن القوة التي تربط بين الكواركات والكواركات المضادة ولا يمكن رؤيتها إلا عند التصادم بين النيوترون والبروتون مثلا. توجد خاصيتان غريبتان في الديناميكا اللونية الكمومية وهي : التحرر التقاربي و الحصر اللوني لنأخذ فكرة عامة حول سلوك ثابت الاقتران القوي ، يمكننا التعبير عن اعتماد ثابت الاقتران على نقل الزخم كقوى ، حيث $\mu$ مقياس إعادة التشكيل و ، حيث عدد نكهات الكواركات. يمكن تعريف مايسمى بمعامل نطاق الكروموديناميكا الكمومية كالتالي: بطريقة أخرى (ar)
  • La cromodinàmica quàntica (CDQ o QCD, de l'anglès quantum chromodynamics) és una teoria quàntica de camps basada en el grup de gauge SU(3) que descriu la força nuclear forta o interacció forta entre quarks i gluons (conjuntament anomenats partons) que formen els protons, neutrons i altres partícules similars (els hadrons). La QCD és una de les quatre forces fonamentals de la natura, i un dels ingredients claus del model estàndard de la física de partícules. El nom «cromodinàmica» prové de la paraula grega chromós ('color') perquè la càrrega dels quarks es coneix com a «color» (encara que no té cap relació amb la percepció visual del color). (ca)
  • Η κβαντική χρωμοδυναμική, εν συντομία QCD από το αγγλικό Quantum ChromoDynamics, είναι μια θεωρία που περιγράφει την δράση της ισχυρής πυρηνικής δύναμης, μίας θεμελιώδους αλληλεπίδρασης. Το σωματίδιο-φορέας της αλληλεπίδρασης αυτής κατά τα πρότυπα της κβαντικής θεωρίας πεδίου, ονομάζεται γλουόνιο. Βάσει της θεωρίας αυτής υπάρχει ένας επί πλέον κβαντικός αριθμός που ονομάζεται χρώμα και χαρακτηρίζει τα κουάρκς και τα γλουόνια. Το χρώμα παίρνει τρεις βασικές τιμές, το κόκκινο (συμβ. R από το αγγλικό red), πράσινο (G) και το μπλε (B), αλλά παίρνει και τις αντίθετες τιμές αντικόκκινο, αντιπράσινο και αντιμπλέ που συμβολίζονται με τα ίδια γράμματα με παύλα από πάνω, καθώς επίσης και οποιονδήποτε γραμμικό συνδυασμό τους.Η θεωρία αυτή έχει δύο βασικές ιδιότητες: (el)
  • Die Quantenchromodynamik (kurz QCD) ist eine Quantenfeldtheorie zur Beschreibung der starken Wechselwirkung. Sie beschreibt die Wechselwirkung von Quarks und Gluonen, also der fundamentalen Bausteine der Atomkerne. Die Quantenchromodynamik ist ein wesentlicher Bestandteil des Standardmodells der Elementarteilchenphysik. (de)
  • Kvantuma kolordinamiko (KKD) estas fizika teorio de forta nuklea forto (kolorŝarga forto), unu el fundamentaj fortoj kiu priskribas interagojn inter kvarkoj kaj gluonoj en kompundaj partikloj (hadronoj), kiel protono, neŭtrono, piono ktp. Ĝi estas de kolorŝargitaj fermionoj. KKD estas aparta tipo de kvantuma kampa teorio, nomata ne-Abela . Grandega kvanto de eksperimentaj pruvoj por KKD amasiĝis dum jaroj de studo. KKD havas du plej gravajn ecojn: La du menciitaj ecoj estas kontinuaj, t.e. inter ili ne estas iu difinebla limo. (eo)
  • La cromodinámica cuántica (QCD) es una teoría cuántica de campos que describe una de las fuerzas fundamentales, la interacción fuerte. Fue propuesta a comienzos de los años 70 por David Politzer, Frank Wilczek y David Gross como teoría para entender la estructura de bariones (colectivos de tres quarks, como protones y neutrones) y mesones (pares quark-antiquark, como los piones).​ Por su trabajo en cromodinámica cuántica, a Gross, Wilczek y Politzer les fue concedido el Premio Nobel de Física en 2004. (es)
  • Dalam fisika teori, kromodinamika kuantum atau quantum chromodynamics (QCD) adalah teori interaksi kuat antar kuark dengan perantaraan gluons. Kuark adalah partikel-partikel elementer yang menyusun hadron komposit seperti proton, neutron and pion. QCD merupakan sebuah tipe teori medan kuantum yang disebut dengan teori ukuran non abelian dengan grup simetri SU(3). Konsep muatan listrik pada QCD adalah sifat yang disebut warna (color). Dalam teori ini, gluons adalah , sama seperti foton adalah pembawa gaya untuk gaya elektromagnetik pada elektrodinamika kuantum. QCD adalah salah satu bagian penting di Model Standar pada fisika partikel. Bukti-bukti eksperimen untuk QCD banyak telah dikumpulkan. (in)
  • In theoretical physics, quantum chromodynamics (QCD) is the theory of the strong interaction between quarks mediated by gluons. Quarks are fundamental particles that make up composite hadrons such as the proton, neutron and pion. QCD is a type of quantum field theory called a non-abelian gauge theory, with symmetry group SU(3). The QCD analog of electric charge is a property called color. Gluons are the force carriers of the theory, just as photons are for the electromagnetic force in quantum electrodynamics. The theory is an important part of the Standard Model of particle physics. A large body of experimental evidence for QCD has been gathered over the years. (en)
  • La cromodinamica quantistica, in breve QCD (acronimo dell'inglese quantum chromodynamics), è la teoria fisica che descrive l'interazione forte. Componente del Modello standard, il nome deriva per analogia dall'elettrodinamica quantistica (QED). È una teoria quantistica di campo che descrive l'interazione tra quark, e di conseguenza quella fra nucleoni, descritta matematicamente da una teoria di Yang-Mills basata sul gruppo SU(3) nella quale i quark si presentano in forma di tripletti di colore. (it)
  • Kwantumchromodynamica is de natuurkundige theorie die de wisselwerking tussen quarks en gluonen beschrijft. Kwantumchromodynamica is een onderdeel van het standaardmodel van de elementaire-deeltjesfysica en is een niet-abelse ijktheorie. Kwantumchromodynamica wordt vaak afgekort met QCD, uit de tijd dat de officiële spelling nog Quantumchromodynamica was en in lijn met het Engelse Quantum Chromodynamics. Kwantumchromodynamica heeft twee karakteristieke eigenschappen: (nl)
  • Chromodynamika kwantowa (ang. quantum chromodynamics – QCD) – teoria oddziaływań silnych, czyli kwantowa teoria pola opisująca oddziaływanie silne, najsilniejsze z oddziaływań podstawowych. Chromodynamika to nieabelowa (nieprzemienna) teoria z cechowaniem. Grupą cechowania jest grupa SU(3). Jest częścią Modelu Standardowego. Trwają próby połączenia grupy SU(3) z grupą SU(2) x U(1) teorii oddziaływań elektrosłabych. Nazywa się to teoriami wielkiej unifikacji. QCD posiada dwie osobne właściwości: (pl)
  • Квантова хромодинаміка — розділ теоретичної фізики, який описує сильну взаємодію між кварками через глюонні поля. Вона є складовою частиною Стандартної Моделі. Грецький корінь хромо, що означає колір, пов'язаний із тим фактом, що одним із основних понять квантової хромодинаміки є квантове число, що називається кольоровим зарядом. (uk)
  • 量子色动力学(英語:Quantum Chromodynamics,简称QCD)是一个描述夸克、胶子之间强相互作用的标准动力学理论,它是粒子物理标准模型的一个基本组成部分。夸克是构成重子(质子、中子等)以及介子(π、K等)的基本单元,而胶子则传递夸克之间的相互作用,使它们相互结合,形成各种核子和介子,或者使它们相互分离,发生衰变等。多年来量子色动力学已经收集了庞大的实验证据。 量子色动力学是非阿贝尔规范场论(即杨米尔斯规范场论)的一个成功运用,它所对应是非阿贝尔规范群的群,群量子数被称为“颜色”或者“色荷”。每一种夸克有三种颜色,对应着群的。胶子是強作用力的传播者,有八种,对应着群的伴随表示。这个理论的动力学完全由它的规范对称群决定。 量子色动力学享有2种特有的属性: 没有已知的相变线分开这两种属性;禁闭是在低能量尺度中占主导地位,但是,随着能量的增加,渐近自由成为主导。 (zh)
rdfs:label
  • Quantum chromodynamics (en)
  • ديناميكا لونية كمية (ar)
  • Cromodinàmica quàntica (ca)
  • Kvantová chromodynamika (cs)
  • Κβαντική χρωμοδυναμική (el)
  • Quantenchromodynamik (de)
  • Kvantuma kolordinamiko (eo)
  • Cromodinámica cuántica (es)
  • Chromodynamique quantique (fr)
  • Crómaidinimic chandamach (ga)
  • Kromodinamika kuantum (in)
  • Cromodinamica quantistica (it)
  • 양자 색역학 (ko)
  • 量子色力学 (ja)
  • Kwantumchromodynamica (nl)
  • Chromodynamika kwantowa (pl)
  • Cromodinâmica quântica (pt)
  • Kvantkromodynamik (sv)
  • Квантовая хромодинамика (ru)
  • Квантова хромодинаміка (uk)
  • 量子色動力學 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:academicDiscipline of
is dbo:knownFor of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:fields of
is dbp:knownFor of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License