| dbo:abstract
|
- كانت ثورة يناير تمردًا، وقع بشكل أساسي في مملكة بولندا في روسيا بهدف استعادة الكومنولث البولندي اللتواني. بدأت الانتفاضة في 22 يناير 1863 واستمرت حتى القبض على آخر المتمردين من قبل القوات الروسية في عام 1864. كانت هذه الانتفاضة صاحبة أطول فترة تمرد في بولندا بعد التقسيم. تورط في هذا الصراع جميع طبقات المجتمع، وكان له تداعيات عميقة على العلاقات الدولية المعاصرة وأثار في نهاية المطاف نقلة في النموذج الاجتماعي والأيديولوجي في الأحداث الوطنية التي كان لها تأثير حاسم على التطور اللاحق للمجتمع البولندي. كان تجمع عدد من العوامل هو الذي جعل هذه الانتفاضة حتمية في أوائل عام 1863. تلاشت دوائر النبلاء والبرجوازيين في المناطق الحضرية بعد الوضع شبه المستقل الذي تمتعوا به في كونغرس بولندا قبل التمرد السابق، وهو الجيل المولود قبل عام 1830، بينما رغب الشباب بتشجيع من نجاح حركة الاستقلال الإيطالية في تحقيق نفس النتيجة على وجه السرعة. كانت روسيا قد أُضعفت بسبب مغامرتها في القرم وأدخلت سلوكًا أكثر ليبرالية في سياساتها الداخلية وهو ما شجع الحكومة الوطنية البولندية السرية على التخطيط لضربة منظمة ضد المحتلين الروس في موعد لا يتجاوز ربيع عام 1863. ولكنهم لم يحسبوا حساب ألكساندر ويلوبولسكي رئيس الجناح المحافظ المؤيد لروسيا للإدارة المدنية في جزء روسيا الذي قضى من هذه الخطط. كان ويلوبولسكي مدركًا لوصول رغبة رجال بلاده العازمين على الاستقلال إلى ذروتها، وهو ما أراد تجنبه بأي ثمن. وفي محاولة لعرقلة الحركة الوطنية البولندية، قدم ميعاد التجنيد الإلزامي للناشطين البولنديين الشباب في الجيش الإمبراطوري الروسي (لمدة 20 عامًا من الخدمة) إلى يناير. وهو القرار الذي أثار انتفاضة يناير عام 1863، وهي النتيجة التي أراد ويلوبولسكي تجنبها. سرعان ما انضم إلى تمرد المجندين البولنديين الشباب كبار الضباط البولنديين الليتوانيين وأعضاء من الطبقة السياسية. كان عدد المتمردين الذين كانوا غير منظمين أقل بكثير من معارضيهم وافتقروا إلى الدعم الأجنبي الكافي، وأُرغموا على تكتيكات حرب العصابات الخطرة. كانت الأعمال الانتقامية سريعة وقاسية. أقنعت عمليات الإعدام والترحيل العلني إلى سيبيريا في النهاية العديد من البولنديين بالتخلي عن الكفاح المسلح. بالإضافة إلى ذلك، ضرب القيصر ألكسندر الثاني طبقة النبلاء الإقطاعية والاقتصاد كله بالتالي بقرار مفاجئ في عام 1864 بإلغاء العبودية أخيرًا في بولندا. أدى اقتحام العقارات والفقر الذي تلا ذلك إلى إقناع البولنديين المتعلمين بالتحول بدلًا من ذلك إلى فكرة «العمل العضوي»، والتحسين الذاتي للاقتصاد والثقافة. (ar)
- L'Aixecament de gener va començar el 22 de gener de 1863 com una protesta espontània dels joves polonesos contra el reclutament en l'Exèrcit de l'Imperi Rus, i aviat s'hi van sumar els oficials d'alt rang de Polònia-Lituània i polítics diversos. La revolta es va escampar pels territoris de l'antiga Confederació de Polònia i Lituània (les actuals Polònia, Lituània, Bielorússia, Letònia, i parts d'Ucraïna, l'oest de Rússia) i va durar fins que els darrers insurgents van ser capturats el 1865. (ca)
- Lednové povstání (polsky powstanie styczniowe, rusky Польское nebo Янва́рское восста́ние), proti Ruskému impériu vzniklo manifestem Prozatímní národní vlády 22. ledna 1863 na území Kongresového Polska, od 1. února 1863 Litvy, Běloruska a části Ukrajiny a Ruska a trvalo do roku 1864, kdy bylo definitivně poraženo. (cs)
- Als Januaraufstand (polnisch powstanie styczniowe) wird eine vor allem gegen die russische Teilungsmacht gerichtete polnische Erhebung in Kongresspolen sowie in litauisch-belarussischen Gouvernements des Russischen Kaiserreichs in den Jahren 1863/64 bezeichnet. Der Aufstand, dem sich auch Teile des Bürgertums und Bauern anschlossen, wurde hauptsächlich von den adligen Schichten geführt. Der Kampf der schlecht ausgerüsteten Aufständischen, die trotz Sympathien in England und Frankreich keinen militärischen Beistand gegen die kaiserlich-russischen Truppen erhielten, wurde vor allem als Partisanenkrieg geführt. Trotz einiger Erfolge wurde der Aufstand brutal niedergeschlagen, auch weil es nicht gelang, ähnlich wie zu Zeiten des Novemberaufstands 1830/31, die große Masse der Bauern für den Aufstand zu gewinnen. In der Folge wurden sämtliche polnischen Sonderrechte aufgehoben, und es begann eine Politik der verstärkten Russifizierung. (de)
- Januara Ribelo (1863-1864) estis pola nacia ribelo kontraŭ Rusa Imperio, proklamita per manifesto la 22an de januaro 1863, eldonitan en Varsovio de Provizora Pola Registaro. Kaŭzita de plifortiĝanta rusa teroro kontraŭ pola pasiva rezisto. Ĝi eksplodis la 22-an de januaro 1863 en Kongresa Pollando kaj la 1an de februaro 1863 en estinta Grandprinclando Litovio kaj daŭris ĝis aŭtuno 1864. Ĝi ampleksis nur rusan aneksaĵon: Polan Reĝlandon kaj aneksitajn teritoriojn – Litovion, Belorusion kaj parton de Ukrainio. Ĝi estis la plej granda pola nacia ribelo, kiun apogis internacia publika opinio, kaj havis karakteron de gerila milito, dum kiu oni okazigis ĉirkaŭ 1200 batalojn kaj bataletojn. Malgraŭ komencaj sukcesoj la ribelo finiĝis per malvenko de ribelintoj. Kelkdek miloj estis mortigitaj en bataloj, preskaŭ mil ekzekutitaj, ĉirkaŭ 38 mil ekziligitaj al Siberio, kaj ĉirkaŭ 10 mil elmigris. Vilno estis masakrita de taĉmentoj de rusa generalo-guberniestro de Vilno, Miĥail Muravjov la Pendigisto. Post fiasko de la ribelo Pollando kaj Litovio celebris nacian funebron. En 1867 oni nuligis aŭtonomecon de Pola Reĝlando, ties nomon kaj buĝeton, en 1869 likvidis Ĉefan Lernejon Varsovian, en la jaroj 1869–1870 de centoj da urboj apogantaj la ribelon oni forprenis urborajtojn, per kio kondukis ilin al malsukceso, en 1886 likvidis Polan Bankon. Oni malfondis katolikajn ordenojn, konfiskis ĉirkaŭ 1600 bienojn kaj komencis intensan rusigon de polaj teritorioj. Post sufokigo de la ribelo signifa parto de la socio konsideris pluan armitan bataladon kontraŭ rusa okupanto sencela kaj direktis sin al laboro pozitivisam. La ribelo kontribuis al pli favora ol en du aliaj aneksaĵoj proprietigo de kamparanoj kaj lasis fortan spuron en la pola arto kaj literaturo (Eliza Orzeszkowa, Stefan Żeromski, , Jan Matejko). (eo)
- Urtarrileko Altxamendua Errusiako Batzarreko Polonian gertatu zen matxinada bat izan zen, batez ere, Bi Nazioen Errepublika berrezartzea helburu zuena. 1863ko urtarrilaren 22an hasi zen eta 1864an errusiar indarrek azken matxinoak atxilotu zituzten arte iraun zuen. Poloniako matxinadarik iraunkorrena izan zen zatiketaren ondoren. Gatazkak gizarteko maila guztiei eragin zien, eta, seguruenik, eragin handia izan zuen nazioarteko harreman garaikideetan, eta, azken batean, paradigma sozial eta ideologikoaren aldaketa eragin zuen gertaera nazionaletan, eta eragin erabakigarria izan zuen horrek Poloniako gizartearen geroko garapenean. Faktoreek bat egin zutenez, 1863an altxatu ziren ezinbestean. Poloniako nobleziak eta hiriko zirkulu burgesek Batzarreko Poloniako aurreko matxinada baino lehen, belaunaldi bat lehenago gertatu zena, izan zuten estatutu erdiautonomoa lortu nahi zuten; Italiako mugimendu independentistaren arrakastak bultzatutako gazteek, berriz, berehala lortu nahi zuten emaitza bera. Errusia ahuldu egin zen Krimeako abenturagatik, eta jarrera liberalagoa hartu zuen bere barne-politikan, Poloniako Gobernu Nazional ezkutuak 1863ko udaberria baino lehen okupatzaile errusiarren aurka antolatutako greba planifikatzera bultzatzen zuena. Ez zuten euren alde izan, Errusiako partizioko administrazio zibileko buru kontserbadorea, planen berri izan zuena. Wielopolski jakitun zen bere herrikideen independentzia-gogo bizia burura iristen ari zela, eta hori kosta ahala kosta saihestu nahi zuen. Poloniako mugimendu nazionala errailetik ateratzeko saiakera batean, Errusiako Armada Inperialean aktibista poloniar gazteen konskripzioa aurkeztu zuen urtarrilean, 20 urteko zerbitzua eskatuz. Erabaki horrek eragin zuen 1863ko urtarrileko altxamendua, Wielopolskik saihestu nahi izan zuen emaitza bera. Soldaduskara deitutako poloniarren matxinadara laster batu ziren goi-mailako ofizial lituanariarrak eta klase politikoko kideak etorri ziren. Matxinadazaleak, oraindik gaizki antolatuta zeudenak, oso gaindituta zeuden eta ez zuten nahikoa atzerriko laguntzarik, eta gerrillarien taktika arriskutsuak egin behar izan zituzten. Errepresaliak azkarrak eta zorrotzak izan ziren. Exekuzio publikoek eta Siberiara egindako deportazioek, azkenean, poloniar asko borroka armatua uztera bultzatu zituzten. Gainera, Alexander II tsarrak lurjabeen aurka egin zuen, ekonomia osoan eraginez, 1864an Polonian joputza deuseztatzeko erabakia hartu baitzuen. Ondoren, finkak hautsi eta nekazari asko kargutik kendu zituztenez, poloniar klase hezia konbentzitu zituzten "lan organikoaren" ideiara. (eu)
- The January Uprising (Polish: powstanie styczniowe; Lithuanian: 1863 metų sukilimas; Ukrainian: Січневе повстання; Russian: Польское восстание; Belarusian: Паўстанне 1863–1864 гадоў) was an insurrection principally in Russia's Kingdom of Poland that was aimed at the restoration of the Polish–Lithuanian Commonwealth. It began on 22 January 1863 and continued until the last insurgents were captured by the Russian forces in 1864. It was the longest-lasting insurgency in partitioned Poland. The conflict engaged all levels of society and arguably had profound repercussions on contemporary international relations and ultimately provoked a social and ideological paradigm shift in national events that went on to have a decisive influence on the subsequent development of Polish society. A confluence of factors rendered the uprising inevitable in early 1863. The Polish nobility and urban bourgeois circles longed for the semi-autonomous status they had enjoyed in Congress Poland before the previous insurgency, a generation earlier in 1830, and youth encouraged by the success of the Italian independence movement urgently desired the same outcome. Russia had been weakened by its Crimean adventure and had introduced a more liberal attitude in its internal politics which encouraged Poland's underground National Government to plan an organised strike against their Russian occupiers no earlier than the spring of 1863. They had not reckoned with Aleksander Wielopolski, the pro-Russian archconservative head of the civil administration in the Russian partition, who had wind of the plans. Wielopolski was aware that his fellow countrymen's fervent desire for independence was coming to a head, something that he wanted to avoid at all costs. In an attempt to derail the Polish national movement, he brought forward to January the conscription of young Polish activists into the Imperial Russian Army for 20-year service. That decision is what triggered the January Uprising of 1863, the very outcome that Wielopolski had wanted to avoid. The rebellion by young Polish conscripts was soon joined by high-ranking Polish-Lithuanian officers and members of the political class. The insurrectionists, as yet ill-organised, were severely outnumbered and lacking sufficient foreign support and forced into hazardous guerrilla tactics. Reprisals were swift and ruthless. Public executions and deportations to Siberia eventually persuaded many Poles to abandon armed struggle. In addition, Tsar Alexander II hit the landed gentry hard and, as a result, the whole economy, with a sudden decision in 1864 for finally abolishing serfdom in Poland. The ensuing breakup of estates and destitution of many peasants convinced educated Poles to turn instead to the idea of "organic work", economic and cultural self-improvement. (en)
- El levantamiento de Enero (en polaco, powstanie styczniowe, en lituano, 1863 m. sukilimas, en bielorruso, Паўстанне 1863-1864 гадоў) fue un levantamiento en la antigua República de las Dos Naciones (actual Polonia, Lituania, Bielorrusia, Letonia, partes de Ucrania y Rusia occidental) contra el Imperio ruso. Comenzó el 22 de enero de 1863 y duró hasta que los últimos insurgentes fueron capturados en 1864. El levantamiento comenzó como una protesta espontánea de los jóvenes polacos contra el reclutamiento para el Ejército Imperial Ruso. Pronto se unieron oficiales de alto rango polaco-lituanos y varios políticos. Los insurrectos, muy inferiores en número y carentes de apoyo externo, se vieron obligados a recurrir a tácticas de guerra de guerrillas. (es)
- L’insurrection de Janvier, ou insurrection polonaise de 1863 contre l'Empire russe, est un soulèvement pour l'indépendance de la Pologne qui a éclaté en janvier 1863 sur l'ancien territoire polonais occupé par la Russie. À la suite des trois partages successifs de la Pologne qui ont eu lieu à la fin du XVIIIe siècle, la république des Deux Nations (polonaise et lituanienne), divisée entre les empires russe, allemand et austro-hongrois, a cessé d'exister. Bien que la république ait disparu de la carte, des générations successives réclament sa reconstruction et bataillent contre les oppresseurs. Le XIXe siècle présente ainsi un enchaînement de soulèvements polonais : l'insurrection de Kościuszko de 1794, la participation aux guerres de Napoléon, l'insurrection de novembre de 1830, le soulèvement de Cracovie de 1846, et l'insurrection de Grande-Pologne de 1848, avec leurs lourds tributs en vies humaines. L'insurrection de janvier 1863 va être la dernière des grandes insurrections patriotiques. Précédée par plusieurs années de manifestations patriotiques, et de demandes de réformes agraires et sociales, elle est provoquée par le refus des autorités russes de faire autre chose que des concessions superficielles. Déclenchée en janvier 1863 par la conscription forcée des Polonais dans l'armée russe, ordonnée par le marquis Wielopolski, elle est défaite en 1864 et a pour résultat une répression impitoyable et la suppression quasi complète de l'autonomie relative du royaume du Congrès et la russification des anciennes provinces polonaises de l'Empire russe. Le territoire du « (en) » n'obtient une amélioration de son sort que par le biais d'une autre insurrection lors de la révolution russe de 1905. (fr)
- Kebangkitan Januari (bahasa Polandia: powstanie styczniowe, bahasa Lithuania: 1863 m. sukilimas, bahasa Belarusia: Паўстанне 1863-1864 гадоў, bahasa Ukraina: Польське повстання) adalah sebuah kebangkitan di bekas Persemakmuran Polandia-Lithuania melawan Kekaisaran Rusia. Peristiwa tersebut dimulai pada 22 Januari 1863 dan berlangsung sampai para pemberontak terakhir ditangkap pada 1864. (in)
- L'insurrezione di gennaio (in polacco powstanie styczniowe; in lituano 1863 m. sukilimas; in bielorusso: Паўстанне 1863-1864 гадоў?, traslitterato: Paŭstanne 1863-1864 hadoŭ; in ucraino: Польське повстання?, traslitterato: Pol's'ke povstannja) fu la più lunga rivolta polacca contro l'Impero russo: ebbe inizio il 22 gennaio 1863 e gli ultimi insorti furono catturati nel 1864. Iniziò come protesta spontanea da parte dei giovani polacchi contro la coscrizione all'interno dell'esercito russo; a loro si unirono subito diversi politici polacchi e alti ufficiali dell'esercito zarista. Gli insorti, in numero molto inferiore ai russi e privi del sostegno estero, furono obbligati a tattiche di guerriglia; essi non riuscirono ad ottenere nessuna grande vittoria e durante la campagna non fu tolta ai russi alcuna città o fortezza nella Polonia occupata. L'insurrezione ebbe tuttavia successo nel vanificare gli effetti dell'abolizione della schiavitù effettuata dallo zar, che aveva pensato così di conquistare l'appoggio dei contadini emancipandoli e mettendoli contro il resto della nazione polacca. Dopo la rivolta, vennero effettuati diversi atti di repressione contro i polacchi, come esecuzioni pubbliche o deportazioni in Siberia, che ebbero l'effetto di indurre i polacchi ad abbandonare la lotta armata e ad attestarsi invece su una linea di "lavoro organico" — il miglioramento economico e culturale. (it)
- 1월 봉기(1月 蜂起, 폴란드어: powstanie styczniowe, 리투아니아어: 1863 m. sukilimas, 벨라루스어: Паўстанне 1863-1864 гадоў)는 1863년 1월 22일부터 1864년 6월 18일까지 옛 폴란드-리투아니아 연방(현재의 폴란드, 리투아니아, 벨라루스, 우크라이나의 일부분, 러시아 서부)에서 러시아 제국의 지배를 반대하면서 일으킨 무장 봉기이다. 폴란드인 청년들이 러시아 제국의 군대에 징병된 것에 항의하는 운동에서 시작되었으며 폴란드인, 리투아니아인 관리들, 정치인들이 참가했다. 이들 중 좌파 세력들은 폴란드 국민정부를 결성하여 러시아 제국에 반기를 들기도 하였다. 그러나 전체적으로 반란군은 규모가 작았고 외국으로부터 본격적인 지원을 받은 적이 없었기 때문에 필연적으로 게릴라 전술을 사용할 수 밖에 없었다. 반란군은 어떠한 군사적 승리도 얻지 못했고 특정 주요 도시와 요새를 점령할 수도 없었지만 소작농들을 민족주의 운동에서 멀리하기 위해 폴란드 입헌왕국에서 실시된 농노제 폐지의 효과를 퇴색시키는 데에는 성공했다. 반란 참가자들에게는 처형, 시베리아 유형과 같은 잔혹한 보복이 기다리고 있었다. 1월 봉기 이후에는 러시아와의 동군연합 상태로 남아 있던 폴란드 입헌왕국이 해체되고 프리비슬린스키 크라이가 설치되게 되었다. 이러한 러시아 제국 정부의 엄격한 대응으로 인해 폴란드인들, 리투아니아인들은 군사적 투쟁을 일으키는 것을 포기하는 대신 "유기적 노동"의 이념을 받아들였고 경제적, 문화적 국력 강화에 전념하게 된다. (ko)
- 1月蜂起または1863年蜂起（ポーランド語: powstanie styczniowe、リトアニア語: 1863 m. sukilimas）は、旧ポーランド・リトアニア共和国領（現在のポーランド、リトアニア、ベラルーシ、ウクライナ北部とロシア西端部）で発生したロシア帝国に対する武装蜂起。1863年1月22日に始まり、1864年4月11日に終結した。最後の反乱者たちが掃討された1865年まで続いたとする場合もある。 蜂起はポーランドの青年がロシア帝国軍に徴兵されることに対する抗議運動と同時に始まり、すぐにポーランド人やリトアニア人の高官や様々な政治家も参加した。反乱軍は規模が小さく、諸外国からの本格的な支援も無かったため、必然的にゲリラ戦術を採用することを余儀なくされた。彼ら反乱軍はいかなる軍事的勝利を得ることも、主要都市や要塞を占拠することも出来なかったが、小作農たちを民族運動から遠ざけようと企図された、ロシア領ポーランド地域における農奴制廃止の効果を薄れさせることには成功した。反乱の参加者たちには処刑やシベリアへの流刑といった残酷な報復が待っていた。こうしたロシア政府の厳しい対応のおかげで、ポーランド・リトアニアの人々はさらなる軍事闘争を引き起こすのをあきらめ、「」（Organic work）の理念を受け入れて経済面や文化面での国力強化に専念するようになった。 (ja)
- De Januariopstand is een guerrilla-opstand tegen het Russische keizerrijk in gebieden van het voormalige Pools-Litouwse Gemenebest, te weten Polen (aldaar de opvolger van de Novemberopstand), Litouwen, Wit-Rusland, Letland, delen van Oekraïne en West-Rusland. De opstand begon op 22 januari 1863 en eindigde toen de laatste opstandelingen in het jaar 1865 gevangengenomen waren. De aanleiding was de instelling van de dienstplicht voor jonge Poolse mannen in het Russische leger. De opstand werd met veel geweld neergeslagen onder leiding van , hetgeen bekritiseerd werd in zowel Europa alsook binnen Rusland zelf. Ongeveer 70.000 opstandelingen werden verbannen naar Siberië en andere gebieden buiten het strijdgebied. Verder werd onder andere het Russisch als officiële staatstaal ingesteld in Polen. De murwgeslagen bevolking schakelde na de opstand om naar ''; niet langer werd onafhankelijkheid door gewapende strijd nagestreefd, maar economische en culturele verbeteringen werden nu vooropgesteld. In 1905 volgden echter toch weer opstanden tijdens de . (nl)
- Powstanie styczniowe – polskie powstanie narodowe przeciwko Imperium Rosyjskiemu, ogłoszone Manifestem 22 stycznia wydanym w Warszawie przez Tymczasowy Rząd Narodowy. Wybuchło 22 stycznia 1863 w Królestwie Polskim i 1 lutego 1863 na Litwie, trwało do jesieni 1864, zasięgiem objęło ziemie zaboru rosyjskiego, tj. Królestwo Polskie i ziemie zabrane. Było największym i najdłużej trwającym polskim powstaniem narodowym, spotkało się z poparciem międzynarodowej opinii publicznej. Miało charakter wojny partyzanckiej, w której stoczono ok. 1200 bitew i potyczek. Przez oddziały powstania styczniowego przewinęło się około 200 tys. osób, zarówno z rodzin szlacheckich, jak też w mniejszym stopniu z chłopstwa i mieszczaństwa. W niektórych rejonach ziem zabranych, np. na Żmudzi i rozrzuconych ośrodkach na Białorusi i w Inflantach Polskich zryw przybrał charakter masowy. Mimo początkowych sukcesów zakończyło się przegraną powstańców, z których ok. 10-20 tysięcy poległo w walkach, blisko 1 tys. stracono, ok. 38 tys. skazano na katorgę lub zesłanie na Syberię, a ok. 10 tys. wyemigrowało. Wojska rosyjskie pacyfikowały powstanie z dużą determinacją i okrucieństwem. Miejscowości, które udzieliły schronienia powstańcom, były palone, zdarzały się również przypadki rzezi ludności cywilnej. Niszczono dobra kultury, np. spalono archiwum Ordynacji Zamojskiej w Zwierzyńcu. Wilno zostało spacyfikowane przez oddziały Murawjowa Wieszatiela, na Litwie zginęło 10 tys. szlachty polskiej na ogólną liczbę 40 tys.. Po upadku powstania Kraj i Litwa pogrążyły się w żałobie narodowej. W roku 1867 zniesiono autonomię Królestwa Polskiego, jego nazwę i budżet, w 1868 wprowadzono nakaz prowadzenia ksiąg parafialnych w języku rosyjskim, a w 1869 zlikwidowano Szkołę Główną Warszawską. W latach 1869–1870 setkom miast wspierających powstanie odebrano prawa miejskie, doprowadzając je tym samym do upadku. W roku 1874 zniesiono urząd namiestnika, a w 1886 zlikwidowano Bank Polski. Skasowano klasztory katolickie w Królestwie, skonfiskowano ok. 1600 majątków ziemskich i rozpoczęto intensywną rusyfikację ziem polskich. Pomimo klęski militarnej powstanie styczniowe osiągnęło część celów politycznych, zwłaszcza długofalowych, jakie stawiali sobie jego organizatorzy. Przyczyniło się między innymi do zahamowania reprezentowanej przez hrabiego Aleksandra Wielopolskiego polityki ugody wobec rosyjskiego zaborcy, popieranej przez część elit Królestwa. W wyniku represji i tłumienia powstania polityka ugodowców straciła uznanie wśród ogółu społeczeństwa. Pamięć o powstaniu ożywiała w kolejnych dziesięcioleciach nastroje patriotyczne, co przyczyniło się do odzyskania niepodległości pół wieku później. Powstanie przyczyniło się do korzystniejszego niż w dwóch pozostałych zaborach i w etnicznej Rosji uwłaszczenia chłopów, zarówno w Królestwie, jak i na ziemiach zabranych. Konsekwencją był w końcowych trzech dekadach XIX wieku gwałtowny skok demograficzny, niemniej potężny wzrost produkcji przemysłowej, wzrost urbanizacji, podniesienie się stopy życiowej. Tym gospodarczym procesom towarzyszył bujny rozwój czasopiśmiennictwa, literatury pięknej, teatru, malarstwa. Co zaś szczególnie ważne: na przekór rusyfikacyjnej polityce Hurki i Apuchtina na wsi zaczęło się szerzyć czytelnictwo polskie. U podłoża procesów tych leżały różne przyczyny; wszystkie razem świadczyły o jednym: o wyjątkowo szybkim postępie Królestwa na drodze kapitalistycznego rozwoju. Zaś podstawową przesłanką tego rozwoju był radykalny charakter reformy uwłaszczeniowej ogłoszonej w 1864 roku. Po upadku powstania znaczna część patriotów, w tym uczestników powstania (por. Bolesław Prus, Hipolit Wawelberg), zwróciła się ku pracy organicznej, zaś pamięć o powstańcach stała się ważnym motywem w literaturze (np. Bolesław Prus, Eliza Orzeszkowa, Stefan Żeromski) i malarstwie (min. Artur Grottger, Jan Matejko, Maksymilian Gierymski) oraz motywacją dla nowego pokolenia działaczy niepodległościowych (np. skupionych wokół Józefa Piłsudskiego). (pl)
- A Revolta de Janeiro foi a mais longa insurreição polonesa contra a Rússia tsarista: começou em 22 de janeiro de 1863, e os últimos insurgentes não foram capturados até 1865. (pt)
- Січневе повстання — шляхетське повстання 1863–1864 років на землях колишньої Речі Посполитої. Разом із поляками у повстанні взяли участь литовці, білоруси й українці. Найбільше повстання, що знайшло підтримку міжнародної громадської думки. Повстання мало характер партизанської війни, під час якої відбулося близько 1 200 битв і сутичок. Скінчилося поразкою повстанців, з яких кількадесят тисяч загинули в сутичках, близько 1 000 були страчені, близько 38 000 засуджені до каторги чи заслані до Сибіру, а близько 10 000 подалися на еміграцію. Місто Вільно було пацифіковане російськими загонами Муравйова, який вдався до жорстоких розправ. (uk)
- Januariupproret ägde rum 1863–1864 i områden som tidigare tillhört det polsk-litauiska samväldet mot den ryska överhögheten över landet. (sv)
- По́льское восста́ние 1863—1864 годов, или Янва́рское восста́ние (польск. powstanie styczniowe) — восстание против власти Российской империи на территории Царства Польского и Западного края. Восстание было направлено на восстановление Речи Посполитой в границах 1772 года. Началось 10 (22) января 1863 года и продолжалось до 6 (18) июня 1864 года. Незначительные группы действовали до 22 октября (3 ноября) 1864, а последний полевой командир повстанцев генерал Станислав Бжуска был арестован лишь в апреле 1865 года. Последний действующий на территории Северо-Западного края повстанец-одиночка Василий Конопацкий был обнаружен регулярными войсками и пленён лишь в октябре 1866 года. Последний действовавший на территории Царства Польского повстанец-одиночка Штефан Карчмарчик сумел продержаться до июня 1872 года. Окончилось поражением повстанцев и привело к активизации антипольской политики российских властей. (ru)
- 一月起義是指1863年1月开始，於波兰-立陶宛聯邦舊領土上發生的反俄罗斯帝国起義，這是1795年波-立聯邦滅亡後，波蘭民族主義者發起的又一次大規模「復國」起義，但俄軍之後以優勢軍力鎮壓下去。起義連帶造成沙皇在1864年3月2日宣布「波蘭-立陶宛之農奴解放令」，摧毀了原屬社會上層的波蘭-立陶宛貴族，也導致形式上半自治的波蘭議會王國於1867年被完全廢除。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- L'Aixecament de gener va començar el 22 de gener de 1863 com una protesta espontània dels joves polonesos contra el reclutament en l'Exèrcit de l'Imperi Rus, i aviat s'hi van sumar els oficials d'alt rang de Polònia-Lituània i polítics diversos. La revolta es va escampar pels territoris de l'antiga Confederació de Polònia i Lituània (les actuals Polònia, Lituània, Bielorússia, Letònia, i parts d'Ucraïna, l'oest de Rússia) i va durar fins que els darrers insurgents van ser capturats el 1865. (ca)
- Lednové povstání (polsky powstanie styczniowe, rusky Польское nebo Янва́рское восста́ние), proti Ruskému impériu vzniklo manifestem Prozatímní národní vlády 22. ledna 1863 na území Kongresového Polska, od 1. února 1863 Litvy, Běloruska a části Ukrajiny a Ruska a trvalo do roku 1864, kdy bylo definitivně poraženo. (cs)
- Kebangkitan Januari (bahasa Polandia: powstanie styczniowe, bahasa Lithuania: 1863 m. sukilimas, bahasa Belarusia: Паўстанне 1863-1864 гадоў, bahasa Ukraina: Польське повстання) adalah sebuah kebangkitan di bekas Persemakmuran Polandia-Lithuania melawan Kekaisaran Rusia. Peristiwa tersebut dimulai pada 22 Januari 1863 dan berlangsung sampai para pemberontak terakhir ditangkap pada 1864. (in)
- 1月蜂起または1863年蜂起（ポーランド語: powstanie styczniowe、リトアニア語: 1863 m. sukilimas）は、旧ポーランド・リトアニア共和国領（現在のポーランド、リトアニア、ベラルーシ、ウクライナ北部とロシア西端部）で発生したロシア帝国に対する武装蜂起。1863年1月22日に始まり、1864年4月11日に終結した。最後の反乱者たちが掃討された1865年まで続いたとする場合もある。 蜂起はポーランドの青年がロシア帝国軍に徴兵されることに対する抗議運動と同時に始まり、すぐにポーランド人やリトアニア人の高官や様々な政治家も参加した。反乱軍は規模が小さく、諸外国からの本格的な支援も無かったため、必然的にゲリラ戦術を採用することを余儀なくされた。彼ら反乱軍はいかなる軍事的勝利を得ることも、主要都市や要塞を占拠することも出来なかったが、小作農たちを民族運動から遠ざけようと企図された、ロシア領ポーランド地域における農奴制廃止の効果を薄れさせることには成功した。反乱の参加者たちには処刑やシベリアへの流刑といった残酷な報復が待っていた。こうしたロシア政府の厳しい対応のおかげで、ポーランド・リトアニアの人々はさらなる軍事闘争を引き起こすのをあきらめ、「」（Organic work）の理念を受け入れて経済面や文化面での国力強化に専念するようになった。 (ja)
- A Revolta de Janeiro foi a mais longa insurreição polonesa contra a Rússia tsarista: começou em 22 de janeiro de 1863, e os últimos insurgentes não foram capturados até 1865. (pt)
- Січневе повстання — шляхетське повстання 1863–1864 років на землях колишньої Речі Посполитої. Разом із поляками у повстанні взяли участь литовці, білоруси й українці. Найбільше повстання, що знайшло підтримку міжнародної громадської думки. Повстання мало характер партизанської війни, під час якої відбулося близько 1 200 битв і сутичок. Скінчилося поразкою повстанців, з яких кількадесят тисяч загинули в сутичках, близько 1 000 були страчені, близько 38 000 засуджені до каторги чи заслані до Сибіру, а близько 10 000 подалися на еміграцію. Місто Вільно було пацифіковане російськими загонами Муравйова, який вдався до жорстоких розправ. (uk)
- Januariupproret ägde rum 1863–1864 i områden som tidigare tillhört det polsk-litauiska samväldet mot den ryska överhögheten över landet. (sv)
- 一月起義是指1863年1月开始，於波兰-立陶宛聯邦舊領土上發生的反俄罗斯帝国起義，這是1795年波-立聯邦滅亡後，波蘭民族主義者發起的又一次大規模「復國」起義，但俄軍之後以優勢軍力鎮壓下去。起義連帶造成沙皇在1864年3月2日宣布「波蘭-立陶宛之農奴解放令」，摧毀了原屬社會上層的波蘭-立陶宛貴族，也導致形式上半自治的波蘭議會王國於1867年被完全廢除。 (zh)
- كانت ثورة يناير تمردًا، وقع بشكل أساسي في مملكة بولندا في روسيا بهدف استعادة الكومنولث البولندي اللتواني. بدأت الانتفاضة في 22 يناير 1863 واستمرت حتى القبض على آخر المتمردين من قبل القوات الروسية في عام 1864. كانت هذه الانتفاضة صاحبة أطول فترة تمرد في بولندا بعد التقسيم. تورط في هذا الصراع جميع طبقات المجتمع، وكان له تداعيات عميقة على العلاقات الدولية المعاصرة وأثار في نهاية المطاف نقلة في النموذج الاجتماعي والأيديولوجي في الأحداث الوطنية التي كان لها تأثير حاسم على التطور اللاحق للمجتمع البولندي. (ar)
- Januara Ribelo (1863-1864) estis pola nacia ribelo kontraŭ Rusa Imperio, proklamita per manifesto la 22an de januaro 1863, eldonitan en Varsovio de Provizora Pola Registaro. Kaŭzita de plifortiĝanta rusa teroro kontraŭ pola pasiva rezisto. Ĝi eksplodis la 22-an de januaro 1863 en Kongresa Pollando kaj la 1an de februaro 1863 en estinta Grandprinclando Litovio kaj daŭris ĝis aŭtuno 1864. Ĝi ampleksis nur rusan aneksaĵon: Polan Reĝlandon kaj aneksitajn teritoriojn – Litovion, Belorusion kaj parton de Ukrainio. (eo)
- Als Januaraufstand (polnisch powstanie styczniowe) wird eine vor allem gegen die russische Teilungsmacht gerichtete polnische Erhebung in Kongresspolen sowie in litauisch-belarussischen Gouvernements des Russischen Kaiserreichs in den Jahren 1863/64 bezeichnet. Der Aufstand, dem sich auch Teile des Bürgertums und Bauern anschlossen, wurde hauptsächlich von den adligen Schichten geführt. Der Kampf der schlecht ausgerüsteten Aufständischen, die trotz Sympathien in England und Frankreich keinen militärischen Beistand gegen die kaiserlich-russischen Truppen erhielten, wurde vor allem als Partisanenkrieg geführt. Trotz einiger Erfolge wurde der Aufstand brutal niedergeschlagen, auch weil es nicht gelang, ähnlich wie zu Zeiten des Novemberaufstands 1830/31, die große Masse der Bauern für den Auf (de)
- El levantamiento de Enero (en polaco, powstanie styczniowe, en lituano, 1863 m. sukilimas, en bielorruso, Паўстанне 1863-1864 гадоў) fue un levantamiento en la antigua República de las Dos Naciones (actual Polonia, Lituania, Bielorrusia, Letonia, partes de Ucrania y Rusia occidental) contra el Imperio ruso. Comenzó el 22 de enero de 1863 y duró hasta que los últimos insurgentes fueron capturados en 1864. (es)
- The January Uprising (Polish: powstanie styczniowe; Lithuanian: 1863 metų sukilimas; Ukrainian: Січневе повстання; Russian: Польское восстание; Belarusian: Паўстанне 1863–1864 гадоў) was an insurrection principally in Russia's Kingdom of Poland that was aimed at the restoration of the Polish–Lithuanian Commonwealth. It began on 22 January 1863 and continued until the last insurgents were captured by the Russian forces in 1864. (en)
- Urtarrileko Altxamendua Errusiako Batzarreko Polonian gertatu zen matxinada bat izan zen, batez ere, Bi Nazioen Errepublika berrezartzea helburu zuena. 1863ko urtarrilaren 22an hasi zen eta 1864an errusiar indarrek azken matxinoak atxilotu zituzten arte iraun zuen. (eu)
- L’insurrection de Janvier, ou insurrection polonaise de 1863 contre l'Empire russe, est un soulèvement pour l'indépendance de la Pologne qui a éclaté en janvier 1863 sur l'ancien territoire polonais occupé par la Russie. Le territoire du « (en) » n'obtient une amélioration de son sort que par le biais d'une autre insurrection lors de la révolution russe de 1905. (fr)
- L'insurrezione di gennaio (in polacco powstanie styczniowe; in lituano 1863 m. sukilimas; in bielorusso: Паўстанне 1863-1864 гадоў?, traslitterato: Paŭstanne 1863-1864 hadoŭ; in ucraino: Польське повстання?, traslitterato: Pol's'ke povstannja) fu la più lunga rivolta polacca contro l'Impero russo: ebbe inizio il 22 gennaio 1863 e gli ultimi insorti furono catturati nel 1864. Iniziò come protesta spontanea da parte dei giovani polacchi contro la coscrizione all'interno dell'esercito russo; a loro si unirono subito diversi politici polacchi e alti ufficiali dell'esercito zarista. Gli insorti, in numero molto inferiore ai russi e privi del sostegno estero, furono obbligati a tattiche di guerriglia; essi non riuscirono ad ottenere nessuna grande vittoria e durante la campagna non fu tolta ai r (it)
- 1월 봉기(1月 蜂起, 폴란드어: powstanie styczniowe, 리투아니아어: 1863 m. sukilimas, 벨라루스어: Паўстанне 1863-1864 гадоў)는 1863년 1월 22일부터 1864년 6월 18일까지 옛 폴란드-리투아니아 연방(현재의 폴란드, 리투아니아, 벨라루스, 우크라이나의 일부분, 러시아 서부)에서 러시아 제국의 지배를 반대하면서 일으킨 무장 봉기이다. 폴란드인 청년들이 러시아 제국의 군대에 징병된 것에 항의하는 운동에서 시작되었으며 폴란드인, 리투아니아인 관리들, 정치인들이 참가했다. 이들 중 좌파 세력들은 폴란드 국민정부를 결성하여 러시아 제국에 반기를 들기도 하였다. 그러나 전체적으로 반란군은 규모가 작았고 외국으로부터 본격적인 지원을 받은 적이 없었기 때문에 필연적으로 게릴라 전술을 사용할 수 밖에 없었다. 반란군은 어떠한 군사적 승리도 얻지 못했고 특정 주요 도시와 요새를 점령할 수도 없었지만 소작농들을 민족주의 운동에서 멀리하기 위해 폴란드 입헌왕국에서 실시된 농노제 폐지의 효과를 퇴색시키는 데에는 성공했다. (ko)
- Powstanie styczniowe – polskie powstanie narodowe przeciwko Imperium Rosyjskiemu, ogłoszone Manifestem 22 stycznia wydanym w Warszawie przez Tymczasowy Rząd Narodowy. Wybuchło 22 stycznia 1863 w Królestwie Polskim i 1 lutego 1863 na Litwie, trwało do jesieni 1864, zasięgiem objęło ziemie zaboru rosyjskiego, tj. Królestwo Polskie i ziemie zabrane. (pl)
- De Januariopstand is een guerrilla-opstand tegen het Russische keizerrijk in gebieden van het voormalige Pools-Litouwse Gemenebest, te weten Polen (aldaar de opvolger van de Novemberopstand), Litouwen, Wit-Rusland, Letland, delen van Oekraïne en West-Rusland. De opstand begon op 22 januari 1863 en eindigde toen de laatste opstandelingen in het jaar 1865 gevangengenomen waren. (nl)
- По́льское восста́ние 1863—1864 годов, или Янва́рское восста́ние (польск. powstanie styczniowe) — восстание против власти Российской империи на территории Царства Польского и Западного края. Восстание было направлено на восстановление Речи Посполитой в границах 1772 года. Началось 10 (22) января 1863 года и продолжалось до 6 (18) июня 1864 года. Незначительные группы действовали до 22 октября (3 ноября) 1864, а последний полевой командир повстанцев генерал Станислав Бжуска был арестован лишь в апреле 1865 года. Последний действующий на территории Северо-Западного края повстанец-одиночка Василий Конопацкий был обнаружен регулярными войсками и пленён лишь в октябре 1866 года. Последний действовавший на территории Царства Польского повстанец-одиночка Штефан Карчмарчик сумел продержаться до июн (ru)
|
_crowned.svg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}