| dbo:abstract
|
- Dělení Polska neboli Trojí dělení Polska je historický pojem označující sérii anexí území Polsko-litevské unie v letech 1772, 1793 a 1795. Důsledkem dělení došlo k zániku tohoto dvoustátí a rozdělení jeho území mezi Prusko, Rakousko a Rusko. K úpravě dělení došlo v roce 1815 na vídeňském kongresu, kdy vzniklo tzv. kongresové Polsko personálně připojené k Rusku. Polsko a Litva byly obnoveny jako samostatné státy až v roce 1918 v důsledku první světové války. Jako čtvrté dělení Polska se někdy nazývá obsazení Polska nacistickým Německem a Sovětským svazem v roce 1939, které si rozdělily na základě tajného dodatku paktu Ribbentrop–Molotov. (cs)
- El terme repartiment de Polònia designa el seguit de tres annexions successives del territori de la República de les Dues Nacions (Polònia i Lituània) cap al final del segle xviii (1772, 1793 i 1795) en benefici de l'Imperi Rus, el regne de Prússia i l'Arxiducat d'Àustria. Es tracta d'un dels períodes més foscos de la història de Polònia. Afeblida a l'interior per l'anarquia nobiliària, conseqüència del liberum veto, i presa fàcil per als seus veïns, que atiaren les seves divisions internes, Polònia no va reeixir a conservar la seva independència malgrat les reformes fetes sota l'esperit de la Il·lustració pel rei Estanislau II August Poniatowski, antic amant de l'emperadriu de Rússia, país on acabà els seus dies exiliat. (ca)
- تقسيم الكومنولث البولندي أو تقسيم بولندا ثلاثة تقسيمات للكومنولث البولندي اللتواني في النصف الثاني من القرن الثامن عشر، أنهى وجود الكومنولث البولندي اللتواني. حيث قام كل من الامبراطورية الروسية، ومملكة بروسيا وملكية هابسبورغ بتقسيم أراضي الكومنولث فيما بينهم تدريجياً في عملية للاستيلاء على الأراضي والضم لتوسيع نفوذهم إقليميا. تم تحديد تقاسم بولندا الأول في 5 أغسطس 1772. بعد عقدين من الزمن، دخلت القوات الروسية والبروسية الكومنولث مرة أخرى وتم توقيع التقسيم الثاني في 23 يناير 1793. لم تشارك النمسا في التقسيم الثاني. تم التقسيم الثالث لبولندا في 24 أكتوبر 1795، كرد فعل على انتفاضة تاديوش البولندية الفاشلة في العام السابق. وهو التقاسم الذي أنهى استقلال دولة بولندا. كما يقسم المؤرخون هذا التقسيم إلى تقسيم لصالح النمسا، وتقسيم لصالح بروسيا، وتقسيم لصالح الإمبراطورية الروسية. ويطلق مصطلح «التقسيم الرابع» على أي تقسيم تالٍ لأراضي بولندا أو على مجتمعات الشتات التي لعبت دوراً سياسياً هاماً في إعادة تأسيس الدولة البولندية القومية بعد عام 1918. في اللغة الإنجليزية، يتم استخدام مصطلح «أتقسيم سام بولندا» في بعض الأحيان جغرافيا بأسماء المواقع الجغرافية، ويعني ذلك الأجزاء الثلاثة التي قسمت سلطات التقسيم الكومنولث إليها، وهي: القسم النمساوي والتقسيم البروسي والتقسيم الروسي. في البولندية، هناك كلمتين منفصلتين لتحديد. يشار إلى أعمال التقسيم وضم بولندا على rozbiór باسم rozbiór (الجمع: rozbiory)، في حين أن المصطلح zabór (pl. zabory يعني كل جزء من الكومنولث المرفق في 1772–1795 ليصبح جزءًا من روسيا الإمبراطورية أو بروسيا أو النمسا. في التأريخ البولندي، تم استخدام مصطلح «التقسيم الرابع لبولندا» ، في إشارة إلى أي ضم لاحق للأراضي البولندية من قبل الغزاة الأجانب. اعتمادًا على المصدر والفترة التاريخية، قد يعني هذا أحداث 1815 أو و1846 أو 1939. يمكن أن يعني مصطلح «التقسيم الرابع» بالمعنى الزمني أيضًا مجتمعات الشتات التي لعبت دورًا سياسيًا مهمًا في إعادة تأسيس الدولة البولندية ذات السيادة بعد عام 1918. في عهد فواديسواف الرابع فاسا (1632-1648)، تم تطوير سياسة برلمانية تقوم على افتراض المساواة السياسية لكل «رجل نبيل». يمكن للمرء أن يصف بولندا وليتوانيا في فترتها الأخيرة (منتصف القرن الثامن عشر) قبلالتقسيم انا في حالة اضطراب وليست دولة ذات سيادة كاملة، وتقريباً ، حيث يختار القيصر الروسي فعليًا الملوك البولنديين. وهذا ينطبق بشكل خاص على آخر ملك للكومنولث ستانيسلاو أوغست بونياتوفسكي، الذي كان لبعض الوقت من عشاق الإمبراطورة الروسية كاثرين العظمى. (ar)
- Οι Διαμελισμοί της Πολωνίας ήταν οι τρεις διαμελισμοί της Πολωνικής-Λιθουανικής Κοινοπολιτείας που έλαβαν χώρα προς τα τέλη του 18ου αιώνα και τερμάτισαν την ύπαρξη του κράτους, με αποτέλεσμα την εξάλειψη της κυρίαρχης Πολωνίας και της Λιθουανίας για 123 χρόνια. Οι διαμελισμοί διεξήχθησαν από τη Μοναρχία των Αψβούργων, το Βασίλειο της Πρωσίας και τη Ρωσική Αυτοκρατορία, οι οποίες μοίρασαν τα εδάφη της Κοινοπολιτείας μεταξύ τους σταδιακά στη διαδικασία εδαφικών κατασχέσεων και προσαρτήσεων. Ο πρώτος διαμελισμός αποφασίστηκε στις 5 Αυγούστου 1772 αφού η Συνομοσπονδία του Μπαρ έχασε τον πόλεμο με τη Ρωσία. Ο δεύτερος διαμελισμός συνέβη στον απόηχο του και της Συνομοσπονδίας της Ταργκοβίτσα του 1792, όταν τα ρωσικά και πρωσικά στρατεύματα εισήλθαν στην Κοινοπολιτεία και ο δεύτερος διαμελισμός υπογράφηκε στις 23 Ιανουαρίου 1793 (η Αυστρία δεν συμμετείχε στο δεύτερο διαμελισμό). Ο τρίτος διαμελισμός έλαβε χώρα στις 24 Οκτωβρίου 1795, ως αντίδραση στην ανεπιτυχή πολωνική Εξέγερση του Κοστσιούσκο το προηγούμενο έτος. Με αυτόν τον διαμελισμό, η Κοινοπολιτεία έπαψε να υπάρχει. Γενικά, ο όρος «Διαμελισμοί της Πολωνίας» χρησιμοποιείται μερικές φορές γεωγραφικά ως , για να σημαίνει τα τρία μέρη στα οποία οι διαμελιστικές δυνάμεις χώρισαν την Κοινοπολιτεία, δηλαδή: τον Αυστριακό Διαμελισμό, τον Πρωσικό Διαμελισμό και τη Ρωσικό Διαμελισμό. Στα πολωνικά, υπάρχουν δύο ξεχωριστές λέξεις για τις δύο έννοιες. Οι διαδοχικές πράξεις διαμελισμού και προσάρτησης της Πολωνίας αναφέρονται ως rozbiór (ρόζμπιουρ, πληθυντικός: ροζμπιούρι), ενώ ο όρος zabór (ζάμπουρ, πληθυντικός: ζαμπόρι) αναφέρεται σε τμήματα της Κοινοπολιτείας που προσαρτήθηκαν το 1772–95 και τα οποία έγιναν μέρος της Αυτοκρατορικής Ρωσίας, της Πρωσίας ή της Αυστρίας. Μετά το Συνέδριο της Βιέννης το 1815, τα σύνορα των τριών διαμελισμένων τομέων σχεδιάστηκαν εκ νέου. Οι Αυστριακοί ίδρυσαν τη Γαλικία στον Αυστριακό Διαμελισμό, ενώ οι Ρώσοι κατέκτησαν τη Βαρσοβία από την Πρωσία και σχημάτισαν την αυτόνομη πολιτεία της Πολωνίας του Συνεδρίου στο Ρωσικό Διαμελισμό. Στην πολωνική ιστοριογραφία, ο όρος «Τέταρτος διαμελισμός της Πολωνίας» έχει επίσης χρησιμοποιηθεί, σε σχέση με οποιαδήποτε μεταγενέστερη προσάρτηση πολωνικών εδαφών από ξένους εισβολείς. Ανάλογα με την πηγή και την ιστορική περίοδο, αυτό θα μπορούσε να σημαίνει τα γεγονότα του 1815, ή του ή του ή του 1939. Ο όρος «Τέταρτος Διαμελισμός» με χρονική έννοια μπορεί επίσης να σημαίνει τις κοινότητες της διασποράς που έπαιξαν σημαντικό πολιτικό ρόλο στην επανίδρυση του πολωνικού κυρίαρχο κράτος μετά το 1918. (el)
- La dispartigoj de Pollando-Litovio aŭ dispartigoj de la Respubliko de Ambaŭ Nacioj (pole simpligite: Rozbiory Polski, litove Abiejų Tautų Respublikos padalinimai, beloruse Падзелы Рэчы Паспалітай) estis periodo en la historio de la Respubliko de Ambaŭ Nacioj en la jaroj 1772-1795. (eo)
- Als Teilungen Polens wird die schrittweise Aufteilung des polnisch-litauischen Staatsgebietes in den Jahren 1772 (1. Teilung), 1793 (2. Teilung) und 1795 (3. Teilung) unter Russland, Preußen und Österreichund die mit der 3. Teilung schließlich erfolgte Auflösung der polnisch-litauischen Adelsrepublik bezeichnet. Die Gebietsaufteilungen geschahen jeweils in gegenseitiger Absprache dieser drei Nachbarstaaten. Polen-Litauen blieb bis zum Ende des Ersten Weltkrieges 1918 von diesen annektiert. Sowohl Polen als auch Litauen waren also mehr als ein Jahrhundert lang keine souveränen Staaten mehr. Eine kurzlebige Änderung bestand lediglich zwischen 1806 und 1815, als Napoleon Bonaparte aus Teilen der von Preußen und Österreich annektierten Gebiete das Herzogtum Warschau geschaffen hatte. Dieser französische Satellitenstaat diente als Aufmarschbasis für den Russlandfeldzug 1812 Napoleons und seiner Verbündeten. Er wurde 1815 vom Wiener Kongress nach deren Niederlage in diesem Feldzug und schließlich in allen ihren Koalitionskriegen aufgelöst. Teile davon kamen aber nicht wieder zu Preußen und Österreich, sondern indirekt zu Russland durch die Bildung des konstitutionellen Königreich Polen, das fortan die autokratischen russischen Zaren in Personalunion regierten. Als Vierte Teilung Polens gilt die erneute Aufteilung des Landes zwischen Nazi-Deutschland und der Sowjetunion durch den Hitler-Stalin-Pakt von 1939. Die Bezeichnung wurde aber auch auf die Beschneidung des polnischen Staatsgebiets durch den Wiener Kongress und auf die Westverschiebung Polens nach dem Zweiten Weltkrieg angewandt. (de)
- Las Particiones de Polonia (en polaco: Rozbiór o Rozbiory Polski, en lituano: Abiejų Tautų Respublikos padalinimai, en bielorruso: Падзелы Рэчы Паспалітай) son los términos empleados para designar las divisiones sucesivas de la República de las Dos Naciones en el siglo xviii entre Rusia, Prusia y Austria. Durante este periodo las estructuras gubernamentales llevaron a la final desaparición del país. (es)
- La formule partages de la Pologne (en polonais rozbiory Polski) désigne les annexions successives subies par le territoire de la République des Deux Nations (royaume de Pologne et grand-duché de Lituanie) à la fin du XVIIIe siècle (1772, 1793 et 1795) du fait du royaume de Prusse et de l'empire d'Autriche qui voulaient annexer des parties de son territoire, et de l'Empire russe qui voulait y maintenir son protectorat. Affaiblie à l'intérieur par l'anarchie nobiliaire, conséquence du liberum veto, proie facile pour ses voisins qui attisent ses divisions internes, la République des Deux Nations ne parvient pas à sauver son indépendance malgré les réformes entreprises dans l'esprit des Lumières par la Grande Diète, sous le règne du roi Stanislas II. En 1795, conséquence tout autant de la voracité de ses voisins que d'un siècle d'affaiblissement politique et économique, la Pologne disparaît de la carte de l'Europe. (fr)
- Tharla críochdheighilt na Polainne i dtrí chéim ar leithligh i dtreo dheireadh an 18ú haois agus a chuir deireadh leis an stát a bheith ann, agus cuireadh deireadh leis an bPolainn cheannasach agus an Liotuáin ar feadh 123 bliana. Rinne monarcacht Habsburg, Ríocht na Prúise, agus Impireacht na Rúise na deighiltí, a roinn tailte an Chomhlathais eatarthu féin de réir a chéile, i bpróiseas na n-bhfoghabhálacha agus na n-imghabhálacha críochacha. (ga)
- The Partitions of Poland were three partitions of the Polish–Lithuanian Commonwealth that took place toward the end of the 18th century and ended the existence of the state, resulting in the elimination of sovereign Poland and Lithuania for 123 years. The partitions were conducted by the Habsburg monarchy, the Kingdom of Prussia, and the Russian Empire, which divided up the Commonwealth lands among themselves progressively in the process of territorial seizures and annexations. The First Partition was decided on August 5, 1772 after the Bar Confederation lost the war with Russia. The Second Partition occurred in the aftermath of the Polish–Russian War of 1792 and the Targowica Confederation of 1792 when Russian and Prussian troops entered the Commonwealth and the partition treaty was signed during the Grodno Sejm on January 23, 1793 (without Austria). The Third Partition took place on October 24, 1795, in reaction to the unsuccessful Polish Kościuszko Uprising the previous year. With this partition, the Commonwealth ceased to exist. In English, the term "Partitions of Poland" is sometimes used geographically as toponymy, to mean the three parts that the partitioning powers divided the Commonwealth into, namely: the Austrian Partition, the Prussian Partition and the Russian Partition. In Polish, there are two separate words for the two meanings. The consecutive acts of dividing and annexation of Poland are referred to as rozbiór (plural: rozbiory), while the term zabór (plural: zabory) refers to parts of the Commonwealth that were annexed in 1772–95 and which became part of Imperial Russia, Prussia, or Austria. Following the Congress of Vienna in 1815, the borders of the three partitioned sectors were redrawn; the Austrians established Galicia in the Austrian partition, whereas the Russians gained Warsaw from Prussia and formed an autonomous polity of Congress Poland in the Russian partition. In Polish historiography, the term has also been used, in reference to any subsequent annexation of Polish lands by foreign invaders. Depending on source and historical period, this could mean the events of 1815, or 1832 and 1846, or 1939. The term "Fourth Partition" in a temporal sense can also mean the diaspora communities that played an important political role in re-establishing the Polish sovereign state after 1918. (en)
- Pemisahan Polandia, Pembagian Polandia atau Pemisahan Persemakmuran Polandia Lithuania, Pembagian Persemakmuran Polandia Lithuania terjadi pada abad ke-18 dan mengakhiri Persemakmuran Polandia-Lithuania. Pembagian ini dilakukan oleh Kerajaan Prusia, Kekaisaran Rusia dan Habsburg Austria. Pembagian ini dilakukan tiga kali:
* Pembagian Pertama: 5 Agustus 1772.
* Pembagian Kedua: 23 Januari 1793 (Austria tidak ikut).
* Pembagian Ketiga: 24 Oktober 1795. Istilah "Pembagian Keempat Polandia" yang jarang digunakan dapat merujuk pada:
* Setelah peperangan era Napoleon, pembagian Kadipaten Warsawa saat Kongres Wina tahun 1815
* Penyatuan "Polandia Kongres" ke Rusia tahun 1832, dan penggabungan Kota Merdeka Kraków dengan Austria tahun 1846
* Pembagian Polandia antara Nazi Jerman dan Uni Soviet tahun 1939. (in)
- ポーランド分割（ポーランドぶんかつ、ポーランド語: Rozbiór Polski・Rozbiory Polski、リトアニア語: Lietuvos-Lenkijos padalijimai、ベラルーシ語: Падзелы Рэчы Паспалітай、ウクライナ語: Поділи Речі Посполитої）は、18世紀に、ポーランド・リトアニア共和国の領土が3度にわたって周囲の3つの大国に奪われ、最終的に完全に領土を失って滅亡したことを指す歴史用語。その後、ウィーン会議により改めて4度目の分割も行われた。 (ja)
- Met de Poolse Delingen (1772, 1793 en 1795) verdeelden Rusland, Oostenrijk en Pruisen onderling in drie stappen het sterk verzwakte Pools-Litouws Gemenebest, dat daardoor in 1795 van de Europese kaart verdween. (nl)
- 폴란드 분할(폴란드어: Rozbiory Polski)은 18세기에 폴란드-리투아니아 공화국의 영토가 세 차례에 걸쳐 프로이센 왕국, 러시아 제국, 오스트리아(합스부르크 군주국)의 세 주변국에 의해 분할되어 최종적으로 모든 영토를 상실하고 멸망한 사건이다. 이후 빈 회의에서 네 번째 분할도 이루어졌다. (ko)
- Con spartizioni della Polonia (in polacco Rozbiór Polski o Rozbiory Polski; in lituano Padalijimas) si fa riferimento alle divisioni della Confederazione polacco-lituana alla fine del XVIII secolo avvenute in tre differenti occasioni (1772, 1793 e 1795) ad opera delle potenze confinanti rappresentate dall'Impero russo, dal Regno di Prussia e della Monarchia asburgica. In tutti questi casi ci furono assicurazioni riguardo al riconoscimento della lingua polacca, al rispetto per la cultura della Polonia e dei diritti dei suoi abitanti; non passò molto tempo tuttavia prima che queste promesse fossero disattese. Le spartizioni cancellarono infatti l'esistenza dello Stato polacco e di quello lituano dalla cartina dell'Europa dal 1796 alla fine della prima guerra mondiale, nel 1918, quando tornarono ad essere nazioni indipendenti. Esauritosi l'effetto della libertà dorata nella seconda metà del XVIII secolo a causa di numerose guerre precedenti e conflitti interni (avvenuti in concomitanza con la costituzione delle konfederacja), la Repubblica delle Due Nazioni appariva gravemente indebolita, tanto da passare nel 1768 sotto la supremazia della Russia. La zarina Caterina II chiese la parificazione legale-politica dei cosiddetti dissidenti, come erano chiamate le numerose ortodosse che facevano capo agli abitanti polacco-lituani di etnia slava orientale della Polonia-Lituania quella volta, ma anche protestante. Tuttavia, questo provocò la resistenza della nobiltà polacca cattolica (szlachta) e alla formazione della Confederazione di Bar (1768-1772). Il Regno di Prussia approfittò di questa travagliata situazione e negoziò una strategia per la Polonia con la Russia. Infine, il re Federico II e la zarina Caterina II, grazie ad abili e ingegnose tecniche puramente diplomatiche, riuscirono ad annettere vaste aree della Polonia. L'obiettivo a lungo perseguito dalla Prussia di realizzare un ponte di terra verso la Prussia Orientale fu dunque raggiunto nel 1772. Lo stato che rimase dopo questa prima divisione attuò varie riforme internamente, inclusa l'abolizione del principio di unanimità nel Parlamento (meccanismo del liberum veto), per cui la Polonia voleva riacquistare la sua capacità di agire. Le riforme portarono infine all'adozione di una Costituzione liberale il 3 maggio 1791. Tale zelo per la riforma, modellato dalle idee della Rivoluzione francese, tuttavia, contraddiceva gli interessi delle potenze vicine, di stampo assolutista, e fazioni conservatrici della nobiltà polacca (specie la Confederazione di Targowica nel 1792). Nel 1793 si promosse un'ulteriore divisione alla quale parteciparono la Prussia e l'Impero russo. La rinnovata divisione incontrò una feroce resistenza, così che i rappresentanti della piccola nobiltà unirono parti della borghesia e classe contadina in una rivolta popolare condotta da Tadeusz Kościuszko. Dopo che l'insurrezione si placò per opera delle potenze occupanti, la Prussia e la Russia decisero nel 1795, allora di nuovo con la partecipazione austriaca, di dividere completamente la repubblica aristocratica polacco-lituana. Dopo la vittoria sulla Prussia nella pace di Tilsit nel 1807, Napoleone Bonaparte istituì il Ducato di Varsavia come stato satellite francese dalle aree di spartizione prussiane risalenti alla seconda e alla terza divisione. Nella pace di Schönbrunn nel 1809 espanse il ducato alla Galizia occidentale, la fetta di territorio andata agli austriaci del 1795. Dopo la sconfitta di Napoleone nella campagna di Germania del 1813, il Congresso di Vienna lo ridusse nel 1815 alla Posnania e alla Repubblica di Cracovia. Dalle ceneri del ducato emerse il Regno del Congresso, una monarchia costituzionale in unione personale governata dall'autocratico imperatore di Russia che vantava altresì il titolo di "re di Polonia". Oltre alle tre tradizionali spartizioni della Polonia, si suole talvolta indicarne alcune ulteriori con riferimento a quelle di epoca post-napoleonica o a quella avvenuta a seguito della firma del patto Molotov-Ribbentrop del 1939 sottoscritto da Germania nazista e URSS. (it)
- Rozbiory Polski – okres w dziejach Polski i Litwy w latach 1772–1795, kiedy Rzeczpospolita Obojga Narodów za sprawą sąsiednich Rosji, Prus i Austrii dokonała na ich rzecz cesji części swojego terytorium, jako wynik przegranej wojny bądź pod groźbą użycia siły. (pl)
- As Partilhas da Polônia ou Partições da Polónia (polonês: Rozbiór Polski ou Rozbiory Polski; lituano: Padalijimas) ocorreram ao longo do século XVIII e puseram fim à existência da soberana República das Duas Nações. Elas envolveram o Reino da Prússia, o Império Russo e Monarquia/Império Austríaco, dividindo as terras da república entre elas. Três partilhas ocorreram:
* 5 de agosto de 1772;
* 23 de janeiro de 1793;
* 24 de outubro de 1795. Depois das Guerras Napoleônicas, quando Napoleão Bonaparte restaurou o estado polonês na forma do Ducado de Varsóvia, os três países que dividiram a República das Duas Nações decidiram criar nos territórios anexados algumas regiões autônomas (pelo menos em teoria), que eram:
* Grão-Ducado de Poznań;
* República da Cracóvia;
* Reino da Polônia, mais conhecido como Polônia do Congresso. Em todos os casos foram tomadas medidas no sentido de reconhecer o idioma polonês, o respeito pela cultura e os direitos dos poloneses. Em todos os casos estas promessas foram rapidamente quebradas e as regiões anexadas. O termo "Quarta Partilha da Polônia" deve referir-se a alguma divisão subseqüente do território polonês, especificamente:
* depois da era napoleônica, a divisão do Ducado de Varsóvia no Congresso de Viena em 1815;
* a incorporação do Reino da Polônia pelo Império Russo em 1832, e a incorporação da República da Cracóvia pelo Império Austríaco em 1846; e
* a divisão da Polônia entre a Alemanha Nazista e a União Soviética em decorrência do Pacto Ribbentrop-Molotov em 1939. (pt)
- Разде́лы Ре́чи Посполи́той, разде́лы По́льши (польск. Rozbiory Polski, rozbiory Rzeczpospolitej) — раздел территории польско-литовского государства (Речи Посполитой) между Прусским королевством, Российской империей и Австрией в конце XVIII века в 1772, 1793 и 1795 годах. Четвёртый раздел Польши прошёл в ходе Венского конгресса в 1815 году. (ru)
- Polens delningar brukar beteckna de tre händelser på 1700-talet under Polens svaghetsperiod då de omgivande stormakterna i samförstånd delat Polen mellan sig. Genom den tredje delningen upphörde Polen helt att existera som självständig stat, ett förhållande som kom att bestå till första världskrigets slut 1918. Med Polen avser man under denna period federationen (Polsk-litauiska samväldet) mellan kronan (de västra provinserna) och storfurstendömet Litauen (de östra provinserna). Rzeczpospolita (republiken) avsåg således hela federationen. Statsöverhuvudet i federationen var en vald kung, vars makt ofta blev beskuren. De omgivande staterna under perioden var Ryssland, Osmanska riket, den habsburgska monarkin (i Österrike) och Preussen. (sv)
- 瓜分波蘭（波蘭語：Rozbiory Polski）是指近代一系列列強瓜分波蘭的事件。从17世纪开始，當時做為波蘭統治主體的波蘭立陶宛聯邦开始走向衰落，而在18世纪时，波兰的领土开始遭到普鲁士、奥地利帝國（当时为哈布斯堡帝國時期）和俄罗斯帝国三个邻近国家的瓜分，此分割一共分成三个阶段进行，而第三阶段的进行导致了波兰的灭亡，详细分割疆域如右图所示：
* 第一次：1772年8月5日
* 第二次：1793年1月23日，奥地利未有参与。
* 第三次：1795年10月24日，波兰－立陶宛联邦正式宣告灭亡。 (zh)
- Поділи Речі Посполитої 1772, 1793, 1795 — зовнішньополітичні акції стосовно Речі Посполитої з боку Австрії, Пруссії та Росії 1772, 1793, 1795. За умовами першого поділу у Речі Посполитої було забрано Помор'я, Куяви, частину Великопольщі, Малопольщу, Галичину, Східну Білорусь. У 1773–92 роках королю Станіславу-Августу Понятовському і прибічникам реформ вдалося здійснити низку істотних змін, які зміцнили державу. Чотирирічний сейм 1788–92 за ініціативою патріотично налаштованих реформаторів ухвалив Конституцію Речі Посполитої Третього травня 1791, яка запроваджувала конституційну монархію, особисті свободи та рівні права всіх громадян. Консервативні шляхетські кола утворили 1792 Торговицьку конфедерацію й закликали на допомогу російську армію. Втручання сусідів призвело до 2-го поділу земель Речі Посполитої, затвердженого сеймом 1793 в Гродно (нині місто в Білорусі): від неї відійшли вся Великопольща, Мазовія, усі українські та білоруські землі. Відповіддю на це стало повстання під проводом військового інженера Тадеуша Косцюшка (1746—1817), в якому взяли участь патріотична шляхта, міщани та частина селян. Російські війська під проводом генерал-аншефа Олександра Суворова жорстоко придушили повстання, а у 1795 році Росія, Австрія та Пруссія здійснили 3-й поділ Речі Посполитої, після чого вона припинила державне існування. У дослідженнях причин падіння Речі Посполитої, які розпочалися одразу після ліквідації цього державного утворення, увага акцентувалася на аналізові внутрішніх й зовнішніх чинників розвитку цієї держави в 16–18 ст. Висловлювані при цьому міркування зводяться, по-перше, до того, що державний лад Речі Посполитої, заснований на засадах шляхетської демократії, у функціонуванні якого дедалі більш деструктивну роль відігравали магнати, послідовно послаблював її, а державні реформи, завданням котрих було вивести країну із занепаду, проводилися з великим запізненням і нерішуче, майже не порушуючи станово-шляхетський характер ладу; по-друге, до того, що Річ Посполита перебувала в оточенні могутніх абсолютистських держав, не зацікавлених в її існуванні. Саме ці потужні сусіди-вороги противилися її реформуванню, а коли воно розпочалося, занепокоєні цим, вдалися до ліквідації Польської державності. Одні історики визначальною в загибелі Речі Посполитої вважають дію внутрішніх, інші — зовнішніх чинників, треті — синтезують дію чинників внутрішніх і зовнішніх, вважаючи, що ті або інші з них домінували на різних історичних етапах еволюції Польської державності. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La dispartigoj de Pollando-Litovio aŭ dispartigoj de la Respubliko de Ambaŭ Nacioj (pole simpligite: Rozbiory Polski, litove Abiejų Tautų Respublikos padalinimai, beloruse Падзелы Рэчы Паспалітай) estis periodo en la historio de la Respubliko de Ambaŭ Nacioj en la jaroj 1772-1795. (eo)
- Las Particiones de Polonia (en polaco: Rozbiór o Rozbiory Polski, en lituano: Abiejų Tautų Respublikos padalinimai, en bielorruso: Падзелы Рэчы Паспалітай) son los términos empleados para designar las divisiones sucesivas de la República de las Dos Naciones en el siglo xviii entre Rusia, Prusia y Austria. Durante este periodo las estructuras gubernamentales llevaron a la final desaparición del país. (es)
- Tharla críochdheighilt na Polainne i dtrí chéim ar leithligh i dtreo dheireadh an 18ú haois agus a chuir deireadh leis an stát a bheith ann, agus cuireadh deireadh leis an bPolainn cheannasach agus an Liotuáin ar feadh 123 bliana. Rinne monarcacht Habsburg, Ríocht na Prúise, agus Impireacht na Rúise na deighiltí, a roinn tailte an Chomhlathais eatarthu féin de réir a chéile, i bpróiseas na n-bhfoghabhálacha agus na n-imghabhálacha críochacha. (ga)
- ポーランド分割（ポーランドぶんかつ、ポーランド語: Rozbiór Polski・Rozbiory Polski、リトアニア語: Lietuvos-Lenkijos padalijimai、ベラルーシ語: Падзелы Рэчы Паспалітай、ウクライナ語: Поділи Речі Посполитої）は、18世紀に、ポーランド・リトアニア共和国の領土が3度にわたって周囲の3つの大国に奪われ、最終的に完全に領土を失って滅亡したことを指す歴史用語。その後、ウィーン会議により改めて4度目の分割も行われた。 (ja)
- Met de Poolse Delingen (1772, 1793 en 1795) verdeelden Rusland, Oostenrijk en Pruisen onderling in drie stappen het sterk verzwakte Pools-Litouws Gemenebest, dat daardoor in 1795 van de Europese kaart verdween. (nl)
- 폴란드 분할(폴란드어: Rozbiory Polski)은 18세기에 폴란드-리투아니아 공화국의 영토가 세 차례에 걸쳐 프로이센 왕국, 러시아 제국, 오스트리아(합스부르크 군주국)의 세 주변국에 의해 분할되어 최종적으로 모든 영토를 상실하고 멸망한 사건이다. 이후 빈 회의에서 네 번째 분할도 이루어졌다. (ko)
- Rozbiory Polski – okres w dziejach Polski i Litwy w latach 1772–1795, kiedy Rzeczpospolita Obojga Narodów za sprawą sąsiednich Rosji, Prus i Austrii dokonała na ich rzecz cesji części swojego terytorium, jako wynik przegranej wojny bądź pod groźbą użycia siły. (pl)
- Разде́лы Ре́чи Посполи́той, разде́лы По́льши (польск. Rozbiory Polski, rozbiory Rzeczpospolitej) — раздел территории польско-литовского государства (Речи Посполитой) между Прусским королевством, Российской империей и Австрией в конце XVIII века в 1772, 1793 и 1795 годах. Четвёртый раздел Польши прошёл в ходе Венского конгресса в 1815 году. (ru)
- 瓜分波蘭（波蘭語：Rozbiory Polski）是指近代一系列列強瓜分波蘭的事件。从17世纪开始，當時做為波蘭統治主體的波蘭立陶宛聯邦开始走向衰落，而在18世纪时，波兰的领土开始遭到普鲁士、奥地利帝國（当时为哈布斯堡帝國時期）和俄罗斯帝国三个邻近国家的瓜分，此分割一共分成三个阶段进行，而第三阶段的进行导致了波兰的灭亡，详细分割疆域如右图所示：
* 第一次：1772年8月5日
* 第二次：1793年1月23日，奥地利未有参与。
* 第三次：1795年10月24日，波兰－立陶宛联邦正式宣告灭亡。 (zh)
- تقسيم الكومنولث البولندي أو تقسيم بولندا ثلاثة تقسيمات للكومنولث البولندي اللتواني في النصف الثاني من القرن الثامن عشر، أنهى وجود الكومنولث البولندي اللتواني. حيث قام كل من الامبراطورية الروسية، ومملكة بروسيا وملكية هابسبورغ بتقسيم أراضي الكومنولث فيما بينهم تدريجياً في عملية للاستيلاء على الأراضي والضم لتوسيع نفوذهم إقليميا. (ar)
- El terme repartiment de Polònia designa el seguit de tres annexions successives del territori de la República de les Dues Nacions (Polònia i Lituània) cap al final del segle xviii (1772, 1793 i 1795) en benefici de l'Imperi Rus, el regne de Prússia i l'Arxiducat d'Àustria. (ca)
- Dělení Polska neboli Trojí dělení Polska je historický pojem označující sérii anexí území Polsko-litevské unie v letech 1772, 1793 a 1795. Důsledkem dělení došlo k zániku tohoto dvoustátí a rozdělení jeho území mezi Prusko, Rakousko a Rusko. K úpravě dělení došlo v roce 1815 na vídeňském kongresu, kdy vzniklo tzv. kongresové Polsko personálně připojené k Rusku. Polsko a Litva byly obnoveny jako samostatné státy až v roce 1918 v důsledku první světové války. (cs)
- Οι Διαμελισμοί της Πολωνίας ήταν οι τρεις διαμελισμοί της Πολωνικής-Λιθουανικής Κοινοπολιτείας που έλαβαν χώρα προς τα τέλη του 18ου αιώνα και τερμάτισαν την ύπαρξη του κράτους, με αποτέλεσμα την εξάλειψη της κυρίαρχης Πολωνίας και της Λιθουανίας για 123 χρόνια. Οι διαμελισμοί διεξήχθησαν από τη Μοναρχία των Αψβούργων, το Βασίλειο της Πρωσίας και τη Ρωσική Αυτοκρατορία, οι οποίες μοίρασαν τα εδάφη της Κοινοπολιτείας μεταξύ τους σταδιακά στη διαδικασία εδαφικών κατασχέσεων και προσαρτήσεων. (el)
- Als Teilungen Polens wird die schrittweise Aufteilung des polnisch-litauischen Staatsgebietes in den Jahren 1772 (1. Teilung), 1793 (2. Teilung) und 1795 (3. Teilung) unter Russland, Preußen und Österreichund die mit der 3. Teilung schließlich erfolgte Auflösung der polnisch-litauischen Adelsrepublik bezeichnet. Die Gebietsaufteilungen geschahen jeweils in gegenseitiger Absprache dieser drei Nachbarstaaten. Polen-Litauen blieb bis zum Ende des Ersten Weltkrieges 1918 von diesen annektiert. Sowohl Polen als auch Litauen waren also mehr als ein Jahrhundert lang keine souveränen Staaten mehr. (de)
- La formule partages de la Pologne (en polonais rozbiory Polski) désigne les annexions successives subies par le territoire de la République des Deux Nations (royaume de Pologne et grand-duché de Lituanie) à la fin du XVIIIe siècle (1772, 1793 et 1795) du fait du royaume de Prusse et de l'empire d'Autriche qui voulaient annexer des parties de son territoire, et de l'Empire russe qui voulait y maintenir son protectorat. En 1795, conséquence tout autant de la voracité de ses voisins que d'un siècle d'affaiblissement politique et économique, la Pologne disparaît de la carte de l'Europe. (fr)
- The Partitions of Poland were three partitions of the Polish–Lithuanian Commonwealth that took place toward the end of the 18th century and ended the existence of the state, resulting in the elimination of sovereign Poland and Lithuania for 123 years. The partitions were conducted by the Habsburg monarchy, the Kingdom of Prussia, and the Russian Empire, which divided up the Commonwealth lands among themselves progressively in the process of territorial seizures and annexations. (en)
- Pemisahan Polandia, Pembagian Polandia atau Pemisahan Persemakmuran Polandia Lithuania, Pembagian Persemakmuran Polandia Lithuania terjadi pada abad ke-18 dan mengakhiri Persemakmuran Polandia-Lithuania. Pembagian ini dilakukan oleh Kerajaan Prusia, Kekaisaran Rusia dan Habsburg Austria. Pembagian ini dilakukan tiga kali:
* Pembagian Pertama: 5 Agustus 1772.
* Pembagian Kedua: 23 Januari 1793 (Austria tidak ikut).
* Pembagian Ketiga: 24 Oktober 1795. Istilah "Pembagian Keempat Polandia" yang jarang digunakan dapat merujuk pada: (in)
- Con spartizioni della Polonia (in polacco Rozbiór Polski o Rozbiory Polski; in lituano Padalijimas) si fa riferimento alle divisioni della Confederazione polacco-lituana alla fine del XVIII secolo avvenute in tre differenti occasioni (1772, 1793 e 1795) ad opera delle potenze confinanti rappresentate dall'Impero russo, dal Regno di Prussia e della Monarchia asburgica. In tutti questi casi ci furono assicurazioni riguardo al riconoscimento della lingua polacca, al rispetto per la cultura della Polonia e dei diritti dei suoi abitanti; non passò molto tempo tuttavia prima che queste promesse fossero disattese. Le spartizioni cancellarono infatti l'esistenza dello Stato polacco e di quello lituano dalla cartina dell'Europa dal 1796 alla fine della prima guerra mondiale, nel 1918, quando tornar (it)
- As Partilhas da Polônia ou Partições da Polónia (polonês: Rozbiór Polski ou Rozbiory Polski; lituano: Padalijimas) ocorreram ao longo do século XVIII e puseram fim à existência da soberana República das Duas Nações. Elas envolveram o Reino da Prússia, o Império Russo e Monarquia/Império Austríaco, dividindo as terras da república entre elas. Três partilhas ocorreram:
* 5 de agosto de 1772;
* 23 de janeiro de 1793;
* 24 de outubro de 1795.
* Grão-Ducado de Poznań;
* República da Cracóvia;
* Reino da Polônia, mais conhecido como Polônia do Congresso. (pt)
- Polens delningar brukar beteckna de tre händelser på 1700-talet under Polens svaghetsperiod då de omgivande stormakterna i samförstånd delat Polen mellan sig. Genom den tredje delningen upphörde Polen helt att existera som självständig stat, ett förhållande som kom att bestå till första världskrigets slut 1918. (sv)
- Поділи Речі Посполитої 1772, 1793, 1795 — зовнішньополітичні акції стосовно Речі Посполитої з боку Австрії, Пруссії та Росії 1772, 1793, 1795. За умовами першого поділу у Речі Посполитої було забрано Помор'я, Куяви, частину Великопольщі, Малопольщу, Галичину, Східну Білорусь. У 1773–92 роках королю Станіславу-Августу Понятовському і прибічникам реформ вдалося здійснити низку істотних змін, які зміцнили державу. Чотирирічний сейм 1788–92 за ініціативою патріотично налаштованих реформаторів ухвалив Конституцію Речі Посполитої Третього травня 1791, яка запроваджувала конституційну монархію, особисті свободи та рівні права всіх громадян. Консервативні шляхетські кола утворили 1792 Торговицьку конфедерацію й закликали на допомогу російську армію. Втручання сусідів призвело до 2-го поділу земель (uk)
|
